Лекція з дисципліни «Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ» тема №3 «Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок І громадську безпеку»



Сторінка3/3
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3

2. Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, та особливості провадження за цими деліктами
Охорона громадського порядку адміністративно-правовими засобами і, зокрема, за допомогою інституту адміністративної юрисдикції складає одне з головних напрямів функціонування органів внутрішніх справ. Це вихідне положення знайшло своє нормативне закріплення в Законі України «Про міліцію», де в п. 3 ст. 2 говориться, що «охорона і забезпечення громадського порядку» є основними завданнями міліції.

КУпАП надає досить широкі права посадовим особам органів внутрішніх справ як щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення за посягання на громадський порядок і громадську безпеку.Стаття 255 КУпАП дає право складати адміністративні протоколи, уповноваженим на це посадовим особам за ст.ст. 173, 1731, 1732, 174, 1751, 176, 177, 178, 179, 180, 1811, 182, 183, 184.

Громадський порядок як стан соціальної урегульованості формується з вольових відносин людей, різноманітних їхніх спільнот (колективів). Ці відносини реалізуються в їхній поведінці, вчинках, діях, взаєминах один з одним, колективом, сім'єю, суспільством, державою. Громадяни на свій розсуд обирають той чи інший варіант поведінки, що в усіх випадках має співвідноситися з інтересами громадського порядку.

Хоча громадянам і «дозволено все, що не заборонено законом», проте держава, надаючи людині волю обрання того чи іншого варіанта поведінки в суспільстві, водночас впливає на поведінку членів суспільства, «підказує» позитивні його форми, встановлюючи відповідні правила в офіційних юридичних нормах.

Дуже поширеним видом адміністративного правопорушення, що посягає на громадський порядок, є адміністративно каране діяння - дрібне хуліганство, відповідальність за яке настає відповідно до ст. 173 КУпАП.

Об'єктом дрібного хуліганства є відносини громадського спокою і суспільної моральності. Невеликий екскурс в історію питання дозволяє відзначити, що ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року, де давалося поняття дрібного хуліганства, виводить поняття громадського спокою ніби за рамки громадського порядку, розглядаючи громадський спокій і громадський порядок у різних площинах.

У дійсності ж, якщо порушення громадського спокою є завжди порушенням громадського порядку, то далеко не всі порушення громадського порядку є порушеннями громадського спокою.

Громадський спокій, як один станів соціальної упорядкованості, пов'язаний з забезпеченням умов, що гарантують нормальну діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм власності, суспільну зайнятість у них людей, нормальний відпочинок громадян, нормальний стан побутових відносин і зв'язків, що забезпечують стан соціальної урегульованості.

Громадський спокій, таким чином, є умовою нормального функціонування будь-якої спільноти членів суспільства - колективів, сімей і т. ін. Тому боротьба за забезпечення громадського порядку є насамперед боротьбою за забезпечення стану громадського спокою.

Громадський спокій тому є найбільш чітко вираженим об'єктом адміністративно караних посягань на громадський порядок.

Об'єктом складу дрібного хуліганства є і відносини суспільної моральності, хоча тут об'єкт проглядається не так чітко, як при аналізі громадського спокою.

У меншій мірі дрібне хуліганство посягає на відносини людської гідності, хоча останні можуть бути об'єктом аналізованого складу. Людська гідність як об'єкт адміністративно караних посягань у більшій мірі визначається у посяганні на неї при таких адміністративних порушеннях, як розпиття пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції та ін.

З об'єктивної сторони дрібне хуліганство являє собою нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян і інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Вказівка закону на «інші подібні дії» дозволяє розглядати як дрібне хуліганство по суті всі дії, що за ступенем суспільної небезпеки нижче простого кримінально караного хуліганства (ч. 1 ст. 296 КК України).

Таке формулювання дозволяє правозастосувальникам «підганяти» під «інші подібні дії» найрізноманітніші відхилення від загальноприйнятих норм поведінки, що пов’язано з серйозними труднощами при кваліфікації відповідної поведінки, а іноді з порушенням законності з боку окремих посадових осіб.

Правозастосовча практика свідчить, що органи внутрішніх справ найчастіше притягають до адміністративній відповідальності як за дрібне хуліганство за:


  •  дебоші в комунальних квартирах і приватних будинках;

  •  бешкетування в сім'ї;

  •  співання непристойних пісень у громадських місцях;

  •  привселюдне розповідання непристойних анекдотів;

  •  поява у громадських місцях у непристойному вигляді і т.ін.

Цей перелік антигромадських проявів, розцінюваних як дрібне хуліганство, можна було б продовжити.

При аналізі об'єктивної сторони дрібного хуліганства найбільш важливим вважається правильно вирішити питання про розмежування дрібного, адміністративно караного хуліганства від кримінально караного (ч. 1 ст. 296 КК України).

Суб'єктами адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років. За вчинення дрібного хуліганства особами від 16 до 18 років вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, що передбачено ст. 13 КУпАП, з урахуванням заходів впливу, які можуть застосовуватися до неповнолітнього відповідно до ст. 241 КУпАП. Такими заходами є:


  •  зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

  •  попередження;

  •  догана або сувора догана;

  •  передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Особи, які вчинили зазначене діяння у віці до 16 років, звільняються від адміністративної відповідальності в зв'язку з відсутністю одного з елементів складу адміністративного правопорушення – суб'єкта. За вчинення таким неповнолітнім зазначених діянь адміністративну відповідальність несуть його батьки або особи, що їх заміняють, відповідно до ст. 184 КУпАП.

З суб'єктивної сторони вчинення дрібного хуліганства завжди характеризується навмисною провиною. Дрібне хуліганство не може бути вчинене з необережності, тому що особа, яка його вчинила, усвідомлює, або повинна усвідомлювати, що своїми неправомірними діями посягає на громадський порядок.

Протоколи про дрібне хуліганство складаються уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП) і розглядаються судами районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які можуть накласти штраф у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або застосувати громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Адміністративний арешт та громадські роботи до неповнолітніх не застосовуються. Зазначене адміністративне правопорушення розглядається протягом доби з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи.

Стаття 1731 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток».

Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у поширюванні неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. Неправдивими чутками слід вважати будь-яке повідомлення переважно усного характеру про будь-кого та будь-що, що суперечить (не відповідає) дійсності (формальний склад).

Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу та необережності.

Протоколи за цією статтею складають працівники органів внутрішніх справ, а розглядають справи і приймають рішення про притягнення до адміністративної відповідальності – районні, районні у місті чи міськрайонні суди (судді).

Останнім часом держава особливу увагу приділяє регулюванню суспільних відносин у сфері захисту громадян від учинення насильства в сім'ї, тому у 2003 р. КУпАП доповнено статтею 1732.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї. Ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» дає визначення «колекційної програми». Це програма, спрямована, на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім’ї особи, яка вчинила насильство в сім’ї.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 р. насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психічного чи економічного насильства. Фізичне насильство в сім’ї - це умисне насильство, яке завдає фізичного болю і спричиняє тілесні ушкодження (наприклад, нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім'ї побоїв). Психічне насильство в сім’ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до порушення здоров'я.

Завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого є необов'язковим для кваліфікації.

Одним із видів протиправних дій, які є об’єктивною стороною цього правопорушення, є невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений і під яким необхідно розуміти спеціальну форму реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім’ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім’ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім’ї. Захисним приписом особи, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) стосовно жертви насильства в сім’ї, а саме: чинити конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї; відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї; вести телефонні розмови з жертвою насильства в сім’ї тощо.

Членами сім'ї є особи, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами чи обов'язками щодо утримання (Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01 червня 2000 р.).

Суб’єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до одного із членів своєї сім’ї.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Протоколи про проступки, передбачені вказаною статтею, складають посадові особи органів внутрішніх справ, які направляються для розгляду в районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (суддям).

Вчинення правопорушення, передбаченого ст. 1732 тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до 5 діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 174 КУпАП, як-от: «стрільба з вогнепальної чи холодної метальної зброї або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку» трапляється не так уже й рідко. Це небезпечне адміністративне правопорушення може призвести до тяжких наслідків (убивство, заподіяння тілесних ушкоджень).

Стрільба - провадження пострілів, ведення вогню. Під вогнепальною зброєю розуміється зброя, у якій снаряд (куля, дріб) приводиться в дію миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншою запалювальної суміші). До них належить вся вогнепальна нарізна та гладкоствольна зброя. До пневматичної зброї належить зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду.

Суб’єктами зазначеного адміністративного правопорушення є фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку. Варто звернути увагу на те, що особи з 16 до 18 років несуть адміністративну відповідальність за цією статтею, як і за ст. 173 КУпАП на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення й особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24КУпАП.

Протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені вказаною статтею КУпАП, складаються посадовими особами органів внутрішніх справ і розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів у 15-денний строк з дня одержання останніми протоколу про адміністративне порушення й інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП).

Стаття 1751 КУпАП «Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях».

Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, забезпечення пожежної безпеки та громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (формальний склад).

Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» до місць, де куріння тютюнових виробів прямо заборонено законом, віднесено робочі місця та громадські місця, за винятком спеціально для цього відведених місць. Власник або уповноважені ним особи, чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, якої завдають здоров'ю людини куріння тютюнових виробів чи інші способи їх вживання. Законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо місць вживання тютюнових виробів. У громадських місцях для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж 50 % площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію.

Суб’єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Протоколи за цією статтею складають працівники органів внутрішніх справ (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), а розглядають справи - посадові особи органів внутрішніх справ (начальники органів внутрішніх справ та їх заступники), начальники або заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів, прирівняних до районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ.

Стаття 176 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я та громадського порядку.

До самогону й інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення належать спиртні напої, виготовлені шляхом відділення перегонкою або іншим способом алкогольної маси від продуктів бродіння зерна, картоплі, буряка, винограду, цукру й інших продуктів. Не належать до міцних спиртних напоїв вина, пиво, сирівці й інші напої, виготовлені домашнім способом за допомогою тільки природного бродіння.

Предметом правопорушення, передбаченого ст. 176 КУпАП, можуть бути також і апарати для вироблення зазначених спиртних напоїв як саморобні, так і різноманітні пристосування і предмети, спеціально призначені для процесу відділення алкогольної маси від продуктів бродіння.

Виготовлення спиртних напоїв складається з готування алкогольної маси і наступного відділення її перегонкою або іншим способом від продуктів бродіння.

Зберігання самогону або апаратів для його виготовлення являє собою діяння, спрямоване на їх утримання в будь-якому місці виготовлювачем, або іншою особою, яка прийняла ці предмети від виготовлювача.

При розслідуванні і розгляді справ цієї категорії певні труднощі може викликати кваліфікація діянь, пов'язаних з виготовленням апаратів для вироблення самогону або інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, а також їх зберіганням без мети збуту.

Об’єктивна сторона проступку, пов'язаного з виготовленням апаратів для одержання самогону, полягає не тільки у створенні спеціально призначеного виробу, але й у пристосуванні для цілей самогоноваріння будь-якого іншого устаткування або апаратури, шляхом застосування яких здійснюється процес перегонки алкогольної маси в напої, що містять спирт.

Зберігання самогону або інших міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення полягає в тому, що виготовлювач самогону або, на його прохання, інші особи тримають міцні спиртні напої у своєму будинку або переховують у будь-якому іншому приміщенні (у сараї, погребі, гаражі й ін.).

При цьому дії осіб, викритих у зберіганні придбаних ними міцних спиртних напоїв домашнього вироблення для власного споживання, утворюють склад придбання таких напоїв, а не їх зберігання.

Розглядаючи суб'єктивну сторону, необхідно в усіх випадках виявлення даного правопорушення встановити, чи не переслідувалася при цьому мета збуту. У позитивному випадку мова йтиме про кримінальну відповідальність.

При кваліфікації повинна також враховуватися кількість виявлених міцних спиртних напоїв і продуктів бродіння, приготовлених для їх виготовлення, і інші обставини.

Суб’єктом проступку, що розглядається є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний суб’єкт).

Протокол про виготовлення, зберігання самогону й апаратів для його виготовлення складається уповноваженою на те особою органів внутрішніх справ. Зміст протоколу регламентується ст. 256 КУпАП, а розглядаються такі справи начальником або заступником начальника відділу (управління) внутрішніх справ. Справи також можуть розглядатися начальниками або заступниками начальників ОВСТ, начальниками відділень міліції, які є в системі органів внутрішніх справ. Після розгляду справи вилучені, відповідно до ст. 265 КУпАП, самогон і інші міцні спиртні напої домашнього виготовлення, а також апарати для їх виготовлення підлягають знищенню працівниками міліції, про що складається акт.

Порушення ст. 176 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

При підготовці матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 177 КУпАП «Придбання самогону й інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення», слід мати на увазі, що під придбанням самогону або інших міцних спиртних напоїв слід розуміти не тільки купівлю, але й інші способи їх одержання, зокрема, шляхом обміну на товари і матеріальні цінності, замість грошової винагороди за виконану роботу або надані послуги, у рахунок покриття боргу і т. ін. Зберігання самогону, придбаного для власного споживання, складає адміністративну відповідальність за його придбання.

Об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я населення та громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у придбанні самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення (формальний склад).

Суб’єктом зазначеного правопорушення може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Дане правопорушення вчиняється навмисно. При цьому необхідно встановити, що спиртні напої придбані без мети наступного їх збуту. У противному випадку такі дії, якщо вони пов'язані з прагненням до наживи, спричиняють кримінальну відповідальність за замах на збут самогону.

Протоколи про придбання самогону складаються уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ. Справа про дане правопорушення, відповідно до ст. 276 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення або за місцем проживання порушника начальниками або заступниками начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ, органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, а також начальниками відділень міліції, які є системі органів внутрішніх справ а також дільничними інспекторами (старшими дільничними інспекторами) міліції.

До осіб, у віці від 16 до 18 років, які вчинили зазначене правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП винятково судами (суддями) з урахуванням вимог ст. 13 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за розпиття пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді передбачена ст. 178 КУпАП. Право здійснювати адміністративну юрисдикцію по цій категорії порушень громадського порядку закріплюється законом за начальниками (заступниками начальників) органів внутрішніх справ, дільничними (старшими дільничними) інспекторами міліції та судом.

Суспільна небезпека появи в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, полягає насамперед у його поширеності. Серед всіх адміністративно караних порушень громадського порядку понад 50% складає цей вид протиправних проявів.

Об’єктом складу розпиття спиртних напоїв у заборонених законом місцях і появи в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, є одночасно і людська гідність,і громадська мораль.

Уже фактом появи в громадських місцях у стані сп’яніння порушник антиалкогольного законодавства принижує свою людську гідність, викликає негативну реакцію з боку оточуючих, унаслідок чого і настає правовий наслідок такої поведінки - притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності. Взяті у сукупності людська гідність і громадська мораль є складовими громадського порядку, тому розпиття спиртних напоїв у заборонених законом місцях і поява в громадських місцях у стані сп'яніння належать до розряду найбільше поширених порушень громадського порядку, переслідуваних адміністративним законом.

Об’єктивна сторона складу розпиття пива, алкогольних і слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у п’яному вигляді в громадському місці виявляється у вчиненні зазначених дій (формальний склад).

Суб’єктами адміністративно караного діяння, за ст. 178 КУпАП, є осудні фізичні особи, які досягли 16-річного віку. До осіб у віці від 16 до 18 років, які вчинили зазначене адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП.

Суб’єктивна сторона аналізованого правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. В усіх випадках дане порушення відбувається винно. При цьому для притягнення до адміністративної відповідальності форма провини не має істотного значення. І при навмисній, і при необережній провині порушник має достатньо чітке уявлення про антигромадський, аморальний характер своєї поведінки, про можливі для нього негативні наслідки, що можуть настати у зв'язку з учиненим.

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ і розглядаються начальниками (заступниками начальників) органів внутрішніх справ, дільничними інспекторами (старшими дільничними) інспекторами міліції (ч. 1-2 ст. 178 КУпАП) та судом (ч. 3 ст. 178 КУпАП).

При здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності посадові особи органів внутрішніх справ також збирають матеріали про правопорушення, пов'язані із доведенням неповнолітнього до стану алкогольного сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами (ст. 180 КУпАП).

Об’єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я і громадського порядку.

Об’єктивна сторона проступку виражається у доведенні неповнолітнього до стану сп’яніння (формальний склад).

Доведення до стану сп’яніння означає спонукання (шляхом особистого прикладу) або психічного чи фізичного примусу неповнолітнього, якому не виповнилося 18 років, до вживання спиртних напоїв, у результаті чого він перебуває в стані сп'яніння. Варто звернути увагу на те, що адміністративна відповідальність за такі дії настає за наявності будь-якого, навіть легкого ступеня сп'яніння неповнолітнього. Проте, якщо неповнолітній систематично втягувався в пияцтво, то винна в цьому доросла особа підлягає кримінальній відповідальності. Якщо неповнолітній перебуває в службовій залежності від особи, яка довела його до стану сп'яніння, то остання також несе кримінальну відповідальність.

Суб’єкт адміністративного проступку – батьки неповнолітнього, особи, що їх замінюють, будь-які інші фізичні осудні особи, які досягли 18-річного віку (спеціальний суб’єкт).

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Протоколи про адміністративне правопорушення складаються посадовими особами органів внутрішніх справ; справи розглядаються щодо інших осіб адміністративними комісіями районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами селищних, сільських рад, а також судами – щодо батьків неповнолітнього або осіб, що їх замінюють. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність батьків неповнолітнього або осіб, що їх замінюють, настає за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Стаття 179 КУпАП «Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві».

Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Участь майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні з підлеглими їм працівниками пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві або невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, або приховування ними випадків розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв чи появи на роботі в нетверезому стані підлеглих їм працівників – тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у таких діях:

1) розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані;

2) участь майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні з підлеглими їм працівниками пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві або невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, або приховування ними випадків розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв чи появи на роботі в нетверезому стані підлеглих їм працівників.

Обидва склади – формальні.

Суб’єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи підприємств, установ, організацій.

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Протоколи за цією статтею складають працівники міліції, а розглядають справи і визначають адміністративну відповідальність – адміністративні комісії при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад, а також виконавчі комітети сільських, селищних рад.

Стаття 180 КУпАП «Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння».

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я та громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у доведенні неповнолітнього до стану сп'яніння (формальний склад).

Суб’єкт адміністративного проступку - спеціальний (батьки неповнолітнього, особи, що їх замінюють, будь-які інші фізичні осудні особи, які досягли 18-річиого віку).

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Протоколи за порушення вимог цієї статті складають працівники органів внутрішніх справ, а розглядають і приймають рішення про притягнення до адміністративної відповідальності – адміністративні комісії при виконавчих комітетах міських, сільських, селищних рад, а також виконавчі комітети сільських, селищних рад (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють).

Стаття 182 КУпАП «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях».

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші або без такої і на посадових осіб та громадян – суб’єктів господарської діяльності - віз п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (формальний склад).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майданчиках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3)  готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години, на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні – цілодобово.

Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Суб’єкт адміністративного проступку- громадяни, які досягли 16-річного віку, громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Протоколи за цим адміністративним правопорушенням складають працівники органів внутрішніх справ, а розглядають і приймають рішення за ч. 1 ст. 182 КУпАП – адміністративні комісії при виконавчих органах міських, сільських, селищних рад, а також виконавчі комітети міських, сільських, селищних рад; за ч.1 ст. 182 КУпАП – районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді).

Стаття 183 КУпАП «Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб».

Завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).

Суб’єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Протоколи за цією статтею складають уповноважені на те посадові особи тих служб, які були неправдиво викликані, тобто: органів внутрішніх справ України (міліції), органів державного нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки, органів охорони здоров’я (завідомо неправдивий виклик швидкої медичної допомоги), посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Матеріали про цей склад правопорушення і винесення постанови про притягнення винних до адміністративної відповідальності мають право адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад (ст. 218 КУпАП), адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад (ст.219 КУпАП).

Стаття 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей».

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об’єктивна сторона правопорушення виражається у таких діях:

1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад);

2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2) (матеріальний склад);

3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3) (матеріальний склад).

Суб’єкт адміністративного проступку – фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 цієї статті).

Протоколи за вчинення цього правопорушення складають працівники органів внутрішніх справ, а розглядають справи і приймають рішення про притягнення винних до адміністративної відповідальності – районні, районні у місті чи міськрайонні суди (судді).


ВИСНОВКИ

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих органам внутрішніх справ, відрізняється від інших видів проваджень, у тому числі і адміністративних, таким:



  1. Здійснюючи адміністративне провадження, посадові особи органів внутрішніх справ мають право накладати на правопорушників адміністративні стягнення, за цілий ряд правопорушень, за які не мають права накладати стягнення інші органи виконавчої влади. Наряду з цим, працівники органів внутрішніх справ не уповноважені накладати деякі види стягнень, які належать до юрисдикції інших органів, наприклад, адміністративний арешт, виправні і громадські роботи, оплатне вилучення предмета, конфіскацію, однак, виконують як винесені ними постанови про накладення адміністративного стягнення, так і у передбачених законодавством випадках постанови про накладення адміністративних стягнень, винесені іншими органами.

  2. Зазначена діяльність, тобто провадження у справах про адміністративні правопорушення, для органів внутрішніх справ є допоміжною, оскільки основним їх призначенням, відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і законних інтересів, забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки, охорона власності від протиправних посягань тощо.

  3. Органи внутрішніх справ розглядають широке коло справ про адміністративні правопорушення, що стосуються різних сфер і галузей державного управління. Якщо інші органи державного управління наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями, розглядають справи про адміністративні правопорушення тільки у певній галузі чи тільки з визначених питань, то органи внутрішніх справ уповноважені вирішувати справи про адміністративні правопорушення, об'єктом посягання яких є суспільні відносини різних сфер і галузей державного управління (правопорушення на транспорті, в сфері охорони здоров'я, громадського порядку і громадської безпеки, установленого порядку управління тощо.).

  1. Специфічним принципом провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчі органам внутрішніх справ, є єдиноначальність, тому що справи розглядаються одноосібно особами, зазначеними у ст. 222 КУпАП. Начальник (посадова особа) у конкретних випадках приймає рішення одноосібно без узгодження з будь-якими організаціями в межах наданих йому прав і обов'язків. Об'єктивно необхідними передумовами єдиноначальності в органах внутрішніх справ є: а) специфіка їх завдань в сфері боротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку, і громадської безпеки що обумовлює підвищені вимоги до організованості і дисципліни; б) необхідність швидкого прийняття і негайної реалізації управлінських рішень; в) необхідність оперативного і комплексного використання сил і засобів органів внутрішніх справ з метою найбільш ефективного виконання оперативно-службових завдань.

  2. Виконання адміністративно-юрисдикційних повноважень в органах внутрішніх справ, як правило, не пов'язано зі здійсненням інспектування в певній сфері. Ця ознака характерна тільки адміністративно-юрисдикційній діяльності Державної автомобільної інспекції. Для неї виявлення адміністративних деліктів і вжиття по них певних заходів випливає з характеру її роботи як державної інспекції. У переважній більшості випадків розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють начальники органів внутрішніх справ і їх заступники.

Таким чином, під провадженням у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих органам внутрішніх справ, необхідно розуміти комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій, які спрямовані на вирішення питань про притягнення до адміністративної відповідальності, які здійснюються спеціально уповноваженими посадовими особами у визначеній нормативно-правовими актами формі з метою охорони прав і законних інтересів громадян, власності, громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка