Лекція-концерт як форма активного контролю на індивідуальних заняттях з постановки голосу та музичного інструменту



Скачати 123.22 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір123.22 Kb.




МІНІСТЕРСТВО ОСІВТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Г.КОРОЛЕНКА

Кафедра музики і співів



Н.І. ЄВСТІГНЄЄВА

С.І. Глушкова
Лекція-концерт

як форма активного контролю на індивідуальних заняттях з постановки голосу та музичного інструменту


М е т о д и ч н а р о з р о б к а



Полтава – 2001




Лекція-концерт як форма активного контролю на заняттях з постановки голосу та музичного інструменту. Методична розробка. /Укладачі Н.Є. Євстігнєєва, С.І. Глушкова. – Полтава, 2001. – 15 с.

Рецензенти: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музики і співів Н.Ю. Дем’янко;

учитель музики Полтавської гімназії № 28
Реутська Н.П.

У методичних рекомендаціях розроблено сценарій лекції-концерту – активної форми контролю на заняттях з постановки голосу та музичного інструменту студентів II - V курсу (спеціальність “початкове навчання, музичне виховання”) стаціонарної та заочної форми навчання.

Наданий матеріал може бути використаний учителями музики, соціальними педагогами, працівниками закладів культури.

Затверджено вченою радою

Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка

Протокол № 2 від 19 жовтня 2001 р.



Пояснювальна записка

Впровадження активних методів контролю практичних умінь студентів на індивідуальних заняттях з постановки голосу та музичного інструменту є ознакою вимог сучасної мистецької освіти та відповідного навчального процесу, який будується на засадах рефлексивного, особистісно зорієнтовано навчання.


Включення студентів у міні драматургічне дійство – лекцію-концерт дозволяє уникнути викладачеві традиційного (бального) оцінювання успішності, що автоматично знімає суб’єктивізм оцінки, дозволяє уникнути зайвого психічного напруження. У такий спосіб оцінювання відбувається слухачами: викладачами, студентами-одногрупниками, студентами молодших та старших курсів у вигляді схвалення суспільною думкою.

Крім того, досвід публічних концертних виступів формує виконавську впевненість, є стимулом розвитку професійних якостей майбутнього учителя музики.

Наведені приклади музичних творів підібрані згідно з вимогами навчальних програм, можуть змінюватись викладачем, який повинен враховувати індивідуальні можливості окремого студента.
Лекція-концерт

РЕпетиція при свічках:

«Під знаком любові»
1. Вірш у виконанні ведучого (Н.П. Огарьов «Звуки»):

Как дорожу я прекрасным мгновением!

Музыкой вдруг наполняется слух,

Звуки несутся с каким – то стремленьем,

Звуки откуда-то льются вокруг.

Сердце за ними стремится тревожно,

Хочет за ними куда –то лететь…

В эти минуты растаять бы можно,

В эти минуты легко умереть.


  1. У виконанні студента звучить вальс Ф. Шопена Мі мінор.

  2. Слова ведучого:

Добрий вечір, пані й панове!

Раді вітати вас на нашому музичному балі, вечорі МУЗ та поезії!

Сьогодні у нас в гостях прекрасні дами – …(називаються імена тих, хто буде виступати); та їх благородні кавалери – Шопен, Рахманінов, Пушкін, Шварц, Окуджава, Журбін, Кочетков, Лєбєдєв, Гаврилін. А також – кавалергарди, гусари, гардемарини. Та, нарешті, нашою головною гостею, перлиною нашого вечора буде вічна й швидкоплинна, юна й неповторна – її Величність Любов!

Запалюємо свічки та поринаємо у чарівний світ музики кохання.

(Запалюються свічки та вимикається електричне світло).


  1. У виконанні студента звучить пісня Й. Шварца на сл. Б. Окуджави «Пісенька кавалергарда»

  2. Ведучий читає вірш О.С. Кочеткова «Балада про прокурений вагон»




  • Как больно,милая,как странно,

  • Сроднясь в земле,сплетясь ветвями,-

  • Как больно,милая, как странно

  • Раздваиваться под пилой.

- Не зарастёт на сердце рана-

- Прольёмся чистыми слезами,

Не зарастёт на сердце рана –

- Прольёмся пламенной смолой.

- Пока жива, с тобой я буду –

Душа и кровь нераздвоимы –

Пока жива, с тобой я буду –

Любовь и смерть всегда вдвоём.

Ты понесёшь с собой повсюду-

Не забывай меня, любимый, –

Ты понесёшь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

- За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня, любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернёмся оба – я и ты.


- Но если я безвестно кану-

Короткий свет луча дневного, –

Но если я безвестно кану

За звёздный пояс, в млечный дым?

- Я за тебя молиться стану,

Чтоб не забыл пути земного,

Я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.


Трясясь в прокуренном вагоне,

Он стал бездомным и смиренным,

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он полуплакал, полуспал,

Когда состав на скользком склоне

Вдруг изогнулся страшным креном,

Когда состав на скользком склоне

От рельс колёса оторвал.

Нечеловеческая сила,

В одной давильне всех калеча,


Нечеловеческая сила

Земное сбросила с земли.

И никого не защитила

Вдали обещанная встреча,

И никого не защитила

Рука, зовущая вдали.


С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью прорастайте в них-

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

Когда уходите на миг!




  1. У виконанні студента звучить «Спогад про вальс» Гавриліна.

  2. Слова ведучого про жанр романсу.

  • Час кохання – ніжний, як запах літа та перших конвалій; гарячий, як сонячний морський берег, чистий та прозорий, як повітря теплої ночі. Час кохання іноді не буває довгим, а іноді перетворюється у вічність, у спогади...

Найкращі пісні, вірші та музика були створені під знаком любові.

А чи думали ви коли не будь, де витоки вічної ріки пісень кохання? У яких глибинах часу та простору вони загубились? Та якщо б ми вирішили відправиться на пошуки першої такої пісні, то куди б нас завела ця фантастична експедиція? – Як ви гадаєте, хто заспівав першу пісню про кохання?

Один вчений у книзі “Історія почалася в Шумері” стверджував, що сама найперша запис пісні кохання, яка дійшла до нас, була знайдена там, у Двуріччі. Це зроблена особливими клинописними символами на маленькій глиняній табличці запис пісні, яку заспівала царю Шу-Сіну його наречена напередодні весілля... Але й Шумер був всього зупинкою на безкінечному шляху у безмежність минулого, в марних пошуках самої першої пісні про кохання...

Від великого співака античної давнини Орфея могла б вести свій родовід нескінченна черга співаків кохання. До нас дійшли любовні пісні трубадурів та труверів середніх віків, їх відтворили та знов виконали сучасники. Та слухачі нашого століття – століття радіо та телебачення – слухали ті пісні, які підкорювали прекрасних дам у часи сміливого Тристана та відданої Ізольди. У наспівах трубадурів були все ті ж любовні благання й очікування щастя, й насолода щастям, й гіркота розлуки, й муки нерозділеного кохання, ревнощів, самотності... В них були все ті ж, старі як світ, слова та почуття, які кожне покоління закоханих відкриває знову та вважає тільки своїми.

Одне з перших нотних видань в Росії, яке вийшло у 1730 році, було додатком до книги “Езда в остров любви”, переклад з французької Василя Тредіаковського (у книгу в якості додатку ввійшла і його власна любовна лірика).

Та що перші нотні видання! Любов увійшла в світ разом із життям, а пісня прийшла – коли любов усвідомила себе, своє право та свою владу.

У пісень про кохання є багато назв, наприклад..., підкажіть, які?

- Романс, баркарола, альборада, елегія, серенада…

Так, найпершим ви назвали романс. А чи знаєте ви, що означає слово “романс” та звідки воно виникло?

Романс – назва, яка виникла від іспанського слова “романсе”, що значить романський, тобто той, що виконується на “романській” (іспанській) мові. З’явилась ця назва тоді, коли в Іспанії отримали велике розповсюдження та звані “світські” пісні. На різницю від церковних пісне співів, які у католицьких країнах виконувались завжди на латині, “світські” пісні співали на іспанській мові. Романси – п’єси для голосу з інструментальним супроводом – розповсюджувались із Іспанії по всій Європі. Потрапили вони і в Росію. Звісно, вони звучали не тільки на іспанській мові, але назва закріпилась. Спочатку – тільки за тими творами, які мали не російські (частіше французькі) тексти. П’єси, які співались на російські вірші отримали назву “російські пісні”.

Згодом, композитори почали створювати романси на вірші російських поетів. Мабуть, багато хто з вас чув чудові романси Глінки, Даргомижського, Бородіна, Мусоргського, Чайковського та Римського­ – Корсакові, Танєєва та Рахманінова, Прокоф’єва та Свиридова – ці справжні перлини камерного вокального мистецтва.

У романсі можуть відображатися різні боки життя, ставлення композитора до подій, що відбуваються. Наприклад, романс Даргомижського “Титулярний советник” – сатирична розповідь. Другий його романс – “Старий капрал” – драматична сцена. А романс Прокоф’єва ! “Болтунья” на вірші Агнії Барто – гумористична замальовка.

Бувають й романси без слів. Їх співає музичний інструмент – скрипка, рояль або віолончель, – немов би наслідує людському голосу. Такі інструментальні романси є у Чайковського, Глазунова, Рахманінова, Глієра та інших композиторів.

Також існує “високий романс”. Цім словом зручно назвати камерні вокальні твори, створені професійними композиторами на слова професійних поетів. Це – “романс у фраці з метеликом” – він створюється для виконання професійним співаком у камерному концерті та не призначений для побутового співу або любительського музикування.

Розподіл романсу на камерний та побутовий правильно відображує історично складену жанрову реальність: між цими протилежними та різноспрямованими потоками романсової творчості виникає таке ж приблизно співвідношення, як, скажімо, між літературою і фольклором. Масовий побутовий романс – напівфольклорне явище: авторський за способом створення, він лише за способом існування фольклорний. Але цей фольклорний його бік – найважливіший; можна не сумніватись, що як раз існування у міський низах, у домашньому музикуванні, на низовій, демократичній естраді, в повсюдному співі с ф о р м у в а л о ж а н р. Так, і музично-інтонаційної побудови романсу, й специфічність його ліричних настроїв породжені, відпрацьовані, закріплені масовою свідомістю міських жителів.

З часом, романсами почали все частіше почали називати пісні про кохання.

Тепер, виходить, що у романсу не має “тем”, у нього є тільки одна тема – любов. Все останнє – життя, смерть, вічність та час, доля та її удари, віра та зневір’я – тільки в тій мірі, в якій пов’язане з цією головною та єдиною темою.

Романс – крихітний островок у океані буття, у нього є влучна назва – Утопія. Чим він може ще бути, якщо з усіх явищ дійсності в романсі відобразилась тільки любов, якщо його любов автономна та абсолютна, якщо світ відображено в романсі як категорія бажаності та повинності? ..

Стрілка романсового годинника ходить по колу, градуйованому моментами “історії кохання”. Але оскільки щастя кохання – південь на цьому циферблаті, одна відмітка на ньому, то, авжеж, томлінь та спогадів кохання в романсі набагато більше, ніж щасливих миттєвостей. Тому ностальгія – головний тон або точніше головний стогін романсу. Потрапити або повернутися у “невідомий край незнайомого щастя”, але будь якою ціною. “Туди, туди!” – кличе романс.

Романс знає тільки дві часові категорії: мить, “вічне зараз” – та завжди, до самої смерті, вічність.

Так, саме все це й було в дусі героя Вітчизняної війни 1812 року, блискучого гусара та палкого коханця – Дениса Давидова. Його хоробрість у бою не знала меж; його оди, присвячені Батьківщини піднімали бойовий дух цілих армій; його палкі романси захоплювали серця прекрасних дам... Але у коханні ж Давидову не щастило... Як правило, він закувався у струнких красунь, хоча сам був невисокий на зріст та далеко не красень. Але його душа... Його душа співала завжди, й тоді, коли страждала від нерозділених почуттів, знехтуваних освідчень.

8. У виконанні студента звучить романс А. Журбіна на слова Д. Давидова “Не пробуджай”

Безумных лет угасшее веселье

Мне тяжело, как смутное похмелье.

Но, как вино – печаль минувших дней

В моей душе, чем старе, тем сильней.

Мой путь уныл. Сулит мне труд и горе

Грядущего волнуемое море.
Но не хочу, о други, умирать;

Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать,

И ведаю, мне будут наслажденья

Меж горестей, забот и треволненья:

Порой опять гармонией упьюсь,

Над вымыслом слезами обольюсь,

И может быть – на мой закат печальный

Блеснёт любовь улыбкою прощальной.

(О.С. Пушкін «Елегія»)


  1. Слова ведучого. Ці прекрасні строки Пушкін назвав елегією. Віршована елегія у XVII – XIX століттях була досить розповсюдженим жанром. Назва ця виникла від грецького слова – elegos – скарга та спочатку означала поетичний твір, змістом якого була саме скарга, звичайно в умовній “буколічній” поезії, скарга на нерозділене кохання. Пізніше слово елегія набуло більш широкого значення. Так почали називати поетичні, а потім й музичні твори сумного, за мрійливого характеру. Багато хто з вас, мабуть, чули вокальну елегію Масне. Її часто транслюють по радіо у виконанні Шаляпіна.

Співати про кохання може не тільки людський голос, але й музичний інструмент – скрипка, віолончель. Також, відомі фортепіанні елегії Рахманінова, Каліннікова.

Елегія є різновидом романсового жанру. Послухаємо, як “заспіває” нам про своє нерозділене кохання фортепіано.



  1. У виконанні студента звучить «Елегія» С. Рахманінова

  2. Ведучий читає вірш Б. Окуждави:

Тьмою здесь все занавешено

и тишина, как на дне…

Ваше Величество, Женщина,

Да неужели – ко мне?

Тусклое здесь электричество,

С крыши сочится вода,

Женщина, Ваше Величество,

Как Вы решились сюда?

О, Ваш приход – как пожарище,

Дымно и трудно дышать.

Ну, заходите, пожалуйста,

Что ж на пороге стоять.

Кто Вы такая? Откуда Вы?

Ах, я смешной человек.

Просто Вы дверь перепутали,

Улицу, город и век.



(Б. Окуджава).

  1. Слова ведучого:

А я гадаю, що Її Величність Любов прийшла за правильною адресою. Вона прийшла до нас. Вона подарувала нам надію, принесла радість. Вона зробила нас по-справжньому людьми а надала сенс нашому життю.

Тому, в кінці кінців, якщо цього сильно бажати, розлука закінчується зустріччю, а Земля вінчає коханих.

Перед вами – партитури відомої всім нам пісні з кінофільму “Гардемарини, вперед!” композитора О. Лєбєдєва «Земля, де так багато розлук». На завершення нашої зустрічі, заспіваємо цю пісню разом з нашою солісткою.

12. Виконання пісні. Всі присутні разом із солісткою по партитурах співають пісню О. Лєбєдєва «Земля, де так багато розлук» з кінофільму «Гардемарини, вперед!»

ЛІТЕРАТУРА





  1. Вальс А. Гаврилина «Воспоминание о вальсе».

  2. Мархасев Ч. Серенада на все времена, Л., 1988 г

  3. Михеева Л. Музыкальный словарь в рассказах. – М., 1986 г.

  4. Окуджава Б. Песни и стихи, М., 1997 г.

  5. Рахманінова С. Елегія.

  6. Романс из кинофильма «Эскадрон гусар летучих» - «Не пробуждай», муз. А. Журбина, сл. Д. Давыдова.

  7. Романс из кинофильма «Гардемарины, вперед!» - «Земля, где так много разлук», муз. А. Лебедева.

  8. Чудное мнгновенье. Любовная лирика русских поєтов. Кн..1, /Сост. Л. Озерова. – М.: Худож. лит. , 1988.

  9. Чудное мнгновенье. Любовная лирика русских поєтов. Кн..2 /Сост. Л. Озерова. – М.: Худож. лит. , 1988.

  10. Шварц Й. Песни на стихи Б. Окуджавы.– Л., 1989 г.

  11. Шопен Ф. Вальсы. – М., 1990 г.


Лекція-концерт як форма активного контролю

на індивідуальних заняттях з постановки голосу та музичного інструменту
Методична розробка

Укладачі Н.І. Євстігнєєва, С.І. Глушкова

Комп’ютерний набір і верстка Н.І. Євстігнєєвої

Підписано до друку 10.12.2001

Формат 60 84 1/32. Папір друкарський

Гарнітура Times Nev Roman Cyr

Друк офсетний

Умовн. друк. арк..1,0

Тираж 150 прим.



Видання Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка