Лекція Продуктивність праці на підприємстві Тема Продуктивність праці та методи її вимірювання на підприємстві



Скачати 113.6 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір113.6 Kb.
Лекція 7. Продуктивність праці на підприємстві

Тема 7.1. Продуктивність праці та методи її вимірювання на підприємстві.
Виробничий процес, як відомо, містить три основні елементи: працю, предмети праці та засоби праці. Наслідком їх взаємодії є створення споживчих благ для задоволення потреб людей.

Здатність праці виготовляти певну кількість споживчих товарів та надавати послуги за певний період часу є її продуктивністю. У зв’язку з тим, що утворення вартості продукції здійснюється живою і минулою працею, розрізняють продуктивність живої індивідуальної праці та суспільної.



Продуктивність індивідуальної праці – це витрати живої праці на виробництво одиниці продукції. Її рівень визначається відношенням робочого часу, витраченого на виготовлення обсягу продукції, до кількості цієї продукції:

, (7.1)

де Тж – витрати часу живої праці, год.;



Qкількість продукції, од.;

Ппін – продуктивність індивідуальної праці.

Продуктивність суспільної праці – це витрати живої і минулої (уречевленої) праці на виробництво одиниці продукції:

(7.2)

де Псусп – продуктивність суспільної праці, год./од.;



Тм – витрати часу минулої (уречевленої) праці, год.

На практиці продуктивність праці визначається показниками виробітку та трудомісткості.



Виробіток – кількість продукції, виробленої одним чи кількома робітниками зумовленої кваліфікації за одиницю часу.

; , (7.3)

де В – виробіток, од./год.;



τ – витрати часу, год.;

Qр – обсяг робіт, од.;

Чпвп чисельність ПВП осіб,

Фд – дійсний фонд робочого часу за календарний період (місяць, квартал, рік).

Таким чином:



(7.4)

Трудомісткість – показник протилежного значення, він показує витрати часу одного робітника чи колективу робітників на створення одиниці продукції.

, (7.5)

де t – трудомісткість, год/од.

Залежно від засобів виміру продукції на підприємствах використовують натуральний, умовно-натуральний, трудовий та вартісний методи оцінки рівня продуктивності праці. Різноманітність підходів до визначення продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств, від мети розрахунків та базуються на методичних особливостях (рис. 7.1).


Рис. 7.1. Методи вимірювання та показники продуктивності праці.



Натуральний метод використовується на підприємствах галузей, які виготовляють подібну продукцію. При цьому методі точніше оцінюються витрати живої праці на рівень продуктивності праці робітників різних підприємств та галузей.

Умовно-натуральний метод використовується у галузях, які випускають продукцію, проте є можливість звести витрати до єдиного вимірника за допомогою коефіцієнтів. Недоліком цього методу є використання коефіцієнтів, а перевагою те, що на рівень продуктивності праці не впливає ціновий фактор.

Трудовий метод використовується, якщо обсяги робіт вимірюються трудомісткістю. Цей метод потребує достатньо розвинутої системи нормування праці, тому зона використання його обмежена бригадою, дільницею, цехом.

Вартісний метод є універсальним. Різні обсяги робіт зводять до єдиного виміру за допомогою цін. Недоліком цього методу є вплив цінового фактора на рівень продуктивності праці, а позитивним – можливість порівнювати продуктивність праці робітників різних галузей.

На підвищення продуктивності праці робітників впливають технічні, організаційні, соціально-економічні та інші фактори. Важливим фактором зниження трудомісткості та збільшення виробітку працівників є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, підвищення рівня механізації, автоматизації та комп’ютеризації процесів виробництва.

До організаційних факторів належать: удосконалення організації праці, виробництва, управління; нормування праці; підвищення норм обслуговування та норм виробітку. Наслідком цих удосконалень може бути зниження чисельності допоміжних робітників, скорочення втрат робочого часу.

Зростання продуктивності праці залежить також від достатнього рівня мотивації праці, використання, крім грошового методу, внутрішньої мотивації робітників до участі у прибутках підприємства. Заохочення до праці можливе через вивчення потреб окремих робітників, починаючи з фізіологічних до морально-етичних: бажання та самоствердження. Вплив усіх факторів на зростання продуктивності праці може бути виявлено шляхом відносної економії чисельності робітників залежно від кожного фактору і в цілому.


Тема 7.2. Трудомісткість продукції на підприємстві та методи її визначення.
Трудомісткість продукції являє собою суму витрат праці на її виготовлення. Виділяють:

- нормовану трудомісткість - розраховується за витратами нормованого часу;



  • фактичну трудомісткість - розраховується за фактичними витратами часу.

Нормована трудомісткість використовується для розрахунку трудомісткості випуску продукції та чисельності працівників. Крім нормованої трудомісткості на підприємстві розраховують повну трудомісткість виробів:

Кв.н. - коефіцієнт виконання норми;

В - питома вага НПП (непром. персоналу) в заг. вир. персоналу підприємства.

Заг. персон. підп-ва = ПВП + НПП


Тема 7.3. Планування продуктивності праці.
Планування продуктивності праці здійснюється:

  • методом прямого розрахунку

  • пофакторним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці:

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

На продуктивність праці можуть впливати такі фактори:


  • зовнішні - загальнодержавні, загальноекономічні;

  • внутрішні - характер продукції, технологія, обладнання тощо.

Фактори, які впливають на продуктивність праці поділяють на групи:

  • матеріально-технічні (нові технології, предмети праці);

  • організаційні (спеціалізація, комбінування, вдосконалення організації праці);

  • економічні (вдосконалення оплати праці, участі працівників у прибутках);

  • соціальні (відносини в колективі, моральний клімат);

  • природні умови та географічне розміщення підприємств.

Економія чисельності працюючих за рахунок:

а) впровадження нової техніки, технології, модернізації:



де t1, t2 –продуктивність виготовлення одиниці продукції, відповідно до і після впровадження технологічного заходу, н-год.

Nпл – плановий обсяг випуску продукції. натур.од.

Тд – дійсний фонд робочого часу одного робітника в плановому році

Квн – коефіцієнт виконання норми, – коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходів в плановому році на 12:

б) скорочення внутрішньо змінних простоїв:



де - внутрішньозмінні простої відповідно в розрахунковому та базисному періодах, %

Чзм – питома вага робітників в загальній кількості працюючих, %;

Чвих – загальна чисельність працюючих, чол.

в) структурні зрушення у виробництві:

де ТБ і ТПЛ – відповідно трудомісткість 1 млн.грн. продукції в базисному і плановому роках, н-год. Qпл – обсяг продукції по плану, млн.грн.

г) зміна обсягу виробництва:

де - приріст обсягу виробництва, %;



- приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %;

- базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП-осн.роб.), чол.

д) вдосконалення управління, організації виробництва і праці:



де - сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців в базовому періоді, чол.;



- сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців по прогресивних нормах, прийнятих в плановому періоді, чол.

е) економія чисельності працівників в результаті покращення використання робочого часу (Ероб.ч.):



де - число робочих днів, відпрацьованих в середньому одним робітником, відповідно у плановому і базовому періодах;



- вихідна чисельність ПВП, скоригована з урахуванням структурних зрушень у виробництв, чол.

- питома вага робітників в базовій чисельності ПВП, %.

Визначивши зміну чисельності пофакторно, визначаємо загальну зміну продуктивності праці:



Вихідна чисельність ПВП в плановому періоді:





- темп росту обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Чисельність планова :

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці по підприємству в плановому році можна обчислити за формулою:

де - можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому періоді;



- відсоток зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де Ероб.часу – економія /зростання/ затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році;

Тпрогр.б – трудомісткість виробничої програми в базовому періоді, н-год.

Важливим елементом економічного аналізу є розрахунок можливого приросту продукції за рахунок можливого приросту продуктивності праці:



де - приріст обсягу випуску продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %;



- приріст чисельності, %; - приріст обсягу виробництва, %.

Тема 7.4. Мотивація праці, на підприємстві, її моделі та методи.

Робота підприємств в умовах ринкової економіки вимагає серйозної роботи щодо організації стимулювання працівників. В умовах конкуренції виграє те підприємство, де встановлена система оплати праці дозволяє забезпечити високий рівень заробітної плати кожному працівнику, а роботодавцю – відшкодувати витрати і отримати прибуток. Тому на сьогоднішній день велика увага приділяється саме питанням мотивації праці на підприємствах.

Мотивація – це сукупність взаємозв’язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Система мотивації повинна формувати свідоме ставлення до праці, яка є джерелом не лише матеріальних виплат, а й самовдосконалення, професійного і службового росту.

Моделі мотивації необхідно будувати за багатофакторним принципом.

Ці моделі можуть бути такими:

1) Що ґрунтуються на теорії потреб:


  • фізіологічні;

  • безпеки та захищеності;

  • поваги;

  • самовиявлення.

2) Що ґрунтуються на теорії очікування:

  • щодо співвідношення витрат праці і результатів;

  • щодо співвідношення результатів праці та винагороди;

  • ступінь відносного задоволення отриманою винагородою.

3) Що ґрунтуються на теорії справедливості:

  • суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

  • порівняння особистої винагороди із заохоченням інших працівників;

  • зняття соціальної напруги на основі дотримання принципу справедливості.

Система мотивації на рівні підприємства повинна базуватися на таких вимогах:

  • надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за результатами праці;

  • оплата за результатами;

  • забезпечення можливостей для професійного росту;

  • підтримання в колективі атмосфери довіри і підтримки.

Методи мотивації:

  • прямі економічні (оплата праці, навчання, премії, участь у прибутках);

  • непрямі економічні (пільгове харчування, житло, транспорт, доплати за стаж роботи);

  • негрошові (гнучкий графік роботи, охорона праці, просування по службі, участь у прийнятті рішень).

Ці методи можна поділити на:

  • індивідуальні;

  • групові.

У системі мотивації особливого значення набуває термін винагорода.

Тема 7.5. Організація нормування праці на підприємстві.
Праця на будь-якому підприємстві повинна бути організована з наукового погляду (НОП).

НОП має вирішити такі завдання:



  • економічне (ефективне використання ресурсів і ріст продуктивності праці);

  • психофізіологічне (підвищення працездатності людини без шкоди її здоров’ю);

  • соціальне (праця повинна бути задоволенням).

Процес праці на підприємстві відбувається в просторі і часі. Регламентація праці в часі здійснюється через норми праці.

Види норм праці такі:



  • норма часу;

  • норма виробітку;

  • норма чисельності;

  • норма обслуговування.

Норма часу – це час на виготовлення одиниці продукції.

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва виступає як норма штучного часу (Тшт):

Тшт=Топер+Тобслуг+Твідпоч, н-год

де: Топер – операційний час, н-год.;

Тобслуг – час на обслуговування робочого місця, н-год.;

Твідпоч – час на відпочинок і особисті потреби, н-год.

Топер=tосн+tдод, н-год

де: tосн – основний час на один виріб, н-год;

tдод – додатковий час на один виріб, н-год.

Тобсл=tтехн.обсл+tорг.обсл, н-год

де: tтехн.обсл – час на технічне обслуговування робочого місця, н-год;

tорг.обсл – час на організаційне обслуговування робочого місця, н-год.

Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно-калькуляційного часу.

Тшт.-к=Тшт+Тп.з/n, н-год

де: Тп.з – під.-зак. час на партію деталей, н-год;

n – кількість деталей, шт.

Норма виробітку – це кількість продукції, яка повинна бути вироблена за одиницю часу.

Змінна норма виробітку:



, шт./зм.

де: Тзм – тривалість зміни, год.

Якщо норма виробітку збільшується на а %, то норма часу зменшується:

,

а якщо норма виробітку зменшується на а %, то норма часу зростає:



Середній відсоток виконання норми виробітку обчислюється як відношення кількості н-год на виготовлення продукції (tн) до кількості годин фактично відпрацьованого часу (tф):



Норма чисельності – це необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.

Норма обслуговування – це встановлення кількості одиниць обладнання (робочих місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни.

Методи нормування праці:


  • статистичний;

  • аналітичний, який може бути – аналітично-розрахунковим та аналітично-дослідницьким.

Аналітично-дослідницький метод передбачає встановлення норми часу шляхом спостереження, тобто хронометражу.

Процес хронометражу ділиться на ряд етапів, заключним із яких є перевірка утвореного хроноряду на стійкість.

Стійкість хроноряду за допомогою коефіцієнту стійкості:

,

де: tmax та tmin – максимальний та мінімальний час на виконання операцій.

Якщо Кст>Кст.н, то хроноряд є нестійким. В такому випадку слід відкинути одне або максимальне, або мінімальне значення тривалості операції і знову перевірити хроноряд на стійкість. Якщо і після цього хроноряд виявиться нестійким, то заміри слід повторити.

Якщо Кст<Кст.н, то хроноряд вважається стійким і, визначивши середню тривалість операції, можна встановити відповідну норму часу.








База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка