Лекція. Лекція №1 Тема. Вікова фізіологія головного мозку. Мета. Вивчити структурно-функціональні особливості головного мозку та його



Сторінка6/7
Дата конвертації17.11.2016
Розмір1.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема. Анатомія і фізіологія органів травлення.

Мета. Вивчити будову і функції органів сечової системи.

Вступ. Постійне виведення з організму продуктів обміну речовин дістало назву — виділення. Видільна функція організму людини здійснюється переважно оганами сечової системи. Продуктом виділення є сеча. До сечової системи належать: нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

План.

1. Загальні дані про органи виділення.

2. Вікова анатомія нирок.

3. Механізми сечоутворення.

4. Кількість і склад сечі, її вікові особливості.

5. Органи виведення сечі.

    1. Нічне нетримання сечі (енурез) у дітей та його профілактика.

Зміст лекції.

1. В процесі життєдіяльності людини в її організмі утворюється значна кількість продуктів розпаду органічних речовин. Частина з них не засвоюється і повинна бути видалена з організму. Виводять шлаки з організму: легені, шлунково-кишковий тракт, шкіра, нирки. Через легені з організму виводяться - вуглекислий газ, вода у вигляді пари (за добу біля 400мл) Через шлунково-кишковий тракт виводяться з організму неперетравлені рештки їжі, жовчні пігменти. Через шкуру з організму виводяться потові і сальні залози - сальна речовина і піт (вода, солі, сечовина, сечова кислота і т.д.).

Основним органом виділення є нирки. Вони виводять з сечею більшу частину продуктів обміну, в склад яких входить азот – це сечовин, аміак, креатин. Процес утворення і виведення сечі називається діурезом.

Нирки підтримують на відносно постійному рівні осмотичний тиск внутрішнього середовища організму, тобто регулюють водно-сольовий обмін і здійснюють осморегуляцію. Нирки приймають участь в підтриманні РН реакції крові, їм належить секреторна функція.

2. Нирки розміщуються в черевній порожнині, на задній її стінці по обидві сторрни від поперекового відділу хребта на протязі від XII грудного до ІІ-ІІІ поперекового хребців. Права нирка розташована дещо нижче лівої, що зв'язано з розміщенням в правій половині живота печінки. Нирки мають бобовидну форму, в них розрізняють верхній і нижній полюси, 2 поверхні (передня і задня) і два краї. По внутрішньому краю нирки знаходиться заглиблення – ниркова пазуха, в яку входить ниркова артерія, а виходить вена і сечовід. До верхнього полюса нирки прилягає наднирник- залоза внутрішньої секреції. Маса нирки складає 120-150 г.Нирка вкрита фіброзною капсулою, яка оточена шаром жирової клітковини. На розрізі водно, що нирка складається з коркової і мозкової речовини. Коркова речовина розміщується ззовні, товщина її складає до 0,5см. Коркова речовина виростами входить в мозкову і поділяє її на 15-20 дольок. Вони мають вигляд пірамід, основою повернених назовні, а верхівками всередину. 2-3 ниркові піраміди вершинами зливаються і утворюють сосочки, які охоплюються чашечками. На верхівці кожного сосочка видно багато дрібних отворів, сюди відкриваються ниркові канальці, які виводять в чашечки сечу. Малі ниркові чашечки зливаються між собою і утворюють 2-3 великі ниркові чашечки. В свою чергу великі ниркові чашечки зливаються в ниркову миску. Ниркова миска звужується і переходять в сечовід.

Мікроскопічна будова нирки.

Структурно-функціональною одиницею будови нирки є нефрон. В кожній, нирці нараховується до 1 млн. нефронів. Кожний нефрон складається з системи ниркових канальців і кровоносних судин. Система канальців починається розширеною частиною - капсулою Шумлянського-Боумена, яка являє собою двостійний бокал. Капсула охоплює клубочок кровоносних судин. Серед них є приносна судина більшого діаметру і виносна - меншого діаметру. Капсула Шумлянського і клубочок утворюють ниркове тільце. Від капсули Шумлянського відходить звитий каналець І порядку, потім петля Генле. В ній розрізняють нисхідне і висхідне коліно, звиті канальці II порядку, потім збірні канальці зливаються, утворюють вивідні протоки; що відкриваються на верхівці піраміди.

Що стосується судин, то ниркова артерія в воротах нирки ділиться на полярні і центральну артерії. Вони поділяються на міждолєві, та на дугові, від них в коркову речовину відходять міждолькові артерії. Від них відходить приносна судина, яка розпадається на клубок капілярів. З цього клубка капілярів починається виносна артерія, яка потім ділиться на капіляри, які обплітають ниркові канальці і тільки після цього переходять в вени. Вени супроводжують одноіменні артерії. З воріт нирки виходить ниркова вена. В нирках мають місце дві системи капілярів:

1) це - артеріальний судинний клубочок;

2) це - перехід артеріальних капілярів в венозні на стінках канальців.

Різні відділи нефрону розмішуються в різних ділянках нирки. Так в корковому шарі розмішується ниркове тільце, звиті канальці І і ІІ порядку, решта канальців знаходяться в мозковій речовині. Приносна артеріола значно більша, ніж виносна. Завдяки цьому в клубочку створюється високий тиск (70-90мм.рт.ст.), тоді як в капілярах - 20-40мм.рт.ст. Вся кров - 5 літрів проходить через нирки за 5 хв. За добу через нирки протікає 1000-1500л крові, що дає можливість повністю очистити кров від шкідливих продуктів обміну речовин.

Юкстагломерулярний комплекс або біляклубочковий комплекс складається з міоепітеліальних клітин, розміщених довкола приносної артеріоли. Ці клітини виробляють біологічно активну речовин ренін. Юкстагломерулярний підтримує водно-солевий обмін в організмі і підтримує артеріальний тиск. Кількість реніну збільшується, якщо зменшується приток крові до нирки, звужується просвіт судин. При захворюваннях нирок кількість реніну може зрости, що приводить до стійкого підвищення артеріального тиску.

Ембріональний розвиток нирок.

В зародку нирка в своєму розвитку проходить три стадії:

1) пронефрос - головна нирка, функціонує всього 40 годин;

2) мезонефрос - первинна нирка, складається з канальців, які утворюють сліпий кінець, який впадає у спільну протоку;

3) метанефрос - кінцева нирка складається з нефронів.

3. Сеча утворюється з плазми крові, яка протікає через нирки і є складним продуктом діяльності нефронів. Процес утворення сечі відбувається у дві фази:

1) клубочкова фільтрація - на цій фазі за рахунок різниці тисків в капілярах клубочка і в пс рожнині капсули Шумлянського відбувається фільтрація з плазми крові води зі всіма розчиненим в ній неорганічними і органічними речовинами (сечовина, сечова кислота і т.д.). Білки плазми крові не проходять в порожнину капсули і залишаються в крові. Рідина, яка профільтрувалась (клубочковий фільтрат) називається первинною сечею. Треба сказати, що тиск в капілярах клубом ків створюється завдяки різниці діаметрів приносної і виносної артеріол. За добу в нирках уті рюється від 150 до 180 літрів первинної сечі, тоді як об'єм кінцевої сечі складає 1-1,5л за ) бу. Куди двається ця первинна сеча? В канальцях відбувається вибіркове всмоктування води і деяких продуктів первинної сечі назад в кров - зокрема в капіляри, які обплітають ниркові канальці. Це друга фаза утворення сечі - реабсорбція. Всмоктування здійснюється як пасивно так і активі

Активна реабсорбція здійснюється з участю епітелію ниркових канальців і ферментів (реабсор буються амінокислоти, фосфати, солі натрію з затратою енергії).

Пасивна реабсорбція здійснюється без затрати енергії. Тут грає роль різниця осмотичного і онкотичного тисків в канальцях.

Осмотичний тиск плазми крові - це сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та речовин розчинених в плазмі крові.

Онкотичний тиск плазми крові - це сумарна концентрація тільки білків в плазмі крові (їх дуж мало в плазмі крові, і тому цей тиск низький).

При пасивній реабсорбції назад в капіляри всмоктуються вода, хлорвди, сечовина. Особливо в лика кількість води і солей натрію всмоктується в канальцях в ділянці петлі нефрона.

4. З віком змінюється кількість і склад сечі. Сечі у дітей виділяється порівняно біль ніж у дорослих, а сечовипускання відбувається частіше, бо більша інтенсивність водного обмін і відносно більша кількість води і вуглеводів споживається дітьми. Так за добу виділяється с у дітей - 1 рік - 750мл, 6 років - 1л, 10 років - 1,5л. Реакція сечі залежить від характеру При споживанні великої кількості тваринних білків - сеча кисла, а при споживанні великої кількості рослинної їжі - лужна. За добу нирки виводять 15-25г різних солей. Крім фільтрації, реасорбції, секреції клітини епітелію ниркових канальців здатні синтезувати аміак. Тому ниркам потрібна велика кількість кисню, в 6-7 раз більша, ніж м'язам. Інтенсивність утворення сечі лежить від фізичного навантаження. При тривалій роботі діурез зменшується, тому що кров у більшій кількості притікає до скелетних м'язів, а до нирок менше, зменшується фільтрація. Фізичне навантаження супроводжується більшим потовиділенням.

В нормальних умовах білок у сечі відсутній, є тільки його сліди (0,03%). Коли в сечі з’являється білок (протеінурія) - це запальний процес в нирках.

Надлишок цукру в крові також виводиться через сечу - це глюкозурія. Еритроцити в сечі - це гематурія (хвороби нирок).

Регуляція діяльності нирок.

Процеси фільтрації і реабсорбції здійснюються під впливом вегетативної нервової системи. При подразненні симпатичних нервів судини клубочка звужуються, зменшується фільтрація, знижуєть діафрез. Подразнення парасимпатичних нервів приводить до збільшення виведення хлоридів.

Гуморальний вплив - гіпофіз виділяє гормон вазопресін - він спазмує судини - при цьому зменшується виділення сечі в нирках. Недостача гормону приводить до надмірного сечоутворення в і нирках - це нецукровий діабет - бо в сечі не має цукру.

5. В ниркових чашечках є м'язи, які розширюють просвіт чашечки і сприяють її заповненню сечею, а є м'язи, які скорочуючись звужують чашечки і сеча виливається в великі чашечки, а звідти в ниркову миску і далі в сечовід.

Сечовід являє собою трубку довжиною 30см, його діаметр 4-7мм. Він сполучає нирку з сечовим міхуром. Сечовід має звуження - на початку; при переході черевної частини в тазову, при впаданні в сечовий міхур. Стінка сечовода складається з трьох шарів - слизового, м'язового і сполучнотканинного.

Сечовий міхур - це резервуар для сечі. У дорослих його місткість складає 500-700мл. Він розміщений в порожнині малого тазу позаду лобка. Переповнений сечовий міхур може досягнути пупка. В сечовому міхурі розрізняють тіло, дно і верхівку. Стінка складається з трьох шарів: слизового, м'язового і сполучнотканинного. В сечовому міхурі знаходиться три отвори - два - це входи сечоводів і третій - це отвір сечовипускного каналу.

Сечовипускний канал - у жінок значно коротший (3-4см), а у чоловіків більше 10см і значно ширший. Акт сечовипуску - це безумовний рефлекс. Він полягає в тому, що одночасно скорочуються м'язи сечового міхура і розслабляються затискачі сечовипускного каналу. Поступає сеча в сечовий міхур постійно. Центр сечовипуску знаходиться в поперековому відділі спинного мозку. При переповненому сечовому міхурі збуджуються закладені в ньому рецептори. Імпульси поступають в спинний мозок, а звідти імпульси ідуть в м'язи сечового міхура - скоротитись, а в м'язи сечовипускного каналу - росслабитись. В сечовипускному каналі крім м'яза сфінктера мимовільного сечовипускання, є м'яз-сфінктер (стискач), який підчиняється волі людини. Перший м'яз гладкий, а другий - поперечносмугастий.

6. У частини дітей, 5-10%, є енурез до 13-14 років. Це захворювання, пов'язане з недостатньо сформованим м'язом сечовипускного каналу, а також неврівноваженою нервовою системою. Таким чином слід обмежувати на ніч рідку їжу і напої, виключити з раціону гострі страви.

На початку захворювання дитина, як правило, за ніч випускає сечу 1-2 рази, у запущених випадках 4 рази і більше. З одними дітьми це буває щоночі, з іншими - 1-2 рази на тиждень. Пізнє засипання, велика кількість випитої рідини, низька температура приміщення можуть спричинити енурез. Якщо в дитини виявиться енурез, ні в якому разі не можна їй дорікати, соромити, залякувати, змушувати її прати свою білизну. Дитину слід показати лікареві. їм призначають харчовий режим з обмеженням солоної і гострої їжі і рідини вечором.

Висновки.

Основним органом виділення є нирки.

Структурною одиницею їх будови є нефрон.

В процесі сечоутворення розрізняють дві фази — клубочкову фільтрацію і реабсорбцію.

Література.

Синельников Р.Д. Атлас анатомії людини. - 2000.

Коляденко Г.І. Анатомія людини. - 2009.

Свиридов О.І. Анатомія людини. - К.: Вища школа, 2000.

Запитання.

Яка будова нирки на розрізі?

Яка мікроскопічна будова нирки?

Які фази розрізняють у сечоутворенні?

Що таке енурез та його причини?

Лекція. Лекція № 10

Тема. Фізіологія органів розмноження.

Мета. Вивчити вікові особливості органів репродуктивної системи людини.

Вступ. Основним біологічним призначенням людини є продовження виду. До чоловічих статевих органів відносяться: яєчка, над'яєчка, сім'явиносні протоки, передміхурова залоза, цибулино-сечівникові залози, калитка і прутень. До жіночих статевих органів належать: яєчники маткові труби, матка, піхва, жіноча соромітна ділянка, клітор.

План.

1. Характеристика статевих клітин.

2. Особливості будови жіночих статевих органів.

3. Будова чоловічих статевих органів.

Зміст лекції.

1. Розмноження - один із важливих біологічних процесів, направлених на продовження виду (відтворення собі подібних).




Статеві клітини - носії спадкової інформації, яка передається генами. Хімічний носій спадковості - ДНК, яка визначає специфічний синтез амінокислот, а з них білків.

В статевих клітинах є гаплоїдний набір хромосом - 23. При злитті сперматозоїда і яйцеклітини знову утворюється 46 хромосом (диплоїдний набір хромосом).

В сперматозоїдах знаходиться X або У хромосома, а в яйцеклітині одна X хромосома. При заплідненні яйцеклітини утворюється:

якщо ХУ - то хлопчик;

якщо XX - то дівчинка.

У заплідненій яйцеклітині міститься диплоїдний набір хромосом. При дробленні заплідненого яйця і кожному наступному поділі клітин (цей процес називається мітозом) хромосоми подвоюються і кожна з парних хромосом розходиться в дочірні клітини, кожна з яких одержує по 46 хромосом.

У процесі еволюції виник і розвинувся особливий механізм, який підтримує постійне число хромосом при заплідненні.

При дозріванні статевих клітин відбуваються два поділи, що швидко ідуть один за одним, в результаті чого число хромосом скорочується, вдвічі. Процес поділу клітин, який веде до зменшення числа хромосом, називають мейозом.

2. Сперматогенез.

Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди утворюються у великій кількості в звивистих сім'яних трубочках яєчка чоловіків. Цей процес утворення сперматозоїдів називається сперматогенезом. До стінки звивистої сім’яної трубочки прилягає шар клітин сперматогенного епітелію. Клітини з яких формуються сперматозоїди знаходяться біля самої стінки трубочки і поступово в процесі сперматогенезу клітини змішуються від стінки сім'яної трубочки до її просвіту. Зрілі сперматозоїди знаходяться в самому просвіті трубочки. Процес сперматогенезу починається з того, що клітини, які називаються сперматогонії і розташовані біля самої стінки трубочки розмножуються мітотичним типом поділу клітин. Ці сперматогонії починають далі збільшуватись в розмірах перетворюючись на сперматоцити І порядку. Частина сперматогоній при цьому лишається про запас, для майбутнього сперматогенезу. Сперматоцити І порядку складають .другий шар клітин сперматогенного епітелію в сім'яних трубочках.. Далі сперматоцити І порядку діляться утворюючи сперматоцити II порядку, які відразу знову діляться і внаслідок цього з двох сперматоцитів II порядку утворюється чотири сперматиди. Цей процес поділу називається мейозом, тому що хромосоми сперматоцитів не встигають подвоїтись і сперматиди вже мають гаплоїдний набір хромосом. Далі сперматиди, шляхом внутрішньої перебудови перетворюються на зрілі сперматозоїди. Сперматозоїди мають: ядро, яке розташоване в головці сперматозоїда. З одного боку головка сперматозоїда покрита акросомою, яка виробляє фермент гіалуронідазу, який розщеплює оболонку яйцеклітини при заплідненні. З другого боку головка сперматозоїда переходить в шийку, яка містить мітохондрії (дають енергію хвостику сперматозоїда) і самого хвоста.

До оболонки сім'яних трубочок також прилягають клітини - це-підтримуючі епітеліоцити, які підтримують на собі всі шари клітин сперматогенного епітелію. Далі сперматозоїди проходять сім’явиносні шляхи - це спершу прямі сім'яні трубочкиі, потім сітка яєчка, далі канал над’яєчка сім’явиносна протока. По ходу секрети сім'яних міхурців, передміхурової залози (простата) і куперових залоз, внаслідок чого утворюється густа сперма, в 3-5 мл якої знаходиться до 500 млн. сперматозоїдів.

Будова жіночих статевих органів.

2. Жіночі статеві органи складаються з двох відділів:

1) внутрішніх, розміщених в порожнині тазу: це яєчники, матка, маткові труби (фалонієві труби), піхва;

2) зовнішніх: великі і малі статеві губи, похітник (клітор), дівоча пліва, лобок.

Яєчник - парний орган, жіноча статева залоза овальної форми, розміром 2,5x1,5x1 см. В ньому розрізняють коркову і мозкову речовину. В корковій речовині виробляються жіночі статеві клітини - яйцеклітини, у внутрішньоутробному розвитку у дівчинки закладається від 300 тисяч до 400 тисяч первинних фоллікулів - міхурців. Але з них дозрівають лише 400-500 яйцеклітин за життя жінки, в середньому по 1 яйцеклітині в місяць - це овогенез. Фоллікул, що дозріває, збільшується в розмірах, стінка його тоншає, розривається і в порожнину живота викидається яйцеклітина. Цей процес називається овуляцією. В рідині фолікула знаходиться жіночий статевий гормон -фолікулін. Він трофічно впливає на статеві органи, регулює менструацію, формує вторинні статеві ознаки, еротизує нервову систему (статева поведінка). На місці лопнувшого фолікула розвивається жовте тіло, яке може бути справжнім (коли розвивається вагітність), вона готує статеві органи і організм до імплантації і визрівання плода, існує 9 місяців. Несправжнє жовте тіло існує 1 місяць, (при відсутності заплідненої яйцеклітини).

Гормони жовтого тіла - естроген і прогестерон впливають на:

1) сприяють імплантації і фіксації заплідненої яйцеклітини в матці;

2) гальмують наступні овуляції;

3) стимулюють діяльність молочних залоз.

Маткові (фалопієві) труби або яйцеводи - являються парними протоками, по яких яйцеклітина рухається до матки. Довжина 10-12 см. Має два кінці - вільний яєчниковий і матковий, який відкривається в матку. Вільний кінець розширений, у вигляді лійки, закінчується багатьма виростами - бахромками, які сприяють втягуванню яйцеклітини в трубку. Зсередини труба вкрита війчастим епітелієм, який сприяє проходженню яйцеклітини. Таку ж роль відіграє м'язовий шар маткових труб. Після запальних процесів може наступити непрохідність маткових труб - може бути позаматкова трубна вагітність, або взагалі жінка не може стати матір'ю.

Матка - це непарний м'язовий порожнистий орган, 6-7,5 см довжини, розміщений в порожнині тазу між сечовим міхуром і прямою кишкою. В матці імплантується і розвивається плід. В матці розрізняють дно, тіло і шийку. Остання своїм зовнішнім кінцем обернена в піхву. Зсередини матка покрита слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Один раз в місяць цей епітелій (ендометрій) матки оновлюється (відторгається шматочками з кров'ю назовні – це місячні). Розглянемо цей процес детальніше.

Перед розривом фолікула слизова матки готується до імплантації заплідненої яйцеклітини, вона розростається, стає пухкою, цьому сприяють жіночі статеві гормони, в тому числі прогестерон (гормон жовтого тіла). Якщо яйцеклітина .не запліднюється, то вона гине. Слизова матки відшаровується і з кров'ю (50-150 мл) виводиться назовні. На місці жовтого тіла розвивається сполучна тканина. Перша менструація відбувається в 12-13 років.

Оваріально-мєнструальний цикл має чотири періоди:

1) передоовуляційний період - матка готується до вагітності - слизова її розростається, стає повнокровною - 1 тиждень;

2) період відновлення сливової оболонки матки триває 7-8 днів;

3) овуляційний період - дозріває фолікул, вихід яйцеклітини, пересування її по трубі, де найчастіше наступає запліднення, імплантація. Триває 3-6 днів.

4- післяовуляційний період - при відсутності запліднення частина кровоносних судин розриваєть під слизову, відшарування єндометрію матки - менструація - 3-5 днів.

Піхва - являє собою м'язово-фібріозну трубку, довжиною 8 см, яка верхнім кінцнем охоплює шийку матки, а нижнім відкривається в статеву щілину, утворену статевими губами. Піхва зсередини вкрита слизовою оболонкою, яка утворює поперечні складки. Слизова покрита багатошаровим плоским епітелієм, залози відсутні. Зовнішній отвір у дівчат перекритий складкою слизової оболонки - дівочою плівою (гімен), з-невеликим отвором. Вона кільцеподібної форми з бахромками. Розривається при першому статевому акті.

До зовнішніх статевих органів жінок відносять:

Лобок - це підвищення в ділянці лобкових кісток, утворене жировою клітковиною, покрите волоссям.

Нижче лобка розташовані:

Великі статеві губи - це складки шкіри, багаті жировою тканиною, покриті волоссям. Вони мають велику кількість сальних і потових залоз. Між ними знаходиться статева щілина. В верхньому куті між великими статевими губами знаходиться клітор.

Клітор ( похітник) - це кавернозне (печеристе) утворення до 3,5 см довжини, багате судинами. В ньому багато нервових закінчень, відіграє роль ерогенної зони.

Малі статеві губи - ідуть назад і донизу - ніжні складки шкіри без волосся, мають сальні залози, прикривають вхід в піхву.

3. Будова чоловічих статевих органів. До чоловічих статевих органів відносяться яєчко з оболонками, калитка, сім'явиносна протока, сім'яні міхурці, простата, куперові залози і статевий член.

Яєчко - це парний орган - чоловіча статева залоза. Форма його овальна 4хЗ см, вагою до 25 г, розміщене в калитці. По задньому краю яєчка знаходиться над’яєчко. Яєчко ззовні вкрите білковою оболонкою, від якої ідуть перегородки, що ділять паренхілу яєчка на 250-300 дольок. В кожній дольці знаходиться по 2-3 звивисті сім'яні трубочки.

Чоловічий статевий член відноситься до зовнішніх статевих органів чоловіків. Основу його складають три печеристі (еректільні) тіла, що нагадують губку. Зсередини печеристі тіла покриті ендотелієм, при їх наповненні при статевому подразненні наступає ерекція статевого члена, на якій відкривається сечовипускний канал. Печеристі тіла покриті шкірою, яка на головці утворює крайню плоть, тут розмішуються сальні залози.

Яєчко, крім сперматозоїдів продукує чоловічий статевий гормон - тестостерон. Він виробляється клітинами, які називаються інтерстиційні ендокриноцити. Вони розташовані між сім'яними трубочками. Під впливом тестостерону формується чоловіча стать - вторинні статеві ознаки (чоловіча конституція, оволосіння лобка, чоловічий тембр голосу, статева поведінка).

Висновки.

Сперматогенез здійснюється у звивистих сім'яних трубочках яєчка.

Овогенез відбувається в яєчниках.

В яєчка і яєчниках утворюються статеві гормони.

Оваріально-менструальний цикл має 4 періоди.

Література.

Синельников Р.Д. Атлас анатомії людини. - 2000.

Коляденко Г.І. Анатомія людини. - 2009.

Свиридов О.І. Анатомія людини. - К.: Вища школа, 2000.

Грицуляк Б.В., Спаська А.М., Грицуляк В.Б., Івасюк І.Й., ХаллоО.Є.

Клінічна анатомія яєчка. - Івано- Франківськ: Сімик, 2012. - 144 с.

Кубатько Б.И. Физиология человека и животных. В двух частях. - Херсон, 2000 — 320 с.

Запитання.

Які функції виконує яєчко?

Які функції притаманні яєчникам?

Які вікові особливості будови матки?

Що таке оваріально-менструальний цикл?

Лекція. Лекція № 11

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка