Лекція Тема: Види та організаційні форми навчання у вищій школі. План. Організаційні форми навчання у вузі



Сторінка1/4
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3   4

Лекція 3.

Тема: Види та організаційні форми навчання у вищій школі.


План.

  1. Організаційні форми навчання у вузі.

  2. Традиційні форми організації навчального процесу у ВНЗ, характеристика форм організації.

  3. Нетрадиційні форми організації навчального процесу у ВНЗ.


1. Організаційні форми навчання у вузі. У процесі організації навчання у вищій школі можна виділити наступні форми.

Очна форма навчання (іноді її називають денний, але таке прив'язування навчання до часу доби стає все менш виправданою). Навчання здійснюється, як правило, з відривом від виробництва і основним акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосереднього контакту учнів з викладачами і між собою. Переваги такого навчання полягають у максимальному обсязі "навчально-виховують" взаємодій всіх учасників освітнього процесу, в можливості використовувати всі види педагогічного контролю, в широкій представленості групових методів навчання і, нарешті, в можливості дати максимальний обсяг змістовного матеріалу.

Заочна форма навчання - пряма протилежність очною формою - обсяг безпосередніх контактів учнів і викладачів різко знижений (домінують самостійні форми роботи), присутній в основному рубіжний і випускний контроль, обсяг досліджуваного матеріалу неминуче редукований. Специфіка заочного навчання в тому, що для деяких видів освіти (наприклад, медичного) вона практично непридатна.

Очно-заочна (вечірня) форма - по всіх параметрах займає проміжне положення між очною та заочною формами.

Екстернат - повністю самостійна підготовка з присутністю тільки випускного контролю.

До цього переліку можна додати "дистанційне навчання" (діалог між викладачем і студентом здійснюється через електронну пошту або Інтернет), а також документальне навчання (за листуванням) [141].

2. Традиційні форми організації навчального процесу у ВНЗ.

Навчальний процес в Університеті здійснюється у таких формах:

навчальні заняття;

виконання індивідуальних завдань;

самостійна робота курсантів (слухачів, студентів);

практична підготовка;

контрольні заходи.



Основними види навчальних занять в Університеті є:

лекція;


семінарське, практичне, індивідуальне заняття;

консультація.



Характеристика форм організації

Лекція. Слово "лекція" походить від латинського "lection" - читання. Лекція з'явилася в Стародавній Греції, отримала свій подальший розвиток у Стародавньому Римі і в середні століття. Вузівська лекція - головна ланка дидактичного циклу навчання. Її мета - формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.

Лекція – основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу.

Як правило, окрема лекція є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал одної або декількох тем навчальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою з навчальної дисципліни, зміст лекцій розглядається та схвалюється на засіданні відповідної кафедри.

Лекції проводяться професорами, доцентами, старшими викладачами, а також провідними науковими працівниками та спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Кандидатури лекторів, які не мають вченого звання, наукового ступеня або не входять до штатного розкладу науково – педагогічних працівників, мають бути затверджені першим проректором з навчальної та методичної роботи Університету за поданням начальників (завідувачів) відповідних кафедр.

Лектор, який читатиме курс лекцій вперше, повинен представити на розгляд кафедри та затвердження начальником (завідувачем) кафедри складений ним текст лекцій (авторський підручник або навчальний посібник) та провести пробні лекції перед науково – педагогічними працівниками кафедри.

Лектор зобов’язаний дотримуватися робочої програми з навчальної дисципліни щодо тематики та змісту лекційних занять, але при цьому має право на власну інтерпретацію навчального матеріалу, вибір форм, прийомів, методів і способів викладення без порушення його концептуальної основи.

У навчальному процесі складається ряд ситуацій, коли лекційна форма навчання не може бути замінена ніякий інший.

Лекція виконує наступні функції:

Інформаційну (викладає необхідні відомості),

Стимулюючу (пробуджує інтерес до теми),

Виховує,

Розвиваючу (дає оцінку явищам, розвиває мислення).

Ориентирующую (в проблемі, у літературі),

Роз'яснювала (спрямована передусім на формування основних понять науки),

Переконуючу (з акцентом на системі доказів).

Незамінна лекція і у функції систематизації і структурування всього масиву знань з даної дисципліни.

Можна виділити наступні види лекцій.

1. За загальним цілям: навчальні, агітаційні, виховують, освітні, розвиваючі.

2. По науковому рівню: академічні та популярні.

3. За дидактичним завданням: вступні, поточні, заключному-узагальнюючі, настановні, оглядові, лекції-консультації, лекції-візуалізації (з посиленим елементом наочності).



4. За способом викладу матеріалу: бінарні чи лекції-дискусії (діалог двох викладачів, що захищають різні позиції), проблемні, лекції-конференції [100]

В даний час поряд з прихильниками існують противники лекційного викладу навчального матеріалу. Думка «супротивників» лекцій, як основної форми навчання у вузі:

Лекція привчає до пасивного сприйняття чужих думок, гальмує самостійне мислення. Чим краще лекція, тим ця вірогідність більше. Лекція відбиває смак до самостійних занять. Лекції потрібні, якщо немає підручників або їх мало.

Одні студенти встигають осмислити, інші - тільки механічно записати слова лектора.

Проте досвід показує, що відмова від лекцій знижує науковий рівень підготовки студентів, порушує системність і рівномірність роботи протягом семестру. Тому лекція як і раніше продовжує залишатися провідною формою організації навчального процесу у ВНЗ. Зазначені вище недоліки значною мірою можуть бути подолані правильною методикою і раціональним побудовою матеріалу.

Семінарське заняття вид навчального заняття, основною метою якого є поглиблене відпрацювання та закріплення основних положень проблем, розкритих у прочитаних лекціях. Дидактичною основою семінарського заняття є самостійна робота курсанта (слухача, студента) на етапі підготовки до нього та презентація його знань у процесі проведення заняття. Методична модель організації семінарського заняття повинна забезпечити максимально повне розкриття навчального, наукового та творчого потенціалу курсанта (слухача, студента).

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Бали курсантів (студентів, слухачів) за кожне семінарське заняття вносяться до журналу обліку відвідувань занять курсантами (слухачами, студентами) та їх успішності та враховуються при визначенні підсумкового балу (рейтингу) з даної навчальної дисципліни.



Слово "семінар" походить від латинського "seminarium" - розсадник і пов'язано з функціями "посіву" знань, що передаються від вчителя до учнів і "проростають" у свідомості учнів, здатних до самостійних суджень, до відтворення і поглибленню отриманих знань.

У сучасній ВШ семінар є одним з основних видів практичних занять з гуманітарних і технічних наук. Він представляє собою засіб розвитку у студентів культури наукового мислення. Семінар призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна мета семінарських занять - забезпечити студентам можливість оволодіти навичками і вміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей досліджуваної галузі.

На даний момент склалися такі види семінарів:

Просемінари-ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи, літературою, і методикою роботи над ними.

Власне семінар:

а) розгорнута бесіда за заздалегідь відомим планом;

б) невеликі доповіді студентів

Можна виділити кілька видів навчальних семінарів.

Міждисциплінарні. На заняття виноситься тема, яку необхідно розглянути в різних аспектах: політичному, економічному, науково-технічному, юридичному, моральному та психологічному. На наго також можуть бути запрошені фахівці відповідних професії та педагоги даних дисциплін. Між студентами розподіляються завдання для підготовки повідомлень по темі. Метод міждисциплінарного семінару дозволяє розширити кругозір студентів, привчає до комплексної оцінки проблем, бачити міжпредметні зв'язки.

Проблемний семінар. Перед вивченням розділу курсу викладач пропонує обговорити проблеми, пов'язані зі змістом даного розділу, теми. Напередодні студенти отримують завдання відібрати, сформулювати і пояснити проблеми. Під час семінару в умовах групової дискусії проводиться обговорення проблем. Метод проблемного семінару дозволяє виявити рівень знань студентів в даній області і сформувати стійкий інтерес до досліджуваного розділу навчального курсу.

Тематичні. Цей вид семінару готується і проводиться з метою акцентування уваги студентів на який-небудь актуальній темі або на найбільш важливих і суттєвих її аспектах. Перед початком семінару студентам дається завдання - виділити істотні сторони теми, або ж викладач може це зробити сам в тому випадку, коли студенти не можуть, простежити їх зв'язок з практикою громадської чи трудової діяльності. Тематичний семінар поглиблює знання студентів, орієнтує їх на активний пошук шляхів і способів вирішення зачепленої проблеми.

Орієнтаційні. Предметом цих семінарів стають нові аспекти відомих тим або способів вирішення вже поставлених і вивчених проблем, опубліковані офіційно матеріали, укази, директиви і т.п. Наприклад, закон про освіту Республіки Казахстан, студентам пропонується висловити свої міркування, свою думку, свою точку зору з даної теми, можливі варіанти виконання цього закону. Метод орієнтованих семінарів допомагає підготувати до активного і продуктивного вивчення нового матеріалу, аспекту або проблеми.

Системні. Проводяться для глибшого знайомства з різними проблемами, до яких має пряме або непряме відношення досліджуваної теми. Наприклад: «Система управління і виховання трудової і соціальної активності».

Метод системних семінарів розсовує межі знань студентів, не дозволяє замкнутися у вузькому колі теми або навчального курсу, допомагає виявити причинно-наслідкові зв'язки явищ, викликає інтерес до вивчення різних сторін суспільно-економічного життя.

Спецсемінар і спецпрактикум проводяться зазвичай на старших курсах у рамках більш вузької спеціалізації і припускають оволодіння спеціальними засобами професійної діяльності в обраній для спеціалізації галузі науки чи практики.

Критерії оцінки семінарського заняття:

Цілеспрямованість;

Планування;

Організація семінару;

Стиль проведення семінару. Відносини "викладач - студенти";

Практичне заняття – вид навчального заняття, основною метою якого є формування у курсанта (слухача, студента) вмінь та навичок практичного застосування отриманих знань. При проведенні практичних занять можуть застосовуватися різні форми (групові та індивідуальні), методи (ділові й ситуаційно-рольові ігри, групові вправи, вирішення тактичних завдань, аналіз типових оперативно-слідчих ситуацій, тренінги, складання процесуальних документів, у тому числі і з використанням матеріалів практики тощо) й засоби навчання: друкарські (макети архівних, адміністративних, цивільних, кримінальних, оперативно-розшукових і інших справ, матеріали судової практики тощо), електронні освітні ресурси; аудіовізуальні; демонстраційні (макети, муляжі, спеціальні технічні засоби). Форми, методи й засоби навчання при проведенні практичних занять з різних навчальних дисциплін можуть різнитися, тому вони мають бути викладені у методичних рекомендаціях з кожної окремої навчальної дисципліни.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо. З окремих навчальних дисциплін, з урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та безпеки життєдіяльності курсантів (слухачів, студентів) допускається поділ академічної групи на декілька підгруп. Перелік цих дисциплін, за рекомендацією навчально-методичного центру Університету, затверджується наказом ректора. Поділ навчальних груп на підгрупи здійснюється на підставі наказу по Університету.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Викладач, якому доручено проведення практичних занять, за узгодженням з лектором даної навчальної дисципліни розробляє методичне забезпечення: індивідуальні завдання різної складності, прийоми та методи розгляду окремих теоретичних положень або розв'язання практичних задач, контрольні завдання (тести) для виявлення ступеня сформованості необхідних умінь тощо.

Практичне заняття включає контрольну перевірку вмінь та навичок, постановку завдань викладачем та їх практичне вирішення з подальшим обговоренням отриманих результатів.

Бали, отримані курсантом (слухачем, студентом) на практичному занятті вносяться до журналу обліку відвідування занять курсантами (слухачами, студентами) та їх успішності й враховуються при визначенні підсумкового балу (рейтингу) з даної навчальної дисципліни.

Практичні заняття відіграють важливу роль у виробленні у студентів навичок застосування отриманих знань для вирішення практичних задач спільно з викладачем. На молодших курсах практичні заняття проводяться через 2-3 лекції і логічно продовжують роботу, розпочату на лекції.



Структура практичних занять:

Вступ викладача;



Відповіді на питання студентів по неясного матеріалу;

Практична частина як планова;

Заключне слово викладача.

Найважливішою стороною будь-якої форми практичних занять є вправи. Основа у вправі - приклад, який розбирається з позицій теорії, розвинутої в лекції. Як правило, основна увага приділяється формуванню конкретних умінь, навичок, що і визначає зміст діяльності студентів - вирішення завдань, графічні роботи, уточнення категорій і понять науки, що є передумовою правильного мислення й мови. Проводячи вправи зі студентами, слід спеціально звертати увагу на формування здатності до осмислення і розуміння.

Мета занять повинна бути зрозуміла не тільки викладачеві, але і слухачам. Слід організовувати ПЗ так, щоб студенти постійно відчували наростання складності виконуваних завдань, відчували позитивні емоції від переживання власного успіху в навчанні, були зайняті напруженою творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування. Навчають, повинні отримати можливість розкрити і проявити свої здібності, свій особистісний потенціал. Тому при розробці завдань і плану занять викладач повинен враховувати рівень підготовки та інтереси кожного студента групи, виступаючи в ролі консультанта і не пригнічуючи самостійності та ініціативи студентів.

При проведенні ПЗ слід враховувати роль повторення. Але воно має бути не нудним, одноманітним. Повторення для закріплення знань слід проводити вариантно, під новим кутом зору, що далеко не завжди враховується в практиці вузівського навчання.



Лабораторні роботи інтегрують теоретико-методологічні знання та практичні вміння і навички студентів в єдиному процесі діяльності навчально-дослідного характеру. Експеримент в його сучасній формі відіграє все більшу роль у підготовці інженерів, які повинні мати навички дослідницької роботи з перших кроків своєї професійної діяльності. "Лабораторія" походить від латинського слова "labor" - праця, робота, труднощі. Його сенс з далеких часів пов'язаний із застосуванням розумових і фізичних зусиль для вирішення виниклих наукових і життєвих завдань.

У лабораторних роботах здійснюється інтеграція теоретико-методологічних знань з практичними вміннями і навичками студентів в умовах тієї чи іншою мірою близькості до реальної професійної діяльності. Особливу роль тут відіграє спільна групова робота. Максимальний ступінь наближення до майбутньої професійної діяльності досягається при проходженні виробничої практики на конкретних робочих постах.



Індивідуальне заняття – це вид навчального заняття, яке проводиться під керівництвом науково-педагогічного працівника у позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням потреб і можливостей курсанта (слухача, студента). Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим науково-педагогічним працівникам. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення курсантами (слухачами, студентами) окремих навчальних дисциплін, на старших вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь курсанта (слухача, студента) у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Індивідуальні заняття з певної навчальної дисципліни проводяться з одним або декількома курсантами (слухачами, студентами) за окремим графіком, затвердженим керівником навчально-наукового інституту, факультету. Контроль за дотриманням графіка покладається на керівника навчально-наукового інституту, факультету.



Консультація – вид навчального заняття, на якому курсант (слухач, студент) отримує від науково-педагогічного працівника відповіді на конкретні питання або пояснення окремих теоретичних положень чи їх практичного використання. Консультації поділяються на індивідуальні і групові.

В разі, якщо курсанти (слухачі, студенти) мають бажання підвищити власні результати підсумкового контролю, тобто підвищити свій бал (рейтинг), то відповідно до затвердженого графіку науково-педагогічними працівниками з ними проводяться групові консультації. Графік проведення консультацій затверджується першим проректором з навчальної та методичної роботи Університету за поданням керівника навчально-наукового інституту, факультету.

Протягом семестру консультації з навчальних дисциплін проводиться за встановленим кафедрою графіком із розрахунку відповідного часу, що планується на консультації з певної навчальної дисципліни. 

Начальник (методист) курсу зобов’язаний забезпечити явку курсантів (слухачів, студентів) на консультацію у встановлений час.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка