Лекція з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» тема №1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності. Класифікація небезпек І надзвичайних ситуацій



Скачати 227.04 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір227.04 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

П.Г. Білявський


ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

«Безпека життєдіяльності»
ТЕМА №1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності.

Класифікація небезпек і надзвичайних ситуацій



ЗАНЯТТЯ 1. Головні визначення, аксіоми та методологічні основи

безпеки життєдіяльності. Класифікація небезпек та їх

вражаючі фактори

Дніпропетровськ НМетАУ 2015



НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ
ВСТУП
1. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИВЧЕННЯ

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»


2. ГОЛОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ АКСІОМИ З БЖД.

СУТНІСТЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В БЖД


3. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК ТА ЇХ ВРАЖАЮЧІ ФАКТОРИ
ЗАКЛЮЧЕННЯ

ЛІТЕРАТУРА


  1. Типова навчальна Програма нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вищих навчальних закладів. Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України 31.03.2001р.




  1. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: «Каравела», 2003.- 328с.




  1. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб./За ред.. В.Г. Цапка.-3-тє вид., стер.-К.: Знання, 2004.-397с.




  1. Концепція журналу «Безпека життєдіяльності» //Безпека життєдіяльно-сті. - 2009.-№1.-С.2-5.




  1. Доманський В.А. Деякі питання щодо систематизації законодавства у сфері цивільного захисту//Безпека життєдіяльності.-2010.-№3.-С.3-10.




  1. А. Якупов. О понятиях «опасность» и «безопасность»//Основы безопасности жизнедеятельности.-М.,2008.-№4.-С.17-23.

2

ВСТУП

У третє тисячоліття людство входить в період грандіозних соціальних, технічних і культурних змін, обумовлених прогресивними досягненнями у всіх сферах його діяльності. Бурхливе зростання науки і техніки привело до створення технологій, за допомогою яких людина отримала можливість перетворювати довкілля для задоволення своїх потреб.

Процес некерованого перетворення природного довкілля досяг меж, що обмежуються ємкістю біосфери Землі, позначилася близькість повного виснаження природних ресурсів, необоротного забруднення відходами, перенаселеності земної кулі.

Стали реальними погрози екологічної катастрофі від техногенної деградації природного середовища, планетарної катастрофи від міжусобної боротьби за ресурси і виживання. Посилюється і загроза міжнародного тероризму із застосуванням компонентів зброї масового ураження.

Саме діяльність людини привела до появи глобальних проблем в області безпеки життєдіяльності. Такого в історії людства ще не було – людина стала найбільшою геологічною силою, загрозливою самому існуванню життя на Землі.

Все очевидніше стає той факт, що для вирішення проблем безпеки недостатньо лише нормативних правових, організаційно-технічних і інженерних заходів. Досвід показує, що мери по збільшенню надійності технічних об’єктів, створенню алгоритмів безпечного управління ними, по розробці досконалих засобів і способів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, малоефективні.

Життя довело, що управління безпекою людини, суспільства, держави слід здійснювати через соціальне середовище, через погоджену поведінку людей і чітко регламентовані соціальні норми поведінки, тобто необхідно враховувати л ю д с ь к и й ч и н н и к. Саме цей чинник, з різних оцінок, ініціює виникнення до 80-90% всіх техногенних і до 30-40% природних надзвичайних ситуацій [6].

Сучасний світ змінив підхід до безпеки держави, суспільства, особистості. Ключова роль в забезпеченні національної безпеки будь-якої держави, життєдіяльності окремої особи і суспільства належить освіті.

М е т о ю л е к ц і ї є розкрити значення, цілі, основні завдання навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», послідовність її вивчення в академії, а також головні визначення з БЖД, її наукові методи, класифікацію небезпек.

3


  1. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ПОСЛІДОВНІСТЬ

ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

Освіта у сфері безпеки життя і діяльності людини спрямована на одержання фундаментальних знань , вмінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки людини з метою запобігання виникненню загроз її життю та здоров’ю.

«Безпека людини є її базовим правом і освіта для її забезпечення є необхідною складовою загальної освіти людини впродовж її життя» (Кіотська декларація від 22 січня 2005 року).

Серед заходів, започаткованих державою в галузі освіти з БЖД, було введення в дію Програми підготовки студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) з дисципліни «Безпека життєдіяльності» (наказ Міністра освіти та науки України № 182/200 від 20.06.95р.).Ця Програма неодноразово корегувалася.

Відповідно до наказу Міністра освіти і науки, молоді та спорту України від 31.03.2011р. була введена нова типова навчальна Програма нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вищих навчальних закладів, яка визначає зміст, обсяг навчання та форми контролю знань з цієї дисципліни [1].

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.



Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом компетенцій, знань, вмінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричини надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» майбутні бакалаври повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов’язаних із гарантуванням збереження жит-

4

тя та здоров’я персоналу об’єкта господарювання (ОГ) в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.



В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» бакалаври у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції [1]:

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

• культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

• знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов’язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання;

• вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

• здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом «виробничо-технологічна діяльність» охоплюють:

• здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

• вміння оцінити стійкість функціонування об’єкту господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

• вміння обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об’єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Навчальна дисципліна вивчається як правило в одній чверті учбового семестру, складається з двох змістових модулів і закінчується диференційованим заліком. Назва модулів:

МОДУЛЬ 1 – «Моніторинг небезпек»;

МОДУЛЬ 2 – «Організація захисту населення та персоналу об’єктів господарювання у надзвичайних ситуаціях».

У процесі вивчення дисципліни студенти виконують розрахунково-графічну роботу на т е м у: «Оцінка стійкості роботи промислового об’єкта до дії повітряної ударної хвилі при вибуху газоповітряної суміші»

Розподіл навчального часу з дисципліни «Безпека життєдіяльності» наведено в табл. 1.1.
5

Таблиця 1.1


РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ З ДИСЦИПЛІНИ


Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Форма навчання

Денна

Заочна

Семестр

1-4

2-5

Кількість годин, всього

54

54

Лекції, годин

18

6

Практичні та семінарські заняття, годин

18

2

Розрахунково-графічна робота (РГР)

1-4



Контрольна робота (самостійна) семестр



2-5

Індивідуальна та самостійна робота студентів, годин

18

46

Модульна контрольна робота, семестр

1-4



Підсумковий контроль

Диферен-ційований залік

Диферен-ційований залік



2. ГОЛОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ АКСІОМИ З БЖД.

СУТНІСТЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В БЖД

«Безпека життєдіяльності» серед сучасних наук про безпеку займає особисте місце, оскільки «забезпечує єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини…» [2].

БЖД, як й кожна наука, має власний категорійно-понятійний апарат, аксіоми, методи досліджень.

2.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА АКСІОМИ З БЖД

Найважливішими у сфері БЖД є поняття «небезпека» і «безпека». Розглянемо послідовно сутність і зміст цих понять.

До сьогоднішнього часу у науково-освітній сфері з БЖД, нажаль, не існує єдиного визначення понять «небезпека» і «безпека». Таких визначень нараховується декілька десятків [6].

У посібнику «Безпека життєдіяльності» за редакцією Є.П. Желібо наведено такі визначення поняття небезпеки [2]:

небезпека – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

небезпека – це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середо-

6

вищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.



Виходячи з наведених визначень, джерелом небезпеки може бути все живе і неживе на Землі, яке, у свою чергу, також може підлягатися небезпеці.

Таким чином, у Всесвіті в с е в п л и в а є н а в с е, тобто здатне завдавати шкоди людині, навколишньому середовищу, його певним елементам, а також є п о т е н- ц і й н и м д ж е р е л о м н е б е з п е к и.

Джерелами (носіями) небезпек взагалі можуть бути:

природні об’єкти, процеси та явища;

об’єкти, що створені людьми – це так звані антропогенні чинники: машини, хімічні та вибухові речовини, випромінювання різного роду, макро- та мікроорганізми та ін.;

людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки (війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства).

Н е б е з п е к и – це об’єктивна дійсність, вони (небезпеки) існують у просторі і часі, реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, впливають на все матеріальне навколо. Ступінь впливу небезпек залежить також і від властивостей самих об’єктів.

Кожна потенційна небезпека має свого матеріального носія енергії, що передається людині, навколишньому середовищу тощо. До таких в и д і в е н е р г і ї відносять механічну, термічну, електричну, електромагнітну, ядерну, хімічну, біологічну, психофізіологічну та ін.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає те, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути заподіяна якась шкода та/чи пошкодження. Наявність джерела небезпеки свідчить насамперед про існування або про можливість виникнення конкретної небезпечної ситуації, при якій може бути спричинена шкода.

Небезпечна ситуація – це подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється [2].

Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву н е б е з п е ч н а з о н а.

Найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

• небезпека реально існує;

• людина перебуває в небезпечній зоні;

• людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або ці засоби недостатньо ефективні.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє її значення по-своєму. Так, згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякденними турботами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, свого благополуччя, здоров’я,

навколишнього середовища – основні проблеми безпечного самопочуття людини.

З теоретичної точки зору небезпеки для людини – це явища, процеси,

7

об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують її життєдіяльність.



Більш детально види небезпек, їхній вплив на людину буде розглянуте у наступних лекціях.

Як вище було зазначено, відчуття людиною небезпеки має глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

• рівня соціального і духовного розвитку особистості;

• характеру небезпечної ситуації;

• суспільного устрою, що позитивно чи негативно впливає на світосп-рийняття громадянина.

Розгляне друге найважливіше поняття у БЖД – «безпека». Визначень цього поняття також забагато [6]:

• відсутність небезпеки;

стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключаються потенційні небезпеки;

• стан об’єкта, при якому йому не загрожує небезпека;

• система заходів щодо захисту людини і середовища її проживання від небезпек;

• стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз тощо.

Згідно з Державного стандарту України 2293-99 «Система стандартів безпеки праці» поняття «безпека» визначається як «стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди» [2].

У цьому визначені присутній термін «ризик». Більш детально це поняття, його вимірювання буде розглянуте на окремому занятті.

Слід зазначити, що для складних технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства, р и з и к – це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і тому математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому визначення поняття безпеки взагалі може бути таким:

безпека – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо [2].

Відносно людини поняття безпеки є невід’ємною складовою частиною стратегічного напряму розвитку людства, що визнаний ООН як «сталий людський розвиток», тобто такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання рівня людського життя.

Організація Об’єднаних Націй розробила всеосяжну Концепцію безпеки людини[4], яка складається з с е м и о с н о в н и х к о м п о н е н т і в:

1) економічна безпека забезпеченість доходом, достатнім для задоволення насущних потреб людини (гарантований мінімальний дохід);

2) продовольча безпека це доступність людини до основних продуктів харчування;

3) безпека для здоров’я захищеність людини від ризиків захворюваності;

8

4) екологічна безпека це свобода і захист людини від загрози екологічного забруднення навколишнього середовища;

5) особиста безпека свобода і захист людини від фізичного насильства і погроз;

6) суспільна і культурна безпека захищеність культурного різноманіття меншин і захист суспільного розвитку від деструктивних тенденцій (збереження культурної своєрідності);

7) політична безпека можливість людини жити в суспільстві, яке визнає її основні права (захист основних прав людини і свобод).

Розрізняють і інші компоненти безпеки: державна, національна, військова, соціальна, енергетична, інформаційна, фінансова та ін. Структура системи національної безпеки України наведена в таблиці 2.1.

Таким чином, безпека – одна з найактуальніших проблем сучасності й невід’ємна складова діяльності людини, суспільства, держави, світового співтовариства.

Життєвий досвід людини показує, що будь-який вид його діяльності повинен бути корисний для його існування, але одночасно діяльність людини може бути джерелом або причиною негативних впливів або шкоди, приводить до травматизму, захворюванням, а часом закінчується повною втратою працездатності або смертю.

Шкоду людині може наносити будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність); різні види відпочинку, розваги і навіть діяльність, пов’язана з одержанням знань.

Людська практика, таким чином, дає підставу стверджувати, що будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна для її.

Аксіома про потенційну небезпеку будь-якої діяльності покладена в основу забезпечення безпеки людини. Ця аксіома має два важливих в и с н о в к и, необхідних для формування систем безпеки:

• неможливо розробити (знайти) абсолютно безпечний вид діяльності людини (наприклад, розглядаючи виробничу діяльність людини, неможливо створити абсолютно безпечну техніку або технологічний процес);

• жоден вид діяльності людини не може забезпечити абсолютну безпеку для людини (нульових ризиків не буває).

Відомі і другі а к с і о м и [3]:

1. Небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії чи інформації перевищують порогові значення.

2. Небезпеки діють в просторі і в часі.

3. Небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техносфери одночасно.

4. Захист від небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об’єктом захисту за рахунок використання захисних заходів та інші аксіоми.

Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них – необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності людини, суспільства, людства загалом.
9

10

2.2. СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД ТА СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ В БЖД

БЖД як нова галузь науки використовує методи природничих, гуманітарних, технічних та інших наук водночас розробляє свої власні методи.

Методологічною основою безпеки життєдіяльності є с и с т е м н о - с т р у к т у р н и й п і д х і д, а методом – с и с т е м н и й а н а л і з.

С и с т е м н и й а н а л і з – це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають в системах [2].

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався наприкінці 50-х років ХХ століття.

Системою, яка вивчається в БЖД, є система «людина – життєве середовище».

Таким чином, системний аналіз в БЖД – це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина – життєве середовище», та їх вплив на самопочуття, здоров’я і життя людини.

В загалі сутність с и с т е м н о - с т р у к т у р н о г о п і д х о д у полягає в тому, що вивчення окремих елементів системи здійснюється без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, органі-заційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.

Система «людина – життєве середовище», яку вивчає БЖД, є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує велика кількість зв’язків. Відомо, що чим більше змінних та зв’язків між ними має система, тим важче ці зв’язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів.

В зазначеної системи одним з елементів є людина. Під терміном «л ю д и н а» в системі «людина – життєве середовище» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Як що «людина» є суб’єктом зазначеної системи, то «життєве середовище» – її об’єктом.



«Ж и т т є в е с е р е д о в и щ е» (другий елемент системи «людина —життєве середовище») – є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів —природного, соціально-політичного та техногенного середовищ:

природне середовище (земний грунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо);

соціально-політичне середовище (форми спільної діяльності людей, єдність способу життя);

техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо).

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як істота, що мислить,

11

має мораль і естетичне відчуття.



До об’єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не природою, а людським генієм, його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципово відрізняться від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною , а квіти – природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяються на побутове та виробниче .



Побутове середовище – це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище – це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це вид продукції, яка виробляється на ньому, обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировинна база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, що визначають умови праці та її безпеку: ◊ загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, ◊ рівень акустичних коливань, вібрацій, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, ◊ пожежо- та вибухонебезпечність, ◊ наявність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, ◊ ступінь напруженості праці, ◊ психологічний клімат та багато інших.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними документами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров’я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні.

Параметри виробничого середовища регламентуються державними нормативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання покладається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

Але під впливом тих чи інших факторів, передусім природного чи військового характеру, параметри життєвого середовища можуть вийти за межі встановлених норм в тоді може виникнути загроза не тільки здоров’ю, а й життю людей.


3. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК ТА ЇХ ВРАЖАЮЧІ ФАКТОРИ
У сучасному середовищі налічується понад 150 найменувань можливих небезпек і при цьому перелік їх не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативним наслідкам небезпек необхідна їх класифікація.

12

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації: за джерелом походження, наслідками, збитками, характером впливу на людину та ін.



Найбільш вдалою класифікацією небезпек визнана класифікація за д ж е р е л о м п о х о д ж е н н я [2], згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Перші три групи вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техногенного та соціально-політичного. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.



Природні небезпекице природні об’єкти, явища природи, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, , повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварини та рослини).

Техногенні небезпеки це передусім небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищено тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного).

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти , що породжують як наведені вище небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов’язані з впливом на людину об’єктів матеріально-культурного середовища.

До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторія бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

До соціальних небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництвом, проституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо.

Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, між партійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість небезпек мають комбінований характер, тобто:

природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, порушення озонового шару, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, деградація лісів та ландшафтів, забруднення Світового океану, посилення парникового ефекту, зменшення біологічного різноманіття та інші явища, породжені

13

людською діяльністю;



природно-соціальні небезпеки – наркоманія; епідемії інфекційних захворювань (грип, туберкульоз, вірусний гепатит тощо); венеричні захворювання; СНІД та інші;

соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія тощо.



Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже своєю чергою є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

Конкретні види перелічених вище небезпек, причини їх виникнення, можливі наслідки будуть розглянуті у наступних лекціях.

Як вище було вже зазначено, небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдати шкоду самій матерії.

Отже, слід чітко усвідомлювати, що до матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під в р а ж а ю ч и м и ф а к т о р а м и розуміються такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам їх життєзабезпечення, приводять до матеріальних збитків [2].

За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:

фізичні — повітря, водна чи сейсмічна хвиля; метеоумови (атмосферний тиск, вологість, температура, швидкість повітря); електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання; електричний струм; надмірний тиск, висока температура, підвищена швидкість руху об’єктів та ін.;

12

хімічні — токсична дія хімічних елементів, речовин, сполук на людей, тварин і рослин;



біологічні — укуси, уколи, удари, опіки тощо макроорганізмів; токсична дія отруйних тварин, рослин, грибів; патогенність мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків, рикетсій);

психофізіологічні — фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

Ш к і д л и в и м и ф а к т о р а м и прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання [2].

Н е б е з п е ч н и м и ф а к т о р а м и називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших

пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті [2].

Слід знати, що небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Б е з п е к а ж и т т є д і я л ь н о с т і (БЖД) – це наука про збереження здоров’я, життя та безпеку людини в середовищі проживання. БЖД покликана виявляти та ідентифікувати небезпечні та шкідливі чинними, визначати їх безпечний рівень, розробляти методи та засоби захисту людини від їх дії, а також застосовувати засоби для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Безпека життєдіяльності є, безсумнівно, наукою XXI століття і своїм народженням зобов’язана тим глобальним викликам, які переживає людство в теперішній час: природно-техногенні катастрофи, соціальні процеси,екологічні зміни, тероризм тощо.

Виникнення та становлення БЖД викликано потребами аналізу, попередження, запобігання, планування безпеки (ризику) в різних сферах людської діяльності.

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — це нормативна дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний , теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому спеціальних дисциплін – «Охорона праці», «Цивільний захист», «Екологія», «Безпека руху» та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки і способи захисту від них.

«БЖД», як навчальна дисципліна, не вирішує спеціальних проблем безпеки, це справа інших навчальних дисциплін. «БЖД» забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін з безпеки.



Безпека життєдіяльності не засіб особистого захисту, а дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства.


14


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка