Лекція №1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності



Сторінка1/7
Дата конвертації22.04.2017
Розмір1.13 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

ЛЕКЦІЯ № 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

«Безпека життєдіяльності» як навчальна дисципліна має свої об'єкти й методи вивчення, цілі, завдання і функції. Як навчальна дисципліна вона становить складний соціально-педагогічний процес із такими функціями, як освітня, виховна та психологічна.

Освітня функція полягає в тому, щоб забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвиток небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на здоров'я та життя людей і сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліст а уміння і навички для їх запобігання й ліквідації, захисту людей та навколишнього о середовища.

Мета виховної Функції дисципліни полягає у формуванні у студентів наукового світогляду, суть якого — розуміння того, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе окремо за своїми законами; вона існує в природі і є частиною природної системи. Це пов'язано передусім із функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, їхній взаємний вплив відображається не тільки на життєдіяльності, а й на способі мислення, на актиній соціальній позиції.

Психологічна функція полягає у формуванні психологічної готовності до діяльності в умовах сучасного небезпечного середовища.

Психологічний вплив небезпечних ситуацій проявляється у людей неоднозначно, бо він має індивідуально виражену особисту реакцію. Відчуття небезпеки одних робить зовсім безпомічними, розгубленими і нездатними до цілеспрямованих дій, до активного захисту, а в інших ця сама обставина здатна викликати піднесення душевних та фізичних сил, спонукати до активної протидії. У деяких людей самозбереження проявляється втечею від загрозливих обставин, у інших — навпаки; мобілізується готовність до дії, до відповідного ризику, що ґрунтується на тверезому розрахунку і впевненості у можливості протидіяти небезпеці



.Об'єктом вивчення БЖД є людина і людське співтовариство, середовище, що її оточує, процес взаємодії людини з навколишнім середовищем (тобто життєдіяльність) і небезпеки, які при цьому виникають.

Основним методом дослідження в БЖД є системний аналіз, оскільки і людина, і середовище є складною, багатофункціональною й багатоелементною системою.

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає у тому, щоб сформувати в людини свідоме й відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує, навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.

Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає в тому, щоб навчити студентів:



  • ідентифікувати потенційні небезпеки;

  • визначати небезпечні та шкідливі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;

  • прогнозувати можливість і наслідки їх впливу на організм людини;

  • використовувати нормативно-правову базу захисту людини у надзвичайних ситуаціях;

  • розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних та шкідливих чинників;

  • запобігти виникненню надзвичайних ситуацій;

  • використовувати в практичній діяльності заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;

  • планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі «людина-життєве середовище». В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

  • основні принципи формування безпечної життєдіяльності людини;

  • характеристики зовнішніх та внутрішніх негативних чинників;

-— вплив психофізіологічних особливостей людини на формування її безпеки;

  • класифікацію і нормування шкідливих та небезпечних чинників, що негативно впливають на здоров'я людини;

  • методи виявлення шкідливих та небезпечних чинників;

  • законодавчі акти та нормативні документи з питань безпеки життєдіяльності людини;

  • основні принципи колективної безпеки;

  • принципи гармонійного розвитку людини та сталого розвитку людства.

уміти:

  • аналізувати та оцінювати небезпечні ситуації:

  • оцінювати середовище перебування стосовно особистої безпеки, безпеки колективу ;

  • самостійно приймати рішення про вжиття термінових заходів у разі виникнення екстремальних ситуацій;

  • забезпечувати особисту безпеку в екстремальних ситуаціях;

  • розробляти і впроваджувати систему заходів, спрямованих на збереження здоров'я людини та її гармонійний розвиток;

  • визначати психофізіологічні особливості людини та їх роль у забезпеченні особистої безпеки;

  • оцінювати негативні чинники середовища перебування та визначати шляхи усунення їх дії на людину,

  • надавати першу медичну допомогу в екстремальних ситуаціях собі та іншим потерпілим;

  • визначати вимоги законодавчих актів у межах особистої та колективної відповідальності;

Для визначення місця «Безпеки життєдіяльності» як навчальної дисципліни

слід чітко сформулювати систему знань науки про безпеку.

Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук із ризиків «FORM —

OSE» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них

належать


:гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

  • природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

  • інженерні (опір матеріалів, електроніка, електротехніка і т. ін.);

  • про людину (медицина, психологія, педагогіка, ергономіка);

  • про суспільство (економіка, право, соціологія).

ЛЕКЦІЯ № 2

РИЗИК ТА НЕБЕЗПЕКА В ПРЕ ДМЕТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Безпека нерозривно пов'язана з небезпекою. Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє ЇЇ значення по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язує відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не з побоюванням глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:



  1. рівня соціального і суспільного розвитку особистості;

  2. ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

Небезпека це явища, процеси, об'єкти, інформація і самі люди, які можуть викликати небажані наслідки і призводити до погіршення стану здоров'я чи смерті людини, завдавати шкоди навколишньому середовищу й об'єктам господарської діяльності.

Джерелами небезпек є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії.

Небезпека об'єктивно існує в просторі і в часі та реалізується у вигляді потоків енергії, речовини, інформації.

Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, в свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Іншими словами можна сказати, що взаємодія людини з навколишнім середовищем виявляється в наявності прямих і зворотних зв'язків. Результат цієї взаємодії може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, і супроводжуватися загибеллю людей та руйнуванням компонентів середовища. В останньому випадку можна говорити про явний прояв небезпеки у вигляді негативних наслідків, що виникають, як правило, раптово і визначаються як дія небезпек.

Здебільшого небезпека має прихований характер і може перетворюватися в реальну небезпеку за наявності таких умов


:небезпека реально існує;

  1. людина перебуває в зоні дії небезпеки;

  2. людина не має ефективних засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.

У разі відсутності цих умов ми говоримо про наявність потенційної небезпеки.

Потенційна небезпека —- це така небезпека, яка має прихований характер і може перетворитися в реальну небезпеку за наявності трьох умов, зазначених вище.

Аксіома потенційної небезпеки говорить, що в жодному виді діяльності не можна досягти абсолютної безпечності, тобто будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна. Згідно з цією аксіомою всі дії людей і усі компоненти життєвого середовища, крім позитивних властивостей і наслідків, мають здатність створювати небезпеки. При цьому будь-яка нова позитивна дія неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек (мобільний і стільниковий зв'язок, комп'ютер тощо). Навіть при найвищому рівні розвитку техніки абсолютне усунення джерел небезпеки неможливе. Завдання полягає в тому, щоб звести цю небезпеку до мінімуму.

Діяльність людини потенційно небезпечна, оскільки неминуче пов'язана з використанням (виробництво, збереження і перетворення) хімічної, електричної й інших видів енергії, речовин та інформації.

Умови, за яких небезпека може реалізуватися в подію, називають небезпечною ситуацією.

Ситуацію, при якій виявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною, чи аварійною, а якщо загинули люди, — катастрофічною.

Катастрофа (з грец. — переворот, знищення, загибель) •— випадкове горе, дія якого може тривати в напрямку, що визначається дією, яка відбулася.

Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні ситуації.

Екстремальною називають ситуацію, яка виникла в процесі діяльності, коли в людини психофізіологічне навантаження досягає такого рівня, при якому вона може втратити здатність до раціональних вчинків і адекватних дій відповідно до обставин, що виникли.

В екстремальних ситуаціях людина може опинитися в різних сферах діяльності: виробництві, побуті чи на відпочинку.

Однією з передумов розробки ефективних заходів, спрямованих на запобігання 5езпекам та ліквідацію


їхніх наслідків, є ідентифікація небезпек, тобто сування типу небезпеки і встановлення її характеристик.

Проведення ідентифікації небезпек неможливе без їхньої класифікації, номенклатура небезпек — перелік назв, термінів можливих небезпек — становить над 150 найменувань і при цьому не вважається повною. В окремих випадках ладається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (підприємства, цехів, професій, місць праці та ін.).



Класифікація небезпек - - це систематизація явищ, процесів, об'єктів, які здатні нанести шкоду людині, тобто таксономія небезпек, досі цілком не розроблена. Прикладом таксономії небезпек може бути такий розподіл:

—за походженням (природна, техногенна, соціальна, політична);

—за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

—за результатами (захворювання, травми, загибель, пожежі);

—за типом (соціальна, технічна, екологічна);

—за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, шляхово-транспортна) . Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, відповідно до якої всі небезпеки поділяють на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні і комбіновані (подібну класифікацію прийнято й державних стандартах для визначення надзвичайних ситуацій).

Перші три класифікації належать до елементів життєвого середовища, яке оточує людину, — природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні і соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Природні небезпеки —- це природні об'єкти, явища природи і стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або становити загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі., вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, сонячне і космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси.

Техногенні небезпеки — це насамперед небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підйомно-транспортного устаткування використанням паливних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищені температурах і тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що їх породжують.

До соціальних небезпек належать: небезпеки, викликані низьким духовним, культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, паління. Джерелами цих небезпек є незадовільне матеріальне становище, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на етнічній, расовій релігійній основі.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічний міжпартійці і збройні конфлікти, війни.

Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки — природі техногенні, природно-соціальні і соціально-техногенні.

Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, озонові дір «парниковий ефект», пилові бурі, ерозія землі, зменшення родючості землі, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, виникають через людську діяльність.

Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемії інфекційні захворювань, венеричні захворювання, СНІД, онкологічні захворювання.

Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення і захворювання, викликані виробничою діяльність масові психічні відхилення і захворювання, викликані впливом на свідомість підсвідомість людини засобами масової інформації, токсикоманія.

Ризик як оцінка небезпеки

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою природному чи техногенному середовищу. Будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад: кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд.

Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди - це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті. Другою мірою можливої небезпеки є частота з якою вона може проявлятись, або ризик

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R=n/N

При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. В групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі. Групу можуть складати також транспортні засоби одного типу, один клас об’єктів господарської діяльності.

Шляхи зниження ймовірності ризику



  1. Повна або часткова відмова від робіт,, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

  2. Заміна небезпечних операцій іншими - менш небезпечними;

  3. Удосконалення технічних систем та об’єктів;

  4. Розробка та використання спеціальних засобів захисту;

  5. Заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на цьому етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується надзвичайно високим рівнем, який здебільшого призводить до негативних наслідків.


ЛЕКЦІЯ №3

СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ „ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ”

Людина, як елемент системи "людина - життєве середовище"

Людина є частиною системи "людина -життєве середовище", життєве середовище людини складається з трьох компонентів: природного, техногенного (виробниче і побутове), соціального середовищ. З одного боку, людина є складовим елементом природного середовища. З іншого, прагнучи весь час його змінювати (трансформувати) у ході власної перетворювальної сутності, спричинює формування "другої природи" - антропогенного середовища, що включає в себе всі явища, об'єкти, процеси, яких раніше в природі не існувало (основні виробничі фонди, житло, об'єкти соцкультпобуту і т.д.). Природне середовище ( земний грунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети). Соціальне (форми спільної діяльності людей, єдність способу життя). Техногенне ( житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини).



Природне середовище.

Природне середовище - це компонент життєвого середовища, утворений об’єктами природного походження і створеними ними екологічними системами. До природного середовища належать біосфера (сфера існування живих організмів), що охоплює частину атмосфери, гідросфери і верхню частину літосфери.



Компоненти природного середовища (повітря, вода, ґрунт, харчові продукти) містять усі життєво необхідні для організму елементи: кисень, воду, білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни.

Атмосфера - це газова оболонка Землі. Вона захищає всі живі організми від згубного впливу космічних випромінювань, регулює сезонні та добові температурні коливання.

Важливе значення для людини мають вологість повітря, його температура, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процес теплообміну організмів.



Гідросфера — це водна оболонка Землі .Вода є основою існування життя на Землі. Вода—своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів

.Літосфера - це зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід. Літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних суб’єктів антропогенної діяльності людини.

Техногенне середовище

Техногенне середовище - це компонент життєвого середовища, утворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів на природне середовище з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

До техногенного середовища належать: промислові та енергетичні об’єкти, знаряддя праці, транспорт, житло, зброя, сільськогосподарські тварини і рослини (все що створене людиною).

Техногенне середовище поділяють на виробниче, побутове, соціально- політичне.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій, засобів виробництва, збереження і розповсюдження інформації.

Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, також комунально-побутових організацій та установ.

Соціально-політичне середовище - це соціальні, політичні, матеріальні та духовні умови існування, формування та діяльності людини.

Виділяють такі сфери суспільного життя - матеріальна, соціально-політична, духовна, культурно-побутова.



Системний аналіз — методологічна основа БЖД

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам потрібно пояснити будь-яке явище, то необхідно розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

У цілях і завданнях сталого розвитку різних країн є суттєва різниця, яка передусім визначається станом економіки кожної конкретної країни.

У розвинутих країнах нераціональні структури споживання є основною причиною погіршення стану довкілля. Тому цілі і завдання сталого розвитку в цих країнах спрямовані на свідоме обмеження споживання природних багатств для того, щоб наступні покоління також мали можливість скористатися цими багатствами.

Цілі і завдання сталого розвитку суспільства в країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою мають бути спрямовані передусім на перебудову нераціональної структури виробництва, на подолання бідності та підвищення рівня життя людей, задоволення потреб населення в продовольстві, охороні здоров'я, безпеці життя, доступі до освіти. Поліпшення якості життя людей надалі сприятиме ефективному та бережливому використанню природних ресурсів, впровадженню екологічно безпечних сучасних технологій.

Сучасна екологічна ситуація в Україні

У1992 році у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена концепції сталого розвитку світового співтовариства.

Конференція прийняла документ „Про порядок денний 21 сторіччя” і зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного й екологічного розвитку суспільства.

Зміст цієї концепції складається із заклику до переходу суспільства на шлях сталого розвитку, що забезпечує спільну еволюцію природи і людини.

Проблеми сталого розвитку особливо, важливі для України, яка тепер перебуває в стадії перехідного періоду і переживає глибоку еколого-економічну кризу.

В Україні , що має в цілому сприятливі умови для життя, розвинулися негативні процеси і явища: посилюються радіаційне, хімічне теплове та інші види забруднень, що значною мірою впливають на рівень житгя людини, і передусім на її здоров’я та тривалість життя.

Особливо тривожна тенденція — збільшення смертності серед людей працездатного віку. За темпами вимирання людей Україна входить до першої

десятки країн світового співтовариства а за тривалістю життя займає 60-е світі. Різко збільшується кількість професійних захворювань.

Дитяча смертність в Україні найвища в Європі. Зростає кількість людей з порушеною спадковістю. Лише за останнє десятиліття в країні у 5 разів збільшилась кількість неповноцінних дітей. З 1986 року на 5% щорічно зростає кількість народжених дїтей-мутантів.

ЛЕКЦІЯ №4

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ



Впилив зовнішніх і внутрішніх чинників на організм людини

На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього середовища. Між організмом і зовнішнім середовищем існує функціонапьна рівновага; коли ця рівновага порушується, виникають захворювання організму.

У життєвому середовищі на людину діють матеріальні (хімічні, фізичні) і біологічні чинники.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка