Лекція 11. Американська зона геополітичного впливу



Скачати 82.28 Kb.
Дата конвертації24.11.2016
Розмір82.28 Kb.
ЛЕКЦІЯ 11. АМЕРИКАНСЬКА ЗОНА ГЕОПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ
План:

  1. Північноамериканська інтеграція.

  2. Поле геостратегічних інтересів США.

  3. Геостратегічні пріоритети Канади і Мексики.

  4. Бразилія – новий регіональний лідер.


1. Північноамериканська інтеграція

Північноамериканський центр сили, який нині репрезентує потужне інтеграційне ядро — Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), є найвпливовішим суб'єктом світогосподарських відносин. Його потенціал визначається найбільш містким у світі ринком з насе­ленням близько 450 млн. чол. та річним обсягом ВВП 14 трлн. дол. Потенціал північноамериканського центру сили зумовлений передусім могутністю США.

Нова ера нарощування могутності північноамериканського центру си­ли почалася із підписання у 1988 р. угоди про вільну торгівлю між Канадою і США. Ця угода фактично стала лише актом констатації вже наявної інтеграції. В 1993 р. США, Канада та Мексика підписали тристоронню угоду про вільну торгівлю (НАФТА).

Ініціатива США щодо створення блоку країн Північної Аме­рики була зумовлена двома основними причинами. По-перше, США побоювалися конкуренції з боку ЄС та АСЕАН, що динамічно розвивалися. НАФТА могла стати противагою цим інтеграційним утворенням. По-друге, США вбачали загрозу з боку периферійних районів з дешевою робочою силою.

Звернення США до найближчих сусідів, як стверджують при­хильники континенталізму, посилить здатність США конкурувати з європейцями та японцями. Американський бізнес має поєднати недорогу робочу силу Мексики (а то й країн Центральної Амери­ки) з технічно досконалішими американськими технологіями.

Цілі США:



  • розширення доступу американської продукції на зовнішні ринки Мексики та Канади, які характеризуються високою аб­сорбційною здатністю;

  • розширення доступу до відносно дешевих і багатих природних ресурсів Канади й Мексики;

  • вирішення внутрішніх суспільних проблем, пов'язаних з припливом мексиканських нелегальних іммігрантів.

Канада мала на меті:

  • усунення протекціоністських бар'єрів США для канадських товарів;

  • реструктуризацію свого господарського комплексу шляхом посилення дії об'єктивних ринкових механізмів (через поси­лення конкуренції);

  • отримання необмеженого доступу для канадських товарів та інвестицій на мексиканський ринок.

Мексика здобула гарантований доступ до американського ринку, куди спрямовується близько 80 % її експорту. НАФТА стала структу­рою, яка стримувала протекціонізм США щодо мексиканських товарів. Крім того, промислова реконструкція, спричинена поси­ленням інвестиційного процесу у південному напрямку, мала сприяти економічному зростанню Мексики.

Прагнення до зміцнення могутності США втілилися в ідеї ство­рення Панамериканської зони вільної торгівлі шляхом поступового розширення НАФТА за рахунок країн Латинської Америки. Чилі була формально запрошена стати кандидатом у чле­ни НАФТА, за нею мали йти інші країни, зокрема Аргентина. Оче­видно, що за такого підходу Вашингтон діставав можливість справ­ляти вплив на країни, які бажали приєднатися до НАФТА, з метою отримання від них односторонніх поступок.

Суттєвим стимулом для розвитку співпраці США з латиноамериканськими державами є торговельні угоди. У квітні 1998 р. Президент США і керівники 33 країн Західної півкулі по­чали переговори про створення зони вільної торгівлі в Америці (ФТАА). В останні роки країни Латинської Америки активізували взаємне співробітництво, інтерес до роз­витку торговельних відносин з ними виявляють країни ЄС, які є серйозними конкурентами США у цьому регіоні.
2. Поле геостратегічних інтересів США

США займають центральне положення на Північноамериканському континенті, оскільки мають найбільше сусідів першого порядку. На геополітичній осі «Північ— Південь», яка проходить через Північно- та Південноамериканський континент, США також належить центральне положення.



Орієнтирами глобальної геостратегії США є:

  • забезпечення глобальної конкурентоспроможності держави;

  • послаблення негативних тенденцій у міжнародній позиції країни, таких як зменшення її частки у світовому промисло­вому виробництві, зниження продуктивності праці тощо;

  • утримання світової першості;

  • збереження власної зверхності шляхом зміцнення амери­канської безпеки, просування своїх інте­ресів і принципів у всьому світі; підтримка балансів на регіональному рівні на користь США; домінування в тих регіонах, які США вважають життєво важливими; стримування екс­пансіоністських тенденцій місцевих претендентів на геге­монію в окремих регіонах шляхом створення коаліцій (позиція інтервенціоналістів);

  • боротьба з міжнародним тероризмом.

Надзвичайну роль у зміцненні геополітичних позицій США відіграє північноамериканська інтеграція. Хоча завдяки своїй політичній, економічній, військовій могутності США мають геополітичне положення, в радіусі якого — весь світ, НАФТА для цієї країни є сферою реалізації життєво важливих інтересів.

Геостратегічні інтереси США в Євразії та Азійсько-Тихооке­анському регіоні виявляються в існуванні складної системи коаліцій і союзів, ініційованих головним чином США.


Рис. 6. Поле геостратегічних інтересів США


В короткостроковій перспективі США заінтересовані в зміц­ненні й збереженні «геополітичного плюралізму» на карті Євразії. Це має попередити появу ворожої коаліції, яка змогла б кинути виклик провідній ролі США. А в середньостроковій перспективі потрібен пошук важливих і в стратегічному плані спільних парт­нерів, які здатні були б створити під керівництвом США транс'євразійську систему безпеки.

Для того щоб конкурувати з Європою та Азією, які до цього і були у фокусі американських інтересів, і зберегти світове лідерство, Вашингтон сьогодні має активно співпрацювати з Ла­тинською Америкою в напрямі створення спільного ринку Західної півкулі. Деякі творці «фортеці Америка» вважають Канаду й Мексику лише першим редутом. США, на їхню думку, після підписання НАФТА повинні активізувати рух на південь і в ідеалі ввести всю Південну Амери­ку у сферу своїх першочергових інтересів.


3. Геостратегічні пріоритети Канади і Мексики

Канада через відносно менший, ніж у США, економічний потенціал має відповідно менші можли­вості зовнішньополітичного впливу. Композиційне положення Канади на Північноамерикансько­му континенті можна визначити як периферійне. Крім того, розташування цієї країни на геополітичній осі «Північ—Південь» також є периферійним. Суходільним сусідом першого порядку для Канади є лише США. Наявність спільного кордону зі США, який простягається в широтному напрямку більш ніж на 7 тис. км і майже не має природних перепон для комунікацій, ставить США у фокус геостратегічних інтересів Канади. США є важливим джерелом капі­талу, технології, а також ринком збуту продукції. Наявність ли­ше одного суходільного сусіда першого порядку звужує для Ка­нади можливість зовнішніх контактів.

Основними геополітичними фокусами для Канади є НАФТА, членом якої вона є, НАТО (Канада бере активну участь у роботі цієї організації), а також МЕРКОСУР, КАРИКОМ, ЦАСР.

Пріоритетне місце в зовнішньополітичній стратегії Канади посідають США. Події 11 вересня 2001 р. створили нову політич­ну ситуацію в канадсько-американських відносинах. Інтеграція країн посилюється в економічній, зовнішній, валютній і культурній сферах. Наприкінці 2001 р. партнери підписали два важливі документи: Спільну заяву урядів Канади і США про співпрацю з проблем безпеки на кордоні й регіональної міграції, що передбачає гармонізацію процедур прийому біженців, видачі віз громадянам іноземних держав, випуску однотипних пос­відчень для туристів; і канадсько-американську Декларацію про «розумний кордон», яка охоплює питання безпечного пересуван­ня людей і вантажів через кордон, модернізації транскордонної інфраструктури тощо. В цілому події 11 вересня 2001 р. послужи­ли каталізатором інтеграційних тенденцій у Північній Америці з широкого спектра питань у галузях спільного управління кордо­ном, обміну інформацією і взаємодії спецслужб, гармонізації по­літики у сфері імміграції.



Найдовший суходільний кордон зі США має також Мексика. Його значна протяжність, відсутність природних перепон для ко­мунікацій, тісне транскордонне співробітництво чималою мірою сприяють процесам інтеграції в Північній Америці. На Північно­американському континенті, а також на геополітичній осі «Північ—Південь» Мексиці належить транзитне положення між країнами Північної й Південної Америки.

Мексика, незважаючи на спроби диверсифікації своєї зовнішньоеко­номічної діяльності, проводить активний курс на розширення господарської взаємодії зі США. Важливою віхою у цьому про­цесі стала прийнята мексиканським урядом ще в 1965 р. Програма індустріалізації прикордонних районів, яка передбачала надання різноманітних пільг для створення іноземних складальних підприємств («макіладорас»). У результаті на кордоні зі США ви­никли тисячі іноземних, в основному американських, підпри­ємств. Після підписання в 1993 р. угоди про створення НАФТА Мексика лідирує серед країн, що розвиваються, за рівнем госпо­дарської взаємодії зі своїм північним сусідом.
4. Бразилія – новий регіональний лідер

Бразилія займає на міжнародній арені особливе місце. Ця «країна-континент» за своїми людськими та природних ресурсів, за рівнем і темпами розвитку економіки, науки і техніки, по «питомій вазі» у регіональних та глобальних справах постає в якості одного з провідних держав нової світової системи, що складається в XXI столітті.

Але акцентована спрямованість Бразилії у світове торгово-економічний і політичний простір порівняно недавній феномен, що дав про себе знати в результаті глибоких внутрішніх трансформацій і зрушень, що відбулися в останні два десятиліття. Саме господарські та політичні зміни, що забезпечили підйом і модернізацію країни, зробили можливим її активну участь у створенні сучасної архітектури міжнародних економічних і фінансових відносин. Бразилія, яку ще недавно називали «сплячим гігантом», «прокинулася» в геоекономічному і геополітичному сенсі. Про це свідчить багато що: її позиція з ключових проблем світової політики, міцне лідерство в Латинській Америці, участь у роботі Великої двадцятки, підключення до зустрічей Вісімки, все більш широка взаємодія з іншими «висхідними гігантами» в рамках групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай).

Особливо вагомих успіхів країна досягла в 2003-2010 рр. В період президентства Луїса Інасіо Лули да Сілви (Лули). Президент стверджує, що до 2020 р. Бразилія стане, як мінімум, п'ятої економікою світу. Тим самим визначений вектор і поставлені орієнтири подальшого сходження бразильської держави.

Зростання економіки дозволив Бразилії виступити на регіональній і світовій арені з більш сильних позицій, чітко заявити претензії на вагому роль у глобальних справах. Зараз з повною підставою можна говорити про нові геоекономічних і геополітичних параметрах міжнародного позиціонування бразильської держави. Одна з ключових геополітичних завдань Бразилії — згуртування південноамериканських держав, поглиблення двосторонніх відносин з сусідніми країнами і формування ефективних регіональних інститутів, здатних підсилити доцентрові тенденції, надати нового імпульсу інтеграційним процесам і підвищити вплив Латинської Америки на світовій арені. Лула орієнтував Ітамараті (бразильське міністерство закордонних справ) та інші державні установи на реалізацію конкретних проектів латиноамериканського співробітництва та досягнення ясних і відчутних результатів. З середини 2000-х рр. Бразилія є ініціатором розширення співробітництва Латинської Америки з державами Африки, Азії та арабського Сходу. Вона першою з латиноамериканських країн встановила відносини Стратегічної асоціацію з Європейським союзом і додала контактам з лідерами ЄС характер регулярних консультацій на вищому рівні з найважливіших міжнародних питань (третій саміт Бразилія — Євросоюз пройшов у жовтні 2009 р. у Стокгольмі). Особливе місце в глобальній стратегії уряду Лули зайняло участь у групі БРІК. Чергова зустріч лідерів чотирьох країн (15-16 квітня 2010 року, Бразиліа) є підтвердженням рішучості бразильської сторони підвищувати свій міжнародний «питома вага» у тому числі і за допомогою всебічного взаємодії з іншими висхідними країнами-гігантами. Все це відчутно змінює розклад сил у Західній півкулі, звужуючи геополітичні можливості Вашингтона, і позначається на процесі формування нового світопорядку.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка