Лекція №1 «Вступ. Хірургія ветеринарної медицини, її зміст, І зв’язок з іншими ветеринарними дисциплінами»



Сторінка12/16
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.32 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Атрофія м’язів: причини, ознаки, лікування

Атрофія м'язів (atrophia musculorum) — це зменшення м'язів у об'ємі. З урахуванням причин розрізняють такі атрофії:

  • функціональна — виникає внаслідок хронічних уражень сухожилків, суглобів і кісток кінцівок (контрактура, анкілоз);

  • травматична — є наслідком безпосереднього ушкодження м'язів і супроводжується розвитком міозитів;

  • ішемічна — виникає в разі тривалого стискання м'язів, тромбозу чи емболії судин;

нейропатична — є наслідком захворювання нервової системи

Клінічні ознаки. Атрофований м'яз поступово зменшується, що особливо добре помітно при порівнянні симетричних

Лікування. Усувають причину, що зумовила атрофію. Для лікування атрофії м'язів призначають масаж, прогулянки і дозовану роботу. У хронічних випадках втирають подразнювальні лініменти, мазі (апізартрон, фіналгон та ін.). Внутрішньом'язово вводять один із таких розчинів: 1) ізотонічний розчин натрію хлориду (100 -200 мл великим тваринам у різні місця ураженої ділянки, до трьох ін'єкцій через 3-5 днів); 2) 0,25 % розчин новокаїну в суміші з кров'ю хворої тварини у співвідношенні 3 : 1 або 2 : 1 в дозі 75 -100 мл, до трьох ін'єкцій через 2-3 дні; 3) 3 - 5% розчин натрію хлориду в дозі 10-25 мл великим тваринам з наступним масажем і теплим укутуванням.


  1. Розриви м’язів: причини , ознаки, лікування

Розриви м'язів (rupturae musculi). Етіологія. Травматичні розриви виникають унаслідок дії механічної сили (удар копитом або рогами, падіння, надмірне напруження м'язів та ін.). У бугаїв-плідників іноді виникають розриви переднього великогомілкового і третього малогомілкового м'язів під час садки в погано обладнаних станках. Спонтанні розриви м'язів трапляються внаслідок розвитку в них дегенеративних і атрофічних процесів

Клінічні ознаки. Характерною ознакою повного розриву м'язів є випадання їх функції. Так, у разі розриву переднього великогомілкового і третього малогомілкового м'язів заплесновий суглоб у стані спокою тварин сильно розігнутий, п'ятковий сухожилок розслаблений, кінцівка випрямлена назад.

Лікування. Хворим надають спокій. Там, де можна, накладають шви, стискальну, іммобілізувальну пов'язку. У перші години після ушкодження м'язів призначають крім пов'язки холодні процедури, а надалі — тепло (опромінювання лампами інфраруж, солюкс, Мініна). У разі розриву м'язів черевної стінки і утворення черевної грижі проводять операцію.


  1. Розтяг і розрив сухожилків

Розтяг сухожилка (distorsio tendinum) належить до закритих механічних ушкоджень, що супроводжується розривом окремих сухожилкових волокон і судин при збереженні анатомічної безперервності.

Розрив (ruptura) — це повне порушення анатомічної безперервності з випаданням функції відповідного м'яза, сухожилка.



Етіологія. Різні механічні впливи у формі сили тяги, що буває під час різких поворотів, спотикання, швидкого бігу, перевезення важких вантажів, у разі насильного витягання кінцівки при її застряванні між дошками тощо.

Клінічні ознаки. Розтяг і часткові розриви сухожилків супроводжуються значною кульгавістю і різкою болючістю ушкодженої ділянки, суглоби, що обслуговуються ушкодженими сухожилками, перегинаються (пальцеві) або надмірно згинаються (заплесновий).


  1. Тендиніти і тендовагініти

Запалення сухожилка, або тендиніт (tendinitis) виникає найчастіше у коней і бугаїв-плідників. У запальний процес залучаються сухожилки, які розтягуються або перенапружуються. Перебіг запалення має гостру і хронічну, асептичну, гнійну форми. Хронічні тендиніти бувають фіброзними й осифікувальними

Симптоми. Під час огляду встановлюють потовщення відповідної ділянки сухожилка, пальпацією — значне ущільнення сухожилка, зменшення його рухливості відносно прилеглих тканин, напруженість по всій його довжині. Болючість при пальпації відсутня або майже не виражена.

Лікування. В початковій стадії асептичного тендиніту забезпечують спокій, застосовують стискальну пов'язку, холод, кортикостероїди (навколосухожилкові ін'єкції), а також димексид — новокаїнові примочки (ЗО % димексид на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази), потім спиртові компреси, масаж

Тендовагініт (tendovaginitis) найчастіше виникає внаслідок дару або поранення, а також при переході запалення із суміжних млянок. У деяких випадках тендовагініт виникає при інфекційних норобах, зокрема при мікоплазмо зі.

Лікування. При наповненні ексудатом сухожилкову піхву пунктують і видаляють вміст. Промивають порожнину новокаїн-антибіотиковим розчином з наступним уведенням суспензії гідрокор­тизону (для внутрішньосуглобових уведень); у разі його відсутності застосовують дексаметазон, кортизон та ін. Через кожні 3 дні ін'єкції повторюють. Зовні застосовують спирт-іхтіоловий компрес або компрес ЗО % димексиду на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази (64 ОД на 10 - 20 мл розчину).

  1. Загальні дані і особливості хвороб окремих сухожилків

Розрив третього міжкісткового м'яза характеризується надмірним перерозгинанням путового суглоба в момент спирання. Виникає так звана ведмежа лапа. При розриві сухожилка поверхневого згинача пальця піднімається зачіпна частина копита (копитця) і спирання здійснюєть пятковою частиною копита (копитця).

Повний розрив сухожилка глибокого згинача пальця характеризується підніманням зачіпної частини копита (копитця) так, можна побачити його підошву, а спирання відбувається лише її задньою частиною копита (копитця)

Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

  1. Що таке міозит , міопатоз, атрофія м’язів, тендиніт, тендовагініт, розтяг і розрив сухожилка ?

  2. Причини виникнення хвороб м’язів, сухожилків і сухожилкових піхв.

  3. Яку лікувальну допомогу надають с-г тваринам при даних хворобах ?

Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія», записати види атрофії м’язів.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)



ЛЕКЦІЯ № 26

«Хвороби слизових і синовіальних сумок»



Мета заняття: Ознайомитися із загальним поняттям про сумки. Розглянути хвороби слизових і синовіальних сумок. Вивчити методи діагностики і лікування цих хвороб. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття

1. Запалення слизових сумок ( причини , ознаки, лікування).

2. Особливості ушкодження окремих бурс

ЛІТЕРАТУРА:



Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.



  1. Запалення слизових сумок ( причини , ознаки, лікування).

Сумка, або бурса (лат. bursa — сумка), в анатомічному розумінні є утвором, розміщеним у місцях кісткових виступів, у ділянці певних сгуглобів.

З урахуванням локалізації розрізняють бурси: підшкірні, підсухожилкові, підм'язові. За походженням бурси бувають слизові й синовіальні, набуті й природжені. Слизові бурси (bursa mucosa), як правило набуті, синовіальні — природжені.



Запалення сумок (bursitis). Бурсит досить часто спостерігається у великої рогатої худоби, коней, собак.

Етіологія. Причиною виникнення бурситів можуть бути випадкові механічні ушкодження, перехід запального процесу на сумку з навколишніх тканин та деякі інфекційні хвороби (мит, бруцельоз, туберкульоз).
При хронічних серозних і серозно-фібринозних бурситах стінка бурси потовщується; водночас спостерігається проліферація тканин, що її оточують (парабурсит). Далі відкладаються солі кальцію в стінці бурси, що призводить до утворення осифікувального бурситу.

Гнійне запалення слизової сумки спричинює некроз її стінок. Можливе мимовільне проривання гнійного ексудату назовні або в парабурсальну клітковину з розвитком підшкірної чи міжм'язової флегмони і бурсальних нориць



Лікування. Хворій тварині надають спокій. Консервативний метод лікування використовують при асептичних бурситах

Спочатку асептичного бурситу застосовують холод у поєднанні зі стис кальною пов'язкою гумовим бинтом, з 2 - 3-го дня від початку за хворювання — тепло.

При хронічних серозних, серозно-фібринозних і фібринозних бурситах, що супроводжуються незначним збільшенням об'єму слизово: сумки, втирають подразнювальні мазі (сіру і червону ртутні), застосовують парафіно- і озокеритотерапію, грязелікування, йонофорез, діатермію.

Консервативно-оперативний метод застосовують при лікуванні хронічних серозно-фібринозних, фібринозних і гострих гнійних бур­ситів. При лікуванні цим способом у порожнину бурси вводять си­льні припікальні й подразнювальні засоби, що мають властивість руйнувати її внутрішній шар, внаслідок чого припиняється випотівання ексудату в порожнину бурси. З цією метою вводять 5 % спир­товий розчин йоду, 10 % розчин срібла нітрату (ляпісу), 5 % водний розчин міді сульфату (мідного купоросу). Через З дні після введення стінку слизової сумки розтинають, видаляють її вміст і лікують так само, як гнійну рану. Поступово порожнина рани заповнюється гра­нуляціями, і бурса облітерується.

Радикально-оперативний метод застосовують для видалення (екстирпації) бурси оперативним способом з наступним накладан­ням швів на верхню ділянку розрізу або на весь розріз: при хронічних гнійних, фіброзних і осифікувальних бурситах, що супроводжуються значним розростанням фіброзної тканини, тобто у випадках, коли консервативний метод лікування не може забезпечити повного розсмоктування проліфератів і спорожнення бурси. У післяопераційний період тварині надають повний спокій.


  1. Особливості ушкодження окремих бурс.

Бурсит двоголового м'яза плеча. Бурса двоголового м'яза плеча (bursa intertubercularis) починається від горба лопатки і тягнеться до нижнього кінця міжгорбкового жолоба (7-15 см), між блоком плечової кістки й перекинутим через нього сухожилком двоголового м'яза, охоплюючи його з боків на зразок сухожилкової піхви. Запалення цієї сумки (бурсит) реєструється здебільшого у коней. Воно може бути асептичним і гнійним.

Подотрохлеарний бурсит — запалення човникової сумки {bursitis podotrochlearis) частіше реєструється у коней, може вимикати в разі тривалої роботи по твердому ґрунту, швидких алюрів, ' грибків.

При проникних ранах підошви сумка може інфікуватись і розвивається гнійний подотрохлеїт. Особливо небезпечним місцем уколу і; коней є середня третина стрілки.



Лікування. За асептичного процесу тварин використовують на роботі по м'якому ґрунту, проводять корегувальне розчищення ко­пит, підковують на підкову з високими п'ятковими шипами.

За гнійного подотрохлеарного бурситу ефективне тільки хірургіч­не втручання з проведенням анестезії та використанням джгута.

Колоту рану підошви лійкоподібно розширюють, використовують антисептичні засоби у вигляді мазі, порошку, аерозолів.

При некрозі сухожилка, основи шкіри копита їх видаляють; у пі­сляопераційному періоді місцево застосовують антисептичні засоби, їх уводять також внутрішньосудинно. Крім цього застосовують за-гальностимулювальні, вітамінні препарати.



Підведення підсумків : усне фронтальне опитування.

1. Що таке бурсит ? 2. Які бувають бурсити? 3. Причини виникнення бурситів?

4. Лікування тварин з хворобами слизових сумок



Узагальнення матеріалу: формування висновків .

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич «Хірургія, офтальмологія, ортопедія». Розглянути особливості ушкодження препарпальної бурси та бурси п’яткового горба.
Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)

ЛЕКЦІЯ № 27

«Хвороби суглобів»

Мета заняття: Ознайомитися з хворобами суглобів. Вивчити методи діагностики і лікування цих хвороб. Сформувати лікарське мислення в студентів.

План заняття:

1. Удар ( ушиб) суглобів : причини , ознаки, лікування.

2. Розтяг , вивих суглобів.

3. Рани суглобів.

4. Асептичне і гнійне запалення суглобів.

5. Хронічний деформуючий артрит.

6. Артроз.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.



  1. Удар (ушиб) суглобів : причини , ознаки, лікування.

Удар суглоба (contusio articuli). Етіологія. Удар суглоба виникає як наслідок травми, в тому числі й непрямої (внаслідок протиудару) під час стрибків, падінь. У цих випадках можливий крововилив у суглобову порожнину (гемартроз), що нерідко ускладнюється запаленням, зокрема хронічним.

Симптоми. Внаслідок гемартрозу виникає швидке наповнення виворотів капсули суглоба і флуктуація. З розвитком запалення і просочування ексудатом тканин ушкодженого суглоба рельєф кісток, сухожилків і зв'язок згладжується. Травмований суглоб перебуває у напівзігнутому положенні. Відзначається кульгавість опорної кінцівки.

Лікування. Тварині дають спокій, проводять артроцентез і евакуюють кров. У суглоб вводять суспензію гідрокортизону (для внутрішньосуглобових ін'єкцій), можна промити суглоб новокаїн-антибіотиковим розчином. Накладають стискальну пов'язку. Надалі проводять функціональну терапію (пасивні й активні рухи, масаж), парафінотерапію тощо.

  1. Розтяг, вивих суглобів.

Розтяг суглоба (distorsio articulorum). Етіологія. Розтяг суглоба спричинюють травми, що зумовлюють надмірні тракцію, поворот суглоба вздовж осі кінцівки, згинання й розгинання, а також поперечне зміщення суглобових кінців кістки. При цьому від кістки можуть відриватися ділянки капсули суглоба та його зв'язок; можливий крововилив у суглоб.

Симптоми. Набрякання, болючість, кульгавість, спостерігається швидке згинання в момент відриву кінцівки (початок флексії), і ми,ний біль під час поворотів.

Лікування. Тварині дають спокій, накладають іммобілізувальну повязку.

  1. Рани суглобів.

Рани суглобів (vulnera articulorum). Етіологія. Колоті рани, кусані, забиті та інші рани суглобів можуть бути сліпими, наскрізними.

Крім симптомів, характерних для ран взагалі, спостерігаєтьсяікання синовії. При суглобових рухах (активних чи пасивних) Нерідко спостерігається всмоктування повітря в суглобову порожнину і виштовхування його назовні з утворенням пухирців.



Діагноз установлюють на підставі симптомів і результатів артропункції. Голку вколюють з боку, протилежного рані, вводячи розчин фурациліну або етакридину лактату; виділення рідини з рани. У разі підозри щодо внутрішньо суглобового перелому проводять рентгенологічне дослідження.

Лікування свіжих ран полягає в запобіганні розвитку інфекції й проведенні хірургічної обробки рани. При гемартрозі із суглоба евакуюють кров за допомогою артроцентезу. Накладають стискальну ііиіі'язку. У разі забруднення рани суглобову порожнину промивають і. через голку, якою проколюють суглоб на відстані від рани (наприклад, а протилежного боку). Для промивання використовують антисептичні розчини, в порожнині суглоба залишають розчини антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують дренажі. Накладають пов'язку.

  1. Асептичне і гнійне запалення суглобів.

Симптоми. Спостерігається кульгавість, у ділянці суглоба розвивається обмежена, болюча, гаряча припухлість, наповнення ексу­датом виворотів суглобової капсули. Нерідко тварина тримає кінцівку напівзігнутою. Пасивні рухи болючі. У разі хронізації хвороби симптоми запалення стають менш яскравими, але підсилюється наповнення його виворотів.

За хронічного синовіту в зв'язку з підвищенням гідродинамічного тиску сила м'язових скорочень стає недостатньою для того, щоб вивести кінцівку із напівзігнутого стану в бік як повної флексії, так і екстензії. Це призводить до швидкої стомлюваності тварини під час руху (І.О. Поваженко).



Діагноз установлюють на підставі анамнезу, характерних симптомів; іноді використовують артроцентез і рентгенографію.

Лікування. Якщо хвороба зумовлена механічним пошкодженням, то впродовж 24 - 48 год застосовують холод і стискувальну пов'язку. Цього не варто робити в разі підозри щодо токсико-алергічного або

Серозно-фібринозний синовіт (synovitis sero-fibrinosae). Етіологія. Удар, дисторзія, гемартроз, повторне травмування на фоні серозного синовіту. У великої рогатої худоби запалення нерідко має гіперергічппн характер унаслідок сенсибілізації.

Лікування переважно таке саме, як і при серозному синовіті. Щоб зменшити випадання фібрину в суглоб, вводять розчин гепа­рину; іноді проводять втирання гепаринової мазі з наступним укутуванням суглоба (у дрібних тварин); можна також використовувати димексид(30 %)-новокаїн(0,5 %)-гепаринові примочки (компреси). Б.С. Семенов (1980) рекомендує проводити десенсибілізацію піпо-льфеном або супрастином (внутрішньом'язово) і після антисептич­ного промивання суглоба вводити в його порожнину 10 - 20 мг хімотрипсину або 50 мг хімопсину (діють протеолітично) із добавлянням 0,1 г неоміцину і 0,1 г стрептоміцину, розчинених у 3- 5 мл 0,5 % новокаїну; обробку повторюють.

Септичне (гнійне) запалення суглобів (arthytis purulenta). Етіологія. Септичне запалення суглобів найчастіше виникає внаслідок інфікування ран суглобів (стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою, анаеробними мікроорганізмами та ін.), переходу нагноєння з прилеглих тканин, бурс, сухожилкових піхв, а також при інфекційних хворобах (мит, септичний омфалофлебіт у молодняку, стрептококоз, паратиф, мікоплазмоз, хламідіоз тощо.).

Лікування. Своєчасним і інтенсивним лікуванням запобігають розвитку глибоких змін у суглобі. Ефективним є лікування гнійного синовіту та емпієми суглоба. Застосовують циркулярну інфільтраційну анестезію; в порожнину суглоба вводять невелику кількість З — 5 % розчину новокаїну або тримекаїну. Голкою діаметром не менш як 1 мм (для взяття крові) проводять артроцентез, видаляють ексудат і ретельно промивають суглоб 0,5 % розчином новокаїну (тримекаїну) з антибіотиками або 0,5 % розчином тримекаїну із сульфаніламідами, намагаючись звільнити його від фібрину. В суглобі залишають 5—10 мл анестетика з добавлянням 20 — 50 мг хімотрипсину або 50 - 70 мг хімопсину (протеолітичні ферменти) і 1 г неоміцину сульфату або гентаміцину. Внутрішньом'язово вводять антибіотики пролонгованої дії (біцилін-3, біцилін-5) у дозі 10 тис. ОД/кг маси. Лікування повторюють наступного дня і далі кожні 3 — 4 доби до виліковування (1,5 — 2 тижні).

Крім місцевого лікування внутрішньовенно вводять розчини кальцієвих солей (хлориду, глюконату, борглюконату), 33 % розчин етилового спирту з глюкозою, препарати антисептичної дії. Показана реінфузія УФ-опроміненої крові в дозі Імл/кг маси (В.Б. Бори-севич, 1992).



  1. Хронічний деформуючий артрит.

Деформівний артрит (arthritis chronica deformans) спостерігається в лопатково-плечовому, зап'ястковому, колінному та інших суглобах і виникає, як правило, після ексудативного артриту, вивиху, суглобового перелому тощо. Очевидно, він є різновидом остеохондрозу.

Етіологія. Виникнення деформівного артриту зазвичай зумовлене мікротравмами, а також природженою недостатньою біомеханічною стійкістю опорних тканин суглоба.

Лікування. Коней звільняють від роботи на 1,5 міс з обов'язковим регулярним прогулюванням (2 — 3 рази на добу по 20 — ЗО хв) з метою запобігання атрофічним процесам в апаратах руху. Призначають мінеральну підгодівлю, вітаміни (A, U, С). Місцево призначають глибоке прогрівання (парафінові аплікації, діатермію, грязе­лікування тощо), Застосовують втирання йодних мазей. Щодня параартикулярно вводять хімотрипсин у дозі 5 — 10 мг на 0,25 % новокаїну.

  1. Артроз.

Артроз (arthrosis) — хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, для якого характерні дегенерація хряща, зміна суглобових поверхонь і розвиток крайових остеофітів, деформація суглобів; можливе ускладнення реактивним синовітом.

Основні патологічні зміни при артрозі стосуються суглобового хряща, але оскільки одночасно розвиваються крайові остеофіти та інші кісткові зміни, то хворобу часто називають остеоартрозом.



Етіологія. Розвиток артрозу розглядають з двох позицій: як прояв старечих вікових змін і як самостійний патологічний процес (зміни хряща при артрозі та його пізні вікові зміни подібні).

Симптоми. Захворювання розвивається повільно. Уражуються будь-які суглоби, але найчастіше ті, що зазнають найбільшого навантаження: на грудній кінцівці — плечовий, зап'ястковий, путовий, на тазовій кінцівці — кульшовий, колінний, заплесновий. Спочатку відзначається хрускіт у суглобах, незначне кульгання (внаслідок болючості).

Лікування Застосовують медикаментозне, фізіотерапевтичне та тоді хірургічно-ортопедичне лікування. Передусім зменшують навантаження на суглоб (тривалі рухи, стояння, часті підйоми та спускання, особливо сходами). У разі тривалого руху показані короткочасні спинки та відпочинок упродовж 5-10 хв.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка