Лекція 14 індивідуальна та групова психокорекція



Скачати 225.53 Kb.
Дата конвертації23.11.2016
Розмір225.53 Kb.
Лекція 14

ІНДИВІДУАЛЬНА ТА ГРУПОВА ПСИХОКОРЕКЦІЯ.

  1. Показання для індивідуальної психокорекції.

  2. Основні методи індивідуального психокорекційного впливу.

  3. Психологічні особливості індивідуальної психокорекції.

  4. Специфіка групової психокорекції.

  5. Робота психокорекційної групи.




  1. Показання для індивідуальної психокорекції.

Психокоррекция на практиці застосовується у двох формах: індивідуальній та груповій.

У випадку індивідуальної психокоррекционной роботи психолог працює з клієнтом один на один при відсутності сторонніх осіб. У другому випадку він працює із групою клієнтів, які в психокор. процесі взаємодіють не тільки із психологом, але й один з одним.

Достоїнством індивідуальної психокор. є те, що вона забезпечує конфіденційність, таємницю і за своїм результатом буває більше глибокою, ніж групова. Вся увага психолога спрямована тільки на одну людину. Індивідуальна психокор. зручна тим, що краще розкриває особливості клієнта, знімає в нього психологічні бар'єри, які неминуче виникають і із працею переборюються в тому випадку, коли людині доводиться відверто висловлюватися в присутності інших людей.

Але цей вид психокоррекции малоефективний при рішенні проблем міжособистісного характеру, для яких необхідна робота в групі.

Необхідними умовами індивідуальної психологічної корекції є наступні:

- добровільна згода на одержання такої допомоги;

- довіра клієнта до психолога;

- активність клієнта і його творчо-дослідницьке ставленя до власних проблем;

- право клієнта приймати або не приймати допомогу;

- право клієнта самому вирішувати питання у своєму житті.

Важливою особистісною передумовою ефективної роботи є прагнення самого психолога до самоактуалізації й особистісного росту. Освоєння психокор. необхідно починати із себе, з постійної роботи над розвитком гнучкості, спонтанності й мужності. Особистісний ріст припускає реалістичне відношення до себе, постійну відкритість новому досвіду, готовність внутрішньо змінюватися, досліджувати й творити себе, брати на себе відповідальність за свої рішення й дії.

Форма індивідуальної психокор обирається в наступних випадках:

- коли проблеми клієнта індивідуального, а не міжособистісного характеру;

- коли клієнт категорично відмовляється працювати в групі або за якимись причинами його робота в групі неможлива;

- коли застосовуються досить сильні методи психологічного впливу і клієнта необхідно постійно тримати під спостереженням і контролем;

- коли в клієнта виявлена сильна тривожність;

- коли виявлена сильна загальмованість;

- при непевності в собі;

- при необґрунтованих страхах;

- при проблемах недостатнього усвідомлення самого себе;

- при втраті змісту й мети життя.

Іноді буває й так, що по характеру проблеми клієнтові потрібна групова робота, але він категорично відмовляється працювати в групі. Тоді, як перший крок на шляху реабілітації можна використати індивідуальну роботу. І поступово, у міру готовності, підводити клієнта до усвідомлення необхідності включення в групову роботу.


Протипоказаннями для груповий психокоррекционной роботи можуть служити сильно виражена збудливість й емоційна неврівноваженість клієнта, важкий характер, фізична хвороба, недостатній рівень інтелектуального або морального розвитку та інш. При сильнодіючих психокор. процедурах у таких людей може наступити емоційний стрес або емоційний зрив.

У силу інших причин клієнт може свідомо або несвідомо заважати працювати іншим учасникам групи.

І, нарешті, він може не розуміти, що від нього потрібно або поводитися в групі недостатньо культурно, шокуючи інших і виводячи їх з рівноваги. Іноді клієнт хоче і йому дійсно необхідно працювати в групі, але фактично внутрішньо він пручається цьому. Тоді психолог може постаратися зняти внутрішній опір клієнта, переконати його в необхідності включитися в групову роботу й допомогти йому це зробити практично.

Є клієнти, які у звичайних психокоррекционных ситуаціях поводяться цілком нормально, але гублять контроль над собою, коли почувають сильний психологічний вплив. У цьому випадку сильно діючу психологічну процедуру необхідно спочатку випробувати на клієнті в індивідуальному порядку, а потім уже включати його в групу.



Індивідуальна психокоррекция допомагає тільки тим, у кого є дійсні психологічні або поведінкові проблеми. Наявність таких проблем може встановити професійний психолог або усвідомити сам клієнт. Іноді людині здається, що в неї є проблеми, хоча насправді їх немає. Іноді навпаки, здається, що проблем немає, хоча насправді вони існують.

Психокор. мало чим може допомогти людям, у яких психологічні або поведінкові відхилення викликані серйозними захворюваннями органічного характеру. Для таких людей необхідна допомога психотерапевтів або психіатрів.


2. Основні методи індивідуального психокорекційного впливу.

1. Переконання. В основному застосовується до людей, що володіють високим рівнем інтелектуального розвитку й здатним самостійно впоратися зі своїми психологічними проблемами. Це, як правило, люди з досить розвиненою силою волі, але до початку психокор. впливу не переконані в тім, що в них дійсно є проблеми, над якими варто працювати, або просто не вірять у те, що за допомогою психолога їм вдасться ці проблеми вирішити.

Переконання починається із з'ясування того, що знає клієнт про свої проблеми і як він їх розуміє. Потім психолог обговорює й погоджує із клієнтом мету і завдання психокор., і тільки після того, як клієнт погодиться, починає роботу з ним. Психолог детально розяснює клиенту что, як і чому він робить, а також - якщо в цьому є необхідність - пояснює причини виникнення й спосіб рятування від недоліків. Переконання як метод психологічного впливу звичайно застосовується до людей з низькою навіюваністю. Якщо клієнт має високий рівень інтелектуального розвитку, то до нього доцільно використати переконання й навіювання в комплексі.

Використовуючи метод переконання, психолог користується наступними прийомами:

1. З'ясовує власне відношення клієнта до його психологічних і поведінкових проблем, встановлює причини, у силу яких він дотримується тієї або іншої позиції. Перш ніж намагатися в чомусь переконати клієнта, необхідно з'ясувати його точку зору на проблему. Знаючи заздалегідь точку зору клієнта, легше підібрати персонально для нього переконливі факти й потрібну логіку доказу.

2. Виходить із того, що в розумінні своєї проблеми клієнт правий. Обговорюються з ним різні точки зору на дану проблему. Психолог, заздалегідь не відкидаючи й не заперечуючи можливу правоту клієнта, не намагаючись відразу й повністю його переконати, запрошує його вислухати й зважити різні точки зору. Клієнт, що довіряє психологові, як правило, погоджується на це й виражає готовність визнати правоту психолога.

3. Пропонує клієнтові самостійно ухвалити рішення щодо того, яких рекомендацій дотримуватись. Перш ніж надати клієнтові таку можливість, необхідно домовитися з ним про те, що він і психолог перебувають один з одним у рівнопартнерских відносинах і мають право не тільки ставити один одному питання, але й робити цілком самостійні висновки, приймати незалежні рішення.

4. Ділить проблему, обговорювану із клієнтом, на ряд приватних питань і послідовно домагається згоди клієнта з тими відповідями на ці питання, які хоче одержати сам. Розмова із клієнтом у цьому випадку доцільно будувати так, щоб спочатку клієнт відповідав і виражав згоду з висновками психолога на приватні питання, а потім поступово переходив до більше складних принципових питань. Тут застосовна техніка "психологічного погладжування". Для того щоб переконати клієнта, у власній правоті, необхідно поставити ряд питань, на які клієнт вимушено відповідає "так", потім кілька питань, на які клієнт відповідає "може бути", і потім переходити до тих питанням, на які клієнт спочатку готовий був відповісти "ні", але під впливом відповідей "так" й "може бути" він уже готовий відповісти не настільки категорично.


2. Навіювання. "Це більше простій, а для клієнта - менш ефективний спосіб впливу, ніж переконання, тому що при навіюванні не задіяна воля клієнта, здатна підсилити психокор. ефект. Але з іншого боку, користуючись навіюванням, можна швидше домогтися потрібного результату, тому що цей метод не вимагає тривалих роз'яснень і довгих дискусій психолога й клієнта. Вплив, заснований на чистому навіюванні, зникає швидше, ніж вплив, що базується на переконанні. В основі навіювання лежить механізм прямого впливу психолога на підсвідомість клієнта, на використання не тільки розуму, але й почуттів, емоцій. Навіювання звичайно використають в умовах, коли увага й свідомість клієнта чимсь відвернені. Найкращою умовою для цього є ситуація, при якій клієнта вводять у стан повного розслаблення. Це можуть робити тільки фахівці, що мають відповідні навички й професійно володіють технікою.

3. Особливе місце серед методів індивідуального впливу займає психологічне консультування. Завдання психологічного консультування полягає в тім, щоб допомогти клієнтові розібратися у своїх проблемах і разом із клієнтом знайти шляхи вирішення цієї ситуації.

Психологічне консультування найчастіше розглядають як спеціальну область діяльності практичного психолога. Існують особливі правила й техніка ведення психологічного консультування.
3. Психологічні особливості індивідуальної психокорекції.

Індивідуально-психологічна корекція - це обґрунтований вплив психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу людини (Г.С. Абрамова). Ухвалення рішення про проведення індивідуальної психологічної корекції, шляхи її здійснення визначається уявленням психолога про зміст своєї корекц. роботи.

Все багатство й розмаїтість запитів клієнтів може бути зведене до чотирьох основних стратегій їхнього відношення до ситуації: клієнти можуть хотіти: змінити ситуацію; змінити себе так, щоб адаптуватися до ситуації; вийти із ситуації; знайти нові способи жити в ситуації.

Кінцеві завдання психокор. роботи - в досягненні змін у трьох основних сферах: когнітивній, емоційній та поведінковій. Однак ступінь змін у цих трьох сферах різний при індивідуальній і груповій формах психокор. При індивідуальної психокоррекции спілкування обмежується діадой "клієнт - психолог". Інструментом впливу в цьому випадку є психолог, що обмежує діапазон реального емоційного впливу й реальних варіантів поведінки як у кількісному плані, так й у якісному. При груповій формі корекції інструментом впливу виступає психокор. група. При цьому складається ситуація реальної емоційної взаємодії, реальної поведінки, у яку включені клієнти із широким діапазоном різних відносин, установок, емоційних і поведінкових реакцій. Завдяки цим особливостям акцент в індивідуальній роботі переноситься на сферу інтелектуального усвідомлення, а безпосередня робота з емоційними й поведінковими стереотипами може обмежуватися взаєминами "психолог - клієнт". З огляду на специфіку індивідуальної психокор., можна сформулювати конкретні її завдання в кожній із трьох сфер.

1. Сфера інтелектуального усвідомлення (когнітивний аспект). Якщо в груповій психокор. провідною є інтеракц. орієнт., то в індивідуальної - біографічна. Тому індивідуальна психокор. більшою мірою орієнтована на генетичне усвідомлення. Під час індивідуальної корекц. роботи на підставі аналізу своєї біографії клієнт може:

- усвідомити мотиви своєї поведінки, особливості своїх відносин, емоційних і поведінкових реакцій;

- усвідомити неконструктивний характер ряду своїх відносин, емоційних і поведінкових стереотипів;

- усвідомити зв'язок між різними психогенними факторами й соматич. розладами;

- усвідомити міру своєї участі у виникненні конфліктних і психотравмирующих ситуацій;

- усвідомити глибокі причини своїх переживань і способів реагування, а також умови формування своєї системи відносин.

2. Емоційна сфера. В індивідуальної психокор. психолог має справу як з "живими" емоціями клієнта, так і з їхнім "відбиттям", тому завдання в емоційній сфері деякою мірою також пов'язані з усвідомленням. У процесі психокор. клієнт може:

- одержати емоційну підтримку від психолога, що сприяє ослабленню захисних механізмів;

- навчитися розуміти й вербалізувати свої почуття;

- пережити більш щирі почуття до самого себе; розкрити свої проблеми з відповідними їм переживаннями (часто прихованими від самого себе);

- модифікувати спосіб переживань, емоційного реагування.

3. Поведінкова сфера. У результаті проведеної корекц. роботи клієнт може навчитися коректувати свої неадекватні реакції й опанувати новими формами поведінки.



Основні стадії індивідуальної психологічної корекції.

1. Висновок контракту між клієнтом і психологом, що дає згоду робити корекц. вплив.

2. Дослідження проблем клієнта.

3. Пошук способів рішення проблеми.

4. Формування психологом корекц. програми й обговорення її із клієнтом.

5. Реалізація наміченої програми відповідно до укладеного контракту.

6. Оцінка ефективності проведеної роботи.


  1. Специфіка групової психокорекції.

Специфіка груповий психокоррекции полягає в цілеспрямованому використанні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємин і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи й психолога, у корекц. цілях. Групова психокор. не є самостійним напрямком психокор., а представляє лише специфічну форму, при використанні якої основним інструментом впливу виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної психокор., де таким інструментом є тільки сам психолог.

Психокор. група - це штучно створена мала група, об'єднана цілями міжособистісного дослідження, особистісного научения, саморозкриття. Це взаємодія "тут і тепер", при якому учасники вивчають процеси, що відбуваються з ними, міжособистісної взаємодії в цей момент й у даному місці.


Серед корекц. груп виділяють групи для рішення проблем, для навчання міжособистісним взаєминам, росту (самовдосконалення).
Психокор. групи можуть бути центровані переважно на керівнику (групи тренінгу вмінь) або на її членах (групи зустрічей).
Склад групи визначається її типом (група зустрічей, група вмінь і т.д.), а також формою й змістом передбачуваної психокор. роботи.

Протипоказанням для груповий психокор. роботи є низький інтелект клієнта.
Поряд з іншими методами, групова психокоррекция застосовується в рамках різних теоретичних орієнтації, що визначають у кожному конкретному випадку конкретні цілі й завдання; змістовну сторону й інтенсивність процесів; тактику психолога; основні психологічні мішені; вибір методичних прийомів.

Всі ці змінні багато в чому визначаються також специфічними проблемами клієнтів, що приймають участь у корекц. роботі.

Як самостійний напрямок групова психокор. виступає лише в тому розумінні, що розглядає клієнта в соціально-психологічному плані, у контексті його взаємин і взаємодій з навколишніми, розсовуючи тим самим межі корекц. процесу й фокусуючись не тільки на індивіді і його внутріособистісній проблематиці, але і на індивіді в сукупності його реальних взаємин і взаємодій з навколишнім світом.

Взаємини й взаємодії, у які вступає клієнт у групі, у значній мірі відбивають його щирі взаємини. Група виступає як модель реального життя, де клієнт проявляє ті ж відносини, установки, цінності, ті ж способи емоційного реагування й ті ж поведінкові реакції. Використання групової динаміки спрямоване на те, щоб кожен учасник мав можливість виявити себе, а також на створення в групі ефективної системи зворотного зв'язку, що дозволяє клієнтові адекватніше й глибше зрозуміти самого себе, побачити власні неадекватні відносини й установки, емоційні поведінкові стереотипи, що проявляються в міжособистісній взаємодії, і змінити їх в атмосфері доброзичливості й взаємного прийняття.


Практично всі існуючі теоретичні напрямки психології XX в. так чи інакше використали групові форми й внесли певний вклад у розвиток груповий психокор. Особливе місце в цьому ряді належить психоаналітичному й гуманістичному напрямкам.

Докладний аналіз механізмів коррекционного впливу представлений у роботах І. Ялома (1970) і С. Кратохвіла (1978).

Як основні механізми корекц. впливу І. Ялом виділяє наступні:

1. Повідомлення інформації. Одержання клієнтом у ході груповий психокор. різноманітних відомостей про особливості людської повед., міжособистісної взаємодії, конфлікту, нервово-психічного здоров'я і т.д. З'ясування причин виникнення й розвитку порушень, інформація про сутність психокор. і хід психокор. процесу, інформаційний обмін між учасниками групи.

2. Вселяння надії. Поява надії на успіх рішення проблеми під впливом поліпшення стану інших клієнтів і власних досягнень. Успішна просунута психокор. клієнта служить іншим як позитивна модель, відкриває їм оптимістичні перспективи. Найбільше сильно цей фактор діє у відкритих психокор. групах.

3. Універсальність страждань, переживань і розуміння клієнтом того, що він не самотній, що інші члени групи також мають проблеми, конфлікти, переживання. Таке розуміння сприяє подоланню езопової позиції, появі почуття спільності й солідарності з іншими, підвищенню самооцінки.

4. Альтруїзм - можливість у процесі групової психокор. допомагати один одному, робити щось для іншого. Допомагаючи іншим, клієнт стає більш впевненим в собі. Він відчуває себе здатним бути корисним і потрібним, починає більше поважати себе й вірити у власні можливості.

5. Коригуючі рекапітуляції первинної сімейної групи. Клієнти виявляють у групі проблеми й переживання, що йдуть із батьківської родини, почуття й способи поведінки, характерні для батьківських і сімейних відносин у минулому. Виявлення й реконструкція минулих емоційних і поведінкових стереотипів у групі дає можливість їхнього пропрацювання, виходячи з актуальної ситуації, коли психолог виступає в ролі батька або матері для клієнта, а інші учасники - у ролі братів, сестер ті інших членів родини.

6. Розвиток техніки міжособистісного спілкування. Клієнт має можливість за рахунок зворотного зв'язку й аналізу власних переживань побачити свою неадекватну міжособистісну взаємодію й у ситуації взаємного прийняття змінити його, виробити й закріпити норми, більш конструктивні способи поведінки та спілкування.

7. Імітаційна поведінка. Клієнт може навчитися більше конструктивним способам повед. за рахунок наслідування психолога й інших успішних членів групи. Підкреслюється, що багато психологів явно недооцінюють роль цього фактора.

8. Інтерперсональний вплив. Одержання нової інформації про себе за рахунок зворотного зв'язку, що приведе до зміни й розширення образа "Я". Можливість виникнення в групі емоційних ситуацій, з якими клієнт раніше не міг упоратися, їхнє вичленовування, аналіз і пропрацювання.

9. Групова згуртованість. Привабливість групи для її членів, бажання залишатися в групі, почуття довіри до групи, прийняття групою, взаємне прийняття один одного, почуття "Ми". Групова згуртованість розглядається як фактор, аналогічний відносинам "психолог - клієнт" в індивідуальній психокор.

10. Катарсис. Відреагуване, емоційне розвантаження, вираження сильних почуттів.

С. Кратохвил як основні механізми вказує наступні: участь у групі, емоційну підтримку, самодослідження й самоврядування, зворотний зв'язок або конфронтацію, контроль, корективный емоційний досвід, перевірку й навчання новим способам повоедінки, одержання інформації, розвиток соціальних навичок.

Клієнти як основні механізми найчастіше вказують: усвідомлення нового (самого себе, сприйняття іншими, розуміння інших людей), переживання в групі позитивних емоцій (у відношенні самого себе, інших членів групи, групи в цілому, позитивних емоцій від учасників групи), придбання нових способів повед., насамперед міжособистісної взаємодії й поведінка в емоційно напружених ситуаціях.

Методи груповий психокор. умовно підрозділяються на основні й допоміжні. Основним є групова дискусія, що має три головні орієнтації: 1) інтеракційну, 2) біографічну й 3) тематичну.

Тривалість курсу групової корекції залежить від теоретичної орієнтації, від характеру основних проблем клієнтів й умов, у яких він проводиться.

Всі існуючі методи груповий психокор. можна розділити: на освітні, аналітичні і засновані на дії.

Специфіка груповий психокор. як самостійної форми впливу полягає в цілеспрямованому використанні в коррекционных цілях явища групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємин і взаємодій, що виникають між учасниками групи. Цим групова психокор. відрізняється від індивідуальної, при якій взаємини будуються між психологом й окремим клієнтом.


5. Робота психокорекційної групи.

Групова психокор. може починатися зі спостереження за колом. Психолог веде журнал спостережень, у якому реєструються процеси, що відбуваються в групі, записуються основні обговорювані теми, внесок кожного учасника в обговорення. Особлива увага звертається на вузлові моменти розвитку групи: зміна теми дискусій, зміна переважного емоційного стану групи, а також характер втручання в ці моменти. Після закінчення заняття за матеріалами спостережень починається обговорення, що займає близько 30 хв. У ході його розглядаються основні групові процеси, а також можливі альтернативні варіанти втручання психолога і його наслідки.



Фактори, що впливають на ефективність психокорю роботи1:

1. Універсальність, або "почуття спільності", "участь у групі", спостерігається тільки в груповий психокор. Фактор означає, що проблеми клієнта універсальні й у тім або іншому ступені проявляються у всіх людей. Клієнт не самотній у своїх проблемах. Уже сама особиста участь у роботі психокор. групи впливає ефективно й викликає бажані зміни.

У звичайному житті клієнти ізольовані від різного роду соціальних контактів і почувають себе відкинутими. Прийом до групи, а потім активна взаємодія з її учасниками в атмосфері прийняття й взаємопідтримки справляють на них сильне враження. Приходячи в групу, клієнти думають, що в них особливі виняткові проблеми й що вони навряд чи зможуть поділитися своїми думками й переживаннями. Коли ж у групі вони бачать, що в інших членів ті ж самі побоювання й що в інших є такі ж проблеми, ним стає значно легше.

2. Прийняття, або акцепція. С. Кратохвіл називає цей фактор емоційною підтримкою. При емоційній підтримці велике значення має створення клімату психологічної безпеки. Безумовне прийняття клієнта групою, поряд з емпатією психолога і його конгруентністю, - одна зі складових позитивного відношення, що прагне побудувати психолог. Ця тріада К. Роджерса має величезне значення в індивідуальній корекції й не менше в груповій.

У найпростішій формі емоційна підтримка проявляється в тім, що психолог в індивідуальній психокор. або учасники групи при груповій психокор. слухають людини й намагаються зрозуміти її. Далі треба прийняття й співчуття. Якщо клієнт є членом групи, то його приймають без оглядки на його положення, особливості поведінки, минуле. Він приймається таким, який він є, із власними думками й почуттями. Група дозволяє йому відрізнятися від інших членів групи, від норм суспільства й ніхто його не засуджує.

3. Альтруїзм. Позитивний психокор. ефект на клієнта може справляти не тільки підтримка й допомога, одержувана від інших, але й те, що він сам допомагає іншим, співчуваючи їм, разом обговорюючи їхньої проблеми.

Клієнт, що приходить у групу деморалізованим, невпевненим у собі, з почуттям, що сам нічого не може запропонувати замість, у процесі групової роботи починає відчувати себе необхідним і корисним для інших. Альтруїзм допомагає перебороти хворобливу спрямованість на себе, підвищує почуття приналежності до іншим, почуття впевненості й адекватної самооцінки. Цей механізм специфічний для груповий психокор. Він відсутній в індивідуальної психокор., тому що там клієнт перебуває винятково в позиції людини, якій допомагають. У груповий психокор. всі клієнти грають психокор. ролі стосовно інших членів групи.

4. Відреагування, або катарсис. Сильний прояв афектів - важлива складова частина корекц. процесу. Однак вважається, що відреагування саме по собі не приводить до яких-небудь змін, але створює певну основу або передумову для зміни.

Цей механізм є універсальним. Він спрацьовує й в індивідуальної, і в груповий психокор. Емоційне відреагування приносить значне полегшення клієнтам і всіляко підтримується і психологом, і учасниками корекц. групи. Емоційне отреагирование підкріплюється спеціальними прийомами в психодрамі й групах зустрічей (енкаутергрупи). У групах зустрічей часто стимулюють злість та її відреагування шляхом сильних ударів по подушці, що символізує супротивника.

5. Саморозкриття. Цей механізм більшою мірою є присутнім при груповій психокор., стимулює відвертість, прояв схованих думок, бажань, переживань. У процесі психокор. клієнт розкриває самого себе. При самоексгаторації (саморозкритті) учасник групи приймає на себе відповідальність, тому що йде на ризик реалізації почуттів, мотивів і поведінки зі своєї схованої або таємної області. Деякі психологи говорять про "самороздягання": людина знімає маску, починає відверто говорити про сховані мотиви, про які група навряд чи могла б здогадатися. Мова йде про глибоко інтимну інформацію, що клієнт не кожному б довірив. Крім різних переживань і відносин, пов'язаних з почуттям провини, сюди ставляться події й вчинки, яких клієнт просто соромиться. До "самороздягання" справа дійти може тільки в тому випадку, якщо всі інші члени групи реагують взаєморозумінням і підтримкою. Існує, однак, ризик, що якщо клієнт розкриється й не одержить підтримки, те таке "самороздягання" виявиться для нього хворобливим і нанесе психотравму.

6. Зворотний зв'язок, або конфронтація. Зворотний зв'язок означає, що клієнт довідається від інших членів групи, як вони сприймають його поведінку, як вона на них впливає. Цей механізм має місце й в індивідуальній психокор., і в груповий, але в груповий його значення в багато разів збільшується. Зворотний зв'язок - головний фактор групової психокор. Інші люди можуть бути джерелом тієї інформації про нас самих, котра нам не зовсім доступна. У повсякденному житті ми часто зіштовхуємося з людьми, проблеми яких прямо написані в них, і люди, що вступають із такою людиною в контакт, не вказують їй на її недоліки, тому що бояться здатися безтактними й скривдити. Але ж саме ця інформація представляє матеріал, за допомогою якого вона могла б змінитися. В інтерперсональних відносинах таких лоскітливих ситуацій безліч.

Однак не всяка інформація про людину, отримана від інших, є зворотним зв'язком. Зворотний зв'язок треба відрізняти від інтерпретації.



Інтерпретація - це тлумачення, пояснення думки, міркування із приводу побаченого, почутого. Для інтерпретації характерні висловлення типу: "Я думаю, що ти робиш те-те й те-те". Для зворотного зв'язку характерні висловлення типу: "Коли ти робиш те-те й те-те, я почуваю от що..."

Інтерпретації можуть бути помилкові або представляти власні проекції інтерпретатора. Зворотний же зв'язок по суті своєї не може бути неправильної. Вона є вираження того, як одна людина реагує на іншу. Зворотний зв'язок може бути невербальної, проявлятися в жестах або в міміці. Значну цінність для клієнтів представляє й наявність диференційованого зворотного зв'язку. Не всяку поведінку можна оцінити однозначно: негативно або позитивно. Вона впливає по-різному на різних людей. На основі диференційованого зворотного зв'язку пацієнт може навчитися диференціювати свою поведінку.

Термін "конфронтація" часто застосовують для негативного зворотного зв'язку.
Г.Л. Ісурина й В.А. Мурзенко (1976) вважають конфронтацію у формі конструктивної критики дуже корисним психокор. фактором. Одночасно вони вказують, що при перевазі однієї тільки конфронтації критика перестає сприйматися як дружелюбна й конструктивна, що веде до посилення психологічного захисту. Конфронтацію необхідно сполучати з емоційною підтримкою, що створює атмосферу взаємного інтересу, розуміння й довіри.

7. Інсайт (усвідомлення). Інсайт означає розуміння клієнтом неусвідомлюваних раніше зв'язків між особливостями своєї особистості й неадаптивними способами повед. Інсайт відноситься до когнітивного научіння й разом з емоційним корекдіонним досвідом і досвідом нової поведінки поєднується в категорію інтерперсонального научіння.

8. Корекц. емоційний досвід являє собою інтенсивні переживання актуальних відносин або ситуацій, завдяки якому відбувається корекція неправильного узагальнення, зробленого на основі важких минулих переживань. Це поняття ввів психоаналітик
А. Франс в 1932 р. Він вважав, що тому що багато пацієнтів перенесли в дитинстві психологічну травму у зв'язку з поганим ставленням до них батьків, то психологові необхідно створити корективний емоційний досвід для нейтралізації ефектів первинної травми. Психологи реагують на клієнта інакше, ніж реагували на нього батьки в дитинстві. Клієнт емоційно переживає, порівнює відносини, виправляє свої позиції. Психокор. здійснює ніби би процес емоційного перевиховання.

При емоційному коректуванні оточуючі люди поводяться інакше, ніж може очікувати клієнт із неадекватними формами повед. на основі свого помилкового узагальнення. Ця нова реальність уможливлює повторну диференціацію, тобто розрізнення ситуацій, у яких дана реакція доречна чи ні. Завдяки цьому створюються передумови для розриву порочного кола.

Сутність цього механізму полягає в тому, що клієнт в умовах психокор. ситуації, будь то індивідуальна або групова психокор., повторно переживає емоційний конфлікт, що дотепер був не в змозі вирішити. Але реакція на його поведінку психолога або члена групи відрізняється від тієї, котру він звичайно провокує в навколишніх. Наприклад, можна чекати, що клієнтка із сильним почуттям недовіри, агресивності до чоловіків, що вин в результаті її перикли в результаті переживання, розчарування в минулому, привнесе цю недовіру й агресивність клієнтам чоловічої статі в психокор. групі.

Ефективні впливи тут можуть зробити несподівані прояви з боку чоловіків. Вони не відстороняються від клієнтки, не висловлюють роздратування й невдоволення, а, навпроти, - терплячі, увічливі, ласкаві. Клієнтка, що поводиться у відповідності зі своїм колишнім досвідом, поступово починає усвідомлювати, що її звичні генерализованные реакції неприйнятні в новій ситуації. І вона спробує змінити їх.


Різновидом коррективного досвіду в групі є так називане корективне повторення первинної родини, повторення сімейних відносин клієнта в групі. Група нагадує родину. Її члени в значній мірі залежать від керівника. Учасники групи можуть суперничати між собою, щоб здобути "батьківське розташування". Корекц. ситуація може викликати ряд інших аналогій з родинами клієнтів, надати корективний досвід, проробити невирішені в дитинстві відносини й конфлікти. Іноді свідомо групою керують чоловік і жінка, щоб групова ситуація як можна точніше імітувала сімейну. Малоадаптивним відносинам у групі не дають застигнути у твердих стереотипах, як це трапляється в родинах. Вони рівняються, переоцінюються. Клієнта спонукають до перевірки нової, більше зрілої форми поведінки.

9. Перевірка нової поведінки. Відповідно до усвідомлення старих неадаптивних стереотипів поведінки поступово здійснюється перехід до придбання нових. Психокор. група надає для цього цілий ряд можливостей. Прогрес залежить від готовності клієнта до змін, ступеню його ідентифікації із групою, від стійкості його колишніх принципів і позицій, від індивідуальних рис характеру. У закріпленні нових реакцій більшу роль грають імпульси з боку групи. Соціально невпевнений клієнт, що намагається завоювати визнання пасивним очікуванням, починає проявляти активність і висловлювати власну думку. При цьому він не тільки не губить симпатії своїх товаришів по групі, але його починають більше цінувати й визнавати. У результаті цього позитивного зворотного зв'язку нова поведінка закріплюється й клієнт переконується в її вигодах.

Якщо відбувається зміна, то вона викликає новий цикл інтерперсонального навчання на основі триваючого зворотного зв'язку. И. Ялом говорить про перший виток адаптаційної спіралі, що зароджується усередині групи, а потім виходить за її межі. Зі зміною неадекватної поведінки підвищується здатність клієнта налагоджувати відносини. Завдяки цьому зменшується його пригніченість, розгубленість, ростуть впевненість у собі й відвертість. Іншим людям ця поведінка подобається значно більше, ніж колишня. І вони виражають більше позитивних почуттів, що, у свою чергу, підкріплює й стимулює подальшу позитивну зміну. Наприкінці цієї адаптаційної спіралі клієнт досягає незалежності й більше не має потреби в емоційній підтримці.

У груповий психокор. може застосовуватися й систематично плановане навчання, тренінг, заснований на принципах научіння. При навчанні новим способам поведінки більшу роль грає моделювання, імітація поведінки інших членів групи й керівника. Цей механізм впливу називається поведінкою, що імітує, або моделюванням. Люди вчаться поводитися, спостерігаючи поведінку інших. Клієнти наслідують своїх товаришів по групі, спостерігаючи - які форми їхньої поведінки група схвалює, а які - відкидає. Якщо клієнт зауважує, що інші учасники групи поводяться відверто, беруть на себе певний ризик, пов'язаний із саморозкриттям і група схвалює таку поведінку, то це допомагає йому поводитися точно в такий же спосіб.

10. Надання інформації, навчання спостереженню. У групі клієнт одержує нові знання про те, як люди поводяться , інформацію про інтерперсональні відносини, про адаптивну й неадаптивну персональну стратегії. Тут мається на увазі не зворотний зв'язок, інтерпретація, що клієнт одержує відносно власної поведінки, а відомості, які він здобуває в результаті своїх спостережень за поведінкою інших. Клієнт проводить аналогії, узагальнює, робить висновки, спостерігає й у такий спосіб вчиться та пізнає деякі закономірності людських відносин. Він може тепер глянути на ті самі речі з різних сторін, із із різними думками по тому самому питанню й багато чому навчитися, навіть якщо сам не буде приймати активної участі в обговоренні.

Багато дослідників підкреслюють значення спостереження для позитивної зміни. Клієнти, які просто спостерігали за поведінкою інших членів групи, використали свої спостереження як джерело усвідомлення, розуміння, вирішення власних проблем.




1 Наведена нижче класифікація складена на підставі робіт Р. Корзини, Б. Розинберга (1964), И. Ялома (1970), С. Кратохвила (1978).





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка