Лекція Короткі відомості з



Сторінка2/3
Дата конвертації03.04.2017
Розмір0.66 Mb.
1   2   3
Тема 4. Морфологія ландшафту

Зміст

1. Ландшафт. Різні трактування терміну "ландшафт”.

2. Просторова структура ландшафту.

3. Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище, місцевість).

4. Типи морфологічної структури ландшафтних комплексів.

5. Особливості ландшафтної структури гірських територій.



1. Ландшафт. Різні трактування терміну "ландшафт”.

На думку акад. Л.С. Берга і його послідовників, ландшафт (нім. Landschaft) - це конкретна територія (ПТК i ПАТК). яка має єдиний геологічний фундамент (місцева геологічна структура), один тип рельєфу (одна морфоскульптура), однаковий клімат, зональний тип ґрунтів i рослиностi (у межах однієї природної зони), специфічний нaбip урочищ та місцевостей. Конкретними (індивідуальними) ландшафтами можна назвати Хотинську широколистяно-лісову височину, Бельцку лучно-степову рівнину в Молдові та iн.

Єдність геологічного фундаменту означає однаковість корінних (неогенові, палеогенові тощо) i четвертинних (ґрунтоутворюючих) порід. Прикладом останнix є алювіальні (продукт діяльності річкових вод) i водно-льодовикові (діяльність талих вод льодовика) відклади. Відповідно, формуєтъся ландшафт з однотипним рельефом(наприклад, долинно-терасовий та iн.).

Однаковість клімату проявляєгься через мезокліматичні характеристики (головним чином - температури січня й липня, сума температур із понад+10°С, piчнa сума опадів, відношення зимових опадів до інших тощо).

Носіями зонального типу ґрунтів i рослинностіє вододільні місцевості(елювіальне місцеположення). Їх генеза залежить, головним чином, від співвідношення тепла i вологи, літології та характеру залягання поверхневих гірських порід.

Нарешті, ландшафт має специфічний індивідуальний нaбip урочищ i місцевостей, які формують його горизонтальну (морфологічну) та вертикальну (або компонентну) структури, зумовлюють його цілісність.

Серед учених існують три трактування терміна "ландшафт": за­гальне (реґіональне), типологічне та індивідуальне.

Загальне (реґіональне) трактування: ландшафт є синонімом природного територіального комплексу (це погляд Мількова Ф.Н., Арманда Д.Л. та ін.). Згідно з цим трактуванням ландшафт - таке ж загальне поняття, як рельєф, ґрунт, клімат,і може бути застосований для різних за розміром і складності територій (наприклад, ландшафт Руської рівнини, ландшафт Карпат, лучний ландшафт, болотний ландшафт і т.д.).

Типологічне трактування - це ландшафт, який може поєднуватися за типовими ознаками в певні групи (види, роди. типи, класи),іякі повторюються в межах певних територій(Полинов Б.Б., Гвоздецький М.А., Маринич О.М., Шищенко П.Г.). У практичній діяльності (наприклад, при оцінці природних ресурсів) доцільніше розробляти ті чи інші норми щодо типових ландшафтів, ніждля кожного ландшафту окремо. Тому типологічна кпасифікація має практичне (прикладне) значення. Вона є осно­вою для дослідження, картографування й наукового опису ланд­шафтів різних територій.

Індивідуальна трактовка: ландшафт розуміється як конкретний, неповторний ПТК, має власну географічну назву (Солнцев М.А., Геренчук К.І., Ісаченко А.Г., Ніколаев В.О., Давидчук В.С.). Відповідно до цієї трактовки, ландшафт є складовою частиною більших від нього територіальних одиниць (ландшафтного району, ландшафтної області й т.д.).

Порівняння індивідуальних ландшафтів дає можливість встановити їхні типологічні ознаки йсистематизувати або класифікувати їх. Це свідчить про те, що ландшафт можна розглядати як із типологічних, так із індивідуальних позицій. Вони не суперечать одне одному, а взаємодоповнюються, тому доцільне використання обох трактувань. (С.В. Калесник ще в 1947 р. дав трактування поняття «ландшафт» як індивідуальноїй типологічноїтаксономічної одиниці одночасно).

Ландшафт - це вузлова одиниця в ієрархіїПТК. Тобто, з одного боку, ландшафт є закономірно побудованою системою локальних ПТК (місцевість, урочище, фація). Зіншого боку, він одночасно виступає частиною ПТК більш високого рангу (фізико-географічного або ландшафтного району, області, провінції й т.д.), які сформувалися внаслідок територіального обʼєднання (інтеграції) окремих ландшафтів. Все це зумовлює його специфічне вузлове положення в системі таксономічних одиниць фізико-географічної (ландшафтної) диференціації.

Маючи справу з ландшафтами, потрібно звернути увагу як на індивідуальніїх риси, так і на типологічні особливостігруп, у які вони об'єднуються.

2. Просторова структура ландшафту.

Структура ПТК - це його просторово-часова організація (упорядкованість), або взаємне розташування частин і засобів їх з'єднання. Виділяють вертикальну (або компонентну) і морфологічну (горизонтальну) структури.

Вертикальна структура ландшафту - це послідовне розташування компонентів по вертикалі (за ярусами): приземний шар повітря, рослинний і тваринний світ, ґрунти, поверхневі води, гірські породи, підземні води. Разом із тим перераховані компоненти формують відповідні сфери (атмо-, біо-, педо-, пдро-, літосфера), якітісно взаємопов'язані.

Обмін речовиною й енергією між окремими ярусами (сферами) відбувається по вертикалі. 3 одного боку - це підняття водних розчинів по капілярах ґрунту і всмоктування їх кореневою системою, просочування атмосферних опадів, їх випаровування, висхідні потоки повітря, випадіння органічних решток і пилу і т.д.

Морфологічна структура ландшафту - це упорядковане просторове розташування морфологічних одиниць у межах ПТК більш високого рангу. Обмін речовиною та енергією між окремими ПТК відбувається шляхом підземного ґрунтового стоку, стікання атмосферних опадів по схилах та ін. Важливу роль при цьому відіграють різні види міґрації хімічних речовин (водна, атмосферна, біогенна, механічна та ін.). Тут, окрім радіальної, виникає специфічна латеральна міграція речовин.

3. Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище, місцевість). Основними об'єктами польових досліджень є ПТК низького рангу - фації, підурочища, урочища й місцевості.

Ландшафтна фація - це найпростіший ПТК, який займає елементарну форму рельєфу або його частину, всю мікроформу або її частину, з однаковою літологією поверхневих порід, однаковим характером ґрунтового зволоження, одним мікрокліматом, однією ґрунтовою відміною й одним біоценозом (в умовах непорушеної природної рослинності).

Отже, з діагностичних ознак випливає, що фація характеризується найбільшою однородністю природних умов. Вона може займати частину або весь елемент мезоформи, частину або всю мікроформу (днище западини, схил яру, вершину піщаного валу на терасі й ін.). Однакова літогенна основа забезпечує однорідність умов місцепроживання організмів (тепловий режим, баланс вологи й мінеральних речовин).

Приклади фацій: полога ділянка вододілу з вилуженими серед- ньосуглинистими чорноземами, розорана; пологий схил балки з темними лесовими важкосуглинисгими ґрунтами, розораний; днище балки з лучно-болотними ґрунтами і злаково-осоковою асоціацією; мікропониження (старичного типу) на заплаві з дерновими ґлеєвими важкосуглинистими ґрунтами, під щучником (займає всю мікроформу рельефу); схил яру західної експозиції, щоросте в покривних суглинках, незадернований (займає частину мезоформи).

За своїм походженням фації поділяються на природні (корінні) та антропогенні (похідні).

В умовах порушеного природного рослинного покриву, де корінний фітоценоз не зберігся або зберігся лише частково, бувають випадки, коли в межах однієї фації зустрічається кілька фітоценозів. Наприклад, поряд із бучиною розташований березняк або су­ходільнілуки. В таких випадках вирішальне значення має літогенна основа, тобто рельєф, літологічний склад поверхневих товщ і ґрунтовий покрив. Там, де втрутилася людина, на ділянці однієї фації може буги кілька фітоценозів. Єдність рослинного угруповання (фітоценозу) в межах фації властива тільки територіям з непорушеним рослинним покривом.

Основною морфологічною одиницею ландшафту є урочище, яке виділяють при будь-якому ландшафтному дослідженні.

Урочище - це ПТК, який складається з генетично взаємоповʼязаних фацій або груп фацій (підурочищ), утворених у межах частини або цілої мезоформи рельєфу з однаковою спрямованістю руху вод і твердого матеріалу, однорідністю літологічних відмін ґрунтоутворюючих порід (глини, суглинки, піски та ін.), однотиповим поєднанням тепла й зволоження, ґрунтових водірослинності.

Отже, урочище, як правило, утворюється в межах мезоформи рельєфу (приклади мезоформ: балка, яр, вододільна piвнина, pічковa долина з ïï елементами - заплава, надзаплавна тераса, схили берегів та iн.). Kpiмтого, урочища відрізняються нe лише складнішою будовою, а й білышою вертикальною протяжністю (охоплює ґрунтоутворюючі породи, четвертинні відклади).

Приклади урочищ: нижньотерасова piвнинa, складена суглинками, зтиповими чорноземами підріллею; слабоеродований схил долини, складений глинами, з темносірими ґлеєвими ґрунтами під свіжою дібровою; пологосхилова балка, врізана в суглинок, iз вилуженими чорноземами, під багаторічними насадженнями. У пологосхилової балки можна виділити підурочища за експозицією схилів (cкaжімo, схил північно-східної й південно-західної експозиції та підурочище днища). У такому випадку урочище відповідає самостійній формі рельєфу.

Характерними урочищами рівнинних ландшафтів можуть бути ПТК, які утворились у межах таких мезоформ рельефу, як пласка вододільна рівнина на суглинках: надзаплавна тераса певного рівня й однакової будови; незначна балка або яр, врізані в однорідні породи; западини між грядами й т.п.

При заляганні пластіві різних порід уздовж i впоперек схилів або змін різних корінних рослинних формацій урочища займають не весь схил, а тільки його частину. Бувають випадки, коли одна балка вміщуєтри самостійних урочища, що зумовлено, передовсім,різноманітністю літологіїтовщ. Подібні балки належать до складних урочищ.

За cвоїм значениям у морфологічній будові ландшафту, урочища поділяються на чотири види:1) домінантні, або фонові (займають великіплощі i зустрічаються часто); 2) субдомінантні (зустрічаютъся теж часто, але займають меншіплощі); 3) рідкісні(зустрічаються зрідка, скажімо, на виходах вапняків); 4) унікальні (зустрічаються тільки одного разу). Перші два є основними при формуванніпевноїмісцевості, два останіх вважаються доповнюючими, або підлеглими.З точки зору господарського використання, першочергове значення маюгь фонові урочища. На відміну від урочищ унікальних, рідкісніурочища розташованіцілими групами i разом із фоновими формують ландшафт місцевості.

Урочище с основним об'єктом польового ландшафтного картування як на рівнинах, так і в горах.

Підурочище - це ПТК, складений із генетично й динам1чно повʼязаних фацій у межах одного елемента мезорельєфу однієї експозиції (наприклад, крутий (до 25°) схил північноїекспозиції, вкритий заростями рододендрона на бурих лісових ґрунтах).

Місцевість - це складна морфологічна одиниця ландшафту, яка утворюється з урочищ і фацій, з одним типом комплексу мезоформ рельєфу, однорідною геологічною основою, місцевим мікрокліматом, із переважанням одного підтипу (типу) ґрунтуй рослинності.

Як бачимо, формування місцевості пов'язано, головним чином, з варіаціями літологічного фундаменту (літологія й вік порід) та рельєфу.

Приклади місцевостей: вододільна рівнина, складена суглинка­ми на неогенових глинах, з чорноземами вилуженими й опідзоленими, розорана; нижньотерасова рівнина, складена суглинками на сарматських вапняках, з чорноземами карбонатними, під ріллею; вододільно-хвиляста рівнина, складена важкосуглинистими поро­дами на глинахсармату, із сірими лісовими ґрунтами й ділянками свіжоїдіброви. У назвімісцевості, як правило, відображають тип рельєфу, характер геологічного фундаменту. Риси ґрунтово-рослинного покриву включають провідні різновиди й угрупування основних урочищ. Кліматичні й гідрологічні умови характеризуються опосередковано, через біологічні компоненти.

Для ландшафтів підвищених рівнин із долинним розчленуванням (наприклад, Прут-Дністровське межиріччя) як окремі місцевості можна розглядати ділянки вoдoдiлiв (межиріч), терас, заплав, із характерним для кожної з них поєднанням урочищ. Для територій із значним вертикальним і горизонтальним розчленуванням окремими місцевостями виступають ділянки обширних схилів із велики­ми зсувними цирками, врізаними в глинисті породи, або ділянки еродованих схилів, складених суглинками з близьким заляганням вапняків.

В окремих випадках місцевості виділяються в межах одного ландшафту не за відмінностями в якісному складі урочищ, а лише в кількісному відношенні (наприклад, ділянки заболоченої заплави, рівнини з більшою або меншою участю болотних урочищ). Крім того, як окремі місцевості можна розглядати фрагменти чужих ландшафів серед даного ландшафту.

Місцевість найчастіше є обʼєктом середньомасшгабного картографування і камерального узагальнення.

4. Типи морфологічної структури ландшафтних комплексів.

Однією з діагностчиних ознак ландшафтів є їхня морфологічна структура - порядок взаємного розташування морфологічних одиниць на території даного ландшафту. Якщо морфологічна структура змінюється, то це означає, що ми перейшли в інший ландшафт.

Розрізняють кілька типів морфологічних структур ландшафтів за походженням їхньої літогенної основи - флювіальний, карстовий, моренний, еоловий та ін.

Морфологічна структура урочищ залежить від форми мезорельєфу, літологічного складу й потужності материнської породи. Наййпоширенішми є такі типи морфологічних структур урочищ - дифузна,концентрична, плямиста, мозаїчна тощо.



5. Особливості ландшафтної структури гірських територій.

Ландшафтна диференціація гірських країн складніша, ніж рівнинних, у зв'язку з появою висотної поясності, яка затушовує інші закономірності. Значні відмінності ландшафтів у горах зумовлені як зоналыними й азональними причинами, так і місцевими орографічннми і структурно-літологічними факторами.

Орографічні фактори - це експозиція схилів (макросхили, другорядні схили, густота ерозійного розчленування, глибина врізу долин, їх напрямки тощо. Важливо врахувати солярну експозицію, яка найбільшого значення набуває в помірному поясі, і вітрову, або циркуляційну. Остання має значення як бар'єр на шляху холодних повітряних мас, який підвищує ефект солярної експозиції на північно-східних схилах і переймає вологу, інтенсифікуючи діяльність циклонів на навітряних схилах. У бар'єрній тіні можуть утворюватися холодні пустелі (Памір) або міжгірські улоговини з більш сухим кліматом. Спостерігається й інверсія висотних поясів, тобто обернена послідовність їх за висотою (Південний Урал).

Хороший приклад впливу структурно-літологічного фактору - Кримські гори. Туг на глинистих сланцях іпісковиках (таврична формація) ростугь ліси, а на вапняках (юра) - степ. Отже, межа цих порідє межею різних ландшафтів.

Як зазначае А.Г. Ісаченко, гори в плані утворюють ландшафтні яруси - низькогір'я, середньогір'я, високогірʼя, що виражає зміну рельєфу за висотою. У вищезазначених ярусах розміщені висотні пояси, зокрема лісовий,гірсько-лучний, льодовиково-нівальний. Як правило, висотна поясність закінчуєтъся нівально-льодовиковим поясом, але не всі гори досягають його.

Морфологічні одиницігірських ландшафтівдосить повно висвітлюються в працях Г.П. Міллера. Слід звернути увагу на наве­дені там додаткові (специфічні) для гірських ландшафтів морфологічні одиниці: літогенетичну стрію, морфогенетичну висотну місцевість і орокліматичний сектор. У результаті морфологічні одиницігірських ландшафтів утворюють такий ряд: фація - підурочище - урочище (просте, складне) - стрія - висотна місцевістъ - сектор - ландшафт.

Стрія (від лат. stria - смуга) - це ПТК, який складаєтъся з ряду літологічно однорідних урочищ у межах однієї висотної місцевості. Стрію можна означуватиі за її головними властивостями. Наприклад: 1) стрія на аргілітово-алевролітових відкладахіз вологими ялицевими лісами (Карпати); 2) стрія на піщано-глинистих (сарматських) відкладах зі свіжою дібровою (Кодри Молдови). Приклад повної назви стрії: круті пригребеневі схили на пісковиках і пачках флішу з асоціацією чорнихи та буяхи на гірських буроземних ґрунтах.

Висотна місцевість - це ПТК, що розвивається на основі висотних генетично зв'язаних комплексів мезоформ рельєфу. Вони можугь виникнути в процесі розвитку окремих масивів, хребтів, улоговин під впливом одного з факторів морфогенезу.

Висотні місцевості утворюють ніби певний поверх гірського ландшафту. Приклади: давньольодовикове субальпійське високогірʼя (ерозійне); кругосхилове ерозійно-денудаційне лісове середньогір'я; днище долин із низькими цокольно-алювіальними тераса­ми з луками на гірсько-дернових ґрунтах.

Ландшафтний сектор являє собою вертикальний ряд спряжених висотних місцевостей (груп стрій), які розвиваються в подібних умовах солярноїциркуляційної експозиції. Отже, вони виділяються за властивостями в кліматі (температурний режим, зволоження), що впливає на розвиток біокомпонентів та ін. Так, у ландшафтігірської групи Чорногори південно-західні макросхили додержують за рік на 200-300 мм опадів більше, ніжпівнічно-східні, а середня температура вегетаційного періоду відповідно вища на 2°С. У межах висотної місцевості крутосхилового середньогірʼя ландшафту Свидовецького масиву на схилах північно-східної макроекспозиції переважають ялинові ліси, тоді як на південно-західному макросхилі - букові.

Гірський ландшафт, за Г.П. Міллером, є цілісним багатоповерховим додатним чи від'ємним за формою природним територіальним макрокомплексом, який чітко виокремлений у геологічному фундаменті та рельєфі гірської області й складається з висотних місцевостей. Про його зонально-провінційне положеннясвідчать біогенні компоненти.

Прикладами є ландшафти масиву Свидовець, Ясинської таМармороської улоговин, Верхньобистрицького низькогірного амфітеатру та ін. (Міжгірські впадини виділяються в самостійні ландшафти). Ландшафт масиву Чорногора в Карпатах - середньогірський, із переважанням гірсько-тайгового поясу і субальпійського з ділянками альпійського (у верхній частині).

Територія, яка характеризується своєрідним висотним спектром поясності знизу догори, не може розглядатися як единий ландшафт, тому що розташована в межах різних ярусів, на неоднорідному структурному геологічному й геоморфологічному фундаменті та має різні умови кліматоуворення та ін. Іноді ландшафт не виходить за межі одного висотного поясу. Наприклад, ландшафт Ужгород-Хустського вулканічного хребта - низькогорний, розташований у поясі букових лісів.

Завдання.

Дайте визначення і наведіть приклади морфологічних одиниць рівнинних і гірських ландшафтів. Встановіть їх таксономічні ряди.



Контрольні питання:

1.Розкрийте суть трьох тлумачень терміна «ландшафт» (загальне, типологічне й індивідуальне).

2.Ландшафти як територгіальні одиниці. Поясніть, що таке вертикальна структура ландшафтів.

3.Як ви розумієте просторову горизонтальну структуру?

4. Назвіть основніморфологічні одиниці ландшафту (рівнинних ігірських).

5. Сформулюйте визначення термінів "фація”, "урочище”, "місцевість".

6. Назвіть типи морфологічної структури ландшафту (за походженням їхньої літогенної основи) і урочищ (залежно від форм мезорельєфу).

7. Наведітъ приклади ландшафтних систем.



Тема 5. Типологія і класифікація ландшафтів

Зміст

1. Поняття про типологію i класифікацію.

2. Принципи загальнаукової класифікації ландшафтів.

3. Типологічні класифікації.

4. Реґіональні класифікації.

1. Поняття про типологію і класифікацію.

Насамперед, необхідно чітко розрізняти поняття '"типологія” i "класифікація”. Типологія в загальному розумінні - це обʼєднання конкретних об'єктів за ознаками подібності (типовими рисами) в групи. Класифікація (від лат. classis - розряд, клас, i facio - роблю, розглядаю) - це поділ однорідних об'єктів на класи, типи та інші таксони, які знаходяться в супідрядності один з одним (iєpapxiя). Терміни «класифікація» i «таксономія»є синонімами.

Як зазначалося, природно-територіальні комплекси (ландшафти) можуть розглядатись як в індивідуальному, так i в типологічному плані. Об'єктом безпосереднього дослідження є конкретні ПТК. Водночас для науки й практики необхідна їх систематизація.

Порівнянням конкретних ПТК за ознаками подібності прово­димо їх типологію. Класифікуючи цi одиниці, тобто об'єднуючи їх за певними ознаками подібності у види,типии, класи й т.д., отримуємо складну систему типологічних одиниць. Будь-яка типологічна одиниця (наприклад, тип ландшафту, урочища) єрезультатом наукового узагальнения.

Kpiм типологічної класифікації, здійснюють реґіональну класифікацію, тобто поділ ландшафтів на окремі групи відповідно до певнихіндивідуальних ознак. Основними реґіональними таксономічними одиницями є: країна, зона, підзона, провінція, область, район. Названі одиниці характеризуются в npoцeci фізико-географічного районування території.

2. Принципи загальнонаукової класифікації ландшафтів.

Класифікації можугь бути побудовані за різними принципами: морфологічним, генетичним, історичним, кількісним та ін. В.А. Ніколаєв (1973) виділяє три основних принципи (підходи) загальнонаукової класифікації ландшафтів: історичний, генетичний і структурний, об'єднуючи їх спільною назвою - структурно-генетичний. Усі вони тісно пов'язані між собою. Структура свідчить про історію (вік) та генезу ландшафту, й, навпаки, від останніх залежить його будова. Основним показником класифікації ландшафтів при структурному підходіє домінуючі урочища й місцевості (їх процентне співвідношення). Ознаки внутрішньої структури кладуться в основу виділення низьких таксонів ландшафту - видів, підвидів.

Ознак, які враховуюгь при виділенні класифікаційних одиниць, може буги багато. В інших науках їх використовують теж чимало. Через це необхідна ранжировка ознак, тобто їх розміщення за значимістю. На більш високому рівні використовують найзагальніші ознаки, на нижчих - часткові (див. табл. 1).

3. Типологічні класифікації.

Щодо класифікаційних категорій слід зазначити, що вони ще не є загальноприйнятими. Деякі з них уже стали стійкими (наприклад, тип, клас, вид), інші - дискусійні. Д.Л. Арманд велику увагу приділяв логічним помилкам у класифікаціях, яких часто припускаються інші автори. Однією з найбільш раціональних слід вважати систему класифікації рівниних ландшафтів за В.А.Ніколаєвим. В табл. 1 наводяться типологічні одиниці (таксони), головні ознаки їх виділення та приклади.

Питания диференціцації й класифікаціїгірських ландшафтів розглядаються в працях А.Г. Ісаченка, Ю.А. Мещерякова, М.М. Рибіна та ін. М.М. Рибін виділяє типи гірських ландшафтів (гірськолісовий, гірсько-лучний та ін.) відповідно до висотної поясності за аналогією з широтними зонами рівнин.
Таблиця 1

Типологічна класифікація ландшафтів

(за В.А. Ніколаевим, 1979, з доповненнями В.М. Гуцуляка, 2008)



Таксон

Головні ознаки

Приклади

Відділ

Тип контакту - взаємодія геосфер (літосфери, атмосфери і гідросфери) у структурі ландшафтної оболонки.

Відділи: наземних ландшафтів, водних ландшафтів

Система

Поясно-зональні відмінності водно-теплового балансу

Системи: арктичних,

субарктичних, бореальних, суббореальних, семіаридних ландшафтів та ін.

(Сисгсми посдиуюгь р1В11И1НП ! прсью

ландшафт)



Під-системи

Секторнікліматичні відмінності, континентальність клімату

Підсистсми суббореальних семіаридних ландшафтів: помірноконтинентальних, континентальних, різко континентальних

Клас

Однакові морфоструктурні ознаки (морфоструктура вищого порядку) або один тип природної зональності - горизонтальноїабо вертикальної

Класирівнинних та гірських ландшафтів

Підклас

Ярусна диференціаціяПТК на рівнинах і в горах.

Підкласи рівнинних ланд-шафтів -низовинний та височинний; підкласигір-ських ландшафтів: перед-гірний, низькогірний, серед-ньогірний, високогірнийм|'ж11рпоулоговин»и (котловиг 1) га ш.

Група

Тип водного й хімічного режиму, який визначається співвідношенням атмосферного, ґрунтового й натічного зволо-ження; ступенем дреновалості.

Групи рівнинних ландшафтів: елювіальних, напівгідроморфних ігідроморфних ландшафтів

Тип

Ґрунтово-біокліматичні ознаки на рівні типівґрунтів і класів рослинних формацій (зональні для елювіальної групи ландшафтів). Певне співвідношення тепла й вологи.

Типи рівнинних ландшафпв: тундровий, тайговий, мішанолісовий, лісостепо-вий, степовий та ін.

Підтип

Ґрунтово-біокліматичні переходи в межах зони (на рівні підтипів ґрунтів і підкласів рослинних формацій)

Підтипи ландшафтів лісосте-пових рівнин (відповідно до підзон): лучно-лісовий (пів-нічний лісостеп), лісо-лучно-степовий (середній лісостеп), лучно-лісостеповий (південний лісостеп)

Рід

Генетичні типи рельєфу

Давнньоалювіальні, моренно-зандрові ландшафти та ін.

Підрід

Генетчині типи рельєфу й літологія поверхневих гірських порід

Підроди лісостепових давньоалювіальних ландшафтів - піщані, суглинисті тощо

Вид

Подібність переважаючих у ландшафті місцевостей і урочищ

Види лісостепових рівнин-них ландшафтів - 1) алю-віальна суглиниста й глиниста рівнина з чорноземами опідзоленими під різнотравно-злаковою рослинністю; 2) денуда-ційно-акмулятивне плато з покривом лесоподібних по-рід, широколистим лісом на сірих опідзолених ґрунтах

У межах території України розрізняють два класи ландшаф­тів - рівнинний та гірський - і чотири типи рівнинних ландшафтів, відповідно до чотирьох природних зон: 1) мішаних (хвойно-широколистих) лісів; 2) широколистолісовий; 3) лісостеповий; 4) степовий.

Гірський клас ландшафтів України (карпатскийі кримський)поділяють на два типи: гірсько-лісовий i гірсько-лучний (субальпійський). Гірсько-лісовий тип, у свою чергу, поділяють на підтипи:лучно-лісовий, широколистолісовий, мішанолісовий, лісостеповий посушливий (Крим).



4. Реґіональні класифікації

Реґіональна класифікація ландшафтів полягає у виділенні й систематизації індивідуальних територіальних одиниць різних рангів.

В основу реґіональної класифікації (районування) кладуть зональний i азональний принципи. Відповідно, виділяють два ряди ландшафтних pеґіонів зональний (ландшафтна зона, підзона) i азональний (ландшафтна країна, провінція, область, ра­йон). Головні критерії виділення реґіональних одиниць та їх співвідношення з типологічними одиницями показано в таблиці 2.

Прикладом ландшафтної країни єСхідноєвропейська рівнина, ландшафтної зони - Український лісостеп, провінції -- Дністровсько-Дніпровська та ін.



Завдання.

1) На підставі аналізу систем класифікації ланд­шафтів за різними авторами встановити ознаки, які покладені в основу тих чи інших таксонiв. Як витримана їх послідовність від найбільш загальних до часткових, локальних? Назвати, в чому подібність i відмінність окремих систем.

2) Проаналізувати середньомасштабну ландшафту карту конкретної території та виділити за нею види, типи, підкласи i класи ландшафтів.

Вихідний матеріал: 1) таблиця "Класифікація ландшафтів" (за В.А.Ніколаєвим, 1973); 2) Ландшафта карта України (масштаб 1:1000000), 1997; 3) Реґіональні ландшафтні карти. Комплексний атлас України, 2005.



Таблиця 2

Співвідношення реґіональних і типологічних одиниць ландшафтного поділу території

Таксономічні одиниці районування

Головні критерії поділу

Відповідннй ранг типологічної одиниці

Ландшафтна (фізико-географічна) країна

Належністьдо великих тектонічних структур (геоструктур 2-го порядку) і морфоструктур. Нсвиа система 1нпж ландшафт!»

Клас ландшафту

Ландшафтна зона

Співвідношеннятепла й вологи

Тип ландшафту

Ландшафтна підзона

Зміна співвідношення тепла й вологи в межах зони

Підтип ландшаф­ту

Ландшафтна

провінція



Ступінь континентальності клімату у зв'язку з віддаленістю від океану




Ландшафтна область

Відмінність геологічної та геоморфологічної будови

Рід ландшафту

Ландшафт-ний район

Місцеві відмінності в рельєфі, поверхневих відкладах, ґрунтах. Характер просторової зональної горизонтальної структури

Вид ландшафту

Контрольні питання:

1. Сформулюйте принципи загальнонаукової класифікації ландшафтів.

2. Поясніть, що таке типологічна класифікація ландшафтів,чим вона відрізняєтъся від реґіональноїкласифікації.

3. Які ознаки покладені в основу виділення класифікаційних одиниць ландшафтів: клас (підклас),група, тип (підтип), рід (підрід), вид? (Зробіть аналіз таблиці 1).

4. Як відо6ражені класифікаційніодиниці на ландшафтній карті Україии?

5. Яке співвідношення індивідуальних (реґіональних) і типологічних однниць ландшафтного поділу території? (Зробіть аналіз таблиці 2).

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка