Лекція Понятійно-термінологічний апарат з питань регіонального розвитку Зміст понять «регіон», «регіональний розвиток»



Скачати 106.25 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір106.25 Kb.
Лекція 1. Понятійно-термінологічний апарат з питань регіонального розвитку


  1. Зміст понять «регіон», «регіональний розвиток», «регіонала політика», «менеджмент регіонального розвитку».

Поняття регіонального розвитку, в першу чергу, пов’язано з поняттям «регіон». Термін «регіон» походить від латинського “regio” (країна, область) і у багатьох західноєвропейських мовах співпадає змістовно з терміном «район», або є дуже близьким до нього за своїм значенням. У вітчизняній науці у 80-х роках цей термін вживався у відношенні до різних територій – від республіки до низового району, В.Д. Павленко, зокрема, вважає за доцільне застосовувати термін «регіон» до крупних частин держави, або частин Землі. Географічний енциклопедичний словник визначає регіон як «територію (акваторію), почасти значну за розмірами, яка не обов’язково є таксономічною одиницею в системі якогось територіального поділу». У праці американських учених Стефана С. та Джона Флоріна регіоном може вважатися певна територія, яка має виразно відмінні природні умови, економічні і культурні особливості. За їх визначенням, «регіон – це територія, яка має певні спільні особливості, що виокремлюють її з навколишніх територій».

Некрасов Н.Н. У своїй роботі «Регіональна економіка» визначає регіон як такий, що володіє «однорідними природними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі поєднання комплексу природних ресурсів з відповідною існуючою та перспективною матеріально-технічною базою, виробничою і соціальною інфраструктурою».

Стеченко Д.М. визначає регіон двояко: 1. як область, район, частину країни, що відрізняється від інших областей сукупністю природних або історично сформованих, відносно стійких економіко-географічних та інших особливостей, які часто поєднуються з особливостями національного складу населення; 2. це група сусідніх країн, близьких за національним складом і культурою населення або однотипних за суспільно-політичним устроєм, що виділяються в окремий економіко-географічний район світу.

В Україні на державному рівні було погоджено розглядати регіон як окрему одиницю системи адміністративно-територіального устрою (області, АР Крим, міста Київ та Севастополь). Цей підхід пояснювався зручністю використання терміну у розробці регіональних стратегій розвитку. Однак в наукових колах тривають дискусії про доречність такого ототожнення. Висуваються думки про можливість використання терміну «регіон» до соціально-економічних та історико-географічних районів України.

За Новіковою, регіон – це територіально спеціалізована й адміністративно визначена частина території країни, що характеризується цілісністю відтворювального процесу і єдиною системою управління. Регіон відзначається спільністю природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Регіон є складною соціально-економічною системою.


Варто проаналізувати поняття «регіональний розвиток». Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики» регіональний розвиток - процес соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших позитивних змін у регіонах. За А. Мельничуком, регіональний розвиток є сукупністю позитивних науково обґрунтованих структурних і функціонально-територіальних змін соціально-економічної та екологічної діяльності людей за певний відрізок часу. Г.П. Підгрушний регіональний розвиток трактує як комплексний багатомірний структурно трансформаційний процес (2003 p.), К.В. Мезенцев - як якісну зміну в часі станів просторової організації людської діяльності у регіонах, А.П. Голіков - як зміну внутрішньої соціально-економічної структури.

Категорія «регіональний розвиток» включає такі поняття як суспільно-географічне положення, територіальний поділ та інтеграцію праці, структуру, спеціалізацію і рівень концентрації виробництва та послуг, їх комплексність і пропорційність, процеси агломерування і поляризації суспільної діяльності, конкурентоспроможність регіонів, їх експортний потенціал та зовнішні зв'язки.


Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики» державна регіональна політика - система цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для забезпечення високого рівня якості життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності. За А. Мельничуком, регіональна політика - це сфера діяльності державних і самоврядних органів з управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми. Це - система засобів, механізмів, інструментів та дій для досягнення цілей: створення повноцінного життєвого середовища для людей на усій території України; збереження просторової єдності держави; сталого і збалансованого розвитку її регіонів; узгодження регіональних і загальнодержавних інтересів Це дії держави, спрямовані на вирівнювання умов діяльності регіонів і їхніх результатів, підвищення ефективності використання регіональних ресурсів і можливостей створення належних соціальних умов для життєдіяльності населення
Регіональна політика включає такі сфери діяльності: фінансово-економічне забезпечення регіонів; підвищення конкурентоздатності територій; інформаційне забезпечення; інтеграція регіонів;

реальне партнерство центра і регіонів.


За О. В. Гладким, менеджмент регіонального розвитку — наука про управління економічною ефективністю розвитку та розміщення людської діяльності на території відповідно до дії природних, соціальних, економічних передумов і факторів. Об’єктом дослідження менеджменту регіонального розвитку має бути власне регіональний розвиток підприємства (фірми, організації), оснований на пошуку шляхів найвищої економічної ефективності залежно від вибору місцеположення на території. Предметом дослідження є управлінські важелі і методи найбільш прибуткового та економічно вигідного розміщення підприємства (фірми, організації) в регіоні, що випливають із поліваріантної оцінки ефективності розвитку фірми в окремих точках простору за конкретних умов. Метою менеджменту регіонального розвитку є розроблення комплексу управлінських важелів та рекомендацій із розміщення у просторі окремих підприємств (фірм, організацій), що сприяють підвищенню економічної ефективності (прибутковості) їх функціонування в регіоні.

До завдань менеджменту регіонального розвитку не належить розроблення управлінських методів і прийомів з оптимізації території регіону, його ресурсів та каркасної конфігурації. Ці питання розглядаються у межах науки з регіонального управління. регіональне управління покликане здійснювати пошук шляхів оптимізації функціональної структури окремих територій з метою створення найсприятливіших умов для розвитку різних видів діяльності і формування додаткової високої економічної ефективності господарювання (комерційного прибутку). Серед його завдань також мають бути питання раціонального використання і охорони природних ресурсів, підвищення рівня життя людей, надання соціальних привілеїв і гарантій різним категоріям громадян та ін.

Регіональний менеджмент – це наука, що вивчає складові системи управління розвитком території, взаємозв’язок між ними при врахуванні дії об’єктивних економічних законів.
В число основных задач регионального менеджмента входят:

• обеспечение расширенного воспроизводства условий жизнедеятельности населения региона, высокого уровня и ка­чества жизни;

• экономическая и социальная трансформация хозяйства ре­гиона, анализ, прогнозирование и программирование ре­гионального развития;

• оптимизация финансовых потоков, формирование условий и механизмов укрепления экономической базы региона и муниципальных образований;

• обеспечение экологической безопасности в регионе, защи­та окружающей среды;

• формирование и реализация структурной, инвестиционной и научно-технической политики в регионе, создание и развитие рыночной инфраструктуры.




  1. Цілі, функції, регіонального управління.

До основних функцій регіонального управління відносяться:

  • визначення рівня економічного та соціального розвитку регіону й аналіз сформованої ситуації, в результаті якого повинні бути отримані конкретні дані. Це дозволяє виявити проблеми в регіональному розвитку, намітити шляхи їх вирішення і мобілізувати засоби для їх розв’язання;

  • прогнозування і планування регіонального розвитку. Ця функція управління на регіональному рівні полягає в розробці стратегії економічного й соціального розвитку регіону, на основі якої формуються програми економічного та соціального розвитку регіону, а також інші змістові програми;

  • організація регіонального управління полягає у формуванні організаційних структур управління регіоном на основі проектування нових або вдосконалювання існуючих;

  • мотивація регіонального розвитку полягає в необхідності забезпечення постійного підвищення рівня життя населення на основі сталого економічного росту як у межах регіону, так і в масштабі всієї країни;

  • контроль процесу економічного й соціального розвитку регіону повинен здійснюватися з метою досягнення поставлених цілей і подолання проблемних ситуацій, що вимагають вирішення;

  • регулювання регіонального розвитку здійснюється на основі законодавчого поля, що діє на території регіону і формується в результаті спільної діяльності органів законодавчої, виконавчої влади національного й обласного рівнів, а також органів місцевого самоврядування.




  1. Принципи регіонального менеджменту, методи, інструменти.

Реалізація основних функцій регіонального управління повинна здійснюватися на основі таких принципів (за Новіковою, О.І. Гавриловим):



  1. принципа наукової обґрунтованості управлінських рішень, що передбачає розробку якісних управлінських рішень, заснованих на об'єктивних економічних законах і результатах попереднього аналізу рівня регіонального розвитку;

  2. принципа погодженості всіх елементів системи регіонального управління, що полягає у формулюванні адекватних цілей діяльності й розвитку регіону, виконанні для їх реалізації основних функцій регіонального управління, а також використанні необхідних методів управління при відповідному ресурсному забезпеченні;

  3. принципа раціоналізації діапазону регіонального управління, що полягає в розробці та функціонуванні ефективних організаційних структур управління, що забезпечують суб'єкту управління відповідну керованість об'єктом управління;

  4. принципа оптимізації співвідношення централізації та децентралізації в процесі регіонального управління, що повинен забезпечити раціональне об'єднання єдиноначальності й делегування повноважень, що дозволяє приймати якісні управлінські рішення і реалізовувати їх у запланований термін;

  5. принципа формування та використання адекватної і достовірної управлінської інформації на основі ефективної організації інформаційних потоків, що полягає в одержанні та використанні необхідної управлінської інформації про стан об'єкта регіонального управління;

  6. принципа максимізації результату регіонального управління при мінімізації ресурсних витрат, заснованого на одержанні запланованого результату управління при використанні необхідного обсягу природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і інформаційних ресурсів.

7. Суть принципу децентралізації полягає в переміщенні прийняття рішень від центральних органів управління до агентам ринку. Цей принцип обмежує монополію регіонального менеджменту на всевладдя, забезпечує економічну свободу суб'єктів господарювання в регіоні й поліцентричну систему прийняття рішень, а також делегування функцій управ¬ленія зверху вниз.

8. Принцип партнерства передбачає відхід від жорсткої ієрархи-чеський співпідпорядкованості по вертикалі. Він диктує правила пове¬денія об'єктів і суб'єктів регіонального управління в процесі їх взаємодії як юридично рівних партнерів.

9. Принцип субсидіарності полягає у виділенні фінансових ресурсів під заздалегідь визначені цілі. Він реалізується в регіональному менеджменті через формування механізмів перерозподілу фінансових ресурсів з метою забезпечення мінімальних державних соціальних стандартів для всього населення регіону, а також мінімальної бюджетної забезпеченості.

10. Змістом принципу мобільності та адаптивності є здатність системи регіонального управління чуйно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Цей принцип проявляється через постійну трансформацію функціональної та організаційної структур регіонального менеджменту, що дозволяє суб'єктам управління адаптуватися до швидко мінливих ринкових умов функціонування.

11. Принцип виділеної компетенції (на відміну від принципу розмежування функцій) полягає в диференціації функцій не між сферами регіонального управління, а всередині них. За таким принципом здійснюються перерозподіл функцій суб'єктів державного, регіонального та муніципального управління, а також ресурсне забезпечення реалізації кожної функції. Принцип виділеної компетенції більш детально буде розглянуто нижче.


  1. Методи регіонального менеджменту.

Методы регионального менеджмента также обусловлены сис­темой рыночного хозяйства региона. Под методами регионального менеджмента принято понимать совокупность приемов и средств воздействия на хозяйствующие субъекты региона.

До основних методів регіонального управління відносяться:



  • економіко-правові методи регіонального управління, щоі полягають у створенні сприятливих правових умов (на основі прийняття адекватної законодавчої бази) для забезпечення сталого економічного росту в регіоні;

  • організаційно-адміністративні методи регіонального управління, що полягають у використанні сукупності методів проектування та удосконалення раціональних організаційних структур регіонального управління, функціонування яких забезпечує досягнення поставлених цілей регіонального розвитку;

  • морально-психологічні методи регіонального управління, що полягають у формуванні позитивного іміджу представників регіональної влади, заснованого на сумлінному виконанні своїх посадових обов'язків, що виражається в досягненні реального зростання економічних показників у регіоні й на цій основі підвищенні рівня життя населення.




  1. До інструментів регіонального менеджменту відносяться:

регіональна політика: економічна, соціальна, демографічна;

концепція економічного й соціального розвитку регіону;

стратегія економічного й соціального розвитку регіону;

програми економічного й соціального розвитку регіону, а також інші програми, що класифікуються за змістовною ознакою (наприклад, програми інвестиційного розвитку міста);

баланси: трудових ресурсів регіону; фінансових ресурсів регіону; регіональний баланс виробництва й розподілу продукції; зовнішньоторговельний баланс регіону, а також інші змістовні баланси (наприклад, баланс виробництва та споживання електроенергії в регіоні і т.д.);

місцеві бюджети: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети і бюджети місцевого самоврядування [7].



  1. Суб’єкти, об’єкти регіональної політики.


За О.Я. Романів ,об’єктом державної регіональної політики є регіон, соціально-економічна сутність якого відображає система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У зв’язку із цим регіоном може бути й спеціальна вільна економічна зона та інші законодавчо визначені територіальні утворення. За А. Мельничуком, це територія держави і її регіони, та інші територіальні утворення: інтегральні райони, агломерації, столичні, транспорті, приморські, високо розвинуті і депресивні регіон, корпоративні системи, регіональні господарські комплекси та кластери тощо. Суб’єктами державної регіональної політики є органи державної влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, а також великі виробничі корпорації і міжрегіональні асоціації. Засобом реалізації державної регіональної політики є управління, одна із галузей якого – управління регіональною економікою. Предметом регіонального управління є економіка регіону й всі процеси, які з цим пов’язані.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка