Лекція 3 Нормативно-правова документація з охорони праці



Скачати 298.17 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір298.17 Kb.
Лекція 3

Нормативно-правова документація з охорони праці.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

ПЛАН


1. Охорона праці жінок, молоді та інвалідів

2. Нормативно-правова документація з охорони праці

3. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства

4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

4.1. Державний нагляд за охороною праці

4.2. Громадський контроль за охороною праці

5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
1. Охорона праці жінок, молоді та інвалідів

Закон «Про охорону праці» забороняє застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних із санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими й небезпечними умовами праці, граничних норм піднімання і переміщення речей, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я.

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, па підземних роботах, до нічних, понаднормових робіт та робіт у вихідні дні, а також до піднімання й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм піднімання й переміщення важких речей, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового й професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним із важкими роботами й роботами зі шкідливими або небезпечними умовами прані, визначається спеціальним положенням, яке затверджується Державним комітетом із нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці).

Вік, із якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються відповідним законодавством.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, то відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію й працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до понаднормових робіт і робіт у нічний час не допускається.

У Кодексі законів про працю особлива увага приділяється охороні праці жінок та молоді. Зокрема, не можна залучати до робіт у нічний час (від 22 до 6 години), позаурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також посилати у відрядження вагітних жінок і матерів, шо годують грудьми, та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, шо мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можут ь залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Вагітні жінки, згідно з лікарським висновком, переводяться на період вагітності на іншу, більш легку роботу зі збереженням середнього заробітку попередньої роботи. Жінки, які мають дітей віком до 3-х років, уразі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку на попередній роботі до досягнення дитиною 3-х років. Перед відпусткою за вагітністю й пологами або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка незапежно від її стажу роботи на даному підприємстві.

Крім оплачуваної відпустки за вагітністю й пологами тривалістю 70 - до пологів і 56 календарних днів - після (у разі патологічних родів або народження двох і більше дітей - 70), жінці, за її заявою, надається додаткова частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною 2-х років. На термін відпустки зберігається місце роботи (посада) і виплачується допомога з фондів державного страхування.

Жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної перерви для відпочинку, надаються додаткові перерви для годування дитини не рідше, ніж через 3 години, тривалістю не менше ЗО хв. кожна. Ці перерви включаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Не допускається звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, а також жінок, шо мають дітей віком до 3 років, одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім нипадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Жінкам і неповнолітнім особам установлені значно менші граничні норми піднімання й переміщення вантажів вручну, ніж чоловікам (табл. 1,2, 3). Наведені норми затверджені Міністерством охорони здоров'я України.

Таблиця 1

Граничні норми піднімання й переміщення важких речей жінками


Характер робіт

Гранично допустима маса вантажу, кг

Піднімання й переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину)

10

Піднімання й переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни

7

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні з підлоги

350 175

Примітки: І. У масу ватажу, шо перемішується, включається маса тари й упаковки 2. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинне перевищувати 100 Н (10 кг). 3. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо.

Граничні норми для підлітків діють на всій території України і поширюються на всі підприємства, установи, організації, навчальні ніклади, а також на юридичних та фізичних осіб, які використовують працю підлітків від 14 до 18 років. Підлітків забороняється призначати на роботи, шо пов'язані виключно з підніманням, утриманням або переміщенням важких речей. До роботи, шо потребує піднімання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи з піднімання та переміщення важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14-15 років та 36 год. - для підлітків 16-17 років. Обов'язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п'яти- або шестиденного робочого тижня. Робота підлітків із вантажами не повинна становити більше І/З робочого часу. Маса окремого вантажу та сумарна маса вантажу, який повинні піднімати та перемішувати підлітки, не повинна перевищувати граничних норм, зазначених у табл. 2 та 3.

Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, на важкі роботи та роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час (за їхнім бажанням).

Таблиця 2

Граничні норми піднімання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи


Календарний вік, років

Граничні норми маси вантажу (кг)

Короткочасна робота

Тривала робота

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2.5

--

--

15

12

6

8,4

4,2

16

14

7

11,2

5,6

17

16

8

12,6

6,3

Примітки. І. Короткочасна робота - І-2 підняття та переміщення вантажу; тривала - більше ніж 2 підняття та переміщення протягом 1 год. робочого часу. 2. Календар¬ний вік визначається як число повних років, що відраховуються віддати народження. 3. У масу вантажу включається маса тари й упаковки. 4. Докладене м'язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинне перевищувати граничної норми маси вантажу, його тривалість - не більше 3 хв., подальший відпочинок - не менше 2 хв.

Таблиця 3



Граничні норми сумарної маси вантажу для підлітків у розрахунку на 1 год. робочого часу

Календарний вік, років

Сумарна маса вантажів (кг), що підіймаються (переміщуються) при виконанні роботи

з рівня робочої поверхні

з підлоги

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

10

5

7

3,5

15

48

12

24

6

16

160

40

80

20

17

272

72

130

32

Примітки. І. Сумарна маса вантажу лорівнюс добутку маси вантажу на кількість Ного підйомів (переміщень). 2. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, верстата, конвеєра тощо. 3. Висота піднімання не повинна перевищувати 1 м. 4. Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 м.

2. Нормативно-правова документація з охорони праці

До нормативно-правових актів з охорони праці належать правила, норми, стандарти, положення, регламенти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. У них в узагальненій, конкретизованій формі використані результати наукових досліджень і практичного досвіду роботи з охорони праці та здоров'я трудящих.

Нормативно-правова документація з охорони праці є конкретизацією положень основних законів. Від її якості у великій мірі залежить рівень охорони праці в країні.

За сферою дії державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) поділяються на державні (міжгалузеві й галузеві), відомчі та акти підприємств.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народною господарства України незалежно від їхньої відомчої (галузевої) належності та форм шіасності. Він установлює для всіх підприємств (установ, організацій) найважливіші загальні вимоги безпеки в окремих видах виробництв, робіт або типах устаткування, які є в багатьох галузях народного господарства. Дотаких належать, наприклад, "Правилабудови елек троустановок", "Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів" тошо.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНА- ОП, який віддзеркалює специфіку певної галузі виробництва і розповсюджується на всі підприємства, установи, організації цієї галузі незалежно від форми власності та місця розташування. Він являє собою систему необхідних заходів, шо забезпечують безпечні і здорові умови праці вданій галузі. Такими є, наприклад, "Правилатехніки безпеки і виробничої санітарії у промисловості будівельних матеріалів".

За змістом усю систему державних нормативно-правових актів з охорони праці можна подати в такому вигляді:

  • обов'язки роботодавця, адміністрації і працівників у сфері охорони праці;

  • правила і норми техніки безпеки, промислової санітарії і пожежної безпеки (складають найбільшу частку всієї нормативно-правової документації);

  • правила і норми шодо стимулювання охорони праці, економічних питань;

  • правові акти про соціальне страхування від нешасних випадків та професійних захворювань на виробництві;

  • правила і норми шодо управління й організації роботи з охорони праці;

  • положення про діяльність органів нагляду й контролю;

  • правила і норми зі спеціальної охорони праці (жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю);

  • норми, шо встановлюють відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

З метою машинної обробки державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) кодуються відповідно до таких структурних схем:

  • для міжгалузевих нормативно-правових актів: ДНАОП х.хх-х.хх- хх, де ДНАОП - скорочена назва акта; перші три цифри - код групи залежно від органів, шо їх затвердили. Наприклад. Держнаглядохоронпраці - 0.00; МВС - 0.01 (із пожежної безпеки), 0.02 (із безпеки руху); Держстандарт - 0.06);

  • для галузевих нормативно-правових актів: НАОП х.х.хх-х.хх-хх, де перші чотири цифри - код г рупи відповідно до класифікатора галузей народного господарства (наприклад, електроенергетика - 1.1.10, машинобудування - 1.4.10, пожежна охорона - 9.0.24 ).

Наступні цифри мають однакове значення для міжгалузевих і галузевих актів. Перша з них - вид нормативного акта, наступні дві порядковий номер у межах даного виду, останні дві - рік затвер- « і піни. Види державних нормативних актів про охорону праці манні. іакі цифрові позначення: правила - 1, ОСТи - 2, норми - З, положення - 4, інструкції - 5, керівництва, рекомендації, вказівки – 6, технічні умови безпеки - 7, інші — 8.

Таким чином, наприклад, "Перелік робіт із підвищеною небезпекою" має код: ДHАОП 0.00-8.02-93;14 Правила безпеки у сталеплавильному виробництві" — НАОП 1.2.10-1.03-79.

Наявна в Україні нормативна база з охорони праці узагальнена та систематизована у "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП)". Зміни в IVреєстрі ДНАОП публікуються в журналі "Охорона праці".

В Україні відповідно до спеціальної Постанови Верховної Ради діють державні нормативні акти колишнього СРСР у частині, шо не суперечить чинному законодавству України. Серед них важливе місце займає "Система стандартов безопасности труда (ССБТ)". Нині діє понад 300 таких державних стандартів, занесених у Реєстр. І їм система має шифр 12, вона складається з груп, які мають шифри з 0 до 9. Основоположний стандарт "ГОСТ 12.0.001-82. ССБТ. "Основные положения" встановлює таку класифікацію стандартів по групах: 0 - організаційно-методичні стандарти (основні положення, терміни, визначення), 1 — стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів, 2 - стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання, 3 — стандарти вимог иг шоки до виробничих процесів. 4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих, 5 - стандарти вимог безпеки до споруд і будинків (6ч9 - резервні). Наступні три цифри у визначенні стандарту — порядковий номер уданій підсистемі, останні дві цифри - рік затвердження та реєстрації.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних актів нормативно-правової документації здійснюються органами Держнагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків, інших уповноважених центральних органів виконавчої влади.

Санітарні правила та норми затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

Законом "Про охорону праці" передбачені єдині нормативи з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності іа видів діяльності. Під нормативами з охорони праці слід розуміти:

  • норми площі та об'єму виробничого приміщення на одного працівника;

  • нормативи на умови праці на робочих місцях;

  • нормативи щодо безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання, пристроїв та інших засобів виробництва;

  • норми комплектування робочих місць і працівників засобами індивідуального захисту;

  • норми комплектування обладнанням санітарно-побутових приміщень та ін.

Нормативно-правові акти зохорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки й техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці та технологічні процеси мають включати вимоги щодо охорони праці та погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Вимоги нормативно-правової документації повинні виконуватись при проектуванні й будівництві виробничих підприємств, будівель і споруд, організації виробництва й праці, в конструкціях виробничого устаткування, у виробничих процесах, у засобах захисту працюючих.

Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці допускається у разі неможливості на підприємстві повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці. Роботодавець повинен повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці та звернутися до нього з клопотанням про встановлення необхідного терміну для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Держнаглядохоронпраці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їхню достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого терміну застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити зацікавлених працівників про прийняте рішення.

Дія нормативно-правових актів з охорони праці повністю поширюється на сферу трудового та професійного навчання. Вони є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового й професійного навчання, влаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються Міністерством освіти і науки за погодженням з відповідним профспілковим органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове й професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їхнього персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Державні нормативні акти про охорону праці треба відрізняти від відомчих документів; що можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, корпораціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств із ме- гою конкретизації вимог ДНДОП залежно від специфіки галузі. Відомчі нормативні акти про охорону праці, як правило, погоджуються з відповідними органами державного нагляду за охороною праці.
3. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, стандарти, інструкції або інші нормативні акти підприємства про охорону праці, шо діють у межах підприємства, установи, організації.

Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному с труктурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях. на будівельних майданчиках, робочих місцях.

Вони розробляються відповідно до вимог державних міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів про охорону праці. Нормативною підставою для цього слугує ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок опрацювання і затвердження нормативних актів, що діють на підприємстві". Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування цього документа, до основних нормативних актів підприємства належать:



  • "Положення про систему управління охороною праці на підприємстві";

  • "Положення про службу охорони праці підприємства";

  • "Положення про комісію з питань охорони праці підприємства";

  • "Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці";

  • "Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із питань охорони праці";

  • "Положення про організацію і проведення первинного та повторною інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму".

  • "Положення про проведення атестації робочих місць за умовами праці";

  • "Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників";

  • "Положення про санітарну лабораторію підприємства";

  • інструкції з охорони прані для працюючих за професіями й видами робіт;

  • інструкції про порядок зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві;

  • загальнооб'ектові та цехові інструкції з пожежної безпеки;

  • "Перелік робіт із підвищеною небезпекою";

  • "Перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню й періодичну перевірку знань з охорони праці";

  • "Наказ про організацію безоплатної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування";

  • "Наказ про організацію безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах";

  • "Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту".

Виходячи зі специфіки виробництва та вимог чинного законодавства. роботодавець затверджує нормативні акти із зазначеного списку та інші, шо регламентують питання охорони прані.

Проект нормативного акта підприємства підлягає узгодженню зі службою охорони праці і з юрисконсультом. Затвердження й скасування нормативних актів здійснюється наказом роботодавця (за винятком актів, що підлягають затвердженню на загальних зборах трудового колективу).

Крім указаного, на підприємствах діють "Правила внутрішнього трудового розпорядку" (ПВТР), яких усі працюючі зобов'язані дотримуватися.

Важливі питання й заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які щорічно укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією або ірудовим колективом і затверджуються на загальних зборах трудового колективу.

4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

4.1. Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють спеціально уповноважені державні органи:



  • Державний комітет України з нагляду за охороною праці (далі Держнаглядохоронпраці);

  • Державний комітет України з питань радіаційної безпеки;

  • Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

  • санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України.

Виший нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь- нких господарчих органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, вони їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюються Законами України "Про охорону праці", "Про використання ядерної енергії, радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Усі органи держнагляду за функціональною ознакою здійснюють попереджувальний і поточний нагляд.



Попереджувальний нагляд полягає в експертизі проектів і недопущенні введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, споруд, виготовлення й передачу у серійне виробництво зразків нової техніки, впровадження нових технологій, якщо вони не відповідають вимогам охорони праці.

Поточний нагляд полягає у перевірці стану умов і охорони праці на діючих підприємствах і будовах, інших виробничих об'єктах та дотримання всіх вимог законів, правил і норм з охорони праці. Такі перевірки можуть бути комплексними, шо охоплюють всі показники стану охорони прані, або спеціальними (з окремих питань, наприклад, застосування пільг та компенсацій за шкідливі умови праці).

Посадові особи органів держнагляду (державні інспектори) мають право:

  • безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

  • одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

  • видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману ирашо, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державшім адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

  • забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих МІСЦЬ, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, шо створюють загрозу життю працюючих;

  • притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

  • надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Державні інспектори Держнаглядохоронпраці здійснюють нагляд за безпекою робіт і виробничою санітарією на усіх підприємствах (установах, організаціях) незалежно від галузі господарства й форми власності. Вони контролюють правильність і своєчасність розслідування всіх нещасних випадків на виробництві, здійснюють розслідування аварій, нещасних випадків групових і зі смертельним наслідком.

Структурними підрозділами Держнаглядохоронпраці є територіальні управління, які можуть мати спеціалізовані інспекції: гірничу, технічну, енергонагляду, газову, котлонагляду, хімнагляду.



Внутрішньовиробничий контроль здійснюють: а) міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади через відповідні служби охорони праці (відділи, групи, бюро); б) підприємства й установи - через свої служби охорони праці.

4.2. Громадський контроль за охороною праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. Головною метою й завданням представників профспілок є захист прав та законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа.



Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Представники комісії з охорони праці профспілкового комітету беруть участь у розробленні розділу "Охорона праці" колективного договору та угоди з охорони праці, комплексних перспективних планів з охорони праці, залучаються до роботи в комісіях із питань атестації робочих місць, паспортизації цехів.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління й нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Значна роль профспілкових комітетів щодо профілактики травматизму та професійних захворювань. На засіданнях своїх колективних органів вони розглядають причини нещасних випадків, особливо з важкими наслідками, і дають принципову оцінку діяльності роботодавця щодо підвищення рівня безпеки на виробництві. Важливою функцією профспілкового комітету є захист інтересів членів профспілки та інших працівників (на їх прохання) при розгляді конфліктних ситуацій з будь-яких питань охорони праці.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці на виробництві і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів із безпеки й гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених осіб від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемленими будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених осіб із питаньохорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені особи вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується Міністерством праці та соціальної політики України.

Громадські інспектори праці. Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України може залучати представ і шків громадськості, профспілок шляхом оформлення останніх, за їхньою згодою, до роботи громадськими інспекторами праці. Організація діяльності та керівництво громадськими інспекторами праці і контролю за додержанням трудового законодавства здійснюється територіальними державними інспекціями праці.

Громадськими інспекторами праці можуть бути дієздатні громадяни України з повною або неповною вищою освітою, які пройшли курс навчання або інструктаж в інспекціях. Призначення здійснюється на підставі власної письмової заяви громадянина та подання підприємства, шо його рекомендує.

Громадські інспектори праці проводять перевірки додержання і рудового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності у порядку громадського доручення без звільнення від основної роботи і додаткової оплати. Громадські інспектори праці мають право контролювати додержання законодавства про працю та вимагати усунення виявлених правопорушень.
5. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків у тому числі в галузі охорони праці полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з накладеним на нього стягненням.

Посадові особи за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їхніх організацій та об'єднань можуть притягатися до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Підставою для притягнення до відповідальності є невиконання або порушення конкретною особою адміністративно-технічного персоналу своїх обов'язків із забезпечення безпечних і здорових умов праці для робітників і службовців, а також нездійснення залежних від неї заходів із запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням. Незнання правил і норм безпеки не звільняє від відповідальності за їх порушення.



Дисциплінарна відповідальність настає у тих випадках, коли допущено порушення, яке не потягло і не могло потягти за собою важкі наслідки. Полягає у накладенні дисциплінарного стягнення в порядку підпорядкованості: догана, звільнення з посади. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Адміністративна відповідальність полягає у накладанні інспекторами органів держнагляду грошових штрафів у безсуперечному порядку із заробітної плати винної посадової особи. Підставою для адміністративного стягнення може бути порушення законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності посадових осіб органів держнагляду і представників професійних спілок.

До вказаних перешкод відносяться, зокрема, ухилення посадових осіб чи представників профспілок від участі в переговорах щодо укладання колективного договору, угоди; порушення чи невиконання зазначеними особами зобов'язань щодо колективного договору, угоди.



Матеріальна відповідальність була встановлена цивільним законодавством. Настає у тих випадках, коли в результаті порушення правил спричинено пошкодження здоров'я працівника. Полягає у стягненні із зарплати посадової особи, яка допустила порушення законів чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, грошових сум у вигляді відшкодування підприємству чи органам соціального страхування виплат потерпілому на відновлення його працездатності.

Кримінальна відповідальність настає, якщо неправомірні дії спричинили нещасний випадок із людьми і навіть тоді, коли внаслідок порушення правил з охорони праці посадовою особою з'явилася небезпека для життя або здоров'я трудящих. До неї можуть бути притягнуті особи, які здійснюють згідно з положенням про дану посаду чи спеціальним наказом технічний нагляд за роботою і відповідають за техніку безпеки.

Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб державного нагляду за охороною праці притягуються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду заробітної плати підприємства. Несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі 2 % за кожний день прострочення.



Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.

Робітники й службовці за порушення вимог охорони праці, інструкцій з техніки безпеки несуть відповідальність, встановлену Правилами внутрішнього трудового розпорядку як за порушення трудової дисципліни. Згідно з Кодексом законів про працю України вони можуть бути притягнуті як до дисциплінарної відповідальності (догана, звільнення з роботи), так і до матеріальної відповідальності - за шкоду, спричинену підприємству в результаті порушення правил (у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше третини місячної тарифної ставки (окладу). Адміністративній та кримінальній відповідальності за порушення вимог охорони праці вони не підлягають.
* * *

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів держнагляду за охороною праці їхніх повноважень.

За кожне порушення трудових обов'язків може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду дисциплінарного стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких було вчинено проступок, попередню роботу працівника. До того, як накласти стягнення, роботодавець повинен зажадати від винного працівника письмове пояснення.

Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, коли такі порушення нетягнугь за собою кримінальної відповідальності, а, з іншого боку - якшо відсугні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення чи відсутні обставини, шо виключають адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами, шо стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах. Загальними підставами покладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі наміру або необережності), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв'язку між винними і протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. Відсутність хоча б однієї з перелічених умов виключає матеріальну відповідальність працівника.

Законодавство передбачає різні види матеріальної відповідальності залежно від того, чи є в діях працівника, якими порушено правила охорони праці, ознаки кримінального злочину, чи ні. За наявності в його діях ознак злочину на працівника може бути покладено повну матеріальну відповідальність, а при відсутності таких ознак – обмежену відповідальність у межах його середньомісячного заробітку.

Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не звільняє його від матеріальної відповідальності. У той же час за правилами Кримінального та Цивільною кодексів України працівник звільняється як від кримінальної, так і від матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж діяв він у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Питання для самоконтролю

  • Що являють собою нормативно-правові акти з охорони праці та яким чмном здійснюється їх кодування?

  • Які нормативні акти з охорони праці діють у межах підприємства?

  • Що собою являють інструкції з охорони праці, на які види вони поділяються і яким чином здійснюється їх розроблення та перегляд?

  • Яві види відповідальності передбачені за порушення законодавства з охороною праці?

  • Перелічіть основні обов’язки роботодавців і працівників щодо виконання вимог охорони праці.

  • Які органи здійснюють державне управління охороною праці, в чому полягають їх повноваження?

  • На які види поділяються державні нормативно-правові акти?

  • Як часто переглядаються нормативно-правові акти з охорони праці і в зв’язку з чим?

  • Які органи мають право здійснювати державний нагляд за охороною праці, які їх основні повноваження та права?

  • Хто здійснює громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці? Які їх основні обов’язки та права?

  • В яких випадках, за що і хто притягаються до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальностей?


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка