Лекція 10 зупинення І закінчення досудового слідства



Скачати 149.83 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір149.83 Kb.
Лекція 10 ЗУПИНЕННЯ І ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства

2. Підстави та процесуальний порядок закінчення досудового слідства по кримінальній справі

3. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку

4. Дії прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком

5. Продовження строку досудового розслідування
1. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового слідства

Зупинення досудового слідства це вимушене тимчасове припинення особою, яка провадить слідство, процесуальної діяльності по кримінальній справі. У ст. 206 КПК передбачено такі обставини, через які можна зупинити досудове слідство,:

• невідоме місцезнаходження обвинуваченого;

• психічне або інше тяжке захворювання, яке перешкоджає закінченню провадження в справі;

• не встановлено особу, яка вчинила злочин.

За проектом КПК (стаття 280) досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у випадку, якщо:

– підозрюваний захворів на важку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

– підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

– наявна необхідність виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва.

Як випливає зі змісту закону, підстави зупинення провадження по справі пов’язані з неможливістю участі в кримінальному процесі обвинуваченого (особи, якій повідомлено про підозру). Однак, для зупинення досудового слідства не достатньо лише наявності вищезазначених підстав. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає також певні вимоги, умови, дотримання яких є обов’язковими для прийняття рішення про зупинення провадження по кримінальній справі. Окремі з них зазначені в ч.ч. 2, 3 ст. 206 КПК.

Особа, яка проводить слідство, зобов’язана виконати всі слідчі дії, що можливо виконати за відсутності обвинуваченого (допитати свідків, потерпілих, провести обшук, виїмку, експертизи, встановити характер та розмір шкоди, завданої злочином, виявити причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вжити заходів щодо їх усунення). Необхідно вжити всіх заходів для встановлення особи, яка вчинила злочин (поряд з слідчими діями використати всі оперативно-розшукові заходи). Зупиненню провадження у справі обов’язково має передувати пред’явлення обвинувачення або винесення постанови про притягнення як обвинуваченого.

Рішення слідчого про зупинення провадження по справі оформляють мотивованою постановою (ч. 4 ст. 206 КПК). Санкції прокурора про зупинення провадження по справі не вимагається, проте йому надсилають копію цієї постанови. Зупинення досудового слідства тягне за собою зупинення строків провадження по справі.

За проектом КПК досудове розслідування зупиняється мотивованою постановою прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається потерпілому, стороні захисту, які мають право її оскаржити слідчому судді. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.



Відновлення досудового слідства відбувається, якщо зникнуть умови, на підставі яких його було зупинено:

а) встановлено місце перебування обвинуваченого;

б) обвинувачений видужав;

в) встановлено особу, яка вчинила злочин.

Про відновлення досудового слідства слідчий складає мотивовану постанову, її копію надсилає прокуророві.

У період зупинення провадження досудового слідства можуть виникнути обставини, на підставі яких справа підлягає закриттю:

1) у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначених у ст.ст. 49, 106 КК України, а у випадках, зазначених у ч. 1 ст. 7 КПК, – і до закінчення цих строків;

2) у випадках, передбачених п.п. 4, 8, 10 і 11 ч. 1 ст. 6 КПК. Умови закриття справи, в якій слідство зупинено, визначено ст. 211 КПК.

За проектом КПК зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, коли підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у випадку скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.


2. Підстави та процесуальний порядок закінчення досудового слідства по кримінальній справі

Закінчення досудового слідства є заключним етапом діяльності слідчого і дізнавача, що характеризується сукупністю процесуальних дій, спрямованих на перевірку повноти, всебічності й об’єктивності зібраних по справі доказів, доповнення прогалин проведеного слідства, кінцеве оформлення слідчого провадження, оформлення висновків досудового слідства. Слідчий і дізнавач, підбиваючи підсумки, аналізують та оцінюють всю сукупність матеріалів справи, перевіряють їх всебічність і повноту.

Дійшовши висновків, що в процесі слідства виконано всі необхідні процесуальні дії щодо встановлення засобів доказування та з’ясування обставин справи, слідчий та дізнавач припиняють подальше збирання доказів, систематизують зібрані матеріали, формують висновки по справі. На цьому етапі визначається подальший хід справи на досудовому слідстві.

На підставі ст. 212 КПК досудового слідства закінчується:

• складанням обвинувального висновку;

• винесенням постанови про закриття справи;

• винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

За проектом КПК (стаття 283) особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов’язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру:

1) закрити кримінальне провадження, або

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст. 284 проекту КПК кримінальне провадження закривається, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3)  не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках передбачених цим Кодексом, – його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слідчий складає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1–2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Прокурор складає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.

У ст. 213 чинного КПК передбачено такі підстави для закриття кримінальної справи: наявність обставин, зазначених у ст. 6 КПК; недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Підстави для закриття кримінальної справи можна поділити на ті, що реабілітують, і ті, що не реабілітують. За підставами, що реабілітують, особу визнають невинуватою у вчиненні злочину, тобто повністю реабілітованою. До таких підстав слід віднести: відсутність події злочину; відсутність у діянні складу злочину; недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п.п. 1, 2 ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК). Всі інші підстави закриття кримінальної справи є такими, що не реабілітують, тобто винність особи у вчиненні злочину при закритті кримінальної справи підтверджено зібраними у справі доказами, але через передбачені законом обставини особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Про закриття кримінальної справи слідчий складає мотивовану постанову з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 130, 214 КПК. Копію постанови про закриття кримінальної справи надсилають прокуророві, особі, яку притягали до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої було порушено кримінальну справу, а також потерпілому та цивільному позивачеві (ч. 3 ст. 214 КПК). Постанову слідчого про закриття кри­мінальної справи можна оскаржити прокуророві у семиденний строк із дня отримання такого документа. Прокурор, до якого подано скаргу на постанову про закриття кримінальної справи, не пізніше тридцяти днів із дня її надходження, має право ска­сувати постанову про закриття справи та відновити досудове слідство, або залишити скаргу без задоволення, повідомивши про це особу, яка скаржилась. Відповідно до норм ст. 216 КПК. досудове слідство в закритій справі може бути відновлено у межах встановлених кримінальним кодексом строків дав­ності притягнення до кримінальної відповідальності.
3. Процесуальний порядок закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку

Визнавши досудове слідство закінченим та виконавши вимоги ст.ст. 217-222 КПК (ознайомлення потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача з матеріалами справи; оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення йому матеріалів справи; розв’язання клопотань, заявлених при ознайомленні з матеріалами справи: пред’явлення обвинуваченому та іншим учасникам процесу додаткових матеріалів справи), слідчий складає обвинувальний висновок.



Обвинувальний висновок процесуальний документ, у якому слідчий підсумовує проведене досудове слідство та оформляє обвинувачення особі чи особам, що складається з описової та резолютивної частини. В описовій частині зазначають:

• обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві;

• місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, та відомості про потерпілого;

- показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого їм обвинувачення, доводи, наведені ними на свій захист, і результати їх перевірки;

- наявність обставин, що обтяжують та пом’якшують їх від­повідальність.

При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.

У резолютивній частині обвинувального висновку наводять докладні дані про особу обвинуваченого (якщо їх кілька, то про кожного), коротко викладають суть пред’явленого обвинувачення, зазначають відповідні статті кримінального закону. Резолютивна частина має випливати із описової і містити висновки. які логічно виходять один з одного. Обвинувальний висновок підписує слідчий. Якщо обвинувачений не знає мови, якою складено обвинувальний висновок, йому необхідно перекласти на його рідну мову чи мову. якою він володіє (ч. 6 ст. 223 КПК).

До обвинувального висновку додають документи, які мають на меті полегшити та прискорити вивчення матеріалів кримінальної справи прокурором, суддями та іншими учасни­ками процесу (ст. 224 КПК):

- список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазначенням їх адрес і аркушів справи, де викладено їх показання;

- довідку про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного із обвинувачених, якщо вони заарештовані:

- довідку про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову, і можливості конфіскації майна;

- довідку про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Склавши та підписавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві (ст. 225 КПК).

За проектом КПК обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт повинен містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, що його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
4. Дії прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, прокурор зобов’язаний по закінченню слідства ще раз перевірити всі матеріали справи та звернути увагу на такі питання:

- чи зібрано в установленому законом порядку докази, які підтверджують те, що мало місце діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому:

- чи є в цьому діянні склад злочину;

- чи немає у справі обставин, що зумовлюють закриття справи;

- чи притягнуто як обвинувачених всіх осіб, що викриті у вчиненні злочину;

- чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

- чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку;

- чи правильно обрано запобіжний захід;

- чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

- чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню зло­чину, і чи вжито заходів щодо їх усунення;

- чи додержано органами дізнання і досудового слідства всіх вимог кримінально-процесуального закону (ст. 228 КПК).

Залежно від відповідей на ці питання, прокурор (або його заступник) має право прийняти одне з таких рішень:

1) за наявності достатніх підстав, затверджує обвинувальний висновок;

2) повертає обвинувальний висновок слідчому (органу дізнання) з письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;

3) закриває справу, склавши про це постанову з дотриманням вимог ст. 214 КПК;

4) якщо досудове слідство проведено повно та правильно, але в обвинувальному висновку є окремі неточності, з якими прокурор чи його заступник не згодні, вони вправі скласти новий обвинувальний висновок, а раніше складений із справи вилучають;

5) прокурор чи його заступник вправі також вилучити з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення і застосувати закон про менш тяжкий злочин. Якщо необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке, справу повертають слідчому для пред’явлення нового обвинувачення.

Строк розгляду прокурором справ, що надійшли з органів дізнання або від слідчого, - не більше п’яти днів (ст. 233 КПК).
5. Продовження строку досудового розслідування

Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку (дізнання) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку він може бути продовжений районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором.

Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину він може бути продовжений в межах, встановлених частиною другою статті 219 проекту КПК:

1) до трьох місяців – районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором;

2) до шести місяців – прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками;

3) до дванадцяти місяців – Генеральним прокурором України чи його заступниками.

Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців – внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців – внаслідок виняткової складності провадження.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні цього досудового розслідування. У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються: 1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного; 2) найменування (номер) кримінального провадження; 3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа; 4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; 5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу; 6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; 7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; 8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, що уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.

Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше через об’єктивні причини.

Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

У випадку необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в порядку, визначеному цим параграфом, в межах строків, встановлених частиною другою статті 219 проекту КПК.

Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у випадку, якщо слідчий, прокурор, що звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених частиною першою статті 296 проекту КПК, а також у разі, якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.



У випадку відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, що здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 проекту КПК: 1) закрити кримінальне провадження, або 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка