Лекція Екзестенційний напрям. Логотерапія В. Франкла



Скачати 177.34 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір177.34 Kb.
Лекція 5.

Екзестенційний напрям. Логотерапія В. Франкла.

  1. Основні посилання екзестенційної теорії.

  2. Мета та завдання корекції. Вимоги до психолога та клієнта в екзестенційній терапії.

  3. Техники екзестенційної психокорекції.

  4. Основні філософські положення концепції В. Франкла.

  5. Основні техніки логотерапії В. Франкла.

До екзистенціального напрямку відносять теорії й системи особистісної корекції, засновані на теорії екзистенціалізму, що підкреслює важливість проблем людського становлення та відповідальності людини за своє особистісне становлення, коли наголос робиться на "свободу волі", усвідомлення відповідальності людини за формування власного внутрішнього світу та вибір життєвого шляху. При такому підході метою корекції стає доведення до розуміння людини змісту, який вона воче надати своєму життю.

Засновником екзистенціалізму вважається С. Кьеркегор, датський теолог і філософ. Термін "exіstentіa" переводиться з поздньолатинського як "існування". В 20-і роки нашого сторіччя з появою роботи М. Хайдегера "Буття й час", а також робіт К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, А. Камю, Е. Гуссерля та ін. були створені ключові поняття в концепції людського існування, що стали в сукупності з освоєнням нової фізики, основою одного з найбільш впливових і плідних впливів у сучасній консультативній психології й психокор.

1. Основні посилання екзестенційної теорії.

Д. Буженталь, один з теоретиків екзистенціального підходу, висунув наступні постулати

- людина є цілим, яке не зводиться до суми його частин;

- людина існує в контексті власних людських проблем;

- людина здатна до усвідомлення й здатна діяти раціонально;

- людина завжди має вибір;

- поведінка людини завжди інтенціональна, тобто має причину,

- завжди керуючись волею людина може приймати усвідомлені рішення.

Базові поняття внесені тим чи іншим конкретним представником мають різний акцент, але в цілому вони становлять понятійну екзистенціальну визначеність концепції:

"Діалог" - поняття, висунуте й розроблене М. Бубером. Згідно Бубера в мові існують основні слова, що утворять словесні пари. Відмінність основних слів в тім, що вони не позначають щось існуюче, а, будучи вимовлені, породжують існування. Ці слова: "Я-ти", "Я-воно". По Буберу, основне слово "Я-ти" породжує й затверджує світ ставлень на відміну від "Я-воно", що породжує досвід.

"Досвід" - категорія "досвід" співвідносна не з об'єктивною істиною стосовно "моєї" екзистенції, а з суб'єктивністю "мого" онтологічно. У цьому контексті досвід життя 5-річної дитини не є менш щирим, ніж досвід життя навченого сивого старця.

Тому в тісному зв'язку з поняттям "досвід" іде поняття "переживання".

"Переживання" - поняття, що характеризує собою особливий стан буття. Воно скоріше відчувається, ніж мислиться, знається або вербалізується; переживання відбувається в безпосередньому сіюсикундному сьогоденні. Переживання -це мінливий потік відчуттів, що робить можливим для кожного індивіда відчути щось у будь-який даний момент. Особливе значення надається піковим переживанням, що супроводжують самоактуалізацію. Пікове переживання - максимальне відчуття повноти буття й всіх своїх потенцій.

"Автентичність" (дійсність) - поняття, введене М. Хайдегером і розвинене


К. Ясперсом у зв'язку із центральною проблемою філософії людини, а саме - проблемою перетворення несправжнього людського буття в справжнє. Дійсність, по Ясперсу, - буття, нескуте і неукріплене якою-небудь однією концепцією, ідеєю або можливістю, що нав'язана ззовні й визначає вибір людини. Інакше кажучи, це щирість до кінця й стосовно інших, і стосовно себе, при якій індивід вільний як від зовнішнього маніпулювання, так і від самоманіпулювання, він проявляє себе в безпосередньо-ясному й відповідально-вільному бутті.

"Самоактуалізація". На думку одного з творців цього терміну, А. Маслоу, це поняття, виступає в синонимичном ряду з такими поняттями, як "ріст", "саморозвиток", "індивідуація". Воно визначається двома істотними ознаками: 1) прийняттям і вираженням внутрішнього ядра ("самості"), тобто актуалізацією латентних здібностей і потенціалу; 2) мінімальною наявністю нездоров'я (неврозів та інших втрат дієздатності). У джерелах же осмислення поняття лежить пошук вихідної ціннісної парадигми, яку можна назвати здоров'ям, причому повним (психічним, соціальним, фізичним), тобто здоров'ям як цілковитим розкриттям людських можливостей в індивідуальному житті.

"Цінність" - поняття, що в екзистенціальної психокоррекции відбиває зміст, що відноситься до спрямованості переживань. Цінність ще не зміст, але, принаймні, його умова. Реалізація цінності може скласти життєвий зміст. Розрізняють наступні цінності: когнітивні, естетичні, моральні, культурні, "Я-цінності". А. Маслоу запропонував наступну дихотомію цінностей:

1. У-цінності - побутові цінності, цінності повноти буття.

2. D-цінності - деприваційні цінності, цінності, що виникають від дефіциту чого-небудь.

Тип цінності, властивий людині, визначає її буття. По Маслоу, У цінності включають: добро, справедливість, красу, правдивість, самодостатність та ін. У традиційному формулюванні, тут представлені базисні, тобто основні, життєві потреби. Їх можна розмежувати ще й у такий спосіб: У-цінності - породження індивіда і спрямовані на світ, переживання, у той час як D-цінності - вимоги індивіда і, спрямовані від світу до себе переживання.

"Буття в світі". Категорія аналізується практично всіма представниками екзистенц. психології та позначає цілу сукупність сутнісних ознак і феноменології переживання власного "Я" яке перебуває в світі:

по-перше, це чиста экзистенция, даність собі й світу;

по-друге, це справжнє існування "самості";

по-третє, буття є трансцедентування людини в інше;

по-четверте, ця певна якість існування, що характеризується необмеженістю, повнотою й самовіддачею.

"Життєвий світ" - поняття, введене й розроблене Э. Гуссерлем. Це те, що має значення для свідомості. "Життєвий світ" - поняття, що фіксує самовбудовування пережитого, усвідомлюваного, сприйнятого. Поняття "життєвий світ" не тільки визнає онтологичность (незалежну даність людської свідомості), але й вимагає обов'язкового обліку цієї внутрішньої онтології свідомості, прийняття всерйоз її в роботі із клієнтом.

"Подія" - скоріше не предметно віднесене поняття, а принцип побудови корекц. роботи в екзистенц. психології. Принцип подієвості припускає відмову від інструментального активізму (з його інфантильним прагненням до самоствердження за всяку ціну) і відводить суб'єктові діяльності інше місце в набагато більш складному взаємозалежному світі, ніж це здавалося в епоху класичних наукових уявлень.
2. Мета та завдання корекції. Вимоги до психолога та клієнта в екзестенційній терапії. Основна мета екзистенціальної корекції - допомогти клієнтові знайти сенс життя, усвідомити особистісну волю, відповідальність і відкрити свої потенції як особистості в повноцінному спілкуванні. І одночасним завданням екзистенц. взаємодії виступає безумовне визнання особистості клієнта і його долі. Його життєвий світ стверджується як найважливіший, унікальний і безумовний, що заслуговує визнання, саме існування його є цінність.

Позиція психолога. Основна передумова психологічної позиції - розуміння клієнта в термінах його власного життєвого світу, образа себе й дійсності. Основну увагу психолог приділяє поточному, сіюхвилинному життю клієнта і його "теперішнім" переживанням. Складність позиції також у тім, що психолог повинен вміти сполучати розуміння клієнта і здатність конфронтації з тим, що іменується обмеженим існуванням клієнта. Здатність або властивість психолога "бути в світі" - умова його успішної корекц. діяльності.

Основні завдання психолога, що приймає участь у процесі екзистенц. корекції

- Повністю бути присутнім, щоб сприяти клієнтові в його зануренні й допомагати йому в більш повному описі свого інтересу в рішенні проблеми.

- Формувати й підтримувати переконаність клієнта в тім, що він здатний щось зробити для себе сам.

- Допомагати клієнтові виявляти в собі сили, що руйнують його і його життя, допомагати знаходити консервативні структури, які він сам побудував і відповідно може сам змінити.

- Бути співчуваючим та турботливим, особливо в моменти важких, глибоких переживань клієнта.

- Бути глибоко впевненим у тім, що клієнт у стані допомогти собі сам.



Вимоги і очікування від клієнта. Основні зусилля спрямовані на допомогу прийняти всерйоз свій феноменологічний світ, усвідомити реальність своїх усвідомлених або неусвідомлюваних виборів та їхніх наслідків Тому позиція клієнта не обмежується досягненнями інсайту, формулюється як очікування дій, що виникають із проясненої цінності особистості і її потенцій Тому в клієнтах заохочується відкритість, спонтанна активність і зосередженість на основних проблемах життя народження, любов, тривога, доля, провина, смерть, відповідальність, тобто на екзистенціальних проблемах, які не мають раціонального рішення, але конфронтація з якими дозволяє вирішувати поточні психологічні проблеми клієнта.

Клієнт повинен бути зацікавлений, глубинно включений, уважний до себе і до свого життя, у цьому проявляється глибокий рівень його суб'єктивності Він повинен бути здатний реагувати на глибинний інтерес до самого себе Іноді цей інтерес може бути ушкоджений, тому клієнт має потребу в корекції.

Опис клієнтом свого інтересу розсоває межі його можливостей у пошуку рішення через фіксацію уваги на суб'єктивних переживаннях Процес пошуку здійснюється через повне занурення в себе, усвідомлення своїх тілесних відчутті, емоції, думок і очікування відкриття.

3. Техники екзестенційної психокорекції.

Процес екзистенц. корекц. полягає в розвитку внутрішньої самосвідомості, що модифікує власні структури сприйняття та змінює конструкт "Я і зовнішній світ"

На цьому шляху можливий опір клієнта, тому що людина обмежена в доступі до своїх внутрішніх потенціалів тим, як вона формує конструкт "Я і зовнішній світ"

В екзистенц. психокор. мова йде не про психотехніку як сукупності прийомів, використовуваних для рішення завдань основної особистісної екзистенціальної проблематики, а розглядаються підходи до рішення цих завдань



Перший подхід - наголос на розвиток самосвідомості Усвідомлення власних мотивів, виборів переваг, системи цінностей, мети й змісту В контексті екзистенц. парадигми наголос робиться на звільнену функцію самоусвідомлення, оскільки першість віддається не рефлексивному самоусвідомленню, а скоріше ціннісному переживанню свого "Я", відкриттю для себе значимості й цінності власного життєвого світу. Дати клієнтові усвідомити й пережити свої обмеження, свою потенційну волю від минулого, цінність свого "Я" і життя в сьогоденні - такі основні передумови і відповідне їм ставлення екзистенціального психолога.

Другий підхід - культивування волі та відповідальності. Відповідно до даної установки психолог прагне надати клієнтові допомогу у виявленні способів відходу від відповідальності й волі й заохочує прийняття ризику відносно цих цінностей. Роз'яснення про те, що в клієнта завжди є вибір, заохочення відкритого визнання власної відмови від прийняття відповідальності, підбадьорення у відстоюванні власної незалежності (автономності) і акцент на особистих бажаннях і переживаннях клієнта, на його особистому виборі в тієї або іншій життєвій ситуації - такі основні передумови реалізації даної установки.

В екзистенціальної психокор. відсутнє пряме навчання. Людина може навчитися тільки сама. Тому особливу значимість мають саме нюанси в поведінці, наставах психолога. Розвиток відкритості, сензитивности клієнта до нюансів відносин у спілкуванні - такий шлях в екзистенціальної психокоррекции.



Третій підхід - допомога у відкритті або створенні сенсу. У реалізації даної установки корисна техніка фіксування на сенсі, запропонована Ю. Джендліном. Зміст її полягає в зосередженні на тілесних відчуттях у процесі яких-небудь дій. Клієнта просять помовчати, спробувати відчути й зрозуміти свої справжні переживання, їхню значимість для нього. Важливим моментом у застосуванні техніки є відкриття екзистенц. вакууму, тобто безглуздості життя, і конфронтація із клієнтом або полегшення його можливих переживань у зв'язку із цим.

Психолог не вказує, у чому сенс життя клієнта, а лише створює умови для відкриття клієнтом або створення їм своїх сенсів. Причому варто з, що зміст для екзистенціального психолога не дається безпосередньо, а приходить попутно, із залученням людини у творчість, творчу діяльність, у яких його інтенції спрямовані звичайно не на себе, а зовні.



Четвертий підхід - унікальність та ідентичність. Ключ до реалізації даного механізму психокор. - у заохоченні відкритого висловлення клієнтом своїх почуттів та усвідомленні диференціації між почуттями й переживаннями: реактивними, ситуативними та глибинними (особистісними). Основна лінія реалізації даної передумови - відкриття власного автентичного "Я" та "Я" несправжнього, коли клієнт робить, говорить і почуває не те, що властиво або хочеться йому, а те, що пов'язане з імітацією життя, з іграми, а не справжніми відносинами близькості або відчуження з іншим. Власна ідентичність, де "Я", "Моє", а де "Не я", "Не моє", і переживання своєї ідентичності, свого "Я" як унікального неповторного життєвого світу - такий основний орієнтир даної психокоррекционноїї передумови.

П'ятий підхід - робота з тривогою. В екзистенц. психокор. (на відміну від інших напрямків) не існує обов'язкового правила - знижувати рівень тривожності клієнта. Тривога розглядається як один із проявів буття, тому психологові цікаво, яким способом клієнт намагається подолати її; яку функцію виконує тривога (росту особистості або обмеження її особистісного буття); чи схильний клієнт прийняти свою тривогу або прагне придушити її.

Тривога як прояв прикордонної ситуації, у якій перебуває або в яку поміщає себе клієнт, - важливий феномен для корекц. роботи. Її дослідження, прояв, прийняття, поділ, повага до клієнта у зв'язку з його тривогою і його ставленням до неї - компоненти психотехніки представника екзистенц. психокор.


Аналіз «стосунків після». Хоча головна увага приділяється актуальному переживанню, відношення тепер, майбутнє і минуле - важливий момент і прийом у коррекц. роботі. Просте питання: "Як ви уявляєте собі нашу з вами зустріч через 10 років?" - може викликати цілу гаму переживань, пов'язаних не тільки з осмисленням власного життя, але й із проробленням його можливих змістів. Крім того, проективне дослідження можливих шляхів самоздійснення може підвищити ступінь особистісної реалізації в теперішньому часі.

Взаємини між психологом і клієнтом. В екзистенціальній корекції взаємини являють особливу цінність, вони цінні самі по собі. Їх неповторний особистісний відтінок, особистісний сенс, нюанси, вся гама переживань у спілкуванні з людиною як зі значимим іншим - джерело могутніх впливів й особистісних змін; повага, довіра й віра до клієнта; саморозкриття й чесність до себе; відмова від маніпулювання й готовність прийняти ставлення до себе у відповідь на свою відкритість, за допомогою якої психолог своєю особистістю моделює продуктивні способи переживання, не беручи на себе відповідальність за нав'язування іншому своєї поведінки.

Головними результатами успішної екзистенціальної психокоррекции є розширення почуття буття клієнта й збільшення його життєздатності (життєвих сил).



ЛОГОТЕРАПИЯ

Засновником логотерапии (від грецького "Іодоз" - слово й іпегареіа - турбота, відхід, лікування) є В. Франкл.

У даному напрямку розглядається сенс людського існування й здійснюється пошук цього сенсу. Відповідно до поглядів Франкла прагнення людини до пошуку й реалізації сенсу життя є вродженою мотиваційною тенденцією, властивим всім людям, і основним двигуном поведінки і розвитку особистості. Франкл вважав "прагнення до смислу" протилежним "прагненню до задоволень": "Людині потрібен не стан рівноваги, спокою, а боротьба за яку-небудь мету, гідну її".
1. Основні філософські посилання концепції. Людське прагнення до реалізації сенсу життя може бути фрустрировано, і ця екзистенціальна фрустрація здатна привести до неврозу.

В. Франкл уважає людину творцем, все життя створюючим свою духовність. Людські вчинки він ділить на три типи:

1. Сприятливі для творення духовної особистості.

2. Руйнуючі духовність.

3. Байдужі до духовності. Людина відповідає за свої вчинки. Відхід від відповідальності також є вчинком, за який людина розплачується. Людина завжди вільна у виборі своїх вчинках, в ухваленні рішення, але тільки у випадку вибору вчинку, що творить, реалізує сенс життя. Вчинки, що творять, спрямовані на пошук цінностей творчості, переживання та відношення. Для кожної людини ці цінності унікальні, конкретні й неповторні, тому людина в пошуках сенсу життя шукає й знаходить свою область, у якій реалізує себе й будує свою особистість.

Якщо в людини виникає стан втрати сенсу життя, В. Франки рекомендує зрозуміти й відчути унікальність і неповторність власної особистості. Отримавши самоцінність, цінність оточуючих людей ісвіту, в якому вона живе, людина набуває впевненості в собі, своїй повноцінності, сенс існування. Життя людини не може втратити сенсу ні за яких умов - сенс життя завжди може бути знайдений.

В основі підходу до особистості В. Франкла три основні поняття: "свобода волі", "воля до сенсу" й "сенс життя". По В. Франклу, питання про сенс життя природнє для сучасної нормальної людини. І саме те, що людина не прагне до його знаходження, не бачить шляхів, до цього, виступає основною причиною психологічних труднощів і негативних переживань типу відчуття безглуздості, нікчемності життя. Головною перешкодою виявляється центрація людини на самому собі, невміння вийти за межі себе, до іншої людини або до сенсу.

Сенс, по В. Франклу, існує об'єктивно в кожному моменті життя, у тому числі й у найтрагічнішому . Психолог не може дати людині цей сенс, у кожного він свій. Але психолог у силах допомогти клієнтові його усвідомити. Як правило, втрата сенсу життя відбувається при сильних психотравмирующих подіях: загибелі близьких людей, участі у воєнних діях та інш.

Отже, завданням логотерапии виступає допомога людині в знаходженні сенсу життя. Унікальний сенс життя (або узагальнені цінності, які виконують ту ж функцію) може бути знайдений людиною в одній із трьох сфер:



  • творчості;

  • емоційних переживаннях;

  • свідомому прийнятті тих обставин, які людина не в змозі змінити.

Цінності - це значеннєві универсалії, що є результатом узагальнення типових ситуацій у житті суспільства.

Із трьох груп цінностей - творчість, переживання й стосунки - пріоритет належить цінностям творчості. У цінностях переживання Франкл особливо виділяє любов як переживання, що має найбільший значеннєвий потенціал.


Центральної в концепції В. Франкла є проблема відповідальності. Людина вільна у своєму виборі сенсу, але, знайшовши його, вона відповідає за реалізацію свого унікального сенсу. Воля превалює над необхідністю.

Вихід за свої межі В. Франкл позначає поняттям самотрансценденції й вважає самоактуалізацію лише одним з моментів самотрансценденції.

Самотрансценденція та здатність до самовідсторонення - центральні поняття в логотерапии.

Франкл у такий спосіб описує механізм утворення патологічної реакції страху: у людини з'являються страх перед яким-небудь явищем (серцевий приступ, інфаркт, онкозахворювання), реакція очікування - страх, що це явище або стан наступить. Можуть виявитися окремі симптоми очікуваного стану, що підсилює страх, і коло напруги замикається: страх очікування події сильнішає, ніж побоювання, безпосередньо пов'язані з подією. На свій страх людин починає реагувати втечею від дійсності (від життя).

У сформованій ситуації Франкл пропонує використати самовідсторонення. Найбільш яскраво здатність до самовідсторонення проявляється в гуморі. Гумор дозволяє дистанціюватися від чого завгодно (у тому числі й від самого себе) і тим самим знайти контроль над собою й ситуацією.

Страх є біологічною реакцією, що дозволяє уникати тих ситуацій, які представляються небезпечними. Якщо людина буде сама активно шукати ці ситуації, то навчиться діяти "поза" страхом, і страх поступово зникне, як би "атрофуєтся від бездіяльності".

2. Основні положення та техніки логотерапии.

- Людина не може нормально жити, якщо його життя стає безглуздим, вона губить спокій доти, доки знову не знайде мету й зміст свого життя.

- Сенс життя не може бути даний людині ззовні, запропонований або нав'язаний. Вона повинна знайти його цілком самостійно.
1. Метод дерефлексії означає зняття зайвого самоконтролю, роздумів про власну складність - те, що в побуті називають самокопанням. Так, у ряді досліджень було показано, що сучасна молодь більшою мірою страждає від думки про те, що в неї є комплекси, чим від самих комплексів.

2. Метод парадоксальної інтенції припускає, що психолог надихає клієнта саме на те, чого той намагається уникнути. При цьому активно використаються різні прояви гумору.

В. Франкл уважає гумор формою волі, аналогічно тому, як в екстремальній ситуації формою волі є героїчна поведінка. Власний досвід В. Франкла в якості вязня конц. табору підтверджує правомірність його позиції. Саме там В. Франкл переконався, що навіть у нелюдських умовах можливо залишатися людиною, підніматися над обставинами. Для цього потрібно зберігати сенс життя. Свій досвід він описав у книзі "Психолог у концтаборі"

(1946). У концентраційному таборі більшою мірою були здатні до виживання ті люди, у яких було завдання, що очікувало свого рішення й втілення. Коли Франкла забрали в Освенцим, у нього конфіскували майже готовий до публікації рукопис, і "тільки глибоке прагнення написати цей рукопис заново допомогло витримати звірства табірного життя".

Метод парадоксальної інтенції використається в коррекционной роботі зі страхами. Наприклад, якщо людина відчуває страх закритих приміщень, їй пропонується змусити себе перебувати в такому приміщенні. І в результаті тривалого знаходження, як правило, страх зникає, а людина набуває впевненості в собі, перестає боятися того, чого раніше уникала.

3. Персональне осмислення життя. Прийом полягає в тім, щоб людині, що втратила сенс життя, сказати, показати, що вона потрібна іншій людині, що життя без неї губить для цієї людини сенс. Для матері, що втратила дорослу дитини, сенсом життя може стати виховання онуків. Жінка, що втратила дитину в результаті онкозахворювання, засновує благодійний фонд і знаходить сенс життя в тім, що допомагає іншим матерям, в подібній ситуації. Таким чином, зміст свого життя людина здобуває через усвідомлення того, що вона потрібна і корисна іншим, близьким їй людям. Це один зі способів перетворення життя, позбавленого змісту, в осмислене, усвідомлення своєї унікальності, незамінності, хоча б ще для однієї людини. Людина може знайти зміст свого життя у творчості, у тім, що він робить добро для інших, у пошуках істини, у спілкуванні з іншою людиною. Саме головне, щоб вона могла одержувати задоволення від всіх цих справ і видів діяльності. По Франклу, проблема полягає не в тім, у якому положенні виявилася людина, а в тім, як вона ставиться до свого положення.

4. "Сократовский діалог". Завдання даного прийому - залучення клієнта в співробітництво й розширення сфери його свідомості. "Сократовский діалог" - свого роду інтелектуальний двобій між психологом і клієнтом, у ході якого коректуються непослідовні, суперечливі й бездоказові судження клієнта.



Психолог поступово, крок за кроком, підводить клієнта до запланованого висновку. В основі даного процесу лежить логічна аргументація, що становить ядро прийому. Під час бесіди психолог формулює питання таким чином, щоб клієнт давав максимальну кількість позитивних відповідей. У такий спосіб клієнт підводиться до прийняття судження, що раніше не приймалося, було мало зрозумілим або невідомим.

* Інтенція- намір.







База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка