Лекція Проблема спортивного відбору й спортивної орієнтації. Спорт як трудова діяльність. Структура багаторічного процесу занять спортом. Поняття спортивного



Скачати 220.24 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір220.24 Kb.
Лекція 3. Проблема спортивного відбору й спортивної орієнтації.

1. Спорт як трудова діяльність.

2. Структура багаторічного процесу занять спортом.

3. Поняття спортивного відбору й спортивної орієнтації.

4. Відбір й орієнтація спортсменів у процесі багаторічного тренування.
1. Спорт як трудова діяльність.

Спорт - це не тільки ігрова, але й складна, важка, трудова, професійна діяльність, що вимагає від людини великої напруги всіх фізичних і духовних сил. Це, насамперед, думка самих спортсменів про спорт. Виявилося, що незалежно й від офіційної концепції, і від рівня наукових досягнень, навіть самі юні спортсмени в переважній більшості вважають спорт працею й змістом свого життя, і основою для особистого самовдосконалення, і особистим інтересом. У дослідженні С.Ю. Носачевой, що охопило більше 300 майстрів спорту, лише 3% спортсменів вважають для себе спорт розвагою або грою.


Спорт як професійна діяльність має ряд критеріїв по відборі й професійній орієнтації. Спортивна діяльність характеризується, у першу чергу, чітко обкресленими віковими межами. Раціональне планування багаторічної підготовки багато в чому пов'язане з точним установленням оптимальних вікових границь, у яких звичайно демонструються найвищі спортивні результати. Звичайно в процесі багаторічної підготовки виділяють три вікових зони - перших великих успіхів; оптимальних можливостей; підтримки високих результатів. У більшості випадків видатні спортсмени досягають найвищих результатів у віковій зоні оптимальних можливостей, однак часто спостерігаються виключення. Так, приблизно 15-20% від загального числа обдарованих спортсменів виявляються в зоні оптимальних можливостей трохи раніше (звичайно на 1-2 року) зазначеної границі.

Оптимальні вікові границі для найвищих досягнень у більшості видів спорту досить стабільні, на них не роблять серйозного впливу ні система відбору й тренування, ні час початку занять спортом, ні інші фактори.




Вікові межі зон спортивних досягнень у різних видах спорту


Вид спорта,

дисциплина




Возрастные границы


первых больших

успехов


оптимальных

возможностей



поддержания высоких

результатов



Мужчины

Женщины

Мужчины

Женщины

Мужчины

Женщины

Плавание, м



















100, 200, 400

17-18

14-16

19-22

17-20

22-25

21-23

800, 1500

15-17

13-15

18-20

16-18

20-23

19-20

Бег, м



















800,150023-2420-2325-2722-2628-3027-285000, 1000024-26–26-30–31-35–Прыжкив высоту20-2117-1822-2419-2225-2623-24в длину21-2217-1923-2520-2226-2724-25тройной22-23–24-27–28-29–с шестом23-24–25-28–29-30–Метания100 – 400

19-22

17-20

22-26

20-24

27-28

25-26

ЧоловікиЖінкиВид спортуЧоловікиЖінкиГребля на байдаркахядро22-2318-2024-2521-2326-2724-25диск23-2418-2125-2622-2427-2825-26копье24-2520-2226-2723-2428-2925-26молот24-25–26-30–31-32–Легкоатлетическоедесятиборье23-24–25-26–27-28–Греблябайдарки18-2016-1821-2419-2325-2824-26каноэ18-2123-26–27-29–Велосипедный спорттрек17-2016-1921-2420-2325-2924-27шоссе17-19–20-24–25-28–Однак орієнтація на оптимальні для досягнення найвищих результатів вікові границі (у цілому вірна для переважної більшості) часто не може бути застосована до окремих видатних спортсменів з яскравими індивідуальними рисами. Віковий розвиток таких спортсменів, адаптаційні процеси, що відбуваються в їхньому організмі під впливом спеціального тренування, вимагають індивідуального планування багаторічної підготовки, значного скорочення шляхи підготовки до досягнення найвищих результатів. Рухова обдарованість, виняткова лабільність основних функціональних систем, індивідуальні темпи розвитку дозволяють цим спортсменам, не порушуючи основних закономірностей багаторічного планування, швидко просуватися до вершин спортивної майстерності й домагатися видатних результатів часто на 1-3 року раніше оптимальних вікових границь.
2. Структура багаторічного процесу занять спортом.

Багаторічна спортивна підготовка підрозділяється на п'ять етапів:

1) початкової підготовки;

2) попередньої базової підготовки;

3) спеціалізованої базової підготовки;

4) максимальної реалізації індивідуальних можливостей;

5) збереження досягнень (по В.Н. Платонову).

У більш спрощеній схемі прийнято розглядати три етапи спортивної підготовки: початкової, попередньої й спеціалізованої. У сучасній спортивній педагогіці також існує класифікація, що виділяє такі етапи як 1) початкової підготовки; 2) попередньої підготовки; 3) цілеспрямованої підготовки; 4) спортивного вдосконалювання.


Кожний з етапів багаторічної підготовки має досить строго обкреслені цілі, завдання й зміст.

Етап початкової підготовки. Завданнями цього етапу є зміцнення здоров'я дітей, різнобічна фізична підготовка, усунення недоліків у рівні фізичного розвитку, навчання техніці обраного виду спорту й техніку різних допоміжних і спеціально-підготовчих установ.

Річний обсяг роботи в юних спортсменів на етапі початкової підготовки невеликий і звичайно коливається в межах 100-150 ч и в значній мері залежить від тривалості етапу початкової підготовки, що, у свою чергу, пов'язана із часом початку занять спортом. Якщо, наприклад, дитина почав займатися спортом рано, у віці 6-7 років, то тривалість етапу може скласти 3 роки, з відносно невеликим обсягом роботи протягом кожного з них (наприклад, перший рік - 80 ч, другий - 100, третій - 120 ч). Якщо ж майбутній спортсмен приступився до занять пізніше, наприклад, в 9-10 років, то етап початкової підготовки часто скорочується до 1,5-2 років, а обсяг роботи, з урахуванням ефекту попередніх занять фізичною культурою в школі, може відразу досягти 200-250 ч протягом року.

Етап попередньої базової підготовки. Основними завданнями тренування на цьому етапі є різнобічний розвиток фізичних можливостей організму, зміцнення здоров'я юних спортсменів, усунення недоліків у рівні їхнього фізичного розвитку й фізичної підготовленості, створення рухового потенціалу, що припускає освоєння різноманітних рухових навичок (у тому числі відповідній специфіці майбутньої спортивної спеціалізації). Особлива увага приділяється формуванню стійкого інтересу юних спортсменів до цілеспрямованої багаторічної спортивної підготовки.

Етап спеціалізованої базової підготовки. На початку цього етапу основне місце продовжують займати загальна й допоміжна підготовка, широко застосовуються вправи із суміжних видів спорту, удосконалюється їхня техніка. У другій половині етапу підготовка стає більше спеціалізованою. Тут, як правило, визначається предмет майбутньої спортивної спеціалізації, причому спортсмени часто приходять до неї через тренування в суміжних номерах програми. Наприклад, майбутні велосипедисти-спринтери спочатку часто спеціалізуються в шосейних перегонах, майбутні марафонці - у бігу на більше короткі дистанції.

У видах спорту, де є змагання на спринтерських дистанціях, у швидкісно-силових і складних-координаційних видах, варто обережно виконувати великі обсяги роботи, спрямованої на підвищення аеробних можливостей. Спортсмени у віці 13-16 років легко справляються з такою роботою, у результаті в них різко підвищуються можливості аеробної системи енергозабезпечення й на цій основі різко зростають спортивні результати. Тому в практиці тренування в цьому віці часто планують виконання більших обсягів роботи з відносно невисокою інтенсивністю.

Досвід останнього років переконливо показує, що такий підхід правомірний стосовно спортсменів, схильним до досягнень у видах спорту, переважно пов'язаних із проявом витривалості.

Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей припускає досягнення максимальних результатів у видах спорту й номерах програми, обраних для поглибленої спеціалізації.

Основне завдання цього етапу - максимальне використання тренувальних засобів, здатних викликати бурхливе протікання адаптаційних процесів. Сумарні величини обсягу й інтенсивності тренувальної роботи досягають максимуму, широко плануються заняття з більшими навантаженнями, кількість занять у тижневих мікроциклах може досягти 15-20 і більше, різко зростають змагальна практика й обсяг спеціальної психічної, тактичної й інтегральної підготовки.

Специфіка виду спорту, стать спортсмена значною мірою визначають темпи росту досягнень. Так, узагальнення досвіду підготовки плавців вищого класу показало, що є істотна різниця в темпах росту спортивних досягнень у чоловіків і жінок. Чоловікам, що спеціалізуються на дистанціях 100 й 200 м, після виконання нормативу майстри спорту необхідно звичайно не менш 3-4 років напруженого тренування для успішного виступу на чемпіонатах Європи й світу, олімпійських іграх. У той же час у жінок цей часовий проміжок, як правило, перебуває в межах 1-3 років. Особливо довгий шлях до вищої спортивної майстерності в спортивних іграх, багатоборьях, де рівень спортивного результату визначається дуже великою кількістю складових: техніко-тактичного, фізичного й психічного порядку.

Етап збереження досягнень характеризується сугубо індивідуальним підходом. По-перше, великий тренувальний досвід підготовки конкретного спортсмена допомагає всебічно вивчити властиві йому особливості сильні й слабкі сторони підготовленості, виявити найбільш ефективні методи й засоби підготовки, варіанти планування тренувального навантаження, що дає можливість підвищити ефективність й якість тренувального процесу й за рахунок цього підтримати рівень спортивних досягнень. По-друге, неминуче зменшення функціонального потенціалу організму і його адаптаційних можливостей, обумовлене як природними віковими змінами систем й органів, так і винятково високим рівнем навантажень на попередньому етапі багаторічного тренування, часто не тільки не дозволяє збільшити навантаження, але й утрудняє втримання їх на раніше доступному рівні. Це вимагає вишукування індивідуальних резервів росту майстерності, здатних нейтралізувати зазначені негативні фактори.

Одним з найважливіших факторів підтримки спортивних досягнень виступає тактична зрілість, що прямо залежить від змагального досвіду спортсмена.


3. Поняття спортивного відбору й спортивної орієнтації. З появою шкіл "олімпійського резерву", покликаних готовити спортсменів вищої кваліфікації, у спортивній практиці став широко пропагуватися й застосовуватися спортивний відбір. Як правило, цей відбір полягав у випадковому комплектуванні груп. А потім по ходу тренувального процесу проводилося періодичне відсівання учасників зі спортивної секції. Яке ж коло питань містить у собі проблема спортивного відбору?

У першу чергу скажемо, що спортивний відбір - це процес пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів у конкретному виді спорту.

Спортивна орієнтація - це визначення перспективних напрямків досягнення вищої спортивної майстерності, засноване на вивченні задатків і здатностей спортсменів, індивідуальних особливостей формування їхньої майстерності. Орієнтація може стосуватися вибору вузької спортивної спеціалізації в межах певного виду спорту (спринтер - стаєр, захисник - нападаючий і т.п.); визначення індивідуальної структури багаторічної підготовки, динаміки навантажень і темпів росту досягнень; установлення провідних факторів підготовленості й змагальної діяльності, здатних вплинути на рівень спортивних результатів і т.п.
4. Відбір й орієнтація спортсменів у процесі багаторічного тренування.

У відборі здібних спортсменів у процесі багаторічного тренування можна виділити три основні щаблі:



1. Попередній - виявляється доцільність вибору дитиною занять видом спорту на основі обліку його морфофункціональних і психічних особливостей.

2. Проміжний - вирішує завдання виявлення у дітей здібностей до ефективного спортивного вдосконалювання в процесі досить напруженого спортивного тренування на другому й третьому етапах багаторічної спортивної підготовки.

3. Заключний щабель відбору пов'язаний з виявленням у спортсменів можливостей до досягнення результатів міжнародного класу.
В основу спортивного відбору покладені морфологічні, фізіологічні й психологічні критерії.

Морфологічній ознаки: генетично наслідувані морфологічні фактори (соматотип дитини й батьків).

Фізіологічні: максимальне споживання кисню, обєм легенів, зріст, м’язова обдарованість, статура й ін., які, на думку, провідних спеціалістів в області фізіології спорту, мають більшу залежність від генетично обумовлених спадкоємних впливів.

Психологічні: вроджені функціональні особливості сенсомоторики, задатки, здібності й схильності.

Із всієї сукупності відомих задатків найбільш доцільним уважається вивчення типологічних особливостей нервової системи, що необхідно в оцінці рухових здібностей і схильності до конкретних видів спорту.

Спортивний відбір й орієнтація - не одномоментні події на тому або іншому етапі спортивного вдосконалювання, а практично безперервний процес, що охоплює всю багаторічну підготовку спортсмена. Обумовлено це неможливістю чіткого виявлення здібності на окремому етапі вікового розвитку або багаторічної підготовки, а також складним характером взаємин між спадкоємними факторами, які проявляються у вигляді задатків, і придбань, що є наслідком спеціально організованого тренування. Навіть дуже високі задатки до того або іншого виду діяльності, що свідчать про природну обдарованість людини, служать лише необхідною основою високих здібностей до занять спортом. Дійсні ж здібності можуть бути виявлені лише в процесі навчання й виховання і є наслідком складної діалектичної єдності - вродженого й придбаного, біологічного й соціального.

Завдання відбору й орієнтації на різних етапах різноманітні. Якщо на першому етапі важливо, насамперед, встановити доцільність серйозних занять обраним видом спорту для того або іншого підлітка, то на наступних етапах коло завдань значно розширюється: орієнтація спортсмена для спеціалізації в конкретних номерах програми, відбір у збірні команди, комплектування команд й ін.

Методика спортивного відбору на етапі початкової підготовки визначається основним завданням першого щабля відбору - допомогти дитині правильно вибрати вид спорту для спортивного вдосконалювання.

Одним з основних моментів, що визначають подальші спортивні успіхи дитини, є вік початку занять спортом.
Сприятливий вік початку занять у ряді видів спорту

(по В.Н. Платонову)

Вид спорту



13-16

13-16

Художня гімнастика



6-8




Плавання

9-12

8-11

Конькобєжний

13-15

13-15




Велосипедний

14-16

14-16

Важка атлетика








Академічна

Гребля


15-17



Спортивна гімнастика

8-9

6-8




Боротьба

12-14



Гандбол

11-13

10-12




Біг, 100–400 м

13-14

13-14

Волейбол

12-14

11-13




Біг, 800–1500 м

14-16

14-16

Футбол

12-14





В окремих випадках не можна відмовляти в прийомі до спортивної секції й дітям, чий вік трохи перевищує наведені границі. Досить сказати, що прославлена радянська лижниця Г. Кулакова початку займатися спортом у віці 20 років, олімпійська чемпіонка 1976 р. у швидкісному бігу на ковзанах Г. Степанская - в 17 років, відомі радянські велосипедисти Н. Горелов, В. Каминский, А. Чуканов - у віці 17-19 років.

У переважній більшості видів спорту фактичний вік початку занять найсильніших спортсменів на 3-5 років більше "директивного".

Це обумовлено тим, що:



  1. Прагнення до більш раннього прогнозування спортивних здібностей сполучено з різким зниженням його вірогідності.

  2. Особливості сучасного спортивного тренування пред'являють настільки високі вимоги до організму спортсмена, діти, які раніше приступилися до занять спортом, як правило, раніше й ідуть зі спорту. І дійсно, численні спостереження показують, що діти, що приступилися до занять в 6-8-літньому віці, у багатьох випадках припиняють заняття спортом в 15-17 років, тобто до оптимального віку для досягнення найвищих результатів. У цей час у різних країнах миру проглядається прагнення до навчання плаванню 3-5-літніх і навіть грудних дітей. У деяких дитячих спортивних школах намагаються залучити до занять спортом дітей з дитячих садів. З позицій рішення завдань масового оздоровлення дітей за допомогою плавання або ходьби на лижах, їхнього гармонічного розвитку такий підхід доцільний. Але в жодному разі не можна надавати роботі з малолітніми дітьми спортивну спрямованість, як це, на жаль, іноді робиться на практиці. Спроби організувати спортивну роботу з 4-6-літніми дітьми є нерезультативними й навіть шкідливими для їх подальшого спортивного вдосконалювання.

При початковому відборі в першу чергу потрібно орієнтуватися на стабільні (малозмінні в ході розвитку й у малому ступені залежні від тренувальних впливів) фактори. У найбільшій мері цим вимогам відповідають морфологічні ознаки.
Спадковість деяких морфологічних ознак у людини (по В.Б. Шварцу,
С.В. Хрущеву))


Спадкові ознаки, %

Морфологічні ознаки

85 – 90

Довжина тіла, верхніх і нижніх кінцівок

80 – 85

Довжина тулуба, плеча й передпліччя, стегна й гомілки

70 – 80

Маса тіла, ширина таза й стегна, плечової кістки й коліна

60 – 70

Ширина плечей, гомілки, зап'ястя

60 і меньше

Окружність зап'ястя, щиколотки, стегна, гомілки, плеча, передпліччя, шиї, талії, сідниць

Значною мірою обумовлені генетично й можливості системи енергозабезпечення організму. Зокрема , результати досліджень, проведених у різних лабораторіях за участю близнюків, показали, що такі параметри як відносні величини максимального споживання кисню й кисневого боргу є досить стабільними характеристиками. У видах спорту, де вирішальну роль грають функціональні можливості аеробної системи енергозабезпечення (лижні перегони, біг на довгі дистанції, велосипедний спорт), уже при первісному відборі необхідно оцінювати такі показники як максимальне споживання кисню (max VO2) і життєву ємність легенів (ЖЕЛ).

В останні роки при відборі перспективних спортсменів усе ширше використаються дані м'язової біопсії. Тренування не робить великого впливу на скорочувальні властивості волокон, різних видів й їхнє процентне співвідношення; індивідуальні розходження в структурі м'язової тканини в основному обумовлені генетично. Кількість м'язових волокон, що швидко скорочуються у спринтерів дуже велике й може займати до 80% і більше загальної площі поперечного зрізу кістякових м'язів. У спортсменів, що спеціалізуються на середні дистанції, це співвідношення змінюється, і їхні м'язи характеризуються рівною кількістю волокон різних типів. У структурі м'язової тканини стаєрів переважають повільні м'язові волокна, що скорочуються, які можуть займати до 80-90 % площі поперечного зрізу м'яза.

У процесі початкового відбору варто широко використати прості психолого-педагогічні тести, що дозволяють оцінити рівень рухових здібностей дітей. При цьому перевагу варто віддавати тим тестам, які характеризують рухові здібності значною мірою обумовлені природними задатками. Зокрема , особливу увагу варто віддавати тестам, що дозволяють оцінити швидкісні якості, координаційні здібності, витривалість при аеробній й анаеробній роботі. Також необхідно вирішувати питання формування стійкого інтересу й захопленості заняттями спортом.


На етапах попередньої базової й спеціалізованої базової підготовки спортивної підготовки необхідна розробка прийомів підкріплення мотивів вибору спортивної діяльності по схильностях.

Ефективність відбору на цих етапах значною мірою пов'язана з оцінкою в спортсменів основних показників, що характеризують рівень їхньої спеціальної підготовленості й спортивної майстерності. У їхньому числі рівень розвитку психофізичних якостей (швидкісно-силових, різних видів витривалості, гнучкості, координаційних здібностей), можливості системи енергозабезпечення, досконалість спортивної техніки, економічність роботи, здатність до перенесення навантажень й ефективного відновлення.
Вплив деяких психомоторних якостей і морфофункциональных показників на результативність у різних видах спорту


Вид спорту

Оцінка психофізичних якостей і морфофункціональних

показників*






М'язова сила

Витривалість

Статура

Гнучкість

Координація

Швидкість

Вестибулярна стійкість

Стрибки у воду

1

1

3

3

3

1

3

Плавання на дистанції



















-

короткі

3

1

2

2

1

2

0

довгі

2

3

2

2

1

0

0

Біг на дистанції






















короткі

2

1

3

1

1

3

1

довгі






















Бокс

3

3

1

1

2

3

1

Боротьба дзюдо

3

2

1

2

.2

3

2

Фехтування

2

3

1

2

3

3

2

Спортивна гімнастика

3

2

3

3

3

1

3

Настільний теніс

1

2

1

1

2

2

1

Гандбол

2

2

1

2

3

2

1

Хокей

2

2

2

1

3

2

1

Футбол

2

3

2

2

3

3

2

* Умовні позначки: 0 - немає впливу, 1 - незначний вплив, 2 - середній вплив, 3 - значний вплив.

На етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей важлива оцінка спортивної обдарованості в обраному виді спорту, визначення шляхів розвитку необхідних здібностей, максимальних потенційних можливостей спортсмена й оцінка їхніх меж, діагностика й корекція мотивів занять спортом.

Особливого значення набуває оцінка особистісних і психічних якостей спортсмена. При цьому оцінюють стійкість до стресових ситуацій змагань, здатність настроюватися на активну змагальну боротьбу, уміння мобілізувати сили при гострій конкуренції, психічну стійкість при виконанні об'ємної й напруженої тренувальної роботи, здатність контролювати зусилля, темп, швидкість, напрямок рухів, розподіл сили в змаганнях, а також уміння показувати найвищі результати в найбільш відповідальних стартах, в оточенні сильних суперників. Видатних спортсменів, як правило, характеризує вміння вести активну боротьбу у відповідальних змаганнях, з найбільшою конкуренцією. Недарма досвідчені тренери в якості одного з найважливіших критеріїв оцінки перспективності спортсменів використають їхню здатність показувати у фінальних стартах більше високі результати, чим у попередні. Практика показує, що психічна стійкість, здатність гранично мобілізуватися в екстремальних умовах відповідальних змагань багато в чому обумовлені природними задатками й удосконалюються на превелику силу.

Має свої особливості відбір у командних дисциплінах велосипедного й гребного спорту, спортивних іграх.




  1. Література:

  2. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. – М., 2002.

  3. Клименко В.В. Психомоторные способности юного спортсмена. – Киев: Здоров’я, 1987. - 165 с.

  4. Озеров В.П. Психомоторные способности человека. – Дубна: «Феникс+», 2002. – 320 с.

  5. Психология спорта. Современные направления в психологии. – М., 1989.

  6. Теория спорта / Под ред. проф. В.Н. Платонова. – К.: Вища школа, 1987. – 424 с.








База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка