Лекція Виробничо-організаційна й економічна



Сторінка1/5
Дата конвертації16.04.2017
Розмір1.32 Mb.
  1   2   3   4   5
ВСТУП
Внутрішній економічний механізм підприємства являє собою впорядковану систему економічних і організаційно-правових методів, форм та стимулів його діяльності.

Підприємство є складною виробничою системою з певними економічними відносинами між підрозділами згідно з його виробничо-організаційною структурою, воно володіє правами юридичної особи і проводить виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Конспект лекцій складається з чотирьох розділів, у яких послідовно розглядаються питання про передумови і форми функціонування внутрішнього економічного механізму, планування, контроль, оцінку та стимулювання діяльності підрозділів підприємства.

Розділ 1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ВНУТРІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ
Лекція 1. Виробничо-організаційна й економічна

структуризація підприємства


1.1. Економічна модель підприємства

Підприємство – це самостійний господарчий статутний суб’єкт, що володіє правами юридичної особи і проводить виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Крім того, підприємство є складною виробничою системою з певними економічними відносинами, які утворюються між підрозділами згідно з його виробничо-організаційною структурою.

Вивчення цієї теми доцільно почати з розгляду основних концепцій підприємства, що описують його виникнення, діяльність і ліквідацію. Можна виділити чотири основні концепції: неокласичну, інституційну, еволюційну і підприємницьку.

У неокласичній теорії підприємство розглядається як цілісний об'єкт, який залучає початкові ресурси у виробництво і створює з них продукцію. Модель підприємства відображає залежність результатів виробництва від розмірів і співвідношень факторів, що використовуються (матеріальні, трудові й фінансові ресурси). Поведінка підприємства визначається об'ємом і структурою продукції, що виробляється, і ресурсів, що використовуються. Неокласичну модель підприємства як носія основної (виробничої) функції на сьогодні є загальновизнаною, базовою концепцією в світовій економічній науці.

В інституційній теорії підприємство розглядається як організація, створена людьми для ефективного використання обмежених ресурсів. Іншими словами, існування підприємства зв'язується з тими перевагами, яке воно забезпечує у процесі виготовлення продукції в порівнянні з виробництвом цієї ж продукції без організації підприємства. Поведінка підприємства характеризується особливостями складання і виконання контракту із зовнішніми організаціями і працівниками.

В еволюційній теорії підприємство розглядається як один з об'єктів системи, яку можна порівняти з біологічною, тобто поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного і технологічного середовища. У процесі функціонування підприємства і його взаємодії з іншими суб'єктами господарювання формуються відповідні традиції і розробляються процедури ухвалення рішень, певні правила реагування на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища. Характерним для еволюційної концепції є уявлення про підприємство як про подвійний об'єкт: з одного боку, підприємство є членом ділового співтовариства і повною мірою перебуває під впливом його еволюції, з другого – в нього є власні традиції у визначенні напрямів діяльності, об'ємів і пропорцій залучення ресурсів.

Підприємницька модель підприємства базується на уявленні про підприємство як сферу реалізації підприємницької ініціативи і наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Поведінка підприємства є результатом взаємодії підприємців (менеджерів) усіх рівнів.

Сучасне підприємство – це складна відкрита виробничо-господарська і соціальна система, яка:



  1. складається з взаємозалежних частин (виробництв, цехів, ділянок, служб і т. д.), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;

  2. взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему поступають необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва і в якому реалізуються і використовуються результати виробництва – продукція, роботи, послуги;

  3. здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства;

  4. має властивості, притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам:

  • здійснює певні процеси протягом життєвого циклу продукції;

  • реагує на зміни зовнішнього середовища і самостійно забезпечує свій розвиток;

  • має характерне для складних систем поєднання властивості цілісності й відособленості, що впливають на її функціонування і розвиток.

Тепер розглянемо підприємство з різних точок зору. Щодо адміністративно-правового статусу, то підприємство є юридичною особою із встановленими державою в законодавчому порядку правами та обов'язками.

З виробничо-технічної точки зору підприємство є техніко-технологічним комплексом, системою робочих машин і механізмів, які відповідають його потужності за видами продукції (робіт, послуг), які випускаються.



Організаційно підприємство є виробничою одиницею економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування і розвитку. Організаційна система охоплює виробничу і організаційну структуру управління підприємством і його підрозділами, а також зв'язки між виробництвом і управлінням, між підприємством і зовнішніми організаціями.

З соціальної точки зору підприємство - це соціальна підсистема суспільства, завдяки якій здійснюється взаємодія суспільних, колективних і особистих інтересів.



Економічно підприємство є відособленою ланкою, яка характеризується певною господарською, фінансовою і економічною самостійністю. Економічна система підприємства охоплює його економічні відносини з державою, державним бюджетом, організаціями ринкової інфраструктури (банки, консультаційні й аудиторські фірми, страхові компанії), постачальниками компонентів виробництва і споживачами продукції (послуг), населенням, а також внутрішні відносини, які виникають між підрозділами підприємства, між ними і апаратом управління. Таким чином, підприємство є відкритою системою з відносно стабільною внутрішньою структурою і складною системою взаємостосунків із зовнішнім оточенням.

З інформаційної точки зору підприємство - це складна динамічна система, що характеризується великим обсягом, інтенсивністю і різноспрямованістю інформаційних зв'язків між підсистемами і елементами, а також із зовнішнім середовищем. Інформаційна система підприємства охоплює планову, звітну, нормативно-технічну інформацію, а також різноманітну інформацію, що характеризує стан і рух компонентів виробництва.

В екологічному аспекті підприємство - це виробничо-екологічна система, що взаємодіє із зовнішнім середовищем шляхом матеріально-енергетичного обміну.

Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення товарів і послуг для задоволення потреб суспільства. Для досягнення цих цілей необхідні основні фактори виробництва:



  1. природні ресурси, які мають корисність у своєму натуральному вигляді. до них відносяться земля, лісові багатства, корисні копалини і водні ресурси;

  2. праця - це люди, які виробляють товари і послуги;

  3. капітал - включає ресурси, створені руками людей, такі як будівлі, машини, механізми, інструменти, за допомогою яких створюються товари і послуги (або засоби виробництва), а також гроші, на які можна купити інші ресурси.

Як четвертий фактор виробництва виступає підприємницька здатність. Підприємці – це люди, які, йдучи на ризик потерпіти невдачу, приводять в дію три інші фактора виробництва для створення товарів і послуг з найбільшою ефективністю, тобто знаходять нові, більш ефективні способи використання трьох названих вище економічних ресурсів. Вони придбають матеріали, наймають робітників, вкладають гроші в засоби виробництва і розвивають маркетингову діяльність.

В умовах нестабільного зовнішнього оточення підприємство повинне вирішувати завдання, які можна згрупувати по наступних напрямах:



  1. забезпечення збалансованості всіх стадій життєвого циклу продукції;

  2. створення нових механізмів інвестування для розширення і розвитку виробництва;

  3. досягнення узгодженості інтересів держави і власника підприємства при використанні землі і природних ресурсів;

  4. створення на підприємстві внутрішнього ринку робочої сили для вирішення проблем професійної перепідготовки і зайнятості.

Підприємство, як і будь-яка система, може знаходитися у двох станах: стабільному і нестабільному.

Стабільний стан характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції і стійким попитом на неї, рівномірним процесом виробництва у всіх підрозділах, належним матеріально-технічним і кадровим забезпеченням, нормальним психологічним кліматом в колективі.

Нестабільний стан характеризується порушеннями у виробничому процесі, неритмічним випуском продукції та незадовільним попитом на неї, несвоєчасним матеріально-технічним постачанням, незадовільним психологічним кліматом в колективі. Таке становище може бути результатом впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

Основною умовою пристосування виробничої системи до динамічного зовнішнього оточення і нестійкого спектру внутрішніх чинників є здатність цілеспрямовано адаптуватися до ситуації, що склалася, і здійснити цей процес з мінімальними витратами. Адаптація може виявлятися як саморегулювання, самонавчання, самоорганізація і самовдосконалення.

При саморегулюванні система реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами і діями.

Самонавчання системи означає її здатність змінювати програму реагування.

При самоорганізації система змінює не тільки програму реагування, а і свою внутрішню структуру.

Системи, які самовдосконалюються, можуть перебудовувати свою структуру не тільки в межах заданого набору елементів, але і шляхом розширення цього набору.

Внутрішня будова підприємства, його виробничої і організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних зв'язків між його підрозділами. Тому питання структуризації підприємства відіграють важливу роль при формуванні його внутрішнього економічного механізму.


1.2 Структуризація виробничої системи підприємства

Всі підприємства можна умовно розділити на: технологічні, кон'юнктурні, маркетингові і підприємства технологічної атаки.

Підприємства “технологічного” типу функціонують на основі базових технологічних процесів, зміна яких приводить до зміни профілю підприємства і, по суті, до організації нового підприємства. До технологічного типу відносять підприємства металургійного профілю, хімічної промисловості, більшість підприємств комунального господарства (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зелене господарство).

Для підприємств “кон'юнктурного” типу характерні реактивна взаємодія з ринком, відсутність стабільної технології і виробництво продукції, яка не вимагає тривалого освоєння. До них належать підприємства торгівлі, посередницькі організації, деякі машинобудівні складальні фірми.

Підприємства “маркетингового” типу орієнтуються на поточні потреби ринку, одночасно намагаючись заздалегідь підготувати технологію до майбутніх потреб ринку, вони активно впливають на майбутній ринковий попит.

Підприємства “технологічної атаки” здатні не тільки еволюційно змінити технологію виробництва під впливом науково-технічного прогресу, а і самостійно раніше від інших здійснити стрибкоподібні зміни в технології.

Наведена класифікація не є досконалою, оскільки одному підприємству можуть бути властиві характерні риси декількох типів. Разом з тим кожне підприємство ідентифікує основні стимули своєї діяльності у напрямі того або іншого типу стратегічної поведінки і залежно від цього створює свою виробничу структуру.

Основою формування виробничої структури підприємства в більшості галузей промисловості і комунального господарства є виробничий процес виготовлення продукції (надання послуг), а саме склад підрозділів, які його реалізують, і форми їх взаємозв'язку.

Виробнича структура знаходиться у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

При формуванні виробничої структури необхідно враховувати чинники як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що створюють умови побудови раціональних структур. До зовнішніх чинників відносять економічні, науково-технічні, правові, соціально-культурні, екологічні, до внутрішніх – цілі і стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції і технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва і т.д.

Вибір структурних рішень в першу чергу обумовлюється:



  • формами спеціалізації і кооперації підрозділів;

  • орієнтацією виробництва;

  • організаційним середовищем;

  • місцем розташування виробництва.

Спеціалізація виробничих підрозділів може бути технологічною і предметною. Технологічна структура передбачає виконання цехами (службами) підприємства певної частини технологічного процесу (приклади підрозділів технологічної спеціалізації комунального господарства: насосні станції і очисні споруди, котельні, електромережі, розплідники, технологічна виробнича структура, характерна для підприємств водо-, газо-, тепло-, електропостачання, зеленого господарства).

При формуванні предметної структури підрозділи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групи однорідних виробів, вузлів або наданні певної послуги з використанням різноманітних технологічних процесів і операцій. У таких підрозділах здійснюється замкнутий цикл виробництва, тому їх часто називають предметно-замкнутими (прикладами таких підрозділів є сміттєпереробні підприємства, вагоноремонтні майстерні в трамвайному (тролейбусному) депо, ремонтно-будівельні дільниці в житлово-експлуатаційних організаціях).

У міському господарстві предметна спеціалізація характерна для підприємств, які надають різноманітні послуги – готелі, лазні, пральні, перукарні.

Поширеним типом виробничої структури для підприємств багатьох галузей є предметно-технологічна або змішана, що характеризується наявністю на підприємстві основних підрозділів, організованих як за технологічною, так і за предметною ознакою (наприклад, підприємства міського електричного транспорту).

Більшість підприємств міського господарства належить до підприємств так званого “технологічного” типу, які функціонують на основі базових технологічних процесів, заміна яких приводить до зміни профілю підприємства і, по суті, до організації нового підприємства. Тому формування виробничої структури таких підприємств здійснюється згідно з виробничим процесом виготовлення продукції або надання послуги. Таким чином, основою виробничої структури підприємства є склад підрозділів, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції (надання послуг), форми їх взаємозв’язків.

Основними рівнями типової виробничої структури є: служби – відділення – дільниця – бригада – робоче місце.

Спеціалізація та кооперування у виробництві скорочують кількість структурних підрозділів і спрощують їхні взаємозв’язки. Виробництво може спеціалізуватися на одній із фаз виробничого процесу, наприклад, на виробництві тепла або електроенергії. Проте воно може спеціалізуватися також на всіх фазах виробництва продукції – від отримання замовлень до постачання продукції замовнику.

Щодо орієнтації виробництва, то розширення предметної спеціалізації сприяє збільшенню виробничих процесів виготовлення наукомістких і капіталомістких виробів. Виробнича структура таких підприємств зорієнтована на розвиток технологій і вимагає формування виробничих підрозділів з жорстокою залежністю від технологічного процесу. Водночас існує багато підприємств з орієнтацією виробничої структури на продукт, тобто виготовляється декілька простих подібних видів продукції.



Організаційне середовище та його елементи, наприклад, організаційна (управлінська) культура виробництва характеризують потенційні можливості розвитку виробничої структури і створюють умови для формування нових структурних підрозділів.

Щодо місця розташування підприємств та їх структурних підрозділів, то у міському господарстві воно найчастіше визначається вимогами найбільшого наближення продукції або послуг до їх споживача.

Завдання створення раціональної виробничої структури підприємства або розробка рекомендацій щодо її удосконалення полягає в пошуку такого варіанта виробничої структури, який би найкраще відповідав критерію “керованості” об’єкта і сприяв підвищенню ефективності управління ним.

Для поліпшення “керованості” об’єкта необхідне максимально можливе спрощення його виробничої структури, що досягається як скороченням кількості елементів системи, так і спрощенням зв’язків між ними, а також підвищенням стабільності функціонування системи.

Визначити організаційний рівень виробничої системи можна за допомогою утворення матриць взаємодії виробничих підрозділів.

Для формування підрозділів, наприклад виробничого об’єднання, визначальною, як правило, є система матеріальних потоків, що містить дві складові – потоки матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів і потоки незавершеного виробництва. Потоки першого типу “склад – виробничий підрозділ“ відображають організацію матеріального постачання виробничих підрозділів, потоки другого типу “виробничий підрозділ – виробничий підрозділ“ – зв’язки між підрозділами основного виробництва, що відповідають принципам їх спеціалізації, певним технологічним маршрутам виготовлення виробів, вузлів, деталей, структурі номенклатурних завдань виробничим підрозділам в оперативних планах. Як варіант цих зв’язків можливі переходи “виробничий підрозділ - проміжний склад – виробничий підрозділ”.

Третя, додаткова складова - потоки виробничих послуг, що реалізуються на переходах “допоміжний виробничий підрозділ – виробничий підрозділ” і між допоміжними виробничими підрозділами. Ці потоки відображають організацію ремонту, інструментального, енергетичного, транспортного забезпечення та інші види виробничого обслуговування основного виробництва.

Такі характеристики виробничої структури можна подати у вигляді матриці наявності (відсутності) зв’язку між виробничими підрозділами і проміжними складами. Приклад такої матриці наведено в табл. 1.1.

Виділяються виробничі підрозділи з майже повністю заповненими рядками, підрозділи з пустими рядками, але щільно заповненими стовпчиками і так звані “хрести”, як, наприклад, рядки – графи підрозділів 7 і 10. Характерна наповненість останньої графи - складу готової продукції, вказує на те, що переважна більшість виробничих підрозділів має у своїй номенклатурі “готові вироби”, хоч багато з них є в основному заготівельними або підрозділами проміжної обробки. Відповідно випускні підрозділи одночасно виконують проміжні операції.

Примітка. Таблиця заповнюється рядками: 1 – ставиться, якщо підрозділ, позначений у рядку, передає деталі, вузли, послуги в інший підрозділ або на склад, позначений у відповідній графі; 0 – в іншому випадку (для наочності нулі випущено).

Заповнену таким чином матрицю доцільно формально доопрацювати для отримання більш наочної картини групування виробничих підрозділів за їх місцем у виробничих циклах, особливо для виявлення так званих „петель” технологічних маршрутів. Наведена в табл. 1.1 матриця в оптимально трикутній формі подана в табл. 1.2.

Шляхом перестановки рядків-граф ми одержуємо упорядковане уявлення про матеріальні потоки від початкових операцій до готової продукції (за сукупною номенклатурою робіт). Випускні підрозділи виділені у нижній частині матриці. Як бачимо, організація виробництва (спеціалізація підрозділів) не забезпечує послідовного проходження виробів від заготівельних до завершальних етапів по підрозділах виробництва. Виявляється угруповання підрозділів за характером зв’язків: підрозділи 14 і 7 мають підвищену кількість повернень („петель”), підрозділам 1, 7 і 12 властиві взаємні повернення, підрозділи завершальних операцій, які виконують деякі проміжні роботи, - 15, 16, 11, 17, 18, єдиний „чистий” випускний підрозділ – 6.

За допомогою вказаного методу можна отримати достатньо чітку характеристику матеріальних потоків і зробити висновок про особливості оперативного управління на підприємстві в аспектах календарного планування, диспетчерування та обліку виробництва. Основний напрямок подальшого аналізу - пошук можливостей раціоналізації виробничої структури, без чого управління основною діяльністю при будь-яких структурних перетвореннях керуючої системи буде недостатньо ефективним.


Таблиця 1.1 - Матриця зв’язків між виробничими підрозділами підприємства

Виробничі підрозділи

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

Склад готової продукції

1

Х







1

1

1

1

1




1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

2

1

Х













1

1




1




1



















1

3

1

1

Х




1







1




1




1






















4










Х




1








































5










1

Х

1




1







1




1
















1

6
















Х





































1

7

1

1

1




1

1

Х

1

1

1

1

1

1

1













1

8










1




1

1

Х







1






















1

9



















1




Х

1




1



















1

10

1







1

1

1

1

1




Х

1

1

1
















1

11

























1




Х






















1

12

1







1

1

1

1

1




1

1

Х

1
















1

13










1




1










1

1




Х
















1

14

1







1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Х













1

15










1




1










1













Х










1

16










1


































Х







1

17





































1










Х




1

18





































1













Х

1

Склад готов. прод.























































Х

Таблиця 1.2 - Матриця зв’язків між виробничими підрозділами підприємства в оптимально трикутній формі



Виробничі підрозділи

14

7

3

2

9

1

10

12

5

8

13

15

4

16

11

17

18

6

Склад готової продукції

14

Х

1







1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

7

1

Х

1




1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1







1




3







Х

1







1

1

1

1




1






















2




1




Х

1

1

1

1




1




1










1

1




1

9




1







Х




1

1










1



















1

1

1

1










Х

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

10

1

1










1

Х

1

1

1

1

1

1

1

1







1

1

12

1

1










1

1

Х

1

1

1

1

1

1

1







1

1

5

























Х

1

1

1

1

1

1







1

1

8




























Х




1

1

1

1







1

1

13



















1










Х




1

1

1







1

1

15



















1













Х

1

1










1

1

4





































Х













1




16








































Х










1

1

11











































Х







1

1

17

1











































Х







1

18

1














































Х




1

6




















































Х

1

Склад гот. продукції























































Х


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка