Лекція походження І географія людських рас



Скачати 121.78 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір121.78 Kb.
ЛЕКЦІЯ 3. Походження і географія людських рас
План:

  1. Поняття „раси”, їх походження, центри формування.

  2. Класифікації рас.

  3. Європеоїдна раса.

  4. Монголоїдна раса.

  5. Негроїдна раса.

  6. Австралоїдна раса.

  7. Контактні раси.


1. Поняття „раси”, їх походження.

Раси – біологічно стійкі та історично сформовані на певних територіях групи людей, які характеризуються спільними спадковими морфологічними і фізіологічними ознаками і пов’язані спільністю походження.

Наука, що вивчає фізичні типи людей, називається антропологія.

Походження терміна „раса” точно не встановлено. Можливо, він походить від араб. ras – корінь, корінь, початок. Інша версія – від італ. razza – плем’я. У нинішньому розумінні слово razza вперше вжито в 1684 р. франц. вченим Франсуа Берньє.

Поділ і групування людей за зовнішніми та деякими внутрішніми ознаками називається расовою класифікацією. При виділенні рас особливо враховують зовнішні антропологічні відмінності (фізичні, тілесні) – колір шкіри, волосся, колір і форму очей, форму носа, зріст і пропорції тіла, довжину і ширину черепа, волосатість тіла та ін.

При групуванні людей у раси використовують і внутрішні расові показники – групу крові, узори пальців, зубні випуклості та ін. Тому нині при вивченні расових відмінностей все частіше використовують висновки генетики, зокрема антропогенетики – науки про закони спадковості і мінливості людини.

Всі расові відмінності мають груповий характер. Вони є спадкові, передаються від батьків до дітей протягом багатьох поколінь. Сучасна антропологія зводить формування расових ознак до 3-х основних факторів: пристосування до природно-географічних умов, відносної ізоляції та змішання расових ознак. Їх формування відбувалось у процесі антропогенезу і етногенезу.

Необхідними умовами, щоб зовнішні фізичні ознаки людей могли вважатися расовими, є спадковий характер і наявність географічного ареалу поширення. Отже, раси є внутрішньовидовими категоріями біологічного виду Homo sapiens.

Проблема формування рас (расогенез) пов’язана як з природно-географічним простором, так і з історичним часом. В теорії сучасного расогенезу склалися 2 напрямки – поліцентризм і моноцентризм.

Прихильники поліцентризму: формування расових ознак відбувалось понад 1 млн. р. у кількох центрах Європи, Африки та Азії. Расові ознаки були притаманні ще різним видам архантропів (китайських, яванських, африканських, європейських). Кожна із сучасних рас походить від різних видів найдавніших людей, тобто було декілька самостійних ліній формування сучасних рас.

Прихильники моноцентризму: процес расогенезу відбувався вже в сучасних людей (кроманьйонці, Homo sapiens) 40 – 18 тис. р. тому в регіоні Середземномор’я з прилеглими областями Пд. і Сх. Африки та Зх. Азії. Тобто всі сучасні раси походять від одного виду людей.

Припускають також, що в часи пізнього палеоліту існували 2 центри расоутворення – східний (Сх. і Пд.-Сх. Азія) і західний (Пн.-Сх. Африка, Пд.-Зх. Азія і Пд. Європа). Згодом різні популяції людей розселилися на величезних просторах Землі і під дією основних расоутворюючих факторів сформувалася сучасна расова мозаїка людства.
2. Класифікації рас

Історія людства засвідчує, що „чистих” рас не існує, а лише виділяються великі, менші і малі групи людей з усталеними фізичними характеристиками. Залежно від рівня вияву антропологічних особливостей виділяються: великі раси, малі раси (підраси), контактні раси (перехідні і змішані), локальні раси (антропологічні типи).

В сучасній антропології використовують 2 класифікації людських рас - морфологічну і популяційно-генетичну.

Загальноприйнятою є морфологічна класифікація, яка спирається на успадковувані зовнішні ознаки. Згідно з нею, виділяються 3 великі раси: європеоїдна (євразійська), монголоїдна (азіатсько-американська), негро-австралоїдна (екваторіальна).

Нині більшість дослідників поділяють екваторіальну расу на 2 самостійні раси – негроїдну (африканську) і австралоїдну (океанійську), що є найбільш обгрунтованим і виправданим.

Популяційно-генетична класифікація рас спирається на вчення про групи крові, білки, будову зубів, узори на подушечках пальців рук і ніг, лінії на долонях і підошвах, смакові відчуття та інші морфологічні та фізіологічні особливості. Географічні простори виділених на цій основі рас не збігаються з ареалами поширення великих рас морфологічної класифікації. Популяційно-генетична класифікація дає можливість поставити поділ рас на генетичну основу, уточнити генетичні складові рас і навіть етносів – популяцій.

Виділяють 2 великі расові стовбури – західний і східний. Беручи за основу волосяний покрив і будову черепа, до західного стовбура відносять європеоїдну і екваторіальну (негроїдну і австралоїдну) великі раси, а до східного – монголоїдну. Виходячи з особливостей будови зубів, узорів на подушечках пальців, властивостей сиворотки крові, до західної раси (атланто-середземноморської) включають європеоїдів і негроїдів, а до східної – монголоїдів і австралоїдів.


3. Європеоїдна раса

Європеоїдна (євразійська) велика раса охоплює майже 1/3 населення Землі. Формування раси відбувалось на території Пд., Центральної і Зх. Європи, Пн. Африки, Пд.-Зх. Азії. У зв’язку з цим для європеоїдів характерні такі морфологічні ознаки (досить різноманітні!): світлий або смуглявий колір шкіри; колір очей і волосся від світлого до темного; волосся пряме або хвилясте; порівняно сильно розвинутий волосяний покрив тіла; виразний ніс різної форми з тонкими ніздрями, з середнім чи високим переніссям; тонкі або середньої товщини губи; вузьке або середнє за шириною обличчя; середній чи високий зріст.

Після Великих географічних відкриттів європеоїдна раса широко представлена в Америці (особливо в Пн. Америці), в Сибіру і на Далекому Сході, в Австралії і Пд. Африці.

У зв’язку з широким ареалом формування європеоїдної раси і різноманітністю морфологічних ознак виділяють 3 малі раси: північноєвропейську, середньоєвропейську, південноєвропейську.

Північноєвропейська (нордична) мала раса сформувалась у помірному поясі Європи в умовах прохолодного вологого клімату. Морфологічні ознаки: середній і високий зріст, світла шкіра, світле і русяве волосся, сірі і блакитні очі.

У складі малої раси виділяють 2 локальні раси (антропологічні типи):



  • атланто-балтійська: британці, голландці, пн. німці, данці, норвежці, шведи, зх. Фінни, литовці, латиші;

  • біломоро-балтійська: північні росіяни, карели, сх. фінни, естонці.

Південноєвропейська мала раса займає територію від Гібралтарської протоки до Індії, сформувалась в умовах субтропічного і тропічного клімату. Морфологічні ознаки: смаглява шкіра, переважно темні очі, кучеряво-хвилясте і пряме м’яке, темне чи чорне волосся, прямий довгий ніс чи ніс з горбинкою.

Локальні раси:



  • середземноморська: португальці, іспанці, пд. французи, італійці, араби, бербери;

  • адріатична (динарська): греки, албанці та ін. етноси Балкан;

  • передньоазіатська (вірменоїдна): вірмени та ін. етноси Кавказу і Малої Азії;

  • кавказька: грузини, азербайджанці, лезгини, абхази, талиші, цахури, удини, тати та ін.;

  • каспійська: туркмени, частина азербайджанців, цахурів та ін.;

  • паміро-ферганська: таджики, більшість узбеків, мало чисельні етноси Паміру;

  • індо-афганська: хіндустанці, пуштуни, лури, бахтіари та ін.

Середньоєвропейська мала раса займає проміжне місце між пн.-європейською і пд.-європейською малими расами. Локальні раси:

  • альпійська: більшість населення Швейцарії, приальпійських районів Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Словаччини, Пн. Італії;

  • центральноєвропейська: сх. частини Німеччини і Австрії, Угорщина, Румунія, Молдова, Польща, Правобережна і Центральна Україна, зх. частини Білорусі і Литви;

  • східноєвропейська: райони Європейської Росії, росіяни Сибіру, Далекого Сходу, Сх. Україна, Центральна і Сх. Білорусь.



4. Монголоїдна раса

Монголоїдна (азіатсько-американська) велика раса охоплює 1/4 населення Землі. Монголоїдні ознаки складались у степах і напівпустелях Сх. і Центральної Азії, де поширені пилові і піщані бурі, в умовах континентального клімату з різкими добовими і сезонними перепадами температур.

Такі умови вплинули на формування певних морфологічних ознак: вузький розріз очей, епікантус; смаглява шкіра з жовтуватим відтінком; плескате обличчя з виступаючими вилицями; досить вузький ніс, що слабо виступає над обличчям, невисоке перенісся; темне або чорне жорстке пряме волосся; слабо розвинута борода і волосяний покрив на тілі; середня товщина губ; невисокий і середній зріст; лопатоподібні різці (до 80 – 90 % випадків); завиткові узори на кінчиках пальців.

Монголоїдна раса поширена в Центральній, Пн-Сх., Сх. і Пд.-Сх. Азії, в Америці (корінне населення – індіанці). В її складі виділяються 4 малі раси:

Континентальна (азіатська) мала раса має такі морфологічні ознаки: широке обличчя, смагляво-жовтувата шкіра, пряме чорне туге волосся, карі і чорні очі, вузький розріз очей, тонкі губи, розвинутий епікантус, слабо розвинутий волосяний покрив тіла. В її складі – 2 локальні раси:


  • північноазіатська: малочисельні етноси Сибіру – евенки, ороки, окремі групи якутів і бурятів;

  • центральноазіатська: монголи, калмики, пд. алтайці, більшість якутів і бурятів, тувинці та ін.

Тихоокеанська (східноазіатська) мала раса – корейці, пн. і сх. китайці, пн. тибетці, ряд малочисельних етносів Пд.-Сх. Китаю. Морфологічні ознаки: смаглява жовтувата шкіра, вузькувате обличчя, вузький розріз очей, слабо виражений епікантус.

Арктична (ескімоська) мала раса – ескімоси, алеути, палеоазіатські етноси (чукчі, коряки, юкагири, нівхи, кети та ін.). Морфологічні ознаки: невисокий зріст, кремезна будова тіла, плоске вилицювате обличчя, вузький розріз очей, виражений епікантус, пряме туге волосся, вузький слабо виражений ніс, великі зуби, відкладання підшкірних жирів на обличчі та кінцівках.

Американська мала раса – індіанці Америки: середній зріст, смагляво-червонувата шкіра, пряме туге чорне волосся, карі або чорні очі, вузькуватий розріз очей, слабо виражений епікантус, вузьке продовгувате обличчя, виражений вузький ніс, європеоїдний вираз обличчя, відсутня група крові „А”.
5. Негроїдна раса

Негроїдна (африканська) велика раса охоплює менше 10 % населення Землі. Вона сформувалася в Африці на південь від Сахари, в умовах жаркого і вологого клімату з посиленою сонячною радіацією. Це сприяло появі таких морфологічних ознак: темна пігментація шкіри, товсті губи, широкі ніздрі, кучеряве волосся, слабо розвинутий волосяний покрив тіла, виступаючі щелепи.

Після Великих географічних відкриттів внаслідок работоргівлі велика кількість негрів проживає також на Американському континенті. Виділяють 3 малі раси:



Негрська – поширена в Зх. і Сх. Африці. Морфологічні ознаки: середній і високий зріст, довгі нижні кінцівки, тонкий тулуб та всі ознаки негроїдної раси.

Негрильська (центральноафриканська або пігмейська) – поширена в лісах басейну р. Конго, де проживають малочисельні етноси. Морфологічні ознаки: низький зріст (142 – 145 см, найвищі – 150 см), виступаючі щелепи (прогнатизм), широкий рот, нетовсті губи, загальні негроїдні риси.

Бушмено-готентотська (південноафриканська) – на півдні Африки. Морфологічні ознаки: малий зріст (150 – 155 см), велика кучерявість волосся, жовтуватий відтінок шкіри, пласкувате обличчя зі зморшкуватою шкірою.
6. Австралоїдна раса.

Австралоїдна (океанійська) велика раса поширена у Пд.-Сх. і Сх. Азії, в Океанії. Морфологічні ознаки: темна шкіра, широкий ніс, товсті губи (негроїдні риси), кучеряве хвилясте волосся, сильно розвинутий волосяний покрив тіла, виступаючі щелепи.

Через значну різноманітність расових ознак виділяють 5 малих рас:



Австралійська – племінні етноси Австралії. Морфологічні ознаки: середній і вище зріст, темно-коричневий відтінок шкіри, низький широкий ніс, виражені надбрівні дуги, середньої повноти губи, виступаючі щелепи, сильно виражений волосяний покрив тіла, чорне хвилясто-кучеряве волосся.

Ведоїдна – Шрі-Ланка, дравідійські етноси, ряд племінних етносів Індонезії. Морфологічні ознаки: малий зріст (до 150 см), виражені надбровні дуги, виступаючі щелепи, помірна ширина носа, чорне хвилясто-кучеряве волосся, слабо виражений волосяний покрив на обличчі.

Папуасько-меланезійська – Сх. Індонезія, Іріан-Джайя, Папуа – Нова Гвінея, Меланезія. Морфологічні ознаки: темно-коричневий відтінок тіла, потовщені губи, виступаючі щелепи, низький зріст. У папуасів – ніс з горбинкою.

Негритоська (ісп. negrito – маленький негр) – внутрішні райони о. Нова Гвінея, Андаманські о-ви, крайня пн. Філіппін, тропіки Таїланду, семанги Малайзії. Характеризується низьким зростом: чол. – 148 см, жін. – 138 см.

Айнська – о. Хоккайдо. Морфологічні ознаки: проміжні риси між монголоїдами і австралоїдами, темно-світлуватий відтінок шкіри, сильно розвинутий волосяний покрив тіла, широкий ніс, пласкувате обличчя, чорне кучеряве волосся, епікантус, спадистий лоб.

7. Контактні раси

В зонах контактів великих, малих і локальних расових типів проходили процеси змішування антропологічних ознак, що продовжуються багато тисячоліть. До контактних рас належить 30 % населення Землі. Розрізняють перехідні і змішані раси, залежно від часу і глибини міжрасових контактів.



Перехідні раси склались у давні часи. Нині важко сказати, чи вони є результатом змішання 2-х рас, чи зберігають давні ознаки. В Європі міжрасові контакти йдуть 18 – 12 тис. р., у Африці й Азії – 40 – 20 тис. р. До перехідних контактних рас належать: уральська, південносибірська, південноазіатська, полінезійсько-мікронезійська, ефіопська, південноіндійська.

Уральська (уральсько-лапоїдна) перехідна раса склалась у зоні контактів європеоїдів і монголоїдів близько 10 – 7 тис. р. до н.е. В її формуванні взяли участь елементи давніх саамів – ліпоїдів, які населяли територію між Уралом і р. Єнісеєм. Нині представники уральської перехідної раси населяють територію пд.-зх. Сибіру, крайньої півночі Європейської Росії, Середнього Поволжя і Приуралля – ханти, мансі, комі-перм’яки, марійці, удмурти, окремі групи мордвинів.

Морфологічні ознаки: смаглява шкіра з жовтуватим відтінком, вузькуватий розріз очей, темне пряме чи хвилясте волосся, вузький кирпатий ніс добре виступає на європеоїдному обличчі.

Південносибірська (туранська) перехідна раса з перших століть н.е. формувалась між Пд. Уралом і р. Єнісеєм, де проходили активні контакти між європеоїдами і монголоїдами. Представники – казахи, киргизи. Переважають монголоїдні ознаки: широке обличчя, короткоголовість, вузькуватий розріз очей.

Південноазіатська (малайська) перехідна раса поєднує риси монголоїдної і австралоїдної великих рас: смагляво-оливковий відтінок шкіри, низьке обличчя, відносно широкий ніс, потовщені губи, темні очі і волосся. Представники: пд. китайці, в”єти, лао, кхмери, більшість етносів Таїланду, М”янми, Індонезії, Філіппін.

Полінезійсько-мікронезійська перехідна раса займає проміжне місце між усіма великими расами. Їй притаманні ознаки 3-х великих рас: смаглява шкіра, повнуваті губи, виражений ніс середнього розміру, хвилясто-кучеряве волосся, європеоїдне, але більш масивне обличчя.

Південноіндійська (дравідійська) перехідна раса є проміжною між південними європеоїдами та австралоїдами: вузьке видовжене обличчя, середньої повноти губи, помірно широкий ніс, що виділяється на обличчі, смагляво-коричнева шкіра, карі очі, чорне кучеряве волосся. Найтиповіші представники – каннари.

Ефіопська перехідна раса займає проміжне місце між європеоїдами і негроїдами: темна пігментація шкіри, карі і чорні очі, чорне кучеряве волосся, європеоїдне обличчя, вузькуватий ніс, середньої повноти губи, відсутній прогнатизм. Представники: сомалійці, тиграї, архари, кураги, сідами, ороми, опари, кунани та ін.

Змішані раси сформувались у процесі метисації як у давнину, так і в новий та новітній час. До них належать:

Східноіндонезійська змішана раса поєднує ознаки монголоїдної і австралоїдної великих рас з переважанням останніх. Представники – малочисельні етноси Індонезії, Зондських і Молуккських о-вів: атони, галели, лоінанги, макасаї, ретійці та ін.

Центральноазіатські (паміро-ферганські) змішана расові групи характеризується змішаними європеоїд ними ознаками з незначними монголоїдними домішками. Представники – частина таджиків і узбеків, уйгури, салари.

Змішані расові групи Сибіру сформувались у результаті змішування європеоїдно-російських расових ознак з монголоїдними расовими ознаками малочисельних етносів Сибіру. Процес метисації тривав тут упродовж ХVІІ – ХХ ст. і спричинив формування змішаних антропологічних груп якутян, коломчан, камчаданів, марковців, затундових селян та ін.

Змішані расові групи Сх. Судану поширені у середній і верхній течії р. Ніл та на територіях африканського Міжозер”я. Вони утворились в результаті змішування расових ознак пд. європеоїдів Пн. Африки з негроїдами Сх. Африки. Ці расові типи об’єднують спільною назвою „нілоти”: дінки, шіллуки, нуери, бутутси, баїруї та ін. Морфологічні ознаки: високий зріст (середній – понад 182 см), довгі нижні кінцівки, темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, чорні і карі очі; вузьке обличчя, вузький виступаючий ніс, середньої повноти губи, відсутній прогнатизм.

Змішані расові групи Зх. Судану склались протягом ХІ – ХV ст. на межі пд. європеоїдів Пн. Африки з негроїдами Сахари і Гвінейського узбережжя. Вони характеризуються переважанням негроїдних ознак, європеоїдним овалом обличчя. Представники – мандінги, окремі групи фульбів та волофів.

Кольорові групи Пд. Африки сформувались протягом ХVІІ – ХІХ ст. в результаті контактів європеоїдів (бури) з південноафриканцями. Переважна більшість „кольорових” – позашлюбні нащадки бурів і негритянок. Політика сегрегації сприяла ізоляції „кольорових” і закріпленню їх змішаних расових ознак.

Змішані антропологічні типи Америки склались у результаті змішування расових ознак індіанців, європеоїдів та негроїдів після Великих географічних відкриттів (кін. ХV ст.). Серед них виділяються: метиси – нащадки від змішаних шлюбів індіанців з європеоїдами; мулати – негроїдів і європеоїдів; самбо - індіанців і негроїдів.

Японський етнічний антропологічний тип – переважання східноазіатських рис з незначними домішками австралоїдних (айнських) антропологічних ознак. Відносна ізоляція о-вів сприяла закріпленню расових ознак на рівні японської етнічної популяції.

Мальгашський етнічний антропологічний тип є перехідним між монголоїдами і австралоїдами. Він сформувався на о. Мадагаскар в результаті змішування переселенців з Індонезії і негроїдів Сх. Африки.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка