Лекція №1 Тема: Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек 



Сторінка7/9
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

4. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.Правіла поведінки населення.

На хімічно небезпечних виробництвах СДОР (сильно діючі отруйні речовини) можуть бути початковою сировиною, проміжними та побічними продуктами, кінцевим продуктом, а також розчинниками і засобами оброблення. Запаси СДОР зберігаються у цистернах, інших ємностях, технологічній апаратурі, транспортних засобах.

За ступенем тяжкості аварії на ХНО поділяються на такі види:

- без ураження людей, тварин;

- одиничні (кількість потерпілих 1-2 особи);

- малі (кількість потерпілих 3-10 осіб);

- середні (кількість потерпілих 11-50 осіб);

- великі (кількість потерпілих 51-1 000 осіб);

- гігантські (кількість потерпілих понад 1 000 осіб).

Аварії з викидом СДОР відбуваються при їх виробництві, переробці, зберіганні (переховуванні) та транспортуванні. Деякі хімічні речовини за певних умов (при пожежі, вибухах) унаслідок хімічних реакцій можуть утворювати СДОР.



Характер хімічно небезпечних аварій залежить від таких факторів:

- фізико-хімічних властивостей сировини, напівфабрикатів та продуктів;

- характеру технологічного процесу;

- умов зберігання і транспортування;

- ефективності попереджувальних профілактичних засобів4

- метеорологічних умов ( температура, швидкість вітру тощо) характер місцевості.

Важливим показником властивостей СДОР є відносна густина пари ( густина пари до густини повітря). Якщо відносна густина пари менша за одиницю, то речовина легша від повітря і швидко розсіюється, при відносній густині пари вище одиниці СДОР довше утримується на поверхні землі і її вплив на людину більш тривалий.

Аварії можуть різнитися масштабами поширення, уражаючими властивостями, тривалістю дії. Особливі ускладнення виникають у випадках транспортних аварій при пошкодженнях та руйнуванні ємностей, що пов’язане з труднощами своєчасного виявлення викиду чи витоку, а також наступної дегазації.



Ступінь хімічної небезпеки визначається видом СДОР та його сумарною кількістю, дає змогу оцінити його небезпечність для населення, сільськогосподарських тварин і довкілля, а також розробити засоби їх захисту.

Відповідно до токсикологічної класифікації всі СДОР поділяють на 6 груп:



1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, три хлористий фосфор, фосген, хлориди сірки та ін.);

2. Речовини переважно загально токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксин та ін.);

3. Речовини, яким властива задушлива і загально отруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид та ін.);

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення і передавання нервового імпульсу (ВОС – фосфорорганічні сполуки, сірковуглець та ін.);

5. Речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак);

6. Метаболічні отрути (діоксин, метил бромід, метилхлорид, спирт метиловий та ін.).

Унаслідок аварій із викидом СДОР утворюється зона хімічного зараження і виникає осередок хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, на яку поширюється хмара. Площі хімічного зараження СДОР визначаються напрямком і швидкістю вітру та ін. параметрами. Осередок хімічного ураження включає територію, на якій відбулися масові ураження людей, тварин і рослин.



Правила поведінки населення під час аварій на ХНО

На всіх ХНО мають бути створені локальні системи оповіщення працівників, керівників цих об’єктів, а також населення. При аваріях оповіщаються чергові зміни аварійних служб (газорятівники, пожежна та медична служби, воєнізована охорона) а також керівники підприємств, закладів (у першу чергу дитячих), органи місцевої влади, населення.

Сирени і переривчасті гудки підприємств – це сигнал "Увага всім!". Потрібно включити радіоприймач, телевізор і слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.

Треба уникати паніки, слід негайно застосувати працівникам об’єкту засоби індивідуального захисту (діяти відповідно інструкцій); укритись у підготовлених сховищах чи вийти із зони зараження. Особи, які отримали ураження, звертаються в медичний пункт.

В усіх випадках під час аварії вхід у виробничі зони приміщень, підвали та ін. будівлі дозволяється лише після контрольної перевірки наявності в них СДОР.

На об’єкті, де виникла аварія, в першу чергу проводять роботи з припинення подальшого викиду (виливу) СДОР: - вимикають ушкоджену ділянку;

- перекривають канали та ін. запірні пристрої;

- на різні розриви у трубопроводах і ємностях накладають пластирі, муфти, забивають пробки;

- СДОР перекачують із пошкоджених ємностей до непошкоджених;

- за необхідності проводять підготовку котлованів та обладнання земляних валів;

- район забезпечують охороною.

Під час роботи в осередку СДОР слід суворо дотримуватися правил безпеки:

- усі люди, які беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами і захисним одягом;

- за необхідності їм видають спеціальні протихімічні пакети й аптечки індивідуальні (АІ-2);

- кожен з них повинен уміти користуватися індивідуальними і медичними засобами захисту;

- перед початком роботи проводиться ретельний інструктаж;

- після закінчення роботи зорганізується спеціальна санітарна обробка.

Населення після повідомлення повинне негайно застосувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри; щільно зачинити вікна, двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води: набрати воду у герметичні ємності, підготувати мийний розчин для оброблення рук. Увімкнути телевізор, радіоприймач.

Уражуюча дія СДОР залежить від їхньої концентрації в повітрі і тривалості дії. Тому якщо немає можливості залишити небезпечну зону до надходження зараженої хмари, необхідно продовжувати вживати заходів захисту. Під час перебування на вулиці не слід торкатися будь-яких предметів. За відсутності протигазів на вулиці й у приміщенні можна використовувати маски з тканини, хутряні чи ватяні частини одягу. Маски (пов'язки) необхідно змочити певним розчином залежно від виду СДОР. За наявності в повітрі



аміаку – 5% розчином кислоти лимонної;

бензолу, водню арсенату, парів кислот, сірководню, хлору – 2% розчином натрію гідрокарбонату.

За відсутності зазначених розчинів можна використовувати воду, а якщо її немає – змочити пов'язки власною сечею.Для захисту шкіри – рукавички, плащі, шапки або ін. предмети одягу.

Залежно від виду СДОР треба орієнтуватися, в яких приміщеннях потрібно укритися:

- якщо пари СДОР легші за повітря ( густина пари менша за одиницю : аміак, бензин, бензол) – укриватися у підвалах, на нижніх поверхах;

- якщо пари важчі (щільність більше одиниці: сірководень, тетраетил свинець, хлор) – на верхніх поверхах.

За наявності часу і можливості проводиться евакуація населення. Треба підготуватися: упакувати у герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності і гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Напрямок виходу з небезпечної зони вказують представники цивільної оборони чи міліції (в бік, перпендикулярний напрямку вітру, за можливості на підвищену і добре провітрювану ділянку місцевості). Перед виходом з будинку – вимкнути джерела електро-, водо-, газопостачання, взяти підготовлені речі, надягнути засоби захисту.

У деяких випадках передбачається можливість укриття населення у сховищах, обладнаних фільтровентиляційними установками, однак після проходження первинного огляду за несприятливих умов вирішується питання про евакуацію.

Лекція 3. Техногенні небезпеки та їх наслідки. Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах.

План:

1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

2. Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.

2.1.Механічні небезпеки

2.2.Механічні коливання

2.3.Електромагнитні поля (ЕМП)

2.4.Іонізуючі випромінювання

2.5.Електробезпека

2.6.Вибухи і пожежі

3.Класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями



Актуальність: Без ґрунтовних знань основних класифікацій техногенних небезпек їх наслідків,типології (класифікації) аварій на ПНО неможливо попередити та захиститись. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини, особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних речовин дає можливість правильно оцінити ситуацію.

Міжпредметний зв'язок : безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології","Основи охорони праці","ВМП","Охорона праці в медсестринстві"

Мета: забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.
1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах (ПНО)

У якості ознаки розподілу потенційно небезпечних об'єктів на класи використаний основний вид небезпеки об'єкта (радіаційна, хімічна і т.д.). Основні потенційно небезпечні об'єкти з погрозою виникнення ЧС розподілені на наступні класи:

1.1. Радиационно небезпечні об'єкти

1.2. Хімічно небезпечні об'єкти

1.3. Пожаровзрывоопасные й пожароопасные об'єкти

1.4. Небезпечні транспортні засоби

1.5. Небезпечні технічні спорудження.

Серед радиационно небезпечних об'єктів найбільшу групу становлять ядерні реактори, які фахівцями класифікуються по декільком ознакам.



По призначенню реактори класифікуються на енергетичні, дослідницькі, транспортні, промислові, багатоцільові. По енергетичному спектру нейтронів розрізняють реактори на тих-

пловых, швидких і проміжних нейтронах. Найбільш освоєні зараз реактори на теплових нейтронах. Реактори на швидких нейтронах перебувають у стадії промислового освоєння. Реактори на проміжних нейтронах використовуються в дослідницьких установках.

По виду сповільнювача реактори на теплових нейтронах підрозділяються на легководные, важководні й графітові. Найкращою сповільнюваною здатністю має звичайна вода, найгіршої - графить.

Теплоносієві реактори класифікуються на водоохлаждаемые, газоохолоджувальні й рідкометалеві. Найпоширеніший теплоносій - звичайна вода.

По конструктивнім виконанню реактори підрозділяються на кор-пусные й канальні. Корпусні реактори створюються в основному з водним теплоносієм під тиском, канальні (переважно з киплячої

водою).


По паливу реактори класифікуються досить різноманітно: по збагаченню (на природному й збагаченому урані), по агрегатному стану палива (на керамічнім паливі, металевому природному урані, легованому урані).

Принципово можливі численні типи реакторів. Але практичне поширення одержали реактори декількох конструкцій. У якості енергетичних реакторів використовуються: водо-водяники на теплових нейтронах корпусного типу з водою киплячої (ВК-500, АСТ-500) або

під тиском (ВВЭР-440, ВПБЭР-600, ВВЭР-1000), графітові на теплових нейтронах з водним теплоносієм киплячим (РБМК-1000, РБМК-1500), на швидких нейтронах з натрієвим теплоносієм (БН-600, БН-800, БН-1600).

З обліком викладеного здійснена класифікація радиационно

небезпечних об'єктів і редакція класу має такий вигляд:

100 Радиационно небезпечні об'єкти

101 -113АЕС

114 Заводи ядерної енергетики інші



Перелік підлягаючих класифікації хімічно небезпечних об'єктів визначається тими токсичними речовинами, які проводяться, транспортуються, зберігаються або використовуються на цих об'єктах. З урахуванням інгаляційної небезпеки й розмірів запасів, що визначають масштаби можливого хімічного зараження при аваріях, фахівцями був проведен аналіз більш 700 токсичних речовин, що одержали найбільш широке поширення в народнім господарстві . На підставі цього аналізу було виділено кілька десятків сильнодіючих отруйних речовин (СДЯВ), імовірність поразки якими населення при аваріях

буде найбільшою. У результаті поширення вилитого або викинутого в атмосферу СДЯВ на місцевості утворюються зони хімічного зараження (або хімічної поразки). У зону хімічного зараження входить ділянка розливу й територія, на яку по вітру поширюються домішки



З урахуванням наведених пояснень розроблена наступна структура

класу хімічно небезпечних об'єктів:

200 Хімічно небезпечні об'єкти

201 Заводи нафтопереробні

202 Заводи нефтеоргсинтеза

203 Заводи нафтохімічні

і тд.


Пожаровзрывоопасносными є об'єкти з наявністю легкозаймистих рідин, горючих газів, пилів. Критеріями їх пожаровзрывоопасности є температура спалаху, самовоспламене-

ния й концентраційні межі запалення.

Класифікація багатьох пожаровзрывоопасных об'єктів визначається прийнятим на практиці категорированием приміщень.

До категорії "А" відносять приміщення, у яких перебувають горючі гази, ЛВЖ із температурою спалаху не більш 28 гр.С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газо- або пароповітряні суміші, при запаленні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск

вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа. До категорії "Б" відносять приміщення, у яких перебувають горючі

пили або волокна, ЛВЖ із температурою спалаху більш 28 ос, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні запалі- або пароповітряні суміші, при запаленні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа.

Залежно від категорій приміщень, що входять у будинки, визначаються категорії будинків. Будинок належить до категорії "А", якщо в ньому сумарна площа приміщень категорії "А" перевищує 5 % площі всіх приміщень або 200 м2



Будинок належить до категорії "Б", якщо воно не належить до категорії "А" і сумарна площа приміщень категорій "А" і "Б" перевищує 5 % сумарної площі всіх приміщень або 200 м2.

До пожаровзрывоопасным відносять промислові об'єкти, на території яких є хоча б один будинок категорії "А" або два й більш будинків категорії "Б".

Крім промислових об'єктів, що мають будинку, до пожаровзрывоопасным об'єктам слід віднести стаціонарні й рухливі цистерни й суду для перевезення ЛВЖ і зріджених ГГ, морські нафтосховища, танкери із ЛВЖ, нафтопроводи, газопроводи, морські нафтовидобувні платформи, нафтові й газові шпари, вугільні шахти й інші об'єкти.

З обліком викладеного здійснена класифікація пожарозрыво-

небезпечних і пожароопасных об'єктів:

300 Пожарозрывоопасные й пожароопасные об'єкти

301-304 Підприємства сланцевої промисловості

305 Газові й нафтові свердловини

і тд.

При розгляді промислових аварій і катастроф виділяють:

1. Хімічні аварії, обумовлені висновком з-під контролю тих або інших хімічних процесів.

2. Пожежі й вибухи, викликані внутрішніми факторами (порушення технологічних режимів виробництва, аварії в системах э лектро- і газопостачання й т.п.).

3. Руйнування будинків і споруджень через дефекти проектування або будівництва, а також внаслідок пожеж, вибухів або впливу зовнішніх факторів (землетрусу, урагани та ін.).

4. Ядерні аварії на АЕС.

При аналізі масштабів аварій і катастроф техногенного типу, їх класифікації, оцінки рівня людських втрат і матеріального збитку виникають серйозні утруднення через відсутність загальної науково обґрунтованої методики. Це обумовлене в першу чергу складністю вибору й визначення для різних надзвичайних подій на виробництві найголовніших аналізованих даних, їхньої пріоритетності, порівнянності й т.п.



Відповідно одному з варіантів подібної оцінної методики для аварій, катастроф і стихійних лих пропонується взяти за основу наступні показники:

1. Число загиблих безпосереднє при катастрофі.

2. Число загиблих у наступний період через травми й захворювань.

3. Число травмованих ( до рівня інвалідності).

4. Загальне число травмованих.

5. Характер нанесених морально-психичес

ких травм.

6. Порушення сложившегося рівня життя населення.

7. Характер збитку, нанесеного навколишньому середовищу.

8. Фінансові втрати, пов'язані із втратою майна, матеріальних цінностей і ін.



2. Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.

2.1Механічні небезбеки

Під механічними небезпеками розуміють такі небажані впливи на людину, походження яких обумовлене силами гравітації або кінетичною енергією тіл.

Механічні небезпеки створюються об’єктами природного та штучного походження, що падають, рухаються та обертаються. Наприклад, механічними небезпеками природної властивості є обвали та каменепади в горах, снігові лавини, селі, град та ін. Носіями механічних небезпек штучного походження є машини та механізми, різне обладнання, транспорт, будівлі та споруди та багато інших об’єктів, що діють в силу різних обставин на людину своєю масою, кінетичною енергією або іншими властивостями.

Обєкти, що являють механічну небезпеку, можна поділити за наявністю енергії на два класи: енергетичні та потенційні. Енергетичні об’єкти діють на людину, тому що мають той чи інший енергетичний потенціал. Потенційні механічні небезпеки позбавлені енергії. Травмування у цьому випадку може статися за рахунок енергії самої людини. Наприклад, колючі, ріжучі предмети (цвяхи, що стирчат, задирки, леза тощо) являють собою небезпеку при випадковому контакті людини з ними.

Механічні небезпеки поширені у всіх видах діяльності людей усіх вікових груп: серед дітей, школярів, домогосподарок, людей старшого віку в спортивних іграх, побутовій та виробничій діяльності.



Захист від механічних небезпек здійснюється різними способами, характер яких залежить від конкретних умов діяльності. Добре розроблені також способи надання до лікарняної допомоги та лікування наслідків механічних небезпек.

2.2Механічні коливаня

До механічних коливань відносяться вібрація, шум, інфразвук, ультразвук, гіперзвук.

Загальною властивістю цих фізичних процесів є те, що вони пов’язані з перенесенням енергії. За певної величини та частоти ця енергія може справляти несприятливу дію на людину: викликати різні захворювання, створювати додаткові небезпеки. Тому необхідно вивчити властивості цих небезпечних явищ, вміти вимірювати параметри коливань і знати методи захисту від них.



Вібрація це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Вібрація впливає на:

 центральну нервову систему

 шлунково-кишковий тракт

 вестибулярний апарат

 викликає запаморочення, оніміння кінцівок

 захворювання суглобів

Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібра­ційну хворобу.

Розрізняють загальну і локальну (місцеву) вібрації. Локальна вібрація зумов­лена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла.

Загальна вібрація викликає струс всього організму, місцева впливає на окремі частини тіла. Інколи працюючий може одночасно піддаватися загальній та місцевій вібрації (комбінована вібрація). Вібрація порушує діяльність серцево-судинної та нервової систем, викликає вібраційну хворобу. Особливо небезпечна вібрація на резонансних та навколо резонансних частотах (6-9 Гц), оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини.

Шум. Будь-який небажаний звук називають шумом. Шум шкідливий для здоров’я, зменшує працездатність, підвищує рівень небезпеки. Тому необхідно передбачати заходи захисту від шуму. А для цього потрібно володіти відповідними знаннями.

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсив­ності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пруж­них середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Розрізняють такі види шуму:

 ударний (штампування, кування);

 механічний (тертя, биття);

 аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швид­костях руху повітря).



Фізичні характеристики шуму. Шум  це механічні коливання, що поширюються у твердому, рідкому та газоподібному середовищі. Частки середовища при цьому коливаються відносно положення рівноваги. Звук поширюється у повітрі зі швидкістю 344 м/с.

2.4 Іонізуючі випромінювання

Іонізуючим випромінюванням називається випромінювання, взаємодія якого з речовиною призводить до утворення у цій речовині іонів різного знаку. Іонізуюче випромінювання складається із заряджених та незаряджених частинок, до яких відносяться також фотони. Енергію частинок іонізуючого випромінювання вимірюють у позасистемних одиницях – електрон-вольтах, еВ. 1 еВ = 1,610-19 Дж.

Розрізняють корпускулярне та фотонне іонізуюче випромі­ню­вання.



Біологічна дія іонізуючих випромінювань

Під дією іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах можуть відбуватися складні фізичні та біологічні процеси. В результаті іонізації живої тканини відбувається розрив молекулярних зв’язків і зміна хімічної структури різних сполук, що в свою чергу призводить до загибелі клітин.

Розрізняють дві форми променевої хвороби – гостру та хронічну.

Г о с т р а форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий інтервал часу.

Х р о н і ч н і у р а ж е н н я розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД).

Джерела забруднення

Розрізняють природні і створені людиною джерела випромінювання. Основну частину випромінювання населення Землі отримує від природних джерел. Природні джерела космічного та земного походження створюють природний радіаційний фон (ПРФ). На території України природний фон створює потужність експозиційної дози від 40-200 мбер/рік.



Нормування радіаційної безпеки

Питання радіаційної безпеки регламентуються законом «Про радіаційну безпеку населення», нормами радіаційної безпеки (НРБ-96) та іншими правилами та постановами.



Захист від випромінювань

Захист часом полягає в тому, щоб обмежити час t перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози.

Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромі­ню­вання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівно­мі­р­но, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані R до джерела за законом обернених квадратів.

Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною.

2.3 Електромагнитні поля (ЕМП)

Природними джерелами електромагнітних полів та випромінювань є передусім: атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця та галактик, електричне та магнітне поле Землі. Всі промислові та побутові електричні та радіоустановки є джерелами штучних полів та випромінювань, але різної інтенсивності.

Вплив електромагнітного поля на організм людини. Механізм впливу ЕМП на біологічні об’єкти дуже складний і недостатньо вивчений. Але в спрощеному вигляді цей вплив можна уявити наступним чином: у електричному полі молекули, з яких складається тіло людини, поляризуються і орієнтуються за напрямком поля: у рідинах, зокрема в крові, під дією електрики з’ÿвляються іони і, як наслідок, струми

Суб’єктивні критерії негативного впливу ЕМП – головні болі, підвищена втомлюваність, дратівливість, порушення сну, задишка, погіршення зору, підви­щення температури тіла.



Методи та засоби захисту від впливу ЕМП. При невідповідності вимогам норм у залежності від робочого діапазону частот, характеру виконуваних робіт, рівня опромінення і необхідної ефективності захисту застосовують наступні способи та засоби захисту або їх комбінації: захист часом та відстанню; зменшення параметрів випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромі­нювання; екранування джерела випромінювання; екранування робочого місця; раціональне розташування установок в робочому приміщенні; встанов­лення раціональних режимів експлуатації установок та роботи обслуговуючого персоналу; застосування засобів попереджувальної сигналізації (світлова, звукова тощо); виділення зон випромінювання; застосування засобів індивідуального захисту.

2.5 Електробезпека

Загальні положення. Дія електричного струму на людину носить різноманітний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм викликає термічну, електролітичну, а також біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється в опіках деяких окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, нервів, крові тощо.

Електролітична дія струму проявляється у розкладі крові та інших органічних рідин організму і викликає значні порушення фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму проявляється як подразнення та збудження живих тканин організму, що супроводжується мимовільними судомними скороченнями м’язів, у тому числі легенів та серця. В результаті можуть виникнути різні порушення і навіть повне припинення діяльності органів кровообігу та дихання.

Ця різноманітність дій електричного струму може призвести до двох видів ураження: до електричних травм та електричних ударів.



Електричні травми являють собою чітко виражені місцеві пошкодження тканин організму, викликані дією електричного струму або електричної дуги. У більшості випадків електротравми виліковні, але іноді при важких опіках травми можуть призвести до загибелі людини. Розрізняють такі електричні травми: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмологія та механічні пошкодження.

Електричний опік – найпоширеніша електротравма

Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часток металу, що розплавився під дією електричної дуги. Електроофтальмологія – ураження очей, викликане інтенсивним випромінюванням електричної дуги, спектр якої містить шкідливі для очей ультрафіолетові та ультрачервоні промені. Крім того, можливе попадання в очі бризок розплавленого металу. Захист від електроофтальмології досягається носінням захисних окулярів, які не пропускають ультрафіолетових променів, і забезпечують захист очей від бризок розплавленого металу.

Механічні пошкодження виникають у результаті різких неправильних судомних скорочень м’язів під дією струму, що проходить крізь тіло людини. В результаті можуть статися розриви шкіри, кровоносних судин та нервової тканини, а також вивихи суглобів і навіть переломи кісток. Електричний удар. Це збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить крізь нього, яке супровод­жується мимовільними судомними скороченнями м’язів. Залежно від наслідку дії струму на організм електричні удари умовно поділяються на наступні чотири ступеня:

І – судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;

ІІ – судомне скорочення м’язів, втрата свідомості, але збереження дихання та роботи серця;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або всього разом);

ІV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

Рід та частота електричного струму. Постійний струм приблизно в 4–5 разів безпечніший змінного. Це витікає із порівняння порогових відчутних, а також таких, що не відпускають струмів для постійного та змінного струму. Значно менша небезпека ураження постійним струмом підтверджується і практикою експлуатації електроустановок: випадків смертельного ураження людей струмом в установках постійного струму в кілька разів менше, ніж в аналогічних установках змінного струму.

Технічні способи та засоби захисту. Для забезпечення електробезпеки застосовують окремо або у поєднанні один з іншим наступні технічні способи та засоби: захисне заземлення, занулення, захисне вимкнення, вирівнювання потенціалів, мала напруга, ізоляція струмоведучих частин; електричне розділення мереж, обладнання огородження, блокування, попереджувальна сигналізація, знаки безпеки, попереджувальні плакати; електрозахисні засоби.

2.6 Вибухи і пожежі

Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух. Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає.

Типовими прикладами вибухів є вибухи хімічних вибухових речовин



Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).

Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.
Література:Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності (Електронний ресурс) Навчальний посібник.— К.: Основа, 2011.стор.70-180

КасевичН.М.Охорона праці та БЖД медичних працівників стор.130-180



Питання для самоконтролю

1. Поясніть поняття шуму і вібрації та їх вплив на організм людини.

2. Дайте характеристику шуму і вібрації.

3. Розкрийте методи зменшення впливу шуму та вібрації на людину.

4. Дайте визначення поняття «іонізуюче випромінювання», охарактеризуйте його види.

5. Порівняйте природні і штучні джерела іонізуючих випромінювань.

6. Поясніть сучасне уявлення про біологічну дію іонізуючих випромінювань на організм людини.

7. Назвіть і охарактеризуйте основні види променевих уражень, які розвива­ються при впливі іонізуючих випромінювань.

8. Дайте характеристику прийнятих допустимих рівнів опромінення людини.

9. Дайте оцінку сучасної радіаційної обстановки в Україні.

10. Поясніть поняття та дайте характеристику ЕМП та випромінювання.

11. Дайте характеристику ступеню впливу електромагнітних випромінювань на організм людини.

12. Визначте основні заходи і засоби захисту від дії ЕМП та випромінювань.

13. Визначте джерела та засоби захисту від дії 14 та УФ випромінювань.

14. Охарактеризуйте вплив електричного струму на організм людини.

15.З'ясуйте фактори електричного струму, що впливають на організм лю­дини.

16. Охарактеризуйте дію лазерного випромінювання на організм людини.

17. Визначте вплив на організм людини шкідливих речовин.

18. Поясніть сутність гранично допустимого впливу шкідливих хімічних речо­вин на людину.

19. Дайте загальні характеристики біологічних факторів небезпек.

20. Поясніть вплив отруйних речовин на організм людини.

21. Наведіть приклади психофізіологічних факторів небезпеки.

22. Охарактеризуйте особливості фізичної і розумової діяльності людини.

23. Поясніть, в чому полягають небезпеки фізичної та розумової діяльності.

24. Дайте пояснення енерговитратам у процесі праці.

Питання для обговорення на семінарських заняттях

1. Вплив шуму і вібрації на організм людини.

2. Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

3. Джерела іонізуючих випромінювань.

4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на живий організм.

5. Радіаційна безпека.

6. Загальна характеристика ЕМП.

7. Вплив ЕМП на організм людини.

8. Джерела інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань і методи зниження їх впливу на людину.

9. Загальні характеристики електроенергії.

10. Дія електричного струму на організм людини.

11. Загальна характеристика і класифікація хімічних речовин.

12. Характеристика шкідливих речовин.

13. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини.

14. Поняття гранично допустимої концентрації шкідливих речовин.

15. Загальна характеристика біологічних факторів небезпек.

16. Отруйні тварини і рослини.

17. Методи захисту від біологічних факторів небезпек.

18. Класифікація і загальна характеристика психофізіологічних факторів не­безпек.

19. Фізична діяльність людини.

20. Розумова діяльність людини.

21. Характеристика трудової діяльності.

22. Фактори, що впливають на продуктивність праці.

Теми для рефератів, доповідей та контрольних робіт

1. Негативні фактори техносфери.

2. Негативні фактори виробничого середовища.

3. Оцінка впливу негативних факторів техносфери.

4. Проблеми шуму і тиші.

5. Вплив вібрації на життєдіяльність людини.

6. Іонізуюче випромінювання і забезпечення радіаційної безпеки.

7. Характеристика електромагнітних випромінювань та їх вплив на організм людини.

8. Своєрідний характер впливу електричного струму на організм людини.

9. Характеристика шкідливих хімічних речовин та їх вплив на навколишнє середовище і людину.

10. Позитивне та негативне у використанні хімічних речовин.

11. Біологічні фактори небезпек.

12. Використання хімічної та біологічної зброї.

13. Основні форми трудової діяльності людини.

14. Фізіологічна дія мікроклімату на людину.

15. Психофізіологічні фактори небезпеки життєдіяльності людини.

16. Основні психологічні особливості людини з точкк зору безпеки життє­діяльності.

17. Значення психологічного клімату в колективі.

18. Шляхи підвищення працездатності людини.
Лекція№4

Соціально - політичні небезпеки їх види та особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у НС.(самостійна робота)

ПЛАН:

1. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування.

3. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

4. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

5.(самостійна) Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.



Зміст теми. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.
Актуальність:

Без ґрунтовних знань соціальних (шкідливі привички, соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). та політичних (глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб.) неможливо засвоїти та реалізувати знання в БЖД. У реальному житті всі ці категорії тісно взаємозв'язані. Знання цього – це упереджена дія в умовах надзвичайних ситуацій.



Міжпредметний зв'язок : безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як "Основи екології","Основи охорони праці","ВМП","Охорона праці в медсестринстві"

Зміст теми:

Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.



Введення:

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.



Джерелами конфлікту є:

· соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та

· система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, політичні (конфліктують політичні системи) соціальні (конфліктують соціальні системи) економічні (конфліктують економічні системи (наприклад; корпорації)) рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).



1.Соціально – політичні небезпеки їх види та особливості

1.1. Війни

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 — 1945) загинуло близько 55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже по­над 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915року на північ від Іпру в Бельгії. Цей хімічний напад зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні. Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня 1915року німці здійснили першу газобалонну атаку на, Східному фронті в районі Болинова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих» війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.



1.2. Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.



* Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення

в'язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

» вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Особлива ситуація склалась в Росії у зв'язку з Чечнею. У пам'яті залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів світового тероризму.



Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом.

1.3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру

та способи їх уникнення

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.



1.4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про ста­новлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; * надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.



За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали, загрозливими для суспільства.
1.4.Висновки:

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
2.Соціальні та психологічні чинники ризику.

У відповідності із загальноприйнятим у світовій практиці підходом, шкала ризиків будь-якої діяльності, у тому числі в екстремальних умовах з високою вірогідністю виникнення екстраординарних ситуацій, підрозділяються на 4 зони:

1-а зона – галузь допустимого (у звичайних умовах життєдіяльності) ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику, що постійно супроводжує людину у повсякденному житті;

2-а зона – галузь прийнятного (що перевищує допустимий рівень у загальних умовах) ризику: будь-яка діяльність з підвищеним рівнем ризику . Прикладом такої діяльності є парашутний спорт , участь в автомобільних перегонах і т . ін.;

3-я зона – галузь гранично допустимого ризику: постулюється, що гранично допустимий рівень ризику (ГДРР) не має бути перевищеним, незалежно від виду тієї чи іншої діяльності. Прикладом такої діяльності є праця гірських рятувальників, що наражають себе на значний ризик в ім’я



порятунку інших людей, які можуть загинути;

4-а зона – галузь надмірного ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику з цієї галузі є неприйнятною через надмірно високий рівень цього ризику . Відповідно, рівень ризику, що перевищує ГДРР, слід розглядати як надмірний. Будь-яка практична діяльність, що наражає того чи іншого індивідуума на надмірний ризик, є неприпустимою.

Кількісне визначення рівня ризику тієї чи іншої діяльності людини вимагає класифікувати всі можливі в практиці складні умови екстремальної діяльності і екстремальні ситуації, що здатні вплинути на безпеку , з урахуванням ступеня створеної загрози, складності усунення можливих загроз безпеки; величини, що

пред’являють організму функціональні вимоги, і показники надій.


3. Поведінкові реакції населення у НС. (на самостійну роботу)
Література: Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності (Електронний ресурс) Навчальний посібник.— К.: Основа, 2011. стор.263-287

Лекція № 5

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка