Лекція №3 : Фізіологія спинного мозку. Особливості будови спинного мозку. Нс (нервова система) має центральний І периферичний



Скачати 251.17 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір251.17 Kb.
Лекція№ 3 :

Фізіологія спинного мозку. Особливості будови спинного мозку.
НС(нервова система) має центральний і периферичний відділи(ЦНС і периферичну НС) .До ЦНС належить головний мозок і спинний мозок, до периферичної НС – соматична НС і вегетативна НС. Соматична(тіло) НС складається із з чутливих, рухових і мішаних нервів. Вони іннервують шкіру, опорно – руховий апарат. До вегетативної НС відносять симпатичні і парасимпатичні нерви , які іннервують гладенькі м*язи внутрішніх органів і судин, а також залози зовнішньої та внутрішньої секреції. Взагалі до периферичної НС відносять спинномозкові нерви і черепно-мозкові нерви. Спинномозкових нервів 31 пара всі вони мішані.

Спинний мозок забезпечує аферентну (чу­тливу) іннервацію шкіри і м'язів тулуба й кінцівок, а також частко­во внутрішніх органів та судин. По-друге, спинальні мотонейрони, що розташовані в передніх рогах, забезпечують іннервацію рухови­ми волокнами м'язів тулуба й кінцівок. Крім того, в шийних сегмен­тах розташовані мотонейрони (nhгепісі), які забезпечують діафрагмальне дихання, а в грудних сегментах мотонейрони, які забез­печують реберне дихання. Нарешті, в грудному і попереково-крижовому відділах у бокових рогах закладено центри, які регулюють цілий ряд вегетативних функцій.

У спинному мозку є велика кількість інтернейронів (їх у 30 разів більше, ніж мотонейронів), які забезпечують пропріоспинальні реф­лекси. Більша частина нервових волокон, низхідних і висхідних -пропріоспинальні й міжсегментарні. Кожний чутливий сигнал після надходження в спинний мозок завдяки дивергенції роповеюджується в двох напрямках - до вищих рівнів ЦНС, утворюючи висхідні провідникові шляхи, та до інтернейронів. На кожному з інтернейроні.з утворюється до 500 синапсів. Збудливість їх висока - можуть розряджатися з частотою до 1500 імпульсів на секунду. Інтернейрони утворюють синаптичний зв'язок зі спинальними мотонейронами. Саме на інтернейронах закінчується більшість низхідних провідни­кових шляхів (кортико-спинальний, рубро-спинальний та ін.). Крім того, інтернейрони утворюють безліч міжцентральних (міжсегментарних) зв'язків, шо необхідно для координації рухів передніх і задніх кінцівок однобічно й двобічно, для узгодження ланцюгових рефлек­сів. В інтегративній діяльності за участю інтернейронів велике зна­чення належить гальмівним нейронам. Тому при обробці інформації частина імпульсів згасає.

Пропріоспинальні міжсегментарні рефлекси причетні до корекції пози тонусу м'язів за рахунок того, що до інтернейронів підходять посегментарно колатералі від чутливих провідникових шляхів.

Функціональне значення передніх і задніх корінців спішного мозку. Будова спинного мозку людини
Частина спинного мозку з парою передніх і задніх корінців нази­вається сегментом. У спинному мозку нараховується 31 сегмент. Сегменти складають відділи: шийний 8, грудних 12, поперековий 5 і кри­жовий 5, і1- куприковий. Сегмент – означає одну із багатьох подібних частин тіла, або органа. Спинний мозок розміщений в хребетному каналі від довгастого мозку до до другого поперекового хребця, являє собою тяж з центральним каналом , заповнений прозорою рідиною, яка циркулює між ним і шлуночками головного мозку. Від кожного сегмента відходить пара спинномозкових нервів, які інервують шию, тулуб, верхні та нижні кінцівки.

Частина тіла, що іннервується волокнами одного сегмента, на­зивається метамером (ділянка шкіри, іннервована чутливими волок­нами сегмента зветься дерматом) .Чутливі нервові волокна перед входом у задні роги спинного мозку утворюють задні чутливі корінці. Від передніх рогів спинного мозку відходять аксони рухових нейронів(мотонейронів), які утворюють передні корінці. Від бокових рогів грудного і поперекового відділів спинного мозку у складі передніх корінців відходять симпатичні нервові волокна , які спрямовуються до симпатичних стовбурів. Симпатичних стовбурів два, вони розташовані по обидва боки хребта. Кожний симпатичний стовбур являє собою, ланцюг нервових вузлів (гангліїв).В гангліях стовбура переривається більшість симпатичних прегангліонарних нервових волокон. Проте частина їх тут не переривається і доходить до гангліїв нервових сплетінь черевного, серцевого, верхнього і нижнього крижового. Постгангліонарні волокна симпатичних нервів направляються до своїх виконавчих органів. Від ІІ- ІV крижових сегментів спинного мозку відходять прегангліонарні парасимпатичні волокна тазового нерву, що іннервує органи малого тазу. Всі інші парасимпатичні нервові волокна беруть свій початок в ядрах стовбурової частини головного мозку. Черепно-мозкових нервів 12 пар. Парасимпатичні нервові волокна входять до складу ІІІ, VІІ ,ІХ, Х пар черепно-мозкових нервів.

Передні корінці є руховими, задні - чутливими. Це закон Бела і Мажанді. Його експериментальні докази. По-перше, електричне по­дразнення периферичного відрізка попередньо перерізаного задньо­го корінця не викликає ефекту, а подразнення центрального відрізка приводить до генералізованої (больової) рухової реакції. Електрич­не подразнення центрального відрізка переднього корінця (при умові місцевого знеболювання твердої мозкової оболонки) не ефективне, але подразнення периферичного відрізка переднього корінця викликає: локальну рухову реакцію. Аналогічні докази можна також отри­мати при електричному подразненні переднього чи заднього корінця з реєстрацією електричних потенціалів тільки у передньому корінці. Огже. по задніх корінцях імпульси прямують центрипетально аферентно, по передніх - центрифугально, тобто еферентно











.

Ще один експериментальний доказ - дослід Мюллера. У спинальної жаби перерізають з одного боку (наприклад зліва) усі задні корінці, з другого (справа) - усі передні. Кислотний рефлекс Тюрка можна одержати при зануренні в концентрований розчин кислоти тільки правої лапки, а проявиться він у такому разі згинанням лівої. Отже, від рецепторів шкіри імпульси прямують до спинного мозку по задніх корінцях, а ефектора досягають по передніх.

Відповідність між сегментами і метамерами у людини має місце по задньокорінцевій (чутливій) іннервації, задньокорінцеві волокна кожного сегмента іннервують певні ділянки шкіри і певну групу м'язів

Так, задні корінці І-ІV шийних сегментів забезпечують іннервацію чутливими волокнами шкіри і м'язів потилиці та шиї, а також діафрагму (ПІ-ІV сегменти). Задні корінці V-VШ шийних та І-ІІ гру­дних забезпечують іннервацію шкіри і м'язів плечового пояса і верх­ньої кінцівки; решта грудних (ІІІ-Х1І) іннервують тулуб. Поперекові і крижові сегменти іннервують ділянку промежини і нижніх кінцівок. Для передніх корінців сегментарність в іннервації збереглася лише.



для міжреберних м'язів. Решта м'язів одержує передньокорінцеві (рухові) волокна від різних сег­ментів. Відхилення в сегментарності є і в чутливій іннервації метамерів. Кожен метамер одержує задньокорінцеву іннервацію від трьох суміжних сегментів. Унас­лідок цього повне випадіння чутли­вості в певній ділянці тіла буде спо­стерігатися при умові пошкоджен­ня трьох суміжних сегментів спин­ного мозку.

Невропатологам метамерний розподіл ділянок чутливості допо­магає уточнити локалізацію по­шкодження спинного мозку на під­ставі розладів або випадіння в пев­них місцях шкіряної та пропріорецепттивної чутливості. Також враховується, що задньокорінцева іннерва­ція має значення не тільки для за­безпечення чутливості за допомогою висхідних провідникових шля­хів, але й для регуляції за принципом зворотного зв'язку рухів, пози, тонусу. Звідси порушення координації рухів у суглобах пальців рук при охолодженні; як патологічний симптом - так звана спинальна сухота у зв'язку з пошкодженням структур спинного мозку при си­філітичній інфекції.



На поперечному розрізі спинного мозку чітко виділяється сіра і біла речовина. Сіра речовина знаходиться в центрі. Нагадує вона крила метелика з виступами назад, вперед, а в торако-люмбальному відділі - в боки. Ці виступи сірої речовини - роги (задні, передні і бокові). Сіра речовина складається з тіл нервових клітин а також частково їх відростків. Усі нейронні елементи спинного мозку мож­на розділити на 4 головні групи: еферентні нейрони (мотонейро-ни), вставні пропріоспинальні нейрони (інтернейрони), нейрони вцсхідних трактів та інтраспинальні волокна чутливих аферент­них нейронів.

Мотонейрони поділяються на два головних типи: а- і y-мотонейрони. Альфа-мотонейрони іннервують скелетні м'язи (екстрафузальні волокна) і забезпечують скорочення м'язів. Гама-мотонейрони іннервують інтрафузальні м'язові волокна як додаток до рецепторів розтягування. Мотонейрони розташовані в передніх рогах спинного мозку. Особливу групу еферентних нейронів складають вегетативні прегангліонарні, які розташовані в бокових і частково в передніх рогах.

Навколо сірої речовини розташована біла, яка побудована нер­вовими волокнами, що утворюють висхідні і низхідні повідні шляхи.



Функції спинного мозку можна поділити на дві групи - рефлек­торні та провідникові.
4.3. Функціональне значення головних висхідних і низхідних шляхів спинного мозку
Провідникова функція спинного мозку полягає в тому, що від тіл його нейронів починаються і в стовпах білої речовини проходять волокна висхідних (чутливих) провідникових шляхів; на мотонейро-нах спинного мозку, або пов'язаних з ними інтернейронах закінчуються волокна низхідних (рухових) провідникових шляхів.

Головними чутливими шляхами є:

  • гангліо-бульбо-таламо-коркові Голя і Бурдаха(утворюють задні стовпи), що передають імпульси від тактильних рецепторів шкіри, пропріорецепторів ске­летних м'язів і сухожиль, частково від вісцерорецепторів. По волокнах пучка Голя інформація проводиться від нижньої половини тіла ,по волокнах Бурдаха – від верхньої половини тіла. Волокна цих пучків перериваються в синапсах довгастого мозку, далі досягають таламуса, де імпульси переключаються на третій нейрон, аксон якого вступає в кору великих півкуль головного мозку , в її задню центральну закрутку.

  • Боковий і передній гангліо-спино-таламо-корковий,( передньобоковий канатик) що посилає до таламусу та інших центрів головного мозку імпульси від рецепторів шкіри - больових, температурних; і частково та­ктильних в волокнах переднього тракту. Імпульси від больових і температурних рецепторів надходять до клітин задніх рогів, звідси починається другий нейрон аферентного шляху , аксон якого на рівні того ж сегмента де розташоване тіло нейрона , переходить на протилежну сторону і в складі спино – таламічного шляху йде до таламуса , де починається третій нейрон, що проводить імпульси до кори великих півкуль.

  • спино-церебелярний Флексіга і Говерса - шляхи, починається від нервових клітин , тіла яких розташовані в задніх рогах по яких пере­даються імпульси до мозочка, головним чином від пропріорецепгорів.

Головними руховими шляхами є:

  • кортико-сіпнальний шлях (пірамідний), який проводить нервові імпульси від пірамідних клітин Беца , що знаходяться в руховій зоні кори великих півкуль і проходить через піраміди довгастого мозку (пірамідний шлях) забезпечує довільні(вольові ) м'язові рухи; посилають інформацію до альфа – мотонейронів перередніх рогів . Нер. волокна не перериваються синапсами , ті волокна що направляються в бокові стовпи роблять перехрест в нижній частині довгастого мозку(перехід на інший бік), інша частина волокон йде до передніх рогів спинного мозку і робить перехрест на рівні сегментів, де закінчується шлях волокна.

  • рубро-спинальний тракт (Монакова) забезпечує координацію мимовільних рухів; забезпечує тонус м'язів

  • вестибуло -сиинальний забезпечує мимовільні рухи з підтриманням рівноваги;

  • ретикулоспінальний останні три називать екстрапірамідними шляхами.

.*текто-спинальний забезпечує мимовільні рухи при орієнтовних рефлексах на звук і світло,

















* ретикуло-сиинальний забезпечує дихальні скорочення , і тонус дихальних м язів, впливає на збудливісгь мотонйронів , що іннервують дихальні м'язи.

Рефлекторна діяльність спинного мозку. Спинальна тварина. Спинальний шок.

Спинний мозок забезпечує оптимальну активність мʼязів синергістів і мʼязів – антагоністів, здійснює реципрокну(взаємоузгоджену) іннервацію, організацію перехресних крокуючих рухів, згинальних, розгинальних ,тонічних рефлексів, рефлексів відштовхування при зближенні з опорою , рефлексів на розтягування мʼязів.

Рефлекторна функція спинного мозку полягає в тому, що в ньо­му закладено центри рефлексів. Альфа-мотонейрони передніх рогів складають рухові центри скелетних м'язів тулуба, кінцівок, а та­кож діафрагми, а у-мотонейрони - тонічні, підтримують напругу і певну довжину цих м'язів. Мотонейрони грудних та шийних (СШ-CIV) сегментів, які іннервують дихальні м'язи, складають «спиналь­ний дихальний центр». відділі У бокових рогах тораколюмбального відділу спинного мозку закладені тіла симпатичних нейронів, а в сакраль­ному - парасимпатичних. Серед них перші і другі складають багато центрів вегетативних функцій: судинорухові, регуляції сер­цевої діяльності (ТІV)їх збудження симпатичних нейронів- збільшення частоти серцевих скорочень розширення бронхів, нейрони інших сегментів викликають зниження перистальтики шлунка і кишечника, розслаблення жовчного міхура, скорочення сфінктерів(кільцевих м*язів); рефлексу розширення зіниці (ТІІІ) ч/з симаптичні ганглії до очного яблука; від бокових рогів грудних і початкових поперекових сегментів відходять волокна , які впливають на виділення поту, теплоутворення; в крижовій частині спинного мозку парасимпатичні нейрони, які утворюють центри дефекації, сечовиділення, регуляції скорочення гладких м'язів органів малого таза, формування статевих рефлексів,( попереково-крижовому відділі).
Експериментально рефлекторна функція спинного мозку до­сліджується після його ізолювання від розташованих вище відділів головного мозку. Для збереження дихання за рахунок діафрагми пе­рерізування проводять між V і VI шийними сегментами.

Відразу ж після перерізаня пригнічуються всі функції , виникає стан арефлексії, який має назву спипального шоку. Його пов'язують з при­пиненням впливу на спинний мозок розташованих вище структур. Потім функції поступово відновлюються і тим повільніше, чим вища організація організму (1-2 хвилини у жаби, від годин до декількох діб у собаки, від декількох тижнів до місяців у людини). Першими відновлюються сухожильні рефлекси і рефлекси згинання кінцівки у відповідь на больові подразнення (укол, щипок). Розгинальні рефле­кси, рефлекторне опорожнення сечового міхура і судинні рефлекси відновлюються значно пізніше. Ясна річ, що рефлекторні рухи ста­ють повністю мимовільними і можуть бути викликані лише при аде­кватному подразненні відповідного рецепторного поля.

Після відновлення рефлексів виникає гіперрефлексія. При повто­рному перерізуванні спинальний шок не виникає. Отже, має значен­ня не травма спинного мозку, а відключення його від стимулюючих впливів, розташованих вище центрів.

Внаслідок «половинного» пошкодження спинного мозку розвива­ються порушення рухів у нижніх кінцівках на боці травми, оскільки, починючи від передніх рогів, рухові шляхи прямують до м'язів сво­









го боку. Больова і температурна чутливість будуть виключені з протилежної сторони нижче рівня пошкодження, оскільки спино - таламічний шлях, який забазпечує проведення імпульсів больової і те­мпературної чутливості, перехрещується в спинному мозку (на рівні входження волокон) і піднімається до вищих відділів ЦНС по проти­лежній стороні спинного мозку. Пропріоцептивна і тактильна чут­ливість будуть частково порушені з обох боків, оскільки серед шляхів, що забезпечують тактильну і пропріоцептивну чутливість, є як прямі (шлях Голя і Бурдаха - гангліо-бульбо-таламо-корковий, шлях Флексіга - гангліо-спино-церебелярний дорзальний), так і пе­рехрещені (шлях Говерса - гангліо-спино-церебелярний вентральний); для тактильної - спино-таламічний (гангліо-спино-таламо-корковий). Описаний симптомокомплекс розладів у невропаталогії отримав назву синдрома Броун - Секара .

Регуляція рухів. Складні рухи можуть бути здійснені лише при умові, що до ефекторних імпульсів постійно вноситимуться поправки з урахуванням тих змін, які відбуваються кожну мить у мʼязі в процесі його скорочення. Тому мʼязова система є джерелом численної аферентації. Спинний мозок постійно одержує інформацію про ступінь напруження мʼзових волокон та їх довжину. Рецепторна частина аналізатора руху являє собою мʼязові веретена і сухожильні органи Гольджі. У мʼязах, здебільшого розгинальних, що виконують антигравітаційну функцію, є мʼязові волокна, котрі тонші й коротші за інші. Вони розміщені невеликими пучками( від 2 до 12 волокон) у сполучнотканинній капсулі. Через форму подібні структури одержали назву мʼязових веретен . Мʼязові волокна, що розміщені в капсулі, названі інтрафузальними, тоді як звичайні волокна на частку яких припадає головна маса мʼязу названі екстрафузальними, або робочими волокнами. Веретено одним кінцем прикріплюється до перимизію екстрафузального мʼязового волокна, другим до сухожилля. Центральна частина інтрафузального волокна є власне рецепторною частиною.

Аферентна інервація. У кожне веретено проникає товсте мієлінове нервове волокно; воно посилає гілочку до кожного інтрафузального волокна і закінчується на його середній частині, спіралеподібно оплітає її та створює так звані аннуло-спіральні закінчення. Ці аференти є волокнами Іа (Аα), а їх закінчення носять назву первинних чутливих закінчень. Адекватним подразником для них є зміна та швидкість зміни довжини мʼязового волкна. Частина веретен іннервується аферентними волокнами групи ІІ (Аβ). Ці чутливі волокна “обслуговують“ виключно інтрафузальні волокна і мають назву вторинних сенсорних закінчень, їх збудливість нижча, а чутливість до динамічних параметрів менша.

Еферентна інервація інтрафузальних мʼязових волкон здійснюється нервовими волокнами групи А-γ. Нервова клітина, від якої вони відходять, є γ-мотонейрони.

Сухожильні органи Гольджі. Сухожильні органи Гольджі – особливі рецептори, які складаються з сухожильних ниток, що відходять приблизно від 10 екстрафузальних мʼязових волокон і фіксуються до сухожиль мʼяза послідовно, у вигляді ланцюга. До органів Гольджі підходять товсті мієлінові волокна групи Іb (Аβ). У сухожильному органі вони розгалужуються на тонші чисельні гілочки й втрачають мієлін. Такі рецептори повсюдні в скелетних мʼязах. Адекватним подразником для них є зміна напруги мʼяза.

Характер збудження мʼязових веретен і сухожильних органів залежить від їх розміщення: мʼязові веретена зʼєднуються паралельно, а сухожильні органи – послідовно відносно екстрафузальних мʼязових волокон. Отже, як наслідок, мʼязові веретена сприймають головним чином довжину мʼяза, а сухожильні органи – його напругу. Чутливі закінчення мʼязових веретен можуть збуджуватись не тільки під впливом розтягування мʼяза, але й в результаті скорочення інтрафузальних мʼязових волокон при збудженні γ – мотонейронів. Цей механізм носить назву γ – петлі. При скороченні тільки інтрафузальних волокон довжина або напруга мʼяза не змінюється, однак при цьому розтягується центральна частина цих волокон і тому збуджуються чутливі закінчення. Таким чином, існує два механізми збудження мʼязових веретен: 1) розтягування мʼяза і 2) скорочення інтрафузальних волокон; ці два механізми можуть діяти синергічно.

Функції мʼязових веретен і сухожильних органів. Оскільки мʼязи (екстрафузальні волокна) знаходяться в постійному тонусі, завдяки цьому їх сухожилля дещо розтягнуті навіть у стані спокою, унаслідок чого деякий рівень збудження присутній в рецепторах веретен(як рецепторах розтягнення). Це трохи активує α – мотонейрони, так що довжина мʼяза залишається на незмінному рівні й, отже, незмінній напрузі. При розтягуванні мʼяза внаслідок подразнення ( удар неврологічним молоточком по звʼязці нижче колінної чашечки, переминання з ноги на ногу) мʼязові веретена збуджуються сильніше, аферентні волокна від них через моносинаптичну дугу активують α – мотонейрони й мʼяз скорочується, що приводить до зменшення його розтягування ( отже й зменшення подразнення рецепторіві). Таким чином, ця регуляторна система сприяє підтриманню стабільної довжини мʼяза. Необхідний рівень чутливості мʼязових веретен підтримується завдяки скорочувальній активності інтрафузальних волокон. Тут виявляється зворотній звʼязок з позитивним знаком. Волокна Іа не тільки моносинаптично перемикаються на мотонейронах відповідних мʼязів, збуджуючи їх; вони також ч/з дисинаптичний ланцюг гальмують мотонейрони мʼязів антагоністів (реципрокне антагоністичне гальмування). Певний рівень збудження у веретенах підтримується завдяки активуючому впливу з боку над сегментарних структур мозку, зокрема ретикулярної формації стовбура.

Функція γ – петлі. Збудження екстрафузальних мʼязових волокон здійснюється за двома механізмами: - пряме збудження α – мотонейронів; - через збудження γ – мотонейронів з підсиленням рефлекса розтягнення в результаті скорочення інтрафузальних волокон, що запускає γ – петлю. Якщо скорочення мʼяза викликано через γ – петлю, початкове скорочення інтрафузальних волокон супроводжується підсиленням скорочення екстрафузальних волокон, поки в кінцевому рахунку не відновиться початковий рівень імпульсації від сенсорних закінчень мʼязових веретен у звʼязку зі зменшенням їх розтягнення, тобто довжини. Таким чином, γ – петля відіграє роль сервомеханізму, в якому довжина мʼязових веретен (керуюча переміна) регулює довжину самого мʼязу та швидкість її зміни (керована переміна). Разом з тим, головне призначення γ – еферентів полягає в тому, щоб запобігти розслабленню мʼязових веретен під час скорочення екстрафузальних волокон. Це забезпечується коактивацією α і γ – мотонейронів. Під час руху для збереження адекватної чутливості мʼязових веретен відбувається одночасне збудження α і γ – мотонейронів (їх коактивація). Як наслідок, не відбувається повного розслаблення мʼязових веретен під час скорочення екстрафузальних волокон.

Сухожильні органи як датчик системи регуляції напруги. Збільшення напруги мʼязів при скороченні екстрафузальних волокон приводить до збудження рецепторів Гольджі. Кожний рецептор оцінює ступінь напруги в обмеженій ділянці мʼяза й сповіщає про це у обмежену ділянку в центрі. Аференти Іb (Аβ) спричиняють гальмівний вплив на α – мотонейрони свого мʼяза через активацію гальмівних мотонейронів у спинному мозку і збудливий на мотонейрони мʼязів -антагоністів. Тобто, рефлекси сухожильних органів сприяють підтриманню постійної напруги, зменшуючи її за принципом негативного зворотного звʼязку. Такий ефект спрямований на захист від відриву мʼязу при сильній напрузі . При надто сильній напрузі мʼяза в спинному мозку виникає реакція, яка забезпечує суцільне одночасне розслабленн всього мʼяза. Збудливість рецепторів Гольджі нижча ніж рецепторів веретен.

Таким чином, у регуляції діяльності кожного мʼяза приймають участь дві регулюючі системи звортнього звʼязку: система регуляції довжини та швидкості її змін (роль датчика в якій відіграють мʼязові веретена) і система регуляції напруги, датчиками якої є сухожильні органи.

Клінічно важливі рефлекси спинного мозку дорослої людини

Безумовні рефлекси, що найчастіше досліджуються в клініці й мають топіко-діагностичне значення, поділяють на поверхневі, екс-тероцептивні (шкіряні, рефлекси зі слизових оболонок) та глибокі, пропріоцептивні (сухожильні, периостальні, суглобові рефлекси)..

Більшість рефлексів, які мають важливе значення для самозбере­ження, підтримки положення тіла, швидкого відновлення рівноваги, здійснюється на основі «швидкодіючих механізмів» із мінімальною кількістю причетних нейронних ланцюгів. Сухожильні рефлекси ста­новлять великий інтерес в клінічній практиці як тест функціонального стану організму в цілому і локомоторного апара­ту зокрема, а також для топічної діагностики при пошкодженнях спинного мозку.
Згинальний рефлекс полягає в негайному згинанні руки або ноги у відповідь на больове подразнення шкіри( укол, опік) Він забезпечує віддалення кінцівки від джерела больової стимуляції і по своїй біологічній дії відноситься до захисних рефлексів. Чим сильніше діючий стимул, тим більше мʼязів задіяні в реакції – відповіді. Всі згинальні рефлекси полісинаптичні. Мотонерони мʼязів – згиначів піддаються дії збуджувальних інтернейронів, що приводить до скороченню цих мʼязів. Одночасно гальмівні інтернейрони рецикропно пригнічують активність мотонейронів, які контролюють мʼязи- розгиначі. Деякі суглоби здатні рухатись в двох або трьох плоскостях, а для цього потрібні узгоджені скорочення одних груп мʼязів при одночасному розслабленні других. Механізм згинального рефлексу включає взаємодію збуджуючих та гальмівних інтернейронів спинного мозку з мотонейронами мʼязів – синергістів і антагоністів. Рефлекторне згинання кінцівки часто супроводжується одночасним розгинанням контралатеральної кінцівки, яке також проходить рефлекторно( перехресний розгинальний рефлекс) врезультаті на протилежній стороні спинного мозку збуджуються мотонейрони мʼязів – розгиначів, тобто спостерігається картина протилежна згинальному рефлексу. Інтернейрони, які приймають участь в утворенні рефлекторних дуг згинальних та розгинальних рефлексів, активуються закінченнями сенсорних нейронів різних модальлностей. До них конвертують аференти від поверні шкіри, мʼязів, суглобів крім того, вони знаходяться під контролем низхідних рухових шляхів головного мозку.

Ритмічні рефлекси – почухувальнрий рефлекс викликається слабким подразненям шкіри і включає два компоненти: 1) знаходження подразненої ділянки( повзаюча комаха, свербіж) і 2) ритмічні почухувальні рухи, які виражаються в повторних згинаннях-розгинаннях кінцівки.

Дослідження рефлексів спинного мозку (пропріоспинальних) лю­дини, які мають клінічне значення.



Сухожильні рефлекси їх звуть ще міотатичними( рефлексами розтягнення), а також Т-рефлексами, оскільки ви­кликаються розтягуванням м'язів ударом ударом неврологічним молоточком по сухожиллю двоголового м'яза плеча в ліктьовому суглобі). При швидкому розтягненні виникає фазичний рефлекс у вигляді швидкого скорочення мʼязу, а при повільному розтягуванні – тонічний рефлекс, направлений на збереження незмінної довжини мʼяза при постійному розтягнені. Тонічні рефлекси – для підтримання мʼязового тонусу, під яким розуміють опір мʼязів розтягненню якою – небудь зовнішньою силою. Мʼязовий тонус зберігає положення тіла і забезпечує опір силі тяжіння, яка розтягує мʼязи – розгиначі. Зміна тонусу мʼязів дозволяє утримувати і переміщати вантаж, зберігати рівновагу при відхиленнях тулуба вперед, назад, в сторну.При цьому передпліччя до­сліджуваного підтримується лівою рукою досліджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: м'язово-шкірний нерв, V і VI шийні сегменти спинного мо­зку. Відповідь полягає в скоро­ченні м'язів і згинанні в ліктьовому суглобі. Рефлекс із сухожилля трьохголового м'яза плеча. Ви­кликається ударом молоточка по сухожиллю трьохголового м'яза плеча над ліктьовим відростком. При цьому рука досліджува­ного повинна бути зігнутою під прямим або тупим кутом і підтримуватися лівою рукою досліджуючого. Викликаною реакцією є скорочення м'яза ; розгинання руки в ліктьоввому суглобі. Складові частини ре­флекторної дуги: променевий нерв, VІІ-VШ сегменти шийно­го відділу спинного мозку. Колінний рефлекс. Виникає при ударі молоточком по зв'язці нижче колінної чашечки.
Досліджуваний сидить на стільці, поставивши ноги так, щоб гомілки находились під тупим кутом до стегон, а підошви доторкались підошви, Рефлекс із ахілового сухожилля . Дослідження можна проводити, поставивши досліджуваного на коліна на кушетку чи на щоб стопи вільно повисали, а руки впиралися в стіну або в спинку стільця. Можна досліджувати, коли до­сліджуваний лежить на животі - у такому випадку досліджуючий, захвативши лівою рукою пальці обох стоп досліджуваного і зігнувши ногу під прямим кутом в гомілково-ступневих та колінних суглобах, правою рукою наносить молоточком удари. Реакція полягає в підошовному згинанні стопи. Складові частини рефлекторної дуги: великогомілковий нерв, І-ІІ крижові сегменти спинного мозку.

Шкірні рефлекси

Поверхневі черевні рефлекси. Швидке проведення штриху по шкірі живота в напрямку ззовні до середньої лінії (нижче реберних дуг - верхній, на рівні пупка - середній і над паховинною складкою - нижній черевні рефлекси) викликає скорочення м'язів черевної стінки. Елементи рефлекторних дуг: міжреберні нерви, грудні сег­менти спинного мозку (VІІ-VШ для верхнього, ІХ-Х для середнього, ХІ-ХП для нижнього черевних рефлексів).

Підошовний рефлекс. Викликається нанесенням тупим предме­том штриху по шкірі зовнішнього краю підошви, внаслідок чого ви­никає згинання пальців стопи. Підошовний рефлекс викликається краще, коли досліджуваний лежить на спині і його ноги дещо зігнуті. Можна проводити дослідження, поставивши до­сліджуваного на коліна на кушетку чи на стілець. Елементи рефле­кторної дуги: сідничий нерв, V поперековий - І крижовий сегменти спинного мозку.

Периостальний рефлекс

П'ястно - променевий рефлекс. Викликається ударом молоточ­ком по шиловидному відростку променевої кістки. Реакція у відповідь - згинання руки в ліктьовому суглобі, пронація кисті й згинання пальців. При дослідженні рефлексу рука повинна бути зігнута під прямим кутом у ліктьовому суглобі, кисть дещо пронована. При цьому кисті можуть лежати на стегнах сидячого досліджуваного або утримуватися лівою рукою досліджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: нерви - серединний, промене­вий, м'язово-шкірний;V-VШ шийні сегменти спинного мозку, які іннервують м'язи пронатори, плечо-променевий м'яз, згиначі пальців. Двоголовий м'яз плеча.



Н-рефлекс розтягування (Хофмана)

Викликається у людини електричним подразненням у підколін­ній ямці (напругою до ЗО В) - дія на великогомілковий нерв. Ефектор камбаловидний м'яз. Реєстрація слектроміографічна.



Міжсегментні рефлекси - ті, які приймають участь у локомоції –перехресні, маятникоподібні. Викликаються в лежачому положенні сильним стисканням ахілового сухожилля або згинанням стопи однієї з кінцівок. Виявляється генетично зафіксована рухова програма акту ходи.
До числа рефлексів спинного мозку ставляться захисні рефлекси, рефлекси на розтягання, м'язи-антагоністів, вісцеромоторні, вегетативні рефлекси. Ця класифікація досить умовна, і весь її зміст у тім, що вона вказує на різноманіття рефлекторних відповідей. Навіть у спинальної тварини важко зустріти рефлекси, які ставилися б тільки до однієї з названих груп.
Подразнення у вигляді уколу шкіри стопи викликає в жаби захисний рефлекс - або відсмикування лапки при легкому уколі, або залучення в реакцію іншої лапки й відсунення від джерела при більше сильному впливі, нарешті, втікання тварини при значному болючому подразненні, коли в збудження утягуються багато структур нервової системи.
Рефлекси розтягання проявляються вкороченням м'яза у відповідь на її розтягання. Основними рецепторами в цьому випадку служать нервово-м'язові веретена, аферентною ланкою - чутливі волокна соматичних нервів і дорсальних корінців спинного мозку. Ці рефлекторні дуги найчастіше замикаються в спинному
мозку. Початок і кінець рефлекторної дуги пов'язані з м'язом. Рефлекси найбільш виражені в мʼязах-розгиначах. Для того щоб організм міг протистояти силі земного притягання, ці м'язи повинні перебувати в стані тонічної напруги. Біологічне значення цих рефлексів полягає в тому, що вони беруть участь у збереженні статики й положення тіла, регулюючи ступінь скорочення м'яза відповідно до падаючими на неї подразненнями. Особливе значення цей вид рефлексів має в копитних тварин, хоча й у людини вони добре розвинені.
Рефлекси м'язів-антагоністів лежать в основі локомоторних актів і характеризуються тим, що при збудженні мотонейронів згиначів одночасно відбувається гальмування мотонейронів мʼязів-розгиначів. При цьому в кінцівці іншої сторони спостерігаються зворотні явища. У цілому це створює правильне чергування протилежних за функціональним значенням м'язових скорочень. Механізм, що обумовлює таке чергування активності різних рухових ядер, наприклад при ходьбі, локалізується в інтернейронному апараті спинного мозку. Разом з тим для його активації необхідне надходження тонічного спадного сигналу з рухових центрів головного мозку.
Вісцеромоторні рефлекси виникають при збудженні аферентних волокон внутрішніх органів і характеризуються появою рухових реакцій м'язів грудної й черевної стінки, мʼязів-розгиначів спини. Виникнення цих рефлексів пов'язане з існуванням конвергенції вісцеральних і соматичних аферентних волокон до тих самих інтернейронів спинного мозку.
Вегетативні рефлекси полягають, по-перше, у появі полісинаптичних розрядів у преганглионарних симпатичних волокнах у відповідь на збудження симпатичних і соматичних чутливих клітин, по-друге, у виникненні рефлекторних реакцій парасимпатичних нейронів у відповідь на подразнення чутливих шляхів.

Вісцеро-вісцеральні викликаються подразненям рецепторів внутрішніх органів, проявляються зміною діяльності цих же ( крдіо-кадіальні, кишечко-кишечні, евакуаторні рефлекси) або інших внутрішніх органів. Вісцеродермальні рефлекси виникають при подразнені рецепторів внутрішніх органів і проявляються змінами шкірної чутливості, потовиділення, електричного опору шкіри. Зміна шкірної чутливості або так звана відображена біль в обмежених ділянках шкіри, які отримали назву зон Захарʼїна – Геда, вказує на ураження певного органу і має діагностичне значення. Дерматовісцеральні рефлекси при подразненні шкіри, після чого виникають рефлекторні зміни діяльності певних внутрішніх органів( терапевтична дія зігрівання, охолодження, точковий масаж, акупунктура, гірчичники).
Поряд з виконанням власних рефлекторних реакцій нейронні структури спинного мозку служать апаратом для реалізації великої кількості складних процесів, здійснюваних різними відділами головного мозку. Це керування може бути прямим, коли спадні шляхи безпосередньо пов'язані з мотонейронами спинного мозку, і непрямим через інтернейрони, що утворять короткі міжсегментарні зв'язки. Властивості останніх й особливості зв'язків зі спадними волокнами й моторними нейронами створюють можливість до інтеграції вступників сигналів, їхній переробці й просторовому перерозподілу.

Більш як 90% всіх нейронів спинного мозку складають проміжні(вставні) нейрони , або інтернейрони. Вони забезпечують передачу збудження , і процеси гальмування. Для згинальнго руху в суглобі необхідне не тільки скорочення мʼязів – згиначів, а й одночасне розслаблення мʼязів – розгиначів -0 процес гальмування..При збудженні центрів - розгиначів ,навпаки гальмуються центри згиначів. Така координація взаємовідношення між моторними центрами спинного мозку називають реципрокною інервацією мʼязів( циклічні рухи - ходьба , біг, плавання.)



Перші три сегменти шийного відділу , які мають звʼязок з іншими відділами спинного мозку іннервованими центрами стовбура головного мозку, беруть участь у формуванні статичних (познотонічних і випрямних) рефлексів, тобто в перерозподілі тонусу мʼязів, у підтриманні пози тіла в різних положеннях( сидіння , стояння, ).




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка