Лекція з дисципліни «Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ» тема №1 «Адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ»



Сторінка1/4
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

«Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі органам внутрішніх справ»


ТЕМА №1

«Адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ»

Навчальний час 2 години


Для слухачів навчально-наукового інституту заочного навчання
Обговорено та ухвалено на

засіданні кафедри адміністративної діяльності 28.08.2014 протокол № 1


КИЇВ-2014


Вид лекції:

Фондова




Категорія слухачів:

слухачі

Кількість годин:

2 години


ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ:

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

ознайомити слухачів зі змістом адміністративною юрисдикцією органів внутрішніх справ як однією з важливих складових частин адміністративної діяльності міліції, пов’язаної із провадженням і винесенням рішень у справах про адміністративні правопорушенння; з науково-теоретичним підґрунтям щодо визначення понятійної категорії адміністративної юрисдикції ОВС та її правовим регулюванням; з процесуальними формами забезпечення реалізації адмінітсративної юрисдикції і характером повноважень посадових осіб ОВС щодо винесенння постанов про притягенння правопорушників до адміністративної відповідальності.

ВИХОВНІ ЦІЛІ:

переконати слухачів в тому, що знання законодавчих та інших нормативних документів, які регламентують провадження у справах про адміністративні правопорушення має важливе значення для практичної діяльності працівників міліції, правильної кваліфікації ними вчинених проступків, дотримання процесуальної форми у провадженні по справах та забезпечення законності у боротьбі з адміністративними правопорушеннями.

РОЗВИВАЮЧІ ЦІЛІ:

розвити інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, закріпити отриманий теоретичний матеріал, знання.

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ

ДИСЦИПЛІНИ:

адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративне право, кримінальне право, кримінальний процес, кримінологія, кримінально-виконавче право, юридична психологія, діяльність міліції громадської безпеки, забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності, організація охорони громадського порядку, актуальні проблеми та організація попередження правопорушень, загально-правова підготовка, тощо.

ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ

ДИСЦИПЛІНИ:

Адміністративна відповідальність за правопорушення, які підвідомчі ОВС


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕКЦІЇ:

НАОЧНІСТЬ:

схеми, таблиці, лекція, підручник, навчально-методичний комплекс

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:

ноутбук, мульмедійний проектор

ПЛАН ЛЕКЦІЇ


1. Поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності та її особливості.

2. Суб'єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності та адміністративна підвідомчість.

3. Поняття і особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, які підвідомчі міліції та його стадії.

4. Докази та доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності ОВС.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:


  1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 року // http://zakon.rada.gov.ua/.

  3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року.

  4. Про затвердження Положення про МВС України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 383/2011.

  5. Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2012 р. № 17

  6. Про затвердження Положення про Департамент громадської безпеки МВС України: Наказ МВС України від 31.05.2012 № 492.

  7. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 22 жовт. 2012 р. № 940.

  8. Про питання щодо застосування адміністративного законодавства України органами внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 4 жовт. 2013 року № 950.

  9. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 листопада 2010 року №550.

  10. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС України від 26 лютого 2009 р. № 77.

  11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ [навч. посіб.] / [Чернєй В.В, Братель С.Г., Луговий І.О. та ін..], під. заг. ред. Коваленка В.В. [5-те вид.]. – К.: ПП «Дірект Лайн», 2014. – 408 с.

  12. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у питаннях та відповідях [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.]. – [2-е вид.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 236 с.

  13. Адміністративне право зарубіжних країн : [курс лекцій] / [Братель С. Г., Іщенко Ю.В., Луговий І.О. та ін.] ; за ред. О. В. Кузьменко. –К. : Юрінком Інтер, 2014. – 528 с.

  14. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування, особливості провадження [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Коваленка. – [3-е вид.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 256 с.

  15. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу [навч. посіб.] / [Братель С. Г., Константінов С. Ф., Луговий І.О. та ін.]. – [3-е вид., доопр.]. – К. : ПП «Дірект Лайн», 2014. – 100 с.

  16. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції громадської безпеки : навч. посіб. для використання в навч. процесі ВНЗ МВС // Кол.авт.; Доненко В.В., Миронюк Р.В., Морозова В.О. та ін.; МВС України, Департамент ГБ,ДніпроДУВС. – Дніпропетровськ: 2011 р. – 183 с.

  17. Курс адміністративного процесу: навч. посіб./О.В. Кузьменко. –К.: Юрінком Інтер, 2013. – 208 с.

ВСТУП
Мета цієї лекції полягає в ознайомленні зі змістом адміністративної юрисдикції ОВС, яка є однією з важливих складових їх адміністративної діяльності, пов’язаної з провадженням і винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Залежно від характеру правопорушень, різновидів органів, які здійсню­ють юрисдикційну діяльність, особливостей правових санкцій, які викорис­товуються ними, визначають наступні види юрисдикції: 1) кримінально-правову; 2) цивільно-правову; 3) адміністративну; 4) дисциплінарну; 5) судову; 6) господарську.

Правильне та ефективне використання органами внутрішніх справ можливостей адміністративної юрисдикції справляє великий вплив на стан правопорядку та в цілому на правомірне функціонування інших органів адміністративної юрисдикції.

Для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС наділяються широким колом повноважень, в рамках яких вони реалізують належне їм право притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень. При цьому юрисдикція ОВС має свої особливості у порівнянні з інши­ми органами адміністративної юрисдикції та юрисдикції судової.

До числа особливостей адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ варто віднести тільки одноособове її здійснення. Якщо одні органи адміністративної юрисдикції мають винятково колегіальні повноваження (адмініст­ративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад), а інші - органи внутрішніх справ приймають рішення тільки особисто (державтоінспектор, начальники управлінь у справах захисту прав споживачів), то в системі орга­нів внутрішніх справ властива тільки одноособова форма адміністративної юрисдикції (наприклад, попередження, накладення штрафу начальником ор­гану внутрішніх справ).

Обов'язковим та важливим елементом юрисдикційної діяльності є пра­вова кваліфікація посадовими особами органів внутрішніх справ тих чи ін­ших протиправних діянь, тобто юридична оцінка інформації, аналіз конкрет­них юридичних фактів.

Відповідно до чинного адміністративного законодавства органи внутрішніх справ є суб'єктами юрисдикційних повноважень у справах, які перебу­вають у їх підвідомчості. Займаючи специфічне місце у системі суб'єктів ад­міністративної юрисдикції, органи внутрішніх справ виконують і специфічні завдання, пов'язані з особливим правовим положенням цих органів при за­безпеченні правоохоронних функцій.

Юрисдикція як адміністративно-правова категорія - це прерогатива певних учасників правовідносин застосовувати до правопорушників заходи адміністративних стягнень, давати правову оцінку фактам реально існуючої дійсності.

Сьогодні адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ здійснюється у більш широкому масштабі, ніж юрисдикція судова. Рівною мірою по­няття підвідомчості ширше суміжного з ним поняття підсудності. Підвідомчість ніби служить підставою практичної реалізації юрисдикції, тобто для того щоб вирішувати конкретні справи та застосовувати до них санкції, необхідно попе­редньо визначити у законі коло тих справ, які підвідомчі даному суб'єкту адмі­ністративної юрисдикції.

Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів. Провадження у справах про адміністративні правопорушення в цілому і по справах, підвідомчим органам внутрішніх справ, зокрема служать одним із самостійних видів адміністративних проваджень. У своїй сукупності вони складають поняття адміністративного процесу і здійснюються в рамках певного процесуального регламенту (режиму) шляхом здійснення певних процесуаль­них дій, що слідують одна за іншою.

Чітке дотримання регламенту цих процесуальних дій і їхньої послідовності суб'єктами адміністративно-юрисдикційних повноважень органів внутрішніх справ є надійною гарантією дотримання законності при розгляді і вирішенні справ про адміністративні правопорушення.

Доказування визначається центральною частиною юридичного процесу, який здійснюється за допомогою активної цілеспрямованої діяльності суб'єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Безпосереднім і єдиним засобом пізнання істини в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ у справах про адміністративні правопорушення є юридичні докази, що визначаються в юридичній літе­ратурі як фактичні дані, які використовуються для встановлення обставин спра­ви відповідно до принципу об'єктивної істини.

1. Поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності та її особливості.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність ОВС - це одна з важливих складових частин адміністративної діяльності, змістом якої є переважно дії суб'єктів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення.

Юрисдикція (від латинського - "суд", "судове провадження") - це "коло повноважень суду або адміністративного органу з правової оцінки конкрет­них фактів, у тому числі з розв'язання спорів та застосуванню санкцій відпо­відно закону" (юридичний енциклопедичний словник). З іншого боку, юрис­дикція - це встановлена законом (або нормативним актом) сукупність пов­новажень відповідних органів та посадових осіб щодо вирішення правових спорів, вирішення справи про правопорушення, таким чином оцінювати дії особи чи іншого суб'єкта з точки зору їх відповідності закону, застосовувати юридичні санкції до правопорушників (за винятком звернення до суду).

Залежно від характеру правопорушень, різновидів органів, які здійсню­ють юрисдикційну діяльність, особливостей правових санкцій, які викорис­товуються ними, визначають наступні види юрисдикції: 1) кримінально-правову; 2) цивільно-правову; 3) адміністративну; 4) дисциплінарну; 5) судову; 6) господарську.

Органи державної влади зацікавлені в найбільшому впорядкуванні та вдосконаленні юрисдикційної діяльності апарату управління, зокрема, орга­нів внутрішніх справ міліції). Саме тут необхідні конкретні правила, які ви­значають порядок застосування відповідних заходів державного впливу та забезпечують гарантії правильного і обґрунтованого здійснення адміністра­тивної юрисдикції.

Звідси випливає необхідність правового регулювання порядку юрисдикційної діяльності.

Правильне та ефективне використання органами внутрішніх справ можливостей адміністративної юрисдикції справляє великий вплив на стан правопорядку та в цілому на правомірне функціонування інших органів адміністративної юрисдикції.

Для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС наділяються широким колом повноважень, в рамках яких вони реалізують належне їм право притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень. При цьому юрисдикція ОВС має свої особливості у порівнянні з інши­ми органами адміністративної юрисдикції та юрисдикції судової.

Характерними рисами адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС є, по-перше, її виключно державно-владний характер, що здійснюється тільки в офіційному порядку.

По-друге, юрисдикція ОВС завжди є адміністративною, тобто здійснюється тільки спеціально уповноваженими підрозділами та посадовими особами (ст. ст. 222, 255 КУпАП).

По-третє, найважливішим у здійсненні юрисдикційних повноважень ОВС є забезпечення ними в особі повноважних органів та посадових осіб правоохо­ронної діяльності.

Основними завданнями міліції відповідно до Закону України "Про міліцію" є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, закон­них інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- захист власності від злочинних посягань;

- виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Таким чином адміністративно-правова охорона вказаних об'єктів є визначений законом функціональний обов'язок органів внутрішніх справ. При цьому захист охоронюваних законом суспільних відносин забезпечується і неюридичними охоронними діями органів внутрішніх справ, зокрема, здійснення їх слу­жбами офіційного нагляду з метою попередження та виявлення порушень вста­новленого адміністративного режиму:

- запобіжні дії постових та патрульних працівників міліції, дільничних інспекторів міліції, інспекторів дорожньо-патрульної служби;

- різного роду інструктажі, консультації;

- затримання правопорушників, опитування потерпілих, свідків, усунення протиправних ситуацій і т. ін.

У системі органів внутрішніх справ не всі служби і посадові особи користуються юрисдикційними повноваженнями, що істотно відрізняє адміністративну юрисдикцію цих органів від юрисдикції органів правосуддя. Але незважа­ючи на це, адміністративна юрисдикція в системі органів внутрішніх справ усе ж здійснюється великою кількістю суб'єктів юрисдикційних правоохоронних відношень, уповноважених законом притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення.

Юрисдикція ОВС сполучена не тільки існуванням суто юрисдикційних дій (розгляд і вирішення конкретних справ, здійснення повноважень по накладенню адміністративних стягнень). Вона також пов'язана з реалізацією компе­тенції неюрисдикційного характеру як самими суб'єктами адміністративної юрисдикції, так і іншими посадовими особами органів внутрішніх справ, що не мають права здійснення юрисдикції.

Зокрема, працівникам міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» надано право:

1) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень докумен­ти, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких по­кладено на міліцію;

Зокрема, працівникам міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» надано право:

1) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;



  1. піддавати правопорушника особистому адміністративному затриманню з метою забезпечення умов для можливого у майбутньому притягнення його до адміністративної відповідальності;

  2. впливати на правопорушника засобами інститутів офіційного застереження, адміністративного нагляду;

  3. використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам для проїзду для місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

При цьому дії, що використовуються, мають двоїстий характер. В одних випадках органи внутрішніх справ «обслуговують» самі себе (затримання порушника громадського порядку органом внутрішніх справ і ін.). В інших - здійснюють неюрисдикційні дії для забезпечення необхідних умов по реалізації адміністративної юрисдикції іншими її суб'єктами (оформлення протоколу про адміністративні правопорушення для суду, адміністративних комісій і ін.).

Кодекс України про адміністративні правопорушення закріпив такі види адміністративних стягнень:



  1. попередження;

  2. штраф;

  1. оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

  2. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

  3. позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (право керування транспортними засобами, право на полювання);

  4. громадські роботи

  1. виправні роботи;

  2. адміністративний арешт.

Крім указаних видів адміністративних стягнень, законодавством передбачено адміністративне видворення за межі України іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років відповідно до ст. 24 КУпАП можуть бути застосовані такі захо­ди впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потер­пілого;

2) застереження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміню­ють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Проте не всі органи адміністративної юрисдикції можуть застосовувати в повному обсязі заходи адміністративних стягнень, передбачених ст. 24 КУпАП. Можливість їх використання обмежена специфікою правового положення конкретного суб'єкта юрисдикції.

Розумними рамками окреслені в цій частині і повноваження органів внутрішніх справ. З перерахованих вище вони мають право застосовувати тільки деякі заходи адміністративного стягнення, зокрема:

1) попередження;

2) штраф;

3) адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без грома­дянства за вчинення адміністративних правопорушень.

Інші заходи адміністративного стягнення перебувають за межами їхніх юрисдикційних повноважень. При цьому потрібно відзначити, що ступінь використання органами внутрішніх справ зазначених повноважень не однознач­ний. Це свідчить про різноманітну питому вагу кожного покарання в системі адміністративно-примусових засобів, які застосовуються органами внутрішніх справ у порядку організації юрисдикції.

До числа особливостей адміністративної юрисдикції органів внутрішніх справ варто віднести тільки одноособове її здійснення. Якщо одні органи адміністративної юрисдикції мають винятково колегіальні повноваження (адмініст­ративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад), а інші - органи внутрішніх справ приймають рішення тільки особисто (державтоінспектор, начальники управлінь у справах захисту прав споживачів), то в системі орга­нів внутрішніх справ властива тільки одноособова форма адміністративної юрисдикції (наприклад, попередження, накладення штрафу начальником ор­гану внутрішніх справ).

Обов'язковими умовами здійснення юрисдикції є наявність події правопорушення, специфічного процесуального регламенту вирішення справи, а також прийняття юрисдикційного акту у встановленій законом формі та по­рядку.

В основі змісту юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ є збирання, дослідження та оцінка обставин вчиненого правопорушення та прийняття рішення по справі.

Обов'язковим та важливим елементом юрисдикційної діяльності є пра­вова кваліфікація посадовими особами органів внутрішніх справ тих чи ін­ших протиправних діянь, тобто юридична оцінка інформації, аналіз конкрет­них юридичних фактів.

У цілому, застосування до винних осіб правових санкцій може здійснюватися тільки в межах юрисдикційної діяльності. Але висновком юрисдик­ційної діяльності не завжди є винесення постанов про накладення адмініст­ративного стягнення.

Отже, адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ - це врегульована нормами адміністративного права (адміністративно­го законодавства) спеціальний різновид адміністративної діяльності, яка по­лягає у виявленні протиправних діянь, у зборі та оцінці матеріалів (а також доказів), кваліфікації адміністративних правопорушень, а також здійсненні адміністративного провадження у справах про адміністративні правопору­шення.



2. Суб'єкти адміністративно-юрисдикційної діяльності та адміністративна підвідомчість.

Відповідно до чинного адміністративного законодавства органи внутрішніх справ є суб'єктами юрисдикційних повноважень у справах, які перебу­вають у їх підвідомчості. Займаючи специфічне місце у системі суб'єктів ад­міністративної юрисдикції, органи внутрішніх справ виконують і специфічні завдання, пов'язані з особливим правовим положенням цих органів при за­безпеченні правоохоронних функцій.

Поняття “суб'єкти адміністративної юрисдикції в органах внутрішніх
справ” вужче поняття “органи внутрішніх справ”, оскільки далеко не всі по­
садові особи органів внутрішніх справ є носіями юрисдикційних повноважень. Чинне законодавство наділяє такими повноваженнями тільки їх части­ну. Органам внутрішніх справ підвідомче широке коло справ про адміністративні правопорушення.

Підвідомчість - це відносність конкретної справи про адміністративне правопорушення до ведення визначеного суб'єкта адміністративної юрисдикції, ор­гану управління, суду, громадської організації відповідно до виконуваної ним функції та кола покладених завдань в галузі правоохоронної діяльності.

Юридичні норми, які визначають підвідомчість, мають змішаний, матеріально-процесуальний характер.

Відносність конкретних справ визначається у рівній мірі і матеріальними, і процесуальними нормами, у тому числі і нормами адміністративного матеріа­льного та процесуального права.

Виходячи з того, що термін “підвідомчість” походить від слова “відомство” - тобто система, сукупність установ, які обслуговують будь-яку галузь держав­ного управління, можливо думати, що категорія підвідомчості у більшій мірі належна адміністративному, ніж іншим галузям права, а “підсудність” - поняття похідне від поняття “підвідомчість”.

Адміністративна підвідомчість може бути суб'єктивною, об'єктивною, альтернативною та виключною.

Суб'єктивна підвідомчість визначає здатність конкретного органу чи його посадової особи здійснювати адміністративну юрисдикцію над визначеними, чітко окресленими законом та іншими нормативними актами справами. З цієї точки зору можна говорити про підвідомчість певних суб'єктів адміністратив­ної юрисдикції: відомств, комісій, інспекцій, судів тощо.

У середині визначеного відомства, а саме, відомства внутрішніх справ можна говорити про підвідомчість справ державної автомобільної інспекції - у справах про порушення Правил дорожнього руху, про підвідомчість начальникам органів внутрішніх справ у справах про порушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку та ін.

Об'єктивна підвідомчість визначається об'єктом адміністративно карано­го посягання, предметною ознакою даної справи. З цієї точки зору можна гово­рити про підвідомчість справ у галузі охорони праці та здоров'я населення, про адміністративні правопорушення, що посягають на власність, про порушення громадського порядку та громадської безпеки, встановленого порядку управління та ін.

Альтернативна підвідомчість означає можливість здійснення юрисдикційних повноважень на вибір тим чи іншим суб'єктам адміністративної юрис­дикції. Так справи про незаконне виготовлення, придбання, зберігання, переве­зенні, пересиланні наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збу­ту у невеликих розмірах можуть розглядатися і начальником органу внутрішніх справ і суддею (ст. 44 КУпАП).

Виключна підвідомчість зводиться до того, що певна категорія справ, зокрема, справи про дрібне розкрадання державного або колективного майна, злі­сну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця, справи про порушення правил адміністративного нагляду розглядаються одноособово суддею. Постанова судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справи про позбавлення посвідчення водія на керування автотранспортними засобами розглядаються виключно керівниками Державної автомобільної інспекції; посадові особи ДАІ виносять два види постанов: про накладення ад­міністративного стягнення у вигляді попередження або штрафу, або про припинення справи.

Поняття підвідомчості тісним чином пов'язано зі суміжним поняттям компетенції.

Компетенція - це коло повноважень по вирішенню індивідуально-конкретної адміністративної справи, якими розпоряджається даний суб'єкт адміністративної юрисдикції. Однак в юридичній літературі іноді під компетенці­єю розуміється сукупність прав та обов'язків певного носія юрисдикційних по­вноважень.

Разом із тим в інституті адміністративної відповідальності компетенція не відноситься тільки до правоздатності застосовувати заходи адміністративного стягнення. У це поняття включаються і інші складні компоненти правоздатностей, які не охоплюються поняттям адміністративної юрисдикції.

Наприклад, начальник органу внутрішніх справ правоздатний піддавати за наявності достатніх на те підстав адміністративному затриманню чи офіційно­му застереженню правопорушника громадського порядку, який у подальшому буде ним притягнений до адміністративної відповідальності. Більш того остан­нє слід вважати основним елементом поняття компетенції.

Юрисдикція як адміністративно-правова категорія - це прерогатива певних учасників правовідносин застосовувати до правопорушників заходи адміністративних стягнень, давати правову оцінку фактам реально існуючої дійсності.

Сьогодні адміністративна юрисдикція органів внутрішніх справ здійснюється у більш широкому масштабі, ніж юрисдикція судова. Рівною мірою по­няття підвідомчості ширше суміжного з ним поняття підсудності. Підвідомчість ніби служить підставою практичної реалізації юрисдикції, тобто для того щоб вирішувати конкретні справи та застосовувати до них санкції, необхідно попе­редньо визначити у законі коло тих справ, які підвідомчі даному суб'єкту адмі­ністративної юрисдикції.

Підвідомчість конкретних адміністративних справ органам внутрішніх справ, їх посадовим особам, які здійснюють юрисдикцію, визначається насамперед предметною ознакою, яка означає, що справи про адміністративні право­порушення вирішуються тими компетентними носіями юрисдикційних повноважень, у веденні яких постійно перебувають об'єкти протиправних посягань. Цим самим конкретні юрисдикційні повноваження конкретних посадових осіб органів внутрішніх справ безпосередньо пов'язуються з основними їх посадо­вими повноваженнями, є ніби продовженням виконавчо-розпорядчої діяльності, яка здійснюється органами внутрішніх справ у підвідомчій галузі.

Органам внутрішніх справ як носіям юрисдикційних повноважень в особі їх представників (посадових осіб) надано у рамках їх підвідомчості право розглядати та вирішувати справи:

- про порушення громадського порядку та громадської безпеки;

- про порушення правил про валютні операції:

- про порушення правил паспортної системи, правил прикордонного режи­му, правил перебування в Україні та транзитного проїзду через територію Укра­їни іноземних громадян та осіб без громадянства;

- правил дорожнього руху, правил, які забезпечують безпеку руху транспо­рту, правил користування засобами транспорту, правил, які спрямовані на забезпечення збереження вантажів та транспорті, а також про незаконну відпуск та незаконне придбання бензину чи інших пально-мастильних матеріалів. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до ст. 222 КУпАП розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право:

- начальники органів внутрішніх справ та їх заступники;

- начальники лінійних пунктів міліції;

- начальники чи заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті;

- начальники відділень міліції, які існують у системі органів внутрішніх справ;

- начальники чи заступники начальників відділень (відділів, управлінь), Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України;

- командир чи заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. За відсутності у відділі внутрішніх справ відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції вказані справи розгля­даються начальником чи заступником начальника відділу внутрішніх справ;

- працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні
звання.

- дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка