Лекція 10. Ціни та ціноутворення гірничих підприємства в умовах ринку. Тема 10 Основи формування ціни продукції підприємства



Скачати 192.6 Kb.
Дата конвертації16.11.2016
Розмір192.6 Kb.
Лекція 10. Ціни та ціноутворення гірничих підприємства в умовах ринку.

Тема 10.1. Основи формування ціни продукції підприємства.
Важливою складовою господарської діяльності підприємства є ціноутворення товару, що враховує окремі елементи (складові) ціни виробництва товару (послуги) та особливості формування ціни реалізації продукції. В Україні ціноутворен­ня товарів регламентується Законом України «Про ціни та ціноутворення».

Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або отримується за одиницю товару або послуги. Ціна складається з окремих елементів, основні з яких:

  • собівартість;

  • прибуток;

Ц = С + П

Крім того, до складу ціни можуть входити:



  • акцизний збір;

  • ПДВ;

  • націнки постачально-збуткових організацій;

  • торгівельні надбавки;

Ц = С + П + АЗ + ПДВ + Нпост.-зб. + Тнадб.

Аналізуючи склад і структуру ціни, варто більш детально розглянути її елементи. У зв’язку з цим зазначимо, що сутнісні характеристики собівартостіті продукції підприємства були розглянуті вище, а тому зупинимося на інших еле­ментах ціни.



Прибуток (П) є одним з найважливіших показників фінансової діяльності, за яким визначають рейтинг підприємства (фірми). Наявність прибутку свідчить про ефек­тивність виробництва, добрий фінансовий стан підприємства. Це одне з джерел на­копичень та утворення фінансових ресурсів як підприємства, так і держави.

По суті, це найпростіша і водночас найскладніша категорія ринкової економіки. Простота цієї категорії визначається тим, що прибуток є стрижнем і головною рушійною силою ринку, основним стимулом і мотивом діяльності підприємства. Проте ця категорія дуже складна, що зумовлюється багатьма чинниками (більш детально ця економічна категорія буде розглянута у розділі «Результати діяльності підприємства»).

Слід зазначити, що величина (норма) прибутку від різних видів діяльності має різну величину. Так, нині норма прибутку виробничої діяльності в нашій країні ста­новить 15-20%, норма прибутку комерційної діяльності, що пов’язана з проведенням операцій і угод з продажу товарів та послуг, вважається доцільною за умови 20-30%, норма прибутку фінансової діяльності, що передбачає купівлю-продаж грошей, ва­люти, цінних паперів, є доцільною не нижче 5% (за даними українського видання «Бізнес»)

В умовах стабільної економіки величина прибутку буде вищою.

Наступним елементом ціни виробу є податки.

У практиці вітчизняного ціноутворення до складу ціп національних товарів входять такі непрямі податки: ввізне мито, якщо товар перетинає кордон України, акцизний збір, якщо підприємство виробляє підакцизний товар, і податок на додану вартість.



Мито (М) —непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Митні відносини та ставки митних зборів регламентуються Митним кодексом України, що почав діяти з 1.01.2004.

Цей податок, як і акцизний збір, включається в ціни товарів, сплачується за ра­хунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів, перелік яких знач­но ширший, ніж перелік підакцизних товарів

Порядок оплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України, який базується на міжнародних нормах, принципах та правилах митної справи. Митом обкладаються товари та інші предме­ти, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території та провозяться транзитом.

Акцизний збір (А) це непрямий податок, що встановлюється на високопри­буткові товари, а також на товари підприємств-монополістів. Порядок сплати акциз­ного збору регламентується Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари» та Положенням «Про порядок нарахування, терміни сплати і надання розрахунку акцизного збору» від 19 березня 2001 року № 111. Акцизний збір включається в ціни високорентабельних товарів не першої необ­хідності та зрештою сплачується їх покупцем. Акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги.

Сьогодні в Україні підакцизними є чотири групи товарів:

- алкогольні напої, етиловий спирт;

- тютюнові вироби;

- транспортні засоби;

- бензин, дистиляти, паливо.

Сума акцизного збору сплачується у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару (гривня, євро) або у відсотках.

Іншою формою непрямого податку, що входить до складу ціни, є податок на до­дану вартість (ПДВ). Це непрямий податок, який сплачується з новоствореної вар­тості на кожному етапі виробництва та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Порядок сплати ПДВ регламентує закон України «Про податок на додану вартість». ПДВ сплачують усі підприємства та організації, які відповідно до зако­нодавства України займаються виробничою та комерційною діяльністю, індивідуальні та приватні підприємства, які виробляють і реалізують на території України товари (роботи) і надають послуги від свого імені, а також спільні та іноземні підприємства, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Податок на додану вартість виз­начається в ціні товару (послуги) за діючою ставкою (20%) до ціни виробництва това­ру, яка враховує собівартість та прибуток.

Від сплати податку на додану вартість звільняються ті підприємства, товари яких оподатковуються за нульовою або пільговою ставкою, згідно з діючим законом Украї­ни «Про податок на додану вартість».

Загалом перелічені елементи — собівартість, прибуток, мито, акцизний збір та ПДВ — становлять відпускну ціну товару, тобто ціну, за якою він передається на­ступній ланці товароруху для подальшої реалізації.

Важливими елементами ціни товару є оптово-збутові та торговельні надбав­ки. Встановлюють їх оптово-посередницькі та роздрібні торговельні підприємства, які зберігають товари, готують їх до продажу та реалізують з метою відшкодування власних витрат, а також отримання прибутку, необхідного для розширення діяльності.

Окрім затрат, що несуть оптово-збутові та торговельні підприємства, до ціни то­вару входить і прибуток цих підприємств, який має таку саму економічну природу, що й прибуток виробничого підприємства. Проте кожне з цих підприємств сплачує й ПДВ на створену ними вартість.



Розглянуті елементи відносяться до роздрібної ціни, проте сучасна система цін — це складний механізм, який відображає не лише витрати підприємства, прибуток чи податкові відносини, а й його взаємовідносини з постачальниками, посередника­ми та торговельною сферою через ринкову інфраструктуру.
Тема 10.2. Економічний зміст і функції цін.
Функції цін:

  • обліково-аналітична;

  • стимулююча;

  • розподільча;

  • регулююча.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення і структури. В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства можуть бути:

  • виживання на ринку;

  • максимізація прибутку;

  • лідерство на ринку;

  • лідерство в якості товару.


Тема 10.3. Класифікація цін.
Усі ціни в умовах ринкової економіки взаємопов’язані й утворюють єдину систе­му. Під дією ринкових факторів ціни змінюються. Взаємозв'язок та взаємовідносини цін обумовлені, по-перше, взаємозв’язками підприємств, результати діяльності яких виявляються саме цінами, по-друге, формуванням цін на загальних економічних принципах — законі вартості, співвідношенні попиту та пропозиції тощо. Залежно від сфери товарного обігу всі ціни класифікують в окремі блоки, розглянемо напрями класифі­кації системи цін.

За ступенем державного регулювання, ступенем конкуренції на ринку ціни поділяються на:

- ринкові ціни — ціни, що встановлюються в процесі взаємовідносин суб’єктів ціноутворення під впливом кон'юнктури. Ринкові ціни за умовами їх форму­вання підрозділяють на вільні, монопольні та демпінгові:

- вільні ціни — ринкові ціни, що встановлюють виробники продукції та послуг на основі попиту та пропозиції відповідно до кон’юнктури ринку;

- монопольні ціни (високі, низькі) — ринкові ціни, які формуються в умовах домінуючого становища одного чи декількох суб'єктів ціноутворення. Так, у період лібералізації цін деякі крупні українські комерційні структури в умовах монопольного становища на ринку встановлювали ціни на свою продук­цію значно вище середнього рівня. Монопольні ціни встановлюються для одер­жання додаткового прибутку;

- демпінгові ціни — ринкові ціни, рівень яких свідомо занижений одним чи кількома ринковими суб’єктами ціноутворення порівняно з рівнем цін, що склався на ринку. Використовується як засіб витіснення конкурентів з ринку та збільшення обсягів продажу. До них відносять ціни нижче витрат вироб­ництва;

- регульовані ціни — ціни, що встановлюються відповідними органами управ­ління, як правило, на продукти, товари та тарифи підвищеного соціального призначення. Різновидом регульованих цін є фіксовані ціни або тарифи — ціни, що встановлюються на певному рівні. Встановлюються, наприклад, на природний газ, електроенергію, теплову енергію, транспортні перевезення тощо.

- граничні ціни — регульовані ціни, що обмежені нижньою чи верхньою ме­жею, граничними розмірами постачально-збутових чи торговельних надба­вок, граничним рівнем рентабельності;

- паритетні ціни — ціни, що використовують державні органи США для регу­лювання відносин між сільськогосподарською продукцією та іншими товара­ми та послугами.

До державних заходів регулювання цін відносяться попереднє повідомлення про їх зміну та їх декларування.



За сферою обслуговування національної економіки ціни класифікують на:

- оптові на продукцію промисловості — ціни, за якими підприємства реалі­зують вироблену продукцію іншим підприємствам чи збутовим організаціям (крім населення) незалежно від форм власності;

- роздрібні (на споживчі товари) — ціни, за яким торговельні організації реа­лізують продукцію населенню;

- закупівельні — ціни, за якими сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію державі, фірмам, підприємствам для її подальшої переробки;

- ціни і тарифи на послуги населенню — особливий вид роздрібних цін (охо­рона здоров’я, житлово-комунальне господарство, транспорт, готельні та ту­ристичні послуги, побутові послуги тощо);

- ціни на будівельну продукцію — ціни, за якими оплачується продукція буд­івництва (будівель, споруд). Вони являють собою або кошторисну вартість об’єкта (граничний обсяг витрат на будівництво кожного об’єкта), або серед­ню кошторисну вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об’єкта (за 1 м2 житлової площі, 1 м2 оздоблювальних робіт тощо);

- зовнішньоторговельні ціни — ціни, за якими здійснюється експорт вітчиз­няних та імпорт зарубіжних товарів та послуг;

- експортні ціни — ціни, за якими реалізується продукція українських това­ровиробників;

- імпортні ціни—ціни, за якими українські торговельно-посередницькі фірми закуповують товари (послуги) за кордоном. Ціни на імпортовану продукцію встановлюються на основі імпортних митних ставок, валютного курсу, вит­рат на реалізацію цього товару в країні. Значну роль у структурі імпортних цін відіграють непрямі податки — акциз та ПДВ

За способом встановлення ціни розподіляються на:

- тверді (постійні) ціни—встановлюються на основі погоджень, тому не зміню­ються протягом усього періоду постачання продукції за угодою чи контрактом;

- поточні ціни — за ними здійснюється постачання продукції в певний період часу. Вони можуть змінюватися в межах одного контракту і відображають стан ринку;

- рухливі ціни — ціни, зафіксовані в договорі з умовою можливості її перегляду в подальшому, якщо на час виконання договору ринкова ціна зміниться;

- ковзні ціни встановлюються на вироби, що вимагають тривалого терміну ви­готовлення. Обчислюється в момент виконання договору шляхом перегляду початкової договірної ціни, враховуючи зміни у витратах виробництва за період її виготовлення;

- гнучкі — ціни, що швидко реагують на зміну попиту та пропозиції на ринку;

- сезонні ціни діють у певний період року. Визначаються шляхом застосування знижок з початкової ціни та діє протягом певного часу;

- ступінчаті — ряд послідовно змінюваних цін па продукцію в наперед обумовлені моменти часу за певною шкалою.

Встановлення цін за стадіями ціноутворення відбиває кількісний взаємозв’я­зок між цінами в ході просування товарів (робіт, послуг) від виробника до кінцевого споживача. Ціна кожної попередньої стадії руху товарів є елементом ціни наступної стадії. Серед цієї групи цін розрізняють:

- ціни виробника формуються на стадії виробництва товарів (робіт, послуг), є проміжними. Вони мають компенсувати витрати виробника товарів (робіт, послуг) на виготовлення, реалізацію та забезпечити запланований підприєм­ством прибуток. Різновидом оптової ціни виробника є трансфертні ціни (внутрішньофірмові), що застосовуються у реалізації продукції між підроз­ділами однієї фірми або різних фірм, які входять до однієї асоціації;

- оптові (відпускні) ціни, окрім цін виробника, як зазначалося вище, включа­ють непрямі податки — ввізне мито, акцизний збір, ПДВ;

- ціни оптові закупівельні формуються на стадії посередництва. Окрім опто­вої відпускної ціни, включають посередницькі надбавки (знижки). Посеред­ницька знижка (надбавка) використовується для компенсації витрат обігу посередника, сплати ПДВ та формування прибутку посередника;

- роздрібні ціни встановлюються в сфері роздрібної торгівлі. Окрім оптових закупівельних цін, включають торговельні надбавки (знижки). Вони забезпе­чують необхідні умови для прибуткової роботи торгівлі.

За територією дії ціни бувають:

- світові ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку;

- ціни внутрішнього ринку використову­ють для товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку країни. Базою для встановлення рівня таких цін вис­тупає рівень цін на національному ринку. Внаслідок цього вони можуть суттє­во відрізнятися від світових та зовнішньоторговельних цін.



Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на:

- єдині (загальнодержавні) ціни встановлюються державними органами вла­ди на окремі товари і послуги на всій території держави. До них, наприклад, належать тарифи на залізничні перевезення, на електроенергію, газ та ін.;

- регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі то­вари, роботи, послуги. Це, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.;

- зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості з урахуванням різного рівня собівартості добування в тих чи інших природ­но-географічних умовах. Це, наприклад, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту тощо;

- поясні ціни встановлюються за районами (поясами) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспортування в інші райо­ни. Наприклад, ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава або вони можуть скластися стихійно, якщо які-небудь товари не виготовля­ються в даному районі. Так, в Україні встановлених державою цінових поясів немає, але активно працюють стихійно сформовані цінові пояси.

За способом одержання інформації ціни класифікують па:

- довідникові ціни інформують покупців про умови продажу товарів (робіт, по слуг) виробником (продавцем). Вони, як правило, відображають інтереси продавця, є орієнтовними і можуть суттєво відхилятися від цін фактичних угод;



- ціни фактичних угод містять інформацію про реальні ціни купівлі-продажу товарів (послуг) на ринку. Вони фіксуються в спеціальних комерційних доку­ментах— контрактах та рахунках, відображають реальні умови угод: кількість, якість товару, терміни та умови постачання, умови платежу, гарантії тощо, що погоджуються реальними покупцями і продавцями. Ціни фактичних угод переважно є надійним індикатором реального стану ринку певного товару;

- аукціонні ціни інформують учасників ринку про можливості купівлі-прода­жу товару на аукціоні;

- біржові ціни відображають результати біржових торгів. Ціни біржової торгівлі інформують в основному про стан попиту та пропозиції на певний товар;

- тендерні ціни—ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі, що ґрунтуєть­ся на замовленні постачання товарів, виконанні підрядів по проведенню пев­них робіт, умови яких наперед зазначені у спеціальному документі — тендері.

Групування цін за їх умовами постачання та продажу здійснюється залежно від порядку оплати транспортних витрат. Такий вид класифікації передбачає

- ціну-нетто — ціну на місті купівлі-продажу;

- ціну-брутто (фактурну ціну), що визначається з урахуванням умов купівлі - продажу (виду оподаткування, наявності та рівня знижок, виду «франко» та умов страхування;

- умови постачання відображаються також у системі франкування ціни. «Фран­ко» означає, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до по­купця постачальник відшкодовує транспортні витрати, що входять до ціни.

Також в загальному усі ціни поділяються на дві великі групи:


  • виробничі;

  • споживчі.

Виробничі ціни - це ціни за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

  • світові ціни – ціни, за якими товари реалізуються на світовому ринку;

  • гуртові ціни - ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів:

    • гуртові ціни підприємства;

    • гуртові ціни промисловості.

  • закупівельні ціни, за якими с/г виробники продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам;

  • кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

  • тарифи на перевезення – плата за перевезення пасажирів чи вантажу.

Споживчі ціни – ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

  • роздрібні ціни - ціни за якими населення купує товари у державній, колективній та приватній торгівлі:

    • ціни на продукцію закладів громадського харчування;

    • тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги;

    • ціни на житло.


Тема 10.4. Методи ціноутворення в умовах ринку.
В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни.

При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції додаються прибуток, ПДВ, акцизний збір.



Ц гуртова підпр. = С + П + ПДВ + АЗ

Ц гуртова промисл.= Ц гуртова підпр + Нпост.-зб.

Ц роздрібна= Ц гуртова промисл. + Тнадб.

Зазначений метод розрахунку цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані з виробництвом.

В умовах ринку на рівень ціни має вплив ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:


  • державне регулювання цін;

  • конкуренція виробників;

  • співвідношення попиту і пропозиції;

  • купівельна спроможність грошей;

  • якість товару .

Враховуючи ці фактори з метою встановлення оптимального рівня цін використовують такі методи ціноутворення :

  • метод «витрати + прибуток».

Ц = С + П , грн

С - собівартість, грн

П – прибуток в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина якого встановлюється виходячи з міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності.



  • метод отримання цільової норми прибутку, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку.

, грн.

В зм. на один. прод.величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.;

В пост постійні витрати за певний період (рік), грн.;

П заг. загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

Nобсяг продажу в натуральних одиницях.

  • метод оцінки споживчої вартості – метод, який ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару.

  • метод пропорційного ціноутворення – метод, при якому виходять з цін конкурента.

Ц = f ( Ц1 , Ц2 , … ,Цn ) , грн.,

n – кількість продавців аналогічної продукції.



  • метод «очікуваного прибутку» - фірма планує підписати контракт і пропонує більш низькі ціни, ніж інші фірми.

  • метод швидкого повернення витрат – використовується з метою активного продажу великих обсягів продукції.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

  • територіальні;

  • ціни зі знижками;

  • ціни стимулювання покупок;

  • пільгові ціни;

  • ціни на нові товари.

Після визначення вихідної ціни на товар на основі обраного методу ціноутворення доцільно провести аналіз беззбиткової роботи при даному рівні ціни. Такий аналіз пов’язує будь-який застосований метод із витратною моделлю ціноутворення. Графічна інтерпретація аналізу беззбитковості наведена на рис.10.1.

10.1.Графік беззбитковості

Точку беззбитковості (самоокупності)можна визначити і аналітичним способом за формулою:

,

де - постійні втрати за певний період часу;



- вихідна ціна на товар;

- змінні витрати на од. продукції.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка