Лекція №1 «Вступ. Хірургія ветеринарної медицини, її зміст, І зв’язок з іншими ветеринарними дисциплінами»



Сторінка5/16
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування,

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів:

Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія», замалювати схему накладання бинтової пов’язки.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)

ЛЕКЦІЯ № 10

«Кастрація тварин »

Мета заняття: Визначити показання до операції. Ознайомитися із способами кастрації с-г тварин та економічною ефективністю кастрації. Розглянути ускладнення при кастрації. Сформувати лікарське мислення та любов до обраної професії

План заняття


  1. Поняття про кастрацію, економічна ефективність кастрації.

  2. Анатомо – топографічні дані статевих органів.

  3. Криваві способи кастрації.

  4. Безкровні способи кастрації.

  5. Ускладнення при кастрації.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.




  1. Поняття про кастрацію, економічна ефективність кастрації.

Кастрація — це операція, яка припиняє функцію статевих за­лоз: орхіектомія (грец. orchis — сім'яник) — видалення статевих залоз самців, оварїектомія (лат. ovarium — яєчник) — видалення статевих залоз самок. Кастраційний ефект настає також при порушенні кровопостачання й іннервації сім'яників, їх роздавлюванні; крім того, на статеві залози діють хімічними й гормональними препаратами, радіоактивним випромінюванням, ультразвуком, лазером тощо. Найбільше практичне значення має хірургічна кастрація.

Порушення функції статевих залоз спричинює значні зміни в обміні речовин, фізіологічних і морфологічних особливостях тваринного організму. Кастрати краще відгодовуються, їхнє м'ясо стає ніжним, жирнішим, у самців воно втрачає специфічний смак і за­пах; поліпшується якість шерсті. Робочі тварини стають спокійнішими й витривалішими.

З економічною метою кастрацію проводять для додаткового отримання живої маси на відгодівлі, збільшення настригу вовни; кастрація запобігає заплідненню маток неплемінними самцями, статевому травматизму, полегшує групове утримання тощо.

З лікувальною метою кастрацію виконують при операціях інтравагінальних гриж, травмах сім'яників, їх запаленні, новоутвореннях, варикозному розширенні вен сім'яного канатика, при водянці загальної піхвової оболонки.

Орхіектомія бичків і баранчиків у ранньому віці дещо затримує подальший ріст і розвиток тварин, оскільки статеві гормони стимулюють білковий синтез (анаболічний ефект) і значною мірою спри яють утворенню грубоволокнистих структур (кісткової тканини, фасцій, зв'язок, сухожилків тощо) і м'язової тканини.

У дослідах (В.П. Тимофєєв та ін.) на бичках симентальської породи встановлено, що тварини, кастровані в 2 - 3-місячному віці, при здаванні на м'ясо важили в середньому 418,7 кг, в 5 — 6-місячному віці — 440 кг і в 11 - 12-місячному віці — 423 кг, тоді як некастровані тварини мали масу 418 кг. У некастрованих бичків м'язи містять більшу кількість сполучної тканини, ніж у кастрованих. У кастратів м'язові волокна тонкі, дифузно осалені й розміщені щільніше, м'ясо ніжніше, поживніше: його енергетична цінність вища на 30 %. М'ясо некастрованих бичків містить менше білка і більше вологи порівняно з м'ясом кастрованих. Від орхіектомованих бичків, вирощених на безконцентратних раціонах, отримують більше м'яса високої якості, ніж від некастрованих. В аналогічних дослідах, проведених на бичках червоної степової породи, найбільші прирости живої маси отримані при кастрації тварин у 3—6-місячному віці.

Рання кастрація бичків (до 3-місячного віку) супроводжується зниженням інтенсивності приросту маси тіла впродовж 18 міс (Н.Т. Данилевська). Це пов'язано з тим, що в ранній постнатальний період тварини ростуть інтенсивніше. Пізня кастрація (після настання статевої зрілості) спричинює глибокі порушення в ендокринній системі, що негативно впливає на приріст живої маси. Тому найраціональнішою є орхіектомія 4 — 6-місячних бичків (І.О. Поваженко)


  1. Анатомо – топографічні дані статевих органів.

Мошонка складається:



  1. Шкіра;

  2. М’язово - еластичнна оболонка;

  3. Підмязево-еластична фасція(Куперова);

  4. Загальна піхвова оболонка.

Сім’яник складається:

  1. Строма;

  2. Паренхіма.

Паховий канал включає в себе зовнішнє і внутрішнє кільце. Очеревина, яка проходить в паховому каналі формує піхвовий канал.

  1. Криваві способи кастрації.

Існують два основних способи кастрації самців — кривавий і безкровний, кожний з яких, у свою чергу, виконується різними способами й засобами.



Кривавий спосіб кастрації полягає у видаленні сім'яників і придатків. При відкритому способі кастрації розрізують мошонку і загальну піхвову оболонку, після чого видаляють сім'яник і прида­ток; при закритому способі розсікають мошонку, а сім'яник і при­даток видаляють разом із загальною піхвовою оболонкою.

При частковому видаленні статевих залоз порушується проду­кування, або виведення, сперміїв при збереженні інкреції статевих гормонів. Поширеними є два способи: 1) видалення паренхіми сім'яників (експресивна кастрація) при збереженні строми органа і придатка. За методом Байбуртцяна сім'яник через шкіру мошонки проколюють скальпелем, який повертають у рані; пальцями через рану видавлюють паренхіму сім'яника. Цим способом можна каст­рувати баранців. У інших тварин досить часто настає регенерація; 2) резекція хвостів придатків. У оперованих тварин зберігаються статеві рефлекси, але самці не осіменяють маток (стерилізація).



  1. Безкровні способи кастрації.


Безкровний спосіб кастрації найчастіше полягає у перку-танному порушенні цілості сім'яних канатиків або сім'яників.

На сім'яні канатики діють трьома основними прийомами.

1. Перкутанне передавлювання в ділянці шийки мошонки здійснюють спеціальними щипцями або сім'янийканатик розривають черезшкіру. Бичків оперують у стоячому положенні, баранчиків —у боковому. Щипцями Телят-никова, Бурдіццо абіншими почергово здавлюютьсім'яні канатики, які пальцями відтискають у складку шкіри Порушеннякровопостачання й іннерваціїпризводить до розсмоктуваннясім'яників (у бичків — через5 - 6 міс, у баранчиків — через 3-4 міс).

Підшкірний розрив сім'яного канатика у баранчиків здійснюють методом Чорноморськова (модифікація казахського способу «тарту»). Кастрацію виконують без інструментів і медикаментів, завдяки чо­му виключається можливість інфікування. Баранчиків фіксують у сидячому положенні. Сім'яники відтягують до дна мошонки, що^дає можливість легко промацати напружений сім'яний канатик. Його стискують через стінку мошонки пальцями й швидким рухом догори розривають.

2. Перкутанне перев'язування сім'яних канатиків здійснюють через шийку мошонки лігатурою. За методом В. Б. Борисевича бичків каструють у 4 — 5-місячному віці, баранчиків — у 3 — 4-місячпому. Бичків фіксують у стоячому положенні, баранчиків — у сидячому або боковому. Операційне поле змазують 5 % спиртовим розчином йоду. Сім'яний канатик фіксують пальцями лівої руки в складці шкіри та піхвової оболонки. Хірургічною голкою, заправленою шовковою ниткою № 8 (можна використати кетгут),проколюють мошонку і протягують нитку поруч з пальцями, якими фіксують сім'яний канатик. Перший вузол лігатури послідовно за­тягують 2-3 рази з інтервалом 2 - 3 с (витримка часу зумовлена відтоком тканинної рідини у місці накладання лігатури). Далі зав'язують другий вузол і кінці нитки відрізують. Шовкову лігатуру видаляють на 14-ту добу. Впродовж 3-4 міс настає атрофія сім'яників унаслідок порушення живлення їх. Продукти розсмокту­вання стимулюють розвиток тваринного організму, завдяки чому збільшується приріст живої маси.

3. Еластрація — здавлювання сім'яного канатика гумовим кільцем, яке накладають на шийку мошонки за допомогою спеціальних щипців. Унаслідок цього настає некроз, і мошонка разом із сім'яниками відпадає.

При перкутанному порушенні сім'яників їх роздавлюють через шкіру мошонки (компресійна кастрація). Зруйнована паренхіма сім'яників розсмоктується. Цим способом за допомогою щипців Мо-чаловського каструють молодняк дрібних жуйних.

Баранчиків фіксують у боковому чи сидячому положенні. Нижню чашоподібну браншу щипців підводять під сім'яник (одна з ручок упирається в землю) і натискують на розміщену зверху ручку. Сім'яник роздавлюється, загальна піхвова оболонка й шкіра залишаються неушкодженими.




  1. Ускладнення при кастрації.

Орхіектомія може супроводжуватись різними ускладненнями. Кровотеча спостерігається з судин мошонки, сім'япроводу і кук­си сім'яного канатика.

При кровотечі мошонки кров виділяється краплями з дрібних судин і через деякий час припиняється мимовільно. Якщо були пе­рерізані більші судинні гілочки, можлива кровотеча тонким стру­менем (з артерій) або частими краплями (з вен). Щоб припинити кровотечу, судини торгують гемостатичними пінцетами. Можна на­класти еластичний джгут на шийку мошонки.
Кровотеча з артерій сім'япроводу супроводжується потраплянням крові в порожнину загальної піхвової оболонки. Кров витікає тонким струменем або частими краплями. Для спинення кровотечі іноді застосовують тампон Мікулича.

У цьому випадку судини захоплюють кровоспинним пінцетом і скручують, іноді залишають пінцет на деякий час, фіксуючи його бинтом навколо попереку тварини (у коней, бичків).



Кровотеча з судин кукси сім'яного канатика сильна: в основному кровоточить внутрішня сім'яна артерія — судина значного діаметра. Кров тече струменем і швидко накопичується в порожнині загальної піхвової оболонки, її можна спинити тампоном Мікулича, але надійнішим є накладання гемостатичних пінцетів або лігатури. При цьому тварину надійно фіксують, розкривають рану мошонки й витягують з неї загальну піхвову оболонку, розріз якої збільшують ножицями. Пальцями обох рук вивертають оболонку до місця її звуження. Під контролем пальця вводять розкритий гемостатичний пінцет, намацують куксу сім'яного канатика, захоплюють її пінце том і підтягують у рану. У жеребця повторно накладають щипці Зан-да або проводять торгування внутрішньої сім'яної артерії гемоста­тичним пінцетом, у інших тварин доцільно накласти лігатуру.

Випадання (проляпсус) органів. Випадання загальної піхво­вої оболонки трапляється у жеребців. Причиною ускладнень є від­шарування загальної піхвової оболонки від мошонкової фасції, ге­матоми та введення в її товщу великої кількості анестетика.

Коли тварина встає, з рани мошонки опускаються клапті загальної піхвової оболонки світлого кольору, їх видаляють ножицями. Судини, які кровоточать, торгують.

Випадання кукси сім'яного канатика спостерігається у жеребців і кабанчиків. Виникає внаслідок низького накладання кастрацій-них щипців або лігатури, а також при відокремленні брижі сім'я­ного канатика на великій відстані від його кукси (надмірне ви­тягування сім'яного канатика під час кастрації).

При огляді виявляють куксу сім'яного канатика, що виступає на­зовні, її захоплюють пінцетом, відокремлюють емаскулятором або відсікають ножицями після попереднього накладання лігатури з таким розрахунком, щоб новоутворена кукса ховалася всередині піхвової оболонки.



Випадання сальника спостерігається у коней або безпосередньо під час операції, або відразу після неї, коли тварина встає.

Випаданню сальника сприяють широкий пахвинний канал, зна­чне натягнення сім'яного канатика, сильний неспокій тварини (найчастіше у зв'язку з відсутністю належного знеболювання).


Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Що таке кастрація ?

2. Криваві способи кастрації

3. Безкровні способи кастрації.



Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів:

Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія , офтальмологія, ортопедія» замалювати будову мошонки.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)

ЛЕКЦІЯ № 11

«Загальні дані про хірургічні захворювання тварин, методи лікування і профілактики»

Мета заняття: Ознайомитися з хірургічними захворюваннями. Вивчити методи лікування і профілактики. Сформувати лікарське мислення та любов до обраної професії.

План заняття


  1. Класифікація хірургічних захворювань.

  2. Патогенез запальних хірургічних захворювань.

  3. Кінець хірургічних захворювань.

  4. Загальні методи і принципи лікування.

ЛІТЕРАТУРА:



Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.




  1. Класифікація хірургічних захворювань.

Залежно від причин виникнення хірургічні захворювання поділяють на: 1) механічні ушкодження — виникають унаслідок ударів, ран, вивихів, переломів кісток, опіків, електротравм тощо; 2) хірургічні хвороби, що виникають унаслідок проникнення в тканини мікроорганізмів, які призводять до розвитку хірургічної інфекції — фурункулів, абсцесів, флегмон та інших гнійних процесів, а також до сепсису; 3) некрози й гангрени — виникають унаслідок порушен­ня кровообігу; 4) хвороби, пов'язані з порушенням обміну речовин та енергії, — атрофії, міопатози та ін.; 5) новоутворення — захворювання, при яких відбувається розростання доброякісних і злоякісних пухлин; 6) природжені захворювання і вади розвитку — вини­кають у процесі розвитку плода в утробі матері (грижі, відсутність анального отвору, додаткові пальці у собак та ін.).

За клініко-анатомічними ознаками хірургічні захворювання поділяють на хвороби окремих органів і тканин.

Залежно від виду запальних процесів хірургічні захворювання бувають: 1) асептичні, що розвиваються без участі мікроорганізмів; 2) інфекційні, які розвиваються за участю мікроорганізмів.

За перебігом хірургічні захворювання поділяють на: 1) гострі, що характеризуються інтенсивним розвитком і швидким проявом клі­нічних ознак, властивих їм, з наступним згасанням цих ознак у строки від кількох годин і діб до трьох тижнів; 2) підгострі — тривають від трьох до шести тижнів; 3) хронічні — характеризуються тривалим перебігом (іноді впродовж кількох місяців і років), як правило, зі слабко вираженими клінічними ознаками.

Залежно від терміновості надання лікарської допомоги хірургічні захворювання поділяють на три групи: 1) захворювання, при яких потрібно екстрено (невідкладно) надавати відповідну допомогу, на приклад кровотеча, випадання кишок, набряк верхніх дихальних шляхів з явищами ядухи, закупорювання стравоходу та ін.; 2) захворювання, які у зв'язку зі швидким розвитком потребують термінової допомоги (анаеробна інфекція, прогресуючі флегмони, гнійні пододерматити та ін.); 3) захворювання, при яких допомогу можна надати в плановому порядку, оскільки вони розвиваються повільно.


  1. Патогенез запальних хірургічних захворювань.

Сучасні уявлення про розвиток запальних захворювань ґрунту­ються на вченні І.П. Павлова про нерозривну єдність організму й середовища, яке його оточує. Цю єдність регулює нервова система, де вирішальну роль відіграє кора головного мозку. І.П. Павлов за­значав, що головний мозок постійно підтримує рівновагу замкненої системи як усередині, між її складовими елементами, так і всієї системи в цілому з навколишнім середовищем.

У разі порушень єдності організму й середовища виникають різні ушкодження тканинних елементів і порушення їхніх фізіологічних функцій, тобто виникає хвороба. У зв'язку з цим негайно включаються захисно-пристосувальні механізми, спрямовані на відновлення порушеної єдності організму й середовища. Отже, хвороба — це не тільки порушення життєдіяльності організму, а й складна реак­ція, що виникає у відповідь на дію хвороботворних причин і спрямо­вана на відновлення порушених функцій і структури організму.

У розвитку запальних хірургічних захворювань найбільше значення мають рефлекторні реакції. Крім нервової системи у розвитку запалення важливу роль відіграють також залози внутрішньої секреції, особливо гіпофіз і надниркові залози. Встановлено, що адре-нокортикотропний гормон гіпофіза гальмує запальну реакцію. Якщо видалити надниркові залози або якщо спостерігається їх гіпо­функція, то стійкість організму тварини проти інтоксикації й дії на нього мікроорганізмів знижується. Введення в цих випадках в організм адреналіну (гормону надниркових залоз) посилює фагоцитоз. Однак гормональна функція організму, в свою чергу, регулюється нервовою системою.



  1. Кінець хірургічних захворювань.

Закінчення хірургічного захворювання залежить від локалізації процесу, сили подразника, що спричинив захворювання, характеру запалення, ступеня руйнування тканин, загального стану організму та правильності лікування.



  1. Хірургічні захворювання, що перебігають у вигляді асептичного запалення, можуть закінчитися: повним самовилікуванням запального процесу, яке супро­воджується усуненням або пригніченням фактора, що спричинює захворювання, розсмоктуванням ексудату і повним відновленням ураженої тканини до нормального її стану;

  2. неповним виліковуванням процесу, що супроводжується роз­ростанням сполучної тканини внаслідок значних ушкоджень (на­приклад, рубці на шкірі) або зумовлює будь-які порушення функції органа (наприклад, кульгавість при рубцевих контрактурах сухожилків);

3) переходом гострого чи підгострого захворювання в хронічне. Хірургічні захворювання, що протікають у вигляді гнійного запалення, також закінчуються по-різному:

  1. повним або неповним видужанням, коли за сприятливого пе­ребігу процес локалізується з відмежуванням мертвих тканин, пов­ним або частковим розплавлянням їх та утворенням абсцесів. Якщо абсцес міститься неглибоко, він легко проривається назовні;

хворобливий процес може закінчитися смертю, якщо за значної вірулентності мікробів і зниженої стійкості організму настає генералізація процесу з утворенням великих флегмон, запливів гною, метастазів, що супроводжуються токсемією, гнійно-резорбтивною гарячкою або сепсисом.

  1. Загальні методи і принципи лікування.

Залежно від патогенезу хірургічних захворювань лікувальні за­ходи зводяться до: 1) виявлення й усунення причини захворювання; 2) нормалізації перебігу захворювання запобіжними заходами або ліквідацією яскраво виражених (гіперергічних) патологічних процесів; 3) активізації захисних і відновних процесів (посилення крово­обігу, фагоцитозу тощо); 4) підсилення загальних захисних сил ор­ганізму й підтримання роботи всіх систем (серцево-судинної, дихан­ня та ін.).

Для лікування хірургічних захворювань у сучасній ветеринарній хірургії існує багато різних засобів і методів терапії, їх можна поділити на такі групи: 1) оперативні методи лікування; 2) етіотропна, або причинна, терапія; 3) патогенетична терапія; 4) неспецифічна стимулювальна терапія; 5) фізичні методи лікування; 6) комплексна терапія.
Підведення підсумків : письмове тестове опитування.

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів:

В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розробити таблицю-схему «Методи лікування хірургічних захворювань».

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)

ЛЕКЦІЯ № 12

«Хірургічна інфекція і її клінічний прояв»

Мета заняття: Ознайомитися з проявами гнійної, анаеробної, гнильної та специфічної інфекції. Вивчити методи лікування та профілактики цих захворювань. Сформувати лікарське мислення та любов до обраної професії.

План заняття


  1. Загальне поняття про інфекцію.

  2. Гнійна інфекція ( фурункул, карбункул, абсцес , флегмона, сепсис).

  3. Анаеробна інфекція.

  4. Гнильна інфекція .

  5. Специфічна інфекція ( актиномікоз, ботріомікоз, правець).

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.




  1. Загальне поняття про інфекцію.

Поняття «інфекція» (від лат. infeclio — всмоктування, заражен­ня) в сучасному визначенні — це «стан зараженості, за якого розви­вається комплекс біологічних реакцій взаємодії макроорганізму й патогенних мікробів, що еволюційно склалися».

Хірургічна інфекція — загальна назва хвороб і патологічних процесів інфекційного походження (за участю патогенних мікроорганізмів), у комплексному лікуванні яких хірургічні методи мають вирішальне значення.

У зовнішньому середовищі, на шкірі, слизових оболонках постійно знаходяться мікроорганізми. За нормального (здорового) стану орга­нізму вони не виявляють шкідливої дії, їм протистоять природні фак­тори захисту (бар'єрна функція шкіри, слизових оболонок тощо).

Хірургічна інфекція найчастіше розвивається у разі зниженої бар'єрної функції зовнішніх покривів (шкіра, слизові оболонки), зниженої загальної резистентності організму.



Місце проникнення патогенних мікробів в організм тварини називають воротами інфекції. Ними можуть бути ушкоджена шкіра, слизові оболонки, кон'юнктива, рана.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка