Лекція 10 (тези) інфляція



Скачати 61.51 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір61.51 Kb.

5-й (весневий) триместр

2003-2004 навч. рік

Лекція 10 (тези)

Лекція 10 (тези)

ІНФЛЯЦІЯ

A significant real cost of inflation is what it does to morale, to social coherence, and to people’s attitudes toward each other.”


Gardner Ackley, the University of Michigan

This society is built on implicit and explicit contracts … They are linked to the idea that the dollar means something. If you cannot depend on the value of the dollar, this system is undermined. People will constantly feel they’ve been fooled and cheated.”



Arthur Okun, the Brookings Institution
Inflation and war have always been bedfellows”.

[author unknown]


(cited from Schiller)

ВИЗНАЧЕННЯ І ВИМІРЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ
Інфляція

Інфляція (inflation) – це тривале (стале) зростання загального рівня цін на товари і послуги. Як правило, супроводжується зростанням обсягів виробництва і високим рівнем зайнятості.

При цьому не обов’язково, щоб зростали ціни на усі товари і послуги. На деякі з них ціни можуть лишатися на тому ж рівні, або навіть знижуватися.


Дефляція

Дефляція (deflation) – це тривале (стале) зниження загального рівня цін на товари і послуги. Як правило, супроводжується спадом виробництва та зростанням безробіття.
Вимірювання інфляції

Для вимірювання інфляції використовуються агрегатні індекси цін. Перш за все це – індекс споживчих цін:


∑P1Q0 / ∑P0Q0
Також можна використовувати ВВП-дефлятор:
∑P1Q1 / ∑P0Q1
Приклад:

 

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Базисні індекси цін (1998=100)

100

105

108

106

112

118

Ланцюгові індекси

100

105

103

98

106

105

Якщо ми маємо базисні індекси, наприклад, за 2002 та 2003 роки – відповідно 112% та 118%, то можемо почислити ланцюговий індекс за період 2002-2003 роки:

118 / 112 * 100 = 105%

Темп інфляції дорівнює:

(118 – 112) / 112 * 100 = 5%

З використанням т.зв. “правила 70” (rule of 701) можна почислити, за який період загальний рівень цін подвоїться, якщо збережеться саме такий темп річної інфляції:

70 / 5 = 14 (років).

ВИДИ ІНФЛЯЦІЇ
Монетно-грошова інфляція – виникала майже слідом за появою грошей, коли в обіг випускалися монети з усе меншим та меншим вмістом дорогоцінних металів.
Паперово-грошова інфляція – виникла з появою паперових грошей під час зародження капіталізму.

За темпами:
Повзуча (creeping inflation)– до 5-10% на рік. – Все нормально.2
Помірна – з 10% на рік до 10% на місяць. – Можна терпіти.3
Галопуюча (galloping inflation)– 10-50% на місяць. Домогосподарства та підпирємства починають шукати найбільш ефективні засоби запобігання знеціненню грошей.
Гіперінфляція (hyperinflation) – тисячі, десятки тисяч, а то й мільони відсотків на рік. Практично мало лишається способів “врятування” грошей. розповсюджується бартер. Виникає замкнуте коло: Ціни ростуть астрономічними темпами, робітники вимагають все більшого підвищення заробітної плати, знову зростають ціни і т.д.
В деяких джерелах галопуюча та гіпер-інфляція – тотожні поняття.

За ознакою передбачуваності
Передбачена (anticipated inflation) – в цьому випадку отримувачі доходів мають можливість пристосуватися до можливих наслідків очікуваної інфляції:


  • профспілки потребують внесення в трудові договори поправочних коефіцієнтів до заробітних плат з урахуванням очікуваного зростання вартості життя (cost-of-living adjustment, COLA);

  • кредитори встановлюють процентні ставки з урахуванням очікуваної інфляції.

Непередбачена (unanticipated inflation) – в цьому випадку можливі непередбачені втрати реальних доходів.




За причинами виникнення
Інфляція попиту (demand-pull inflation) – виникає внаслідок надмірного сукупного попиту.
Інфляція пропозиції (supply-side inflation) – виникає внаслідок зростання заробітної плати та / або цін на [інші] ресурси.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ
Наслідки інфляції умовн поділяють на мікро-наслідки та макро-наслідки.
Мікро-наслідки (micro consequences) – це, перш за все, перерозподіл доходів та багатства (а не загальне погіршення економічного добробуту). Виникають ці наслідки через те, що люди купують та продають різні комбінації товарів. І багато що залежить, як саме змінюються ціни на конкретні товари чи послуги.

Інфляція діє як податок: “Віднімає” дохід в одних людей та “віддає” його іншим людям.

Під час інфляції ціни на різні товари зростають неоднаково. Отже, не всі особи страждають однаково від інфляції.

Крім ефекту цін, має значення ефект доходу. Адже те, що є ціною для покупця, є водночас доходом для продавця.

Має значення і ефект багатства: Від інфляції виграє той, чиї активи дорожчають.
Макро-наслідки (macro consequences) – це, перш за все, невпевненіть (uncertainty), яка вражає суспільство в цілому. Зростання (так само як і зниження) загального рівня цін веде до затруднення процесу прийняття економічних рішень. За високим рівнем інфляції люди скорочують свої часові горизонти (people shorten time horizons). Наприклад, зменшується кількість вступаючих до вузів, тому що невідомо, чи буде можливість платити за навчання на протязі всього періоду перебування у вузі.

Крім того, під час високих темпів інфляції значно зменшується продаж товарів у кредит, що знижує попит на товари, тому що – через знецінення грошей – нелегко зібрати достатню суму для придбання цих товарів. Це веде до зменшення обсягів виробництва, інфляційного ВВП-розриву та безробіття.


Спекуляція. Процвітає посередницька діяльність: Купівля з метою перепродажу. Як наслідок – занепад виробничої діяльності. А отже – зростання безробіття та інші негативні наслідки.
Скорочення часових горизонтів веде до зниження середньої схильності до заощадження, а отже, і до зменшення обсягів інвестицій. А це призводить до ще більшого спаду виробництва та відсталості економіки.

Безробітні ще більше знеохочуються шукати роботу, адже додаткові зароблені гроші значать все менше і менше. Зневір’я людей веде до зменшення пропозиції праці, що – вкупі із зниженням попиту на працю – веде до ще більшого економічного спаду.


BRACKET CREEP. Зростання рівня оподаткування через збільшення номінальних доходів (у звязку із прогресивною шкалою оподаткування).

КРИВА ФІЛІПСА
Крива Філіпса4 (Phillips curve) – показує зворотню залежність між рівнем безробіття та інфляцією.

СТАГФЛЯЦІЯ
Стагфляція – (stagnation + inflation) – це одночасне існування безробіття та інфляції. До перших післявоєнних років припускалося існування або одного, або другого. Але в 1970-ті роки зросли як інфляція, так і безробіття. Відбулося зростання сукупного попиту та зниження сукупної пропозиції.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ ПРОТИ ІНФЛЯЦІЇ

Індексація

(повністю усе індексувати не слід!)
Дезінфляція

(стримувальна макроекономічна – фіскальна і монетарна – політика)


**************************************************

1 Або “правило 72”, що дає майже той самий результат. (див. напр. D.Collander “Economics”)

2 Оцінки відносно суб’єктивні.

3 Оцінки відносно суб’єктивні

4 Phillips, Alban William Housego (1914-75) – У 1958 Філіпс вперше (на основі емпіричних даних) опублікував гіпотезу про суттєвий зв’язок між процентною зміною рівня заробітної плати та процентною зміною рівня безробіття – чим менше рівень безробіття, тим більший рівень заробітної плати. Пізніше цю залежність стали називати кривою Філіпса. Подальші дослідження показали. що уряди мають вирішувати ділему: чи припустити, наприклад, 3%-нтне безробіття при нульовому рівні інфляції, чи 1.5% безробіття при 8% інфляції і т.д. Це привело до спроб знаходження “оптимального” рішення: невеликий рівень безробіття та невеликий рівень інфляції. Проте, на практиці ця залежність між безробіттям та інфляцією простежується не завжди і не так вже й виразно, щоб можна було приймати точні вирішення проблеми.

Source: The Penguin Dictionary of Economics.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка