Лекція 11. Фінансово-економічні результати діяльності гірничого підприємства



Скачати 96.95 Kb.
Дата конвертації05.12.2016
Розмір96.95 Kb.
Лекція 11.Фінансово-економічні результати діяльності гірничого підприємства

Сутність та основні завдання фінансової діяльності підприємства. Показники оцінки фінансового стану підприємства. Фінансовий план гірничого підприємства. Показники та чинники підвищення ефективності виробництва.


Тема 11.1. Суть і основні завдання фінансової діяльності підприємства.
Підприємство виробляє продукцію, від її реалізації воно отримує грошові кошти. Ці кошти використовуються для оплати сировини, енергії, обладнання і т.д.

Формування і використання грошових фондів супроводжується складними та багатоплановими відносинами підприємства з:



  • державними структурами ( органи оподаткування);

  • комерційними банками;

  • підприємствами постачальниками і споживачами;

  • з персоналом підприємства.

Система економічних відносин, завдяки якій в плановому порядку створюються і використовуються грошові фонди, називається фінансами підприємства.

Фінанси підприємства є частиною фінансів галузі країни і виконують дві функції:



  • відтворювальна – забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами;

  • контрольна функція за діяльністю підприємства.

Основні принципи (завдання) фінансової діяльності підприємства:

- вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;



  • вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;

  • збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі;

  • забезпечення своєчасності розрахунків;

  • підтримання необхідної ліквідності.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє в залежності від джерел коштів.

Форми фінансування підприємств:



  • кредит (грошовий і майновий);

  • випуск цінних паперів (акцій і облігацій);

Спеціальні форми довгострокового кредитування:

  • оренда;

  • лізинг (оперативний і фінансовий) – довгострокова оренда машин, обладнання, транспорту, споруд.

Методами організації фінансової діяльності підприємства бувають:

  • комерційний розрахунок;

  • неприбуткова діяльність;

  • кошторисне фінансування.


Тема 11.3. Фінансовий план підприємства.
Інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план.

Основна мета фінансового плану підприємства – узгодження доходів з витратами у плановому періоді.

Головним елементом фінансового плану є баланс, який складається з двох частин:


  • активної;

  • пасивної.

Актив відображає все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу.

Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу.

Актив включає такі розділи:


  1. Необоротні активи.

  2. Оборотні активи.

  3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив включає:

  1. Власний капітал.

  2. Забезпечення витрат і платежів.

  3. Довгострокові зобов'язання.

  4. Поточні зобов'язання.

  5. Доходи майбутніх періодів.

В умовах ринку метою функціонування будь-якого підприємства є виготовлення і реалізація продукції для задоволення ринкових потреб та отримання певної суми прибутку, який вагомо впливає на фінансовий стан підприємства.

Тема 11.4. Показники оцінки фінансового стану підприємства.


Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників:

  • ліквідності;

  • платоспроможності;

  • прибутковості;

  • ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності ( К л. заг.) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів ( А пот. ) до поточних зобов'язань ( З пот. ):

К л. заг = А пот / З пот.


Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на грошову одиницю поточних зобов'язань.

При К л. заг < 2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока й існує певний фінансовий ризик.

При К л. заг > 3 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатися від 1,2 до 2,5.

Коефіцієнт термінової ліквідності ( К л. терм.) – це відношення активів високої ліквідності ( А лікв. ) до поточних зобов'язань:
К л. терм = А лікв. / З пот.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( К л. абс.) характеризується відношенням грошових засобів ( Г ) та короткострокових цінних паперів ( Ц п ) до поточних зобов'язань:

К л. абс = Г +Ц п / З пот.


Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 - 0,25.

Показники платоспроможності. Платоспроможність підприємства – це здатність виконувати свої коротко- та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності (фінансової стабільності) (К п/с ) обчислюється:

К п/с = ( К вл. / З заг. ) · 100%;


де К вл. – власний капітал (статутний фонд), грн.;

З заг - загальні зобов'язання підприємства (зобов'язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов'язання), грн.

Коефіцієнт заборгованості ( К заборг. ) визначається:


К заборг. = 1 - К вл / З зовн. ;
де З зовн – зовнішні зобов'язання підприємства, грн.

Нормальним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефектив­ність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного загального доходу.

Прибутковість інвестицій у фірму ( П і ) можна визначи­ти як відношення прибутку після сплати податків ( П р ) до загальної суми інвестицій ( І ):

П і = ( П р / І ) · 100%

Чим вищим є прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвести­цій має бути не меншим, ніж дохідність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику (придбан­ня цінних паперів тощо).

Крім того, обчислюється:

- коефіцієнт прибутковості власного капіталу:

П к. вл. = ( П чист. / К вл ) · 100%
- коефіцієнт прибутковості активів ( П акт. ):

П акт. = ( П чист. / А заг. ) · 100%


де П чист. - чистий прибуток підприємства, грн.;

А заг. - загальна сума активів підприємства, грн.

Якщо останній коефіцієнт є меншим за процентну став­ку по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підпри­ємства є незадовільним.

Показником прибутковості є також рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (до­хідності) роботи підприємства і визначається відношенням прибутку до витрачених ресурсів.

Розрізняють:

1. Рентабельність окремих видів продукції ( Рі ):
Рі = ( Ці – Сі ) · 100% / Сі ;
де Ці , Сі - відповідно ціна і повна собівартість і-го виро­бу, грн.
2. Рентабельність продукції ( P п ) характеризує ефектив­ність витрат на її виробництво та збут і обчислюється:

P п = ( П реал. / С реал. ) · 100%

де С реал. - повна собівартість реалізованої продукції, грн.


  1. Рентабельність виробництва може бути загаль­ною ( Рв..заг. ) і розрахунковою

( Р в. розр. ) .

Ці величини обчислюються за формулами:


Р в. заг. = П бал. · 100% / ( ОФ сер. + ОФноз. )
Р в. розр. = П чист. · 100% / ( ОФ сер. + ОФноз. )

Границі рентабельності не встановлюються, а основними чинниками підвищення рентабельності можуть бути:

а) при оцінці рентабельності виробництва:

- ріст прибутку;

- зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

б) при оцінці рентабельності окремих видів продукції:


- зниження собівартості виробів.

Показники ефективності використання активів харак­теризують оборотність фіксованих активів: фондовіддача, оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів.

Оборотність основних засобів ( О оз ) обчислюється як співвідношення між обсягом реалізації ( В реал. ) та фіксова­ними і нематеріальними активами ( А фікс ):
О оз = В реал. / А фікс.

Цей показник показує, скільки грошових одиниць про­дукції реалізовано на одну грошову одиницю основних за­собів (фондовіддачу).

Оборотність активів ( О а ) обчислюється:
О а = ( В реал. / А заг. ) ·100%.
Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства.
Тема 19.5. Показники та чинники підвищення ефективності виробництва.
Ефективність виробництва – це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці та робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення.

Розрізняють результат самого процесу виробництва, який може виступати у формі чистої продукції підприємства, прибутку, і кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства, який, крім обсягів виготовленої продукції, враховує її споживчу вартість, значимість для суспільства.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Кількісне вираження цього критерію відображається через систему показників економічної ефективності виробництва, яка містить такі групи показників:


  1. Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва (рівень задоволення потреб ринку, виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів, витрати на одиницю товарної продукції, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва, народногосподарський ефект від використання одиниці продукції).

  2. Показники ефективності використання живої праці (трудомісткість одиниці продукції, відносне вивільнення працівників, темпи росту продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, коефіцієнт ефективності використання робочого часу, економія фонду оплати праці, випуск про­дукції на 1 грн. фонду оплати праці).

  3. Показники ефективності використання основних ви­робничих фондів (фондовіддача основних фондів, фондоміст­кість продукції, рентабельність основних фондів, фондовіддача активної частини основних фондів).

  1. Показники ефективності використання матеріальних
    ресурсів (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефі­цієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія мате­ріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини).

  2. Показники ефективності використання фінансових коштів (коефіцієнт оборотності обігових коштів, тривалість одно­го обороту нормованих оборотних коштів, відносне вивільнення обігових коштів, питомі капіталовкладення, капіталовкладення на одиницю введених потужностей, рентабельність інвестицій, строк окупності інвестицій).

  3. Показники якості продукції (економічний ефект від поліп­шення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам, тощо).

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збіль­шення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукуп­них витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні чинники підвищення ефективності виробництва — це підвищення його технічного рівня, вдосконален­ня управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ре­сурсів та інші.



Економічна ефективність діяльності підприємства без­посередньо пов'язана із соціальною ефективністю цієї ді­яльності, оскільки результати роботи підприємства є базою для вирішення цілого ряду соціальних проблем. Соціальну ефективність слід розглядати як на рівні окремо взятого підприємства (локальна ефективність), так і на загально­державному чи муніципальному рівнях. Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а також ті, які не піддаються прямому кількісному вираженню.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка