Лекція Транспортна техніка (т т.)



Сторінка1/7
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.23 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Лекція 1. Транспортна техніка (т.т.).

Класифікація, маркування т.т.

Основні поняття, характеристика видів транспорту.
Кожен вид транспорту – це складний комплекс пристроїв, споруд, машин і механізмів.

Транспорт – це сукупність: транспортних засобів; шляхів сполучень; засобів управління та зв’язку; технічних пристроїв та механізмів; споруд.
Складовими транспорту є: а) транспортні засоби – рухомий склад (автомобілі, причепи, напівпричепи, транспортні трактори, вагони, локомотиви, літаки, судна, вертоліти); трубопроводи; контейнери; піддони; тара. б) шляхи сполучення – автомобільні дороги (шляхи), залізничні колії, водні шляхи, повітряні лінії, монорейкові колії, канатні дороги. в) засоби управління та зв’язку: пункти диспетчерського зв’язку, пункти автоматизованої системи дорожнього управління; г) технічні пристрої та механізми: вантажно-розвантажувальні механізми, конвейєри, пакетоформуючі машини; д) споруди: АТП, зупинки, депо, СТО, доки, ремонтні майстерні та заводи, склади, термінали, вокзали, аеропорти, причали, компресорні та насосні станції.

Усі види транспорту утворюють транспортну мережу, до складу якої входять наземний, підземний, повітряний і водний транспорт. До наземного транспорту належать: залізничний, автомобільний, трубопровідний (нафтопродукто- і газопроводи), нові види транспорту (на магнітній або повітряній подушці, монорейковий транспорт тощо), лінії електропередач (ЛЕП), канатні дороги; до підземного – метрополітени; до водного – морський і річковий: до повітряного – авіаційний.

В залежності від свого призначення транспорт може бути: внутрішнім (внутрішньозаводський, внутрішньосільськогосподарчий); технологічний транспорт, який забезпечує переміщення предметів праці усередині підприємства, КСТ, шахти, кар’єру; міський, який перевозить пасажирів та вантажі в межах міста (населеного пункту); приміський, який перевозить пасажирів і вантажі між об’єктами міста та передмістя (в зоні з радіусом до 50 км від межі міста); міжрайонний, який виконує перевезення між сусідніми економічними районами; міжміський, який виконуює перевезення за межі міста (населеного пункту) на відстань більше 50-ти км; міжнародний, який виконує перевезення за кордон або із-за території країни.

По ознаці підпорядкованості транспорт може бути: загального користування, який з діючими законами забов’язаний виконувати перевезення вантажів та пасажирів ким би вони не були заявлені. незагального користування (відомчий).


Класифікація.

Вантажні

До вантажного автомобільного рухомого складу належать: Вантажні автомобілі, Автомобілі-тягачі, Причепи, Напівпричепи

Класифікація вантажних автомобілів

За характером використання:

Загального призначення, кузови яких мають форму бортової платформи.

Спеціалізовані, кузови яких пристосовані для перевезення певних вантажів

За конструктивною схемою:

Одиночні вантажні автомобілі. Автопоїзди.



За вантажопідйомністю: Особливо малої - до 0.5т, Малої - 0.5...2т, Середньої - 2...5т, Великої - 5...15т, Особливо великої - понад 15т

За повною масою вантажні автомобілі поділяють на 7 класів: 1 - до 1.2т; 2 - 1.3...3т; 3 - 3...5т; 4 - 5...8т; 5 - 8...16т; 6 - 16...40т; 7 - понад 40т.

За типом кузова: Самоскиди, Бортові, Криті(Кунги), Криті(Тентові), Автоцистерни, Автоміксери, Авторефрижератори, Автовози, Контейнеровози, Тягачі

Пасажирські

Автобуси

Транспорт, що призначається для перевезення 9 і більше чоловік, враховуючи водія.



За габаритною довжиною: Особливо малий (до 5м), Малий (6м – 7,5м), Середній (8м – 9,5м), Великий (10,5м – 12,0м), Особливо великий (спарований) (16,5м і більше)

За призначенням: Міські, Внутрішньоміські, Приміські, Місцевого сполучення (для обласних перевезень), Міжміські, Туристичні, Мікроавтобуси, Тролейбуси

Легкові

Тип транспорту призначений для перевезення не більше 8 чоловік.



За класом автомобіля (розміром): A-клас (особливо малий), B-клас (малий), C-клас (малий середній, компактний, гольф-клас), D-клас (середній), E-клас (верхній середній, бізнес-клас), F-клас (верхній, представницький клас).

За типом кузова: Седани, Універсали, Хетчбеки, Лімузини, Пікапи, Мінівени, Мікровени, Мультивени, Купе, Кабріолети, Фаетони, Ландо

За робочим об'ємом двигуна: Особливо малий - до 1,2 л, Малий - від 1,2 л до 1,8 л, Середній - від 1,8 л до 3,5 л, Великий - понад 3,5 л, Верхній - не регламентується,

Вантажопасажирські: На базі легкових.На базі вантажних.



Спеціальні: Автокрани, Спортивні авто, Гоночні авто, Боліди, Карети швидкої допомоги, Пожежні авто, Катафалки, Автолавки, Прибиральні авто, Снігоочисники, Трактори, Багі, Грейдери, Екскаватори, Бульдозери, Бронеавтомобілі, Амфібії, Тролейвози, Вантажні тролейбуси, Каток.

За ступенем пристосованості до роботи в різних дорожніх умовах

Дорожні (звичної прохідності) - призначені для їзди по шляхам загальної мережі автодоріг. Підвищеної прохідності – для їзди по дорогам з невідповідними нормами, а також по бездоріжжю. Всюдиходи.



За загальною кількістю коліс і тягових коліс: (умовно позначають формулою де перша цифра – число коліс авто, а друга – число тягових коліс (кожна пара здвоєних тягових коліс рахується за одне колесо)

4×2 – двохосний автомобільний транспорт з однією ведучою віссю



4×4 – двохосний автомобільний транспорт з обидвома тяговими осями

6×6 – трьохосний автомобільний транспорт з трьома тяговими осями

6×4 – трьохосний автомобільний транспорт з двома тяговими осями.

За кількістю осей: 2-x осні, 3-x осні, 4-x осні

За типом двигуна: з дизельним, з бензиновим, з роторним двигуном, з електродвигуном (Електромобіль), з газовим, Парові газотурбінні, Гібридні авто, Водневі авто.

За приналежністю: Загальні , Особисте авто, Державне авто, Комерційне авто

За типом шасі: Колісні, Гусеничні

Лекція 2. Транспортна техніка (т.т.).

Основні частини автомобілів та тракторів.


Загальна будова автомобіля

Автомобіль – це транспортний засіб призначений для перевезення вантажу і людей по без рельсовим дорогам.

Автомобіль складається з трьох частин: двигуна, шасі і кузова.

На автомобілі застосовуються двигуни внутрішнього згорання та електродвигуни. Найбільше розповсюдження одержали ДВЗ.

ДВЗ призначений для перетворення теплової енергії палива в механічну роботу.
Шасі автомобіля складаються з трансмісії, ходової частини і механізмів керування.
Трансмісія призначена для передачі та зміни крутного моменту двигуна від колінчастого вала до ведучих коліс автомобіля. Трансмісія складається з зчеплення, коробки передач, роздавальної коробки (якщо 2 ведучих моста) , карданної передачі, головної передачі, диференціала та півосей.



Рис. 2.1 – Загальна будова т.з.

1 - ДВЗ; 2- зчеплення; 3- коробка передач; 4- роздавальна коробка; 5- карданна передача; 6- диференціал; 7- головна передача, 8- півосі; 9- колеса; 10 – шарнір рівних кутових швидкості; 11- піввісь; 12 диференціал; 13- головна передача; 14 - карданна передача переднього ведучого моста

Зчеплення призначене для тимчасового роз’єднання та плавного з’єднання двигуна з коробкою передач.

Коробка передач призначена для зміни крутного моменту і величини тягового зусилля на ведучих колесах, від’єднання двигуна від ведучих коліс автомобіля на необмежений час, та руху заднім ходом

Карданна передача передає крутний момент від коробки до головної передачі під певним кутом, який може змінюватися.

Головна передача значно збільшує крутний момент, який до неї підводиться, і через диференціал передає його під прямим кутом на півосі ведучих коліс.

Диференціал дає можливість ведучим колесам обертатися з різною частотою, що необхідно під час руху автомобіля по нерівній дорозі і на поворотах.

Півосі передають обертання до ведучих коліс:

Ходова частина, складається з рами, переднього та заднього мостів, які з'єднанні з рамою за допомогою підвіски, що має пружні елементи (листові ресори) амортизатори коліс і шини.

До механізмів керування належить рульове керування та гальмова система.


Рульове керування дає можливість змінювати напрям руху автомобіля повертанням передніх коліс.

Гальмова система забезпечує зниження швидкості руху автомобіля, його повну зупинку й утримання в нерухомому стані.

Електрообладнання містить в собі прилади, призначені для запалювання робочої суміші в двигуні, освітлення і сигналізації, запуску двигуна, електричного живлення.
До спеціального обладнання належить: - лебідка, - підйомник кузова.

Лекція 3. Снігозбиральна та сміттєзбиральна техніка.

Особливості будови снігозбиральної техніки.

Несправності виконавчих механізмів та причини їх виникнення.


Рис. 3.1 – Будова снігозбиральної машини
Снігозбиральні машини - це самохідні машини для прибирання території від снігових завалів. Потужні металеві роторні шнеки розбивають сніг який щойно випав, так і мокрий, що злежався, і замерзжий сніг. Якість виконання машин ставить їх лідером в класі малої снігоприбиральної техніки.

Снігоприбиральна машина Husqvarna 11527SB - модель була вироблена для експлуатації на території США, проте унаслідок свого вдалого співвідношення якості, продуктивності, і ціни - швидко отримала визнання і в інших країнах. Складання снігоприбиральної машини Husqvarna 11527SB повністю робиться на заводі в США, включаючи і двигун Briggs&Stratton Snow Max 1150 Series, розроблений спеціально для експлуатації на снігоприбиральній техніці.

Двигуни Briggs&Stratton Snow Max стабільно запускаються і працюють навіть при мінімальних температурах. Цьому сприяє верхнє розташування клапанів(OHV), спеціальне застосування алюмінію при виробництві циліндрів (що так само сприяє шумопониженню), і багато інших переваг.

Приміром, на ці двигуни, унаслідок відсутності необхідності, не встановлений повітряний фільтр, який ми звично бачимо на будь-яких інших моделях двигунів. Мастило двигуна подається масло насосом (під тиском). Двигун B&S Snw Max series 1150 має робочий об'єм циліндра 250 см куб., що для показника потужності в 4,8 кВт(6,6 л.с.) - дуже високий показник, який забезпечить відмінні тягові характеристики.

Снігоприбиральна машина Husqvarna має повний набір можливих зручностей : двоступінчата система подрібнення снігової маси, електростартер двигуна, галогенова фара, потужний металевий шнек, розблокування диференціала приводних коліс(що помітно полегшує маневрування досить важкою машиною), спеціальний протектор коліс(що не дає машині буксувати). Вибір швидкостей(6 вперед і дві назад) дає можливість використати потужність двигуна по повній, за допомогою пониження і підвищення передатного числа редуктора.

Технічні характеристики снігоприбиральної машини Husqvarna

Двигун: одноциліндровий чотиритактний двигун з активним повітряним охолодженням Briggs&Stratton Snow MAX(1150 Series)

Потужність / об'єм двигуна : 4,8 кВт(6,5 л.с.) / 250 см³.

Об'єм паливного бака : 3 л.

Виробництво: США

Робоча ширина / висота огорожі снігу : 68 / 59 см

Діаметр шнека : 38,5 см

Розмір коліс : 16\u0022 x 4,5\u0022

Габаритні розміри: Д/Ш/В: 130 / 65/ 120 см

Маса: 120 кг



Лекція 6. Технологічні машини.

Класифікація, маркування.


Металорізальний верстат — машина для розмірної обробки заготовок в основному шляхом зняття стружки. Крім металевих заготовок зі сталі та чавуну на верстатах обробляють також деталі з кольорових сплавів, пластмас й інших матеріалів.

До верстатів відносять і технологічне устаткування, що використовує для обробки електрофізичні і електрохімічні методи, сфальцьований електронний або лазерний промінь, поверхневе пластичне деформування та деякі інші види обробки.

Крім основної робочої операції, пов'язаної зі зміною форми та розмірів заготовки, на верстаті необхідно здійснювати допоміжні операції для зміни заготовок, їхнього затискування, виміру, операції зі зміни різального інструменту, контролю його стану та стану всього верстата.

Металорізальні верстати класифікують за різними ознаками:

За універсальністю: верстати універсальні, призначені для виконання різних операцій, різних за розмірами і формою; спеціалізовані — для обробки однотипових деталей; спеціальні — для обробки лише одного вида виробів.

За ступенем автоматизації: з ручним керуванням; автоматичні; напівавтоматичні.

За точністю: нормальної точності— Н; підвищенної точності— П; високої точності— В; особливо високої точності— А; особливої точності— С.

За вагою: легкі (до 1т); середні (до 10т); великі (до 30т); важкі (до 60т); особливо важкі (до 100т); унікальні (понад 100т).

За способом обробки матеріалу металорізальні верстати поділяють на такі групи й підгрупи:

Токарна група верстатів

Свердлильно-розточна група верстатів


  • Вертикально-свердлильний верстат

  • Радіально-свердлильний верстат

  • Горизонтально свердлильний верстат

  • Верстати і агрегати глибокого свердління

  • Одношпиндельні і багатошпиндельні напівавтомати

  • Горизонтально-розточувальний верстат

  • Координатно-розточувальний верстат

  • Вертикально-розточувальний верстат

  • Комбіновані свердлильно-фрезерно-розточувальні верстати і агрегати

  • Алмазно-розточувальний верстат

Фрезерна група верстатів

  • Вертикально-фрезерний верстат

  • Горизонтально-фрезерний верстат

  • Універсально-фрезерний верстат

  • Поздовжньо-фрезерний верстат

  • Карусельно-фрезерний верстат

  • Копировально-фрезерний верстат

  • Шліцефрезерний верстат

  • Оброблювальний центр

Стругально-довбальна група верстатів

  • Поперечно-стругальний верстат

  • Поздовжньо-стругальний верстат

  • Кромкостругальний верстат

  • Довбальний верстат

  • Протяжний верстат

шліфувальна група верстатів

  • Круглошліфувальний верстат

  • Безцентрово-шліфувальний верстат

  • Внутришліфувальний верстат

  • Пазошліфувальний верстат

  • Плоскошліфувальний верстат

  • Профілешліфувальний верстат

  • Різьбошліфувальний верстат

  • Шліцешліфувальний верстат

  • Координатно-шліфувальний верстат

  • Оптіко-шліфувальний верстат

  • Хонінгувальний верстат

  • Заточний верстат

  • Доводочний верстат

  • Спеціальний шліфувальний верстат

Зубооброблювальна група верстатів

  • Зубофрезерний верстат

  • Зубострогальний верстат

  • Зубодовбальний верстат

  • Зубошліфувальний верстат

  • Зубошевінгувальний верстат

  • Зубозакруглюючий верстат

Відрізна група верстатів

  • Відрізний круглопильний верстат

  • Відрізний стрічкопильний верстат

  • Відрізний ножовочний верстат

  • Відрізний абразивний верстат

  • Фасонно-відрізний верстат

  • Електроерозійні верстати

  • Копірувально-прошивочний верстат

  • Вирізний верстат

Електрохімічні верстати

Анодно-механічні машини

Лазерні верстати

Газові (Вуглекислотні)

Рубінові

Ультразвукові оброблювальні машини

Водно-абразивні машини

Лекція 7. Технологічні машини.

Будова та принцип дії металорізальних верстатів: токарні.


За класифікацією група токарних верстатів поділяється на 9 підгруп (типів): Автомати і напівавтомати одношпиндельні; Автомати і напівавтомати багатошпиндельні; Револьверні; Центрувально-відрізні; Карусельні; Токарні і лобові; Багаторізцеві; Спеціалізовані; Різні.

Верстати мають такі основні вузли:

станина служить для монтажу всіх основних вузлів верстата та є його основою. Найвідповідальнішою частиною станини є напрямні, на яких відбувається переміщення каретки супорта і задньої бабки;

передня бабка закріплена на лівому кінці станини. У ній знаходиться коробка швидкостей верстата, основною частиною якої є шпиндель. У деяких верстатах коробка швидкостей розміщена в передній тумбі станини. У цьому випадку вона пов'язана зі шпинделем ремінною передачею. Такі верстати називають верстатами з розділеним приводом;

коробка подач служить для передачі обертання шпинделю від окремого привода ходового вала або ходового гвинта, а також для зміни їхньої частоти обертання, для отримання необхідних подач або певного кроку при нарізуванні різьби. Це досягається зміною передавального відношення коробки подач. Коробка подач пов'язана зі шпинделем верстата гітарою із змінними зубчатими колесами;

фартух, у якому обертання гвинта або валу перетвориться в поступальний рух супорта з інструментом;

задня бабка, у пінолі в якої може бути встановлений центр для підтримки оброблюваної заготовки або осьовий інструмент (свердло, розгортка тощо) для обробки центрального отвору в заготовці, закріпленої в патроні;

супорт служить для закріплення різального інструменту в різцевій каретці і повідомлення йому руху подачі. Супорт складається з нижнього полозка (каретки), що переміщається по напрямних верстата. По напрямних нижнього полозка в напрямку, перпендикулярному лінії центрів, переміщаються поперечний полозок, на яких розташована різцева каретка з різцетримачем. Різцева каретка змонтована на поворотній частині, яку можна встановлювати під кутом до лінії центрів верстата.

Супорт КП, КПер, Пер. Б. Задня бабка Патрон

Лекція 8. Технологічні машини.

Будова та принцип дії металорізальних верстатів: фрезерні.


Фрезерні верстати поділяють на 6 видів: універсально-фрезерний верстат, горизонтально-фрезерний верстат, широкоуніверсальний фрезерний верстат, вертикальний консольно-фрезерний верстат, вертикально- і горизонтально-фрезерний безконсольний верстат, поздовжно-фрезерний верстат.

За прийнятою класифікацією фрезерні верстати відносять до шостої групи, але частина фрезерних верстатів входить й у п'яту групу - зубо- і різьбообробних верстатів. Кожен верстат має свій шифр, який складається з цифр і букв: перша цифра позначає групу верстата, друга - його тип: 1 - консольні вертикально-фрезерні, 2 - безперервної дії, 3 - одностійкові поздовжно- фрезерні, 4 - копіювальні та гравірувальні, 5 - вертикальні безконсольні (із хрестовим столом), 6 - поздовжньо-фрезерні, 7 - широкоуніверсальні, 8 - консольні, горизонтальні, 9 - різні.

Третя та четверта цифри позначають один з характерних розмірів верстата. Якщо буква розташована між першою та другою цифрами, то це означає, що конструкція верстата модифікована. Наприклад, універсальний консольно-фрезерний верстат протягом багатьох років вдосконалювався, тому змінювався шифр його позначення: 682, 6Н82, 6М82, 6Р82, 6Т82 та 6Р82Ш.

Коли буква розташована наприкінці номера верстата, те це означає наступне: конструктивну модифікацію основної моделі, наприклад, 6Р82М - верстат горизонтально-фрезерний; 6Р12Б - швидкохідна модель, 6Р82Ш - широкоуніверсальний; різне виконання верстатів по класах точності: Н - нормальної точності, П - підвищеної, В - високої, А - особливо високої і З - верстати особливо точні; різні виконання по використовуваних системах керування верстатами.

Фрезерні верстати із програмним управлінням можуть бути додатково оснащені механізмами автоматичної зміни інструментів. Якщо цей механізм виконаний у вигляді револьверного барабана, у позначенні моделі верстата після цифр ставиться буква Р (наприклад, 6Р13РФ3), якщо ж він виконаний у вигляді інструментального магазина - буква М (наприклад, 6Т13МФ4).

В окремих випадках після основного позначення моделі через дефіс (риску) ставляться одна або дві цифри, які вказують на те, що заводом-виготовлювачем внесені зміни в базову модель, пов'язані в основному із приводами подач або із системами керування. У чому складаються ці зміни, вказується в паспорті верстата.



Будова верстатів фрезерної групи

Найпоширенішими типами фрезерних верстатів є широкоуніверсальні, горизонтальні, вертикальні та універсальні верстати.

На консольних горизонтально-фрезерних та універсально-фрезерних верстатах можна проводити обробку горизонтальних та вертикальних плоских поверхонь, пазів, кутів, рамок, зубчастих коліс та ін. Універсальні верстати, які мають поворотний стіл, можна використовувати для фрезерування різних гвинтових поверхонь. Технологічні можливості цих верстатів розширюються із застосуванням ділильних, довбальних, накладних універсальних головок та інших пристосувань.

У горизонтально-фрезерних верстатів розташування шпинделя горизонтальне, у вертикально-фрезерних — вертикальне. Консольно-фрезерні універсальні верстати відрізняються від горизонтально-фрезерних наявністю конструкції, яка забезпечує поворот стола щодо вертикальної осі. Широкоуніверсальні фрезерні верстати від універсальних відрізняються наявністю на станині спеціального хобота, на якому встановлена додаткова головка зі шпинделем.

Деталі та вузли фрезерних верстатів широко уніфіковані.

Лекція 9. Механізм двигуна.

Загальна будова і робота двигуна внутрішнього згорання



Типи двигунів для автомобілів На автомобілях можуть бути установлені двигуни внутрішнього згорання (ДВЗ), електричні, газотурбіні, парові, і в теперешній час начався випуск автомобілів так називаємих гібрідів в яких установлені і ДВЗ і електродвигуни. Але найбільше росповсюдження на автомобілях отримали ДВЗ поршневого типу. ДВЗ мають достатню потужність, відносно невеликі розміри і вагу, надійні, великий запас ходу на одной заправці наприклад легковий автомобіль може проїхати до 500 км, та невелика вартість виготовлення і великий строк служби. Але з збільшенням вартості нафтопродуктів в сучасний час почав збільшуватися випуск автомобілів з електродвигунами.

Класифікація поршневих двигунів внутрішнього згорання
Поршневі ДВЗ класифікуютьсяпо таким ознакам:

- По способу сумішіутворення - з зовнішнім сумішіутворення (карбюраторні, газові), и внутрішнім сумішеутворенням (дизельні)

- По способу запалення пальної суміші- з примусовим запаленням (карбюраторні) та самозапаленням (дизельні)

- По кількості тактів - двох тактні та чотирьох тактні

- По кількості циліндрів - одноциліндрові та багато циліндрові

- По росташуваню циліндрів рядні, V-подібні, горизонтальні

До складових карбюраторного поршневого двигуна відносяться: кривошипно-шатунний механізм; газорозподільний механізм; система живлення; система запалювання; система охолодження; система мащення.



Рис. 9.1. – Будова ДВЗ

1 - головка циліндра; 2 - циліндр; 3 - поршень; 4 - поршневі кільця; 5 - поршневий палець; 6 - шатун; 7 - колінчастий вал; 8 - маховик; 9 - кривошип; 10 - розподільний вал; 11 - кулачок розподільного вала ; 12 - важіль; 13 - клапан; 14 - свічка запалювання


Кривошипно-шатунний механізм призначений для перетворення зворотно-поступального руху поршня в обертовий рух колінчастого валу.

Механізм газорозподілу забезпечує своєчасне заповнення циліндрів пальною сумішшю (або повітрям) і видалення з них відпрацьованих газів.

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна.

Система мащення призначена для змащування тертьових поверхонь двигуна, часткового їх охолодження та видалення від них продуктів спрацювання.

Система живлення двигунів призначена для зберігання палива, очищення палива і повітря, приготування пальної суміші, подавання її в циліндри і видалення відпрацьованих газів.

Система запалювання забезпечує займання пальної суміші у карбюраторних двигунах у відповідний момент часу при різних режимах роботи двигуна.

Терміни та визначення по будові двигуна


Верхня мертва точка (ВМТ) - це максимальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент коли поршень змінює напрямок руху

Нижня мертва точка (НМТ)- це мінімальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент коли поршень змінює напрямок руху

Хід поршня це відстань яку проходить поршень між двома мертвими точками. За один хід поршня колінчастий вал обертаеться на пів оберта (180 град)

Такт це процес який відбувається в целіндрі за один хід поршня (впуск, стиск, розширення, випуск) Отже за робочий цикл (за 4 такта) колінчастий вал робить 2 оберта (720 град)

Об'єм камери згорання - це об'єм над поршнем коли він перебуває в ВМТ

Робочий об'єм циліндра це простір який звільняється при переміщені поршня з ВМТ до НМТ

Сума об'єму камери згорання і робочого об'єму становить повний об'єм циліндра



Літраж двигуна це сума робочих об'ємів усіх циліндрів двигуна

Ступінь стиску це відношення повного об'єму циліндра до об'єму камери згорання
Сучасні двигуни мають таку ступінь стиску; Карбюраторні від 6 до 12, дизельні від 16 до 30 Ступінь стиску це теоретична величина яка задається пнри проектувані двигуна. На практиці використовують її практичну велечину яка називається компресієй

Компресія це тиск який утворюється в кінці такту стиску вимірюється за допомогою комприсометра в кгс/см2. Ця величина завжди буде менша за ступінь стиску так як є нещільності між циліндром кольцами та поршнем при зноувані цих деталей компресія зменшується і потужність двигуна также зменшується.

Робота чотирьохтактного одноциліндрового двигуна

А тепер розглянемо принцип роботи на прикладі одноциліндрового карбюраторного двигуна. Його пристрій представлено на малюнку






1 Такт впуск При обертанні колінчатого вала (мал. 3, а) поршень рухається від ВМТ до НМТ і над ним створюється розрідження, тобто тиск у циліндрі стає нижче атмосферного. У цей час за допомогою газорозподільного механізму відкривається впускний клапан (випускний закритий) і пальна суміш із карбюратора надходить у циліндр, наповнюючи його

2 Такт стиску Поршень рухається до ВМТ, впускний клапан закриється (випускний клапан продовжує залишатися в закритому положенні). Об’єм у циліндрі зменшується, тиск і температура підвищуються..

3 Такт розширення Наприкінці такту стиску в циліндр через свічу запалювання подається електрична іскра і запалює пальну суміш, відбувається згоряння з наростанням тиску газів у циліндрі. Під тиском газів, що розширюються, поршень рухається від ВМТ до НМТ і передає зусилля через поршневий палець на шатун і колінчатий вал.

4 Такт випуск Поршень рухається з НМТ до ВМТ, відкривається випускній клапан і гази, що відробили, видаляються із циліндра

При подальшому обертанні колінчатого вала такти повторюються. Отже, робочий цикл у чотиритактному карбюраторному двигуні відбувається за чотири ходи поршня або два обороти колінчатого вала, що відповідає 720° його повороту.



Порядок роботи двигуна

Чергування однойменних тактів по циліндрах двигуна в певній послідовності, установленої заводом- виготовлювачем, називається порядком роботи двигуна.


Зміна тактів у 8 циліндровому двигуні відбувається через 90° повороту колінчатого вала, але такт триває протягом 180°.

Таким чином, у двох циліндрах одночасно протягом 90° повороту колінчатого вала здійснюється той самий такт - відбувається перекриття (накладення) тактів, що сприяє більше рівномірному обертанню колінчатого вала.

Порядок роботи двигуна 1-5-4-2-6-3-7-8

Лекція 10.

Призначення, будова та принцип дії КШМ

Кривошипно-шатунний механізм (КШМ) призначений для перетворення зворотно поступального руху поршня в обертальній рух колінчастого вала




Рис. 10.1 - Головка і блок циліндрів V-подібного восьмициліндрового двигуна ЗМЗ-53:
1 - головка правого ряду циліндрів, 2 - гільза циліндра, 3 - прокладка гільзи,
4 - направляючий поясок для гільзи, 5 - блок циліндрів, 6 - прокладка кришки
розподільних шестерень, 7 - сальник переднього кінця колінчастого вала,
8 - кришка розподільних шестерень, 9 - прокладка головки циліндрів.
Кривошипно-шатунний механізм двигуна складається із циліндрів, поршнів з компресійніми і маслосъемними кільцями, поршневих пальців зі стопорними кільцями, шатунів із вкладишами у нижній голівці й бронзової втулки  в верхній голівці, колінчатого вала, маховика із зубчастим вінцем, картера з піддоном, голівки блоку з ущільнювальної металлоасбестовой прокладкою і кришкою, блока циліндра .

Блок циліндрів — основна (базова) деталь, до якої кріпляться деталі механізмів двигуна, відливають як одне ціле з картером, Розміщення циліндрів буває однорядним (ГАЗ-24 «Волга») або V-подібним дворядним з кутом нахилу 90° (двигуни ЗМЗ-53, ЗИЛ-130 і КамАЗ-740).

Блок циліндрів з верхньою частиною картера двигунів ЗМЗ-53 і ГАЗ-24 відливають з алюмінієвого сплаву, а двигунів ЗИЛ-130 і КамАЗ-740 & з чавуну. Порожнина між циліндрами і зовнішніми стінками блока називається сорочкою охолодження

У блоках двигунів ЗМЗ-53, ЗИЛ-130, КамАЗ-740 і ГАЗ-24 «Волга» циліндри виготовлено у вигляді вставних чавунних гільз, які охолоджуються рідиною; такі гільзи називають мокрими.

Ретельно відшліфована внутрішня поверхня гільзи цилін­дра, яка спрямовує рух поршня, називається дзеркалом. Щоб збільшити строк служби гільзи, у верхню її частину запресовують короткі тонкостінні вставки з кислотривкого чавуну.

Гільзи вільно вставляють у гнізда блока і ущільнюють знизу мідними або гумовими прокладками (кільцями), а зверху — прокладкою головки циліндрів.

Під час встановлення гільз у блоки циліндрів двигунів ЗМЗ-53 і ГАЗ-24. добирають комплект мідних ущільнювальних кілець так, щоб гільза виступала над площиною рознімання блока на 0,02—0,1 мм;. цим досягається надійне ущільнення гільз при встановленні головок циліндрів.

Блок циліндрів двигуна ГАЗ-24 має одну головку, в блоках циліндрів V-подібних двигунів ЗМЗ-53 А і ЗИЛ-130 — по дві головки; в двигуні КамАЗ-740 кожний циліндр має окрему головку. Головки блока карбюраторних двигунів відливають з алюмінієвого сплаву. Цей сплав теплопровідніший від чавуну, отже, від головок швидше відводиться тепло, В результаті поліпшуються умови проходження робочого процесу в циліндрах двигуна» Головка має камери згоряння з різьбовими отворами для свічок запалювання (тільки в карбюраторних двигунах). У двигуні КамАЗ-740 камера згоряння вмонтована у днище поршня. Стінки камер згоряння обведені сорочкою охолодження. Зверху на головці циліндрів закріплені деталі газорозподільного механізму.

У впускні і випускні канали відливки головки запресовано вставні сідла і напрямні втулки клапанів.



Головка циліндрів зверху закрита штампованою або відлитою кришкою, для ущільнення між ними встановлюють прокладку з маслостійкої гуми. Кріпиться головка до блока болтами або шпильками з гайками. Герметичність прилягання головки до блока циліндрів досягається встановленням прокладки. У двигунах ЗМЗ-53 і ГАЗ-24 вона сталевоазбестова, в двигунах КамАЗ-740 стальна.

Картер - відлитий як одне ціле з блоком, має кілька перегородок, посилених ребрами, в яких розміщені корінні підшипники колінчастого вала та отвори для опорних шийок розподільного вала. Знизу до картера кріпиться піддон. Місце з'єднання картера і піддона ущільнене пробкою.

Рис. 10. 2 - Деталі кривошипно-шатуного механізму двигуна ЗІЛ-130:
1 - поршень, 2 - вкладиші корінних підшипників колінчастого вала, 3 - маховик,
4 - корінна шийка колінчастого вала, 5 - кришка заднього корінного підшипника,
6 - пробка, 7 - противага, 8 - щока, 9 - кришка середнього корінного підшипника,
10 - передня шийка колінчастого вала, 11 - кришка переднього корінного підшипника,
12 - шестерня, 13 - носок колінчатого вала, 14 - шків, 15 - храповик, 16 - упорна шайба,
17 - біметалічні шайби, 18-шатунні шийки колінчастого вала, 19 - вкладиші шатунного
підшипника, 20 - стопорное кільце, 21 - поршневий палець, 22 - втулка верхньої головки шатуна, 23 - шатун, 24 - кришка шатуна, 25 - сальник, 26 - масловідгона канавка,
27 - маслосбрасивающій гребінь, 28 - дренажна канавка.
Поршень - приймає силу тиску газів під час робочого - такту і передає її через шатун колінчастому валу, а також здійснює допоміжні такти.

Верхня частина поршня, що називається головкою, знизу посилена ребрами. На циліндричній поверхні головки виточені канавки для розміщення поршневих кілець, Нижня, напрямна частина поршня (юбка) має приливки (бобишки) з отворами для встановлення поршневих пальців.

Поршні відливають з алюмінієвого сплаву, якому притаманні мала густина і добра теплопровідність. У поршнях двигуна ЗИЛ-130 і КамАЗ-740 роблять чавунні вставки, в яких виточують канавки для верхнього кільця, що підвищує довговічність поршня.

У верхній частині головки поршня деяких двигунів виточують вузьку канавку, яка зменшує передачу тепла до верхнього кільця.

Щоб поршень міг розширюватися в циліндрі не заклинюючи, його встановлюють із зазором. Зазор між поршнем і дзеркалом циліндра ущільнюють поршневі кільця. Юбку поршня виготовляють у вигляді еліпса, більша вісь якого розміщена перпендикулярно до осі поршневого пальця. Така форма юбки запобігає стуку в холодному двигуні і заклинюванню в нагрітому. В отворі для поршневого пальця є канавки для стопорних кілець.

У виїмки юбок поршнів згаданих двигунів заходять противаги колінчастого вала

Щоб запобігти заклинюванню поршнів у циліндрах, на їхніх юбках роблять Т- або П-подібні розрізи. Завдяки цьому під час розширення металу діаметри поршнів не збільшуються.

Поверхню поршнів двигунів ЗМЗ-53, ЗИЛ-130 і ГАЗ-24 покривають шаром олова, а двигунів КамАЗ-740 — колоїдно-графітною сумішшю, що поліпшує припрацьовування і зменшує спрацювання.

Для правильного складання поршня з шатуном на днищах поршнів двигуна ЗИЛ-130 є лиска, на бокових поверхнях поршнів двигуна ЗМЗ-53 біля отвору бобишки — напис «Вперед», на боковій стінці поршнів двигуна ГАЗ-24 — напис «Назад».

Поршневі кільця поділяються на компресійні і маслознімні, Виготовляють їх з чавуну або сталі. Кільця мають розріз («за­мок»). У вільному стані діаметр кілець більший від діаметра циліндра. Під час установлення поршнів у циліндри кільця стискують, і внаслідок пружності вони щільно прилягають до стінок циліндра.




Рис. 10.3 - Поршневі кільця: а - зовнішній вигляд, б - розташування кілець на поршні (двигуна ЗИЛ-130), в - складене маслос'емноє кільце; 1 - компресійне кільце, 2 - маслос'емноє кільце, 3 - плоскі сталеві диски, 4 - осьовий розширювач, 5 - радіальний розширювач.
Компресійні кільця зменшують просочування газів з циліндра в картер. Щоб підвищити стійкість верхнього компресійного кільця проти спрацювання, його покривають шаром хрому (у двигуні ЗИЛ-130 два кільця), а поверхню решти кілець для кращого припрацювання — олова.

Маслознімне кільце знімає залишки масла із стінок циліндра. На поршнях усіх карбюраторних двигунів встановлюють одне маслознімне кільце. У канавці цього кільця є наскрізні отвори. Маслознімне кільце двигуна ЗМЗ-53 — чавунне, з наскрізними прорізами для відведення масла. У двигунах ЗИЛ-130 і ГАЗ-24 маслознімне кільце складається з чотирьох стальних деталей: двох плоских кілець, осьового і радіального розширювачів, у двигуна КамАЗ-740 воно має коробчастий переріз. Робоча поверхня кілець покрита хромом, у КамАЗ-740 — молібденом.

Кільця на поршень установлюють розрізами в різні боки. Завдяки фаскам кільця щільно прилягають до стінок циліндра і швидше притираються.



Поршневий палець стальний, трубчастий. Він з'єднує пор­шень з шатуном. Поверхня пальця загартована струмами високої частоти (СВЧ). Під час роботи палець вільно прокручується в бобишках поршня і у втулці верхньої головки шатуна. Осьовому переміщенню пальця запобігають стопорні кільця, встановлені в канавках бобишок поршня; такі пальці називаються плаваючими,

Шатун під час робочого такту передає зусилля від поршня кривошипу колінчастого вала, а при допоміжних тактах — від кривошипа поршню., Шатун стальний. Він складається із стержня двотаврового перерізу, верхньої не рознімної головки з бронзовою втулкою для поршневого пальця і нижньої рознімної головки, яка кріпиться на шатунній шийці колінчастого вала. У нижній головці шатуна просвердлено отвір для напрямленого розбризкування масла на стінки циліндра.

Щоб зменшити тертя між шийкою вала і нижньою головкою шатуна, в ній вставляють шатунний підшипник, виготовлений з двох тонкостінних вкладишів.

У двигунах ЗМЗ-53 і ГАЗ-24 вкладиші біметалеві, виготовлені'із стальної стрічки, покритої антифрикційним сплавом алюмінію з міддю с оловом (бабітом).

У двигуні ЗИЛ-130 вкладиш триметалевий, виготовлений із стальної стрічки, на яку

У двигуні ЗИЛ-130 вкладиш триметалевий, виготовлений із стальної стрічки, на яку нанесено міднонікелевий підшарок, .покритий антифрикційним сплавом, у двигуні КамАЗ-740 вкладиші тришарові з робочим шаром із свинцевої бронзи. Щоб вкладиші не прокручувалися в головці шатуна, на них штампуванням роблять виступи.

Обидві частини нижньої головки шатуна з'єднуються двома болтами з гайками, які стопоряться шплінтами або контргайками, виштампованими з листової сталі (ГАЗ-24). Номери, вибиті на головці і кришці шатуна, напрямлені в один бік.



Колінчастий вал  сприймає зусилля від шатунів і перетворює їх у крутний момент, який потім через маховик передається до механізмів трансмісії.




Рис. 10.4 - Колінчастий вал V - подібного 8-циліндрового двигуна ЗИЛ-130:
1 - противага, 2 - заглушка, 3 - порожнина, 4 - отвір для кріплення маховика,
5 - свердління для подачі масла до шийки.

Колінчастий вал двигунів ЗМЗ-53 і ГАЗ-24 відлитий з легованого чавуну, а двигунів ЗИЛ-130 і КамАЗ-740 — кований, стальний.

Вал складається з корінних і шатунних шийок, з'єднаних щоками, продовженням яких є противаги, що розвантажують корінні підшипники від інерційних навантажень. З цією самою метою шатунні шийки зроблено порожнистими.

У двигунах, що вивчаються, колінчастий вал п'яти опорний, тобто мав п'ять корінних підшипників, у які встановлюють вкладиші, виготовлені з того самого матеріалу, що й шатунні. Чавунні кришки підшипників кріплять до блока двома або чотирма болтами і шплінтують.

Шатунні шийки, кількість яких у рядних двигунах дорівнює кількості циліндрів, у чотирициліндрових двигунах розміщені попарно під кутом 180°.

На кожній шатунній шийці колінчастого вала V-подібних двигунів закріплюють два шатуни, які з'єднують її відповідно з поршнями правого і лівого рядів циліндрів. Тому шатунних шийок у таких двигунах вдвоє менше від кількості циліндрів. У восьмициліндрових V-подібних двигунах шатунні шийки розміщені під кутом 90° одна до одної.

Масло від корінних підшипників до шатунних надходить через канали в щоках вала і грязеуловлювачі, що закриті пробками.

На передньому кінці колінчастого вала кріплять розподільну шестірню і шків привода вентилятора, а в торець угвинчують храповик, який використовують для прокручування колінчастого вала пусковою рукояткою. Осьові переміщення вала обмежені сталебабітовими кільцями, які встановлюють у передньому корінному підшипнику, або сталеалюмінієвими півкільцями, які встановлюють у виточці задньої корінної опори (КамАЗ-740). До фланця заднього кінця колінчастого вала кріплять маховик.

У багатьох двигунах витіканню масла з картера в місцях виходу колінчастого вала запобігає маслознімний буртик, маслозгінна різьба на його задньому кінці і масловідбивач на передньому кінці. Крім того, місця виходу вала ущільнюють сальниками.

Маховик — чавунний диск з важким ободом. Він збільшує інерцію колінчастого вала і цим самим підвищує плавність роботи, полегшує запуск двигуна і рушання автомобіля з місця. На ободі маховика насаджено зубчастий вінець, за допомогою якого запускають двигун стартером. Маховик кріплять несиметрично розміщеними болтами, момент затягування яких повинен бути 140.-.150 Н • м (14...15 кгс -м), і зашплінтовують.

Кріплення двигуна до рами або підрамника має бути надійним і водночас пружним, щоб вібрація двигуна не передавалася кузову, а перекоси рами під час руху не пошкоджували деталей кріплення. Для цього між опорними лапами двигуна і рамою кладуть гумові подушки, Двигун ГАЗ-24 кріплять за допомогою трьох гумових опор: дві — в передній частиш двигуна з боків, одна під задньою кришкою коробки передач.

Двигун ЗМЗ-53 кріплять на чотирьох опорах: спереду штампованими кронштейнами, пригвинченими до блока циліндрів, а в задній частині двома приливами картера зчеплення. Двигун КамАЗ-740 також кріплять на чотирьох опорах.
Принцип дії кривошипно-шатунного механізму.

При обертанні кривошипа колінчастого вала поршень разом із шатуном переміщується в циліндрі прямолінійно вниз і вгору.

В двигуні із зовнішнім сумішоутворенням (карбюраторні двигуни) при переміщенні поршня вниз в циліндр через відкритий впускний клапан за рахунок розрідження всмоктується пальна суміш.

При переміщенні поршня вгору обидва клапани (впускний і випускний) закриті, пальна суміш стискується, нагрівається. У кінці такту стискання між електродами свічки запалювання, що знаходиться в камері згорання, виникає іскра, від якої загорається робоча суміш. У результаті згорання робочої суміші температура газів досягає 2500°С, гази при цьому розширюються, створюючи тиск 35-40 кгс/см2, переміщують поршень вниз і через шатун обертають колінчастий вал, при цьому теплова енергія згорання робочої суміші перетворюється в механічну роботу.

При зворотньому русі поршня вгору і відкритому випускному клапані відпрацьовані гази видаляються із циліндра.

Розглянутий процес безперервно повторюється і цим забезпечує роботу двигуна.




Лекція 11.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка