Лекція №1 Загальна модель процесу прийняття рішень (ПР)



Скачати 414.43 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації26.12.2016
Розмір414.43 Kb.
  1   2
Лекція №1
Загальна модель процесу прийняття рішень (ПР).
Саймон у 1960р. виділив такі стадії в послідовному процесі прийняття рішень:

1) інтелектуальна (inteligence) – виявлення обставин (можливостей) для розроблення рішень, збирання та упорядкування інформації та знань, передбачення можливих варіантів рішень;

2) пректуальна (desing) – виявлення, винайдення, розроблення й аналізування альтернативних напрямів дій, оцінювання очікуваних наслідків;

3) вибору (choice), тобто відбір альтернатив – застосування повноважень для того, щоб вибрати кращий варіант з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

З часом до цих 3 стадій була додана четверта, названа реалізацією (впровадженням). Пізніше підхід Саймона був деталізований. З погляду конкретнішого узгодження всіх операцій створення рішення можна так зобразити узагальнену модель процесу ПР (рис. 1.), щоб вона відбивала процес генерування узгодженого рішення.


Рис. 1. Загальна модель процесу прийняття рішень.

Найбільш творчою складовою частиною ПР є описання альтернатив і визначення того, що саме потрібно отримати в процесі серйозного аналізу й дослідження. Для генерування ідей корисною в багатьох ситуаціях є мозкова атака. Застосування групової мозкової атаки й інструментальних засобів оцінювання ідей реалізоване в деяких групових СППР: безмовне генерування ідей, колективне використання ідей, оцінювання й ранжування альтернатив, використання критеріїв.


Класифікація проблем організаційного управління.

Найбільш поширення набула класифікація, запропонована Саймоном 1958р:

До першого типу належать добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначені на стільки повно, що вони можуть бути виражені числами аьо символами, і тому легко стандартизуються і програмуються. До таких завдань належать: облік і контролінг оформлення документів, їх тиражування тощо. Застосовуються методи дослідження операцій.

Другий тип – це не структуровані (неформалізовані, якісно виражені) проблеми, для яких описані лише важливі ресурси, ознаки і характеристики, а кількісні залежності між ними невідомі. До таких завдань належить значна частина проблем стосовно прогнозування, перспективного планування, організаційного перетвореня. Більшість цих проблем розв’язується за допомогою евристичних методів, а сам метод цілком залежить від особистих характеристик людини (інформованості, таланту, кваліфікації).

До третього типу належать слабоструктуровані (змішані, напівструктуровані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі й невизначені акценти проблеми мають тенденцію домінувати. Постановка таких задач потребує ПР за умов недостатності інформації.

До цього класу належать задачі з розподілу капіталовкладень, вибору проектів, проведення наукових досліджень і розробок.




Структура і загальна характеристика СППР.
Терміна СППР (DSS) не було до 1971 року, його запропонували Скотт Мортон і Ентоні Горрі – професори Мессачусетського технологічного інституту, вони розробили класифікаційну сітку, що називається сіткою Горрі і Мортона. Сітка базується на принципах Саймона щодо програмованих і непрограмованих рішень.

СППР є інтерактивною системою, яка забезпечує користувачеві легкий доступ до моделей і даних для того, щоб підтримати процес прийняття рішень стосовно слабоструктурованих і неструктурованих завдань.

Розмаїття пропонованих означеньСППР відбиває широкий діапазон різних форм, розмірів та типів СППР. Але практично всі види цих комп’ютерних систем характеризуються чіткою структурою, яка містить три головних компоненти: підсистему інтерфейсу користувача; підсистему керування базою моделей.

Останнім часом з розвитком глобальної мережі Інтернет, корпоративних (інтранет) та міжорганізаційних (Ентернет) мереж до СППР додають нову п/с – систему керування повідомлення (комунікаціями або зв’язком) – СКП.




Рис. Сучасна структура СППР



Рис.1 Компоненти підсистем СППР


Інтерактивність СППР означає, що система відгукується на різного виду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес, зокрема у діалоговому режимі.

Інтегрованість СППР – це сумісність складових системи щодо керування даними і засобами спілкування з користувачами в процесі ППР. Потужність означає здатність системи відповідати на найістотніші запитання.

Гнучкість характеризує, можливість системи адаптуватися до змін і потреб ситуацій.

Доступність – це здатність забезпечувати видачу відповідей на запит користувача в потрібній формі і в необхідний час.

Надійність означає здатність системи виконувати потрібні функції протягом заданого тривалого періоду.

Керованість означає що користувач може контролювати дії системи, втручаючись у хід розв’язання задачі.

Робастість (robustness) – це здатність системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Наприклад, у робастій системі допускаються помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів.

Хоча між надійністю та робастістю існує певний зв’язок, ці дві характеристики системи різні: система, яка ніколи не поновлюватиметься в разі настання помилкових ситуацій, може бути надійною, не будучи робастою.


Лекція №2
Моделі підтримки управлінських рішень.
Серед значної кількості рішень можна виділити так звані управлінські рішення, які потребують певних дій відповідних осіб.

Управлінські рішення можна підтримувати шляхом побудови моделей.

Модель являє собою логічне або математичне описання компонентів і функцій, відбиваючих суттєві властивості модельованого об’єкта чи процесу. Будь-яка модель – це умовний образ реально існуючих закономірностей, це деяке наближення до об’єктивної дійсності. Створюючи модель, необхідно враховувати ціль, на яку вона має бути спрямована, оскільки від цього залежить, які фактори мають пріоритет, а які малозначимі для конкретного застосування.

Доцільно розглянути два види моделей – нормативні і дескриптивні моделі рішень.

Нормативна (або перспективна) модель пошуку рішення призначена для відшукання бажаного стану об’єкта. Напрям, який займається розробленням і використанням нормативних моделей, називається – форматизованою теорією ПР або теорією вибору. Його суть полягає в концентрації зусиль на процедурі вибору рішення, у пошуках оптимального рішення, тобто найкращого із можливих за певних початкових умов.

Модель пошуку рішення в нормативній теорії рішень є моделлю замкнутого типу.

ОПР здійснює вибір, знаючи на перед множину використовуваних альтернатив із відповідними наслідками, систему пріоритетів, яка дає змогу упорядкувати варіанти дій, враховуючи корисність їх результатів для цієї основи та критерій вибору. Ці моделі можна використати за умов упевненості, ризику і невпевненості.

За умов упевненості ОПР знає всі можливі значення змінних керування і може впевнено визначити стан, який наступить з ймовірністю = 1.тому критерієм вибору є корисність прийнятого рішення. Якщо рішення приймається за умов ризику, то критерієм може бути очікувана корисність результату. У разі ПР за умов невпевненості можуть використовуватися різні критерії вибору (наприклад, максимізації середньої корисності, максимум – мінімум).

Серед різних типів кількісних моделей, які застосовуються для розв’язання проблем управління, можна виділити такі: інвентаризаційні (моделі керування запасами) і балансової рівноваги; моделі мат. програмування; ймовірні, статистичні, моделі ДП; моделі пошуку; моделі черговості; евристичні. Стосовно підтримкі економічних рішень кількісні методи, передусім, застосовуються в двох основних випадках: для прийняття розподільних рішень; для вибору найкращою послідовності (черговості) дій, які приводять до реалізації прийнятих рішень.

В економ. практиці нормативний підхід застосовується з обмеженням, оскільки реальні процеси ПР часто дифенційованіші складніші, ніж це передбачено концепцією побудови закритих нормативних моделей.

Дескриптивна (описова) модель призначена для описання і пояснення спостережуваних факторів або прогнозування поведінки об’єктів на відміну від нормативної моделі яка передбачає знаходження бажаного (наприклад, оптимального) стану об’єкта. Побудова дискриптивних моделей рішень пов’язана з тим, що на хід процесу ПР впливають ряд обставин, зокрема: тип проблеми і риси ситуацій; складність і часовий горизонт проблеми; ступінь невпевненості відносно варіантів і результатів рішень; вплив часу на проблемну ситуацію; характеристики середовища щодо вибору рішення, розподілення компетенцій, мотиваційні аспекти, спосіб функціонування інформаційної системи; характеристики ОПР – кваліфікація значення, здатність до розуміння і аналізування проблемних ситуацій, персональні особливості або посада яку обіймає особа в організації.

Більшість дескриптивних моделей рішень пов’язано з діями конкретних осіб. Але економічна практика свідчить, що необхідно розглядати процеси, що потребують ПР і в масштабах всієї організації, що відповідає концепції системного підходу, тобто розглядати всю економічну систему як множину пов’язаних проблем для ПР.

Зображена на рис. модель процесу ПР відповідає цим вимогам.

Отже моделювання – головний етап побудови і використання однієї із груп СППР, орієнтованих на моделі. Такі системи особливо ефективні в процесах прийняття стратегічних рішень.



Характеристики сучасних СППР.
1. СППР надає керівникові допомогу в процесі ПР і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих завдань. Розум людини та інформація, що генерується ПК, становить одне ціле для ПР.

2. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відміняє) міркування та оцінки керівника. Контроль залишається за людиною.

3. СППР підвищує, головне, ефективність примінених рішень (а не лише продуктивність ОПР)

4. СППР інтегрує моделі та аналітичні методи зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних.

5. СППР проста у використанні навіть для осіб, які не набули значного досвіду спілкування з ЕОМ.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язування завдань. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін у середовищі чи в підходах до розв’язування задач, які обирає користувач.

8. СППР не мусить нав’язувати користувачеві певного процесу ПР.

Ця традиційна характеристика систем ППР останнім часом доповнилась новими можливостями за рахунок „інтелектуалізації”, зокрема:

1. СППР включає модуль знань, який описує деякі аспекти світогляду творців рішень, описує, як завершити різні завдання.

2. СППР має здатністьнабувати й підтримувати дискриптивні знання (ведення записів, реєстрацію) і також інші види знань.

3. СППР має здатність подавати знання на даний випадок у різний спосіб.

4. СППР здатна вибирати будь-яку бажану частину збережених знань для презентації або отримання нового знання засобами розпізнавання ї/або розв’язування проблем.


Лекція №3
Архітектура СППР

Архітектура СППР визначається характером взаємодії основних її складових-інтерфейсу користувача: бази та сховища даних, документів і правил; моделей і аналітичних інструментів; інфраструктури комунікацій і мереж.

Мережа є важливим елементом інфраструктури, що найбільше сприяє функціонуванню СППР.

У сучасних СППР широко застосовуються такі головні мережеві технології: (Internet, Extranet, Intranet).

Можна поєднати головні компоненти СППР – інтерфейс користувача, БД, моделі й аналітичні інструментальні засоби, а також мережеву структуру СППР у загальну архітектуру СППР.

Рис.1. Загальна архітектура СППР

Головним компонентом у проекті СППР є інтерфейс користувача. До інструментальних засобів для побудови інтерфейсу користувача інтерфейсу належать: симулятори інтерфейсу, СППР – генератори, інструментальні засоби запиту і звітів, пакет розроблення кінцевого користувача (frontend).

Великі БД у СППР маштабу н-в (корпоративних СППР) часто називають сховищами даних або вітринами даних. Web сервери забезпечують потужну платформу для неструктурованих даних і документів. Архітектура для структурованої БД СППР в орієнтованих на дані СППР часто включає кілька серверів. Спеціалізовані апаратні засоби і в деяких випадках ПЗ як багатовимірних, так і РБД.

ПЗ керування моделями може бути централізовано розміщеним з БД на сервері або специфічні моделі можуть розміщатися в комп’ютерах клієнтів. Додатки Java applets і програми Java Script забезпечують могутні нові засоби доставлення моделей до користувачів в архітектурі „тонкий клієнт”. Уся архітектура СППР має бути поданою у вигляді діаграм і бути зрозумілою перед тим, як прийматимуться конкретні рішення.

Ефективний інтерфейс користувача є важливим компонентом СППР будь-якого-типу, але він особливо важливий для систем, які використовуються безпосередньо менеджерами. (наз. діалоговим або „фронт-кінцевим”).

Можна вирізнити три головні механізми для організації взаємодії користувачів із СППР:


  • формальний діалог, що грунтується на „кмітливості” комп’ютера;

  • природна мова, яка відбиває особливості мислення конкретної людини;

  • графічний діалог, що відтворює задану предметну область.

Важливою темою для створення сучасних користувацьких інтерфейсів є їхня адаптованість.

Інтерфейс „користувач – система” забезпечує зв’язок ОПР із СППР та її компонентами.

У свою чергу, користувацький інтерфейс має свої взаємопов’язані три компоненти.


  • мову дій – те, що може робити користувач під час спілкування із СППР;

  • мову відображення – те, що бачить користувач у результаті роботи системи;

  • базу знань – те, що необхідно знати користувачеві, щоб вести діалог із системою.

Основні принципи, що зумовлюють певний стандарт інтерфейсу користувача:

  1. Щодо засобів відображення й керування – домагатися, щоб уся відображувана інформація була легко зрозумілою і користувач постійно контролював ситуацію;

  2. Щодо діалогу між користувачем і системою – мінімізувати складність завдань введення даних користувачем та ймовірність помилок введення;

  3. Підтримувати сумісність відображуваної інформації та діалогу по всій СППР;

  4. З метою повторного входу до системи (коли перервана робота з СППР) необхідно передбачити засоби зберігання виконаної роботи;

  5. Передбачити спеціалізовані й умонтовані засоби протоколювання, а також діалогове відображення протоколів, діалогові засоби підказування для полегшення розуміння протоколів;

  6. Мати на увазі, що для керівників ключовим засобом інтерфейсу є графічне відображення, перетворення табличних даних на графіки та діаграми;

  7. Необхідно забезпечити точні та ефективні процедури керування БД для завдань підтримкі великих масивів даних, а також створити засоби супроводження даних;

  8. Для прийому зовнішніх даних у СППР необхідно вмонтувати засоби інформаційного зв’язку.

Корисним засобом для дослідження проектування і розроблення прикладних систем може бути симулятор користувацького інтерфейсу MMIST, який являє собою універсальну інтерактивну програмну систему с-му, розміщену в пам’яті машини vax11/780, з апаратнонезалежним графічним пакетом.

Головними цілями симулятора MMIST є реалізація трьох можливостей:



  • робастий інструмент побудови відображень чи меню, який забезпечує досить детальне подання;

  • дружній інтерфейс, що задовільняє навіть недосвідчених користувачів;

  • потужні засоби симуляції (імітації) інтерфейсу, за допомогою якого користувачі можуть досліджувати й оцінювати ієрархію меню і форматів відображення ще до початку кодування робочих програм.

Три типи інтерфейсу (меню – орієнтовані, графічні та на природній мові).

Лекція №4
Методи прийняття економічних рішень за умов

ризику та/або невизначеності.
В економічний діяльності завжди мають місце невизначеність та ризик щодо майбутніх результатів, особливо щодо майбутнього доходу, витрат або прибутку, які будуть отримані внаслідок ринкової купівлі-продажу ресурсів, продукції та послуг.

Припустимо, що потрібно вибрати найкращу з m альтернатив у випадку, коли остаточний результат (цінність) кожної і-ї альтернативи () буде визначатись конкретним станом навколишнього середовища („природи”) – j – із деякої скінченної множини можливих станів ().

Таким чином, у момент ПР кожна і-та альтернатива характеризується n-вимірним вектором

ui=(ui1,ui2,…,uin),

де uijцінність цієї альтернативи, якщо природа опиниться у своєму j-му стані.

Принциповим є те, що в момент ПР щодо вибору альтернативи конкретний стан, у якому буде знаходитися навколишнє середовище, невідомий, у зв’язку з чим потрібно брати до уваги всю сукупність його можливих станів.


Загальний вигляд матриці цінностей альтернатив

Номер

альтернативи



Номер можливого стану природи

1

...

j



n

1

u11

...

u1j

...

u1n

2





























I

ui1



uij



uin

m

um1



umj



umn

Припустимо, м-д, що очікуваний квартальний прибуток п-ва за умови продовження ним роботи у традиційному режимі складе 125 тис. гр. – якщо не з’являться конкуренти, і 90 тис. гр. – якщо конкуренція посилиться, а за умови активізації п-вом рекламної діяльності – 120 тис. гр. без конкурентів і 95 тис. гр. за умов посилення конкуренції. Тоді матрицю цінностей можна подати у вигляді табл.

Очікуваний квартальний прибуток п-ва залежно від обраної

ним політики рекламної діяльності та рівня конкуренції.

(тис. гр.)


Альтернативні варіанти політики

п-ва


Можливі стани навколишнього середовища

1. Конкуренція відсутня

2. Конкуренція посилилась

1. Продовжувати працювати у традиційному режимі

125

90

2. Посилити рекламну діяльність

120

95




  1. Максимінний критерій (критерій Вальда, песимістичний).

Рекомендується обирати таку з альтернатив і*, песимістична оцінка якої є найкращою

Ui*0=maxUi0=max minUij









За песимістичним критерієм нашому п-ву слід посилити свою рекламну діяльність.



  1. Критерій Гурвіца (песимізму – оптимізму).

Позначимо через λ є [0;1] – число, що характеризує ступінь оптимізму.

Рекомендується обирати таку альтернативу, якій відповідає найбільша зважена песимістично-оптимістична оцінка:

Ũі=(і-λ)ui0+λui*

При λ=0 принцип Гурвіца перетворюється на песимістичний, а при λ=1 – на оптимістичний. У багатьох випадках значення параметра λ доцільно брати з проміжку [0,2; 0,7].

Ũ1=(1-0,4)*90+0,4*125=104

Ũ2=(1-0,4)*95+0,4*125=105




  1. Критерій Лапласа.

Якщо немає ніяких підстав вважати, що кожний окремий стан природи більш імовірний у порівнянні з іншими, викор. припущення про те, що імовірність виникнення кожного із можливих станів однакова.

Оцінка середньої цінності альтернатив обчислюється як середнє арифметичне всіх можливих оцінок у різних станах природи:



і обирати ту з альтернатив, що має найбільшу середню оцінку. (=107,5тис.гр.)

4.Критерій Байєса – Лапласа.

Якщо є можливість певним чином оцінити імовірності виникнення кожного із можливих станів навколишнього середовища. Тоді розглядається зважена середня арифметична оцінка:



, де pj – це імовірність того,

що природа опиниться саме в її j-му стані.



Вважаємо, що активність конкурентів на ринку посилиться з імовірністю 0,7.

Без заперечним є лише правило про те, коли одна альтернатива залишається гіршою деякої іншої у довільному з можливих станів навколишнього середовища, то таку першу альтернативу потрібно відкинути.

У багатьох випадках може виявитись корисним максимінний критерій, оскільки він гарантує досягнення найкращого результату в найгіршому з випадків. Але цей критерій не випадково називають песимістичним, або підходом занадто обережної ОПР.

Не варто вважати, що навіть об’єктивна інформація про імовірності можливих майбутніх станів навколишнього середовища значно спрощеє проблему вибору.

Н-д, у ситуації, коли інвестиції в 820 тис. можуть з однаковими імовірностями (по1/2) або дати нульовий валовий прибуток, або прибуток у розмірі $100 тис., то тоді очікуваний чистий прибуток буде складати:

1/2*0+1/2*100-20=30($,тис)

цей висновок нібито свідчить про доцільність інвестування $ 20тис.

Але коли один із підприємців вважає, що втрата ним $ 20тис. призведе до банкрутства, а другий має незадіяний капітал на суму, що значно перевищує $20тис. то, мабуть, їхня реакція на цю ризиковану пропозицію буде різною.

Одночасно з показником очікуваного прибутку часто використовують показник дисперсії (варіації) можливого прибутку.

Дія 1 – Одержати $ 100тис. напевно;

Дія 2 – Або одержати $100тис. з імовірністю 1/n або з такою ж імовірністю не одержати нічого;

Дія 3 – Або одержати $1млн. З імовірністю 1/10 або з імовірністю 9/10 не одержати нічого;

Дія 4 – Або одержати $200тис. з імовірністю 9/10 або з імовірністю 1/10 втратити $800тис.

Очікуваний прибуток за кожною з цих чотирьох дій однаковий - $100тис.

Про те не кожен підприємець буде вважати ці дії рівносильними.

Більше того, дії 3 і 4 мають однакові дисперсії прибутку, проте і вони не завждибудуть розглядатись як рівноцінні за переважністю з точки зору різних ОПР.

Задача

Щоденний попит на хліб у кіоску складає 600, 800 або 1000 хлібин. Директор кіоску щовечора робить замовлення на наступний день на одному із вище вказаних рівнів. Якщо він замовить більшу кількість хліба, аніж зможе продати, то залишок він повертає на хлібокомбінат за ціною 30 коп. за хлібину.

Яку кількість хліба варто замовляти, якщо закупівельна ціна однієї хлібини дорівнює 50 коп., а роздрібна ціна – 60 коп.?

Якщо розмір замовлення складе, наприклад, 800 хлібин, а попит виявиться не нижчим від цього рівня, то тоді чистий прибуток від реалізації буде дорівнювати:


800*(60-50)=8000коп=80гр.
Якщо ж розмір замовлення, який дорівнює 1000 хлібин, та виявиться більшим, ніж рівень попиту, - скажімо, 600 хлібин, то в цьому випадку чистий прибуток складе:

600*(60-50)-(1000-600)*(50-30)= -2000коп= -20гр,


тобто в цьому випадку директор кіоску понесе збиткі в сумі 20гр.

2.1.Заповніть матрицю цінностей альтернативних варіантів розміру щодобового замовлення на хліб.



Варіант розміру замовлення, хлібин

Можливий рівень попиту на хліб, хлібин

600

800

1000

600

60

60

60




800

20

80

80




1000

-20

40

100

2.2. Порівняйте альтернативні варіанти розміру щодобового замовлення на хліб за критеріями:

800*(60-50)-(1000-800)*20=4000

1000*10=10000



  • Вальда;

  • Гурвіца (λ=0,6);

  • Лапласа.

2.3. Покажіть графічно співвідношення між зваженими песимістично-оптимістичними оцінками кожної з альтернатив при різному рівні ступеня оптимізму (0≤λ≤1).

2.4. Яку з альтернатив Ви рекомендували б, базуючись лише на певній інформації про задачу? Аргументуйте ваші міркування.

2.5. Яку б додаткову інформацію було б доцільно одержати, щоб спробувати поліпшити якісь рішення про розмір замовлення на хліб?
Задача

Керівництво п-ва визначає стратегію розвитку на майбутнє. Аналіз ринкової ситуації дозволяє вважати, що імовірності високого, середнього і низького рівнів попиту на продукцію п-ва дорівнюють, відповідно, 1/3; 1/2; 1/6.

Існуюче підприємство без проведення модернізації дозволяє при високому рівні попиту одержати чистий зведений прибуток у розмірі 36млн. при середньому рівні попиту – 24млн. а при низькому – 17млн. Якщо ж на п-ві встановити нове обладнання, то при високому попиті очікуваний чистий зведений прибуток складе 32млн, при середньому попиті – 28млн, при низькому попиті – 23млн.

Нарешті, якщо п-во капітально розширити і переобладнати, то очікуваний чистий прибуток при високому рівні попиту складає 48млн. при середньому – 34млн. і при низькому – 14млн.

3.1. Складіть і проаналізуйте за критеріями Вальда і Гурвіца матрицю цінностей альтернатив стратегій.

3.2. Якій з альтернативних стратегій розвитку п-ва Ви віддаєте перевагу?

Наведіть обгрунтування Вашим рекомендаціям.

Поясніть, чому принцип не достатньої підстави не можна застосовувати до проблем вибору рішень за умов невизначеності.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка