Лекція тема 21: Основи загальновійськового бою



Скачати 105.56 Kb.
Дата конвертації17.12.2016
Розмір105.56 Kb.
Лекція

ТЕМА 21: Основи загальновійськового бою


Мета: - ознайомити студентів з основними озна­ками загальновійськового бою, особливостями ведення сучасних війн;

- пояснити необхідність якісної підготовки солдата до бойових дій;

- пояснити студентам необхідність якісної підготовки до ведення бою, підгонки екіпіровки, особис­тої зброї;

- формувати у студентів уміння виконувати елементи стройових прийомів без зброї

- сформувати поняття про місце та обов’язки солдата у загальновійськовому бою;

Навчальні питання:

1. Загальновійськовий бій.

2. Застосування звичайної зброї у загальновійськовому бою.

3. Удар, вогонь, маневр та їх значення в бою. Види вогню, маневру.

4. Особиста зброя та екіпіровка солдата в бою.



Студенти мають знати:

- основні характеристики бою;

- види бою та їх мета;

- види «вогню»;

- види маневру;

- обов’язки солдата в бою;

- екіпіровку солдата.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

- бій, наступ, оборона, зустрічний бій, охоплення, обхід, відхід.

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція

Обладнання: плакати.
Структура заняття


  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття



  1. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

1. Загальновійськовий бій.

Військова стратегія — наука про закони ведення війн збройними силами і військовими формуваннями держав і коаліцій держав.

Військове мистецтво — наука про закони ведення бойових операцій військовими з'єднаннями, об'єднаннями (армія — фронт — операційний напрям).

Тактика — наука про правила ведення бойових дій підрозділами і військовими частинами.

Тактична підготовка — основа польового виучування особового складу. Це складна наука, що поєднує предмети бойової підготовки (вогнева, технічна, інженерна, стройова, фізична), а також топографію, зв'язок, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу. Для оволодіння цією наукою потрібно мати певний рівень освіти.

Основними формами тактичних дій є удар, маневр і бой.

Актуалізація мислення студентів

1) Що таке бій, на ваш погляд?

2) Де може відбуватися бій (місце)?

Бій як основна форма тактичних дій військ — це організовані й узго­джені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою зни­щення противника або відбиття його ударів в обмеженому районі.

Види бою:


  • повітряний,

  • наземний,

  • надводний,

  • підводний,

  • а також ніч­ний.

Крім того, виділяють ще:

  • танковий,

  • артилерійський,

  • радіоелектрон­ний види бою.

Але сучасний бій, як правило, буває загальновійськовим.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, БМП, БТР, артилерії, озброєння ППО, літаків і вертольотів та ін. Також масштабно використовуються війська забезпечення бойових дій: розвідки, зв'язку, інженерні, хімічні, РЕВ, залізничні тощо.



Сучасний загальновійськовий бій може вестися в умовах застосу­вання зброї масового ураження (ЗМУ) або практично за будь-яких погодних умов і цілодобово.

На сьогодні розроблено високоточну зброю (ВТЗ), до якої можна від­нести зброю, що уражає ціль з вірогідністю не менш ніж 80 %. Це ракети (оперативно-стратегічні, тактичні), зброя сучасних танків, артилерійсь­ких систем, у тому числі РСЗВ (реактивна система залпового вогню).

Види бою

Оборона — дії, до яких військова сторона переходить вимушено або умисно з метою відбити наступ противника, завдати йому значних втрат та забезпечити умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою, міцною, а за сучасних умов, як правило, мобільною і прихованою.



Мета оборони відбити переважаючих сил ворога, завдати йому значних втрат, утримати зайняті позиції і створити умови для переходу своїх військ у рішучій наступ.

Наступ — основний вид бойових дій, який має на меті цілковитий розгром противника та оволодіння його територією або об'єктами. Без наступу не може бути перемоги у військовому конфлікті.



Мета наступу розгром ворога у короткі строки і оволодіння важливими районами та рубежами.

Зустрічний бій — різновид наступу. Обидві сторони вирішують завдання наступом. Це найскладніший вид бойових дій. Приклад найбільшого зустрічного бою — битва під Прохоровкою (червень 1943 р.).



Загальні обов'язки солдата в бою:

• знати завдання: своє, відділення, взводу;

• знати об'єм і послідовність фортифікаційного (інженерного) облад­нання вогневої позиції для себе, відділення, взводу;

• постійно вести спостереження;

• виявляти противника і негайно доповідати командиру;

• сміливо і рішуче діяти в наступі;

• стійко і наполегливо оборонятися;

• тримати особисту зброю та екіпіровку у належному стані;

• стежити за витратою боєприпасів і доповідати командиру при 50 % їх витрат;

• бути готовому за необхідності зайняти місце командира і взяти коман­дування на себе.




Уміння застосовувати зброю особовим складом підрозділів має про­відну роль для здобуття перемоги над противником. Також важливим є вміння взаємодіяти між мотострілецькими і танковими підрозділами, артилерією, авіацією та ракетними військами. Надзвичайно важливо організувати постійне ведення розвідки, забезпечення зв'язку і безпере­рвного управління підрозділами, інженерне, хімічне, метеорологічне, інформаційне, медичне та інше забезпечення.

Вогневе ураження противника в бою починає артилерія, відстань дії якої сягає 17 км від переднього краю своїх військ, а реактивні системи залпового вогню — до 40 км. Гармата танка — до 8 км. Потім вступа­ють у бій протитанкові засоби (керовані ракети) і міномети, а за ними —стрілецька зброя. З наближенням до переднього краю оборони щільність вогню по противнику увесь час зростає і набуває максимального напру­ження, наближаючись до 500 м перед переднім краєм (найефективніший вогонь із автомата Калашникова). Впродовж усього бою відбувається ефективна підтримка військ ударами авіації, в тому числі бойових гелі­коптерів і тактичних ракет. Застосовуються засоби радіоелектронної боротьби. Надзвичайно важлива організація інженерного, хімічного, технічного тощо забезпечення.




3. Удар, вогонь та їх значення в бою. Види вогню.

Удар – одночасне і короткочасне поразка угруповань військ та об'єктів противника шляхом впливу ними усіма наявними засобами поразки.

Удар в бою може бути завданий:

• військами (у єдиному броньованому або комбінованому порядках за підтримки артилерії, ракет і авіації), коли підрозділи переходять у наступ, зосереджуючи зусилля на певній ділянці переднього краю противника, проривають його оборону і, нарощуючи зусилля введен­ням у бій додаткових підрозділів, розвивають успіх у глиб і в сторони флангів;

• авіацією (масований або по окремій цілі);

• ракетами тактичної або оперативно-тактичної дії;

• ядерною зброєю в умовах застосування ЗМУ.

Удар тільки тоді досягає мети, коли він завданий узгодженими силами (військ і авіації, наприклад) і по розвіданих цілях.



Актуалізація мислення студентів

— Яке, на ваш погляд, у бою має значення вогонь?



Вогонь – ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Його ведуть з метою знищення, виснаження противника або зруйнування його об’єктів

У бою найважливішим чинником для солдата є вміння вести вогонь із особистої зброї та зброї колективної:

• самостійно;

• у складі підрозділу (відділення, взводу, роти...);

• по окремих цілях;

• групі цілей;

• по наземних, надводних та повітряних цілях;

• вдень і вночі за різних погодних умов;

• з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи, із застосуванням упору).



Види вогню:

а) за напруженістю стрільби: одиничними пострілами, коротки­ми або довгими чергами, безперервно, кинджальний (раптово і з близької відстані);

б) за способами стрільби: з місця, зупинившись, на ходу, з борту, з розсіюванням;

в) за видами стрільби: по окремих цілях, зосереджений, загороджу­вальний, багатошаровий (а вогонь артилерії — рухомий загоро­джувальний, масований, вогневий вал, вогневий вал під пара­солькою тощо);

г) за напрямами: фронтальний, фланговий, перехресний. Ведення вогню у бою тісно поєднується з виконанням маневру воїном,

підрозділом (відділенням, взводом, ротою, батареєю, батальйоном, дивізі­оном тощо). Без маневру війська являють нерухому ціль для противника і приречені на поразку. Маневр вогнем — це перенесення напряму вогню, або його зосередження у необхідному районі (напряму) в певний момент (коли противнику буде нанесено максимальне ушкодження).



Маневр та його види

Сучасне озброєння і техніка, на якій воно встановлене, здебільшого є самохідним та амфібійним. Воно дозволяє суттєво поліпшити манев­реність у бою, своєчасно вивести свої підрозділи з-під удару, зосередити за короткий час значні сили у необхідному місці і зненацька завдати потужного удару по противнику у несподіваному напрямі.



Маневр - організоване пересування підрозділів (вогневих коштів, військовослужбовців) і під час поставлених завдань з метою заняття вигідного становища для ведення вогню й атаки противника по найбільш уразливому його місцеві, особливо у фланг й у тил, і навіть виведення підрозділів (вогневих коштів) з-під удару (вогню) противника.

Види маневру

Охоплення — це маневр, що застосовується у наступі з метою виходу на фланги противнику для завдання удару.

Обхід — глибокий маневр, що здійснюється з метою1 виходу для завдання удару в тил противника.

Відхід (вихід із бою і відхід) — маневр, що застосовується з метою виведення своїх підрозділів з-під ударів противника і заняття вигід­них позицій. Він може проводитися тільки з дозволу (наказу) стар­шого командира (начальника).



Ар'єргардні підрозділи або призначені у відділенні бійці ведуть вогонь по противнику і прикривають відхід своїх підрозділів, який може вестися різними способами: перебіганням, переповзанням, кроком або прискоре­ним кроком, а бойової техніки (танки, БМП, БТР) — переміщенням від укриття до укриття з повернутими гарматами у бік противника з постій­ним веденням вогню по ньому та прикриттям своїх підрозділів. Вихід із бою та відхід є найскладнішим маневром, успіх якого залежить від рівня професійності та морально-вольової підготовки командирів і солдат. Як приклад — вихід із оточення військ під час фашистської навали 1941 р.

Види маневру вогнем

Фронтальний вогонь — вогонь під кутом від 0 до 45° (ціль рухається на стрілка/від нього, або стрілок веде вогонь по цілі, яка знаходиться з правого/лівого флангу).

Фланговий вогонь — вогонь під кутом від 45 до 90°.

Перехресний вогонь — ведеться у складі двох і більше стрілків (при­зводить до значного зменшення мертвого простору).

Зосереджений вогонь — ведеться у складі підрозділу (механізоване відділення або взвод) зазвичай в обороні перед переднім краєм обо­рони на напрямах зосередження піхоти противника.
4. Особиста зброя та екіпіровка солдата в бою.

До особистої зброї належить стрілецька зброя, з якої веде вогонь одна людина. Інша зброя, для застосування якої потрібні дві і більше особи, називається колективною.



Особиста стрілецька зброя:

АК-74 (АКС-74, АК-74у) — на озброєнні командирів, стрілків та ст. стрілків, наводчиків — операторів БМП, наводчиків танків, БТР, поміч­ників гранатометників, членів екіпажів БМ, розвідників тощо;

РКК-74 {або КК — 7,62 мм) — кулеметників у механізованих відді­леннях;

РПГ-7В — гранатометників;

СВД — снайперів;

пістолети АПС чи ПМ — механіків-водіїв або водіїв та гранатометни­ків.

Усі солдати і сержанти, а також деякі прапорщики та офіцери мають на озброєнні ручні осколкові гранати (РГН, РГО, Ф-1, РГД-5, РГ-42) та протитанкові гранати РКГ-3. РОГ видаються не менш ніж по одній, а при переході до оборони до військ більше постачають гранат РГО (Ф-1). Під час наступу солдату видають не менш ніж 2 гранати РГН (РГД-5).

Кожний стрілок має не менше 5 магазинів по 30 шт. набоїв (150 шт. до автомата), а після переходу до оборонних дій вони негайно (відповідно до обстановки) отримують додаткові боєприпаси.



Екіпіровка солдата (носильна):

  • польове спорядження;

  • сталевий шолом;

  • протигаз;

  • мала саперна лопатка;

  • фляга (з водою);

  • плащ-накидка;

  • комплект польового обмундирування;

  • речовий мішок: казанок, кухоль, ложка, сухий пайок не менш ніж один день;

  • аптечка АІ-1 та засоби знезараження води;

  • предмети особистої гігієни.

До екіпіровки, яку перевозять у бойовій машині, належать ЗЗК, запас боєкомплекту і додатковий сухий пайок, а також теплий одяг (валянки, тілогрійки тощо).

Попри високий рівень озброєння, вирішальну роль під час військових дій виконує військовослужбовець, адже саме від його морального духу і професіоналізму залежить результат.




IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1) Визначте складові тактичної підготовки.

2) Що таке бій? Чим відрізняється сучасний загальновійськовий бій?

3) Назвіть ознаки сучасного загальновійськового бою.

4) Які ви знаєте види бою?

5) Які обов'язки має виконувати солдат у бою?

6) Назвіть види вогню.

7) Визначте види маневру.

8) Якою має бути особиста зброя солдата механізованого відділення?

9) Що входить до екіпіровки солдата?

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.


VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.157 – 168





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка