Лекція Метод психодрами у художній творчості



Скачати 55.89 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір55.89 Kb.
Лекція 7.

Метод психодрами у художній творчості.


  1. Роль методу психодрами у формуванні художньої творчості.

  2. Процедура проведення психодрами. Техніки.

    1. Представлення себе.

    2. Діалог.

    3. Монолог.

    4. Дублювання та багаторазове дублювання.

    5. Обмін ролями.

    6. Репліки в бік.

    7. Пустий стілець.

    8. Дзеркало.




  1. Роль методу психодрами у формуванні художньої творчості.

Часом, художник буває психологічному стані, що не дозволяє займатися творчістю. У цьому випадку, для художника відкривається емпіричний або психодраматичний підхід до художньої творчості, джерела якого в психодрамі й театрі. Функція театру не тільки в розвазі. Завдяки театру глядачі одержують відповіді на багато питань. У традиційному театрі глядачі пасивні. Вони сидять у залі й спостерігають за тим, що відбувається на сцені. У психодрамі, розробленій Морено, театр з'являється у формі лікувального театру, у якому беруть участь всі, у тому числі й глядачі. У психодрамі застосовуються різні психотехніки, програються різні ситуації минулого, сьогодення й навіть майбутнього. За допомогою психодрами, грати й виражати можна все: зовнішній і внутрішній світ особистості. Немає мабуть речі, яку не можна розіграти за допомогою методу психодрами. Так наприклад, методом психодрами прекрасно виражаються й аналізуються сни, фантазії, мрії й т.д. Психодрама дозволяє виражати те, що невимовно словами. Адже в житті нашої багато такого, що ми не можемо передати словами. Саме в цьому полягає причина наших душевних проблем. Вираження себе - один зі способів щиросердечного зцілення. Саме тому головна функція мистецтва - психотерапевтична.

Приклад: за допомогою психодрами можна зіграти роль своїх волос, свого серця, своїх частин тіла й т.д. Це можуть бути ролі не тільки мами, папи й свого друга. Це може бути все. Психодрама виражає все! Завдяки їй можна організувати будь-який діалог з ким і із чим завгодно. З тим, кого ні, з тим, хто неживий.

Для того, щоб організувати психодраму, збирається група, зацікавлених у ній особистостей. Далі організується спілкування по певній програмі, що задає ведучим. У цій групі вирішуються проблеми групи в цілому, а також окремих членів групи. Особистість, проблеми якої вирішуються в групі й на яку працює група, називається протогоністом.

Ведучий може обрати той або інший стиль роботи. Так наприклад, він може більше нагадувати режисера. У цьому випадку він більше уваги буде приділяти постановці психодраматичної дії. Якщо психодраматист виступає в ролі режисера, то на його заняттях більше міжособистісних спектаклів, але менше аналізу. Він мало інтерпретує, мало аналізує.

Психодраматист може виступати в ролі консультанта. Найчастіше в ролі терапевта-консультанта виступають такі психодраматисти, які люблять навчати, говорити, пояснювати. тут іде аналіз особистості на тлі всієї групи. Такий психодраматист більше дає рад, виступаючи в ролі терапевта.

Психодрама досить корисна для майбутніх режисерів театру й кіно. Практика показує, що більшість режисерів, зрештою, працюють у жанрі психодрами. Режисер, що знає психодраму, з більшим успіхом буде ставити спектаклі на сцені. Завдяки елементам психоаналізу, що має місце в психодрамі, режисер зовсім на іншому рівні буде робити театральні постановки. Більше того, психодрама дозволить знайти почуттєву мову спілкування в театральній трупі. Таким чином, психодрама є одним з підходів художньої творчості й входить як важлива складова в психологію художньої творчості. Психодраматический підхід художньої творчості дозволяє ініціювати спонтанні, і креатині процеси. Цей свого роду експериментування над зовнішнім і внутрішнім світом людини, що дозволяє вириватися з полону обмеженої й проективної свідомості й не бути залежно від минулого, що заважає творчості. Психодраматичний підхід художньої творчості, на відміну від психоаналітичного, більше має справу з майбутнім особистості, організувує її творчий початок. Він є найбільш ефективним "мозковим і почуттєвим штурмом".


2. Процедура проведення психодрами. Техніки.

  1. Основні техніки психодрамы:

1. Представлення самого себе. При цьому особистість повинна відкрити щось своє, властиве тільки їй індивідуальне, живе, щось унікальне про себе. Член групи може показати як поводиться вдома або в іншому місці. Він може представити себе або позитивним, або негативним образом. Це він може зробити у формі інсценівки або інтерв'ю.

Приклад. Дівчину із групи можна попросити зіграти роль її друга, у якого береться інтерв'ю, де його просять розповісти про свою подругу (про дівчину). Дівчина в цьому випадку повинна зіграти роль друга. Вона повинна говорити мовою друга. Дівчина про себе не може розповісти, але, звикнувши до ролі друга, вона може побічно розповісти про себе.

Приклад. Інший член групи, що зловживає алкоголем, зіграв роль пляшки в барі.
2. Наступна техніка - діалог. У цьому випадку програється спілкування суб'єкта з іншим суб'єктом.
5. Монолог.

При монолозі потрібно викласти почуття, думки й т.п. Все це потрібно викласти вголос у формі спілкування із самим собою. По суті своєї, це діалог із собою.


6. Дублювання й множинне дублювання. У цьому випадку, допоміжній особі паралельно (іншому члену групи) пропонують зіграти роль протогоніста. Протогоніст, виконуючи себе, бачить і чує свого двійника. Двійник може виражати думки протогоніста, що може погоджуватися або не погоджуватися зі своїм двійником. Приклад. Протогонист грає сцену знайомства в барі. А дублер (допоміжна особа) його повторює: у репліках, у позі й т.п.

Що це дає? У цьому випадку користь іде самій допоміжній особі. Тут допоміжна особа, повторюючи протогоніста, відчуває іншу людину. Допоміжна особа відкриває щось для самого себе. Наприклад, він може побачити прояв особистості іншого, повторюючи за ним. Він стає психологічним двійником. Через таке дублювання допоміжна особа може відчути свої проблеми. Допоміжна особа не просто повторює, вона творчо озвучує щось більше, ніж представлено в цій сцені. Вона працює на протогоніста, є його внутрішнім голосом, виражає його почуття, його свідомість, будучи "клеєм таємних думок протогоніста. Найчастіше, як дублер вибирається член групи, що краще знає протогоніста. Такий процес ініціює особливі переживання й міркування протогониста.


6.Обмін ролями. Це техніка полягає в обміні ролями між протогоністом й іншим членом групи. .

Приклад. Протогоніст зіграв себе (роль сина). Далі він встає на місце матері і розігрується та ж сценка. Йому дають відчути яке мати бачить такого сина. Роль протогоніста грає інший член групи.


7. Репліки вбік . Репліка вбік відкриває тіньову сторону особистості.

Приклад. Протогоніст відіграє роль директора. Приходить до директора й говорить: "Здрастуйте". Далі він прикриває свій рот рукою й говорить вбік: "Очі б мої тебе не бачили!".


8. Порожній стілець.

Приклад. Замість членів родини - батька, брата або сестри ставляться порожні стільці й починається гра-діалог. Протогоніст, висловивши свою репліку, пересаджується на порожній стілець і виражає думки члена родини. Далі, протогоніст знову сідає на свій стілець і реагує на репліки, що пішли, з боку своїх близьких. У такому діалозі можуть брати участь від двох до декількох співрозмовників.


9. Дзеркало.

Обіграється сцена. Далі, протогоніст іде й замість нього грає допоміжна особа, а протогоніст дивиться на себе з боку, як на відео, виявляючи свої достоїнства й недоліки. Діти, по своїй природі, часто застосовують цей прийом. У дітей на підсвідомому рівні відбувається наслідування батькам: за словами, по жестах, по міміці. І батьки бачачи це одержують підказку.



Приклад. До психодраматиста звернулася молода замужня жінка, що вирішила розвестися із чоловіком і вийти заміж за іноземця. Її чоловік - тракторист, рибалка й алкоголік, а майбутній чоловік-іноземець багатий бізнесмен, що запрошує її жити в США. Психодраматист попросив протогониста (жінку) уявити своє майбутнє життя. Жінка розповіла, що представила, що йде по багатому американському супермаркету з візком навантаженим предметами про які вона мріє. Протогоніст попросив розіграти цю сценку. Замість візка був взятий стілець. Психодраматист попросив пофантазувати й представити який би діалог відбувся між нею і її чоловіком якщо б вони зустрілися випадково в цьому супермаркеті. Чоловіка зіграв член групи. Були застосовані прийоми дублювання, репліки вбік і дзеркала. Під час психодрами протагоніст людина що грала роль цієї жінки) не витримав і став плакати. У результаті, жінка-протогоніст вирішила повтороно не виходити заміж.






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка