Лекція 14. Розділ 14. Виробничі інвестиції підприємства. Тема 14 Характеристика інвестицій та види капіталовкладень



Скачати 137.77 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір137.77 Kb.
Лекція 14.

Розділ 14. Виробничі інвестиції підприємства.

Тема 14.1. Характеристика інвестицій та види капіталовкладень.
Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції( одноразові капітальні витрати).

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу прибутку.

Той, хто має капітал ( гроші) і вкладає його(їх) у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу - інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).

У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.

Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства представлений у вигляді схеми.


Фінансові інвестиції – означають використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій, цінних паперів. Цей капітал називають фондовим.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу у виробництво (капітальні вкладення).

В залежності від функціонального призначення виділяють капітальні вкладення:

- валові;

- чисті.


Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та розширене відтворення ОФ та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті – витрати лише а розширене відтворення ОФ ( сума валових інвестицій, зменшених на величину амортизаційних відрахувань і призначених для розширеного відтворення ОФ (активів)).
Тема 14.2. Капіталовкладення та їх структура

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на реконструкцію, розширення існуючих ОФ, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, а також об'єктів цивільної інфраструктури підприємств.

За існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:



  • витрати на будівельно-монтажні роботи (39-40%);

  • витрати на купівлю різних видів устаткування, а також зарахованих до ОФ інструментів і інвентаря ( 50%);

  • витрати на проектні, пошукові, геологорозвідувальні роботи, пов'язані з вибором промислового майданчика;

  • витрати на утримання дирекції підприємства, що будується, та на підготовку експлуатаційних кадрів.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.

Залежно від класифікаційних ознак та напрямів використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:



  • галузеву;

  • територіальну;

  • технологічну;

  • відтворювальну;

  • структуру за формами власності.


Тема 14.3. Планування капітального будівництва.

Капітальне будівництво - це процес створення нових, розширення і реконструкція діючих ОФ виробничого і невиробничого призначення.

Мета і кінцевий результат капітального будівництва – це введення в дію виробничих потужностей.

Основа планування капітального будівництва полягає в розрахунках виробничих потужностей ОФ, що вводяться в дію, і кошторисної вартості виробничих потужностей об'єктів будівництва.

Планування капітального будівництва ведеться поетапно:



  • уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей по виробництву продукції з урахування внутрішньовиробничих резервів підприємства;

  • оцінюються можливості збільшення виробничих потужностей за рахунок модернізації, реконструкції, організації;

  • визначаються необхідні обсяги введення в дію нових виробничих потужностей, а також витрати пов'язані з цим (за кошторисною вартістю).

Капітальне будівництво здійснюється:

  • підрядним способом (будівництво ведеться будівельно-монтажними організаціями за договорами з замовниками);

  • господарським (будівництво ведеться самим забудовником);

  • змішаним.

Джерелами фінансування можуть бути :

Тема 14.4. Проектування виробничих об'єктів.

Проектування - це підготовча стадія будівництва.

Проект - це комплекс документів, в якому обґрунтовується технічна можливість та економічна доцільність будівництва.

Основна задача проектування:

- забезпечення в проекті росту економічних показників;

- безпека роботи;

- якість продукції;

- охорона довкілля;

- скорочення втрат корисних копалин(ресурсів).

Основні принципи проектування:

1. Послідовність проектування (від загального до часткового);

2. Варіантність;

3. Використання типових проектів;

4. Комплексність (взаємозв'язок окремих частин: проектно-технологічної, будівельної, транспортної та ін.)

Проектування здійснюється спеціалізованими територіально-проектними і пошуковими організаціями і включає такі етапи:

- збирання та підготовка необхідних для проектування матеріалів;

- опрацювання проектів.

На першому етапі розробляються техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) необхідності і доцільності будівництва (місце, де будуємо, джерела забезпечення ресурсами, обсяги капітальних вкладень, найважливіші техніко-економічні показники.

Після затвердження ТЕО замовник разом з проектною організацією складає завдання на розробку технічного проекту (тут вказується потужність підприємства, номенклатура продукції, строки будівництва, стадійність та найменування будівельної-організації). На другому етапі для малих об'єктів розробляється техно-робочий проект (одностадійне проектування), для складних об'єктів розробляється технічний проект і робочі креслення (двостадійне проектування).

Схематично можна представити:

Технічний проект включає:

- економічну частину (число персоналу, собівартість, продуктивність праці);

- генеральний план та транспорт;

- будівельна частина;



- організація будівництва;

- кошторисна документація.

Робочі креслення складають графічну частину проекту. Обсяг, склад робочих креслень повинен бути достатнім для здійснення будівельно-монтажних робіт.
Тема 14.5. Розрахунок потреби у виробничих інвестиціях.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису.



Кошторисна вартість – це граничні витрати на спорудження об'єкту або комплексу об'єктів.

Кошторис є основною для фінансування та базовим документом для підписання угод з підрядними будівельно-монтажними організаціями. Кошторис характеризує техніко-економічний рівень проектних рішень та ступінь професіоналізму.

Виділяють кошториси:

- об'єктні (для окремих видів робіт);

- зведені (для комплексу об'єктів).

На основі зведеного кошторису здійснюється планування капітальних вкладень та фінансування будівництва. Об'єктні служать для розрахунку між замовником і підрядчиком за виконані роботи.

Зведений кошторис включає такі розділи:


  1. Підготовка території будівництва;

  2. Основні об'єкти будівництва;

  3. Об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення;

  4. Об'єкти енергетичного господарства.

  5. Об'єкти транспортного господарства і зв'язку;

  6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації тепло забезпечення і газопостачання.

  7. Благоустрій і озеленення території;

  8. Тимчасові споруди і будівлі;

  9. Інші роботи і витрати;

  10. Утримання службовців замовника і авторський нагляд;

  11. Підготовка експлуатаційних кадрів;

  12. Проектні та пошукові роботи

«Всього» (глава 1-12)

Крім того, після підсумку глав 1-12 враховуються:



  • кошторисний прибуток;

  • кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

  • кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами;

  • податки, збори, обов'язкові платежі встановленні чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

«Всього» по зведеному кошторисному розрахунку.

Після «всього» вказується сума повернень, що враховує вартість:



  • матеріалів і виробів, одержаних від розбирання тимчасових будівель і споруд, у розмірі 15% кошторисної вартості тимчасових будівель і споруд ( з частиною вартості, що амортизується) незалежно від терміну здійснення будівництва.

  • матеріалів і виробів, одержаних від розбирання конструкцій, знесення і перенесення будівель і споруд, у розмірі, що визначається за розрахунком.

  • меблів, устаткування та інвентарю, придбаних для меблювання житлових і службових приміщень для іноземного персоналу, що здійснює монтаж устаткування.

  • матеріалів, одержуваних у процесі попутного добування.

Для приблизної швидкої оцінки кошторисної вартості користуються формулою:
КВ = КВпитомі на од. продукції · ВП, де

ВП – виробнича потужність.

Об'єктний кошторис можна подати:

Коб.і = ΣVі·Ері·Кумов + Н, де

Vі – обсяг і-го виду робіт згідно креслень;

Ері – одинична розцінка і-го виду роботи;

Кумов – коефіцієнт, що враховує умови виконання роботи;

Н – нарахування (накладні витрати + кошторисний прибуток).

Доведення завдань плану будівельно-монтажних робіт до виконавців здійснюється за допомогою титульних списків (основний документ).

Титульний список – це плановий документ, в якому зазначені: перелік об'єктів, строки будівництва, потужність об'єктів, витрати на будівельно-монтажні роботи інші дані.



Тема 14.6. Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій та чинники підвищення виробничих інвестицій.

Розрахунки економічної ефективності проводяться на всіх етапах проектування і планування. Ефективними являються рішення, які забезпечують ріст продуктивності праці при мінімальних сумарних витратах (кап. витрати і експлуатаційні витрати) і тим самим ведуть до економії засобів праці і предметів праці.

Найважливіші показники ефективності капіталовкладень:


  • ріст продуктивності праці;

  • скорочення питомих капіталовкладень;

  • строків окупності;

  • зниження собівартості продукції

В економічній практиці прийнято розрізняти два види розрахунків:

  1. Показники абсолютної (загальної) ефективності (для вирішення задачі, що виробляти).

  2. Показники порівняльної економічної ефективності (для вирішення задачі, як виробляти).

Показники абсолютної ефективності:

  • по н/г, галузях:


де ΔД - річний приріст обсягу національного доходу;

К - виробничі капіталовкладення.



  • для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств:


де ΔП - приріст прибутку (зниження собівартості);

К - кошторисна вартість проекту.



  • для споруджуваних підприємств:

де (Ц-С) - загальна сума прибутку,

К – кошт. вартість проекту,

Ц - вартість річного випуску продукції.

Вище приведені показники повинні порівнюватись з нормативними показниками:

Ер≥Ен


де Ер – розрахунковий показник ефективності;

Ен – нормативний показник ефективності (Ен=0,16)

Показники порівняльної економічної ефективності використовуються тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування.

До показників порівняльної економічної ефективності відносять:



  1. К, к- загальні, питомі (на одиницю продукції) капіталовкладення.

  2. С, с- собівартість річного обсягу виробництва, одиниці продукції.

  3. Ток- строк окупності

  4. Е- коеф-т порівняльної економічної ефективності (показує, яка частина додаткових
    капіталовкладень окупить себе протягом року).

5. Зпр- приведені витрати

Зпрі = Сі +Ен·Кі→min

Оптимальний варіант характеризується меншими приведеними витратами.

При обгрунтуванні інженерних рішень розглядаються варіанти порівняння між собою, перш за все, капіталовкладень (К1 і К2) і поточних витрат (С1 і С2).

Якщо К2≤ К1 і С2≤С1, то можна сказати про доцільність вибору нового варіанта.

На практиці частіше зустрічається випадок, коли К2> К1 а С2<С1.

У цьому випадку додаткові капіталовкладення (К2-К1) повинні окупатись за рахунок економії експлуатаційних витрат (С1 - С2), тоді

, а ,

якщо варіанти відрізняються і по продуктивності(), тоді



,

де Ес – ефект або збиток на суміжних дільницях,

ΔКс- зміна капітальних вкладень на суміжних дільницях

Впроваджений варіант буде ефективним, якщо:

Е≥Ен ; ТРТН, при Ен =0,16 Тн = 1/0,16 = 6,25 р.

Співставлення кількох інженерних рішень проводять за зведеними витратами:

Зпрі = Сі +Ен·Кі→min або

Сі ·Тн +Кі→min

вони приведені до фіксованого відрізку часу - нормативного строку окупності.

Частіше використовують приведені витрати не за весь строк окупності, а тільки за один рік і на одиницю продукції:

Зпрі = Сі +Ен· Кі →min,

де Сі – собівартість на од. продукції, Кі – питомі капіталовкладення.

Після знаходження оптимального варіанту розраховується річний економічний ефект:

Ек.ефект.р = З пр1- Зпр2= (С1-С2)- ЕН·(К2-К1)

Ек.ефект.р = ( зпр1- зпр2 )Q2= Q2
Q 2- обсяг продукції в натуральних одиницях від реалізації продукції оптимального варіанту.

Оскільки процес інвестування є досить тривалим, інвестиційні проекти можуть відрізнятися як терміном реалізації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень, тому при реалізації проектів необхідно враховувати чинник часу. З цією метою капіталовкладення різних років приводять до певного розрахункового року. (частіше, першого року інвестування, за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень ():



,

де - норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту)

t - кількість років, що відділяють витрати і результати даного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, вони приводяться до нього шляхом множення на :



, грн.;

де - капітальні витрати у t –му році їх освоєння, грн.;

Т – загальний термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року (першого року інвестування), вони приводяться до нього шляхом ділення на :



, грн.;

визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень за роками і найкращим вважається той варіант, в якому є мінімальним.

Проте дана методика має ряд серйозних вад, які спотворюють реальні витрати і результати реалізації того чи іншого інвестиційного рішення. Ці недоліки полягають у тому, що:



  1. при розрахунку показників абсолютної економічної ефективності виробничих інвестицій враховується лише величина прибутку, а ігноруються амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежуються грошові потоки;

  2. лише частково при обчисленні згаданих потоків враховується чинник часу, тобто ні прибуток, ні обсяги інвестованих коштів не приводяться до теперішньої вартості;

  3. показник приведених витрат реально не використовується в господарській практиці, а є теоретичною побудовою;

  4. враховується обмежена кількість чинників, що зумовлюють величину економічного ефекту від здійснених інвестицій, зокрема, не враховується існуючий в умовах ринку господарський ризик та рівень інфляції;

  5. слабо використовується стратегічний підхід до оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій.

Враховуючи ці недоліки, виникає потреба у використанні адаптованої до ринкових умов господарювання методики оцінки економічної ефективності капіталовкладень. Тим більше, що такі методи широко використовуються за кордоном і їх використання є просто необхідним з погляду оцінки доцільності залучення іноземного капіталу та пристосування вітчизняної практики цієї оцінки до зовнішньоекономічних вимог.


- повернення інвестованих коштів має

оцінюватись на основі величини грошового потоку;

- приведення до теперішньої вартості як суми інвестицій, так і грошового потоку;

- для оцінки різних інвестованих проектів необхідно використовувати диференційовану дисконтну ставку (ставка відсотка); причому вона повинна змінюватись залежно від мети цієї оцінки.



Система оцінки

економічної

ефективності

виробничих інвестицій

повинна базуватись

на таких принципах

Найважливішими показниками оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій з врахуванням зазначених принципів є:



  1. Чиста дисконтова на (теперішня) вартість (ЧДВ):

, грн.;

Т – загальний термін реаліз. інв-го проекту, років



, - очікувані грошові потоки у кожному із років періоду реалізації проекту, грн

Грошовий потік – це сума чистого доходу підприємства та амортизаційних відрахувань.

Ставка дисконту (R) - це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор. Як ставка дисконтування може бути прийнята середня кредитна або депозитна ставка, індивідуальна норма доходності інвестицій із врахуванням ризику, рівня інфляції, інші альтернативні норми дохідності інвестицій.

Рішення про прийнятність інвестиційного проекту може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ>0.

Цей показник може використовуватись як критерій доцільності реалізації інвестицій для визначення порівняльної ефективності інвестиційних проектів.


  1. Індекс дохідності інвестицій ():

.

За умови різночасності здійснення капіталовкладень їх треба приводити до теперішньої вартості.



  1. Внутрішня форма рентабельності інвестицій (ВНР) – це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ=0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.

  2. Період окупності інвестицій ():

, років,

де - середньорічна величина грошового потоку за певний період, грн..

Всі розглянуті показники тісно пов’язані між собою, тому для достовірної оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій їх необхідно використовувати комплексно.

Реалізація інвестиційних проектів пов’язана із певним ризиком. Під ризиком розуміють можливість того, що відбудеться якась несприятлива подія у вигляді втрати підприємством частини ресурсів, зменшення доходів тощо.

Для підприємства важливо розробити правильну систему заходів протидії можливим ризикам. Необхідно чітко розмежувати інвестиційне проекти з більш високим і низьким ступенем ризику, вивчити доцільність участі в проектах з підвищеним ризиком, передбачити заходи для захисту від можливих втрат.

Найчастіше для зниження ступеня ризику інвестиційних проектів використовують такі методи:



  1. страхування – як засіб захисту інвестицій;

  2. розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб’єкти інвестування розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект.








База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка