Лекція №4 ринок екологічно чистих товарів та послуг



Скачати 166.13 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір166.13 Kb.
ЛЕКЦІЯ №4

РИНОК ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ


  1. Ринок екологічно чистих товарів та послуг: поняття, фактори, характеристика

  2. Методичні аспекти аналізу інфраструктури ринку екологічних товарів та послуг (РЕТП) в Україні

  3. Сегментування ринку екологічно чистих продуктів

Розвиток ринку ЕЧТ є світовою тенденцією. Вже при теперішньому розвитку економіки з'являється досить широке коло споживачів, які готові платити більше за впевненість у тому, що вони споживають екологічно чистий продукт. І тому виробництво екологічно чистих товарів має стати економічно вигідним [1].

Становлення й розвиток ринкових відносин змушує вітчизняних суб'єктів господарювання перебудовувати свою виробничо-збутову діяльність з метою виживання й наступного стійкого розвитку. При цьому для переважної більшості суб'єктів господарювання актуальним є пошук ринкових можливостей розвитку, оскільки орієнтація на традиційну продукцію, традиційні методи організації її виробництва й збуту в умовах швидких змін середовища господарювання є безперспективною й не може забезпечити стійкого росту.

Розв’язання цієї проблеми неможливе без створення системи цілеспрямованого пошуку й вибору, найбільш сприятливих для конкретних суб'єктів господарювання в існуючих умовах напрямків стійкого розвитку. Ця система включає критеріальну й інформаційну бази, методологічне й методичне забезпечення для прийняття відповідних управлінських рішень у нестабільних умовах перехідної економіки й обумовленого цим ризику. Для орієнтування попиту на забезпечення цілей стійкого екологічно збалансованого розвитку економіки країни, необхідно враховувати місце атрибутів стійкого розвитку в загальному уявленні споживачів про товар і здійснення споживчого вибору [2].

Кожен товар має багато атрибутів, серед яких можуть бути й ті, що відповідають цілям стійкого розвитку (один або декілька) Відповідно атрибутивність стійкого розвитку споживчого вибору може бути нульовою (коли при здійсненні вибору споживач не звертає увагу на атрибути стійкого розвитку), одиничною (звертає увагу на один такий атрибут), подвійною і множинною. Під споживчим вибором екологічно чистих товарів (ЕЧТ) у напрямку досягнення стійкого розвитку слід розуміти такий, у якому фактори стійкого розвитку визнаються споживачем як значимі. Разом з тим, зазначені вище умови не можуть бути окремим фактором впливу на рішення покупця придбати екологічно чистий товар. Кожний товар, що відповідає цілям стійкого розвитку, споживається не обов'язково (і в більшості випадків не в першу чергу) завдяки атрибутам стійкого розвитку. До того ж такий товар рідко коли купується під впливом одного єдиного мотиву або потреби. Як і споживання інших товарів, споживання з метою забезпечення стійкого розвитку є результатом впливу комплексу мотиваційних складових. Отже товар, що найбільше відповідатиме мотивації споживача, буде куплений в першу чергу [3].

Мотиваційно простими є такі товари, мотивація яких складається з незначної кількості потреб і мотивів і її досить легко изначити як самому споживачеві, так і дослідникові мотивації. Мотиваційно складними вважаються товари, мотивація споживання яких складається з багатьох пунктів і досліджувати таку мотивацію значно складніше. На кількість споживчих виборів у напрямку досягнення стійкого розвитку впливають наступні фактори:

• знання про екологічні проблеми, їхнє усвідомлення;

• тип споживача, зокрема його екодиспозиція;

• наявність (доступність) продукції, що відповідає цілям стійкого розвитку;

• економічна, соціальна й екологічна ситуація;

• наявність інформації про ступінь відповідності продукції цілям стійкого розвитку, її розуміння;

• знання про ефекти споживання такої продукції;

• мета покупки;

• ціна продукції.

У цілому споживчий вибір за основною спрямованістю розділяють на два типи – раціональний та ірраціональний (останній часто ототожнюють із емоційним і афективним, а іноді й ситуаційним вибором) [4].

Раціональний споживчий вибір зазвичай подають у формальному вигляді. Найчастіше для виявлення найкращого з погляду раціональних споживачів товарів є товар з найбільшим показником питомої якості товару (що припадає на одиницю ціни експлуатації). У більшості випадків краще застосовувати інший підхід. Для виявлення найкращого в певній товарній групі товару доцільно досліджувати показник відповідності сукупності нецінових атрибутів товару мотивації споживача, що виражається показником корисності товару. Показник корисності зростає разом з ростом показника якості до певного рівня, що відповідає вимогам споживачів, а потім практично не змінюється. Кожен споживач у своєму житті здійснює як раціональні, так й ірраціональні (у більшості випадків емоційні, іноді афективні й ситуаційні) вибори. Частина раціональних виборів залежить від суб'єктивних факторів (зокрема, схильності до здійснення раціонального вибору), типу товару, впливу ситуації, факторів зовнішнього впливу тощо.

У табл. 1 подані приклади суб'єктивних факторів і типу товару, що обирається, від яких залежить тип споживчого вибору.
Таблиця 1 Вплив суб'єктивних факторів на споживчий вибір


Сегментування споживчого ринку з урахуванням екологічних факторів може здійснюватися на підставі традиційних принципів:

1. Сегментування за географічним принципом передбачає розбивку ринку за різними географічними одиницями: держави, регіони, області, міста. Підприємство може вирішити діяти або в одному або декількох географічних районах або у всіх районах, але з урахуванням розбіжностей у потребах і перевагах, зумовлених географією.

2. Сегментування за демографічним принципом полягає в розбивці ринку на групи на основі таких демографічних даних як стать, вік, розмір родини, етап життєвого циклу родини, рівень доходів, рід занять, освіта, релігійні переконання, раса й національність.

3. Сегментування за психографічним принципом. При даному способі сегментування покупців поділяють на групи за ознаками приналежності до суспільного класу, способу життя чи певних характеристик особи.

4. Сегментування за поведінковим принципом - покупців ділять на групи залежно від їхніх знань, відносин, характеру використання товару й реакції на цей товар. Однак покупці екологічно чистих товарів являють собою досить складний об'єкт сегментації. Тут при сегментації ринку необхідно враховувати безліч факторів у їхній комбінації: регіональну демографію, вік, стать, родиний стан, професію, освіту, національність, релігійні переконання, житлові умови, добробут родини, сімейні переваги, екологічну ситуацію в країні проживання
Таблиця 2 Типи мотивів споживання екологічних товарів


При сегментації ринку також необхідно враховувати реакцію на товар: швидка або повільна адаптація до нового екологічно чистого товару. При формуванні сегмента ринку з урахуванням екологічних переваг необхідно враховувати наступні ознаки:

1) подібність між споживачами, що формує стабільність переваг даної групи споживачів до даного товару;

2) відмінності між споживачами, що дозволяють об'єднати їх у сегмент;

3) наявність показників, що дозволяють оцінити економічні й екологічні вимоги й переваги споживачів.

Прийнявши рішення про сегментацію й позиціонування товару, підприємство може переходити до розробки комплексу маркетингу й розробляти новий більш конкурентний товар, ніж раніше пропонований на ринку.

Вихід з економічної й екологічної кризи одночасно можливий при орієнтації на екологічну продукцію, на створення й розвиток в Україні ринку ЕЧТ. Існують розбіжності при визначенні категорії «екологічно чисті товари». Більшість авторів розглядає це поняття в першу чергу з погляду екологічної безпеки.

А. Горєлова під екологічно чистим продуктом розуміє продукт, безпечний як для людини, так і для навколишнього середовища [6].

Одні економісти під екологічними товарами розуміють різні види природних ресурсів. Інші – чисте повітря, воду, ґрунт, а також здоров'я.

Під екологічно чистими товарами розуміється все те, що може задовольняти екологічну потребу або її брак і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання. Існує поняття екологічних інновацій як змін у соціально-економічному розвитку господарської системи, які разом із позитивним соціально-економічним ефектом поліпшують стан природного середовища або значно зменшують негативний вплив на навколишнє середовище. Так само існує поняття „екологічне підприємництво”, під яким розуміється діяльність з виробництва й реалізації товарів, проведення робіт і послуг, спрямованих на попередження шкоди навколишньому середовищу й здоров'ю населення. Ми пропонуємо вживати термін “екологічно сприятливий продукт”, для визначення якого пропонується, п'ять критеріїв: токсичність, необоротність, некерованість, рівень або розмір впливу продукту (процесу), обтяження екологічної системи продуктом.

С. Ілляшенко під ЕЧТ (виробами або послугами) розуміє економічно ефективні й екологічно безпечні у виробництві, споживанні й утилізації [7].

Більшість існуючих нині визначень екологічної чистоти продукту дається з точки зору виробника або незалежних сторонніх організацій. Основними факторами привабливості екологічно чистих товарів виступають у першу чергу якість самого товару, а також якість навколишнього природного середовища, де він був вирощений, або впроваджується, обмінюється, реалізується.

Не менш привабливим є фактор утилізації, тобто яким чином ЕЧТ впливає на навколишнє середовище після його споживання й утилізації. За твердженням деяких авторів словосполучення «екологічно чистий» взагалі позбавлене змісту: якщо сам по собі продукт дійсно є повністю натуральним і не містить шкідливих речовин, може виявитися, що при його виробництві використовуються токсини. Це означає, що якщо цю упаковку спалюватимуть, то в атмосферу виділятимуться високотоксичні речовини. А можливо, при виробництві цього товару завдається серйозний збиток навколишньому середовищу. Або, наприклад, у «чистого» продукту може бути упаковка виготовлена за застарілою технологією, що завдає шкоди навколишньому середовищу.

Формування ринку ЕЧТ – це складний процес, що вимагає узгодження інтересів всіх його суб'єктів, у першу чергу виробників, споживачів і суспільства. Процес, що стосується адаптації підприємств до роботи в мінливих ринкових умовах, обумовлює докорінну трансформацію їхніх організаційно-правових форм, виробничо-технологічної структури, системи маркетингу й взаємодії з контрагентами й державою шляхом реструктуризації підприємства. Останню застосовували й продовжують застосовувати підприємства багатьох країн.

Реструктуризація належить до еволюційного типу ринкових перетворень бізнес-процесів (революційним типом перетворення вважається реінжиніринг) Українські підприємства переважно вирішують завдання адаптивного, еволюційного характеру при вирішенні еколого-економічних проблем. Методичні вказівки, що стосуються проведення реструктуризації державних підприємств Міністерства економіки України визначають реструктуризацію підприємств як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, апарату його управління, форм власності організаційно-правових норм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності й екологічності виробництва. Актуальність проблеми підвищення екологічності товару як елемента конкурентоспроможності фірми зростає в умовах насиченості товарного ринку. Відповідно зростає й потреба в достовірній інформації, на підставі якої приймаються рішення щодо підвищення конкурентоспроможності продукції. Ця проблема набуває особливого значення на ринках монополістичної конкуренції.


Використані джерела інформації:

1. Веклич О. О. Сучасна система макропоказників екологобезпечного сталого розвитку національних господарств / О. О. Веклич // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія : „Економіка та менеджмент”. – Вип.1. – 2001. – С. 13–18.

2. Кравченко Р. Г. Математическое моделирование экономических процессов в сельском хозяйстве / Р. Г. Кравченко. – М.: Колос, 1978. – 424 с.

3. Никишкин В. В. Роль маркетинговых исследований в разработке стратегии выведения нового продукта на рынок / В. В. Никишкин, И. В.Гурова // Маркетинг в России и за рубежом. – 1999. – № 4. – С.78–91.

4. Ілляшенко С. М. Економічний ризик : [навч. посіб. – 2-е вид. доп. перероб.] / С. М. Ілляшенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.

5. Ильяшенко С. Экологический маркетинг / С. Ильяшенко, О. Прокопенко // Экономика Украины. – 2003. – № 12. – С. 56-61.

6. Горелова А. кология и маркетинг. Концепция взаимодействия / А. Горелова // Иаркетинг. – 2001. - № 5 (60). – с. 71-75.

7. Ильяшенко С. Н. Инновационное развитие рыночных возможностей : проблемы управления / С. Н. Ильяшенко. – Сумы : ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1999. – 222 с.

8. Садченко Е. В. Концептуальные основы экологического маркетинга / Е. В. Садченко // Экономические инновации : [сборник науч. трудов]. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – Вып. 10. – С. 278–284.
Артиш В.І., к.е.н., доцент, Академія муніципального управління, м. Київ РИНОК ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ТОВАРІВ: ПОНЯТТЯ, ФАКТОРИ, ХАРАКТЕРИСТИКА
Ринок – це механізм, який зводить разом споживачів і продавців з метою визначення ціни й обсягу продажів товару. Важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування ринку відіграє інфраструктура – сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів даної системи.

Інфраструктура РЕТП своїми функціями (забезпечувальною та регулювальною) забезпечує ефективність діяльності РЕТП насамперед за допомогою системи екологічних інститутів. Внутрішній зміст інфраструктури РЕТП є єдністю інституційного та інформаційного елементів, а зовнішній – єдністю нормотворчого і ментального елементів. Головна умова реалізації активної функції інфраструктури РЕТП – єдність і органічність розвитку всіх її елементів.

Перший елемент інфраструктури РЕТП – екологічні інститути (як установи). За ознакою форми власності всю сукупність інфраструктурних інститутів можна поділити на державні й приватні. Інституційний елемент здебільшого підпадає під пасивну функцію інфраструктури РЕТП, виступаючи її матеріальним носієм. Другим елементом інфраструктури РЕТП є інформаційні мережі й потоки, а також інститути, що їх забезпечують (включаючи засоби масової інформації, мережі Internet, інформаційний та рекламний бізнес), тобто реалізують активну функцію інфраструктури РЕТП. У своїй єдності інституційний та інформаційний елементи утворюють внутрішній зміст інфраструктури РЕТП. Інформаційна складова забезпечує зв'язок інфраструктури РЕТП із зовнішнім середовищем, яким є для неї вся інша частина економічної системи. Але інформація не лише йде з інфраструктури РЕТП назовні, а й повертається в інститути інфраструктури РЕТП. Відбувається безперервний обмін інформацією між підсистемами.

Із цієї об'єктивної необхідності виникає третій елемент сучасної інфраструктури РЕТП – законодавство, що регулює функціонування РЕТП і регламентує як діяльність інститутів інфраструктури РЕТП, так і поведінку суб'єктів господарювання взагалі, тобто задає «правила гри» на РЕТП. Таким чином, внутрішній зміст інфраструктури РЕТП доповнюється її зовнішнім змістом – нормотворенням.

Четвертий елемент інфраструктури РЕТП – ментальність, формою вияву якого є рівень екологічного мислення й «екологічності» поведінки населення. На нашу думку, методика аналізу інфраструктури РЕТП повинна включати такі етапи:

1) ідентифікація складових елементів інфраструктури РЕТП;

2) визначення показників і критеріїв оцінки розвитку інфраструктури РЕТП;

3) оцінка кількісного складу елементів інфраструктури;

4) оцінка якості послуг, що здійснюють підприємства інфраструктури РЕТП за критеріями;

5) розрахунок коефіцієнта «пропускної спроможності інфраструктури»;

6) розроблення комплексу заходів зі стимулювання розвитку інфраструктури РЕТП на основі проведеної оцінки;

7) розрахунок ефекту від підвищення рівня розвитку інфраструктури ринку екологічних товарів та послуг.

Загальну схему управління інфраструктурою РЕТП наведено на рис.1

Складові елементи інфраструктури РЕТП:

1) екологічні інститути: державні, приватні, громадські;

2) інформаційні мережі і потоки: засоби масової інформації, мережа Internet, інформаційний та рекламний бізнес;

3) законодавство: законодавчі акти у сфері охорони довкілля, екологічної сертифікації та стандартизації;

4) ментальність.

Для комплексного аналізу й оцінки інфраструктури РЕТП пропонується така система показників (див. рис. 1).

Рис. 2. Структура показників інфраструктури РЕТП


До макроекономічних показників РЕТП можна віднести: обсяг ринку екологічних товарів та послуг, структура РЕТП (частки обсягу екологічних технологій, послуг та екологічних товарів), валова додана вартість, що створюється ринком, та ін. Показники стану та розвитку елементів інфраструктури РЕТП наведені в табл. 1.
Таблиця 1 – Показники стану та розвитку елементів інфраструктури РЕТП




1. Веклич О. О. Сектору екологічних товарів і послуг в Україні – спеціальний державний патронат / О. О. Веклич // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 27–35.

2. Мельник Л. Г. Екологічна економіка / Л. Г. Мельник. – Суми : Університет ська книга, 2006. – 367 с.

3. Прокопенко О. В. Економічні основи формування ринку екологічних товарів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.08.01 «Економіка природокорист ування та охорони навколишнього середовища» / О. В. Прокопенко. – Суми, 2001. – 20 с.

4. Соболєв В. М. Формування ринкової інфраструктури в перехідній економіці індустріального типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / В. М. Соболєв. – Х., 1999. – 41 с.

5. Почерніна Н. В. Ринкова інфраст рукт ура зовнішньоекономічних зв’язків України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / Н. В. Почерніна. – К., 1999. – 21 с.

6. Лапішко З. Я. Формування інфраст руктури регіонального ринку цінних паперів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / З. Я. Лапішко – Львів, 2008. – 20 с.

7. Екологічні технології: ITUT робить ст авку на трансфер ноу-хау // «Німеччина – Deuchland». – 2000. –№ 5. – С. 34.

Карінцева Олександра Іванівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економік и Сумського державного університету; Тарасенко Світла на Вікторівна, аспірант кафедри економіки Сумського державного університету. Методичні аспекти аналізу інфраструктури ринку екологічних товарів та послуг (РЕТП) в Україні. Механізм регулювання економіки, 2011, № 1
За типом покупців ринок екологічно чистих продуктів харчування поділяється на два субринки: ринок індивідуальних покупців, які купляють органічні продукти для власного споживання, та ряд організацій, які зацікавлені в переробці органічної сільськогосподарської сировини, її експорті та в організації здорового харчування своїх клієнтів (рис. 1). Окремі споживачі, як правило, купляють органічні товари харчування опосередковано, в мережах роздрібної торгівлі та закладах громадського харчування. Можливості прямої співпраці з виробниками органічної продукції у населення немає.

Ринок «В2В», у свою чергу, поділяється на наступні сегменти: — бізнес-ринки, на яких покупцями виступають організації, які використовують органічну сільськогосподарську продукцію рослинного та тваринного походження для переробки та виготовлення готового до вживання органічного продукту харчування; — глобальний ринок, на якому екологічно чисту сільськогосподарську сировину експортують переважно в якості фуражу в розвинуті країни; — ринок державних та некомерційних організацій, які закупають екологічно чисті продукти харчування шляхом проведення тендерів.

З метою формування стратегії розвитку ринку екологічно чистих продуктів харчування було здійснено ідентифікацію існуючих товарних ринків. Концептуалізація базового ринку здійснювалася шляхом аналізу споживачів, пакету вигід, яких вони потребують, та способів доставки продукту до кінцевого споживача. Перший параметр — визначення того, яких саме споживачів задовольняє органічна продукція. Опитування учасників органічного ринку дозволило виділити дві загальні групи: окремі фізичні особи, індивідууми, які приймають рішення самостійно і купляють органічні продукти харчування для власного споживання та покупці-організації, які надають послуги індивідуумам з приготування для них органічної їжі — органічні кафе, ресторани, відділи кулінарії при органічних спеціалізованих магазинах, приватні школи та дитячі садочки. Дані два сегменти орієнтуються на платоспроможного покупця, для якого ціна не є вирішальним фактором при прийнятті рішення про покупку. Способи задоволення потреби в екологічно чистій їжі є наступні: купівля органічних продуктів у мережах супермаркетів, спеціалізованих магазинах, сільськогосподарських ринках, кафе та ресторанах.

Відповідно, виділено наступні змінні сегментування:



  • функції — експорт та продаж внутрішньому споживачеві;

  • технології — «органічні» полиці в мережах супермаркетів, органічні спеціалізовані магазини, органічні кафе та ресторани, сільськогосподарські ринки, школи та дошкільні дитячі заклади, лікарні, санаторії, табори відпочинку;

  • споживачі: фізичні та юридичні особи.

Аналіз діяльності отриманих сегментів дав наступні результати. Органічний переробний сегмент складають наступні підприємства: «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» із славнозвісною ТМ «Геркулес», компанія ТОВ «ДПК «Вайз», яка спеціалізується на виготовленні каш швидкого приготування та дитячого харчування, ТОВ « Круп’яний Дім», яке випускає органічні крупи під ТМ «Жменька», ТОВ «Крок», СПД «Іщук» та Консервний цех Іллінецького НДГ — перший вітчизняний виробник органічних джемів під ТМ «Пан Еко». ТОВ «Давіта» запустило лінію органічної свинини та сала, яке можна купити у ТЦ « Магелан» (супермаркет «Країна») та у мережі магазинів Delight під ТМ «Справжнє» разом із ТЗ «БІОЛан». Активно розвивається сегмент роздрібних посередників. Торгові точки, які реалізують органічні продукти, переважно розташовані в Києві: «МегаМаркет», «Білла», «Метро», «Вест Лайн», «Чумацький шлях», «Фуршет Гурман», «Шереметьєв», «Край», «Кантрі Лайф», магазин органічних товарів «Nature Boutique».

Переробні підприємства та роздрібні посередники є елементами створення ланцюжка споживчої цінності органічних продуктів харчування, активну участь у якому здійснює Асоціація органічних виробників «БІОЛан» (рис. 2)

Якісно новим явищем у сучасному маркетингу органічного ринку є розвиток нових форм співпраці його учасників: учасник угоди — клієнт — прибічник — член клубу — співвласник. Найбільшу значимість у розвитку даного процесу займають питання підвищення для споживачів цінності товарів та послуг, що пропонуються за умови зниження витрат на їх придбання [2]. Оскільки Асоціація БІОЛан об’єднує виробників органічної продукції харчування, а під дане визначення підпадають як органічні фермери, так і переробні підприємства, в її структурі створений Центр підтримки виробників органічної продукції, який об’єднує в собі консультаційний центр та центр реалізації органічної продукції.

Метою діяльності центру реалізації є: забезпечення ефективного маркетингу органічної сировини та готових органічних продуктів в Україні і на міжнародних ринках.

Основними видами діяльності Центру реалізації є:



  • постійний моніторинг внутрішнього та зовнішнього ринку органічної та традиційної продукції;

  • пошук потенційних партнерів для здійснення вигідних ринкових операцій;

  • налагодження стабільних і вигідних зв’язків між виробниками і ринковими партнерами;

  • підготовка документації для сертифікації переробних підприємств.

Таблиця 3 КРИТЕРІЇ СЕГМЕНТУВАННЯ «В2В» РИНКУ ОРГАНІЧНИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ





Опитування споживачів показали, що екологічно чисті продукти харчування задовольняють їх потребу в безпечній, здоровій та корисній їжі. Варто зауважити, що органічні продукти харчування, на відміну від просто їжі, задовольнять не тільки потребу в утамуванні голоду (первинна потреба першого рівня за класифікацією А. Маслоу), а й потребу в безпеці, у впевненості в завтрашньому дні (первинна потреба другого рівня), потребу в належності до екологічно свідомої спільноти, члени якої можуть собі дозволити турботу за майбутнє оточуючого середовища (вторинна потреба третього рівня)


1. Сприятливий клімат на світовому ринку органіки [Електрон. варіант]: Бюлетень Асоціації БІОЛан «Органічний продукт». — № 3. — 2009. — Доступно з: http://www.biolan.org.ua/uk/bulletin/?articleid=5

2. Котлер, Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как создать, завоевать и удержать рынок [Текст] : [Пер. с англ. В. А. Гольдича и А. И. Оганесовой; науч. ред. и авт. вступ. ст. Б. А. Соловьев] / — М.: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 272 с.

3. Шувар, Б. Формування цільового ринку органічної продукції в Україні [Текст] / Б. І. Шувар // Зб. наук.-тех. пр.: Науковий вісник НЛТУ України. — 2009. — Вип. 19.12. — 335 с. — С. 82—85.

4. Щасливий споживач [Електрон. варіант] : Бюлетень Асоціації БІОЛан « Органічний продукт». — № 3. — 2009. — Доступно з: http://www.biolan.org.ua/uk/bulletin/?articleid=5



5. Зайчук Т. Споживча цінність екологічно чистої продукції харчування та її маркетингові складові [Текст] / Т. О. Зайчук // Зб. наук. пр. Таврійського державного агротехнологічного університету [серія: ек. науки] / За ред. В. А. Рульєва. — Мелітополь: Люкс, 2009. — №5. — 366 с. — С. 301 — 310.
Т. О. Зайчук, канд. екон. наук, доц., ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка