Лекція 12. Прибуток та рентабельність в гірництві. Тема 12 Доходи підприємства та джерела їх формування



Скачати 200.96 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір200.96 Kb.
Лекція 12. Прибуток та рентабельність в гірництві.

Тема 12.1. Доходи підприємства та джерела їх формування

Дохід підприємства як економічний показник показує загальний результат здійснення всіх видів ді­яльності суб'єктом господарювання за певний проміжок часу при використанні наявних ресурсів підприємства. В залежності від повноти його відображення виділяється загальний дохід і чистий дохід підприємства.



Загальний дохід підприємства - сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в гро­шовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Загальний дохід підприємства складається із величини виручки від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та суми позареалізаційних операцій без вирахування податків з продажу .

Основною складовою доходу підприємства є виручка від реалізації продукції. Виручка від реалізації продукції - це обсяг грошових коштів, що надійшли на підприємство за певний проміжок часу в результаті здійснення операцій з продажу ви­готовленої ним продукції (товарів, робіт, послуг).

Загальний дохід підприємства має забезпечити фінансування розширеного відтворення на під­приємстві і, зокрема, покрити витрати на всі види діяльності, отримання прибутку та бути достатнім для виконання зобов'язань підприємства перед державою.



Чистий дохід підприємства складає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вира­хування податків з продаж, може бути використана на покриття витрат, споживання та інвестування. Тобто, чистий дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та надходженнями від позареалізаційних операцій без урахування податків (податку на додану вартість та акцизного збору тощо).

Загальний дохід показує весь розмір, а чистий дохід – реальну величину доходів підприємства.

Вся діяльність поділяється на два типи – звичайну та надзвичайну (рис.12.1). Тому підприємство перш за все має виділити доходи, отримані від звичайної діяльності і в результаті надзвичайних подій.










Рис.


12.1. Типи діяльності підприємства.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення в нормальних умовах.

До основних операцій, які враховуються при визначенні доходів від звичайної діяльності, можна віднести реалізацію продукції, розрахунки з постачальниками і замовниками, персоналом, банківськими установами, податковими органами. Забезпечувальними операціями із звичайної діяльності є списання знеціне­них запасів, переоцінка короткострокових інвестицій, економічні санкції по господарських договорах, за порушення податкового законодавства тощо.



Звичайна діяльність в свою чергу ділиться на три види – операційну, де виділяється основна та інші види, а також інвестиційну та фінансову (рис.12.2).


































Рис.12.2. Види звичайної діяльності підприємства.

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів.

Операційна діяльність - це види діяльності, заявлені в статутних документах підприємства. Доходи від операційної діяльності забезпечують основну частку доходу підприємств і надходять від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що є основною метою створення підприємства.

Відомі два методи визначення доходу - касовий метод та метод нарахувань.

При використанні касового методу доходом підприємства за певний період вважається сума грошових коштів, що надійшла від покупців протягом цього періоду в його касу або на розрахунковий рахунок за фактично відвантажену продукцію.

При використанні методу нарахувань до доходу підприємства за певний період відноситься вартість відвантаженої в цей період продукції, незалежно від її оплати.

В Україні визначення доходів підприємств здійснюється за методом нарахувань.

Доходи від іншої операційної діяльності формуються за операціями по:



  • реалізації іноземної валюти;

  • реалізації оборотних засобів;

  • здачі майна в операційну оренду;

  • отриманню штрафів, пені, неустойок і інших доходів;

  • списанню кредиторської заборгованості, по закінченні терміну позову;

  • отриманню грантів, асигнувань і субсидій.

Доходи від іншої діяльності включають доходи від фінансової та від інвестиційної діяльності підприємства, які в звітності поділені на дохід від участі в капіталі, інші фінансові та інші доходи.

Інвестиційна діяльність - це діяльність з придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною короткострокових високоліквідних фінансових інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Підприємство, здійснюючи інвестиційну діяльність, вкладає кошти в капітальне будівництво, купує та продає об’єкти нерухомості та обладнання, цінні папери інших підприємств з метою отримання доходу.

Дохід від інвестиційної діяльності формується в результаті:

1) реалізації фінансових інвестицій - грошових надходжень від продажу акцій, облігацій, векселів, інших боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств;

2) реалізації необоротних активів - грошових надходжень від продажу основних засобів, об'єктів незавершеного будівництва, нематеріальних активів;

3) реалізації майнових комплексів - грошових надходжень від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць;

4) отримання відсотків - грошових надходжень у вигляді відсотків за позики, надані іншим підприємствам, за фінансовими інвестиціями тощо;

5) отримання дивідендів - грошових надходжень у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або часток у капіталі інших підприємств;

6) інших надходжень - грошових надходжень від повернення авансів від не операційної діяльності та позик, наданих іншим підприємствам тощо.

При здійсненні інвестиційної діяльності підприємство несе витрати по аналогічних напрямках, які формували його доходи, а саме:

1) на придбання фінансових інвестицій;

2) на придбання необоротних активів;

3) на придбання майнових комплексів;

4) сплату відсотків;

5) сплату дивідендів;



      1. інші витрати.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Фінансова діяльність направлена на залучення коштів шляхом випуску акцій та облігацій, збільшення статутного капіталу, отримання кредитів та позик для забезпечення всіх видів діяльності підприємства.

Доходи від фінансової діяльності формуються в результаті:

1) надходжень власного капіталу - надходження грошових коштів від розміщення акцій та інших операцій;

2) отримання позик - надходження грошових коштів через утворення боргових зобов'язань;

3) інших надходжень - інші надходження грошових коштів, пов'язані з фінансовою діяльністю.



Надзвичайна діяльність – діяльність, при якій відбуваються події або операції, викликані надзви­чайними подіями, і які відрізняються від звичайної діяльності підприємства. Такими подіями є стихійні лиха, пожежі, аварії.

Таблиця 12.1. Склад доходів підприємства згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку

п/п.

Група доходів

Склад доходів

1

Дохід (виручка) від реалізації продукції

Сума оплати покупцями продукції (това­рів, робіт, послуг) за умови передачі їм ри­зиків і вигод, що пов'язані з правом влас­ності на об'єкт купівлі-продажу

2

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції

Різниця між доходом (виручкою) від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідними податками, зборами тощо (податок на додану вартість, акцизний збір тощо)

3

Інші операційні доходи

Дохід від операційної оренди активів, до­хід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дооцінка вартості запасів матеріальних цінностей, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), дохід від списання кредиторської заборгованості, отримані штрафи, пеня, неустойки, дохід від безоплатно отриманих оборотних акти­вів, дохід від реалізації тари тощо

4

Дохід від участі в капіталі

Дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства

5

Інші фінансові доходи

Дивіденди, відсотки та інші доходи, які отримані від фінансових інвестицій (крім доходів від участі в капіталі)

6

Інші доходи

Дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплек­сів; дохід від не операційних курсових різ­ниць та інші доходи, які виникають у про­цесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства

7

Надзвичайні доходи

Доходи, які отримані в результаті відшко­дування збитків від надзвичайних подій тощо



Тема 12.2. Поняття і види прибутку гірничих підприємств.

Узагальнюючим показником фінансових ре­зультатів діяльності підприємства є прибуток. В ньому синтезується результативність усіх видів діяльності підприємства. Прибуток підприємства як части­на вартості додаткового продукту є складовою доходу підприємства.

Прибуток є також джерелом самофінансування розширеного відтворення на підприємстві, матеріального за­охочення і здійснення соціально-культурних заходів. Об'єм прибутку є показником фінансового стану підприємства. І, навпаки, збиток є індикатором кризового стану. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів власникам.

Прибуток є розрахунковим показником, який показує загальний ефект від господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Прибуток як економічний показник визначається як різниця між обсягом доходу та сумою витрат на підприємстві за певний проміжок часу. Основними кількісними параметрами, що визначають його обсяг, є ціна та кількість реалізованої продукції і собівартість виробництва продукції.

Прибуток по аналогії з доходами та витратами класифікують і розраховують за видами діяльності.



Залежно від джерел утворення і економічної суті операцій розрізняють окремі види прибутку: операційний прибуток, прибуток від реалізації продукції, прибуток від фінансової діяльності, прибуток від позареалізаційних операцій, прибуток від іншої реалізації.

Операційний прибуток визнача­ється як різниця між операційними доходами і витратами.

Основну частку прибутку підприємство отримує від реалізації продукції, продажу майна та інших позареалізаційних операцій.



Прибуток від реалізації продукції утворюється від проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та податками (податком на додану вартість, акцизним збором, митними платежами і зборами та іншими обов'язковими зборами і платежами) і повною її собівартістю.

Прибуток від продажу майна формується від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств, тощо. Він визначається як різниця між ціною продажу об'єкта і його балансовою (залишко­вою) вартістю та витратами на продаж (демонтаж, транспортування, тощо).

Прибу­ток від позареалізаційних операцій складається з прибутку від пайової участі в спільних підприємствах, здачі майна в оренду, дивідендів на цінні папери, доходів від володіння бор­говими зобов'язаннями, роялті, надходження штрафів, відсотків на суми коштів на банківських рахунках підприємства та ін. Величина цього виду прибутку розраховується як різниця суми коштів, одержаної підприємством від позареалізаційних операцій, та сумою витрат на ці операції та втрат від списання боргів і дебіторської забо­ргованості, збит­ків від стихійних лих.

Прибуток від іншої реалізації - це прибуток від реалізації зайвих матеріа­льних цінностей.

Прибуток від фінансової діяльності - це прибуток від операцій по забезпеченню фінансовими ресурсами власного капіталу (емісія акцій, облігацій та інших цінних паперів, залучення і погашення кредитів, торгівля цінними паперами, борговими зобов'язаннями, на­дання фінансових послуг.

Прибуток від інвестиційної діяльності – прибуток від операцій по придбанню (будівництву) і продажу необоротних активів, а також від короткострокових фінансових інвестицій.

Важливою класифікаційною ознакою є повнота відображення величини прибутку. Тому в процесі формування прибутку виділяють валовий (балансовий) прибуток і чистий прибуток.

Валовий (балансовий) прибуток - це увесь прибуток підприємства, отриманий від усіх видів діяльності підприємства до оподаткування. Валовий (балансовий) прибуток — це алгебраїчна сума всіх прибутків і зби­тків підприємства. Ця величина прибутку свідчить про обсяг ресурсів, які є у розпорядженні підприємства і можуть бути джерелом задоволення економічних інтересів держави, власни­ків та працівників. Валовий (балансовий) прибуток розраховується як різниця між чистим доходом та собівартістю реалізованої продукції.

Чистий прибуток – це різниця між балансовим прибутком та податком на прибуток та іншими податковими і не­податковими платежами за рахунок прибутку.

Крім того, виділяють інші різновиди прибутку під­приємства.



За ознакою періоду формування розрізняється прибуток попереднього, звітного та планового періоду.

За ознакою наявності інфляційного впливу виділяється номіна­льний прибуток (розрахований на базі фактичних цін) і реальний прибуток (визначений за цінами з врахуванням індексів інфляції).

Залежно від закінченості процесу використання розрізняється прибуток розподілений (використаний на даний момент) і не­розподілений (який на да­ний момент залишається невикористаним).

Залежно від джерел формування приросту розрізняється прибуток “низької якості» (сформований за рахунок зростання цін) і “високої якості» (отриманим за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зниження витрат виробництва і т.д.).

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку важливо виділити маржинальний прибуток - різницю між чистим доходом та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції, який є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства.

Величина чистого прибутку показує реальну його величину, що поступає у розпорядження підприємства.

Прибуток, що залиша­ється на підприємстві, спрямовується на створення резервного фонду, фонду розвитку виробництва, фондів матеріального заохочення та соціального розвитку та інші цілі у відповідності до статутних документів.



Резервний фонд використовується для забезпечення стабільності роботи підприємства - покриття невідшко­дованих збитків від стихійного лиха, нестач власних обо­ротних активів, погашення безнадійної дебіторської заборгованості, ви­плати дивідендів по привілейованих акціях у разі отримання збитків та інше.

Фонд розвитку виробництва спрямовується на закупівлю нового обладнання та машин, інші напрями по забезпеченню розвитку виробництва, створення фінансових джерел удосконалення його матеріально-технічної бази, підвищення технічного рівня виробництва, модернізацію, онов­лення, здійснення інвестицій та інновацій, тощо.

Фонд матеріального заохочення використовують на економічне стимулювання - преміювання, оплату виконаних особ­ливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винаго­роди робітникам, тощо.

Фонд соціального розвитку спрямовується на соціальні заходи - будівництво житла і об'єктів культурно-побутового обслуговування, утримання будівель і споруд, призначених для культур­но-освітньої і оздоровчої роботи серед робітників підприємства, утри­мання дитячих дошкільних та інших установ, які перебувають на балансі підприєм­ства.

Прибуток може використовуватись і на інші цілі - по­криття сум штрафів і пені за пору­шення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середовища, податкового законодавства за платежами до бюджету та цільових фондів, для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі, сплату відсотків за прострочені кредити тощо.

Тема 12.3. Показники та чинники підвищення ефективності гірничого підприємства.





































Рис.12.3. Напрями збільшення фінансово-економічних результатів

До зовнішніх факторів, які не залежать від діяльності підприємства, відносять природні умови, державне регулювання параметрів діяльності підприємства (цін, тарифів, податкових ставок тощо), розвиток ринкових відносин, загальний стан економіки, інфляційні процеси, законодавство, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, товарну та ринкову кон’юнктури щодо збуту продукції, придбання засобів та предметів праці, попит та пропозицію, рівень конкуренції, поведінку конкурентів, постачальників, споживачів та інше.

До внутрішніх факторів відносять такі, на які підприємство може впливати та контролювати. За сферою дії ці фактори поділяють на виробничі та позавиробничі. Основними внутрішніми факторами є рівень витрат виробництва, обсяг реалізації, доля ринку товарів, якість товарів, конкурентоспроможність товарів, стратегія та політика ціноутворення на підприємстві, технічний та організаційний рівень виробництва та інші. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо (обсяг, асортимент, собівартість, ціна продукції) , так і опосередковано (післяпродажний сервіс, реклама, стан виробничого обладнання, забезпеченість власним капіталом).

Виробничі фактори визначають вплив виробничих ресурсів (землі, праці, капіталу) на прибуток. За характером дії їх відносять до екстенсивних та інтенсивних.

Фактор відносять до екстенсивного, якщо збільшення прибутку відбувається за рахунок кількісного росту обсягів його залучення у виробництво – кількісного нарощування основних та оборотних фондів, фінансових ресурсів, трудових ресурсів, робочого часу і т.д.



Інтенсивним вважають фактор, вплив якого на отримання прибутку відбувається в результаті якісних змін - вдосконалення технології виробництва, впровадження нововведень, підвищення продуктивності праці, більш ефективного використання активів тощо.

До позавиробничих факторів відносять екологічну діяльність підприємства, діяльність по створенню соціальних умов праці, побуту та ін.

Крім того, серед усієї сукупності факторів слід виділяти якісні (соціа­льно-психологічний клімат трудового колективу) та кількісні фактори ( вартість залучених ресурсів та капіталу і т.д.).

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства формується внаслідок взаємодії багатьох компонентів як з позитивними, так і з негативними значеннями. Він синтезує в собі фінан­сові результати роботи підприємства від різних сфер діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом забезпечення функціонування та розвитку підприємства, сплати податків державі. У збільшенні величини прибутку зацікавлені як власники підприємств, так і держава. Вся діяльність підприємства спрямована на забезпечення зростання цього показника.


Тема 12.4. Показники рентабельності.

Показником прибутковості є також рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (до­хідності) роботи підприємства і визначається відношенням прибутку до витрачених ресурсів.

Розрізняють:

- рентабельність окремих видів продукції ( Рі ):

Рі = ( Ці – Сі ) · 100% / Сі ;

де Ці , Сі - відповідно ціна і повна собівартість і-го виро­бу, грн.

- рентабельність продукції ( P п ) характеризує ефектив­ність витрат на її виробництво та збут і обчислюється:

P п = ( П реал. / С реал. ) · 100%

де С реал. - повна собівартість реалізованої продукції, грн.

- рентабельність виробництва може бути загаль­ною ( Рв..заг. ) і розрахунковою ( Р в. розр. ) .

Ці величини обчислюються за формулами:

Р в. заг. = П бал. · 100% / ( ОФ сер. + ОФноз. )

Р в. розр. = П чист. · 100% / ( ОФ сер. + ОФноз. )

Границі рентабельності не встановлюються, а основними чинниками підвищення рентабельності можуть бути:

а) при оцінці рентабельності виробництва:



- ріст прибутку;

- зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

б) при оцінці рентабельності окремих видів продукції:


- зниження собівартості виробів.
Тема 12.5. Методика визначення фінансово-економічних результатів

Мета розрахунку показників фінансово-економічних результатів - ви­значити повноту та якість їх отримання, оцінку динаміки абсолютних і відносних показників, з’ясувати спрямованість, ступінь впливу окремих факторів на зміну прибутку, виявити та оцінити можливі резерви їх зростання.

Основні завдання оцінки фінансово-економічних результатів:

1) оцінка динаміки показників прибутку;



  1. виявлення резервів підвищення результатів діяльності підприємства та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

  2. аналіз розподілу і використання прибутку

Схематично процес формування фінансово-економічних результатів діяльності підприємства представлено на рис. 12.4.

Порядок визначення фінансового результату підприємства можна поділити на три етапи:



  1. розрахунок прибутку (збитку) від операційної діяльності;

  2. обчислення фінансового результату підприємства з урахуванням його фінансової та інвестиційної діяльності;

  3. визначення чистого прибутку (збитку) підприємства.

Розрахунки включають наступні кроки:

1. Визначення чистого доходу (ви­ручки) від реалізації продукції підпри­ємства шляхом зменшення доходу (виручки) від реалізації продукції на податок на додану вартість, акцизний збір, інші відрахування з доходу

2. Визначення валового прибутку (збитку) підприємства шляхом зменшення чистого доходу на ви­робничу собівартість реалізованої продукції.























Рис. 12.5. Взаємозв'язок доходу, податків, витрат та прибутку підприємства

3. Обчислення фінансового результату (прибутку або збитку) від операційної діяль­ності відбувається шляхом спочатку збільшення валового прибутку (збитку) на суму інших операційних доходів, а потім його зменшення на величину адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

4. Визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства до оподат­кування шляхом коригування фінансового результату від операційної діяльності підприємства на суми до­ходів та витрат, що пов'язані з інвестиційною .

5. Визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства шляхом зменшення величини фінансового результату від звичайної діяльності до оподат­кування на суму податку на прибуток.

6. Визначення чистого прибутку підприємства шляхом коригування фінансового результату від звичайної діяльності підприємства на величину доходів та витрат і податки з надзвичайного прибутку.



Загальний дохід - сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в гро­шовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції відповідних подат­ків, зборів, знижок тощо.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю продукції.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, тобто це та частина виручки, що залишається в під­приємства після покриття всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операцій­ного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатку­вання визначається як сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових і інших доходів, фінан­сових та інших витрат (збитків).

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різни­ця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і су­мою податків з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного при­бутку.

Основні функції прибутку:



  • прибуток, як основа інноваційних рішень;

  • прибуток, як мірило успіху діяльності підприємства;

  • прибуток, як джерело самофінансування і розвитку;

  • прибуток, як винагорода власникам підприємства.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка