Лекція з навчальної дисципліни соціологічна думка в україні тема №7 : Б. Кістяківський та його проект створення наукової соціології. Навчальний час: 2 години



Скачати 140.56 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір140.56 Kb.
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ
Кафедра соціології та гуманітарних дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри соціології та гуманітарних дисциплін

професор О.П. ПОЛИСАЄВ


ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни СОЦІОЛОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ
Тема № 7: Б.Кістяківський та його проект створення наукової соціології.
Навчальний час: 2 години
Для студентів: навчально-наукового інституту менеджменту та

підприємництва, які навчаються за спеціальністю 6.030101 Соціологія.

Навчальна та виховна мета:

Ознайомити студентів з творчістю Б.Кістяківського, його критикою психологізму в соціальних науках. Дати аналіз проекту наукової соціології. Формувати у студентів гуманістичне, науково-обгрунтоване ставлення до професійної діяльності.


Обговорено та схвалено на засіданні кафедри

“____” _________ 2015 року Протокол № ___

Київ – 2015


ЗМІСТ

Вступна частина 5 хв.

Основна частина 80 хв.

  1. . Критика психологізму в соціальних науках.

  2. Проблема соціологічних понять.

  3. Поняття причинності в сфері соціальних явищ.

  4. Проблема цінностей у соціологічному дослідженні.

Заключна частина 5 хв.
Навчальна література:

  1. Бурлачук В., Молчанов М., Степаненко В. Біля витоків соціологічної думки в Україні. – К., 1996.

  2. Василенко Н.П. Академик Б.А. Кистякоский // Социс. – 1994. - №2, 4, 5.

  3. Депенчук Л.Б. Кистяковский: жизненный путь и философия // Филос. и социол. мысль. – М., 1992. - №1.

  4. Захарченко М.В., Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О., Степаненко В.П. Соціологічна думка України. – К., 1996.

  5. Кистяковский Б.А. В защиту прав (Интеллигенция и правосознание) // Вехи. – М., 1991.

  6. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерк по методологии социальных наук. – М., 1916.

  7. Савельев А.О Богдане Александровиче Кистяковском // Наше наследие. – 1990. - №4.

  8. Сапов В.В. Архив Б.А. Кистяковского // Вопросы социологии. – 1992. - №1.

  9. Сарбей В.Г. Етапи формування української національної самосвідомості (кінець ХVІІ – початок ХХ ст.) // Український історичний журнал. – 1993. - №7-8.

  10. Соціологія. Курс лекцій / За ред В.М. Пічі. – К., 1996.

  11. Шамшурин В.И. Человек и государство в русской философии естественного права // Вопросы философии. – 1990. - №6.


Навчально-матеріальне забезпечення

мультимедійний проектор, презентація лекції
Текст лекції додається

Старший викладач кафедри соціології та гуманітарних наук О.В.Демченко

Лекція 5. Б. Кістяківський та його проект створення наукової соціології.
План.

1. Критика психологізму в соціальних науках.

2. Проблема соціологічних понять.

3. Поняття причинності в сфері соціальних явищ.

4. Проблема цінностей у соціологічному дослідженні.

Кризові явища, які охопили соціальне знання наприкінці ХІХ ст., змусили Кістяківського звернутися до проблем методології в соціології. Йому належить заслуга в розробці плюралістичного методу аналізу соціальних явищ. Будь-яке соціальне явище можна проаналізувати з двох точок зору; з точки зору належного і з точки зору необхідного.

Найповніше плюралістична методологія була використана Кістяківським для аналізу проблем права. Правові явища досліджуються ним за допомогою соціологічного, психологічного, догматичного і нормативного методів.

Створення наукової соціологічної теорії, за вченим, можливе лише за наявності в ній методичної рефлексії з приводу власних понять, використанні принципу причинності для опису соціальних явищ і оцінки їх з точки зору належного.



Критика психологізму в соціальних науках



Богдан Олександрович Кістяківський (1868-1920) народився у м. Києві в сім’ї відомого юриста, спеціаліста з кримінального права професора Київського університету (Св. Володимира) О.Ф. Кістяківського. Через слабке здоров’я початкову освіту здобув удома, потім продовжив навчання у другій Київській гімназії. У 1888 р. Кістяківський вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1889 р. його звільняють з університету і він вступає до Харківського університету, де продовжує заняття російською та українською історією під керівництвом Д.І. Багалія. Згодом його виключають з університету за неблагонадійність. Він переїздить до Дерпту (Тарту) і в серпні 1890 р. вступає на юридичний факультет. Крім юриспруденції вивчає європейські мови. З 1895 р. по 1899 р. вивчав право та філософію в Берліні та Страсбурзі, працював у семінарі Г. Зіммеля і В. Віндельбанда. У 1898 р. у Страсбурзі захистив докторську дисертацію на тему: “Суспільство та особа”, яка була видана німецькою мовою в берліні у 1899 р. В 1916 р. Кістяківський видає книгу “Соціальні науки і право. Нариси з методології соціальних наук і загальної теорії права”. на основі цієї книги захистив у Харківському університеті магістерську дисертацію (1917 р.), яка дала йому ступінь доктора наук. з 1917 р. обі2ймає посаду завідувача кафедри державного права в Київському університеті.

Автор праць: “Суспільство та особа”, “Соціальні науки і право. Нариси з методології соціальних наук і загальної теорії права”, “Право і наука про право”.
Проблема переоцінки соціологічного знання, надання йому статусу науковості та об’єктивності постала перед Кістяківським. На шляху створення наукової соціології Кістяківський бачив декілька перепон. Одна з них полягала в пануванні психологізму в соціальних науках.

Як соціологія, що досліджує поведінку людини в суспільстві, може уникнути будь-якого звернення до психології при вивченні мотивів людської поведінки? Аналіз мотивів людської поведінки увергав дослідників у сферу мінливих людських настроїв, які являють собою гру оцінок, очікувань, намірів, де важко було б констатувати яку-небудь закономірність. Захистити наукову соціологію можна було б лише визначивши місце психології в структурі соціологічної теорії. Для цього необхідний, на думку Кістяківського, тільки більш старанний і неупереджений аналіз соціальних явищ, що не зводиться до психічних процесів, і паралельно – визначення можливості теоретичної та описової психології як засобу для пізнання соціальних явищ.

Таке ставлення вченого до психологізму було підсумком його творчої еволюції, оскільки в своїй дисертації “Суспільство і особистість” він дотримувався позиції соціально-психологічного напряму в соціології, з точки зору якого суспільство результат психологічної взаємодії між індивідами. За такої взаємодії між індивідами встановлюється спільність почуттів, бажань та ідей, що перетворює групу індивідуумів у соціальне формування і, нарешті, в суспільство.

На думку Кістяківського, перетворення соціології в строгу науку вимагає виконання наступних умов.

1. Перша умова стосується понятійного апарату соціології. Критично повинні бути проаналізовані основні соціально-наукові поняття, такі як суспільство, держава, право.

2. Другою важливою умовою є застосування причинних відносин у сфері соціальних явищ. Застосування поняття причинності вимагає вирішення питань про необхідність і випадковість соціальних процесів, можливість і дійсність. У сфері явищ важливо визначити рівень аналізу, на якому можна простежити причинні й необхідні зв’язки.

3. Третьою умовою, що дає змогу вирішити питання про науково строгу соціальну науку, є проблема цінностей. Вчений визначає її як проблему норм. Норми – це певні ціннісні регулятиви, що впливають на соціальне життя. “Спочатку соціальні явища здаються нам одиничними й неповторними. В такому вигляді вони встановлюються і досліджуються істориками. Але яку б цікавість не викликало в нас знання окремих, особливо видатних подій, що відбуваються в людській історії, якими б не були близькими долі цих суспільств, таке знання не може цілком задовольнити нас. Згідно з відомими науковими запитами, ми прагнемо дізнатись, у чому полягає закономірність соціальних явищ. Для цього необхідно піддати соціальні явища складній і різнобічній обробці. Різні ступені цієї обробки більш-менш пов’язані між собою і, послідовно змінюючи одна одну, можуть бути зведені до трьох головних стадій. Насамперед ми мусимо відмовитися від спостереження за індивідуальними особливостями кожної окремої події, а шукати в ній спільних рис, щоб, знайшовши їх, згуртувати їх за подібністю. Цим шляхом ми маємо готувати формування соціально-наукових понять. Прагнучи таким чином замінити, з додержанням вищевказаних правил, уявлення про окремі явища соціально-науковими поняттями, ми врешті-решт узагальнюємо їх або застосовуємо до них категорію спільності. Але далі виникає завдання встановити причинні співвідношення, які пояснюють виникнення й щезання тих або інших соціальних явищ. У цих причинних співвідношеннях має бути відзначено те, що відбувається необхідно, тобто відбувається завжди і всюди, де є відповідні умови. Отже, встановлюючи причинні співвідношення, ми застосовуємо до соціальних явищ категорію необхідності. Нарешті, поряд зі стихійними елементами в соціальному процесі ми маємо визначити й роль свідомого впливу на нього людей. Цей свідомий вплив найяскравіше виявляється у встановленні норм, що регулюють і спрямовують суспільне життя. Оскільки норми встановлюються з огляду на те, що в загальній свідомості усталюється погляд, що певні дії повинні відбуватися, а самі норми і висловлюють якусь належність, то дослідження їх ролі і взагалі ролі свідомої діяльності людини в соціальному процесі і є застосуванням категорії належності до його наукового пізнання.

Отже, три основні завдання соціально-наукового пізнання полягають в обробці соціальних явищ з точки зору категорій спільності, необхідності та належності”.




Проблема соціологічних понять

На переконання Кістяківського, соціальна наука може працювати лише при певному рівні узагальнення дійсності, який фіксується в науково-соціальних поняттях. Такий рівень узагальнення дійсності вступає в суперечність із повсякденним життєвим інтересом людини, орієнтованої на розуміння конкретних соціальних подій. Найяскравіше це виявляється у відношенні до поняття соціальної можливості з боку соціолога і з боку звичайної людини.

Питання про можливе соціальне майбутнє того чи іншого соціального факту – злободенне питання журналістики, яке відображає інтерес звичайної людини. Саме там обговорюються питання про можливі наслідки тих чи інших соціальних подій, рішень, установ.

З точки зору Кістяківського, такий рівень аналізу, який пропонує журналістика, пов’язаний із вивченням різних можливостей тієї чи іншої соціально-політичної події, дуже далекий від завдань наукової соціології, оскільки галузь соціології – це галузь безумовно вірогідного в соціальних явищах.

Кістяківський виступає категорично проти застосування поняття можливості для вивчення історичних процесів. Вияснення того, яким шляхом могла б піти історія, вчений вважає даремною тратою часу; суть справи полягає в тому, щоб, установивши ряди фактів у минулому, дослідити причини, які зробили ці факти необхідними. Але таке уявлення про необхідність, яке пропонує Кістяківський, межує з історичним фаталізмом. Якщо поняття можливості має бути виключене з історичного соціологічного дослідження, то це означає, що будь-яка історична подія, будь-яка послідовність історичних даних стають відразу абсолютно необхідними.

Встановити, є певна подія необхідною чи випадковою, можна лише за допомогою категорії можливості. Більше того, поняття можливості необхідне для визначення значення історичної події. Воно визначає ступінь історичної релевантності.

Припустимо таку ситуацію: два постріли спровокували вуличні бої у місті. Історик цілком правомірно ставить питання: що сталося б, якби не було цих пострілів, тобто, звертаючись до категорії можливості, визначає ступінь їх історичного значення, історичну релевантність. Якби й без цих пострілів у місті розпочалися бої, то це значить, що ступінь історичного значення даних подій дорівнює нулю. Водночас, якщо ми погодимось, що відсутність цих подій змінила б історичну картину, то такі міркування означали б визнання історичного значення даних подій.

Іншим прикладом роботи з соціологічним поняттям є аналіз Кістяківським поняття державної влади, який показує обмеженість формально-логічних методів для аналізу поняття.

Суть державної влади не можна встановити, протиставляючи її недержавній владі. Необхідне пізнання всього “суттєвого і головного” в державній владі. Кістяківський показує обмеженість логічних класифікацій при аналізі соціальних понять, оскільки їх не можна застосувати в усіх тих випадках, коли виникають питання відносно суті явищ. Недостатність формально-логічного класифікаційного методу стосується не лише природи державної влади, а наприклад, і права. В пошуках універсальної ознаки ми отримуємо все слабшу й слабшу абстракцію, але не знаходимо суті явища. Щоб зрозуміти суть права, потрібно дослідити його соціальну, державно-організаційну, психічну і нормативно-ідеологічну природу.

Встановити суть явища, вважає Кістяківський, значить поставити його в причинно-наслідкові або телеологічні відносини. Тільки дізнавшись, що стало причиною даного явища або для чого воно слугує, можна зрозуміти його суть.

Питання про природу соціологічних понять, поставлене Кістяківським, не втратило актуальності і для сучасної соціологічної думки. Воно лише позбулося тієї однозначної визначеності, з якою Кістяківський прагнув протиставити чисту узагальнену мову науки некоректному використанню понять у повсякденній мові. Сучасна теоретична соціологія прагне не лише створити свою мову для опису соціальних процесів, а й установити зв’язок теоретичних понять, схем інтерпретацій з реальною мовою повсякденного світу.




Поняття причинності в сфері соціальних явищ


Застосування відношення причинності до соціально-історичних явищ становить ядро проекту створення наукової соціології у Кіситяківського. Наявність причинності в соціальних явищах дає змогу застосувати до них поняття закону. А там, де закон, у свої права вступає наука. Тому вивчення поняття причинності Кістяківський вважав одним із найважливіших завдань у побудові наукової соціології.

Не зважаючи на те, що соціальні й природничі науки ріднить застосування поняття причини, насправді воно використовується по-різному. Кістяківський вважає, що в історії поняття причини включене в процес окремої події. На відміну від природознавця, який прагне у явищі віднайти закон, загальні зв’язки і відносини.



Закон, який формулює природознавство і як його розуміє Кістяківський, позбавлений відношення до певного місця й часу. Закон є виразом безумовної необхідності, тому він тотожний з позапросторовістю і позачасовістю.
Викладаючи своє бачення соціології як науки, Б. Кістяківський звертається до марксизму. Вій є його прихильником і критиком. Як вважає вчений, у макрсизмі правильно застосовується метод ізоляції певних абстрактних аспектів предмета для встановлення причинових відносин. Такими абстрактними аспектами є економічні відносини та їхній зв’язок з іншими соціальними явищами. На думку Кістяківського, економічний фактор не може пояснити соціальної динаміки. Для пояснення явищ наука вимагає завершеного ряду причинових взаємодій. Кістяківський Б. також критикує методологічний монізм марксизму, тобто прагнення вивести все з однієї причини, покласти в основу генези суспільства економічні чинники.

Поняття клас в марксизмі не може претендувати на статус соціологічної категорії. Це не соціологічне, а скоріше історичне поняття, воно має перехідний і обмежений часом характер. Поняття класу слід замінити більш загальним поняттям соціальної групи, яке визначається як сукупність спільних почуттів, бажань і прагнень. Завдання наукової соціології полягає в тому, щоб встановити в цій групі причинові відношення, що мають характер безумовної необхідності і які можна будувати на основі модифікацій різних форм панування і підпорядкування.

В суспільстві, згідно з Кістяківським, існує певна мережа необхідних відносин, які, перетинаючись між собою, формують конкретний образ даного соціального процесу. Соціолог користується цією мережею для пояснення конкретних процесів. “Так, наприклад, процес все більшого звільнення робочих рук завдяки інтенсифікації праці в капіталістичному виробництві безумовно необхідний, якщо взяти його ізольовано. Так само необхідний сам процес інтенсифікації завдяки все більшому нагромадженню постійного капіталу й широкому застосуванню машин і поліпшених способів виробництва. Отже, розвиток капіталізму мусить, очевидно, безумовно-необхідно призвести до нагромадження запасної армії безробітних. Тоді слід визнати, що й так звана “теорія зубожіння” має щось безумовно-необхідне. Але капіталістичне виробництво має водночас тенденцію на розширення, а розширене виробництво вимагає більшої кількості робітничих рук; отже, армія безробітних з розширенням виробництва має поглинатися. Таким чином ми встановили два ізольовані безумовно-необхідні співвідношення між явищами, які перетинають одне одного”.

Отже, для створення наукової соціології, вважає Кістяківський, потрібно старанно вивчити існуючі загальні абстрактні формули причинових співвідношень. Знаючи формули, соціолог їх для конкретного соціального процесу, специфіка чи своєрідність якого залежить від їх комбінації.


Проблема цінностей у соціологічному дослідженні

Умовою створення наукової соціології за Кістяківським є визначення ролі й значення цінностей у соціальному житті. Цінності розглядаються Кістяківським як норми. Цінності, моральні принципи мають ідеальне існування, як і логіко-математичні істини, являють собою щось подібне і незмінне. Наявність різноманітних суб’єктивних забарвлень, які ціннісні ідеї набувають у своєму конкретно-емпіричному втіленні, зовсім зовсім не доводить їх довільного характеру. Моральні норми, установлені людиною, стають частиною соціально-історичного процесу, оскільки дії людей визначаються не лише природною необхідністю, але й уявленням про належне.

Ціннісні зобов’язання не підпадають під категорію необхідності і не виводяться з неї. Звернення до ціннісних ідей, з точки зору Кістяківського, необхідно, оскільки в суспільному житті ми спостерігаємо не лише переплетіння різних причиново-наслідкових взаємозв’язків, але і втілення певних уявлень про добро, справедливість, красу.

Право в соціологічній концепції Б. Кістяківського

Багато уваги Б. Кястяківський приділяє соціологічному аналізові права, наголошуючи на винятковій цінності права для практичного життя людей. Право має двоїсту природу, оскільки це сфера чистої належності, зовнішня форма існування свободи та справедливості. Водночас, це сфера соціальних відносин між окремими індивідами та соціальними групами, сума норм, яка встановлює компромвс між різними вимогами.

На думку вченого, тільки право може зцементувати суспільство. Дисципліноване суспільство має розвинений, суворий правовий порядок. У праві реалізуються раціональні й етичні цілі. Раціональна мета полягає в тому, що їй завжди притаманне прагнення до максимальної повноти логічно завершеного цілого, позбавленого суперечностей. Етична природа права полягає в його спроможності висловлювати ідеї свободи та справедливості.

Право є сукупністю норм, які дають можливість досягти компромісу між різними соціальними групами, вимогами, інтересами.



Висновок.

  1. Головним завданням у сфері соціальних наук є перетворення соціології на справжню науку про суспільство.

  2. Завдання соціології як науки такі: проаналізувати поняттєвий апарат науки; простежити причинні та необхідні зв’язки у сфері соціальних явищ; визначити роль і значення норм у соціальному процесі.

  3. Основними засобами соціально-наукового пізнання є обробка соціальних явищ з погляду категорій спільності, необхідності та належності.

  4. Соціальна наука може існувати лише при певному рівні узагальнення дійсності, що фіксується в соціально-наукових поняттях. Саме тому вчений наголошує на винятковому значенні методології для утворення наукових понять.

  5. Соціологія – це галузь безумовно ймовірного в соціальних явищах. Для аналізу соціальних понять недостатньо формально-логічних методів. Щоб зрозуміти сутність явища, необхідно поставити його в причинно-наслідкові та телеологічні відносини. Лише встановивши, що стало причиною явища чи для чого воно слугує, можна зрозуміти його.

  6. Закон – основа побудови наукової соціології. Закон є відображенням безумовної необхідності й тотожний з позапросторовістю та позачасовістю.

  7. Одним з основних понять соціології є поняття соціальної групи як сукупності спільних почуттів, прагнень, бажань.

  8. Завдання соціології – встановити в цій групі причинні відношення, що мають характер безумовної необхідності та які можна будувати на основі різних форм панування й підпорядкування.

  9. Суспільство – це певна мережа необхідних відносин, які, взаємодіючи між собою, формують конкретний соціальний процес. Але суспільство – це не лише переплетіння суспільно-наслідкових взаємозв’язків, а ще й утілення уявлень про добро, справедливість, красу.

  10. Учений обґрунтовує необхідність розуміння ціннісних вимірів людського життя. Ціннісний же підхід є однією з умов створення наукової соціології.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка