Лекція 5 (тези) фіскальна політика



Скачати 52.93 Kb.
Дата конвертації02.01.2017
Розмір52.93 Kb.

5-й (весневий) триместр

2003-2004 навч. рік

Лекція 5 (тези)

Лекція 5 (тези)

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

“If you can’t find some useful public investments to spend on, spend anyway – if necessary pay people to dig holes and pay them to fill them up again. One way or the other, pump more demand into the system, until full employment is restored.”



John Maynard Keynes
ВИДИ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ: ДИСКРЕЦІЙНА І НЕДИСКРЕЦІЙНА

Фіскальна політика1 (fiscal policy) – державна політика, інструментами якої виступають оподаткування і державні видатки. За їх допомогою складається державний бюджет, який являє собою баланс доходів та видатків держави і затверджується на кожний рік.

Фіскальна політика – це використання системи державних податків і видатків з метою проведення необхідних змін в макроекономічній ситуації країни.

Фіскальна політика – це система державних заходів стосовно оподаткування і здійснення державних видатків з метою вирівнювання ділового циклу і досягнення повної зайнятості, стабільності цін та економічного зростання.
Дискреційна фіскальна політика2 (discretionary fiscal policy) – це система цілеспрямованих заходів з боку держави стосовно підтримання належного рівня державних податків і видатків з метою впливу на реальний обсяг виробництва, забезпечення зайнятості, контролю рівня інфляції та стимулювання економічного зростання.
Пряме втручання держави в економіку у формі фіскальної та/або монетарної політики називається дискреційною стабілізацією.
Недискреційна фіскальна політика3 (nondiscretionary fiscal policy) – це фіскальна політика, що є розрахована на “вмонтовану” стабільність економіки.
ДИСКРЕЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

Стимулювальна фіскальна політика (expansionary f.p.) – проводиться з метою подолання рецесії. Включає до себе:

  1. збільшення державних видатків;

  2. зменшення податків;

  3. одночасне застосування збільшення державних видатків і зниження податків.

Під час рецесії такі заходи є ефективними, тому що вони дозволяють підвищити виробництво реального ВВП (шляхом збільшення сукупного попиту) без підвищення цін, або при його незначному підвищенні.



Стримувальна фіскальна політика (contractionary f.p.4) – проводиться з метою подолання інфляції попиту. Включає до себе:

  1. зменшення державних видатків;

  2. збільшення податків;

  3. одночасне застосування зниження державних видатків і збільшення податків.

При подоланні інфляції попиту такі заходи є ефективними, тому що вони дозволяють зберегти виробництво реального ВВП з одночасним зниженням цін (шляхом зменшення сукупного попиту).

Бюджетний дефіцит (budget deficit) може виникнути як результат ведення стимулювальної фіскальної політики. Бюджетний дефіцит можна збалансовувати або фінансувати (1) шляхом підвищення податків; (2) за допомогою отримання позики або (3) за допомогою створення грошей.

Підвищення податків, як відомо, негативно впливає на загальний рівень сукупних видатків з подальшими наслідками.

При отриманні позики (шляхом випуску державних цінних паперів) зменшується кількість грошей доступних для інвестицій і споживання, що веде до підвищення процентної ставки. А це, в свою чергу, зменшує обсяги інвестицій і споживання.



Створення грошей (монетизація дефіциту). Кількість грошей доступних для інвестицій і споживання не зменшується. Але при цьому зростає інфляція.
Бюджетний надлишок, або профіцит (budget surplus) може виникнути при проведенні стримувальної фіскальної політики. Використання надлишку може відбуватися такими шляхами, як (1) погашення заборгованості (debt reduction) та (2) вилучення надлишкових коштів із обігу (surplus funds impounding).

При погашенні заборгованості кошти “вкидаються” у ринок, що збільшує кількість грошей, знижуючи рівень процентних ставок і стимулюючи споживання та інвестиції, але також зменшує дієвість антиінфляційних заходів.

При вилученні надлишку із обігу грошей в економіці стає менше, стримується її купівельна спроможність, що запобігає виникненню інфляційного “пресингу”.

Фіскальна політика може віддавати перевагу регулюванню за допомогою податків (зменшувати або збільшувати), або за допомогою видатків (зменшувати або збільшувати). В результаті, в залежності від співвідношення цих підходів, державний сектор економіки буде збільшуватись або зменшуватись.


НЕДИСКРЕЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

Чисті податкові надходження = Податки – Транферні платежі – Субсидії

При використанні прогресивної шкали оподаткування чисті податкові надходження змінюються в одному напрямку із змінами ВВП: зростання обсягу реального ВВП вестиме до збільшення чистих податкових надходжень; зниження ВВП – до зменшення податкових надходжень. На цьому грунтується дія так званих автоматичних, або вмонтованих. стабілізаторів.
Вмонтовані стабілізатори (built-in stabilizers) – це інституціональні важелі економіки, які автоматично, без явного втручання уряду, “зглажують” економічні коливання, підтримують необхідний рівень зайнятості та обсяг національного доходу. Наприклад, при заздалегідь законодавчо встановлених рівнях державних трансферних платежів (допомоги по безробіттю тощо) та податкових ставках, при зменшенні обсягів виробництва (і відповідно, рівня зайнятості) сума трансферних платежів збільшується, а сума податків зменьшується, завдяки чому зростає обсяг сукупних видатків. Навпаки, при зростанні обсягів виробництва зменшується сума трансферних платежів і збільшується сума податків, чим стримується зростання сукупних видатків, а отже стримується інфляційний тиск.

Чим більша ступінь прогресивності шкали оподаткування, тим більшу силу має вмонтована стабільність економіки.

Вмонтовані стабілізатори в певній мірі діють ефективніше, ніж пряме урядове втручання, оскільки останнє діє, як правило, із певним відставанням від економічних реалій.

Але якщо бюджет за повної зайнятості досягається з дефіцитом, то дія вмонтованих стабілізаторів може спричиняти спад економічної діяльності, зменшення обсягів виробництва. Тому виникає потреба у втручанні держави в економіку. Отже, необхідно збалансоване використання методів дискреційної та недискреційної фіскальної політики.


Ефект витіснення (crowding-out effect) виникає тоді, коли уряд, “виходячи” на ринок фінансових ресурсів, відтягує на себе частину грошей, які могли би бути використані інвесторами та споживачами. При цьому процентна ставка збільшується, що діє на обсяг приватних інвестицій у бік зменшення. Проте, зростання суми державних видатків збільшує сукупний попит, а значить і придає оптимізму інвесторам. Тому, за рахунок оптимістичних очікувань, обсяг інвестицій може збільшитись навіть при більш високих процентних ставках.
****************************************************

1 Синонім: бюджетна політика = фіскальна політика.

2 В Економічній Енциклопедії (Київ-Тернопіль-2001) дискреційною політикою називається “гнучка політика, яка орієнтується більшою мірою на економічну ситуацію, що змінюється, ніж на рішення законодавчих та виконавчих органів”.

3 В Економічній Енциклопедії недискреційною політикою називається “недостатньо гнучка економічна політика, дотримання жорсткого, заздалегідь розробленого курсу , відсутність волі та бажання керівників приймати власні рішення”.

4 Synonym: Restrictive f.p. = Contractionary f.p.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка