Лекція з дисципліни «Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ» тема №3 «Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок І громадську безпеку»



Сторінка2/3
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення становлять особливу групу заходів адміністративного припинення, специфіка яких полягає в тому, що це не самостійні, а допоміжні заходи впливу: їх застосуванням забезпечується створення умов для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (в деяких випадках до кримінальної).

Доставлення порушника в міліцію, громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого комітету селищної, сільської ради, службове приміщення воєнізованої охорони тощо здійснюється відповідно до ст. 259 КУпАП з метою припинення правопорушень, встановлення особи порушника і складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможли-вості скласти його на місці, якщо складення протоколу є обов’язковим.

Доставлення становить примусове супроводження порушника до відпові-дного приміщення. Право на його здійснення мають працівники мілі-ції,військовослужбовці чи працівники Державної прикордонної служби Укра-їни, посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, посадові особи органів транспорту, органів, які здійснюють контроль за охороною і використанням природних ресурсів, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, громадські інспектори охорони природи та ін.

При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, пра-вил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на забезпе-чення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпе-ки,санітарно-гігієнічних і санітарно-епідемічних правил на транспорті пору-шника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які могли повідомити необхідні дані про нього (ч. 2 ст. 259 КУпАП);

Працівники міліції, працівники лісової охорони, посадові особи, які здій-снюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибо-охорони та інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, працівники служби охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть доставляти правопорушників в міліцію чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради. Їх доставлення може проводитись також членами громадських формувань з охорони громадського порядку, громадськими мисливськими інспекторами та громадськими лісовими інспекторами та ін.(ч. 3 ст. 259 КУпАП)

Адміністративне затримання.

Як захід забезпечення провадження у справах про адміністративні право-порушення, воно полягає в примусовому короткочасному обмеженні свободи дій і пересування правопорушника. Адміністративне затримання може засто-совуватися не за будь-які адміністративні правопорушення, а лише за деякі з них, які перераховані в ст. 262 КУпАП. Адміністративне затримання, як пра-вило, не може перевищувати трьох годин. Це – загальна норма, а такий строк затримання називається загальним.

Про адміністративне затримання обов’язково складається протокол в яко-му зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім’я та по батьковій особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотив затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання – також керівник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Особистий огляд і огляд речей.

За характером об’єкта впливу це різні заходи примусу, однак за змістом вони не відрізняються один від одного. Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особа-ми органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ ви-конання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добу-тої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як пра-вило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові за участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це ро-биться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Особистий огляд, огляд речей у митних установах провадиться в порядку, встановленому Митним кодексом України.

- Вилучення речей і документів може мати місце після застосування двох попередніх заходів – адміністративного затримання або огляду. Воно полягає в примусовому припиненні володіння (а як наслідок – користування і розпорядження) особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, пев-ним предметом або документом. Вилученню підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення чи можуть бути речовими доказами в справі. Про їх вилучення складається окремий протокол або ро-биться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністра-тивне затримання чи огляду речей. До особи, яка вчинила адміністративне правопорушення під час виконання службових обов’язків, вилучення речей (так само, як і особистий огляд і огляд речей) застосовується лише у невідкладних випадках. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або зни-щують, а при оплатному вилученні речей – реалізують. Вилучені ордени, медалі, нагрудні знаки до почесного звання СРСР, почесного звання Україн-ської РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України, нагородна зброя, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 190 – 1954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених стат-тями 191, 195 цього Кодексу, також посадова особа прикордонної служби має право вилучити нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси і спеціальні засоби самооборони. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов’язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей за-стосовуються лише у невідкладних випадках.

Законодавцем передбачено також і тимчасове вилучення посвідчення во-дія працівником ДАІ (ст. 265¹ КУпАП) – у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транс-портними засобами, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрі-шніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово ви-лучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспорт-ними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адмініст-ративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

А у разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або небезпечних вантажів без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія на автобусний маршрут протяжністю понад п’ятсот кілометрів при здійсненні пасажирських перевезень працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово вилучає ліцен-зійну картку на транспортний засіб. Про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб складається відповідний акт.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія та ліцензійної картки визначається Постановою Кабінетом Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086 «Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення» та наказу МВС України від 26 лютого 2009 року № 77 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про ад-міністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Загальні правила зберігання, у тому числі обліку речей і документів, ви-значених посадовими особами органів внутрішніх справ, визначених у ст.ст. 262 і 264 КУпАП, під час здійснення провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 р. № 17 «Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів».

Згідно із зазначеним Порядком:

Речі і документи приєднуються до справи, крім тих, що за своїми власти-востями (габаритами, кількістю, вагою, об’ємом) не можуть бути приєднані до справи.

Речі і документи, приєднані до справи, зберігаються в індивідуальному сейфі (металевій шафі) посадової особи, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Речі і документи, що не можуть бути приєднані до справи, зберігаються в приміщеннях уповноваженого органу або його підрозділу, обладнаних сей-фами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. За відсутності обла-днаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достат-нього розміру.

Відповідальною за зберігання речей і документів, приєднаних до справи, є посадова особа, в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Відповідальною за зберігання речей і документів в обладнаному примі-щенні є посадова особа уповноваженого органу або його підрозділу, яка при-значається наказом керівника цього органу або його підрозділу.

Для обліку речей і документів у кожному уповноваженому органі або його підрозділі ведеться книга обліку речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення за встановленою формою (дод. 1), яка нумерується, прошнуровується, засвідчу-ється підписом керівника відповідного уповноваженого органу або його під-розділу і скріплюється печаткою.

Облік речей і документів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речей і документів у книзі обліку не може бути проведений з об’єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення речей від місцезнаходження уповноваженого органу або його підрозділу тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речей і документів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться в перший робочий день.

Запис про вилучені речі і документи робиться у книзі обліку на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення, посадовою особою, яка є відповідно до пункту 4 цього Порядку відповідальною за їх зберігання.

Записи робляться у книзі обліку в хронологічному порядку, інформація про кожну річ і документ зазначається окремо. У разі, коли робляться записи про кілька однорідних предметів, зазначаються їх найменування, кількість, вага, об’єм (залежно від виду вилучених речей чи документів).

Якщо речі і документи залишаються в матеріалах справи про адміністра-тивні правопорушення і не здаються на зберігання до обладнаного примі-щення, в книзі обліку робиться відмітка про це із зазначенням прізвища від-повідальної посадової особи, в провадженні якої перебуває справа про адмі-ністративне правопорушення.

Передача речей і документів, які за своїми властивостями повинні збері-гатися в обладнаному приміщенні, здійснюється відразу після їх обліку у книзі обліку.

Речі і документи, які передаються на зберігання, повинні бути належним чином упаковані та опечатані.

Відповідальна особа під час прийняття для зберігання речей і документів перевіряє відповідність даних, зазначених у протоколі про вилучення речей і документів чи відповідних записах у протоколі про адміністративне правопо-рушення, огляд речей або про адміністративне затримання, їх фактичному стану.

На кожну окремо упаковану річ і на кожен документ прикріплюється таб-лична, на якій зазначаються номер книги обліку і порядковий номер запису.

Про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення прова-дження у справах про адміністративні правопорушення, для зберігання в об-ладнаному приміщенні відповідальна особа заповнює квитанцію за формою згідно з додатком 2, яка долучається до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Умовою зберігання речей і документів повинне бути забезпечення збере-ження їх істотних ознак та властивостей.

Забороняється зберігання речей і документів в умовах, що можуть призве-сти до їх знищення чи псування.

У разі потреби повинні бути вжиті невідкладні заходи з приведення таких речей і документів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Речі і документи, які за обсягом чи габаритами не можуть бути розміщені для зберігання в обладнаному приміщенні, можуть передаватися для збері-гання на підставі відповідної угоди торговельному підприємству, включеному до єдиного реєстру торговельних підприємств, яке має у володінні чи ко-ристуванні відповідні приміщення і умови.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються во-лодільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату – реалізуються.

Дія вищезгаданого Порядку не поширюється на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу, зберігання яких здійснюється в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, а також на речі (товари) з обмеженим терміном зберігання, порядок обліку, зберігання яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 р. № 422.

Відсторонення осіб від керування транспортними засобами та огляд водіїв на стан сп’яніння можливе при умові, якщо особи, які керують транс-портними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підс-тави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що зни-жують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціа-льних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкоголь-ного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, праців-ником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі не-згоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи ін-шого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійсню-ються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алко-гольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказом МВС України і МОЗ України від 9 вересня 2009 року № 400/666 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Рішення про проведення огляду приймається посадовими особами міліції. Безпосередньо огляд на стан сп’яніння може здійснюватися за допомогою спеціальних технічних засобів, які визначені наказом МВС України від 1 бе-резня 2010 р. № 33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що вико-ристовуються в підрозділах ДАІ МВС України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» або в медичних установах. Відмова особи від проходження огляду становить склад адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річко-вим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засо-бом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

– Заходи припинення спеціального призначення слід визначити як ком-плекс виняткових, екстраординарних засобів адміністративного впливу. Спеціальний характер зазначених заходів визначає специфіку підстав їх за-стосування. Це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припинити протиправні дії, небезпечні для життя і здоров’я людей.

Крім того, заходи спеціального призначення застосовуються тоді, коли були використані й не дали бажаних результатів інші форми попереднього впливу на правопорушників. Тому застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх застосу-вати, якщо зробити це дає змогу ситуація. У тих випадках, коли є реальна небезпека для життя чи здоров’я людей, зазначені заходи можуть застосову-ватися без попередження.

Спеціальними ці заходи називаються ще й тому, що вони спрямовані без-посередньо на особу порушника, здатні завдати йому певної фізичної шкоди і навіть позбавити його життя. У зв’язку з цим закон вимагає від працівників міліції застосовувати силу в межах необхідності й тільки тоді, коли не можна уникнути її застосування. При цьому можливість заподіяння шкоди здоров’ю порушника повинна бути мінімальною.

Застосування сили до людей похилого віку, вагітних жінок, інвалідів і ма-лолітніх дозволяється тільки у випадках вчинення ними групового чи зброй-ного нападу або збройного опору працівникам правоохоронних органів. Якщо застосуванням заходів припинення спеціального призначення завдано шкоди громадянам, має бути забезпечено надання їм необхідної лікарської допомоги в найкоротший строк.

Заходи фізичного впливу застосовуються для припинення правопорушень або подолання протидії законним вимогам працівників міліції чи інших пра-воохоронних органів.

«Спеціальні засоби» – різноманітні технічні засоби впливу на правопору-шника, а в деяких випадках – також на транспортні засоби та інші речі з метою усунення протиправної ситуації. Підстави, порядок застосування, а також види спеціальних засобів встановлено, крім Закону України «Про міліцію», Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року № 49) і Правилами застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку в Збройних Силах України під час здійснення службових обов’язків (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 83).

Вогнепальна зброя може застосовуватися працівниками правоохоронних органів як крайній захід у чітко визначених випадках. Зокрема, Закон України «Про міліцію» (ст. 15) встановив шість таких підстав: 1) для захисту громадян від нападу, який загрожує їх життю і здоров’ю, а також для звільнення заручників; 2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на об’єкти охорони, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення держа-вних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здо-ров’ю працівника міліції; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя і здоров’я громадян або працівника міліції. На цих самих підставах можуть застосовувати вогнепальну зброю і працівники інших правоохоронних органів.

Розглянуті заходи адміністративного припинення не є вичерпними, оскі-льки ні на законодавчому, ні на доктринальному рівні цей перелік, як і перелік адміністративно-запобіжних заходів, чітко не визначено. Слід підкреслити, що у кожному випадку, рішення щодо здійснення певних дій і заходів адміністративного припинення, приймає конкретний працівник органів внут-рішніх справ або їх посадові особи.

Здійснюючи заходи забезпечення провадження у справах про адміністра-тивні правопорушення працівники органів внутрішніх справ повинні дотри-муватись визначених законодавством положень, щодо прав і свобод людини і громадянина.

При затриманні та арешті особи працівники міліції у відповідності до ст. 5 Закону України «Про міліцію» зобов’язані:

- забезпечити затриманим та заарештованим (взятим під варту) осо-бам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб;

- інформувати в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника;

- негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомити про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги – захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

- забезпечити харчування затриманих осіб три рази на добу за єди-ними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- у разі необхідності вжити заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або сві-дчень до прибуття захисника.

Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залу-ченні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

- повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз’яснюється право оскаржувати їх у суді;

- надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

- забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених статтею 5 Закону України «Про міліцію», особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок неза-конних дій або бездіяльності працівників міліції;

2) майно (у тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні па-пери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної до-помоги;

4) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянино-ві, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального ха-рактеру.

Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1363 «Про затвердження Порядку інформування центрів із надання безо-платної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб» службова особа, яка здійснила затримання, негайно після фактичного затримання особи повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку, електронної пошти або через спеціальні інформаційно-комунікаційні системи відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням вимог частини 5 статті 5 Закону України «Про міліцію» такі відомості:

- прізвище, ім’я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі);

- час та підстави затримання особи;

- точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;

- найменування суб’єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;

- прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка