Лекція №1 вступ. Адміністративно-територіальний устрій



Сторінка3/17
Дата конвертації28.12.2016
Розмір2.32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Україна відноситься до країн Європи з найнижчою очікуваною тривалістю життя:

Рік


Середня очікувана тривалість життя

у середньому

чоловіки

жінки

1990 р.

69,3

64,20

74,18

1994 р.

67,22

61,82

72,72

2000 р

68,33

62,77

74,08

2006 р.

68,10

62,38

74,06

Статевий склад населення. За результатами перепису населення, кількість чоловіків – 22,44 млн. осіб (46,3%), жінок – 26,16 млн. (53,7%).

На 1000 чоловік репродуктивного віку припадає 1031 жінка.



Міграції. Рання більшість мігрантів складала молодь, що абсолютно домінувала в навчальній і трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Більшої була частка чоловіків. Нині переїзди придбали переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.

Близько 50% усіх переїздів здійснюється в середині регіонів України. Великими є міграційні потоки між сусідніми областями. Основний реципієнт у країні – Київ, при чому його міграційний приріст постійно збільшується: якщо в 1995 р. – 4,1 тис. чіл, то в 2001 р. – 15,4 тис. чіл. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається на Харківщині, Дніпропетровщині й у м. Севастополь.

Основним партнером в обміні населення для України залишається регіон СНД, і насампе­ред Росія. Росте “інтелектуальна міграція” – близько 25% вибулих мають вищу освіту.

Поступово міграційний потік втрачає етнічне офарблення. Якщо на початку 90-х рр. на євреїв припадало 61,2% емігрантів, то в 2005 р. – тільки 18%, і в теж час 50% – українці і 17% – росіяни. Основними центрами притягання є як старі центри – Ізраїль, Німеччина, США, так і нові “гастробайтерські” центри – Португалія, Іспанія, Італія, Чехія й ін. За експертними оцінками в 2006 р. За межами України працювало більше 1 млн. українців, хоча за сприянням офіційних посередницьких структур за кордоном було працевлаштовано близько 36,3 тис. осіб.

Імміграція в Україну з країн СНД обмежується 5 тис осіб на рік. У цілому Україна залишається не дуже притягальної для іммігрантів і продовжує грати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

Відповідно до перепису населення 2001 р. на території України проживають представники близько 130 національностей і народностей.



Українці. Це титульна нація України. Відносяться до східних слов'ян. Їхня чисельність становить 37,54 млн. осіб (77,8%).

Українці відносно рівномірно розподілені по території України:

– більше 80% (Західна Україна – Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Львівська, Івано-Франківська, а також Черкаська, Полтавська, Сумська);

– 50,7–51,9% (Донбас);

– 25% (Крим).

Якщо в 1959 р. у містах і смт проживало 36% українців, то в 2001 р. – 62%. За це період практично на третину скоротилася чисельність сільських українців. На селі зараз проживає близько 40% українців. Найбільша кількість українців проживає в міських поселеннях Донбасу, Наддніпрянщини, у Київській і Харківській обл. (70 і більш 80%).



Росіяни. Складають 11,3 млн. осіб (22%). Наприкінці XIX – початку XX ст. у результаті бурхливого розвитку промисловості на Донбасу і Наддніпрянщини у ці райони переселилася велика кількість російських працівників. Чимало росіян переїхало в Україну в роки перших п'ятирічок.

У межах України найбільша кількість росіян характерно для Криму (67%), Луганської (45%), Донецької (44%), Харківської (33%), Одеської (27%), Запорізької (32%) обл. За останні два десятиліття зменшилася кількість росіян у Львівській обл.



Євреї. Їхня чисельність постійно скорочується: якщо в 1926 р. їх в Україні проживало близько 3 млн. осіб, те в 2001 р. – усього 486 тис. Близько 99,4% євреїв проживають у місті і усього 0,6% – на селі. У Києві живе близько 20% євреїв у країні, потім Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Житомирська обл. і Крим.

Білоруси. Чисельність росте – 440 тис. осіб. Близько 80% живе в містах.. Найбільша частина живе на сході і півдні України (Донецька, Луганська, Харківська, Одеська, Херсонська і Дніпропетровська обл.).

Молдавани. Проживає 325 тис. осіб. Більшість молдаван проживає на території Одеської і Чернівецький обл., набагато менше – у Кіровоградської, Дніпропетровської обл. і Криму.

Болгари. Проживають в Україні компактно на території Одеської і Запорізький обл. Усього – 234 тис. осіб. Болгарські колонії з'явилися на півдні України в другій половині XVIII ст. під час Російсько-турецької війни.

Поляки. Одні з найдавніших національних меншостей в Україні. Перші поселення беруть початок від Галицько-Волинського князівства. Нараховується 220 тис. осіб, близько 67% проживає в міській місцевості і 32% – на селі. Найбільше їх проживає в областях давньої осілості – на Волині, Поділля і Галичині.

Угорці. Дуже компактно проживають на території Закарпатської обл. (96%). Усього – 165 тис. осіб. Тяжіють до сільської місцевості.

Румуни. Усього – 135 тис. осіб. Більшість проживає в сільській місцевості (75%). Розселені в південно-західній частині Чернівецької обл., а також у Закарпаття.

Кримські татари. Давні жителі Криму. Багато їх у XVIII-XIX ст. емігрувало в Туреччину. У 1944 р. кримські татари були депортовані з Криму в Поволжя і Середню Азію.

Цигани. В Україні з'явилися в XV-XVI в. – у Криму і Бессарабії. Потім розселилися на більшій частині території України. Усього – 48 тис., близько 70% живуть у міській місцевості. Більше всього – у Закарпатті, на Донбасі (Донецька і Луганська), у Наддніпрянщині(Дніп­ропетровська, Запорізька і Кіровоградська), у Причорномор'ї (Миколаївська, Одеська, Херсон­ська) і в Криму.

Українська діаспора. В історії української еміграції просліджуються 2 основні напрямки: східне і західне.

Східна діаспора утворилася шляхом переселення українців у губернії Російської імперії, пізніше – у республіки колишнього СРСР. Одиничні міграції були зафіксовані ще в XVI ст., коли українські козаки разом з російськими землепрохідцями освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки і Чукотки.

У східному напрямку виділяють 3 хвилі міграцій:

– перша (кінець XIX ст.) зв'язана зі збідненням селянства і частини міських ремісників і напівпролетарів. І вони почали шукати кращу частку на землях Алтаю, Сибіру, Далекого Сходу;

– друга хвиля зв'язується з реформами Петра Столипіна. Селяни одержували право виходу з громади й утворення самостійних господарств на отшибах. З 1897 по 1916 р. з України до Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану і Середньої Азії переселилося 915 тис. осіб (76% усіх переселенців того часу);

– третя хвиля (50–60 р. XX ст.) також була трудовий і зв'язана з освоєнням цілинних і перелогових земель Казахстану, Алтаю, Сибіру.

В історії України була ще одна могутня хвиля – депортація селянських родин у період колективізації і «ліквідації куркульства як класу». Тільки на початку 30-х рр. з України було вислано до 1 млн. осіб.

До східної діаспори відноситься до 10 млн. осіб (Кубань, Наддністрянщина, Прибалтика, Москва, Санкт-Петербург, Закавказзя, Казахстан, Середня Азія, Сибір і Далекий Схід).

Західна діаспора також утворилася трьома хвилями:

– перша (з кінця XIX ст. до Першої світової війни) зв'язана з аграрними переселеннями, особливо з Західної України (Закарпаття, Буковина, Галичина). У цей період у США мігрувало 256 тис. українців, у Канаду – 135 тис., у Бразилію – 47 тис., Аргентину – 15 тис. Виїзди були настільки масовими, що приводили до обезлюдненню цілих регіонів України. Усього з 1877 р. по 1909 р. в американські країни виїхало до 500 тис. українців.

– Друга хвиля (між двома світовими війнами) була викликана як соціально-економічними, так і політичними факторами. Цей потік також був трудовим, а по соціальному складі – селянським, уключав також велику кількість політичних мігрантів. Виїхало до 200 тис. осіб.

– Третя хвиля (з післявоєнного часу). Домінували політичні мотиви. В основному це воїни підпільної УПА, дивізії «Галичина», а також колишні колабораціоністи. Виїхало – близько 200 тис. осіб.

Західна діаспора нараховує близько 5 млн. осіб:

– у США (5 млн. осіб): штати Пенсільванія (50%), Нью-Джерсі (20%), Нью-Йорк (20%), а також Мічиган, Огайо і Коннектикут;

– у Канаді (1 млн. осіб): провінції Манитоба, Саскачеван, Альберта;

– в Аргентині і Бразилії (по 300 тис. укр.);

– у Парагваї (близько 10 тис.);

– Уругваї (10–15 тис.);

– Великобританії (більше 30 тис.);

– є також в Австралії, Німеччині, Франції, Іспанії, Греції, Італії, Люксембурзі, Бельгії й ін.


РЕЛІГІЙНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

В Україні діє більше 90 конфесій, плинів і релігійних напрямків. Загальна чисельність релігійних громад у всіх конфесіях збільшилася з 10,8 тис. у 1991 р. до 23,5 тис. у 2005 р.

В Україні діють 3 православні церкви:

– Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ-МП) – 10 тис. громад;

– Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ-КП) – 3 352 громади;

– Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – 1 154 парафії.

У західних регіонах України істотний вплив має Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Нараховує 3 329 громад і має 80 монастирів, 13 духовних навчальних установ. Розширила свій вплив на Україні римо-католицька церква (РКЦ), що нараховує 854 громади і 38 монастирів.

Щорічно росте вплив прихильників протестантизму. Він представлений 33 напрямками: від союзу баптистів (близько 2 тис. громадян) до п'ятидесятників (1,5 тис.).

Росте кількість релігійних громад національних меншостей. Половину з них складають мусульмани (445 громад), 107 – громади Закарпатської (угорської) реформаторської церкви, 239 – громади іудейського віросповідання, 84 – Німецької евангелично-лютеранської церкви й ін.
ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ. ФОРМИ РОЗСЕЛЕННЯ

Густота населення. Україна відноситься до держав з високою щільністю населення – 77 осіб/км2 у 2007 р. (86 осіб/км2 у 1990 р.).

Великі значення показники мають у східних індустріальних районах (у Донецькій обл. – 183 осіб/км2), менші – у північних і південних областях (на Чернігівщині – 39 осіб/км2).

По статистиці, в Україні нараховується (2007 р.) 458 міста, 886 смт і 28 540 сільських населених пунктів.

Міста. Відповідно до перепису населення 2001 р. кількість міського населення складає 32,57 млн. осіб (67,2%), сільського – 15,88 млн. (32,8%). У порівнянні з 1989 р. міське населення зменшилося на 2 млн. осіб, сільське – на 1,2 млн. осіб.

Висока частка міського населення – на Донбасу (урбанізація до 90%), у Наддніпрянщині – 75– 80%. У західних і центральних областях України частка міського населення істотно нижче (40–50%).

Половина великих місць зосереджена в східних індустріальних регіонах (Донецької обл. – 7, Дніпропетровської – 5, Луганської – 4, Запорізької – 3) і в Криму (4).

46 міст відносяться до великого (мають чисельність населення більше 100 тис. осіб). У великих містах проживає 38,3% усього, чи 56,9% міського населення.

У 2000 р. в Україні нараховувалося 5 міст мільйонерів, у 2007 р. усього 3:

– Київ (2,71 млн. осіб);

– Харків (1,46 млн. осіб);

– Дніпропетровськ (1,039 млн. осіб).

Великими містами є: Одеса (0,99 млн. осіб), Донецьк (0,98 млн. осіб), Запорожжя (0,79 млн. осіб), Львів (0,73 млн. осіб), Кривої Ріг (0,69 млн. осіб) і Миколаїв (0,507 млн. осіб).

До міського населення відносяться проживаючі в смт. СМТ – населений пункт із чисельністю жителів до 10 тис. осіб, у якому близько 85% населення зайнято у несільськогосподарської сфері. Таких поселень у 2007 р. – 886. Розміщені по всій території України, більше всього – в областях Донбасу, Наддніпрянщині, на Харківщині, Львівщині, Криму. Значно менше – у поліських, подільських і деяких південних областях.



Агломерації – зосередження міських поселень навколо великого міста. В Україні нараховується 19 агломерацій, у яких проживає біля половини (47%) міського населення. Об'єднати в 2 типи:

– сформувалися навколо великих центрів переробної промисловості, науки, культури, утворення, охорони здоров'я і транспортних вузлів (Київ, Львів, Одеса, Харків);

– навколо великих центрів важкої промисловості Донбасу і Наддніпрянщині (Донецько-Макеївська, Горлівсько-Єнакієвська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська й ін.).

Сільське розселення. Кількість сільського населення постійно зменшується. У поліських, подільських і карпатських областях України (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька) у селах проживає більш 50% усього населення. Дуже низької є частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганської (14%), Дніпропетровської (16%) областях. Мало сільського населення в Запорізької, Одеської і Миколаївський обл.

Велика частина сільського населення проживає в середніх і великих селах. Розміри сільських поселень різні:

– у Полісся села малі і розміщаються на вододілах;

– у Лісостепу села розміщаються в долинах і яругах, де краще мікроклімат і ближче до поверхні залягають ґрунтові води. Отут більше великих і середніх сіл;

– у Степу села розміщаються уздовж рік і балок. Села великі, у них проживає по кілька тисяч осіб;

– в Українських Карпатах села тягнуться вузькими смугами в долинах рік на 5–10 км. Сільські поселення рідко піднімаються вище 800-900 м. Домінують середні по розмірах села;

– у Кримських горах сільські поселення розміщаються уздовж рік, на крутих гірських схилах.

Основна форма сільського розселення – групова. Такі поселення характерні для всієї території України. Хутори виникли ще за давніх часів, однак у 30–40 р. були зруйновані. Їх багато на Гуцульщині.


ТРУДОВІ РЕСУРСИ. БЕЗРОБІТТЯ

Трудові ресурси – це працездатне населення (чоловіка від 16 до 59 років, жінки – від 16 до 54 років), а також працюючі пенсіонери і підлітки. До складу трудових ресурсів не входять інваліди й обличчя, що вийшли на пенсію по пільгових умовах.

Кількість трудоактивного населення – 22,6 млн. осіб.

У промисловості –32%, сільському господарстві –24%, сфері послуг –44%.

Менш 6% зайнято в торгівлі і суспільному харчуванні, 6% – на транспорті, 7% – у будівництві, 11% – утворенні, науці, культурі і т.д.

Велике значення для трудових ресурсів має порожня-вікова структура. На роботах, що вимагають значних витрат фізичної сили, чоловіча праця є більш ефективним, чим жіночий. Більшість трудових ресурсів, зайнятих у невиробничій сфері – жінки. Вони домінують у сферах обслуговування, утворення, торгівлі, охорони здоров'я, культури. Близько 90% зайнятих у господарстві мають вище і середнє утворення.

Рівень утворення трудових ресурсів. Рівень утворення в Україні є одним з найвищих серед країн Східної Європи. Більш утвореним є міське населення, що значною мірою поповнюється за рахунок навчальної і післяучбової міграції сільської молоді. Так, питома вага людей з вищим утворенням серед міського населення складає 37,9% (у 1989 р. – 34,5%), а серед сільського – 17,7% (у 1989 р. – 13,3%).

Частка людей, що не мають навіть повного середнього утворення серед міського населення складає 26,7%, а серед сільського – 47,3%.

Трудові ресурси нерівномірно розподілені по території країни. Найвищий рівень забезпечення трудовими ресурсами мають західні області, де висока щільність сільського населення. У південних і східних областях цей показник нижче.

Безробіття. За даними Держкомстату в 2007 р. у Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,956 млн. безробітних, чи 3,4% трудоактивного населення.

Найвищий рівень безробіття зафіксований у:

– Тернопільської обл. (6,4%);

– Рівненської обл. (6%);

– Черкаської обл. (5,3%).

Щонайнижчий рівень безробіття зафіксований у:

– Києві (0,4%);

– Севастополеві (0,8%);

– Одеської обл. (2,1%).

На 2005 р. в Україні офіційно було 187 тис. вакансій.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка