Лекція Тема 1 (тези) Лекція 1 (тези)



Скачати 77.93 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір77.93 Kb.

Соціальна Економіка

Осінній триместр 2004-2005

Лекція 1. Тема 1 (тези)

Лекція 1 (тези)
Тема 1

ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ





  • вільна ринкова економіка;

  • соціальна ринкова економіка.


Вільна ринкова економіка в чистому виді не існує. Її теоретичні принципи:

  1. приватна власність (на засоби виробництва);

  2. економічні стимули і мотиви, в т.ч. мотив отримання прибутку для підприємця;

  3. ринкова система ціноутворення, тобто встановлення цін шляхом вільної конкуренції;

  4. невтручання держави. (Laissez-faire)

Недоліки вільної (“чистої”) ринкової економіки:



  1. Відбувається зосередження власності в руках окремих підприємців. Це веде до монопольного ціноутворення

  2. Страждають носії основного фактору виробництва – робочої сили – коли пропозиція робочої сили перевищує попит, і як наслідок – зарплати знижуються до рівня, який не забезпечує навіть прожитковий мінімум.

Тому розвиток суспільства ішов у напрямку посилення переваг ринкової економіки та усунення її недоліків.


Принципи соціальної ринкової економіки:

  1. ринок – це основа економіки;

  2. ринку не під силу розв’язання численних соціальних проблем;

  3. ринкова економіка спроможна створити умови для вирішення соціальних проблем;

  4. основний напрямок функціонування ринкової економіки – задоволення зростаючих потреб споживачів.


Соціальну ринкову економіку (або соціальне ринкове господарство) інколи визначають як таку соціально-економічну політику, що поєднує в собі ринкові основи та принцип соціального вирівнювання. – efficiency and equity. Але вирівнювання не повинно ототожнюватися із зрівнялівкою.
Поступово сформувалася така наука, як “соціальна економіка”.
Переважна більшість цивілізованих країн визначають свій статус як соціальні держави.
В Статті 1 Конституції України: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”.
В Статті 3 Конституції України є такі слова: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Соціальна держава передбачає взаємну відповідальність. В рамках соціальної держави відповідно формується соціальна економіка, основою якої є узгодження інтересів індивидуумів, груп населення та держави.
Соціальна економіка – це система господарювання, в основі якої знаходиться забезпечення соціально орієнтованого економічного зростання у взаємозв’язку з економічно орієнтованим соціальним розвитком
Предметом соціальної економіки є закони та закономірності громадського співробітництва та досягнення умов соціальної гармонії, соціального компромісу між індивидуумами, групами людей, суспільством в цілому та державою в тісному та нерозривному взаємозв’язку економічних та соціальних відносин, в поєднанні цілей неухильного економічного зростання та стабільного підвищення добробуту населення.
Термін “соціальна”, «...як правило, ... охоплює здоров’я, освіту, боротьбу із злочинністю, житлове питання і соціальне забезпечення».

(“Словник сучасної економіки” Макміллана)


ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИВЧАЮТЬСЯ СОЦІАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ:

  1. Динаміка народонаселення.

    1. умови та можливості зростання кількості населення;

    2. досягнення оптимальної статевої структури населення;

    3. досягнення оптимальної вікової структури населення;

    4. досягнення оптимальної професійної та соціальної структури населення;

  2. Територіальне розміщення населення.

    1. природно-кліматичні умови проживання людей;

    2. інші умови природно-географічного характеру, що впливають на умови проживання людей;

  3. Міграція населення, ступінь свободи пересування.

    1. Вивчення причин міграції та її наслідків

    2. Подолання негативних причин і наслідків

    3. Організація вахтового методу для роботи в регіонах з несприятливими умовами проживання;

  4. Економічне середовище. – (наявність робочих місць, рівень заробітків)

  5. Формування соціально-економічних спільнот на корпоративному та територіальному рівнях. – (персонал підприємства, профспілки, фірми, корпорації)

  6. Освітньо-культурна сфера. – (виховання, загальна освіта, об’єкти культури)

  7. Сфера науки та наукового обслуговування.

    1. оптимальне співвідношення фундаментальних та прикладних досліджень

    2. розвиток венчурних досліджень;

  8. Сфера охорони здоров’я, спорту, туризму, охорони праці. – (зниження загальної захворюваності, професійної захворюваності, рівня побутового травматизму, зниження рівня професійного травматизму

  9. Ефективізація економіки, праці та соціального розвитку.

    1. сприяння зростанню співвідношення між позитивними результатами діяльності та витратами на досягнення цих результатів


ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Передумови в даному випадку – це фактори досягнення позитивних результатів реформування економіки. Якщо немає позитивних результатів – значить, передумови були визначені неправильно.



Теорія конвергенції – дозволяє синтезувати найкращі рішення, які були розроблені за різних соціально-економічних систем. В основі теорії конвергенції – положення про те, що взаємопроникнення та взаємодоповнення капіталізму і соціалізму сприятиме появі нової соціально-економічної системи.
З точки зору теорії конвергенції (за Яном Тінбергеном), нове суспільство буде засноване на трьох з чотирьох принципах капіталізму:

  1. приватна власність,

  2. економічні стимули і мотиви,

  3. ринкова система ціноутворення і господарювання.

Не буде застосовуватися принцип:

  1. невтручання держави в економіку.




  • ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  1. Єдність соціально орієнтованої економічної політики та економічно орієнтованої соціальної політики.

  2. Розмежування та інтеграція складових соціальної економіки на мікро-, мезо- і макро-рівнях.

  3. Системний аналіз визначення та використання джерел і факторів соціально-економічного зростання.

  4. Формування і розвиток соціального партнерства між субєктами праці, капіталу і політики як необхідна умова соціально-економічного зростання.




  • ОСНОВНІ ГАЛУЗІ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ТА ЇЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ СФЕРОЮ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Соціальна сфераце сукупність галузей, підприємств та організацій, які визначають спосіб та рівень життя людей, впливають на їхній добробут, рівень споживання. (Современный экономический словарь)

До соціальної сфери відносяться: освіта, культура, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, фізична культура, громадське харчування, комунальне обслуговування, пасажирський транспорт, зв’язок., умови і охрана праці, громадська безпека і громадський порядок, тощо.

Соціальна сфера сприяє функціонуванню матеріальної сфери. В той же час, матеріальна сфера створює матеріальні умови для соціальної сфери.


  • СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВА СФЕРА

Соціально-трудова сфера як система включає до себе такі підсистеми:

  1. Соціально-трудові відносини. – вирішення трудових спорів, визначення посадових обов’язків

  2. Зайнятість населення. – працевлаштування, перепрофілювання, виплата допомоги по безробіттю

  3. Оплата праці. виплата зарплати, премій, інші платежі.




  • ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Для кожного рівня господарювання характерні свої умови, що сприяють економічному зростанню:

  • для мікро-рівня – це ефективне використання ресурсів. Застосування безвідходних технологій, скорочення запасів, підвищення коефіцієнту обертання товарно-матеріальних цінностей, раціональне використання виробничих потужностей, дотримання екологічних вимог;

  • для мезо-рівня – це розвиток підприємництва, створення нових робочих місць тощо;

  • для макро-рівня – це оптимізація економічного середовища для залучення інвесторів, правильна кредитна та податкова політика, зниження рівня безробіття та інфляції тощо.

Щоб виконувалися вищеназвані умови економічного зростання, потрібно створення певних науково-методичних основ. А саме:



  • Функціональні основи економічного зростання:

    • Технологічні – економічне обгрунтування інженерних рішень;

    • Трудові – взаємовідносини: людини з природою в процесі праці, суб’єктів попиту і пропозиції; економічна політика формування балансу інтересів різних категорій фізичних та юридичних осіб;

    • Організаційні та підприємницькі – створення в рамках фірми інтегрованої системи роботи самого підприємства та управлінського апарату; прогнозування стосовно асортименту продукції, його диверсифікації; організація праці з точки зору менеджмента (управлінське забезпечення економічного зростання);

    • Інституціонально-стимулюючі – підвищення ефективності роботи інституціональних органів; врахування ролі ринкового регулювання в проведенні інституціональної політики та в створенні оптимального економічного середовища;

  • Інтеграційні основи економічного зростання:

    • Комунікаційні – тобто зв’язки: функціональні та господарські (коопераційні) зв’язки між господарськими одиницями як партнерами, з одного боку, так і як суб’єктами попиту і пропозиції, з іншого боку; використання інформаційних технологій;

    • Кореляційні – підтримка на оптимальногму рівні використання співвідношень матеріальних ресурсів, а також трудових ресурсів;

    • Аналітичні та оціночнірозробка: методів аналізу, оцінки і прогнозування економічного зростання; моделювання і розрахунки ефективності іноваційних процесів, інвестиційної стратегії проектів та планів; розвиток інформаційного маркетингу; методологія оцінки інтелектуальної власності.


Ознаки економічного зростання:

  1. на макро-рівні – зростання ВВП; на мікро-рівні – зростання фізичного обсягу товарів та послуг;

  2. розширення ділової активності – вимірюється кількістю та сумою укладених угод;

  3. обсяги виплат допомоги безробітним (чим вони більші, тим менше економічне зростання, а то й взагалі – від’ємне)




  • ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ:

  1. Зростання соціально-активної частини населення та ефективне використання його трудового та творчого потенціалу;

  2. Відтворення економічних благ (товарів, послуг) з орієнтацією на масового споживача відповідно до зростання його платоспроможності;

  3. Відтворення сприятливих умов життя кожної людини та людської спільноти;

  4. Соціалізація економічного середовища на основі розвитку соціального партнерства економічних суб’єктів та субєктів соціально-трудових відносин в поєднанні з нормативно-регулюючою роллю держави;

  5. Розвиток соціальної сфери та відповідної ринкової інфраструктури як самоокупного сектора економіки з метою забезпечення доступності використання продуктів її діяльності для широких верств населення;

  6. Формування, розвиток та функціонування системи професійної орієнтації, перенавчання та психологічної підтримки населення з метою забезпечення його ефективної зайнятості в умовах структурної перебудови економіки;

  7. Розмежування частки трудових та соціальних доходів громадян у валовому внутрішньому продукті з метою забезпечення пріоритетної орієнтації економіки на соціальний розвиток та підвищення рівня життя людей.

**************************************************************








База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка