Лекція 12 Тема: Оцінка фінансового стану страховика План Поняття фінансової надійності страховика



Скачати 184.88 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір184.88 Kb.

Лекція 12




Тема: Оцінка фінансового стану страховика




План


  1. Поняття фінансової надійності страховика

  2. Умови забезпечення платоспроможності страховика

  3. Страхові резерви та порядок їх формування

  4. Оцінка фінансового стану страховика


Література:

  1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. - Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.

  2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35

  3. Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.

  4. Галасюк В.В. Розрахунок показників платоспроможності за новим балансом// Фондовий ринок. – 2000. - №5.

  5. Фурсевич П. Деякі питання аналізу фінансового стану діяльності страхової компанії та окремих його елементів//Финансовие услуги. – 1999. - №1-2.




  1. Поняття фінансової надійності страховика

Особливість діяльності страховика визначає своєрідність страхового процесу, на вході і виході якого перебувають гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика і які сплачуються страхувальником наперед.

Зазначена особливість потребує певних гарантій щодо здатності страховика відповідати за свої зобов’язання перед страхувальниками.

Однією з гарантій є фінансова надійність страховика, яка пов”язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою.

Фінансова надійність характеризує здатність страховика виконувати прийняті страхові зобов’язання за договорами страхування і перестрахування.

Ознаками фінансової надійності страхових компаній є наявність фінансових ресурсів для розвитку як суб’єкта ринку (фінансова надійність) і платоспроможність.

Фінансова надійність страхових компаній забезпечується такими чинниками:


  1. розмір власних коштів;

  2. збалансований страховий портфель;

  3. страхові тарифні ставки;

  4. величина страхових резервів, адекватна сумі взятих на себе зобов’язань;

  5. розміщення страхових резервів;

  6. перестрахування.

Платоспроможність страховика – це здатність страховика виконати свої зобов’язання. Зобов’язання страховика складаються з 2 груп:

  1. зовнішні зобов’язання, тобто зобов’язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестрахувальниками, бюджетом;

  2. внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Основна складова зовнішніх зобов’язань – страхові зобов’язання, які забезпечуються за рахунок двох основних джерел – страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів. Досвід закордонних страховиків показує, що страховика можна вважати платоспроможним у тому випадку, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов’язання. До власних коштів страховика належать: статутний капітал, вільні резерви, які формуються за рахунок прибутку, резерви, які не пов’язані із зобов’язаннями, а також нерозподілений прибуток. Власні кошти страховика складаються із залучених коштів, страхових резервів, власних коштів (статутний капітал, спеціальні та резервні фонди, вільні резерви, нерозподілений прибуток). Власні кошти страховика утворюють запас платоспроможності.

Значний вплив на фінансову надійність має правильний розрахунок тарифних ставок та збалансованість страхового портфеля, які відображають реальну ціну ризику з урахуванням збитковості страхової суми на підставі сформованого страхового портфеля та статистичних даних про настання страхових подій за декілька років.

Страховий портфель характеризується:


  1. характером прийнятих на страхування ризиків та очікуваною ймовірністю їх настання;

  2. розміром сукупної страхової суми;

  3. кількістю укладених договорів страхування;

  4. кількістю діючих договорів страхування;

  5. числом застрахованих об’єктів;

  6. строком дії договорів;

  7. розміром страхових сум.

З метою забезпечення платоспроможності страхова компанія повинна прагнути до створення стабільного страхового портфеля шляхом укладення якомога більшої кількості договорів з найбільшою відповідальністю за кожним ризиком.

Достатність страхових резервів враховує вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу ризику.

Розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів враховує характер розподілу ризику, термін страхування, обсяг акумульованих коштів, необхідність в інвестиційному доході.

Перестрахування враховує вартість об’єкту страхування, незбалансованість страхового портфеля, коливання результатів діяльності страховика з метою передачі частки ризику партнеру та власного утримання зобов’язань. Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, імовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів а також від періоду та території покриття ризику.

Додержання страховиком перелічених чинників, які мають вплив на його фінансову надійність, є певною гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені кошти отримують від страховика запевнення щодо забезпечення страхового захисту.

Додатковими чинниками, які гарантують фінансову стійкість страховиків і захищають інтереси страхувальників виступають:



  1. страхові пули – об’єднують фінансові можливості щодо прийняття ризиків на страхування багатьох страховиків – членів пулу;

  2. спеціальні гарантійні фонди – створюються вольовим рішенням органів державного управління з метою забезпечення безумовності страхових виплат постраждалим. Їх мета – підвищити надійність страхового ринку.

  3. ЗУ “Про страхування” (ст. 32) передбачено, що з метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду і порядок використання коштів цього фонду встановлюється страховиками, які беруть у ньому участь. КМУ може приймати рішення про створення фондів страхових гарантій з напрямами страхування.


2. Умови забезпечення платоспроможності страховика

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватись певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:



  1. Наявність сплаченого статутного фонду;

  2. Наявність гарантійного фонду страховика;

  3. Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

  4. Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестрахування.

Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя в сумі еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя – 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25% загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду забороняється використовувати векселі, кошти страхових резервів, кошти одержані в кредит, позику під заставу, і вносити нематеріальні активи.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви (це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності).

ЗУ “Про страхування” зобов’язує страховика відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, в тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов’язаний формувати у порядку, передбаченому ЗУ “Про страхування”. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.

Нормативний запас платоспроможності страховика, які здійснює види страхування інші, ніж страхування життя дорівнює більшість з двох величин, які визначаються:


  1. Перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18.. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам.

  2. Друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50% страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов’язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат – на основі зобов’язань, що виконані.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов’язань, який визначається по кожному договору страхування життя, на 0,05.

Чинне законодавство зобов’язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхуання перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.

Система перестрахування організовується також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов’язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів та угод.

КМУ може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.


  1. Страхові резерви та порядок їх формування

Страхові резерви – це грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Це пов’язується з тим, що проведення страхування зумовлює зворотність страхового циклу, оскільки потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути достатнім для виконання страхових умов договору страхування.

Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями.

Страхові резерви поділяються відповідно до чинного законодавства України на такі види:



  1. Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов”зків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальником з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Вони дозволяють бачити страховику загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування.

Законодавством України передбачено формування таких технічних резервів за видами страхування:

  • Резерв незароблених премій - , який включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

  • Резерв збитків – це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування відповідно до правил формування та розміщення страхових резервів.

Відповідно до ЗУ “Про страхування” страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій – метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів в першому кварталі множиться на одну четверту, в другому – на одну другу, в останньому кварталі розрахункового періоду – на три четвертих, одержані добутки додаються.

В Україні законодавством також дозволено страховикам приймати рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виявлені але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.


  1. Резерв з страхування життя поділяють на:

  • Резерв довгострокових зобов”язань (математичні резерви);

  • Резерв належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов”язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя, передбаченою ЗУ “Про страхування”. Коти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна, тобто обліковуватись на окремому балансі.

Чинним законодавством може визначатись окремий перелік резервів по медичному страхуванню, страхуванню цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунку.

Розміщення страхових резервів страховик проводить з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності і диверсифікованості, що відповідають вимозі управління активами.




4. Оцінка фінансового стану страховика

З розвитком страхового ринку посилюється визначення ступеня надійності та платоспроможності страхових компаній, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати такі 4 головні речі:


  1. умови страхування (правила та договір страхування);

  2. розмір страхового тарифу;

  3. порядок виплат страхових виплат;

  4. реальний фінансовий стан страховика;

ЗУ “Про страхування” встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядковував види обов”язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Важливе місце у вирішення цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика та його стійкості.

Дослідження стійкості та надійності страхової компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто фінансового стану страховика.

Фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану:


  1. високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розрахуватися за своїми зобов”язаннями;

  2. високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами;

  3. високої рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії.

На сьогодні у вітчизняній науці і практиці не існує єдиного підходу до системи показників фінансової стійкості саме страхових компаній. У більшості методиках пропонується оцінювати фінансову стійкість страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якого суб”єкта господарювання з адаптацією їх до галузевих особливостей даної сфери. Найбільш адаптованою методикою можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за 2 напрямами:

  1. оцінка фінансової стійкості, виходячи з рівня покриття запасів і витрат джерелами коштів:

ЗЗ (СС+ ДЗ) – ЩС;

де, ОС основні засоби і необоротні активи, тис. грн.;

ЗЗ – запаси і витрати (підсумок другого розділу активу балансу);

СС – джерела власних коштів, тис. грн.;

ДЗ – довгострокові кредити і позикові кошти, тис. грн.


  1. оцінка фінансової стійкості компанії виходячи з рівня покриття основних засобів і необоротних активів джерелами коштів:

ОС  (СС + ДЗ) - ЗЗ

Саме виходячи з цих передумов виділяють 4 типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фнансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст. заг.), а саме:

ФСТ. заг. = ;

де, ФСТ. заг. – показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді;

Кд0 та Кд1 – коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Зсос0 та Зсос1 – коефіцєнти покриття запасів власними оборотними коштами відповідно у базовому та звітному періодах;

Кзс0 та Кзс1 – коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах;

Kna0 та Kna 1 – коефіцієнти постійних активів відповідно у базовому та звітному періодах;

Аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:



  1. рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;

  2. маржі прибутку страхової компанії;

  3. рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх динаміки, а також оцінюєтся вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля компанії. Поняття “страховий портфель” вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об”єктів або діючих договорів страхування на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і новоукладених, договорів з мінімальним і максимальним страховими сумами, групового страхування та індивідуального. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які знову укладаються.

Кінцевим етапом фінансового аналізу повинна бути оцінка ринкового профілю страхової компанії, яка може включати:


  1. оцінку ризику страхового ринку;

  2. оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;

  3. аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи оціночних показників фінансової стійкості страхової організації приводить до висновку, що успішне вирішення цієї проблеми можливе за умов:

  1. вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;

  2. адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;

  3. вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;

  4. створення можливостей для прогнозування та управління фінансової стійкістю страховика;

  5. створення в організаціній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення.

Тільки за умов забезпечення стійкості фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування.

В окремих методиках для того, щоб правильно обрати страхову компанію, а також щоб відстежити фінансовий стан страховика, пропонується визначення та оцінка таких показників:



  1. розмір і якість активів (основний індекатор рівня і ліквідності страховика);

  2. страуктура страхового портфеля страховика (перевага одного типу страхових ризиків у страховому портфелі значно підвищує імовірність здійснення значних страхових виплат, в підсумку – веде до фінансової нестійкості такого страховика);

  3. розмір статутного фонду і власного капіталу страховика та перспективи їхнього росту;

  4. прибутковість діяльності страховика, що дає можливість оцінити ефективність його роботи;

  5. поточні балансові показники страхової компанії та темпи їхнього росту;

  6. спвввідношення страхових платежів, що надійшли в компанію, і страхових виплат;

  7. фінансові показники страховика, що істотно впливають на його діяльність (досвід роботи на ринку, основні корпоративні клієнти, власники страховика, кадрова політика, регіональна мережа, основні перестраховики, аудитор, участь у державних і муніципальних програмах та ін.).

Більшість із названих показників наведена у фінансовій звітності, зокрема, балансі (форма №1), звіті про фінансові результати (форма №2) та примітка до фінансової звітності.

Найбільш важливими показниками для оцінки діяльності страховика є:



  1. показник “Актив”, який характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів – статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку тв інші пасиви.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів повинно бути якнайближче до коефіцієнту 1.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і нових коштів до розміру страхових резервів визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються страхові зобов”язання страховика. Показник співвідношення повинний дорівнювати або бути більший 1.



  1. показник “Основні засоби” характеризує розмір залишкової вартості (різиця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу) власних та отриманих на умоавх фінансового лізингу об”єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів за відповідними положеннями (стандартами).

  2. Показник “Довгострокові фінансові інвестиції” характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше 1 року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також включають фінансові інвестиції, які за відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

  3. Показник “Поточні фінансові інвестиції” характеризує розмір фінансових інвестицій на строк, що не перевищує 1 рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

  4. Показник “Грошові кошти та їх еквіваленти” характеризує розмір коштів в касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

  5. Показник “Власний капітал” - це сума капіталу, вільного від зобов”язань страховика і виконання, що є додатковою гарантією при відхиленні їхнього розміру від розрахункових величин. До складу власного капіталу входять статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за вийнятком несплаченого і вилученого капіталу.

Значне перевищення власного капіталу над статутним фондом говорить про прибуткову діяльність страховика у т. ч. можливість виплат дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

Перевищення статутного фонду над власним капіталом говорить про збитковість у діяльності страховика і вилучення частини статутного фонду або про наявність значної заборгованості засновників щодо сплати статутного фонду.



Значний розмір сплаченого статутного фонду говорить про зацікавленість власників у подальшому розвитк страховика.

  1. показник “Статутний фонд” визначає розмір сплаченого статутного фонду страховика та характеризує виконання ним вимог ЗУ “Про страхування”.

  2. показник “Страхові премії” характеризує розмір коштів, отриманих страховиком за договорами страхування, а також коштів, отриманих за договорами перестрахування, укладеними з іншими страховиками.

  3. показник “Темпи росту страхової премії” характеризує динаміку розвитку страхової компанії. При стабільній діяльності страхової компанії зміна надходжень страхових премій знаходиться в межах 25%. Різке збільшення темпів росту страхової премії означає зростання зобов”язань страховика, що повинно бути підкріплено достатнім обсягом власного капіталу. Значне зниження темпів росту страхової премії порушує збалансованість страхової діяльності, що може негативно позначитись на фінансовому стані страхової компанії.

  4. Показник “Страхові виплати” характеризує розмір коштів, фактично виплачених страховиком за страховими випадками, при цьому:

  • Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена за відшкодування збитків;

  • Страхове відшкодування, яке виплачується за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник або третя особа.

  1. показник “Страхові резерви” характеризує забезпечення страховиком майбутніх страхових виплат і розподіляється на:

  • резерв незароблених премій (включає частини від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, що не настали на звітну дату);

  • резерв збитків (включає зарезервовані, але ще не виплачені суми страхових відшкодувань за встановленими вимогами страхувальників);

  • резерви страхування життя (для страховиків, які продовжують виконання договорів страхування життя укладених до 15.11.1995р.).

  1. показник “Збезпеченість власними коштами” визначається як співвідношення показників власного капіталу та технічних резервів.

Показник відображає ступінь покриття власними коштами страховика страхових зобов”язань на випадок перевищення фактичних страхових зобов”язань над розрахунковими. Оптимальне значення показника  25%. Достатня наявність власних коштів страховика, вільних від зобов”язань, є чинником його фінансової стійкості.

  1. показник “Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів” визначається як співвідношення розміру інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів (резервів незароблених премій).

Показник визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються зобов”язання страхової компанії, в інвестиційних активах і коштах. Інвестиційні активи і кошти повинні відповідати чи перевищувати розмір страхових резервів. Найвність протилежної тенденції може означати розміщення засобів в неліквідних активах або в активах з високим ступенем ризику (дебіторська заборгованість, нематервальні активи, устаткуванні і матеріали).

14. показник “Частка страхових платежів, належні перестраховикам” характеризує ступінь участі страхової компанії в такій системі забезпеченя стійкості страхової діяльності як перестрахування ризиків. Оптимальне значення показника знаходиться в межах від 5 від 50% від валових показників страхових платежів. Значення показника нижче запропонованих меж може вказувати на практичну відсутність такого фактора забезпечення фінансової стійкості як перестрахування, а значення вище запропонованих меж може вказувати на високий рівень залежності надійності страхової компанії від партнерів по перестрахуванню

15. показник “Регіональна мережа” характеризує можливості страховика здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів, страхових брокерів), а також через відокремлені підрозділи (філії та представництва).

Філія страховика – це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну папку, яка повинна використовуватись згідно положення про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надано філії загальними зборами учвсників страховика в повному обсязі або з обмеженнями



Представництво страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє у відповідності з положенням про представництво, не має права займатись страховою, а також будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво викогує функції і задачі сприяння організації і здійсненню статутної дфяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка