Лекція тема 11: Медична допомога при порушенні здоров’я людини



Скачати 140.92 Kb.
Дата конвертації22.11.2016
Розмір140.92 Kb.
Лекція

ТЕМА 11: Медична допомога при порушенні здоров’я людини.


Мета: - сформувати у студентів поняття про суть, мету та принципи першої медичної допомоги (першої допомоги) при травмах і захворюваннях людей;

  • дати правила надання першої допомоги, обсяг та послідовність заходів, щодо невідкладних заходів першої лікарської допомоги.

Навчальні питання:

  1. Види медичної допомоги та основні вимоги до них.

  2. Перша медична та долікарська допомога.

  3. Перша лікарська допомога.

Студенти мають знати:

- види медичної допомоги;

- засоби першої медичної допомоги і порядок їх застосування;

- заходи долікарської (фельдшерської) допомоги та першої лікарської допомоги.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

- перша медична допомога, види медичної допомоги, долікарська допомога, перша лікарська допомога, невідкладні заходи.


Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція

Обладнання: медична сумка.


Структура заняття

  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття



  1. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).

II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
1. Види медичної допомоги та основні вимоги до них.

Під видом медичної допомоги слід розуміти перелік (комплекс) лікувально-евакуаційних заходів, що проводяться під час впливу різних уражаючих чинників як власне потерпілим населенням, так і службою охорони здоров’я у районах (осередках) катастроф та у лікувально-профілактичних закладах.

Нині служба медицини катастроф виділяє такі види медичної допомоги як:


  • перша медична допомога;

  • долікарська допомога;

  • перша лікарська допомога;

  • кваліфікована медична допомога;

  • спеціалізована медична допомога.

Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.

Госпітальні види допомоги – кваліфікована та спеціалізована медична допомога – надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.

До надання медичної допомоги та лікування потерпілих згідно із сучасною системою лікувально-евакуаційних заходів висуваються такі основні вимоги:

1. Спадкоємність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих. Вона досягається:


    • єдиним розумінням усіма медичними працівниками, які беруть участь у наданні медичної допомоги, патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті впливу на нього відомих чинників ураження під час катастрофи;

    • знанням єдиних методів профілактики і лікування різних уражень.

2. Послідовність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається якісним заповненням документації.

3. Своєчасність медичної допомоги потерпілим. Передбачає надання різних видів медичної допомоги в оптимальні терміни стосовно врятування життя потерпілих та наступного відновлення (відтворення) їх здоров’я.

2. Перша медична та долікарська допомога

Вирішальне значення для збереження життя і здоров’я потерпілих має вчасне і правильне надання першої медичної допомоги. Актуальність цієї проблеми стає ще більш очевидною у разі виникнення катастроф. Значна частина уражених у таких випадках може загинути від невчасно наданої медичної допомоги. Відомо, що відсутність допомоги важко потерпілим протягом 1 год. після ушкодження збільшує кількість смертельних наслідків на 30%, до 3 год. – на 60%, до 6 год. – на 90%.

За даними ВООЗ, 20% загиблих унаслідок нещасних випадків у мирний час могли б бути врятовані, якби вони вчасно отримали першу медичну допомогу. Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945р.р.) серед загиблих воїнів на полі бою 2,6% померло від зовнішньої кровотечі із дистальних відділів кінцівок, хоча для її зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

Перша допомога - це сукупність простих доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше, якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге, оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ушкоджені ділянки. Потім необхідно іммобілізувати переломи і запобігти травматичному шокові.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи.

Оптимальний термін надання першої медичної допомоги – до 30 хв. після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5-10 хв. Важливість чинника часу підсилюється ще й тим, що у осіб, які отримали першу медичну допомогу на протязі 30 хв. після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами:

- правильність і доцільність;

- швидкість;

- продуманість, рішучість, спокій.


Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати:

- основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;

- загальні принципи надання першої долікарської допомоги і її прийоми стосовно характеру отриманих потерпілим пошкоджень.
Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

- оцінити стан потерпілого і визначити, яку допомогу в першу чергу той потребує;

- забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

- виконати штучне дихання "із рота в рот" або "із рота в ніс", зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;

- зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов'язки, пальцевим притискуванням судин;

- накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі);

- іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні;

- надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

- використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транспортуванні потерпілого;

- визначити необхідність вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

- користуватися аптечкою швидкої допомоги.
Послідовність надання першої допомоги:

- усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери, погасити палаючий одяг, дістати із води), оцінити стан потерпілого;

- визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

- виконати необхідні дії до спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку і т. д.);

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

- викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів щодо транспортування потерпілого в найближчу медичну установу.

Зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.
Долікарська допомога надається безпосередньо в осередках катастроф або поблизу їх фельдшерськими (сестринськими) бригадами швидкої медичної допомоги (БШМД), персоналом фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств.

Під час надання долікарської допомоги використовується комплектно-табельне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні вищеназваних бригад. Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу і надається з метою запобігання загрозливим для життя наслідкам впливу уражаючих чинників або боротьби із ними, а також для запобігання важким ускладненням .


Основні заходи долікарської допомоги:

- усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носоглотки, у разі необхідності введення повітропроводів, інгаляція киснем);

- контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута або його накладання у разі продовження кровотечі;

- накладання або виправлення неправильно накладених пов’язок;

- введення знеболювальних засобів, антидотів (протиотрути) за показаннями, застосування антибіотиків;

- поліпшення чи накладання транспортної іммобілізації з використанням табельних або підручних засобів;

- введення серцево-судинних та інших лікарських препаратів за показаннями;

- повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що торкається тіла;

- зігрівання потерпілих, вживання гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).

Оптимальний термін надання долікарської допомоги – протягом 1 год. після отримання ушкодження.

3. Перша лікарська допомога

Під час НС, незалежно від їх масштабу, як правило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і починають діяти БШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади – долікарську) допомогу потерпілим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади.

Відповідно до "Інструкції про дії виїзної БШМД в осередку з великою кількістю потерпілих", затвердженої наказом МОЗ України за №175 від 19.06.96р., перша виїзна БШМД, що прибула до осередку з великою кількістю потерпілих, з’ясовує на місці характер осередку ураження, кількість потерпілих, важкість їх стану і негайно повідомляє про це старшого медичного працівника станції ШМД. На керівника цієї бригади покладається відповідальність за організацію медичного сортування та надання екстреної медичної допомоги потерпілим до прибуття відповідальної керівної особи, яка представляє територіальний орган управління охорони здоров’я.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки надзвичайної ситуації силами штатних БШМД неможливо, до району надзвичайної ситуації додатково до діючих штатних БШМД направляються бригади постійної готовності першої черги. Надавати першу лікарську допомогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Одночасно поблизу осередку розгортається пункт збору потерпілих, де за показаннями може надаватись долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватись евакуація потерпілих.

Перша лікарська допомога надається також силами лікувально-профілактичних закладів, що зберегли працездатність в осередках ураження. Така допомога повинна бути надана якомога раніше. Оптимальний термін її здійснення – перші 4-6 год. з моменту одержання травми.

Заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи – невідкладні та відстрочені.

Невідкладні заходи – це ті, відмова від виконання яких призводить до летальних наслідків. До комплексу таких заходів належать:

- зупинка зовнішньої кровотечі;

- боротьба із шоком;

- усунення гострої дихальної недостатності;

- відновлення прохідності дихальних шляхів;

- штучне дихання;

- торакоцентез у разі напруженого пневмотораксу;

- інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів, накладення оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

- промивання очей, якщо у них потрапили СДОР, ОР, БОР, РВ, з наступним введенням спеціальних очних мазей та крапель;

- промивання шлунка за допомогою зонда у разі потрапляння отруйних речовин, застосування адсорбентів.


До відстрочених заходів першої лікарської допомоги належать:

- усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;

- зміна пов’язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;

- дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);

- введення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у разі ушкодження середньої важкості тощо.

Перелік цих заходів може змінюватись залежно від обставин: кількості потерпілих, які прибули, термін їх доставки, відстані до найближчого лікувально-профілактичного закладу, забезпеченості транспортом для евакуації та інших чинників.

У разі масових уражень надання першої лікарської допомоги буде включати виконання невідкладних заходів – скорочений обсяг першої лікарської допомоги.
ЦІКАВО ЗНАТИ

Складові здоров'я населення на 49 — 53% залежать від способу життя, на 18 — 22% зумовлені генетичними та біологічними чинниками, на 17 — 20% — станом навколишнього середовища. Медичні чинники впливу на здоров'я не перевищують 8 —10%.

Минулого року українці вмирали через:

• хвороби кровообігу — 62,5% (488 954 чол.);

• новоутворення (рак) — 11,7% (91 873 чол.);

• хвороби органів травлення — 46,1% (31 720 чол.);

• хвороби органів дихання — 3,6 % (28 000 чол.);

• 2,2% українців померли через інфекційні та паразитарні хвороби;

• 0,4% — через ендокринні недуги, розлади харчування та порушення обміну речовин;

• 0,9% — через хвороби нервової системи,


9 найпоширеніших недуг
1. ТИСК

"За різними статистичними даними, нині в Україні зареєстровано близько 10 млн. осіб, які мають підвищений артеріальний тиск", — каже Євгенія Свіщенко, науковий керівник відділу гіпертонічної хвороби Інституту кардіології ім. Д. С. Стражеска АМН України.

Але, як свідчать дослідження, проведені Інститутом кардіології, ця цифра не остаточна і частка людей, які мають підвищений артеріальний тиск, може сягати у деяких вікових групах більш як 50 відсотків.

Щороку в Україні діагностують приблизно 50 тисяч інфарктів і приблизно 120 тисяч інсультів. І розвиток інсультів, і розвиток інфаркту міокарда дуже тісно пов'язані з підвищеним артеріальним тиском. Крім того, артеріальна гіпертензія — чинник виникнення атеросклерозу та інших серцево-судинних ускладнень.

До розвитку АТ спричиняються ожиріння, діабет, зловживання алкоголем, малорухливий спосіб життя, куріння, надмірне вживання солі, а також нерідко й генетичні чинники.
2. АЛЕРГІЯ

На алергію в тій чи іншій формі хворіє нині понад ЗО відсотків населення України. Кожен п'ятий житель Землі — алергік. Нинішнє століття Всесвітня організація охорони здоров'я назвала століттям алергії.

Часто алергія передається у спадок. "За алергічне захворювання у кожної людини відповідає більш як 13 генів. Не важливо — по материній лінії чи по батьковій. Ризик однаковий!" — каже головний алерголог області Анізія Бандрівська.

Розвиток алергії провокують також ускладнення важких вірусних інфекцій, хвороби дихальних шляхів. Як стверджують фахівці, за останні двадцять років кількість хворих на алергію збільшилася у 3 — 4 рази.

Погана екологія, нераціональне харчування, неадекватне лікування, безконтрольне використання антибіотиків, великі стресові навантаження, малорухливий спосіб житття, зміни у кліматі — усе це також сприяє виникненню алергічних недуг.
3. ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

На цю недугу, за різними статистичними даними, кілька мільйонів українців. "Ішемічна хвороба серця чоловіків уражає здебільшого після сорока років, а жінок — після п'ятдесяти, — каже Євгенія Свіщенко, науковий керівник відділу гіпертонічної хвороби Інституту кардіології імені Д. С: Стражеска АМН України.

— Розвиток і перебіг ішемічної хвороби серця залежать від наявності таких факторів ризику, як куріння, підвищений артеріальний тиск, порушення обміну глюкози, надмірна маса тіла, малорухливий спосіб життя. Найперший прояв ішемічної хвороби серця — стенокардія. У розвитку ішемічної хвороби серця неабияку роль відіграє спадковий фактор".
4. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Нині в Україні налічується мільйон хворих на цукровий діабет, з них 131 тисяча — інсулінозалежних.

"Цукровий діабет небезпечний своїми судинними ускладненнями — мікро- та макроангіопатіями, — розповідає лікар-ендокринолог Ігор Грицюк. — Це ураження дрібних судин (капілярів) у чутливих органах — нирках та очах. Найгрізніше ускладнення цукрового діабету — діабетична нефропатія, що прогресує до ниркової недостатності".

Загалом у світі налічується понад 170 млн. хворих на цю недугу. За даними В003, кількість хворих на цукровий діабет у світі подвоюється кожні 10 — 15 років. За оцінками експертів, число хворих до 2010 року збільшиться до 239 мільйонів, а до 2025 року — до 300 мільйонів.


5. РАК

Щороку ця недуга забирає життя близько 100 тисяч українців. Прикро, та рак молодшає. Він стає причиною смерті 14 відсотків чоловіків працездатного віку та 29 відсотків жінок.

Тривалість життя онкохворого зменшується на 17 — 18 років.

За даними Інституту онкології АМН України онкохворі-чоловіки найчастіше помирають від раку трахеї, бронхів, легень, шлунка, шкіри, передміхурової залози. А жінки — від раку молочної залози, раку шкіри, раку тіла матки, шийки матки.

За показниками смертності від злоякісних новоутворень дітей, Україна посідає п'яте місце в Європі. Найчастіше в онкохворих дітей діагностують лейкози, новоутворення головного мозку та інших відділів нервової системи.
6. ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ

"Ця недуга уражає майже кожного курця зі стажем", — каже Василь Мельник, заступник директора Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського АМН України. Тож з упевненістю можна сказати, що на хронічний бронхіт хворіють мільйони українців.

Розвитку недузі часто сприяють недоліковані хвороби, скажімо, грип. Хронічний бронхіт загострюється особливо навесні та восени. Якщо його не лікувати, то у людини розвиваються дихальна недостатність та інші важкі розлади.
7. ЖОВЧОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

Від неї страждає на планеті кожна п'ята жінка і кожен десятий чоловік. Мабуть, не краща ситуація і в Україні.

За словами Галини Анохіної, професора кафедри гастроентерології і дієтології КМАПО ім. П. Л. Шупика, визначальний чинник розвитку цієї недуги — спосіб харчування. Статистика показує: найбільш поширена жовчокам'яна недуга у країнах з високим рівнем розвитку, де населення не обмежує себе в харчуванні, споживає надмірну кількість насичених жирів, холестерину, "легких" вуглеводів і мало рослинної їжі, провадить малорухливий спосіб життя.

Відомі дані про тісний взаємозв'язок ожиріння і жовчокам'яної хвороби: зі збільшенням маси тіла на кожні 10 кг ймовірність виникнення хвороби зростає на 20 відсотків. Найвища захворюваність на цю недугу — серед осіб середнього і, особливо, похилого віку?


8. ГЕПАТИТИ

За словами Бориса Герасуна, професора кафедри інфекційних хвороб ЛДУ імені Данила Галицького, щороку в Україні діагностують тисячі хворих із різними формами гепатиту. А скільки не діагностують?..

"Особливість гепатиту С у тому, що він тривалий час нічим не виявляє себе, — каже Ірина Соляник, лікар відділення вірусних гепатитів Науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб. — Для нього характерна безжовтянична і безсимптомна форма. .

Часто гепатит С діагностують випадково, коли пацієнти, скажімо, звертаються у медичні заклади з приводу операцій. Тоді вони проходять спеціальні обстеження, де й усе виявляється..."


9. ТУБЕРКУЛЬОЗ

Тільки минулого року від туберкульозу в Україні померло 11 963 чоловіка. А щороку в Україні діагностують близько 30 тисяч нових хворих на туберкульоз.

Найчастіше в Україні діагностують туберкульоз легень. Його можна виявити з допомогою рентгенологічного дослідження чи бак посіву — аналізу, що стовідсотково підтвердить наявність або брак мікобактерії туберкульозу, а також, що дуже важливо, її чутливість до різних протитуберкульозних препаратів.

Симптоми позалегеневого туберкульозу зазвичай такі — схудення, підвищення температури і нічне пітніння, — каже Василь Мельник, заступник директора Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України. — Інші симптоми залежать від ураженого органа".


IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Перечислити догоспітальні види допомоги.

2. Перечислити госпітальні види допомоги.

3. Що таке перша медична допомога?

4. Основна мета першої медичної допомоги?

5. Послідовність надання першої допомоги?

6. Що таке долікарська допомога?

7. Що таке перша лікарська допомога?


V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Доопрацювання конспекту.






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка