Лекція з дисципліни «Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ» тема №3 «Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок І громадську безпеку»



Сторінка1/3
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

«Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ»


ТЕМА №3

«Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку»

Навчальний час 2 години


Для слухачів навчально-наукового інституту заочного навчання
Обговорено та ухвалено на

засіданні кафедри адміністративної діяльності 28.08.2014 протокол № 1


КИЇВ-2014


Вид лекції:

Фондова




Категорія слухачів:

слухачі

Кількість годин:

2 години


ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ:

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

набути та розширити теоретичні знання по темі: «Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку»

ВИХОВНІ ЦІЛІ:

спонукати слухачів до постійного вдосконалення знань та професійного зростання, сприяти встановленню довірливих відносин між викладачем та слухачами.

РОЗВИВАЮЧІ ЦІЛІ:

розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, сприяти ініціативності, активності, самостійності в роботі, привчати до систематичного, планомірного засвоєння навчального матеріалу.


МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ

ДИСЦИПЛІНИ:

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративне право, кримінальне право, кримінальний процес, кримінологія, кримінально-виконавче право, юридична психологія, діяльність міліції громадської безпеки, забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності, організація охорони громадського порядку, актуальні проблеми та організація попередження правопорушень, загально-правова підготовка, тощо.

ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ

ДИСЦИПЛІНИ:

Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі ОВС


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕКЦІЇ:

НАОЧНІСТЬ:

схеми, таблиці, лекція, підручник, навчально-методичний комплекс

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

ноутбук, мульмедійний проектор


ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку

2. Кваліфікація адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, та особливості провадження за цими деліктами
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 року // http://zakon.rada.gov.ua/.

3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року.

4. Про затвердження Положення про МВС України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 383/2011.

5. Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 р. № 17

6. Про затвердження Положення про Департамент громадської безпеки МВС України: Наказ МВС України від 31.05.2012 № 492.

7. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 22 жовт. 2012 р. № 940.

8. Про питання щодо застосування адміністративного законодавства України органами внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 4 жовт. 2013 року № 950.

9. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 листопада 2010 року №550.

10. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС України від 26 лютого 2009 р. № 77.

11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ [навч. посіб.] / [Чернєй В.В, Братель С.Г., Луговий І.О. та ін..], під. заг. ред. Коваленка В.В. [5-те вид.]. – К.: ПП «Дірект Лайн», 2014. – 408 с.

12. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у питаннях та відповідях [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.]. – [2-е вид.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 236 с.

13. Адміністративне право зарубіжних країн : [курс лекцій] / [Братель С. Г., Іщенко Ю.В., Луговий І.О. та ін.] ; за ред. О. В. Кузьменко. –К. : Юрінком Інтер, 2014. – 528 с.

14. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування, особливості провадження [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Коваленка. – [3-е вид.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 256 с.

15. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.]. – [3-е вид., доопр.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 100 с.

16. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки : навч. посіб. для використання в навч. процесі ВНЗ МВС // Кол.авт.; Доненко В.В., Миронюк Р.В., Морозова В.О. та ін.; МВС України, Департамент ГБ,ДніпроДУВС. – Дніпропетровськ: 2011 р. – 183 с.

17. Курс адміністративного процесу: навч. посіб./О.В. Кузьменко. –К.: Юрінком Інтер, 2013. – 208 с.

18. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
ВСТУП

Важливою умовою забезпечення прав і свобод громадян в Україні, як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави є здійснення правозастосовної практики, а також підтримання усіх форм демократії.

Як проголошено Конституцією України, її головним обов’язком є захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Однак, мета та принципи правової держави ще залишаються нереалізованими і країна сьогодні не в змозі забезпечити надійну охорону життя, здоров’я, честі та гідності особи, точне і повне виконання законів. Про це свідчить тенденція до зростання як злочинних проявів, так і числа щорічно вчинюваних адміністративних правопорушень, що є своєрідним «живильним» середовищем для протиправних посягань.

Держава повинна створити такий механізм реагування на адміністративні проступки, який би гарантував оперативне застосування заходів адміністративного впливу до винних осіб, одночасно, виключав будь які прояви беззаконня і свавілля стосовно громадян. Серед визначених чинним законодавством заходів правової відповідальності, які застосовуються до правопорушників, особливе місце займає адміністративна відповідальність, оскільки саме вона виражає негативну оцінку держави здійсненному діянню. Тому важливе значення має проблема удосконалення діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції, а саме органів і осіб відповідних посадових категорій, правомочних розглядати і вирішувати справи у адміністративних правопорушеннях, одне із чільних місць серед яких належить органам внутрішніх справ.

Практичне здійснення працівниками органів та підрозділів системи МВС України адміністративно-юрисдикційної діяльності, як однієї з найважливіших правоохоронних і правозастосовних її функцій, передбачає якісне вдосконалення галузі державного управління, забезпечення та охорону відповідних суспільних відносин, розроблення механізмів надійного захисту прав громадян від неправомірних дій органів та посадових осіб виконавчої влади.

Дослідження питань юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ, а саме – юрисдикційних проваджень, має допомогти удосконаленню як національного законодавства у сфері регулювання загальних питань адміністративного процесу, так і відповідних відомчих нормативно-правових актів, які певним чином регулюють такі провадження в системі МВС України, сприяти забезпеченню законності у реалізації цих функцій.

Вирішення правоохоронних завдань органами внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями безпосередньо залежать від якості адміністративно-юрисдикційної діяльності, що визначає необхідність і перспективу її подальшого дослідження, як у теоретичному так і в практичному плані. Таким чином, необхідність у подальших дослідженнях сутності доктринальних положень щодо понятійних категорій адміністративного проступку і адміністративного правопорушення та особливості адміністративної юрисдикції в органах внутрішніх справ зумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження юрисдикційних проваджень, які здійснюються посадовими особами органів внутрішніх справ.

Першочергового значення за таких умов набуває високоякісна підготовка фахівців правоохоронних органів, здатних вести адміністративно-правову боротьбу з правопорушеннями чому, безумовно, сприятиме пропонований начальний посібник.

Слід зазначити, що протидія адміністративним проступкам дає належні результати лише у тому випадку, коли вона здійснюється в рамках законності й дотримання прав громадян, а заходи адміністративного впливу застосовуються обґрунтовано та відповідно до чинних процесуальних правил. Однак, як свідчить практика, в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ є серйозні недоліки, наявність яких істотно знижує ефективність цієї діяльності. Саме тому, виходячи із основних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, МВС України належить і в подальшому наполегливо підвищувати рівень фахової компетенції посадових осіб органів внутрішніх справ, щодо здійснення ними проваджень у справах про адміністративні правопорушення, які їм підвідомчі, та удосконалювати нормативно-правове регулювання у цій сфері.

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку
Статистичні дані свідчать, що адміністративні правопорушення, які посягають на громадський порядок, складають приблизно шосту частину від загальної кількості адміністративних правопорушень, що розглядаються органами внутрішніх справ. Серед них майже чверть становлять справи про дрібне хуліганство, біля сімдесяти відсотків - справи про появу у громадських місцях у п'яному вигляді та розпиття пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях і близько п'яти відсотків - справи про інші порушення громадського порядку. Слід зауважити, що боротьба з адміністративними проступками, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, є одним з головних завдань правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ, які функціонально покликані забезпечувати громадську безпеку та охорону громадського порядку.

У главі 14 Особливої частини КУпАП (Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку) міститься 18 статтей:



  •  ст. 173 Дрібне хуліганство;

  •  ст.1731 Поширювання неправдивих чуток;

  • ст. 1732 Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми;

  •  ст. 174 Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку;

  •  ст. 175 Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки;

  •  ст. 1751 Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях;

  •  ст. 176 Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення;

  •  ст. 177 Придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення;

  •  ст. 1772 Виготовлення, придбання, зберігання або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів;

  •  ст. 178 Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді;

  •  ст. 179 Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві;

  •  ст. 180 Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння;

  • ст. 1801 Порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування;

  •  ст. 181 Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях;

  •  ст. 1811 Заняття проституцією;

  •  ст. 182 Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях;

  •  ст. 183 Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб;

  •  ст. 184 Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей;

Визначимо правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, які підвідомчі органам внутрішніх справ України:



  •  ст. 1751 - Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях, за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради;

  •  ст. 176 - Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення;

  •  ст. 177 - Придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення;

  •  ч. 1 і 2 ст. 178 - Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді.

Розглянемо окремі ознаки, властиві для даної групи правопорушень.

Родовим об'єктом цих правопорушень виступає, в основному, громадський порядок, а також громадська безпека.



У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров’я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Поняття громадського порядку являє собою категорію, яка складається з трьох основних елементів:

  • зміст громадського порядку;

  • засоби його регулювання;

  • мета встановлення громадського порядку.

У літературі наголошується на тому, що зміст громадського порядку складається з певної частини суспільних відносин, що утворилися в суспільстві, а також супутніх їх прояву умов та обставин. Необхідність чіткого визначення громадського порядку вимагає точного відмежування цієї сукупності суспільних відносин від усіх інших, що склалися в суспільстві. На сьогодні загальновизнано, що громадський порядок являє собою складне соціальне явище і його забезпечення вимагає комплексного підходу.

Обов’язковим елементом громадського порядку є засоби регулювання суспільних відносин, які складають зміст громадського порядку: правові, та інші соціальні норми – норми моралі, звичаї, релігійні норми, правила громадського співжиття. За їх допомогою встановлюються права та обов’язки учасників суспільних відносин, визначаються заборони на вчинення певних дій, а також можливість і порядок застосування санкцій. Крім того, за допомогою засобів регулювання формуються відповідні установи, покликані забезпечувати безперешкодну реалізацію суспільних відносин, що склалися, а також визначаються їх компетенція.



Обов’язковим елементом громадського порядку є також визначення цілей суспільних відносин, що складаються, та їх регулювання. Такими загальними цілями громадського порядку виступають:

  • забезпечення охорони життя, здоров’я, гідності та прав людини і громадянина;

  • забезпечення недоторканості власності;

  • підтримання необхідних умов нормальної діяльності підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.

В адміністративно-правовій науці громадський порядок визначається в широкому та вузькому розумінні.

Громадський порядок у широкому розумінні – це вся система суспільних відносин, що склалися в даному суспільстві, тобто, це система урегульованих правовими та іншими соціальними нормами суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності в державі, забезпечують недоторканість життя, здоров’я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян. Це не звужене поняття, а таке, що має об’ємний зміст і виступає у різних формах.

Громадський порядок у вузькому розумінні характеризується наступною сукупністю ознак:

  • громадський порядок встановлюється в громадських місцях, які є різними за призначенням та терміном використання;

  • громадський порядок залежить від упорядкування громадських місць;

  • громадський порядок залежить від правомірної та моральної поведінки громадян;

  • громадський порядок – це морально-правовий стан суспільства, який характеризується ознаками міцності та стабільності.

Складний, комплексний характер сфери громадського порядку і сфери громадської безпеки обумовлює необхідність існування різних способів їхньої охорони. В залежності від специфіки правового регулювання суспільних відносин в розглянутих сферах і характеру заходів, за допомогою яких охороняється громадський порядок і забезпечується громадська безпека, розрізняють наступні способи охорони: адміністративно-правовий, оперативно-розшуковий, кримінально-правовий і цивільно-правовий.

Адміністративно-правова охорона громадського порядку представляє собою виконавчо-владну діяльність органів державного управління, що складаються з встановлених обов’язкових правил поведінки, створення необхідних умов для їх виконання, а також здійснення адміністративного нагляду і вжиття заходів впливу.

Адміністративно-правова охорона – це діяльність, що здійснюється в трьох основних напрямах: нормотворчому – коли створюються закони й інші нормативні акти з адміністративно-правових питань охорони правопорядку; правозастосовному-проведення в життя встановлених державою правил у сфері громадського порядку; правоохоронному – заходи забезпечення встановленого порядку і застосування заходів впливу до правопорушників.

Зміст громадського порядку тісно переплітається зі змістом громадської безпеки, яка являє собою відносини, пов’язані з відверненням або ліквідацією шкідливих для життя і здоров’я людини наслідків, які викликані небезпечною для оточуючих поведінкою людей або дією стихійних сил природи. Відомо, що невиконання своїх взаємних обов’язків учасниками відносин може мати місце за обставин і з причин, які знаходяться за межами їх волі. Порушити нормальний порядок суспільного життя, суспільних відносин, що склалися, створити загрозу безпеці громадян та збереженню їх майна, порушити нормальну діяльність підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян можуть і такі обставини, як стихійні лиха: пожежі, повені, землетруси, епідемії тощо. До шкідливих наслідків можуть призвести непродумані організація вуличного руху, проведення масових заходів і та ін. Взаємозв’язок цих груп суспільних відносин в тому, що безумовне здійснення суспільних відносин сфери безпеки є обов’язковою умовою реального прояву відносин у сфері громадського порядку. А тому необхідно визнати, що складовою частиною змісту громадського порядку є громадська безпека, яка також ґрунтується на суворому виконанні встановлених вимог учасниками відносин з метою попередження та ліквідації шкідливих наслідків стихійних сил природи чи інших небезпечних для суспільства явищ.

Таким чином, громадський порядок, особиста безпека та громадська безпека являють собою органічно взаємопов’язані між собою соціальні явища, які обумовлюють єдність комплексу здійснюваних заходів щодо їх забезпечення та охорони.

Поняття громадської безпеки і громадського порядку, наведені вище, можна пояснити тим, що вони мають певну схожість, і характеризуються наступними ознаками:

а) ці категорії мають складну соціальну природу, маючи в своїй основі певну сукупність суспільних відносин, які охороняються державою;

б) це найбільш суттєві і найчисельніші зв’язки у сфері суспільного життя, які мають загальні ознаки, що дозволяють співвідносити їх один з одним, наприклад такі, як захист прав, свобод і законних інтересів об’єкта зазіхання;

в) однорідність суспільних відносин, які утворюють кожне з понять, що розглядається і регулювання їх визначеними сукупностями норм, дозволяють розглядати ці відносини як схожі явища.

Поєднує громадський порядок та громадську безпеку і механізм правового регулювання, однак з тією відмінністю, що громадська безпека регулюється техніко-юридичними нормами (технічні норми і правила), а при регулюванні у сфері охорони громадського порядку вони відсутні.

Безпосередніми об'єктами окремих адміністративних правопорушень названої вище групи виступають конкретні суспільні відносини або їх сукупність, що стосуються перелічених складових громадського порядку, а саме: громадського спокою, громадської моралі та людської гідності, безпечне використання джерел підвищеної небезпеки (транспорт, зброя), забезпечення безпеки при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків техногенних катастроф, стихійного лиха тощо.

З об'єктивної сторони дана група адміністративних правопорушень характеризується вольовими, активними діями, якими всупереч діючим нормам права і моралі порушуються відповідні правила поведінки, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії мають разовий, епізодичний характер.

Нерідко на кваліфікацію протиправних проявів суттєвий вплив справляють і такі ознаки, як час, місце, обставини та характер таких проявів. Серед них важливим є розуміння поняття «громадського місця». Як уже згадувалося вище, відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 «громадським місцем» вважається частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Деякими особливостями характеризується об'єктивна сторона адміністративних проступків, таких, як порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки, невиконання батьками або особами що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Вони можуть вчинятись як шляхом протиправних дій, так і шляхом бездіяльності, тобто шляхом невиконання тих чи інших обов'язкових правил чи приписів. Причому такі дії чи бездіяльність можуть бути як одноразовими, так і триваючими. Це важливо враховувати при визначенні строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).

Для цього правопорушення інколи суттєве значення мають і такі ознаки об'єктивної сторони, як характер та розмір заподіяної шкоди. Якщо він значний, то таке правопорушення може кваліфікуватись як злочин. Інколи це стосується і місця скоєння протиправної дії: наприклад, паління у вибухонебезпечному цеху чи в іншому схожому виробничому місці може тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Більшість адміністративних правопорушень цієї групи з урахуванням особливостей об'єктивної сторони є формальними.

Суб'єктами адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, є фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку. Такими особами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства (за винятком осіб, що згідно з чинним законодавством користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, питання про відповідальність яких вирішується дипломатичним шляхом).

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка