Лекція 18. Прогнозування і планування діяльності підприємства Тема 18 Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві. Прогнозування, його суть та зміст



Скачати 82.24 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір82.24 Kb.
Лекція 18. Прогнозування і планування діяльності підприємства

Тема 18.1. Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві. Прогнозування, його суть та зміст.
Стратегічне планування – це вид планової роботи, яка полягає в розробці стратегічних рішень у формі прогнозів, проектів, програм і планів. Вони передбачають висунення таких цілей і стратегій поведінки об’єктів управління, реалізація яких забезпечує їм ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища.

Основними напрямками стратегічного планування являється:



  • націленість на середню і довгострокову перспективу;

  • орієнтація на вирішення ключових цілей підприємства, від досягнення яких залежить його виживання і прогрес;

  • поєднання накреслених цілей з ресурсами на їх досягнення (наявних і залучених);

  • врахування впливу на плановий об’єкт зовнішніх факторів;

  • здатність адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Основними процедурами стратегічного планування є: стратегічне прогнозування, програмування, проектування.

Суть прогнозування – це наукові передбачення стану об’єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх екстраполяція (проекція) на майбутній період, або використання нормативних розрахунків.

Змістом прогнозування є розробка прогнозів з різними часовими рамками.

Основні функції прогнозування:



  1. Передбачувальна (описова);

  2. Рекомендуюча (проектна).


Тема 18.2. Класифікація прогнозів. Типи та методи прогнозування.
Класифікацію прогнозів залежно від різних критеріїв та ознак об’єктів прогнозування, цілей, можна представити таким чином:

-маштабом прогнозування:

а) макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні;

б) розвитку окремих комплексів національної економіки;

в) галузеві і регіональні;

г)окремих господарюючих суб’єктів, виробництв, продуктів.



- часом передбачення:

а) коротко;

б) середньо;

в) довгострокові.


- характером об’єкта:

а) розвитку економічних, політичних, соціальних відносин;

б) передумов і наслідків НТП;

в) динаміки розвитку економіки;

г) відтворення населення і підготовки кадрів;

д) доходів і цін, та інше.


- функцією прогнозу:

а) пошукові;

б) нормативні.



Типи прогнозування, які найчастіше використовуються:

  1. прогнозування на використанні інтуїції;

  2. пошукове прогнозування;

  3. нормативне.

Методи прогнозування поділяються на такі групи:

  1. Фактографічні методи прогнозування ґрунтуються на використанні

фактичних даних, які характеризують зміни в об’єкті прогнозування.

Основними в цій групі є:



  • метод екстраполяції – базується на поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на майбутнє;

  • метод кореляційних і регресійних моделей – встановлює статистичну залежність між результуючими показниками і змінними факторами за допомогою математичних формул;

  • метод функцій – математично–статистичний метод прогнозування.

  1. Евристичні методи прогнозування – передбачають розробку прогнозів, ґрунтуються на інтуїції та досвіді експертів.

До цієї групи належать:

  • метод експертних оцінок;

  • метод оптимізації;

  • метод „дерева цілей”.


Тема 18.3. Поняття, принципи та методи планування.

Основна функція у системі управління підприємством – планування.



Планування це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

При переході до ринкових умов підприємствам надані права самостійно визначати шляхи розвитку виробництва, використовувати системи мотивації праці, встановлювати виробничу програму тощо.

Поряд з цим вони несуть відповідальність за кінцеві результати підприємства.

Основними принципами планування є такі:



  • правильне обґрунтування і вибір мети та кінцевих результатів роботи підприємства;

  • оптимальність використання ресурсів;

  • системність;

  • безперервність;

  • збалансованість;

  • науковість;

  • мобільність;

  • адекватність;

  • реальність.

Методи планування це способи встановлення планових показників з ціллю досягнення основної мети підприємства – максимізації прибутку.

Методи планування:



  1. ресурсний (виходять із ресурсних можливостей підприємства);

  2. статистичний (виходять із середніх статистичних показників минулих періодів);

  3. пофакторний (вплив техніко-економічних факторів);

  4. балансовий (використовуються системи таблиць - балансів);

  5. економіко-математичні;

  6. графоаналітичний.

Тема 18.4. Види планів підприємства та їх взаємозв’язок. Система показників планування.

Види планів та взаємозв’язок між ними можна представити схемою:



Стратегічні плани націлені на віддалену перспективу і відображають

довгострокові цілі на основні напрямки діяльності підприємства з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

Етапи стратегічного планування включають:


  1. формування місії (комплексна мета) і стратегічних цілей (конкретний стан окремих характеристик фірми) діяльності підприємства;

  2. аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

  3. аналіз стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії;

  4. розробка функціональних стратегій підприємства;

  5. планування ризику;

  6. реалізація стратегій, контроль та оцінка результатів.

Основними розділами стратегічного планування є:

  • план маркетингу;

  • план виробництва;

  • план кадрового забезпечення;

  • фінансовий план;

  • планування ризиків;

  • створення і підтримання іміджу фірми.

Базовими стратегіями являються:

  • стратегія зростання (збільшення обсягів і захоплення нових ринків);

  • стратегія скорочення (використається при загрозі виживання);

  • стратегія стабілізації (проміжна між попередніми).

На виконання базових стратегій спрямовується розробка функціональних стратегій (функціональних підрозділів підприємства).

Середньострокові плани деталізують стратегічні плани щодо хронологічного порядку досягнення тих чи інших цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідальних за виконання осіб.



Поточні (тактичні) плани деталізують стратегічні плани, розробляються на рік і регулюють діяльність підприємства по виробництву продукції, її збуту, МТЗ, фінансових питаннях тощо.

Основні розділи поточного плану це:



  • план маркетингу;

  • виробничий план;

  • науково - дослідна робота і підвищення технічного рівня виробництва;

  • план по праці і з/п;

  • план по інвестиціях і будівництву;

  • план МТЗ;

  • план соціального розвитку колективу;

  • план по охороні довкілля;

  • план по собівартості, прибутку і рентабельності;

  • план зовнішньоекономічної діяльності;

  • фінансовий план.

Етапи розробки поточного плану:

    1. Аналіз результатів діяльності підприємства;

    2. Розробка заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства та його конкурентоспроможності;

    3. Дослідження ринку і формування портфеля замовлень на продукцію підприємства;

    4. Обґрунтування окремих розділів плану;

    5. Розгляд проекту плану радою трудового колективу та його затвердження;

    6. Доведення техніко-економічних показників до структурних підрозділів підприємства.

Місячні поточні плані містять той самий набір техніко-економічних показників, але з розбивкою по місяцям.

Оперативно-виробниче планування (ОВП) – включає календарно-виробниче планування і диспетчерування. КВП передбачає розбивку планів – графіків виробництва, відвантаження продукції за зм., доб., міс., і доведення їх до структурних підрозділів.

Диспетчериризація передбачає операційний контроль, виявлення і усунення відхилень у роботі підприємства.

ОВП покликане забезпечити безперервну, ритмічну роботу підприємства.

Розробка планів потребує використання системи показників.

Вимоги до системи планових показників такі:


  • єдність і обов’язковість показників для даного рівня планування;

  • зіставленість;

  • забезпечення комплексної характеристики всіх сторін функціонування підприємства;

  • адресність;

  • орієнтація на ріст продуктивності і результативності;

  • чисельна обмеженість показників.

Розрізнюють такі групи показників:

  1. проміжні і кінцеві;

  2. натуральні і вартісні;

  3. кількісні і якісні;

  4. абсолютні і відносні;

  5. інформаційні, розрахункові, затверджувані.


Тема 18.5. Бізнес-план підприємства. Його значення і зміст.
Бізнес-план - це комплексний плановий документ під–ої діяльності, в якому передбачені заходи , спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Мета розробки бізнес-плану така:

  1. техніко-економічне обґрунтування діяльності, створення і функціонування підприємства;

  2. залучення зовнішніх інвесторів;

  3. обґрунтування пропозицій, щодо доцільності приватизації підприємства.

Бізнес-план – документ перспективний і розробляти його рекомендується з прогнозом на кілька років.

Вихідною інформацією при розробці бізнес-плану є:

  • інформація про попит на продукцію(послугу);

- виробнича інформація;

- фінансова інформація.



Структура бізнес-плану може відрізнятись в залежності від мети його розробки. Для внутрішнього використання розробляється бізнес-план з досить високим ступенем деталізації техніко-економічних показників, а для пред’явлення інвесторам – наводяться найважливіші показники ефективності проекту.

Типова структура бізнес-плану:



  1. Резюме (зведений розділ);

  2. Основна частина

        1. опис товару (послуги), характеристика фірми;

        2. аналіз галузі;

        3. аналіз ринку (вивчення ринку збуту, сегменти ринку, споживачі, конкуренти, їх товари, ціни, якість, умови продажу);

        4. план маркетингу;

        5. план виробництва;

        6. організаційний план;

        7. оцінка ризику і страхування;

        8. юридичний план;

        9. фінансовий план (прогноз обсягів реалізації, баланс грошових видатків і надходження, зведення, баланс активів і пасивів, графік беззбитковості);

  3. Стратегія фінансування.

У цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів для організації підприємства (звідки прийдуть ці кошти, в якій формі, доход від них та термін повернення інвестиційного вкладу капіталу).

Структура бізнес-плану, кількість форм та їх зміст не регламентуються.



Основними відмінностями між традиційним поточним планом і бізнес-планом є:

  • поточний план розробляється в одному варіанті, а бізнес-план у декількох;

  • поточний план розробляється на рік, а бізнес-план на декілька;

  • поточний план розробляється для внутрішнього впровадження, а бізнес-план для пред’явлення також зовнішнім інвесторам.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка