Лекція №2 Слуховий аналізатор



Скачати 37.96 Kb.
Дата конвертації23.05.2017
Розмір37.96 Kb.

ЛЕКЦІЯ №2

Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор відноситься до дистантних екстероцепторів, тобто до таких аналізаторів, які виконують аналіз сигналів на відстані від їх джерела. Слухове відчуття розвинулося із тактильного відчуття, яке загострилося у вусі в мільйони разів.

Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, тобто періодичне коливання молекул оточуючого середовища. Для нас таким середовищем є повітря.

Для розуміння фізіології слухового аналізатора і засвоєння методів його дослідження необхідно знати, що слуховий аналізатор дає можливість людині розрізняти звуки за висотою, силою (гучністю) і тембром.

Висота звуку визначається його частотою, тобто числом коливань за секунду і позначається в герцах (Гц).

Слуховий аналізатор підрозділяється на периферичний відділ, провідні шляхи та кірковий кінець.

Периферичний відділ слухового аналізатора функціонально, в свою чергу, підрозділяється на звукопровідний і звукосприймальний апарати.

До звукопровідного апарата відносяться зовнішнє, середнє вухо, пери- та ендолімфатичний простір внутрішнього вуха, базилярна пластинка і присінкова мембрана завитки. Звукосприймальний аппарат це є рецептор слухового аналізатора, який представлений спиральним органом. Звукопровідний аппарат служить для доставки звуку до рецептора. Звукосприймальний аппарат трансформує механічні коливання в нервовий імпульс.

Анатомічно переферичний відділ слухового аналізатора складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина являє собою рупор, який збирає і направляє звукові хвилі у зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід служить для проведення звукових коливань до барабанної перетинки.

Середнє вухо представлене системою повітряносних порожнин, дояких належать барабанна порожнина, клітини сосковидного відростка і слухова труба.

Медіальна або лабіринтна стінка барабанної порожнини має в середній частині виступ – мис, котрий утворений основним закрутком завитки. Позаду над мисом розташоване вікно присінка, яке закрите основою стремена, а під мисом позаду розташоване вікно завитки, що затягнене вторинною барбанною перетинкою.

В барабанній порожнині знаходяться слухові кісточки і м”язи.

Слухові кісточки з”єднані між собою за типом важеля першого роду, довгим плечем якого є рукоятка молоточка, а коротким – довга ніжка ковадла. Ланцюжок слухових кісточок зменшує амплітуду звукових коливань і одночасно збільшує силу звукового тиску на вікно присінку. Підсилення це зумовлене такими двома механізмами. По-перше, важільний механізм дає підсилення в 2-2,5 рази. По-друге, звуковий тиск з барабанної перетинки концентрується на меншу площу основи стремена. Площа барабанної перетинки в 25 разів більша за площу основи стремена. Звідси звуковий тиск, що пройшов на барабанну перетинку і передався на основу стремена, підвищиться приблизно в 50 разів. Цього підсилення особливо потребують низькі звуки. При пошкодженні механізму звукопроведення в більшій мірі порушується сприймання низьких (басових) звуків. Тому кондуктивна приглухуватість називається басовою приглухуватістю. Це покладено в основу диференційного діагнозу між кондуктивною та перцептивною (нейросенсорною) приглухуватістю, яка визначається як дискантова прилухуватість.

Важливе значення в механізмі звукопроведення має слухова труба. Це єдине утворення, яке з”єднює порожнину середнього вуха з навколишнім середовищем. Вона забезпечує вирівнювання тиску зовні і з середини від барабанної перетинки.

В перетинчастій завитці на основній мембрані розташований пецептор слухового аналізатора – спиральний орган. Опис слухового рецептора вперше було зроблено в 1851 році італійським анатомом і гістологом Альфонсо Корті (1822-1876). На його честь слуховий рецептор був названий кортієвим органом. Спиральний орган – це сукупність сенсорно-епітеліальних клітин, які здійснюють перетворення звукового подразнення (механічних коливань) в нервовий імпульс.

У слуховому аналізаторі відбувається первинний аналіз звуку, тобто розклад складного звуку на складові, завдяки диференційному сприйманню частот окремими його ділянками. Механічна енергія звукової хвилі у волоскових клітинах спірального органу перетворюється в електричну, виникає нервовий імпульс. У просторі Нюеля відбувається процес медіації, під час якого виділяються біологічно активні речовини і перш за все ацетилхолін. Ці медіатори і забезпечують перехід нервового імпульса на дендрити біполярних клітин спірального ганглію (перший нейрон слухового шляху). Потім імпульс іде по завитковому корінцю присінково-завиткового нерва і через мосто-мозочковий кут попадає в довгастий мозок. Тут лежить другий нейрон у вентральному і дорсальному ядрах. Далі волокна частково перехрещуються у мосту і доходять до оливи (третій нейрон). Аксони третього нейрона ідуть до задніх горбів чотиригорбкових тіл і медіального колінчастого тіла (четвертий нейрон). Волокна четвертого нейрона закінчуються у скроневій долі.



Зав. кафедри оториноларингології

д-р. мед. наук, професор В.І. Попович


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка