Лекція №5 види І класифікація будівельних матеіалів. Керамічні матеріали І вироби. План



Скачати 118.92 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір118.92 Kb.
ЛЕКЦІЯ № 5

ВИДИ І КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕІАЛІВ.

КЕРАМІЧНІ МАТЕРІАЛИ І ВИРОБИ.

План


  1. Види, класифікація будівельних матеріалів.

  2. Керамічні матеріали і вироби

  3. Умови зберігання і транспортування матеріалів і виробів



Види і класифікація будівельних матеріалів
Будівельні матеріали – це природні і штучні матеріали та вироби, які використовуються при спорудженні та ремонті різноманітних житлових, промислових, гідротехнічних, адміністративних, культурно-побутових будинків і споруд.

У процесі промислової переробки сировинних матеріалів одержують різноманітні вироби будівельного призначення: бетонні плити, цеглу, черепицю, труби, скло і скловироби, азбоцементні і пластмасові вироби, дошки і т. ін. з будівельних матеріалів і виробів виготовляють будівельні конструкції. Основними з них є залізобетонні вироби, панелі для стін, конструкції, перекриття, фундаментні блоки, колони, ферми.

Будівельні матеріали класифікують за наступними ознаками.

За призначенням:


  • стінові;

  • в’яжучі;

  • для даху;

  • теплоізоляційні;

  • оздоблюючи;

  • вогнетривкі;

  • акустичні;

  • для санітарно-технічних потреб.

За видом сировини:

  • природні кам’яні;

  • мінеральні в’яжучі матеріали і вироби на їх основі;

  • керамічні матеріали і вироби;

  • скло і скловироби;

  • матеріали і вироби з пластмас;

  • метали і металовироби;

  • лакофарбові матеріали;

  • органічні в’яжучі речовини і вироби на їх основі;

  • лісні і паперові матеріали і вироби.

За походженням:

  • природні (гравій, пісок, глина тощо);

  • штучні (цемент, щебінь, полімерні смоли тощо).

За хімічним складом:

  • неорганічні;

  • органічні (деревина, фарби, бітуми тощо).

У процесі експлуатації будівельні матеріали зазнають впливу різноманітних факторів, які змінюють їхні споживні властивості.

Розрізняють такі властивості будівельних матеріалів:


  • фізичні – щільність (маса одиниці об’єму в абсолютно щільному стані), об’ємна вага (вага одиниці об’єму матеріалу у його природному стані), пористість (ступінь заповнення об’єму матеріалу порами), гігроскопічність (властивість поглинати водяні пари з повітря), водопоглинення (властивість поглинати воду), водопроникність (здатність пропускати воду під тиском), вологість (кількість вологи, що знаходиться у матеріалі), температурне розширення (здатність розширюватися внаслідок нагрівання), теплоємність (здатність поглинати при нагріванні певної кількості теплоти), теплопровідність (здатність передавати теплоту через свою товщу), морозостійкість (здатність насиченого водою матеріалу витримувати багаторазове перемінне заморожування і відтаювання без ознак руйнування і значного зниження міцності), вогневитривалість (здатність витримувати довгостроковий вплив температур від 1580* С і вище), вогнестійкість, повітро-, газо-, і звуконепроникненість;

  • механічні – міцність, твердість, спротив удару і зносу;

  • фізико-хімічні – дисперсність, пластичність, здатність утворювати з водою рідкі дисперсії;

  • хімічні – стійкість до дії кислот, лугів, а також корозійна стійкість.


Керамічні матеріали і вироби

Керамічними називаються штучні будівельні матеріали і вироби, які одержують з глиняних сумішей шляхом формування, сушіння і випалювання сировини.
Основною сировиною для виробництва керамічних виробів є глина яка при змішуванні з водою утворює пластичне тісто, яке після висихання і випалювання набуває твердості каменю.
Основними властивостями глини, які впливають на якість одержуваних керамічних матеріалів і виробів, є

  • пластичність,

  • усадка,

  • опір вогню і

  • колір обпалюваних глинистих матеріалів.


Пластичність глини - це її здатність під дією зовнішніх сил змінювати свою форму, не деформуючись, і стійко зберігати її. Пластичність залежить від зернового складу пластичність глинистих матеріалів впливає на технологію виробництва керамічних виробів і може бути змінена штучно.

Підвищення пластичності може бути досягнуто введенням у суміш додаткової кількості води, проморожуванням і витримуванням глин, механічною обробкою, вакуумування і т. ін., а зниження пластичності – введенням до складу глини різних непластичних матеріалів.



Вогнева усадка характеризує зменшення лінійних розмірів або об’єму глинистого зразка після його випалювання і змінюється для різних глин від 2 до 8%.

Вогнетривкістю називається властивість глинистих матеріалів чинити опір впливу високих температур, не розплавляючись. За вогнетривкістю глини діляться на ти групи: вогнетривкі, які витримують температуру більше за 1580* С; тугоплавкі – 1530 – 1580* С; легкоплавкі, які відзначаються вогнестійкістю до 1530* С.

Вогнетривкі глини використовуються для виготовлення фарфорових і фаянсових виробів; тугоплавкі - для облицювальних матеріалів; легкоплавкі – для цегли, черепиці і т. ін.

Шкідливі домішки – окисли заліза і марганцю, вуглекислі і сірчанокислі солі – знижують вогнетривкість глин, призводять до появи у процесі випалювання тріщин і здуття (дутик), білих нальотів (висолів), надають виробам червоно – буре забарвлення. Колір випаленої глини залежить від її складу і перш за все від вмісту окислів заліза.

Для надання глинам необхідних властивостей до складу суміші додають різноманітні домішки:



  • отощаючі - (шамот) – випалену і розмелену глину, шлаки, кварцовий пісок) – для зменшення усадки при висушуванні і випалюванні, запобігання деформації і тріщин у виробах;

  • випалювані (торф, тирса, молота крейда) – для утворення пор і підвищення теплозахисних властивостей;

  • ущільнюючі (плавні) – для зниження температури спікання (доломіт, залізну руду, магнезит, тальк);

  • для забарвлення (окисли заліза, кобальту, хрому)

Виробництво керамічних виробів складається з



  • видобування і заготівлі глин і добавок,

  • складання глиняної маси,

  • формування виробів,

  • сушки,

  • випалювання,

  • сортування і

  • зовнішнього оздоблення..

Після випалювання готову продукцію охолоджують і сортують за ступенем випалу на нормальну, недопалену і перепалену. Нормальна кераміка поділяється на сорти.


Класифікація керамічних товарів
Керамічні матеріали і вироби можна класифікував за різними ознаками.

За характером будови черепка розрізняють кераміку:



  • тонку і

  • грубу.

Тонка кераміка (фарфор, фаянс) має однорідну, дрібнозернисту будову черепка, зазвичай білого кольору.

Груба кераміка має неоднорідне, крупнозернисту, рихлу будову черепка з темним забарвленням.
За щільністю кераміку поділяють на

  • щільну (водопоглинення менше за 5%) і

  • пористу (водопоглинення більше за 5%).

До щільної кераміки відносять фарфор, плитки до підлоги, клінкерну цеглу.

До пористої - глиняну цеглу, фаянс, черепицю і т. ін.


За призначенням будівельні керамічні матеріали і вироби поділяються на

  • стінові;

  • для облицювання і оздоблення;

  • для покрівлі;

  • кислотостійкі;

  • вогнетривкі;

  • санітарно-технічні;

  • спеціальні;

  • труби.


Зберігання і транспортування матеріалів і виробів

загально будівельного призначення
Матеріали і вироби з природного каменю транспортують навалом (бутовий камінь, щебінка, бруківка).


Питання для самоперевірки


  1. Розкрийте поняття «будівельні матеріали».

  2. Наведіть класифікацію будівельних матеріалів.

  3. Властивості будівельних матеріалів. Наведіть методи оцінки її якості.

  4. Класифікація керамічних матеріалів і виробів.

  5. Розкрийте асортимент керамічних матеріалів і виробів. Наведіть властивості.

  6. Розкрийте призначення, склад і методи виготовлення будівельних матеріалів.

  7. Що таке «скло»?

  8. Дайте класифікацію скла. Характеристика основних його видів.

  9. Поясніть умови транспортування і зберігання скла.


ЛЕКЦІЯ № 6

ЛІСНІ МАТЕРІАЛИ І ВИРОБИ НА ЇХ

ОСНОВІ. ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

План


  1. Основні властивості та класифікація деревини.

  2. Класифікація лісних матеріалів.

  3. Класифікація основні видів будівельних матеріалів із деревини

  4. Паперові матеріали


Основні властивості та класифікація деревини
Деревина є дуже цінним будівельним матеріалом, якому притаманні такі позитивні властивості, як висока міцність, невелика щільність, низька теплопровідність, достатня стійкість до агресивного середовища, вона легко обробляється.

Але поряд з цим деревина має і низку недоліків: неоднорідність будови і властивостей уздовж і впоперек волокна, зміна форми при зміні вологості, здатність до загоряння, зміна міцності залежно від дефектів. Природні вади викликані порушеннями нормальної будови і зовнішньої форми стовбура, різними ушкодженнями і хворобами. Вадами деревини є сучкуватість, хвилясте розміщення волокна, кривизна, тріщини, цвіль, червоточини тощо.

Для підвищення якості і довговічності деревину просочують синтетичними полімерами і різноманітними клеями.

До складу деревини входять целюлоза (40-50%), лігнін (20-30), геміцелюлоза (20-30%), смоли (3-8%) і золостворюючі речовини. З деревини виготовляють різні деревинні вироби і матеріали, а також целюлозу, етиловий і бутило вий спирт, папір, картон, органічні кислоти, каніфоль і інше. Із стружки і тирси одержують пресовані плити, дошки тощо.


Класифікація лісних матеріалів
Класифікація лісних матеріалів передбачає їх поділ

  • за породами;

  • за щільністю;

  • за ступенем твердості;

  • за призначенням;

  • за способами і ступенем обробки.

За породами деревина поділяється на:



    • хвойну і

    • листяну.

До хвойної деревини відноситься сосна, модрина, кедр сибірський, піхта й інші.

До листяних – дуб, вільха, береза, осика,, ясень, бук, тополя, клен й інші.

Хвойні породи використовуються більше для виготовлення несучих буді-вельних конструкцій, шпал, стовпів, паль, столярних виробів, фанери, в гідротехнічному будівництві, у будуванні мостів, тощо, бо мають прямий і довгий стовбур.

Листяні породи, які мають тверду деревину (дуб, бук, і інші), використову-ються для виготовлення виробів і несучих конструкцій, паркету, фанери, дверей, панелей; листяні породи з більш м’якою деревиною використовуються для виготовлення деталей конструкцій тимчасових будівель і споруд, а також дверей, вікон, підмостків, покрівлі, ящиків, опа лубок тощо.
За щільністю:


  • малої щільності (540 кг/м3 і менше),

  • середньої щільності (550 - 740 кг/м3 ),

  • високої щільності (750 кг/м3 і більше).

За ступенем твердості:



  • м’які (торцева твердість менше за 40 МПа),

  • тверді (40 – 80 МПа),

  • дуже тверда (більше за 80 МПа).

В залежності від розмірів і наявності пороків:



  • ділові,

  • дров’яні (низькоякісні).

За призначенням:



  • для розпилювання;

  • для лущення;

  • для стругання;

  • для виробництва целюлози;

  • для хімічної переробки;

  • дрова для опалення;

  • для інших потреб.

За ступенем і способом обробки:



  • круглі;

  • пиляні;

  • лущені;

  • стругані;

  • колоті;

  • здрібнені;

  • з кореневої частини;

  • з кори.


Класифікація основні видів будівельних

матеріалів із деревини
Лісові матеріали, які використовуються у будівництві поділяються на

  • круглі;

  • пиляні;

  • будівельні деталі і вироби.

Сукупність різних видів матеріалів із деревини становить сортамент, який відрізняється



  • за породою;

  • за сортом;

  • за розмірами;

  • за призначенням.


Круглими лісоматеріалами називаються відрізки стовбурів деревини з корою чи без кори, які зачищені від сучків.

Якщо товщина у верхній частині стовбура досягає 14 см, то такий відрубок називається колодою;

від 8 до 13 см – підтоварником і

від 3 до 7 см – жердиною.


За призначенням колоди поділяють на

  • будівельні і

  • для виготовлення пиломатеріалів.

Будівельна кругла деревина використовується для виготовлення конструкцій, які несуть велике навантаження в будівництві житлових, громадських і промислових будинків, залізничних шпал, опор ліній електропостачання і зв’язку, в гідротехнічних спорудах і при будівництві мостів тощо.


Пиломатеріали одержують з колод, які розпилюють уздовж стовбура.

За формою перетину і розмірами пиломатеріали поділяють на :



  • круглі;

  • пластини;

  • четвертини;

  • бруски;

  • бруси;

  • дошки;

  • шпали;

  • горбиль.


Дошки із хвойних порід деревини випускаються такої товщини: 13, 16, 19, 22, 25, 32, 40, 45, 50, 60, 70, 75 і 100 мм;
Бруски – 130, 150, 180, 200, 220 і 250 мм.; ширина 80 – 250 мм, довжина 1-6,5м.
Пиломатеріали з листяних порід мають товщину від 13 до 100 мм, ширину від 60 – 200 мм і довжину від 0,5 до 6,5.
Будівельні деталі і вироби випускаються у вигляді

  • столярних плит,

  • фанери,

  • паркету,

  • деревостружкових і деревинно волокнистих плит тощо.

До виробів і конструкцій з деревини належать дерев’яні



  • ферми,

  • балки,

  • панелі,

  • вікна,

  • двері і ін.


Фанераце три або більше листів шпону, з’єднаних у лист з взаємно перпендикулярним розташуванням волокон. Зовнішні шари мають назву рубашка, внутрішні – серединками.

Шпон одержують лущенням, тобто різанням деревини у площині, що паралельна напрямку волокон.
Класифікація фанери відбувається
За видом застосованого клею:

  • ФСБ (фенолформальдеідний);

  • ФК (карбамідний);

  • ФБА (альбуміно-казеїновий);

  • ФБ (білковий).

За видом обробки :



  • не шліфована;

  • шліфована;

З

а видом сировини:



  • березова,

  • з вільхи,

  • ясенева,

  • з клену,

  • з дубу тощо.


Деревинні пластики - це матеріал, що виготовляють з листів лущеного шпону, зклеяних синтетичними смолами у процесі термічної обробки під тиском.
Деревинно – стружечні плити одержують гарячим пресуванням подрібненої деревини зі в’яжучими речовинами (синтетичними смолами). У залежності від конструкції вони бувають одно-, трьох-, п’яти- і багатошарові; за щільністю – малої (менше за 500 кг/м3), середні (500 – 600 кг/м3 ) і високої (вище за 650 кг/м3 ).
Деревинно – волокнисті плитице матеріали, що одержують високо темпе-ратурним пресуванням ліноцелюлозних волокон деревини або інших рослин-них волокон.

В залежності від призначення і ступеню ущільнення їх поділяють на

- м’які (марок М-4; М-12; М-20),

- напівтверді (НТ; ПТ-100;),

- тверді (Т-350; Т-400),

- дуже тверді для підлоги (Ст.-500),

- тверді з пофарбованою поверхнею,

- волокнисто-стружечні плити і

- звукопоглинаючі.

Цифри у маркуванні означають поріг міцності при згинанні.



Умови зберігання і транспортування лісових матеріалів
При зберіганні лісоматеріалів на складах необхідно створити умови, які б вберігали їх від псування: від атмосферних опадів, ушкодження грибками і цвіллю, від механічних пошкоджень і розтріскування. Всі матеріали зберігають розсортованими за видами, породами, сортами і розмірами.

Круглий ліс і пиломатеріали, і які є вологими, складають у штабелі таким чином, щоб створювалися умови природної вентиляції і рівномірного висушування.

Під час дощу, снігу штабелі вкривають брезентом та іншими матеріалами.

Для запобігання розтріскування при нерівномірному сушінні деревину покривають нафтовими бітумами, вапняними розчинами, емульсіями, які уповільнюють виділення вологи.

Будівельні матеріали і вироби зберігають у закритих складських приміщеннях на підкладках, щоб запобігти їх викривленню і ушкодженню.

Круглі лісові матеріали зберігаються у штабелях. Висота штабелю при механічному складуванні стовбурів 6 – 8 м.

Пиломатеріали зберігаються під навісами окремо за видами, породами, розмірами, а решта на відкритих майданчиках у щільних штабелях.

Перевозять лісоматеріали всіма видами транспорту, додержуючись правил транспортування. кожна партія лісоматеріалів супроводжується відповідною документацією, де вказується назва продукції, сорт, порода деревини, номер стандарту тощо.



Питання для самоперевірки:


  1. Визначте, що таке «деревина», яке значення має її використання.

  2. Наведіть властивості деревини.

  3. Класифікація деревини.

  4. Характеристика пиломатеріалів.

  5. Класифікація виробів з деревини.







База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка