Лекції 1 Характеристика антропогенних факторів впливу на довкілля



Сторінка4/9
Дата конвертації19.02.2017
Розмір1.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Лекція 9

Нормування якості атмосферного повітря

Особливості виникнення і поширення забруднення атмосфер­ного повітря.

Концентрація забрудників атмосферного повітря залежить від багатьох причин і насамперед від того, скільки їх потрапило у повіт­ря, тобто від величини викиду. Чим більше викидається у повітря забру­днюючих його речовин, тим більшою є концентрація забруднення. За­бруднюючі речовини потрапляють у повітря у вигляді диму чи газу. Чим далі вони відносяться від місця викиду, тим більше розбавляються, і концентрація забруднення у повітрі зменшується. Ступінь забруднення повітря димом також зменшується із збільшенням висоти його викиду. Чим вища труба, з якої викидається дим, тим менша його концентрація у навколишній атмосфері. Це пов'язано з тим, що під час викиду з високої труби відбувається інтенсивніше перемішування диму з повітрям.

Забруднення атмосферного повітря зменшується в процесі його самоочищення. Видалення аерозолів з атмосфери відбувається шляхом вимивання їх опадами, осідання під впливом електричного поля у атмо­сфері, а також шляхом гравітаційного осідання.

Якщо відсутні атмосферні опади, випадання аерозолів відбуваєть­ся в результаті зіткнення нижнього шару повітря із земною поверхнею і предметами, які знаходяться на ній. Так, повітряні потоки, що перено­сять забруднення, очищаються, якщо на їхньому шляху зустрінеться ліс. На деревах осідають не тільки тверді частки, але й леткі речовини, які у вигляді різних молекулярних сполук змішані з повітрям.

Рівень забруднення повітря пов'язаний також і з фізичними чин­никами, зокрема залежить від напрямку і швидкості вітру. Найбільша концентрація забруднюючих речовин спостерігається у тому напрямку. у якому віють вітри, що мають перевагу. Ця закономірність має велике значення у вирішенні питання про взаємне розташування промислових підприємств і житлової зони міста. Між швидкістю вітру і конценіраіп єю забруднення атмосфери існує обернена залежність: чим менша швид­кість повітря, тим триваліше зберігається початкова концентрація забру­днення. Однак зазначена закономірність однозначно справджується ли­ше при викидах на невеликій висоті. В зв'язку з цим з'явилося ноняітя небезпечної швидкості вітру, тобто швидкості вітру при якій спостеріга­ється максимальна концентрація шкідливих речовин. В населених пунктах, де переважають низькі холодні викиди промислових підприємств, найвищі концентрації слід очікувати при швидкостях вітру 1-2 м/с. У районах розміщення промислових підприємств із високими трубами і гарячими викидами високі концентрації будуть спостерігатися при швидкостях вітру 4-7 м/с.

Ступінь забруднення повітря залежить і від його температури або температурних стратифікацій (температурних розшарувань). За допомо­гою конвекції тепле повітря піднімається, а холодне опускається. Потік повітря, що піднімається, охолоджується за рахунок збільшення об'єму внаслідок зменшення тиску і, навпаки, потік, який опускається буде на­гріватися в зв'язку із збільшенням тиску. Відомо, що у разі підйому вго­ру через кожні 100 м температура повітря знижується на ГС. Інколи під час підйому на висоту температура повітря не змінюється (ізотермія), концентрація забруднюючих речовин у такому разі рівномірно зменшу­ється з віддаленням від джерела забруднення. Якщо у разі підйому тем­пература повітря не знижується, а підвищується, то такий стан назива­ється інверсією. У разі інверсії повітря біля поверхні Землі стає холод­нішим, ніж на деякій висоті, і забруднення може накопичуватися у при­земному шарі атмосфери. Нерідко інверсії утворюються в долинах між горами. Холодне повітря, що спускається з гір, підтікає під більш тепле повітря долини й утворюється „озеро" холоду.

Між концентрацією забруднюючих речовин у повітрі і темпера­турою атмосферного повітря існує обернена залежність. Так, із знижен­ням температури вміст таких речовин, як сажа, оксид сірки (IV), пил збільшується. Концентрація речовин, шо забруднюють атмосферне повітря, залежить також від атмосферного тиску: з підвищенням тиску вміст речовин у повітрі збільшується. Велике значення має і вологість повітря. Водяна пара конденсу­ється на поверхні різних речовин, що забруднюють повітря і утворю­ються тумани. У такому разі значно збільшується концентрація токсич­них речовин у нижніх шарах атмосфери (виключення становлять сполу­ки, які здатні гідролізуватися). Поширення забруднення в атмосфері залежить також і від агрега­тного стану забруднюючих повітря речовин (тверді частки, аерозоль, пара, газ), від тривалості перебування їх у атмосфері (сірки (IV) оксид — від кількох годин до кількох діб, вуглецю (II) оксид — від 1 до 3 місяців тощо), від особливостей джерела забруднення.

Аналіз метеорологічних умов, при яких можуть спостерігатися підвищені рівні забруднення, дозволяють підійти до прогнозування не­безпечного забруднення повітря в містах по синоптичних ситуаціях.

Виділяють наступні три типи синоптичних ситуацій:

Тип А. Безградієнтне баричне поле. Для даного типу характерний штиль або дуже слабкий вітер. При відсутності значного сонячного про­грівання він супроводжується стійкою стратифікацією атмосфери, за­звичай, приземними інверсіями.

Тип Б. Проміжне поле. Спостерігається при наявності спрямова­ного баричного градієнта. При цій ситуації спостерігається стійке збе­реження вітру визначеного напрямку.

Тип С. Циклон. Характеризується похмурою погодою, посилен­ням вітру, випаданням опадів.

Найменш сприятливою ситуацією, при якій найінтенсивніше за­бруднюється повітря над містом є ситуація типу А і пов'язана вона з застоєм забруднених повітряних мас. Наступна по несприятливості є ситуація типу В, у випадку напрямку вітру з джерела викиду на місто.

З метою визначення токсичних речовин, що містяться в атмосфе­рному повітрі у вигляді газів, пари, аерозолів і пилу, проводять дослі­дження атмосферних забруднень. Взагалі забруднення токсичними ре­човинами, які можуть міститися в складному поєднанні, нелегко дослі­дити і проаналізувати. Дослідження атмосферного повітря пов'язані з визначенням мікрограмових кількостей речовин, тому для його аналізу слід застосовувати високочутливі методи. Проте для оцінки забруднення атмосферного повітря самих визначень концентрації забрудників, нехай навіть і точних, недостатньо. Потрібно ще визначити гранично допусти­мі концентрації, щоб мати можливість порівняти, наскільки визначена концентрація домішок перевищує допустиму межу. ГДК дають змогу сформулювати вимоги до очисних споруд та визначити санітарно-захисну зону. Тому ГДК можна розглядати як один із шляхів запобіган­ня надмірним забрудненням атмосфери. Однак ГДК санкціонують на законних засадах забруднення атмосферного повітря до певної межі. Крім того, слід завжди пам'ятати, що ГДК встановлені для однієї речо­вини, а на практиці в повітря викидається кілька одночасно. їхню спіль­ну дію достатньо не вивчено. Крім того, визначення ГДК проводили на тваринах, і ці дані ми переносимо на людей. А тому все це слід враховувати в практичних умовах, зокрема визначати сумарний ефект комплек­су забруднювальних речовин.

З метою стабілізації стану повітряного середовища та поліпшення якості повітря в країні передбачається розробити стандарти якості повіт­ря, пов'язавши їх з міжнародною системою стандартів. Передбачається також створити нову систему екологічного нормування. Будуть введені технологічні стандарти і нормативи для забруднювальних речовин вики­дних газів з урахуванням можливостей новітніх технологій.

Згідно з нормативно-технічною документацією нормування якості атмосферного повітря здійснюється з метою встановлення гранично до­пустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологі­чну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує Раціональне використання і відтворення природних ресурсів за умов Малого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров'я людини.

На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги ГДК повинні бути зменшені на 20%.

У випадку присутності в атмосферному повітрі декількох речо­вин, які мають здатність до сумарної дії, сума їх концентрацій не пови­нна перевищувати одиниці при розрахунку за виразом



Ефект сумації мають: ацетон, акролеїн, фталевий ангідрид; ацет°" та фенол; ацетон та ацетофенол; ацетон, фурфурол, формальдегід, Фе нол; ацетальдегід та вінілацетат; аерозолі п'ятиокису ванадію та окисі марганцю; аерозолі п'ятиокису ванадію та сірчистий ангідрид; аерозолі д'ятиокису ванадію та триокису хрому; бензол та ацетофенол; вольфра­мовий та сірчистий ангідриди; гексахлоран та фазолон; 1, 2 дихлорпро-дан, 1, 2, 3 — трихлорпропан та тетрахлоретилен; диметилвінілакринол; метилгідротран та метилентетрагідропірен; озон, двоокис азоту та фор­мальдегід; окис вуглецю, двоокис азоту, формальдегід, гексан; сірчистий ангідрид та аерозоль сірчаної кислоти; сірчистий ангідрид та нікель ме­талевий; сірчистий ангідрид та сірководень; сірчистий ангідрид та дво­окис азоту; сірчистий ангідрид, окис вуглецю, пил конверторного виро­бництва; сірчистий ангідрид, окис вуглецю, двоокис азоту та фенол; сір­чистий ангідрид та фенол; сірчистий ангідрид та фтористий водень; сір­чаний та сірчистий ангідриди, аміак та окиси азоту; сильні мінеральні кислоти (сірчана, соляна та азотна); фенол та ацетофенол; фурфурол, метиловий та етиловий спирти; циклогексан та бензол; етилен, пропілен, бутилен, етілен.



Потенціювання — взаємне посилення впливу двох або більшої кількості агентів навколишнього середовища, при якому сумарний ефект їх взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають при ізольо­ваній дії кожного з цих агентів зокрема.

Ефект потенціювання притаманний наступним речовинам:



  • бутилакрилат та метилметакрилат з коефіцієнтом 0,8;

  • фтористий водень та фторсолі з коефіцієнтом 0,8.

Речовини, для котрих не визначені ГДК населених місць, оціню­ються за орієнтовними безпечними рівнями впливу (ОБРВ).

Для того, щоб визначити стан забруднення повітря декількома речовинами, що діють одночасно, часто використовують комплексний по­казник — індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Для його розрахунку нормовані на відповідні значення ГДК середні концентрації домішок за допомогою розрахунків приводять до концентрації двоокису сірки, а отримані значення додають. Отриманий таким чином показник ІЗА вказує, у скільки разів сумарний рівень забрудненості атмосфери кількома речовинами перевищує ГДК двооксиду сірки.

Для кожного населеного пункту визначено конкретний перелік п'яти пріоритетних домішок, за котрими розраховується індекс забруд­неності атмосфери (ІЗА).




Фонові концентрації шкідливих речовин, які містяться в атмосфе­рі, мг/м3, повинні враховуватися при встановленні ГДВ, а також при проектуванні підприємств, які заново будуються чи реконструюються в Районах, де атмосферне повітря вже забруднене шкідливими речовина­ми, які викидаються іншими підприємствами. Сума розрахункової і фонової концентрацій для кожної шкідливої речовини в атмосфері не по винна перевищувати встановленої ГДК

Нормативні документи по розрахункам розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі.

В даний час єдиним затвердженим документом по розрахункам розсіювання є "Вказівки по розрахунку роз­сіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у викидах про­мислових підприємств" ОНД-86, які охоплюють як розрахунки розсію­вання за межами зони аеродинамічної тіні промплощадки, так і в межах зони аеродинамічної тіні промплощадки.

Дані документи встановлюють методику розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах під­приємств. Норми повинні дотримуватися при проектуванні підприємств, а також при нормуванні викидів в атмосферу реконструйованих і діючих підприємств. Норми призначені для розрахунку приземних концентрацій в двохметровому шарі над поверхнею землі, а також вертикального роз­поділу концентрацій. Ступінь небезпеки забруднення атмосферного по­вітря характеризується найбільшим розрахованим значенням концентра­ції, відповідним несприятливим метеорологічним умовам, в тому числі небезпечній швидкості вітру. Норми не поширюються на розрахунок концентрацій на дальніх (більше 100 км) відстанях від джерел викиду Розрахунок концентрацій шкідливих речовин, які повністю або частково піддаються хімічним перетворенням (трансформації), проводиться по кожній вихідній речовині і речовині, що утворюється окремо. При ш.ом\ потужність джерел для кожної речовини встановлюється з врахуванням максимально можливої трансформації вихідних речовин в більш токсичні.

Під час проектування промислових підприємств слід дотримува­тись певних норм викидів шкідливих речовин, для чого визначають мак­симальне значення приземної концентрації забруднювальної речовини. Максимальне значення приземної концентрації шкідливої речовини С« (мі/м ) при викиді газоповітряної суміші з одиночного джерела з круї-лим гирлом досягається при несприятливих метеорологічних умовах на відстані хм (м) від джерела і визначається за формулою:



де

В розрахунку приймаються сполучення М і V;, які реально мають місце на протязі ро­ку при встановлених (звичайних) умовах експлуатації підприємства, при яких досягається максимальне значення См.

При визначенні значення Д Т (°С) слід брати температуру навко­лишнього атмосферного повітря Т„ (°С), рівною середній максимальній температурі зовнішнього повітря найбільш теплого місяця року, а тем­пературу газоповітряної суміші, яка викидається в атмосферу Тг (°С) — за діючими для даного виробництва технологічними нормативами.

Значення безрозмірного коефіцієнта Р приймається:

а) для газоподібних шкідливих речовин і дрібнодисперсних аерозолів (пилюки, золи і т.п., швидкість упорядкованого осідання яких практично рівна 0) — 1;

б) для дрібнодисперсних аерозолів (крім вказаних в п. а) при середньому експлуатаційному коефіцієнті очистки викидів не менше 90% — 2; від 75 до 90% — 2,5; менше 75% і при відсутності очистки — 3.

Значення коефіцієнтів т і п визначаються в залежності від пара­метрів Г, ум, ум', Ге:



Коефіцієнт т визначається за формулами:



Для Ге < Г < 100 значення коефіцієнта т визначається при ґ= їе-Коефіцієнт п при і" < 100 визначається в залежності від Ум по фор­мулам:

При {> 100 або Д Т ~ 0 коефіцієнт п вираховується наступним чином:



де

Аналогічно при[випадки



гранично малих небезпечних швидкостей вітру) розрахунок См прово­диться по формулі:

де т' = 2,86 т при ї < 100 і Ум < 0,5

т' = 0,9приї>100іУ'м<0,5

Вплив рельєфу місцевості на значення максимальної приземної концентрації см від одиночного точкового джерела враховується безроз­мірним коефіцієнтом її у випадку рівної або слабо перетнутої місцевості з перепадом висот, не перевищуючим 50 м на 1 км. Якщо на околицях розглядуваного джерела викидів можна виділити окремі ізольовані пе­решкоди витягнугі в одному напрямку, то поправочний коефіцієнт рель­єфу г| визначається за формулою:

де цт — визначається за табличними даними в залежності від форм рельєфу.

Орієнтовно поправку на рельєф можна визначити, виходячи із на­ступних міркувань:


  • При нахилах до 0,1-0,15° і перепадах до 100 м складає 1,3-1,5;

  • При розміщеннях підприємств поблизу гірської гряди з нахилом
    місцевості 0,15-0,25° поправка рівна 2;

  • Якщо підприємство розміщено в котловині глибиною 100-200 м
    з нахилом 0,2-0,3° і більше поправка на рельєф рівна 3.

З збільшенням висоти труби, починаючи з Н =100 м, поправки на рельєф трохи зменшуються.





111

Врахування впливу рельєфу місцевості при визначенні відстані, Де досягається максимум приземної концентрації здійснюється шляхом Множення коефіцієнта сі в формулі:






на відношення Розрахунок приземних концентрацій по осі факелу на різних від. станях від джерела проводиться за формулою с = хі см. При цьому для відстаней х до джерела задовольняючих нерівності:

тут х'°] — значення х„ для розглядуваного джерела в умовах рів­ної або слабо перетнутої місцевості, відношення х/хм визначається з ви­користанням хм.

В районах, де може проходити тривалий застій домішок в поєд­нанні слабих вітрів з температурними інверсіями (наприклад в глибоких котлованах, в районах частого утворення туманів, в тому числі нижче гребель електростанцій і поблизу ставків-охолоджувачів електростанцій, в районах з суворою зимою, а також в районах можливого виникнення смогів), не слід розміщувати промислові підприємства з викидами шкід­ливих речовин; при необхідності будівництва в таких районах слід при ймати додаткові міри по охороні повітряного басейну від забруднення

Особливим метеорологічним режимом характеризуються набере­жні райони. Відомо, що атмосферна дифузія над водоймами і морями менш інтенсивна, ніж над сушею, що обумовлено меншою механічною турбулентністю атмосфери над поверхнею води. Для цих районів облік необхідний при оцінці забруднення суші через водяну поверхню і тільки за експериментальними даними; при цьому необхідно враховувати спів­відношення температур води і повітря, відстань "розгону" над поверх­нею водоймища. При поширенні домішок в таких районах спостеріга­ється ефект поглинання домішок водяною поверхнею і зменшення вна­слідок того вмісту домішок в прилеглому до поверхні шару повітря Кі­нцеву величину поправки на рельєф місцевості слід приймати за даними територіальної гідрометеослужби.

У випадку наявності сукупності джерел викидів вклади цих д*е' рел (або їх частин) можуть враховуватися в розрахунках забруднення повітря шляхом використання фонової концентрації Сф (мг/м ), яка для окремого джерела викиду характеризує забруднення атмосфери в місті або іншому населеному пункті, створюваному іншими джерелами, ви­ключаючи даний.



Величини фонової концентрації визначаються у відповідності з "Тимчасовими вказівками по визначенню фонових концентрацій шкід­ливих речовин в атмосферному повітрі для нормування викидів і вста­новлення ГДВ". Виміри фонової концентрації проводяться в основному за наступними шкідливими речовинами: двооксид сірки, двооксид азоту, оксид вуглецю і пилу, в ряді міст і промислових районів — по деяким специфічним шкідливим речовинам: сірководню, фенолу, аміаку і ін.

В деяких випадках допускається використання фонової концент­рації, розрахованої не по окремих речовинах, а разом за комбінацією речовин з сумуючою шкідливою дією. При цьому фонова концентрація визначається за концентраціями, приведеними до найбільш поширеної з речовин, які входять в дану комбінацію.

Фонова концентрація встановлюється або єдиним значенням по місту, або, у випадку виявлення суттєвої змінності, диференційовано по території міста (по постам), а також по градації швидкості і напрямку вітру.

При розрахунку для діючих джерел (підприємств) і тих, що під­даються реконструкції, використовується значення фонової концентрації Сф , яка представляє із себе фонову концентрацію Сф, з якої виключений вклад розглядуваного джерела (підприємства).

Значення Сф визначається по формулі:

Де С — максимальнарозрахункова концентрація речовини для .даною джерела (підприємства) для точки розміщення поста, на якому встановлюється фон.

Для джерела, яке будується Сф = 0,2Сф

При відсутності даних спостережень за приземними концентраці­ями розглядуваної шкідливої речовини або у випадку коли у відповідно­сті з нормативною методикою по встановленню фонової концентрації по Даним спостереження фонова концентрація не визначається, врахування останньої базується на використанні даних інвентаризації викидів.

Одним із двох способів врахування фонової концентрації є розрахунок розподілу сумарної концентрації від розглядуваних і інших існуючих і проектованих джерел викидів або комбінації речовин з сумованою шкідливою дією.

Другим розрахунковим способом є заміна фонової концентрації, Означеної по експериментальним даним, фоновою концентрацією, роз­рахованою для сукупності джерел міста (промислового району) по параметрах, отриманих при загальноміській інвентаризації викидів. При цьому фонова концентрація визначається множенням розрахунком концентрації С на коефіцієнт 0,4 з подальшим усередненням по території і виділенням градації швидкості і напрямку вітру у відповідносї нормативною методикою по визначенню фонової концентрації.

Для підприємств розраховуються також значення фонових конці нтрацій Сфп на момент досягнення гранично допустимих викидів и. перспективу) по формулам:



Критерії оцінки забруднення атмосферного повітря. Оцінка атмосфери базується на інтегральному обліку забруднення повітряного басейну досліджуваної території, який характеризується системою пря­мих, непрямих і індикаторних критеріїв.

Прямі критерії включають групи геогідрохімічних, геодинамічних, медико-санітарних і ресурсних критеріїв.

Геогідрохімічна група критеріїв дозволяє оцінити хімічне, меха­нічне, радіонуклідне забруднення геосфер, а медико-санітарна — бакте­ріологічне. Геодинамічна група критеріїв пов'язана з оцінкою площ гео­сфер, які уражені природними і антропогенними геологічними процеса­ми, а ресурсна — з оцінкою ресурсів, які необхідні для нормального іс­нування біоти, включаючи людське суспільство.

Непрямі критерії оцінки дозволяють оцінити сучасний стан геосфер опосередковано, через критерії оцінки суміжних середовищ, з яким воші тісно взаємодіють (атмосфера і ґрунти, атмосфера і рослинність і т.д.).

Індикаторні (індикаційні) критерії оцінки, як правило, дають зага­льну картину стану тієї чи іншої геосфери (компонента природного се­редовища).

Прямі критерії оцінки. Основними критеріями стану забру міс:: ня атмосферного басейну є величини гранично допустимих концентр? цій (ГДК). Атмосфера займає особливе положення в ряді геосфер і « окремій екосистемі, будучи середовищем переносу техногенних йор1- і нювачів і найбільш змінюваною і динамічною серед інших абіошчни\ факторів Для оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря засто­совують максимально разові концентрації (ГДКмр), які враховують коро­ткочасні ефекти та середньодобові (ГДКсД), які враховують тривали іь впливу.

Концентрація забруднюючих речовин від окремих локальних джерел в результаті процесів розсіювання і випадання домішок досить швидко спадає з відстанню. Максимальні концентрації відзначаються на відстані, яка дорівнює 10...20 висотам труби. Тому шкідливі для здо­ров'я людини концентрації від таких джерел спостерігаються, як прави­ло, на площі не більше 10... 100 км2. Для хвойних лісів, чутливість яких до забруднення атмосфери в декілька разів більша, ніж у людини, площа враження рослинності може досягати 100...1000 км2.

У великих промислових агломераціях відбувається накладання забруднення від окремих джерел і загальна площа негативного впливу може бути близькою до площі самої агломерації і навіть перевищувати її.

Можливий несприятливий вплив забрудненого повітря на здо­ров'я населення оцінюють за результатами вимірів, виконаних у відпо­відності з вимогами ГОСТ 17.2.3.01 — 86 на стаціонарних, маршрутних і пересувних постах спостереження.

Ступінь забруднення встановлюють за кратністю перевищення ГДК з врахуванням класу небезпеки, сумарного біологічного впливу забруднень повітря і частоти перевищень ГДК.

З метою встановлення і визначення якості атмосферного повітря використовують індекс забрудненості, який розраховується за форму­лою:

У відповідності з діючими ГДК для оцінки ступеня забруднення повітря використовують фактичні максимальні разові і середньодобові концентрації за останні декілька років (але не менше ніж за два роки). Результати вимірювань обробляють і представляють для кожного поста, речовини і року окремо. По кожній речовині повинно бути не менше 200 спостережень (проб).

Для підвищення надійності оцінки результатів вимірювань і ви­ключення випадковості значень використовують статистичну обробку матеріалу, яка дозволяє з врахуванням варіювання концентрацій отрима­ти таке значення, яке в 95% випадків буде на рівні або менше розрахун­кової концентрації С95, яку визначають за допомогою статистичних або графічних методів.

Кратність перевищення вираховують діленням показника С95 на Максимальну разову ГДК (С-концентрація):

Якщо в атмосферному повітрі присутні речовини, які володіють сумарним ефектом біологічної дії, то



Ступінь забруднення атмосферного повітря для суми інгредієнтів оцінюють по приведеній концентрації. Суму таких речовин рекоменду­ють приводити до речовини, яка володіє менш сприятливим класом не­безпеки.

Ступінь забруднення оцінюють по середньодобовим пробам, які отримано шляхом безперервної (на протязі 24 годин) або переривчастої (як мінімум 4 рази на добу через рівні інтервали часу) аспірації Всі кон­центрації з відібраних середньодобових проб аналізують.

З урахуванням приведених критеріїв території представляють ма­теріали по всім типам забруднення атмосфери, на основі яких надається відповідний статус зони екологічної несприятливості.

Ступінь забруднення визначають з врахуванням кратності пере­вищення середньорічної ГДК речовин, класу їх небезпечності, допусти­мої повторюваності концентрації заданого рівня і коефіцієнту їх комбі­нованої дії.

Середньорічні значення ГДКсР виражають через середньодобові значення ГДКсд за співвідношенням



Ступінь забруднення повітря речовинами різних класів небезпеки визначається приведенням їх концентрацій, нормованих за ГДК, до кон­центрацій речовин III класу небезпеки за формулою:



Атмосферне повітря є початковою ланкою в ланцюгу забруднень природного середовища і об'єктів. В окремих випадках грунт і поверхневі води можуть бути джерелами вторинного забруднення атмосфери, або навпаки, показником його забруднення. Ця обставина визначає не­обхідність поряд з оцінкою безпосередньо забруднення повітряного ба­сейну враховувати можливі наслідки впливу забрудненої атмосфери н;і суміжні середовища, проводити інтегральну (комплексну) оцінку стану

Найбільш загальним і інформативним показником забруднення повітря є комплексний індекс середньорічного забруднення атмосфери (КІЗА).

Ранжування виконано у відповідності з класифікацією рівня за­бруднення повітря за чотирибальною шкалою, де клас норми відповіді рівню забруднення повітря менше середнього по містам країни, клас ризику дорівнює середньому рівню, клас кризи більше середнього рівня, а клас лиха значно більше середнього рівня.



КІЗА застосовують для оцінки тимчасових тенденцій зміни за­бруднень атмосфери.

Ресурсний потенціал самоочищення атмосфери на якій-небудь те­риторії визначається її здатністю до розсіювання і виведення домішок, відношенням фактичного рівня забруднень і значеннями ГДК. Оцінка здатності до розсіювання основана на таких комплексних показниках, як потенціал забруднення атмосфери (ПЗА) і параметр споживання повітря (СП). Ці характеристики визначають особливості формування ступеня забруднення в залежності від особливостей клімату і режиму метеороло­гічних умов, які сприяють накопиченню, поширенню і виведенню домі­шок з атмосфери.



ПЗА — комплексна характеристика повторюваності метеорологі­чних умов, несприятливих для розсіювання домішок в повітряному ба­сейні. На території країни з урахуванням повторюваності приземних інверсій і застоїв, слабких вітрів і туманів різної тривалості виділені п'ять класів ПЗА, характерних для міських умов.

СП характеризує об'єм чистого повітря, який необхідний для розбавлення викидів забруднюючих речовин до значення середньої концен­трації.

В якості критерію для оцінки оптимальності розміщення джерел забруднень атмосфери і селітебних територій використовують резерв (дефіцит) розсіючих властивостей атмосферного повітря (ПР).

Ресурсний потенціал атмосфери оцінюють з врахуванням гігієнічного обгрунтування комфортності клімату, можливості використання території в рекреаційних цілях. Важливим при цьому є фізіологогієнічна класифікація погоди холодного і теплого періодів року.

Основними показниками забруднення атмосферного повітря, які Характеризують вплив на рослинність, грунти, поверхневі і підземні води, г критичні навантаження і критичні значення забруднюючих речовин, які не приводять до шкідливих впливів на структури і функції еко­системи в довготривалому плані.


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка