Лекції 1 Характеристика антропогенних факторів впливу на довкілля



Сторінка8/9
Дата конвертації19.02.2017
Розмір1.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Лекція 18. Загальні принципи встановлення і використання нормативів гранично допустимих викидів

Будь-яке виробництво є послідовністю основних технологічних операцій перетворення вихідної сировини в кінцевий продукт і стано­вить єдину технологічну систему. Не завжди існуючі технології дозво­ляють повністю використовувати цінні складники сировини, що веде до перетворення певної її частини на відходи виробництва та шкідливі ви­киди і скиди, які є причиною забруднення довкілля.

З метою регулювання впливу технологічних систем на навколиш­нє природне середовище встановлюються науково-технічні нормативи, до яких належать нормативи викидів і скидів шкідливих речовин, техно­логічні і будівельні норми і правила.

Вироблення гранично допустимих викидів (ГДВ) і їх практичне втілення — це велика комплексна робота з урахуванням фізико-географічних особливостей даного району, екологічної ситуації, кілько­сті і розміщення населення, технічного рівня даного виробництва і бага­тьох інших факторів. Значення ГДВ навіть для одних і тих же інгредієн­тів в різних районах і в різний час можуть бути різними.

Розробка та впровадження нормативів ГДВ проводиться відповід­но до ст.ЗЗ Закону України „Про охорону навколишнього лрирОдНОго середовища" та ст.8 Закону України „Про охорону атмосферного повіт­ря". Порядок розробки, впровадження та зміст нормативів гранично до­пустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викладено в наказах Мінекобезпеки України за 75 „Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами" та № 76 „Про затвердження інструкції щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних Джерел" від 18.07.1996 р.

В загальних положеннях вказаних нормативних документів пода­чо перелік та визначення основних видів та джерел викидів.



Стаціонарне джерело викиду забруднюючої речовини — ДЖере-ло викиду, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пересувне джерело викиду забруднюючої речовини — джерело викиду, що змінює протягом певного часу свої просторові координати.

Точкове джерело викидів — джерело викидів забруднюючих ре­човин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат.

Лінійне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих ре­човин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді лінії, і має початок і кінець в системі коор­динат.

Площинне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат.

Організований викид — промисловий викид, який надходить в атмосферне повітря через спеціально споруджені газоходи, труби, повіт­роводи.

Неорганізований викид — промисловий викид, який надходить в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші в результаті порушення герметичності обладнання, відсутності або неза­довільної роботи обладнання по відсосу газопилової суміші в місцях перевантаження, вивантаження або зберігання продукту.

Тимчасово погоджений викид — гранична кількість забруднюю­чих речовин, встановлена для підприємства на відповідний строк до до­сягнення ГДВ з врахуванням впровадження повітроохоронних заходів і на рівні викидів підприємств аналогічних за потужністю і технологічних процесах.

Залповий викид — (менше 20хв.) викид забруднюючих речовин, пов'язаний з певними технологічними операціями (завантаженням, ви­вантаженням, скиданням надлишкового тиску тощо).

Виробничий контроль (в галузі охорони атмосферного повітря) — контроль за виконанням вимог законодавства про охорону атмосфер­ного повітря, що здійснюється підприємствами, установами, організаці­ями в процесі їх господарської діяльності.

Значення ГДВ розробляється у складі: проектів нормативів грани­чно допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел для підприємств, зведених проектів нормативів ГДВ забруднюючих речовин у атмосферне повітря по місту або населе­ному пункту.

Встановлення ГДВ проводиться з застосуванням методів розраху-нку забруднення атмосфери промисловими викидами, а також з урахуванням фізико-географічних та кліматичних умов місцевості розташу­вання промислових площадок у ділянок житлової забудови, що існує і проектується, санаторіїв, зон відпочинку міста, взаємного розташування промислових площадок і селітебних територій за існуючим станом так і на перспективу, граничних нормативів утворення забруднюючих речо­вин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологіч­ного та іншого обладнання, споруд і об'єктів.

Граничні нормативи утворення — гранична кількість забруд­нюючих речовин, які утворюються при експлуатації окремих типів тех­нологічного та іншого обладнання і відводяться у атмосферне повітря та встановлюються з врахуванням сучасних технічних можливостей, про­гресивних маловідходних технологій, комплексного використання сиро­вини, удосконаленого газоочисного обладнання.

Величина ГДВ встановлюється в г\с для кожного джерела викиду і по кожній із забруднюючих речовин при умові повного навантаження технологічного і газоочисного обладнання. Значення ГДВ відноситься до того ж часового усереднення (20 хвилин), що і максимально разові гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосфер­ному повітрі для людей.

Для оцінки темпів зниження викидів визначається масова величи­на викиду в тонах за рік (т/рік) по кожному стаціонарному джерелу і по кожній із забруднюючих речовин, а також в цілому по підприємству при повному навантаженні технологічного обладнання з урахуванням часо­вої нерівномірності викидів, сировини і матеріалів, що використовують­ся, а також з врахуванням планового ремонту технологічного і газоочис­ного обладнання.

Якщо для діючих підприємств в повітрі міст або населених пунк­тів спостерігається перевищення ГДК забруднюючих речовин, а значен­ня ГДВ на даний час не можуть бути досягнуті, то передбачається по­етапне зниження викидів до значень ГДВ. На кожному етапі, до забезпе­чення значень ГДВ, встановлюють тимчасово погоджені величини вики­дів забруднюючих речовин в атмосферу (ТПВ) і заходи по їх досягнен­ню. Значення ТПВ встановлюється в г/с для кожного етапу по кожному стаціонарному джерелу викиду і по кожній із забруднюючих речовин.

Нормативи ГДВ встановлюються на 5 років. У випадку необхід­ності коригування нормативів ГДВ по одній із речовин або встановлення нормативів на речовини, які їх не мають, нормативи ГДВ розробляються У встановленому порядку і оформляються у вигляді додатку до раніше затвердженого проекту.

Якщо підприємство розташоване на двох або більше виробничих Майданчиках, то проект нормативів ГДВ розробляється підприємством по кожному виробничому майданчику окремо. Розрахунок концентрацій в атмосферному поварі забруднюючих речовин, які містяться у викидах підприємств виконуються окремо для кожного із них.



Лекція №19. Порядок розробки проекту нормативів гранично допустимих викидів, його затвердження та використання.

Порядок розробки нормативів ГДВ (ТПВ). Принципова схема етапів розробки і затвердження нормативів ГДВ (додаток)

Примітка. * У випадку, коли немає потреби в розробці заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативного ріння відселених людей із санітарно-захисної зони та зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов, проект нормативів ГДВ із органами виконавчої влади та самоврядування не узгоджується.

Організація робіт в місті або населеному пункті по розробці нор­мативів ГДВ або ТПВ здійснюється органами Мінекобезпеки України. При цьому для організації і координації робіт призначають головну га­лузеву організацію, на яку покладається вирішення питань з охорони атмосферного повітря. Розробка проекту нормативу ГДВ проводиться НД1 та іншими організаціями, які мають дозвіл на виконання даного ви­ду робіт, виданий органами Мінекобезпеки України.

Господарюючий суб'єкт забезпечує організацію-розробника вихі­дною інформацією, яка необхідна для розробки проекту нормативів ГДВ. Для цього він виконує санітарно-технічне обстеження вентиляцій­них систем й інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин на поточний стан, а також уточнює перспективу розвитку підприємства.

Нормативи ГДВ розробляються для речовин, які мають ГДК або ОБРВ забруднюючих речовин у атмосферному повітрі населених пунк­тів. Якщо речовини, що містяться у викидах не мають встановлених ГДК чи ОБРВ, то для них встановлюється тимчасово погоджений викид на термін не більше 2-х років з моменту затвердження проекту ГДВ.

Розроблений відповідно до „Інструкції щодо оформлення та зміс­ту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел" проект норма­тивів ГДВ підписується керівником організації, яка розробила цей про­ект, узгоджується з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і направляється на затвердження до органів Мінекобезпеки та Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідальність за якість виконання проекту нормативів ГДВ для підприємства покладається на організацію розробника даного проекту.



Зміст проекту нормативів ГДВ. Проект нормативів ГДВ скла­дається з двох самостійних частин. Перша частина містить пояснюваль­ну записку і табличний матеріал. Друга — розрахунки концентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих, речовин, які міститься у викидах підприємств, виконані на ЕОМ

Розділи пояснювальної записки проекту нормативів ГДВ розмі­щуються у такій послідовності;



  1. титульний лист проекту нормативів ГДВ забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства;

  2. вступна частина, в якій наводяться перелік основних документів, на підставі яких розробляється проект нормативів ГДВ; підстава для проведення робіт по нормуванню викидів на даному підприємстві; назва організації, що проводить роботи по нормуванню викидів;

  3. загальні відомості про підприємство, які включають: повну назву підприємства, поштову адресу, реквізити, прізвища керівників підприємства і відповідальних працівників служби охорони природи, кіль­кість виробничих майданчиків, їх взаємо розташування. Також склада­ється: ситуаційна карта-схема на яку наносяться межі санітарно-захисної, селітебної території, зон відпочинку, стаціонарні пости спосте­реження за забрудненням повітря і план підприємства з нанесенням джерел викидів шкідливих речовин;

  4. характеристика підприємства, як джерела забруднення атмосферного повітря. В цій частині подається характеристика технології виробництва і обладнання, опис продукції і сировини, витрата основного і резервного палива. Також наводиться перелік забруднюючих речовин, які викидаються в повітря на момент проведення робіт по встановленню нормативів ГДВ (базовий рік), вказуються параметри джерел викидів і
    подасться характеристика залпових викидів та характеристика газоочисного устаткування;

  5. економічні збитки від негативного впливу викидів забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на здоров'я людей, визначені згідно
    з „Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України";

  6. заходи щодо охорони атмосферного повітря при несприятливих метеорологічних умовах;

  7. організація робіт по проведенню розрахунків концентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, які містяться у викидах підприємств (виконаних на ЕОМ) і аналіз одержаних результатів;

  8. пропозиції по нормативах ГДВ забруднюючих речовин в атмосферне повітря і заходи по Їх досягненню;

  9. контроль за дотриманням нормативів ГДВ на підприємстві поділом на такі види:



  • безпосередньо на джерелах викиду

  • за фактичним забрудненням повітря на спеціально вибраних контрольних точках або постах, встановлених підприємством на межі саиітарно-захисної або селітебної зони району міста, в якому розташовано підприємство.

Порядок затвердження нормативів ГДВ (ТПВ). З місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самовряду­вання проекти нормативів ГДВ погоджуються в частині:

  • Строків виконання заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативних рівнів,

  • Строків відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення із санітарно-захисних зон

  • Зниження обсягів виробництва га викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов.

У випадку, коли немає потреби в розробці заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативних рівнів, відселення лю­дей і винесення об'єктів соціального призначення із санітарно-захисних зон, зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов, проект нормативів ГДВ до місцевих органів на погодження не подається.

Органами Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здо­ров'я України проекти нормативів ГДВ розглядаються протягом 2-х ти­жнів, а по особливо великих об'єктах — до З0 днів Затверджений про­ект нормативів ГДВ підлягає обліку в журналі реєстрації і йому надаєть­ся реєстраційний номер, який відповідає коду підприємства і присвою­ється органами Мінекобезпеки України шестизначною цифрою у відпо­відності з кодом областей.



Контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ). Контроль за досягненням і додержанням встановлених нормативів викидів забруд­нюючих речовин включає:

  • Визначення маси викидів забруднюючих речовин за одиницю часу від даного джерела забруднення і порівняння цих показників з встановленими нормативами ГДВ (ТПВ) в складі дозволу на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря;

  • Перевірку виконання плану заходів по досягненню нормативів ГДВ (ТПВ).

Контроль за додержанням нормативів ГДВ чи ТПВ проводиться за двома видами:

  • Виробничий, що здійснюється відповідними підрозділами даного підприємства (відділи охорони природи, санітарно-промислові лабораторії), спеціалізованими організаціями, які мають відповідний дозвіл на проведення зазначеного контролю.

  • Вибірковий, що здійснюється органами Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України.

Лекція 20. Загальні принципи встановлення і використання нормативів гранично допустимих скидів

Стічні води — води, які відходять після використання в побуто­вій, промисловій та сільськогосподарській діяльності людини або які Пройшли через будь-яку забруднену територію чи об'єкт.

Залежно від характеристики стічні води поділяють на умовно чис­ті (оборотні) і брудні. Умовно чистими (оборотними) стічними водами вважають води після охолодження технологічного обладнання, компре­сорів та іншого устаткування. Після використання в технологічних процесах їх охолоджують в градирнях і заводських ставках, у деяких випад­ках звільняють від зависей і знову повертають на охолодження. Брудні стічні води різняться за складом забрудників, які визначаються техноло­гією виробництва.

У різних технологічних процесах промисловості використовують воду, внаслідок чого утворюються такі відпрацьовані стічні води:


  • реакційні води, що виділяються в ході реакцій. Вони забруднені домішками сировини і продуктів реакції;

  • промивні води після промивання сировини, продуктів, обладнання, тари, маточні водні розчини;

  • води, що надходять із сировиною у вигляді вільної та зв'язаної води;

  • водні екстрагенти і абсорбенти;

  • охолодні води, що не стикаються з сировиною та продуктами;

  • побутові води з їдалень, душових, після миття приміщень, пралень, туалетів та ін.;

  • атмосферні опади, що стікають з території промислових підприємств та інших господарських об'єктів.

Умови скидання стічних вод у водні об'єкти. У Водному кодек­сі України (ст. 70-73) подано перелік умов та обмежень на скидання сті­чних вод різного походження у водні об'єкти.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановле­них нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речо­вин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:



  1. можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

  2. містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;

  3. містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені норми
    технологічних відходів;

  4. містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;

  5. перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та
    містять збудників інфекційних захворювань;

  6. за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

  7. призводять до підвищення температури води водних об'єктів більш ніж на 30С порівняно з її природною температурою в літній період:

  8. є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.

У разі перевищення встановлених нормативів гранично допусти­мого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверх­неві водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупине­но) чи припинено у порядку, встановленому законодавством.

Підприємства, установи і організації, які відкачують шахтні, кар'єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар'єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов'язані впрова­джувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх міне­ралізації перед скиданням у водні об'єкти, а підприємства, установи та організації, що добувають нафту і газ, повертають супутньо-пластові води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів. Умови скидання цих вод у водні об'єкти та повернення до підземних горизонтів супут­ньо-пластових вод нафтогазових родовищ встановлюються органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення , заболочення чи повторного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впроваджувати ефективні техно­логії для зниження рівня природного і техногенного забруднення дрена­жних вод перед скиданням їх у водні об'єкти. Умови скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються державними органами охорони навколи­шнього природного середовища.

Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допус­тимого скидання забруднюючих речовин затверджений Постановою Кабінету міністрів України за № 1100 від 11.09.1996 р. Цим Порядком визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі ви­робничої діяльності водокористувачів.

Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу води водних об'єктів, тобто науково обгрунтованих значень концентрації забруднюючих речо­вин та показників якості води (загально фізичні, біологічні, хімічні, раді­аційних і санітарно-гігіенічних норм у місцях розташування джерел во­допостачання та водокористування, для забезпечення екологічної безпе­ки життєдіяльності людини та водних екосистем.

Для встановлення нормативів ГДС введено перелік забруднюю­чих речовин, скидання яких у поверхневі та морські води водного фонду України нормується. Цей перелік включає списки

( Список А. Забруднюючі речовини, що нормуються у всіх випадках скидання зворотних вод.



Список Б. Забруднюючі речовини, скидання яких має бути припи­нено у найближчий час та нормується у разі їх наявності у складі зворо­тних вод.

Список В. Забруднюючі речовини, скидання яких має зменшува­тися та які нормуються у разі їх наявності у складі зворотних вод.

Список Г. До цього списку входять забруднюючі речовини, які наведені в першій таблиці СанПин №4630-88, але не входять до списків Б і В переліку.

Переліки забруднюючих речовин, скидання яких нормується, пе­реглядаються та доповнюються Мінекобезпеки і затверджуються Кабі­нетом Міністрів України один раз на три роки.

Водокористувачі виступають замовниками розроблення нормати­вів ГДС забруднюючих речовин, що скидаються ними до видних об'єктів. Розроблення нормативів ГДС для скидання зворотних вод під­приємств, установ та організацій, які проектуються, здійснюється в складі перед проектної та проектно-кошторисної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію і їх технічне переоснащення.

Надання на розгляд органам Мінекобезпеки проектів нормативів ГДС здійснюється розробниками цих нормативів. Методичне забезпе­чення розроблення нормативів ГДС, форма документів, які подаються на розгляд, встановлюються Мінекобезпеки.

Нормативи ГДС затверджуються органами Мінекобезпеки одно­часно з видачею дозволу на спеціальне водокористування. Термін дії нормативів ГДС у кожному конкретному випадку встановлюється орга­нами Мінекобезпеки індивідуально залежно від терміну дії дозволу на спеціальне водокористування.

Підставами для переоформлення нормативів ГДС є:



  • закінчення терміну дії нормативів;

  • зміна умов водокористування;

  • зміна категорії якості води у водному об'єкті;

  • зміна законодавчої та нормативної бази.
    Водокористувач відповідає за наявність затверджених нормативів

ГДС та надання розробнику достовірних вихідних даних, які одержу­ються на основі проведення інвентаризації показників складу та власти­востей зворотних вод, обсягу витрат зворотних вод та інших необхідних для розрахунків даних.

До складу проекту нормативів ГДС входять наступні пункти:

• Фактичні дані про наявність забруднюючих речовин, що скидаються водокористувачем у поверхневі водні об'єкти, або таких, концентрація яких у зворотній воді збільшується порівняно із забраною водою.


  • Ліміти на скидання.

  • Проекти нормативів гранично допустимих рівнів токсичності

  • Плани заходів щодо зменшення скидання забруднюючих речовин для поетапного досягнення екологічного нормативу якості води у водному об'єкті.

До цих документів додаються відповідні матеріали обґрунтуван­ня, у разі відсутності яких проекти нормативів ГДС не розглядаються. До складу матеріалів обґрунтування проектів ГДС повинні включатися результати виконання робіт на різних етапах як розділи пояснювальної записки, а саме: підготовка вихідних даних для розрахунку ГДС речо­вин, визначення розрахункових умов та розроблення проекту (розраху­нок) ГДС речовин, правове та методичне забезпечення обґрунтування схеми і моделі розрахунку ГДС речовин з урахуванням специфіки водо­користування.

Розроблення проектів нормативів ГДС та проведення інвентари­зації показників складу і властивостей зворотних вод здійснюється на договірних засадах.



Методична та організаційна основи встановлення ГДС. Вели­чини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для ко­жної із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

Величини ГДС речовин встановлюються; для скидів зворотних вод безпосередньо у водні об'єкти з нормованою якістю води; для скидів в інші зосередження вод — у водогосподарські системи та частини при­родних ландшафтів, що мають гідрографічний зв'язок з водними об'єктами з нормованою якістю води.

В інших випадках можуть встановлюватися обмеження на скид зворотних вод, виходячи з галузевих норм використання водогосподар­ських систем, вимог охорони підземних вод, охорони інших природних середовищ. Ці обмеження не відносяться до ГДС речовин.

Тимчасово погоджений скид (ТПС речовини) — показник мак­симально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що від­водиться із зворотними водами у водний об'єкт, який встановлюється після кожного етапу реалізації плану заходів щодо досягнення ГДС ре­човин та щорічно з виділенням етапів зниження скиду речовин протягом року.

На першому етапі досягнення ГДС і щорічно з урахуванням реалі­зації запланованих заходів величини ТПС речовин встановлюються, як правило, виходячи з проектного або нормалізованого (тобто технічно Досяжного на діючій чи нововведеній водоохоронній споруді) складу, а також найкращих середніх показників фактичного складу зворотних вод після їх очищення за попередні 12 місяців, якщо вони гірші за проектні чи нормалізовані.



План заходів щодо досягнення ГДС речовин — сукупність техні­чних і вартісних характеристик заходів і споруд, ув'язаних за строками реалізації та спрямованих на поетапне досягнення величин ТПС і ГДС речовин.

При встановленні нормативів ГДС враховують рівень токсичності зворотних вод. Токсичність зворотної води — це її властивість викли­кати патологічні зміни або загибель організмів, що зумовлена присутніс­тю у ній токсичних речовин. Токсичність води встановлюється методом біотестування.

Критерієм токсичності зворотної води є встановлений кількісний показник патологічних змін або загибелі організмів.

Рівень токсичності (РТ) зворотної води — це такий показник її властивості, який встановлюється на основі результатів біотестування згідно з критерієм токсичності зворотної води і визначається:



  • необхідною кратністю розбавлення (НКР) зворотної води (кі­
    лькісний показник);

  • класом токсичності (КТ) зворотної води (якісний показник).

Необхідна кратність розбавлення зворотної води для кожного до­сліду визначається з урахуванням розрахункової кратності розбавлення цієї води у контрольному створі водного об'єкта і обчислюється на ос­нові результатів біотестування згідно з встановленим критерієм токсич­ності. Остаточне значення необхідної кратності розбавлення визначаєть­ся як середньоарифметичне величин таких показників у ряді дослідів

Клас токсичності (КТ) зворотної води визначається на основі по­казника необхідної кратності розбавлення та таблиці класифікації токси­чності зворотної води — нетоксична, слаботоксична, помірно токсична і та ін.


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка