Лекція головні технологічні уклади мета: розкрити зміст поняття «технологічний уклад»



Скачати 191.82 Kb.
Дата конвертації09.11.2016
Розмір191.82 Kb.
ЛЕКЦІЯ 1. ГОЛОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ УКЛАДИ
Мета: розкрити зміст поняття «технологічний уклад», проаналізувати зміну технологічних укладів у світовій економіці, виявити особливості НТР.
План:

  1. Поняття технологічного укладу.

  2. Становлення і зміна технологічних укладів у світовому техніко-економічному розвитку.

  3. Сутність, особливості та головні напрямки науково-технічного прогресу.

  4. Науково-технічна революція та її складові.

  5. Технологічні уклади в Україні.


1. Поняття технологічного укладу

Технологічний уклад – це сукупність технологій та виробництв одного рівня, які поєднуються в стійку цілісність, що самовідтворюється. У рамках ТУ здійснюється замкнутий макровиробничий цикл, що включає видобуток і одержання первинних ресурсів, усі стадії їхньої переробки і випуск набору кінцевих продуктів, що задовольняють відповідний тип суспільного споживання. ТУ характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, що пов'язані вертикальними і горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів і спираються на загальні ресурси кваліфікованої робочої сили, загальний науково-технічний потенціал та ін.

Виходячи з такого уявлення технологічної структури економіки, її динаміка може бути описана як процес розвитку і послідовної зміни технологічних укладів. Реальний техніко-економічний розвиток відбувається шляхом чергування етапів еволюційного удосконалювання і періодів структурної перебудови економіки, у ході яких здійснюється впровадження комплексу радикально нових технологій і заміщення ними старих.

Життєвий цикл ТУ включає 4 фази – становлення, ріст, зрілість і занепад – і має характерну форму пульсацій. Перша – мала пульсація відповідає фазі становлення, коли розширення виробництв, що складають ТУ, здійснюється в несприятливому економічному середовищі, обумовленому домінуванням попереднього ТУ. У цій фазі розвиток ТУ обмежений як відносною неефективністю складових його технологій, так і опором традиційних господарських організацій і інститутів. При відповідних інституціональних змінах створюються умови для швидкого розширення нового ТУ, котре приймає форму другої — великої— пульсації.

В залежності від фази життєвого циклу ТУ змінюються темпи економічного росту і рівень економічної активності. Вони підвищуються у фазі становлення, досягають максимуму у фазі росту, після чого з вичерпанням можливостей удосконалення виробництв і насиченням відповідних суспільних потреб знижуються, досягаючи мінімуму у фазі занепаду. У цій фазі під впливом різкого падіння прибутковості капітальних вкладень у традиційні технології відбувається впровадження радикальних нововведень (НВ), що формують ядро нового ТУ. З поширенням НВ починається новий цикл хвилеподібної зміни економічної кон'юнктури, пов'язаний з розширенням нового ТУ і заміщенням ним попереднього.

Новий ТУ, зароджуючись в надрах попереднього ТУ, у своєму подальшому розвитку спирається на виробничий потенціал, створений у ході попереднього етапу ТЕР. Він не тільки використовує енергоносії, конструкційні матеріали, сировинні ресурси, масовий рівень споживання, який був досягнутий у результаті розвитку попереднього ТУ, але і перетворює технологічні сукупності останнього відповідно до власних потреб.


2. Становлення і зміна технологічних укладів у світовому техніко-економічному розвитку

В наш час загальновизнаною є точка зору про існування 6-ти технологічних укладів (табл. 1). На сьогодні в розвинених країнах домінують технології 5-го укладу і формуються технології 6-го технологічного укладу.

Класичною країною, у технічному базисі якої раніш усіх відбулися зміни, що призвели до становлення першого ТУ, була Англія. Вплив цих перетворень був настільки великим, що економічний спурт, що пішов за ними, прийнято називати промисловою революцією.

Ядро першого ТУ складали технологічні сукупності (ТС), пов'язані з текстильною промисловістю. Крім переробки пряжі і вироблення тканин, до їхнього числа відносяться відповідні машинобудівні ТС, виробництво і транспортування бавовни і т.д. Імпульсом становлення першого ТУ став винахід ткацьких і прядильних машин разом з формуванням відповідного типу невиробничого споживання.

Таблиця 1

Технологічні уклади

№ ТУ


Період

домінування



Країни-лідери

Ядро ТУ

Базовий енергетичний процес

Організація

виробництва



1

1790-1830

Англія,

Франція,

Бельгія


Текстильна промисловість,

виплавка чавуну й обробка заліза,

будівництво магістральних каналів


Водяний двигун

Модернізація виробництва,

його концентрація

на фабриках


2

1840-1880



Англія,

Франція,


Бельгія, США,

Німеччина



Залізничний і пароплавний транспорт,

Машинобудування (верстатобудування),

вугільна промисловість


Паровий

двигун


Ріст масштабів

виробництва на

основі механізації


3

1890-1940



Англія,

Німеччина,

Франція, США,

Нідерланди,

Бельгія,

Швейцарія




Електротехнічне і важке машинобудування,

виробництво і прокат сталі, ЛЕП, важкі озброєння,

кораблебудування,

неорганічна хімія




Електродвигун

Ріст різноманітності і гнучкості виробництва,

ріст якості продукції,

стандартизація виробництва,

урбанізація



4

1950-1980

Країни ЄЕС,

Австралія,

Канада,

Японія,


Швеція

Автомобілебудування,

моторизоване озброєння,

синтетичні матеріали,

кольорова металургія,

органічна хімія,

електронна промисловість



Двигун внутрішнього згоряння

Масове виробництво серійної

продукції,

подальша стандартизація виробництва,

конвеєри.



5

1990-…

Німеччина,

Тайвань,


Пд. Корея,

Країни ЄС,

Австралія, Швеція


Обчислювальна техніка,

програмне забезпечення, авіаційна промисловість,

телекомунікації,

роботобудування,

оптичні волокна


Газові технології

Зрощення великих корпорацій з

малим бізнесом,

вплив державного

регулювання



6


1995- ...

США,

країни ЄС,

Японія


Біотехнології,

нанотехнології,

фотоніка, оптоелектроніка,

аерокосмічна промисловість



Нетрадиційні джерела енергії

Великий та малий бізнес,

державне регулювання економіки


Перехід текстильної промисловості на машинну базу супроводжувався підвищенням попиту на продукцію машинобудування. Тенденція до заміни дерев'яних деталей деталями з заліза ініціювала технологічні зрушення головним чином у металообробці. Спостерігався ефект лавиноподібного наростання обсягу виробництва. Відбувалося також і удосконалювання процесів обробки металів. Так, до початку XIX в. затвердилася прокатка як самостійний процес металургійного виробництва. Організуються великі дорожні роботи і розгортається великомасштабне будівництво внутрішніх судноплавних каналів.

Аналогічні технологічні зрушення з деяким відставанням відбувалися і в інших країнах Європи: Росії, Франції, Німеччині. З 1790 р. ці процеси розгортаються й у США. Становлення 1-го ТУ в цих країнах, за винятком Росії, було здійснено за 30-50 років.

З 20-х років XIX в. спостерігається формування нового ТУ. В Англії заміщення першого ТУ другим простежується особливо чітко, а в інших країнах Західної Європи й у США становлення 2-го ТУ відбувалося практично одночасно з ростом попередніх. У країнах формуються загальнонаціональні ринки, і встановлюється сучасний ритм ТУ. З періоду 1844-1851 р. другий ТУ стає домінуючим в економіці розвитих країн. Спостерігається підйом економічної кон'юнктури. Для нового ТУ характерно бурхливий розвиток машинного виробництва, у тому числі виробництво машин машинами. Різко зросли значення й інтенсивність міжнародної торгівлі.

Рівень розвитку транспортного сполучення став стримувати ріст великої промисловості. Тому важливою особливістю цього ТУ став бурхливий розвиток залізничного будівництва і транспортного машинобудування. Концентрація населення в містах і бурхливе будівництво в сфері транспорту вимагали зміцнення технічної бази будівництва і стимулювали його механізацію.

Промисловий підйом середини XIX в. обумовив зростання попиту на корисні копалини, що стимулювало технічне переозброєння гірничої промисловості. Головною технічною подією і тут стало використання парового двигуна. До середини XIX в. гірнича справа перетворилася у велику галузь капіталістичного господарства.

З вичерпанням можливостей механізації суспільного виробництва на основі парового двигуна, насиченням суспільних потреб у продукції другого ТУ економічне пожвавлення 50-60-х років перемінилося стагнацією. Регулярні ознаки надвиробництва стали більш запеклими, промислові підйоми менш інтенсивними. У цих депресивних умовах і почав формуватися третій ТУ, у якому лідерство переходить від Великобританії до США.

Головною особливістю нового ТУ стало широке використання електродвигунів і бурхливий розвиток електротехніки. Одночасно відбувається спеціалізація парових двигунів. Домінуючим стає споживання змінного струму. Розгорнулося будівництво електростанцій. Головним енергоносієм у період панування даного ТУ було вугілля. У цей же час на енергетичному ринку починає завойовувати позиції і нафта, хоча ведучим енергоносієм вона стала тільки в четвертому ТУ.



Сталь стає ведучим конструкційним матеріалом. В останній третині XIX в. – початку XX в. темпи зростання виробництва сталі були дуже високими.

Великі успіхи в цей період робить хімічна промисловість. З багатьох хіміко-технологічних нововведень найбільше значення мали: аміачний процес одержання соди; одержання сірчаної кислоти контактним способом, електрохімічна технологія. Особливо швидкими темпами розвивалося виробництво сірчаної кислоти, що служила основою для виробництва багатьох хімічних продуктів і матеріалів.

Але після початку першої світової війни аж до 40-х років XX в. у високорозвинених країнах наступило погіршення економічної кон'юнктури. Циклічні кризи стали довгостроковішими і більш хворобливими, пожвавлення і підйоми - коротше. 1930-ті роки ввійшли в історію під назвою Великої депресії.

В ці роки техніка, що складає основу третього ТУ, підійшла до меж поліпшення своїх можливостей. Тоді стали закладатися нові напрямки розвитку техніки. Почалося формування нового – четвертого ТУ. Швидкому його становленню багато в чому сприяла матеріально-технічна база, створена в період домінування 3-го ТУ. Основні його елементи: створення розвиненої автодорожної інфраструктури; створення мереж телефонного зв'язку; освоєння нових технологій і створення інфраструктури нафтовидобутку; поява нових і удосконалювання технологічних процесах у традиційних галузях кольорової металургії.



Двигун внутрішнього згоряння явився одним з базисних НВ 4-го ТУ, відбулося становлення автомобілебудівної галузі промисловості й освоєння перших зразків гусеничної транспортної і спеціальної техніки, що сформували ядро нового ТУ.

У число галузей, що склали ядро 4-го ТУ, входили хімічна промисловість, насамперед, органічна хімія і пов'язане з нею виробництво синтетичних смол, пластмас і волокон, автомобілебудування і виробництво моторизованих озброєнь. Для цього етапу характерні нова машинна база, комплексна механізація виробництва, автоматизація багатьох основних технологічних процесів, широке використання кваліфікованої робочої сили, ріст спеціалізації виробництва.

Протягом життєвого циклу 4-го ТУ продовжувався випереджальний розвиток електроенергетики. Електрика стала використовуватися не тільки для освітлення, але і для опалення та вентиляції повітря. Головним енергоносієм стала нафта. Нафтопродукти стали основним паливом практично для усіх видів транспорту – дизельних локомотивів, автомобілів, літаків, гелікоптерів, ракет. Нафта також перетворилася в найважливішу сировину для хімічної промисловості.

З розширенням виробництв четвертого ТУ була створена глобальна система телекомунікацій на основі телефонного і радіозв'язку. Відбувся перехід населення до нового типу споживання, що відрізняється масовим споживанням товарів тривалого користування, синтетичних товарів.

Однак до середини 70-х років 4-й ТУ досяг у розвинених капіталістичних країнах меж свого розширення. З цього часу основним носієм економічного росту стають виробництва п'ятого ТУ, котрий завойовує домінуючі позиції в економіці розвитих країн із середини 80-х років. П'ятий ТУ може бути визначений як уклад інформаційних і комунікаційних технологій. Мікроелектроніка є ключовим чинником, що розгорнулася в дійсний час НТР. Широке поширення мікроелектронних пристроїв обумовлює радикальні зміни в структурі суспільного виробництва і підвищення його ефективності. Іншим ключовим фактором є програмне забезпечення.

Становлення нового ТУ визначається поширенням нових технологічних принципів в економіці, опосередкованих провідними галузями. Серед основних провідних галузей нового ТУ варто вказати на виробництво засобів автоматизації і телекомунікаційного устаткування.

Одночасно з розвитком напівпровідникової промисловості спостерігався швидкий прогрес в області програмного забезпечення. До кінця 50-х років з'явилося сімейство перших програмних мов високого рівня.

Наступний етап становлення інформаційною і комунікаційного ТУ пов'язаний з появою комерційно ефективних ЕОМ (зокрема, серії IBM-360 у 1965 р.). Поширенню нового ТУ перешкоджала нерозвиненість галузей, становлення яких у свою чергу наштовхувалося на обмеженість попиту. Новий прорив був здійснений із впровадженням мікропроцесора в 1971 р. Удосконалювання базисних виробництв прийняло форму стійкого, поступального, кумулятивного технічного прогресу – траєкторія еволюції нового ТУ установилася і його поширення у світовій економіці прискорилося.

Із середини 70-х років почалося масове поширення виробництв нового ТУ і заміщення ними традиційних технологій у багатьох галузях економіки. Важливе значення серед базових виробництв п’ятого ТУ в обробній промисловості мають гнучкі автоматизовані виробництва (ГАВ). Гнучка автоматизація промислового виробництва різко розширює різноманітність продукції, що випускається. Заміщення культури масового споживання індивідуалізацією споживчих переваг населення дозволяє істотно розширити його споживчий попит. Особливо швидкими темпами розширюється сфера послуг, головним чином за рахунок розвитку інформаційних.

Іншою характерною рисою 5-го ТУ є деурбанізація розміщення населення і пов'язаний з нею розвиток нової інформаційної і транспортної інфраструктури. Вільний доступ кожної людини до глобальних інформаційних мереж, розвиток глобальних систем масової інформації, авіаційного транспорту радикальним способом змінюють людські уявлення про час і простір. Глобалізація соціальних і виробничих відносин різко підвищує розмаїтість духовних і предметних потреб людини.

Протягом життєвого циклу п'ятого ТУ природний газ стає домінуючим енергоносієм. Варто також очікувати розширення використання нетрадиційних джерел енергії.

З початку 1990-х років в надрах 5-го укладу почали всі помітніше проявлятись елементи 6-го технологічного укладу. До його ключових напрямків відносяться біотехнологія, системи штучного інтелекту, глобальні інформаційні мережі та інтегровані високошвидкісні транспортні системи, комп’ютерна освіта, формування мережних бізнес-товариств. Це галузі, які зараз розвиваються в провідних країнах особливо швидкими темпами.



3. Сутність, особливості та головні напрямки науково-технічного прогресу

Техніка – це сукупність знарядь праці.

НТП, згідно з сучасною концепцією, являє собою послідовність виробничо-технологічних укладів, які, змінюючи один одного, забезпечують динамічний розвиток виробничих сил суспільства.

Економіка потрапляє до все більшої залежності від діяльності людини (освіта та засвоєння нових технологій). Цінними стають не тільки робоча сила, але й знання, інтелект, пам'ять, увага, зосередженість. Технологічні змагання держав – питання технологічної дисципліни та освіти кадрів.

Інтелектуальний потенціал суспільства має декілька складників: - систему освіти, - комп’ютерне забезпечення, - систему зв’язку, - бази даних (на електронних носіях, - систему науки, - інтелектуальну власність (у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау), - концентрацію висококваліфікованих менеджерів, які можуть стати продуктом інтелектуального труда на світовому ринку.



Серед діючих факторів економічного зростання високорозвинених країн технологічний прогрес займає провідне місце в структурі факторіального впливу, який досягає 80-85% . В результаті новітні технології стають фундаментальною основою для забезпечення високого та стійкого рівня ринкової конкурентної спроможності товарів. Саме в новітніх технологіях закладений потужний імпульс до економічного та соціального прогресу людства, регіонів та країн світу.

Головними напрямками технологічного прогресу є: -електрифікація, - механізація, - автоматизація, - інтенсифікація, - хімізація, - впровадження новітніх технологій, - біотехнологія, - комп’ютерні технології, - науково-технічна інформація.

  • Електрифікація – максимальне впровадження електроенергії для технологічних цілей (електрометалургія, електрозварювання, електроліз і. т. п.)

  • Механізація – заміна ручної праці роботою машин. Комплексна механізація – механізація не тільки основних, але й допоміжних робіт.

  • Автоматизація – вища форма механізації, при якій технологічний процес виконується машинами-автоматами. Функції людини зводяться тільки до нагляду, контролю, регулювання.

  • Інтенсифікація – покращення використання засобів праці за одиницю часу завдяки впровадженню підвищених режимів роботи (підвищених швидкостей, тиску, температури, каталізаторів, кисню)

  • Хімізація – впровадження у виробництво високопродуктивних хімічних методів обробки та максимальне використання продуктів хімічної промисловості.

  • Впровадження новітніх технологій. Епіцентр НТП перемістився до технології виробництва. Сучасна технологія обробки матеріалів якісно відрізняється від відомих раніше, традиційних методів. Змінюються самі її принципи: безпосередній вплив на предмет праці для зміни його фізичних властивостей та параметрів (шляхом впливу на його молекулярну та атомарну структуру)

  • Науково-технічна інформація – відомості, які отримані в результаті пізнання та виробничої діяльності людини, дані про новітні досягнення науки і техніки, характеристика нових технологічних процесів, інженерних конструкцій і. т. п.

  • Біотехнологія – найбільш складний напрямок НТП, який з’явився на кордоні генної інженерії та мікробіології. Сутність технологій полягає в використанні живих організмів та біологічних процесів для виробництва цінної продукції для промисловості та сільського господарства. Це більш глибоке розуміння біологічних процесів, взаємне проникнення біології та точних наук, розробка нових принципів управління біологічними процесами.

  • Комп’ютерні технології – є основою для сучасного впровадження та оптимального функціонування усіх головних напрямків технологічного прогресу.


4. Науково-технічна революція та її складові

Науково-технічна революція – процес, який полягає у корінному якісному скачку роз­витку продуктивних сил людства, викликаний перетворенням на­уки у безпосередню продуктивну силу суспільства (наука та виробництво створюють певну систему). НТР розпоча­лася у ХХ ст. Особливо швидкий її розвиток почався у другій половині XX століття.

НТР – результат масових накопичень науково-технічного прогресу, революційний стрибок розвитку науки і техніки.



Найважливіші риси НТР:

  1. універсальність і всеосяжність – охоплює не лише усі галузі матеріального виробництва, але і сферу послуг, впливає на побут і світогляд людей);

  2. прискорення науково-технічних перетворень (внаслідок того, що відкриття і нові технологічні рішення швидко впроваджуються у виробництво);

  3. зміна ролі людини витіснення важкої фізичної праці, внаслідок впровадження процесів автоматизації та інтенсифікації виробництва, що дає можливість збільшити зайнятість у сфері послуг, інтелектуальних видах діяльності людини;

  4. НТР розпочалося як військово-технічна революція, результати якої пізніше збагатили цивільне виробництво;

  5. Виключно високий рівень затрат на наукові дослідження та експерименти (характерно для розвинутих країн, де відбувається швидкий процес переходу на інноваційну модель розвитку, характерний для інформаційного суспільства);

  6. Особливе значення приділяється проблемам управління виробництвом, яке ускладнюється і потребує ретельної підготовки керівників;

  7. Використання більш складних комп’ютерних та інформаційних систем.

Складові частини НТР:

1) наука;



  1. техніка і технологія, розвиток яких направлені на зниження праце-, енерго- і матеріаломісткості продукції;

  2. виробництво, яке розвивається по шляху комплексної автоматизації, електронізації, використання нових матеріалів, зокрема досягнень біотехнології і космічних технологій;

  3. управління, менеджмент, який забезпечує зв'язок між складовими частинами НТР.




  1. Технологічні уклади в Україні

Аналіз технологічного рівня розвитку в Україні показує, що технологічна багатоукладність виробництва стає сьогодні однією з головних структурних проблем української економіки. Як і в Росії, різнотипні ТУ існують і відтворюються паралельно та незалежно один від одного (таблиця 2).

Таблиця 2



Технологічні уклади в Україні


Технологічні уклади


3-й

4-й

5-й

6-й

Об’єм виробництва продукції


57,9 %

38 %


4 %


0,1 %


Фінансування наукових розробок


6 %


69,7 %

23 %

0,3 %

Витрати на інновації


30 %


60 %


8,6 %


0,4 %


Інвестиції

75 %

20 %

4,5 %

0,5 %

Капітальне вкладення на технічне переозброєння і модернізацію

83 %

10 %

6,1 %

0,9 %

У наш час в Україні домінує відтворення 3-го ТУ. Це панування залізничного транспорту, чорної металургії, електроенергетики, неорганічної хімії, споживання вугілля, універсального машинобудування. В розвиненому світі домінування 3-го укладу приходилося на довоєнні роки.

Частково присутній 4-й уклад, що вичерпав себе в розвинених економіках в середині 1970-х років – розвиток органічної хімії та полімерних матеріалів, кольорової металургії, нафтопереробки, абтомобілебудування, точного машинобудування та приладобудування, розвиток традиційного ВПК, електронної промисловості, розповсюдження автоперевезень, широке споживання нафти.

Щодо 5-го ТУ, то на його частку припадає дише 3-5% в загальній структурі національної економіки. Цей уклад сьогодні визначає власне постіндустріальний тип виробництва (розвиток складної обчислювальної техніки, сучасних видів озброєння, програмного забезпечення, авіаційної промисловості, телекомунікацій, роботобудування і нових матеріалів).

Аналіз статистики доданої вартості по галузях промисловості показує, що на сьогодні вона створюється переважно за рахунок розвитку технологій, закладених в 3-му ТУ, що є загрозливою тенденцією з точки зору конкурентоздатності української економіки.

Сьогодні фактично формується майбутня структура промислового виробництва із домінуванням 3-го ТУ. Технічний рівень більшості виробництв України відстає від рівня західних країн як мінімум на 50 років. В системі міжнародного поділу праці Україна займає збиткові і доволі безперспективні позиції. Причому технологічне відставання збільшується, адже кожен наступний ТУ є більш коротким у часі і більш глибокий за характером соціально-економічних змін, ніж попередній.

Існують два шляхи виходу із ситуації, що склалася.

Перший шлях – постійно наздоганяти розвинений світ, використовуючи ще не реалізовані можливості 3-го та 4-го укладів та інтенсивно розвивати нові 5-й та 6-й уклади.

Другий шлях – замість того, щоб наздоганяти розвинені країни в технологіях 5-го укладу, зосередити увагу на становленні ключових напрямків 6-го ТУ, де країна може вийти в лідери. Іншими словами – використовувати стратегію “інноваційного прориву”.
Висновки. Час панування технологічних укладів незмінно скорочується. Якщо перший протримався біля 60 років, то п’ятий, який вже домінує в розвинених країнах сьогодні, за більшістю прогнозів буде триматись лише біля 30 років і скінчиться в 20-х роках ХХІ сторіччя. Скорочення часу панування укладів пов’язане з підвищенням ролі і значення інновацій в економічному розвитку та з небувалою активізацією інноваційної діяльності, як окремих компаній, так і цілих держав.

За домінуючим технологічним укладом та співвідношенням інших в тій чи іншій країні можна визначити темпи її економічного розвитку та росту. Можна прослідкувати таку тенденцію: чим вищий технологічний уклад, тим більш інтенсивний шлях розвитку економічного росту країни. Тобто, зі зміною технологічного укладу в країні на наступний, більш прогресивний, країна впроваджує все більш високовиробниче устаткування, збільшує кваліфікацію робітників та застосовує ресурсозберігаючі технології.


Література:

  1. Дубровська Г.М., Ткаченко А.П. Системи сучасних технологій. – К., 2004.

  2. Дудко И.Д. Системы технологий. – Харьков, 2003.

  3. Збожна О.М. Основи технологій. Навч. посібник. – Тернопіль, 2002.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка