Лекція n1 Тема :"Предмет та завдання патології клітин. Об’єкти та методи дослідження. Розвиток патологічних дисциплін в Україні



Сторінка1/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір3.01 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21




ЛЕКЦІЯ N1

Тема:”Предмет та завдання патології клітин. Об’єкти та методи дослідження. Розвиток патологічних дисциплін в Україні(стисла історична довідка).”
ПЛАН

  1. Предмет та завдання патології клітин, зв’язок з іншими науками.

  2. Співвідношення понять хвороба, здоров’я, норма.

  3. Об’єкти, методи та рівні дослідження.

  4. Становлення патологічних дисциплін в Україні.


Предмет та завдання патології клітин, зв’язок з іншими науками
Первісний грецький термін pathos страждання – народився ще в глибокій давнині і первинно відображав суто суб`єктивні переживання людини, яка чомусь зазнає болі й страждання.

Поступово цим терміном стали позначати хворобу.

Трохи згодом - науку, яка вивчає прояви зміненої або порушеної життєдіяльності організму, що отримала назву “патологія”.

Патологія є великим розділом біології і медицини, який вивчає різні аспекти хвороби.

Термін патологія клітини існує більше 150 років. Він був запропонований німецьким патологоанатомом Рудольфом Вірховим (1821-1902 р.р.), якому належить вислів „OMNIS CELLULA E CELLULA“ („Кожна клітина від клітини”). Він був засновником наукової теоретичної медицини. Р. Вірхов вперше висловив думку про те, що в основі багатьох патологічних процесів лежать зміни в морфології клітини, а не зміни у крові та лімфі, як вважали представники панівного тоді гуморального напряму в медицині. Іншими словами, він вважав, що будь-яка патологія є патологією клітини. Вірхов назвав свою теорію “клітинною патологією”. Основні положенні її викладені в знаменитих його роботах ”Целюлярна патологія” (1855 р.) та " Целюлярна патологія як вчення, засноване на фізіологічній та патологічній гістології”(1858 р.).



Основні положення клітинної патології Р.Вірхова стисло можна сформолювати так:

Організм – це федерація автономних клітин, а хвороба – сукупність патологічних змін у клітинах.

Матеріальним субстратом хвороби є клітина – основна структурна одиниця складного організму, його перша морфологічна ланка.
З целюлярною теорією пов’язана реформа медичної науки XIX ст. Ця теорія була логічним продовженням та розвитком клітинної теорії. Вона привернула увагу дослідників до пошуку морфологічного субстрату хвороби. Завдяки Р.Вірхову опис органів за зовнішнім виглядом, кольором, консистенцією був доповнений дослідженнями за допомогою мікроскопа. Був нагромаджений і по-новому осмислений цінний фактичний матеріал, який стосувався клітинних змін при різних хворобах. Зрозуміла і послідовна теорія Р.Вірхова спонукала до збільшення числа аутопсій і підняла їх роль серед клініцистів. Їм особисто опублікована більше ніж 1000 робіт, присвячених характеристиці та патогенезу загальнопатологічних процесів та важливих захворювань людини. Так наприклад у 1891 р. вийшов 126 том журналу «Архів патологічної анатомії, фізіології та клінічної медицини», який містив 200 статей самого Р.Вірхова. До речі засновником цього популярного журналу був також Р.Вірхов. Як патологоанатом та патогістолог Р.Вірхов виявив гістофізіологічну суть важливих захворювань (малокрів’я, тромбоза, емболії, численних пухлин), пояснив нормальну будову численних органів та окремих тканин, показав існування функціонально активних клітин у сполучній тканині, їм було введено ряд нових термінів, описані ряд патологічних процесів тощо.

Дуже багато Р. Вірховим було зроблено для прикладної медицини: саме він запропонував проводити сумісні збори клініцистів та патологоанатомів (клініко-анатомічні конференції) з метою обговорення лікарських помилок, які виявляються при розтині та усунення недоліків в лікувальній роботі. Важливість цієї роботи він дуже добре розумів, оскільки безпосередньо сам працював прозектором (лікар, що проводить розтин померлого у лікарні). Він приділяв велику увагу гуманізму лікаря, вважав недопустимим терапевтичні досліди над хворими як злочин проти логіки та моралі.

Віхров Р. був дуже різносторонньо розвиненою людиною. Водночас керуючи кафедрою патологічної анатомії та загальної патології Берлінського університету він був директором Інституту патології.

Саме він вперше заснував журнал ”Архів патологічної анатомії, фізіології і клінічної медицини”, а також - німецьке наукове товариство патологів, за прикладом якого організовано відповідні товариства у всіх інших країнах.


Разом з Г. Шліманом він бравий доля у розкопках Трої та розробив систематизацію черепів людини на підставі краніометрії. Він має публікації по темі бронзового періоду, про кургани, урни, будівлі на свайах. Разом зі Шліманом об'їхав Єгипет, Нубію, займався дослідженням царських мумій. Створив у Берліні "Германський музей одягу і домашнього посуду»
Був активним діячем буржуазно-демократичної революції 1848-1849 рр. у Германії та засновником декількох буржуазно-ліберальних партій, членом ландтагу та рейхстагу.
Зв’язок патології клітин з іншими науками
Патологія клітин нерозривно пов’язана з патологічною анатомією та є її складовою частиною, оскільки патологічна анатомія вивчає структурні (матеріальні) основи хвороби. Патологічна анатомія включає два великі розділи: загальну і спеціальну патологічну анатомію.

Загальна патологічна анатомія вивчає структурні та функціональні зміни, які виникають в клітинах і тканинах у хворому організмі під впливом хвороботворних агентів.

Таке вивчення служить як теорії медицини, так і клінічній практиці, тому патологічну анатомію та патологію клітини слід віднести до науково-прикладної спеціальності, об’єднаних у загальну патологію.

“Загальна патологія є галуззю знань, в якій концентрується все, що нагромаджено різними медичними науками і що може служити вивченню патологічних процесів у всій їх повноті”. – І.В.Давидовський (представник Московської школи патологоанатомів відомий своїми роботами з питань загальної та інфекційної патології, геронтології та бойової травми, саме за його ініціативою патологічну анатомію стали викладати за нозологічним принципом. Нозологія – вчення про хвороби та їх класифікацію).

Розуміння основ загальної патології неможливе без глибоких знань анатомії, гістології, фізіології, ембріології, біохімії, мікробіології, імунології, тощо. Загальна патологія синтезує і по-своєму інтерпретує факти, отримані цими дисциплінами, зіставляючи їх з даними клінічної практики.



Спеціальна патологічна анатомія вивчає прояви хвороби, що торкаються певних функціональних систем. Вона включає патологію серцево-судинної системи, патологію системи крові, патологію ендокринної системи, патологію системи травлення, патологію нервової системи.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка