Лекція Тема 6: Програма соціологічного дослідження



Скачати 243.36 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір243.36 Kb.

Заняття проведені

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри ______________

____________________________________

____________________________________

(підпис, ініціали, прізвище)
"___" _____________2014 року


№ навч. групи

Дата

Час











ПЛАН

ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

з навчальної дисципліни

Соціологія

Вид заняття: Лекція

Тема 6: Програма соціологічного дослідження

Заняття 6. . Методологія та методика отримання соціальної інформації.
Навчальна група (курс)

Час:

Місце проведення: ауд.
Навчальна та виховна мета:

  1. Дати аналіз програми соціологічного дослідження.

  2. Сформувати у студентів гуманістичне, науково-обгрунтоване ставлення до професійної діяльності.

Навчальна література:

  1. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. – М., 1989.

  2. Городяненко В.Г. Социологический практикум: Учебно-методическое пособие. – К., 1999.

  3. Гречихин В. Лекции по методике и технике социологических исследований. – М., 1988.

  4. Интерпретация и анализ данных в социологических исследованиях. – М., 1987.

  5. Кракович Д., Сердюк А. Интервьюирование в социологическом исследовании. – К., 1992.

  6. Методы сбора информации в социологическом исследовании. – М., 1990.

  7. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К., 1996.

  8. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і узагальнити результати соціологічних досліджень. – Львів., 1996.

  9. Социологический практикум по методике и технике конкретно-социологических исследований. Х., 1986.

  10. Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования. – К., 1986.

  11. Ядов В.А. Социологическое исследование: Методология, программа, методы. – Самара., 1995.

  12. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання . – К., 2009

І

ІІ



ІІІ

Вступ


1. Прийом навчальної групи.

2 Зв'язок з матеріалами заняття, що вивчалось раніше.

Тема №5» .»Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація

3. Лекція№ 6 . Методологія та методика отримання соціальної інформації.


Основна частина

Питання 1 Поняття емпіричного дослідження та його роль в соціології.

Питання 2. Програмування емпіричного дослідження.

Питання 3. Звіт і використання матеріалів.
Заключна частина

Підведення підсумків

Відповіді на запитання

Завдання на самостійну підготовку:



  1. Пояснити відмінність між соціальним і соціологічним дослідженням.

  2. Соціологічне дослідження має шість етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності. Охарактеризуватикожний з них.







Перевірка наявності студентів та готовність їх до заняття.

Озвучую тему заняття та пов’язую його з попередніми заняттями. Оголошую тему, мету заняття та навчальні питання.

Актуальність заняття.

Оголошую порядок проведення заняття.
Даю під запис за необхідністю визначений матеріал.
За необхідності наводжу приклади з практики.

Короткий висновок після питання.

Визначаю позитивні сторони заняття та загальні недоліки.

Відповідаю на запитання студентів


Видаю завдання на самостійну підготовку

План проведення заняття
Старший викладач кафедри соціології та гуманітарних дисциплін О.В.Демченко

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Кафедра соціології та гуманітарних дисциплін








ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри ______________

____________________________________

(підпис, ініціали, прізвище)

"___" _____________2014 року


Ст.викл. Демченко О.В.


ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни



Соціологія
Тема6 Програма соціологічного дослідження

Заняття 6. . Методологія та методика отримання соціальної інформації.
Навчальний час – 2 годин (и).
Для студентів інституту (факультету) ІБ,ІТ,ТК
Навчальна та виховна мета:

  1. Дати аналіз програми соціологічного дослідження.

  2. Сформувати у студентів гуманістичне, науково-обгрунтоване ставлення до професійної діяльності.






Обговорено та схвалено на засіданні кафедри

“___” _________ 2014 року Протокол №____

Київ – 2014


Зміст

Вступ.


  1. Поняття емпіричного дослідження та його роль в соціології.

  2. Програмування емпіричного дослідження.

  3. Звіт і використання матеріалів.

Заключна частина.
Л I Т Е Р А Т У Р А


  1. Бродецька Ю.Ю. Феномен маргінальності в умовах трансформації українського суспільства // Вісн. Харків. нац. ун-ту. Серія: соціологічні дослідження. – 2002. - №543.

  2. Классовое общество. Теория и эмперические реалии / Под ред. С. Макеева. – К., 2003.

  3. Куценко О. Суспільство нерівних. Класовий аналіз нерівностей у сучасному суспільстві. – Х., 2000.

  4. Куценко О. Становлення соціальних класів як вияв само організаційних процесів у суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - №4.

  5. Огаренко В.М. Соціологія малих груп: Підручник. – Запоріжжя, 2002.

  6. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навчальний словник-довідник / За заг. Ред. В.М. Пічі. – К., Львів, 2002.

  7. Суспільство в перехідному періоді. Соціальні проблеми у фокусі соціології: Матеріали для читання. Ч.1 – Х., 2001.

  8. Яковлев А.М. Социальная структура общества. – М., 2003.

  9. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання . – К., 2009


Завдання на самостійну роботу


  1. Пояснити відмінність між соціальним і соціологічним дослідженням.

  2. Соціологічне дослідження має шість етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності. Охарактеризуватикожний з них.


Поняття емпіричного дослідження та його роль в соціології.

Соціологічні дослідження спрямовані на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей соціальних змін на основі соціологічних теорій, методів, процедур.



Соціологічне дослідженнясистема логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об’єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається.

Процедура – це послідовність пізнавальних та організаційних дій з метою розв’язання завдання дослідження.

Соціологічні дослідження проводяться з метою розв’язання таких завдань:



  • Опис певної соціальної реальності;

  • Пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, напруженості відносин у трудовому колективі);

  • Прогнозування тенденцій розвитку соціальних процесів (зміни у ставленні до праці, у виробничих стосунках, динаміці безробіття);

  • Практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів).

Одиницями вивчення при цьому стають люди, їх дії, речі, думки, тексти, властивості яких треба зафіксувати, обчислити та проаналізувати.

Емпіричне соціологічне дослідженняце нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галузі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення, яке спрямоване на розв’язання конкретної соціальної проблеми.
Етапи соціологічного дослідження.

Підготовчий

Розробка програми і робочого плану

Визначення мети і основних завдань дослідження, предмету та об’єкта, аналіз основних понять, робочих гіпотез, вибірки, методів дослідження, виконавців та термінів виконання.

Підготовка до збору інформації

Розробка документів для збору інформації.

Польовий

Збір інформації

За допомогою методів опитування, спостереження, експерименту та вивчення документів.

Обробка інформації

Перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статичних рядів, складання зведених таблиць.

Інтерпретації та узагальнення зібраних даних

Оцінка результатів

Інтерпретація та систематизація даних, формулювання висновків, оформлення звіту дослідження, розробка пропозицій та прогнозних оцінок.

Програмування емпіричного дослідження. Структура програми.

Програмування емпіричного дослідження включає в себе розробку програми соціологічного дослідження.



Програма соціологічного дослідженняце документ, що розкриває досліджувану (проблемну) ситуацію і процедуру її вивчення, в якому всебічно обґрунтовуються методологічні підходи й методичні заходи соціологічного дослідження.

Програма містить дві частини – методологічну (теоретичну) і методичну (технологічну).

Методологія – сукупність процесів вироблення соціологами абстрактного образу проблемної ситуації, що вивчається.

Методика дослідження – сукупність способів встановлення конкретних соціальних чинників і засобів отримання і обробки первинної соціологічної інформації.

Розробка методологічної частини програми передбачає вибір теми й обґрунтування проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, теоретичний аналіз проблеми, висування гіпотез дослідження.

Під час розробки методичної частини визначається тип вибірки, техніка збору даних, спосіб обробки матеріалу, складається робочий план дослідження.
Методологічна (теоретична) частина програми.

Безпосереднім приводом для проведення соціологічного дослідження є наявність проблеми, реальної проблемної ситуації.



Проблема – все те, що потребує вивчення і розв’язання. У найпростішому розумінні - це питання, на яке треба відповісти , але знань для відповіді бракує.

Безпосереднім приводом для проведення емпіричного дослідження є соціальна проблема. Соціальна проблема виникає як стан знання про незнання якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу. Наприклад на виробництві виник конфлікт , але ми поки що не знаємо, які є його причини та як можна його розв’язати.



Соціальна проблемаце реальна життєва ситуація, що містить соціальне протиріччя і вимагає цілеспрямованих дій для її вирішення.

Соціальні проблеми мають різні масштаби:



  • Проблеми невеликих соціальних груп (навчальних, професійних колективів);

  • Проблеми локальних територій (на рівні мікрорайону або невеликого поселення);

  • Проблеми, що торкаються інтересів великих соціальних груп (конфесійних, етнічних, групових);

  • Проблеми соціальних інститутів (сім’ї, освіти, армії, релігії);

  • Проблеми цілих регіонів (західних областей України, АР Крим);

  • Проблеми, що торкаються інтересів всього суспільства (соціально -економічні, соціально-політичні).

Після формулювання соціальної проблеми з’ясовують, на який результат орієнтовано дослідження і в які способи його досягатимуть, тобто визначають мету і завдання дослідження.

Мета дослідженняте, заради чого проводиться дослідження. Мета це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат. Для більш чіткого з’ясування мети її деталізують, і в програмі на основі мети розробляється система основних і неосновних завдань дослідження. Головним може бути як теоретичне, так і практичне завдання.

Завдання дослідженнялогічні етапи досягнення мети дослідження. Завдання дослідженняце сукупність конкретних цільових установок, в яких формулюються вимоги до аналізу і розв’язання проблеми.

Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, на яку безпосередньо спрямований процес пізнання (соціальний процес, сфера соціального життя, трудовий колектив, певні соціальні відносини).

Під об’єктом в соціологічному дослідженні розуміється галузь соціальної дійсності: соціальні групи, інститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріччя породжують проблемну ситуацію і на які спрямований процес наукового пізнання. Об’єктом соціологічного дослідження є люди, об’єднані в різні спільності, групи, організації або втягнуті у різні соціальні процеси. Саме люди є носіями певної соціальної проблеми.

Визначення об’єкта соціологічного дослідження передбачає фіксацію його основних ознак:



  • Просторової (країна, регіон, місто);

  • Часової (період і строки проведення дослідження);

  • Галузевої (вид діяльності, що вивчається – промисловість, комерція, освіта, медицина).

Предмет дослідженняідеї, властивості, характеристики, притаманні даному об’єкту (наприклад: об’єкт – трудовий колектив, предмет – соціально-психологічний клімат), які потребують вивчення. Один і той же об’єкт (студентська молодь) може вивчатися з позицій різних молодіжних проблем, передбачає багато предметів. Якщо дослідника цікавлять лише форми дозвільної діяльності студентів якогось вищого навчального закладу, тоді об’єкт дослідження – студентський колектив, а предмет – форми дозвільної діяльності.

Логічний аналіз понять – структурно-логічне впорядкування основних понять дослідження: яке включає:

  • Теоретичну інтерпретацію, що дає можливість з’ясувати зміст понять;

  • Структурну інтерпретацію, шляхом якої визначається сукупність елементів того, чи іншого поняття;

  • Факторну інтерпретацію, яка дає можливість з’ясувати систему зв’язків поняття із зовнішніми об’єктивними та внутрішніми суб’єктивними умовами, що впливають на основну властивість об’єкта дослідження.

  • Емпіричну інтерпретацію (операціоналізацію), що дозволяє зафіксувати та заміряти емпіричні якості та властивості об’єкту за допомогою сукупності об’єктивних та суб’єктивних показників –індикаторів.

При розробці програми важливо виділити основні поняття. Логічний аналіз понять потребує глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивостей дає досліднику реальне уявлення про стан соціологічного явища, що досліджується.

Наприклад: необхідно вивчити соціальну активність студентів (вузу, міста, регіону). Логічний аналіз категорії “соціальна активність” потребує виділення більш дрібних понять, які є її складовими: активність навчальна, політична, культурна. Деталізуючи ці поняття, мі підходимо до визначення сутності окремих елементів дослідження. Ці поняття все більше наближаються до показників, які можна закладати в анкету у вигляді конкретних запитань.

Розчленування абстрактного поняття здійснюється поетапно. Спочатку здійснюємо інтерпретацію, тобто розкриваємо зміст основного поняття, враховуючи різні варіанти його теоретичного трактування в різних наукових джерелах. Потім з основного поняття вичленовуємо часткові поняття, які мають менший рівень абстрактності. Наступний етап операціоналізація понять, тобто подальше членування і деталізація понять до рівня конкретних термінів, знаходження їх аналогів в реальному житті (іншими словами, емпіричних індикаторів).

Формулювання гіпотези. Гіпотеза очікуваний результат дослідження, наукове припущення, що висувається для пояснення фактів, явищ та процесів, пов’язаних з досліджуваним протиріччям реальної дійсності. У ході дослідження гіпотеза має бути або підтвердженою або спростованою. Гіпотеза формулюється з використанням понять, які попередньо були інтерпретовані та операціоналізовані.

Базою наукових узагальнень є факти, які соціолог може одержати в результаті соціологічного дослідження. Розвиток наукових знань свідчить, що одного лише опису для того чи іншого об’єкта недостатньо для отримання достовірних даних і формулювання теоретичних висновків. Потрібне ширше бачення його у перспективі, а то і наукове бачення, прогноз на майбутнє. Першою сходинкою такого прогнозує гіпотеза. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об’єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог:


  • Узгоджуватися з новими теоріями, істинність яких підтверджена соціальною практикою;

  • Важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам;

  • Гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження;

  • Гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несперечливість.

Розрізняють гіпотези – причини і гіпотези-наслідки гіпотеза-причина – праця втратила свою цінність, гіпотеза-наслідок – працівники ставляться до виконання своїх трудових обов’язків недосидь відповідально.
Окремі програми, складають ще й робочий план дослідження. Зазвичай в план закладаються основні організаційні (процедурні) заходи, які треба здійснити при дослідженні. В ньому всі науково-дослідницькі і організаційно-технічні процедури і операції групуються в чотири блоки.



Методична (технологічна ) частина програми.

Другим складником програми емпіричного дослідження є її методична частина. Вона містить опис та організації характеристик дослідження. Велике значення тут має розрахунок і обґрунтування вибірки.


У соціології для виконання завдань використовують вибірковий метод. Його ключовими поняттями є об’єкт дослідження, генеральна сукупність , вибіркова сукупність, одиниця аналізу.

Обєктом соціологічного дослідження є велика сукупність людей, котрі різняться за своїми соціально-демографічними характеристиками і є носіями тієї чи іншої проблеми.

Генеральною сукупністю називають обєкт досліження, на який розповсюджуються висновки соціологічного аналізу.

Вибіркова сукупність – це певна кількіть елементів генеральної сукупності, які відібрані за певним правилом.

Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються), які підлягають вивченню (опитуванню, інтервюванню) називають одиницями аналізу. Ними можуть бути окремі люди, групи, трудові колективи.

Якість вибірки оцінюють за двома показиками: репрезентативністю і надійністю. Репрезантативністю називається здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристики генеральної сукупності.Отже, йдеться про точність вибіркового оцінювання і гарантію цієї точності.
Вибірки поділяються на ймовірнісні (випадкові) та цілеспрямовані.

Випадковий відбір – передбачає що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку.

Випадкова вибірка може добиратися за датами народження, прізвищами, що починаються з певних літер, таблицями випадкових чисел.



До ймовірнісних вибірок зараховують (власне-випадковий вибір, серійну, гніздову, механічну вибірки).

Цілеспрямована вибірка – це такий відбір, за якого одиниці сукупності відібрані спрямовано, а отже, не кожна одиниця генеральної сукупності має шанси потарапити до сукупності вибіркової.

У цілеспрямованій вибірці найчастіше використовують методи стихійної вибірки, основного масиву, квотної вибірки.
Наступним складником методичної частини програми є обґрунтування основних методів емпіричного дослідження, що їх використовуватимуть у процесі соціологічного аналізу конкретної соціальної проблеми.

Метод – це спосіб отримання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для пізнання соціальної реальності.

Основними методами отримання інформації є: аналіз документів, опитування, спостереження, експеримент, експертне опитування.



АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ.

Розпочинаючи дослідження, соціолог мусить перш за все зібрати відомості з первинних документів.

ДОКУМЕНТИ в соціології – це друковані, рукописні та інші матеріали, створені для зберігання і передавання інформації, яка накопичується в результаті життєдіяльності окремих людей, груп чи спільнот. Це державні та урядові акти, промови політичних діячів, статистичні збірники і матеріали перепису, наукові публікації, періодична преса, листи представників усіх верств населення, протоколи зборів та засідань, звіти адміністрацій та громадських організацій, матеріали соціологічних досліджень тощо.

Вони несуть інформацію про соціальні факти, явища, процеси, що відбуваються в суспільстві, соціальних організаціях, групах.

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ – це збирання первинної соціологічної інформації з різних документальних джерел з допомогою оцінки й аналізу їх змісту.

За формою фіксації інформації документи діляться на:


  • Письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);

  • Статистичні дані (цифрова форма викладу);

  • Іконографічна документація (кіно-відео-фото документація, картини);

  • Фонетичні документи (аудіо записи).

За статусом документи поділяються на:

  • Офіційні документи – віддзеркалюють суспільні зв’язки, колективні погляди (створюються в державних установах, трудових організаціях, різних комісіях – накази, постанови і заяви уряду; плани роботи і звіти виробничих колективів, громадсько-політичних організацій; документи, що стосуються окремої особи – анкети, службові характеристики, особові листки з обліку кадрів, дипломи, свідоцтва, судові вироки).

  • Особисті документи – складені з ініціативи самого індивіда (щоденники, автобіографії або листи), що відтворюють його власний життєвий досвід.

За функціями:


  • Інформаційно-регулятивну функцію виконує службова документація. Її призначення – інформувати про стан справ у організації, виконання виробничих завдань

  • Комунікативну та культурно-виховну функцію виконують документи громадсько-політичних організацій.

За цільовим призначенням:

  • Спеціальні – які складаються безпосередньо в процесі соціологічного дослідження (анкети, тести, протоколи спостережень, записи самоспостережень, дані експериментів.

  • Побічні – допоміжна інформація про різні явища соціального життя (довідкові видання, літературно-художні твори, навчально-педагогічна література, преса, радіо, телебачення).

За рівнем оброки інформації:

  • Первинні – створюються на підставі безпосереднього вивчення соціального буття і є описом конкретних ситуацій, висвітленням діяльності окремих осіб, організацій (звіти з емпіричних соціологічних досліджень, протоколи зборів, щоденники).

  • Вторинні – складаються за первинними матеріалами, і вони мають більш узагальнений аналітичний характер, оскільки відбивають більш глибокі соціальні зв’язки. Первинні документи складені за результатами безпосередніх обстежень, містять більше фактичної інформації.

За мотивацією створення:

  • Спровоковані документи – відгуки на якусь критичну оцінку в пресі, досвіду роботи певної трудової організації, розв’язання нею конкретної проблеми.

  • Спонтанні документи – створені без особливого впливу якихось зовнішніх чинників (раціоналізаторські пропозиції, листи особистого характеру).

За змістом документи класифікуються на правові, історичні, економічні, технічні.

Соціолог найчастіше має справу з письмовими документами, у тому числі статистичними.



Статистичну інформацію поділяють на оперативну і зведену.

Оперативна інформація включає відомчу статистику підприємств і установ: річні звіти, особові облікові картки працівників.

Зведена інформація центральних і місцевих статистичних органів публікується у спеціальних виданнях, збірниках статистичних матеріалів.

ВИВЧЕННЯ ДОКУМЕНТА – це аналіз його змісту в контексті завдань дослідження.



Методи аналізу документів поділяють на дві основні групи: неформалізовані (традиційні) та формалізовані (якісні та кількісні).

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей, що містяться в документах, виділення смислових блоків ідей, тверджень, що цікавлять дослідника.

Якісно-кількісний аналіз ґрунтується на передаванні текстової інформації в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об’єктивності.

В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація текстового матеріалу – процедура виміру і кількісного вираження якісної інформації.



Якісна інформація – це дані, подані у формі описового матеріалу. Найчастіше використовується процедура яка має назву “контент-аналіз”.

Контент-аналіз – це переведення масової текстової (чи звукової) інформації в кількісні показники з дальшою її обробкою. При цьому в текстах документів мають бути виявлені такі властивості, які легко вимірюються і відбивають найбільш суттєві сторони його змісту. Для цього вибирають одиниці аналізу (змістові), які можна фіксувати й одночасно переводити за допомогою одиниць рахунку в кількісні показники.

Одиниці аналізу обирають, виходячи зі змісту проблем і гіпотез дослідження. Індикаторами одиниць аналізу можуть бути тема, окремі категорії (поняття), що розкривають її зміст, призвіща вчених, які здійснюють дослідження, соціальні ситуації, події. Вони мають відтворювати провідну ідею тексту.

Наприклад, теми статей, книжок, фільмів відбито в їхніх назвах. Із цих назв можна судити скільки уваги приділено досліджуваній проблемі, наскільки вона актуальна.

Одиниці рахунку передають частоту появи ознаки (одиниці аналізу) в тексті, обсяг тексту. Прикладом одиниць рахунку є друкарські аркуші, сторінки, рядки, знаки в друкованих документах; хвилини на телебачення й радіо; сантиметри – у записах на магнітну стрічку.

Що більше одиниць аналізу на кожну одиницю рахунку, то багатшим є документ за змістом, більше містить інформації, глибше розкриває досліджувану тему.


МЕТОД ОПИТУВАННЯодин із способів отримання первинної соціологічної інформації шляхом постановки і усній чи письмовій формі питань до окремої людини або більш чи менш широкої групи людей.

Респондент – учасник конкретного соціологічного дослідження, що є джерелом усної чи письмової інформації.

Реципієнт – учасник конкретного соціологічного дослідження, що здобуває від респондента усну чи письмову інформацію.

Найбільш поширеною формою опитування є анкетування, інтерв’ю, соціометрія.

АНКЕТУВАННЯ – це письмове опитування за допомогою анкети. Його найчастіше використовують для збирання інформації про масові соціальні явища.

АНКЕТА – це впорядкований за змістом і формою набір запитань, кожне з яких логічно зв’язане з тою чи іншою гіпотезою. Анкета має визначену структуру і складається, як правило, з трьох частин: вступної, основної і “паспортної”. (див. табл. а).

За способом спілкування між реципієнтом та респондентами опитування буває:



  • Через пресу, коли анкети публікуються на сторінках журналів, газет, а відповіді на запитання пересилаються в редакцію;

  • Поштове, коли анкети і відповіді пересилаються поштою;

  • Роздаткове, коли анкети роздаються безпосередньо респондентам.

Запитання в опитуванні –це висловлювання, розраховане на здобуття інформації (відповіді), яка б давала змогу тлумачити ознаки соціального об’єкта, що вивчається. ( див. табл. б).

Позитивним у анкетуванні є можливість отримання у відносно короткий строк значного обсягу емпіричної інформації, а також забезпечення анонімності відповідей, вадою анкетування є неможливість проконтролювати ситуацію формулювання відповіді, її самостійності та повноти.
ІНТЕРВ”Ю – різновид усного опитування, що ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з кореспондентом.(див. листок а).

СОЦІОМЕТРІЯ – (походить від двох лат. слів socius -друг, товариш і metrum -вимірювання, міра).



В буквальному сенсі соціометрія означає вимір ступеня дружніх відносин, своєрідний спосіб кількісної оцінки міжособистісних відносин між індивідами в групі.

За допомогою соціометричоного методу можна одержати оптимальну інформацію про позиції індивідів в групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість) і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.


За характером логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:



  • Паралельні, в яких існують як експериментальна, так і контрольна група і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об’єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час.

  • Послідовні, в яких контрольна група, як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об’єктів, відсутня.


ЕКСПЕРТНЕ ОПИТУВАННЯ.

Експертне опитуванняце одержання інформації щодо стану і прогнозування зміни соціального явища процесу від компетенційних осіб-експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об’єкт дослідження. До групи експертів добираються найдосвідченіші спеціалісти.

Головний серед усіх критеріїв відбору експертів – компетентність. Для визначення її рівня використовують два методи: самооцінку експертів і колективну оцінку авторитетності кожного з кандидатів в експерти.

Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних монографічних дослідженнях. Процедура опитування експертів може бути очною і заочною. Для експертної оцінки використовують також і атестацію, коли експертами є керівники закладу, колективу чи спеціальна атестаційна комісія.

Звіт і використання матеріалів.

Одержані в ході соціологічного дослідження опитування (спостереження, експерименти) емпіричні дані підлягають інтерпретації, тобто поясненню. Соціолог має зробити висновки, виявити тенденції, перевірити висунуті гіпотези. Одержану первинну соціологічну інформацію йому треба узагальнити, проаналізувати, науково пояснити, згрупувати одержані дані, скласти таблиці, графіки, діаграми. Тобто скласти підсумковий документ аналізу соціологічної інформації.



Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації – це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження.

В практичній діяльності соціологи використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження: інформацію, інформаційну записку, аналітичну записку, звіт про науково-дослідну роботу.

В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає: короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в одному дослідженні; перелік цілей і завдань дослідження; опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності; розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв’ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі.

Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.



Інформаційна записка, як і інформація, містить ті ж підрозділи, а в підрозділах, подаються результати досліджень, підсумкові дані коментуються, тобто описуються, цифровий матеріал можу групуватися і зіставлятися. В заключній частині даються висновки з позначенням тенденції, що виявилася.

Аналітична записка, як різновид підсумкового документа соціологічного дослідження, може завершити важливий етап дослідження або виступати основним підсумковим документом невеликої науково-дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру:

  1. Вступ;

  2. Основна частина;

  3. Заключна частина.

Звіт про науково-дослідну роботу включає ряд обов’язкових розділів:

титульний лист; список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключна частина, список використаної літератури, додатки.



Загальними умовами до цього документу є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Метод спостереження

Спостереження – це один із найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямків – технічних, природознавчих, гуманітарних – з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій та неживій природі.

Соціологічне спостереженняметод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, проесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Для соціального спостереження характерними є: систематичність, планомірність, цілеспрямованість.

За допомогою соціального спостереження вивчають діяльність окремих людей, статистичні та динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті.

Процедура його передбачає здобуття детальної, первинної інформації, оскільки дані спостереження повніше віддзеркалюють живу соціальну реальність.



Використовують метод спостереження у таких випадках:

  1. У процесі отримання первинної інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки професійно проведене спостереження надає досліднику нові характеристики досліджуваного об’єкта, допомагає звільнитися від традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми.

  2. Для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування.

  3. За умови, що саме спостереження є найпростішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.

Спостереженню властиві певні об’єктивні та суб’єктивні недоліки. До об’єктивних належить: обмеженість, локальність висновків.

До суб’єктивних недоліків відноситься тісний зв’язок спостерігача з об’єктами спостереження. Спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначаються на сприйнятті та розумінні, оцінці спостережуваних явищ.

За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження.

Структуроване спостереження застосовується тоді, коли послідовник має достатню інформацію щодо об’єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи досліджуваної ситуації.

Неструктуроване спостереження не передбачає чіткого плану дій спостереження, а лише визнання загальних рис ситуації. Найчастіше його застосовують у пошукових та розвідувальних дослідженнях.
За місцем проведення виділяють польове та лабораторне спостереження.

Польове застосовують у реальній життєвий ситуації.

Лабораторне передбачає, що умови його проведення визначає і створює дослідник.
За ступенем участі спостереження розрізняють невключене і виключне спостереження.

За невключеного спостереження дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем.

За включеного спостереження дослідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу.
За регулярністю виділяють систематизоване й несистематизоване спостереження.

Систематизоване проводять регулярно протягом повного періоду.

Несистематизоване проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планують.
За метою, характером об’єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження.
Монографічні охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов’язаних соціальних явищ.

Пошукові спостереження використовують з метою певних фактів, необхідних для вирішення поставлених цілей і завдань дослідження.

Самоспостереження здійснює сам об’єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка