Лекція тема 14: Перша медична допомога при пораненнях. Правила накладання пов’язок



Скачати 118.56 Kb.
Дата конвертації05.11.2016
Розмір118.56 Kb.
Лекція

ТЕМА 14: Перша медична допомога при пораненнях. Правила накладання пов’язок


Мета: - сформувати у студентів поняття про рани та їх види; про асептику та антисептику;

- визначити порядок накладання пов’язок;

- виховувати співчуття до людей та бажання їм допомогти у складній ситуації;

Навчальні питання:

1. Види ран.

2. Асептика і антисептика, види антисептики.

3. Табельні засоби при наданні першої медичної допомоги. Загальна техніка накладання пов’язок.

Студенти мають знати:

- що таке рана, види ран;

- правила асептики та види антисептики;

- перев’язувальні матеріали, які використовуються для надання першої медичної допомоги;

- правила накладання бинтової пов'язки.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

- асептика і антисептика, механічна антисептика, хімічна антисептика, фізична антисептика, біоло­гічна антисептика, пов'язка, перев’язка.


Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція

Обладнання: медична сумка.


Структура заняття

  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття



  1. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

1. Види ран

Шкіра захищає людину від негативних зовнішніх впливів (тертя, мікробів, розтягнення, тиску) та зневоднення орга­нізму. Вона багата на нервові закінчення і нервові волокна, які забезпечують її чутливість. Тому шкіру слід ретельно оберігати від поранень.



Рана — це пошкодження, що характеризується порушенням цілісності шкіряного покриву, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин, яке супроводжується болем та кровотечею.

За своїм походженням рани бувають:

- вогнепальними,

- різани­ми,

- рубленими,

- колотими,

- забитими,

- рваними,

- вкушеними,

- операційними.

Також розрізняють поверхневі і проникні пора­нення (коли пошкоджуються внутрішні оболонки черевної, грудної та інших порожнин).

Вогнепальні рани виникають у результаті поранен­ня кулями, мисливським дробом чи осколками. Вони бувають наскрізні (коли куля проходить крізь тканини і не затриму­ється, тобто має вхідний та вихідний отвори, причому вихідний отвір завжди більший за вхідний), сліпі (коли куля чи осколок залишається в тканині, є лише вхідний отвір) та дотичні (коли куля, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру, не проника­ючи всередину глибоких тканин). Найнебезпечніші з вогне­пальних ран — сліпі, оскільки сторонній предмет, що залишається в тілі, спричинює нагноєння. Крім того, у канал, що утворився після проходження кулі чи осколка, можуть потрапити шматки одягу, земля та ін., що, в свою чергу, може призвести до інфікування тканин і швидкого розвитку тяжких гнійних запа­лень. Вогнепальні поранення часто бувають комбінованими, коли уш­кодження зазнають кілька органів і порожнин, що спричинює пору­шення багатьох функцій організму.
Різані рани характеризуються незначним пошкодженням шкіри, рівними краями. Стінки рани зберігають життєздат­ність, як правило, сильно кровоточать, довго загоюються, але меншою мірою піддаються інфікуванню.

Колоті рани так само мають невелику поверхню пошкодження шкіри, але можуть сягати значної глибини, яку нерідко важко визначити. Такі рани небезпечні тим, що ушко­дження внутрішніх органів може спричинити внутрішню кровотечу.

Рублені рани мають неоднакову глибину, супрово­джуються забиттям м'яких тканин, що може бути причиною нагноєння і змертвіння їх клітин.

Забиті і рвані рани виникають внаслідок грубої механічної дії, що інколи супроводжується пошкодженням сухожиль, м'язів і судин. Різновидом цих ран є розтрощені ра­ни складної форми з нерівними краями, просоченими кров'ю, некротизацією тканин на значній ділянці, де створюються сприятливі умови для розмноження хвороботворних мікроор­ганізмів.

Укушені рани навіть за наявності невеликих пошкоджень можуть завдати тяжких наслідків, оскільки завжди сильно інфіковані. Зі слиною тварин передаються надзвичайно небез­печні захворювання — правець, сказ тощо.

Операційні рани завжди стерильні, оскільки завдаються хірургічним інструментом під час операції і перебувають під постійним наглядом працівників медичної служби.

Навіть незначна рана може загрожувати життю і здоров'ю людини. Крім того, після неправильної обробки рани назавжди залишається неприємний рубець, тому треба приділяти пильну увагу обробці ран і профілактиці їх ускладнень.



2. Асептика і антисептика, види антисептики.

При першій допомозі великого значення набуває своєчасна і правильна обробка рани. Бруд, пісок, землю слід змити пероксидом гідрогену. Скіпки та інші дрібні сторонні предмети видалити за допомогою пінцета чи голки, змочених у спирті. Під час обробки рани уникайте кашляння, намагайтеся навіть не дихати на рану, бо можна легко занести інфекцію. Перед накладенням пов'язки шкіру навколо рани треба обробити спочатку ефіром чи пероксидом гідрогену, а потім змастити розчином йоду.



Асептика це сукупність заходів, спрямованих на попере­дження потрапляння мікроорганізмів у рану, оскільки саме вони найчастіше є джерелом основних видів ускладнень.

Правила асептики доволі прості.

1. Перед поданням допомоги потрібно ретель­но вимити руки.

2. Не можна торка­тися рани руками.

3. Ні в якому разі не можна досліджувати рану пальцем і видаляти з її глибини чужорідні тіла (осколки, ошур­ки, клапті одягу тощо). Це може призвести до більшого забруд­нення або кровотечі.

4. Не можна промивати рану водою з-під крана чи іншими рідинами, не призначеними для цього (за винятком ран від укусів тварин). Це тільки збільшить кількість мікробів, оскільки вони будуть змиті з країв рани і занесені вглиб. Можна лише зняти бруд з рани, але очищення має проводитися в напрямку від рани.

5. Шкіру навколо рани можна змастити розчином йоду чи бриліантового зеленого. Не можна допускати потрапляння спиртових розчинів у рану, оскільки спирт вбиває живі клітини, що сприяє нагноєнню і посиленню болю.

6. Рана завжди повинна бути захищена асептичною пов'язкою. Якщо після накладання пов'язки кров швидко її просякає, знімати пов'язку не слід, потрібно просто підбинтувати ще кілька шарів.

Заходи асептики доповнюють антисептичними захо­дами, що сприяє ефективній боротьбі з інфекційним заражен­ням.



Антисептика система заходів, спрямованих на зменшен­ня кількості мікроорганізмів, що потрапили в рану або в тканини і органи. Розрізняють механічну, хімічну, фізичну й біоло­гічну антисептику.

Механічна антисептика полягає у первинній хірургічній обробці рани і передбачає видалення скіпок, колючок, осколків.

Хімічна антисептика — використання для знищення мікробів різних хімічних речовин (розчинів йоду, пероксиду гідрогену, перманганату калію, риванолу, мазі Вишневського та ін.).

Фізична антисептика ґрунтується на згубній дії на мікро­організми деяких фізичних факторів. Так, мікроби гинуть під дією ультрафіолетового випромінювання, несприятливі умови для їх життєдіяльності створюються під час висушування рани, її дренажу (видалення з рани рідини, що завжди утво­рюється).

Біологічна антисептика полягає у використанні спеціаль­них речовин — антибіотиків для профілактики і лікування інфекції. До таких речовин належать пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, тетрациклін, еритроміцин, морфоциклін, сигмамацин, левоміцетин, піопен, цепорин, оксацилін, сульфати неоміцину і гентаміцину тощо. Вони застосовуються як місцево (промивання і обприскування ран, змащування мазями), так і для загального впливу на організм (через рот, під шкіру, внутрішньовенно).

Якщо при поданні допомоги під рукою не виявилось ніяких антисептичних засобів, можна обмежитися накладанням пов'язки як основним асептичним заходом.


3. Табельні засоби при наданні першої медичної допомоги. Загальна техніка накладання пов’язок

Для запобігання забрудненню та інфікуванню, зупинки капі­лярної та венозної кровотечі рани закривають пов'язками.



Пов'язкою називають перев'язний матеріал, який наклада­ють на рану. Процес накладання пов’язки на рану називають перев’язкою.

Пов'язка складається із двох частин: внутрішньої, котра сти­кається з раною, і зовнішньої, котра закріплює і утримує пов'язку на рані. Внутрішня частина пов'язки повинна бути стерильною. Усі перев’язувальні матеріали випускає промисловість – табельні засоби.


Індивідуальний перев'язний пакет складається із двох ват­но-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м (рис. 1). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається.




Індивідуальний перев'язний пакет: 1 - нерухома подушечка; 2 - рухома подушечка; 3 - бинт; 4 - кінець бинта; 5 - скатка бинта; 6 - кольорові нитки

Подушечки і бинт пакета стерильні, загорнені в пергамент­ний папір. Зовнішній чохол пакета зроблений із прогумованої тканини. Таке подвійне впакування перев'язного матеріалу забез­печує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладаєть­ся шпилька. На чохлі зазначені правила користування пакетом. При накладенні пов'язки пакет беруть у ліву руку, правою рукою по надрізу розкривають зовнішній чохол і виймають. Попередньо вийнявши шпильку, знімають паперову обгортку і розгортають перев'язний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї, котра буде прикладена до рани. Можна братися руками тільки за прошиту кольоровими нитками поверх­ню подушечок. Подушечку прибинтовують бинтом, кінець якого закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому по­душечку переміщають по бинту на потрібну відстань, що дозволяє закрити вхідний та вихідний отвори рани. Зовнішній чохол паке­та, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладення герметичних пов'язок.



Пакет звичайний, на відміну від індивідуального перев'яз­ного пакета, впаковують у пергаментну внутрішню і плівкову зов­нішню оболонки. До кожного пакета прикладається рекомендація з його розкриття і використання.

Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинта називається голівкою, вільний кінець - початком бинта. Стерильні бинти впаковані герметично в пергаментний папір.

Серветки стерильні - це складені в кілька шарів чотирикут­ні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70x68 см, малих -68x35 см.

Пов'язка стерильна мала складається з бинта шириною 14 см і довжиною 7 м та однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56x29 см.

Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65x45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки ви­користовуються при великих ранах і опіках.

Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 г. Вата нестерильна випускається в упаковках по 50 і 250 г і застосову­ється при накладанні стисних пов'язок. Компресна (сіра) вата за­стосовується для виготовлення м'яких прокладок при накладенні шин та компресів.

Косинкові пов'язки накладають на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисть і стопу та на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на рано­ву поверхню накладають стерильні бинти або серветки, які потім фіксують косинкою.

За відсутності або нестачі табельних перев'язних матеріа­лів використовують підручні засоби. Особливо зручні пов'язки за Маштафаровим. їх накладають, використовуючи шматки тка­нини (простирадла, сорочки та ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (при необхідності - і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку (рис).



Клеолові та лейкопластирні пов'язки накладають, як пра­вило, на невеликі рани. Рану закривають стерильним матеріалом, і закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клеолової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім рану закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри.

При накладенні пов'язок необхідно прагнути не викликати зайвого болю. Бинт варто тримати в правій руці, а лівою втриму­вати пов'язку і розгладжувати ходи бинта .

Перш ніж накласти первинну пов'язку, потрібно оголити рану, для чого верхній одяг залежно від характеру рани, погодних і місцевих умов або знімають, або розрізають. Спочатку знімають одяг зі здорової сторони, потім - з ураженої. У холодну пору року, щоб уникнути переохолодження, а також в екстрених випадках надання першої медичної допомоги постраждалим у важкому ста­ні одяг розрізають в області рани. Не можна відривати від рани прилиплий одяг, його треба обережно обрізати ножицями, а потім накласти пов'язку. Надягають знятий одяг у зворотному поряд­ку - спочатку на уражену, а потім - на здорову сторону.



Правильне положення рук і бинта при накладенні пов'язки
Пов'язка виконує не тільки профілактичну, а і лікувальну дію. Вона створює спокій ушкодженій частині тіла, герметично закриває рану, всмоктує з рани відільне, попереджає розвиток ускладнень у рані.

На рану накладають ватно-марлеві і бинтові пов'язки, а та­кож пов'язки з підручних засобів - чистої носової хустки, косин­ки, сорочки тощо.


Бинтові пов'язки накладають за такими правилами:

1. Надати ушкодженій частині тіла найбільш зручне, функ­ціонально вигідне положення, при якому зменшується біль.

2. Бинтувати зручніше, якщо ушкоджена частина тіла буде розташовуватися на рівні грудей рятувальника.

3. Ушкоджена частина тіла після закінчення бинтування по­винна перебувати у функціонально - вигідному фізіологічному положенні.

4. При накладенні пов'язки необхідно стежити за виразом об­личчя постраждалого і не заподіювати йому своїми діями болю.

5. Якщо пов'язка турбує постраждалого, необхідно послаби­ти її або змінити напрямок турів бинта.

6. Бинтувати треба двома руками, здійснюючи поперемін­но то однією, то іншою рукою обертання голівки бинта навколо ушкодженої частини тіла, вільною рукою розправляючи тури бинта, щоб не було складок.

7. Під час накладення пов'язки "правша" розгортає бинт лі­воруч. Голівка бинта повинна скочуватися з турів бинта.

8. Кожен наступний тур повинен закривати на 1/2 або 2/3 ширини попередній тур.

9. Бинтувати треба за планом, користуючись якою-небудь ти­повою пов'язкою.

10. Накладена пов'язка не повинна викликати порушення кровообігу в кінцівці, а повинна здійснювати рівномірний тиск і зупиняти капілярну та венозну кровотечу.

11. Кінці бинта зав'язують над здоровою частиною тіла для попередження непотрібного тиску на рану.

При накладенні пов'язки і по її закінченні перевіряють, чи не туго накладена пов'язка, чи не занадто вона вільна, чи не буде сповзати і розмотуватися.

При накладенні пов'язок можуть бути допущені помилки:

- забинтована частина тіла перебуває не у функціонально ви­гідному фізіологічному положенні;

- пов'язка накладена занадто туго і викликає порушення кровообігу в кінцівці, ознаками якого є збліднення кінцівки ниж­че пов'язки, посиніння кінцівки або її затерпнення, поява пуль­суючого болю;

- пов'язка нерівномірно накладена;

- пов'язка накладена занадто слабко, не зупиняє кровотечу, сповзає з місця ушкодження.

Залежно від конфігурації ушкодженої частини тіла наклада­ють пов'язку певного типу.


IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Що таке рана? Які є види ран?

2. Перечислити правила асептики.

3. Перечислити перев’язувальні матеріали, які використовуються для надання першої медичної допомоги.

4. Визначити правила накладання бинтової пов'язки.

6. Що таке асептика і антисептика?

7. Перечислити види антисептики.

8. Що таке пов'язка?


V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.363 – 365.



Чуприна О.В., Основи медичних знань. К., 2006, ст.19-23.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка