Лекція 13. Розділ 13. Якість та конкурентоспроможність продукції. Тема 13 Поняття і показники якості продукції. Під якістю продукції



Скачати 127.32 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір127.32 Kb.
Лекція 13.

Розділ 13. Якість та конкурентоспроможність продукції.

Тема 13.1. Поняття і показники якості продукції.
Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби споживачів відповідно до її призначення.

Якість продукції пов'язана із споживною вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживна вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів, корисність речі, а якість - міру задоволення цієї потреби, яка виявляється у споживанні.



Необхідність поліпшення якості продукції зумовлюється такими обставинами, як:

  • потребою науково-технічного прогресу (сучасні технології вимагають кращих якісних характеристик сировини, матеріалів, обладнання тощо);

  • зміною споживчих запитів населення (при кількісному насиченні ринку зростають вимоги до якісних характеристик товарів);

  • нестачею або обмеженістю природних ресурсів (використання високоякісних: сировини, матеріалів, машин рівноцінне їх збереженню, економії суспільної праці);

  • підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах (кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар);

  • розвитком зовнішньої торгівлі (вихід і опанування зовнішнього ринку можливі лише за умови виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції).

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень якості має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки.

Економічні наслідки полягають у втратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення, транспортування і збереження недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; втрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.

Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів росту добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшенні прибутків підприємств.

Екологічні наслідки - це додаткові втрати на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію.

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.



Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості продукції. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Залежно від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:



  • одиничні, що характеризують окремі властивості виробу і поділяються на показники: призначення, надійності і довговічності, технологічності, ергономічні, естетичні, стандартизації та уніфікації, економічні, патентно-правові;

  • комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу, згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

  • узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінити якість окремих виробів, але й визначити загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є:

  • коефіцієнт оновлення асортименту;

  • частка сертифікованої продукції;

  • частка продукції, призначеної для експорту;

  • обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу;

  • коефіцієнт сортності;

  • питома вага браку в загальному випуску товарної продукції.


Тема 13.2. Методи оцінки якості продукції.

Методи оцінки якості продукції поділяються залежно від способу одержання інформації на: об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахун­ковий.

Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів; різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.

Залежно від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:



  • традиційний (оцінка якості продукції у спеціалізованих підрозділах);

  • експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);

  • соціальний (грунтується на визначенні якості на основі вивчення думки споживачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.
Тема 13.3. Конкурентоспроможність продукції: чинники забезпечення та методика оцінки її рівня.

У тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.



Конкурентоспроможність -- це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції:

1.Продукт (відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зруч­ність у використанні).

2.Ціна (рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах тощо).

3.Канали збуту (характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування).

4.Реалізація (відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання систем просування товару на ринок тощо).

5.Рівень кадрового потенціалу та управлінських структур (кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність тощо).

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару - зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

3. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегрального показника з усіх груп пара­метрів в цілому, який вказує на рівень конкурентоспромож­ності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання і функціональне призначення, бути характерним для вибраного ринку і мати максимальну кількість переваг для покупців. Товар-еталон повинен повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується за допомогою альтернативного методу, і застосовуваний показник має лише два значення:

1 - якщо товар відповідає нормі;

0 - якщо не відповідає.

Визначення групового показника, що характеризує від­повідність ринковим потребам технічних параметрів тп) здійснюється за формулою:

(13.1)

де Рi - одиничний показник i-го технічного параметра;



Qi- вага i-го параметра в загальній їх сукупності;

п - кількість параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента (товару-еталону), і порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами. Такі роз­рахунки здійснюються за формулою:



(13.2)

де КТП показник конкурентоспроможності товару за технічними параметрами;



ІТП1, ІТП2 - відповідні групові показники технічних параметрів порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за еконо­мічними параметрами еп) обчислюється за формулою:



(13.3)

де Zi - одиничний показник і-го економічного параметра.

Співвідношення групових економічних показників аналізованого товару і товару-еталона визначається за формулою:

(13.4)
де Кеп - показник конкурентоспроможності товару за економічними параметрами;

ІЕП1, ІЕП2 - відповідні групові показники економічних параметрів порівнюваних товарів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару (Ікс) обчислюється:



(13.5)

Якщо Ікс > 1, то виріб, що аналізується, має конкурентні переваги щодо товару-еталона;

Якщо Ікс < 1, то він «програватиме» товару-конкуренту.

Тема 13.4. Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції. Стандартизація та сертифікація продукції.

Управління якістю - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Складові елементи механізму управління якістю продукції:



  • прогнозування і планування виробництва;

  • стимулювання виробництва продукції високої якості;

  • контроль за виробництвом;

  • стандартизація і сертифікація продукції.

Управління конкурентоспроможністю - це встановлення оптимального співвідношення між чинниками забезпечення конкурентоспроможності (якістю, ціною, системою збуту, обслуговуванням та ін.).

В результаті цього мають вирішуватись завдання:



  • поліпшення якості самої продукції;

  • зниження витрат на її виробництво;

  • підвищення економічності оперативності післяпродаж­ного обслуговування.

Ефективним засобом управління якістю і конкурентоспроможністю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації.

Нормативно-технічна документація:


  • міжнародні стандарти ISO серії 9000;

  • державні стандарти України;

  • галузеві стандарти;

  • стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

  • технічні умови;

  • стандарти підприємства.

Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює:

- встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

- встановлення норм, правил в галузі проектування;

- формування єдиної системи показників якості продук­ції, методів її контролю, випробувань, єдиних термі­нів і позначень;

- створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.



Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відпо­відності продукції певним вимогам та видачу певного документа-сертифіката. Сертифікат - це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації - УкрСЕПРО.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри (ДВЦ) з найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності. Аналогічним знаком позначається і сама продукція; він інформує споживачів про те, що продукція є сертифікованою за системою УкрСЕПРО.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту - центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Система державного нагляду передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення стандартів, норм і правил, а саме: матеріальну відповідальність у формі штрафів, розміри яких коливаються від 25 до 100% варто­сті невідповідної стандартам продукції. Суми штрафів роз­поділяються таким чином:

60% - у Державний бюджет;

30% - у позабюджетні фонди місцевих органів влади;

10% - у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної та науково-дослідної бази.
Тема 13.5. Економічна ефективність підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та шляхи її підвищення.

Економічна ефективність поліпшення якості продук­ції характеризується розміром додатково отриманого при­бутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (Ея) обчислюється за формулою:

, грн (13.6)

де П - приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.;



К - питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.;

Nя - обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо поліпшення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (Пя):



, грн, (13.7)

де Ц1, Ц2 - відповідно, ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.;



С1, С2 - собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.



Сумарний річний економічний ефект від підвищення яко­сті продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):

, грн, (13.8)

Річний економічний ефект у виробника продукції поліпшеної якості (Ев) може бути також обчислений як різ­ниця приведених витрат на виробництво продукції поліп­шеної і попередньої якості:

, грн. (13.9)

де С1, С2 - собівартість виготовлення одиниці продукції, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.;



К1, К2 - питомі капіталовкладення у виробництво продукції, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від'ємне значення, тому підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити необхідний рівень рентабельності виробництва. В такому разі економічний ефект можна обчислити як Пя.



Річний економічний ефект у споживачів продукції більш високої якості (Ес) може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних затрат:

, грн. (13.10)

Де К1, К2 - питомі капітальні вкладення на придбання й експлуатацію виробів, відповідно, попередньої і підвищеної якості, грн.;



С1, С2 - річна сума експлуатаційних витрат по виробах, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.;

0 - коефіцієнт еквівалентності (спряження) старої продукції новій щодо корисного ефекту (продуктивності, строку служби і т. п.).

У ряді випадків при поліпшенні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується строк служби нового виробу. В такому разі річний економічний ефект (Ер) може бути обчислений за формулою:

, грн. (13.13)

де Сс, Сн - собівартість одиниці старого і нового виробу, грн.;



Тс, Тн - строк служби старого і нового виробу, років.

У деяких галузях промисловості якість продукції оціню­ється за сортами за допомогою коефіцієнтів сортності (Кс):



, грн. (13.12)

де N1, N2 - відповідно, випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць.



Можливі шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції поділяються на:

- виробничо-технічні (вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комп­лектуючих, поліпшення стандартизації);

- організаційні (вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і вироб­ничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва);

- економічні (система прогнозування і планування яко­сті, встановлення прийнятних для виробника і спо­живача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

- соціальні (правильна кадрова політика, створення на­лежних умов праці і відпочинку, мотивація праці, ак­тивізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якіс­ної конкурентоспроможної продукції.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка